Прямые налоги Украины

2

ЗМІСТ 

ВСТУП ……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ  СИСТЕМИ ПРЯМОГО ОПОДАТКОВУВАННЯ.…………………………………..………………………..5

1.1. Роль  прямих податків у системі оподатковування…………………………..5

1.2.  Значення й функції податків…………………………………………….…….6

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА  ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ………………. …….....9

2.1. Податок на прибуток……………………………………………………………9

2.2. Податок з доходів фізичних осіб в Україні….…………………………….…15

2.3. Особливості    спрощеної системи оподатковування суб'єктів малого підприємництва…………………………………………..…………….…………..20

2.4. Податок на промисел………………………………………………………….22

2.5. Позитивні та негативні моменти системи прямого оподатковування..…...26

ВИСНОВОК..............................................................................................................33

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ.........................................................35

ДОДАТОК……………………………………………………………………..……37

ВСТУП

Виникнення  ринкових відносин в Україні супроводжується підвищенням ролі державного регулювання в керуванні  економічними й соціальними процесами, що у свою чергу підвищує значення  податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які  забезпечують державний  вплив  на пропорції суспільного відтворення.

Однієї з головних завдань переходу  України до ринкової економіки є  створення  ефективної податкової системи, яка забезпечила б розвиток народногосподарського комплексу країни, відповідним чином регулювала економічні відносини.

Податки є необхідною ланкою економічних відносин у суспільстві з моменту виникнення держави й відіграють одну з найважливіших ролей у державнім регулюванні економіки. Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується перетворенням податкової системи. У сучаснім цивілізованім суспільстві податки - основна форма доходів держави. Крім цієї сугубо фінансової функції податковий механізм використовується для економічного впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку й структуру, на стан науково-технічного прогресу.

              Система оподатковування повинна бути побудована таким чином, щоб сприяти виробничій діяльності, стимулювати формування  коштів на пріоритетних напрямках  економічного й соціального  розвитку.

Загальнодержавні податки  й збори відображають різноманітні способи й види оподатковування. Кожний з існуючих податків має свої  специфічні риси, роль,  місце й призначення в податковій системі. Однак ніщо з області оподатковування  не викликало  стільки  суперечливих висловлень, як ідея непрямих податків. Історично виникши пізніше прямих, згодом непрямі податки перетворилися в більш відчутне джерело фінансування державних видатків і в цей час виконують значну роль  у податковім регулюванні процесів проведення й реалізації.

              Метою курсової роботи є вивчення  прямих податків в Україні.

Виходячи з поставленої мети випливають наступні завдання:

- вивчити теоретичні основи податкової системи України;

-  вивчити прямі податки, що стягуються на території України;

- розглянути напрямку вдосконалювання прямих податків на території України.

Основними джерелами інформації при написанні курсової роботи послужили Закони й законодавчі акти України, нормативні акти й інструкції Міністерства Статистики України, Міністерства фінансів, НБУ і ВРУ, спеціальна методична література, спеціалізовані газети й журнали.

Основними змінами в Україні за останній рік стало прийняття Податкового кодексу України, який регулює   відносини,   що  виникають у сфері справляння податків і зборів,  зокрема, визначає  вичерпний перелік податків та зборів,  що справляються в  Україні, та  порядок їх адміністрування,  платників податків та зборів,  їх  права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження  і  обов'язки  їх  посадових  осіб  під  час здійснення податкового  контролю,  а  також  відповідальність  за  порушення   податкового законодавства.

Курсова робота складається із вступу, двух основних розділів, що включають  підрозділи, висновок, список  літератури, додатки.

РОЗДІЛ 1  ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ  СИСТЕМИ ПРЯМОГО ОПОДАТКОВУВАННЯ

1.1. Роль  прямих податків у системі оподатковування

У будь-якій державі юридичні й фізичні особи зобов'язано віддавати частина своїх доходів на загальнодержавні потреби. Досконалість форм і методів передачі цих коштів свідчать про рівень розвитку держави, його економічних і правових інститутів. В Україні податкове регулювання юридичних осіб і громадян перебуває в стадії становлення. Множинність податків, складний механізм їх обчислення й внесення в бюджет, часті зміни податкового законодавства утрудняють як теоретичне сприйняття окремих податків, так і практичне їхнє обчислення. Тому створення ефективної системи оподатковування - це не

тільки практична, але й дуже серйозна наукова проблема. От чому в даний момент важливо знати соціально-економічну природу податків, глибоко розбиратися в особливостях їх функціонування, бачити способи найбільш повного їхнього використання в інтересах ефективного розвитку суспільного виробництва [14,с.123].

Становлення й розвиток податкової системи — складний і тривалий процес, який вимагає належного наукового обґрунтування, помірної апробації й виваженості в оцінках. На жаль, у сучасних умовах процесу формування податкової системи властивий тенденція до задоволення тимчасових потреб у регулюванні тієї або іншої сфери без обліку теоретико-організаційних аспектів цього багатогранного процесу, внаслідок чого виникають правові колізії в економічних відносинах і в процесі здійснення податкового контролю.

Загальнодержавні податки й збори відображають  різноманітні  способи й види оподатковування. Кожний з існуючих  податків має свої специфічні  риси, роль, місце й призначення в податковій системі. Однак ніщо з області оподатковування не викликало  стільки суперечливих висловлень, як ідея непрямих податків. Історичні виникши пізніше прямих, згодом непрямі податки перетворилися в більш  відчутне  джерело фінансування державних  видатків і в цей час виконують значну роль у податковім регулюванні процесів проведення й реалізації.

Відобразимо структуру прямих податків на мал.1.1.

Рис.1.1 Структура прямих податків, що вилучаються на території України.

1.2.  Значення й функції податків

              Функція податку - це прояв його сутності в дії, спосіб вираження його властивостей. Функція показує, яким образом реалізується суспільне призначення даної економічної категорії як інструмента вартісного розподілу й перерозподілу доходів. Звідси виникає головна розподільна функція податків, що виражає їхня сутність як особливого централізованого (фіскального) інструмента розподільних відносин.

              За допомогою фіскальної функції реалізується головне суспільне призначення податків - формування фінансових ресурсів держави, аккумулбованих у бюджетній системі й позабюджетних фондах і необхідних для здійснення власних функцій держави. Формування доходів державного бюджету на основі стабільного й централізованого стягнення податків перетворює сама держава в найбільшого економічного суб'єкта [18,с.123].

              Інша функція податків як економічної категорії полягає в тому, що з'являється можливість кількісного відбиття податкових вступів і їх зіставлення з потребами держави у фінансових ресурсах. Завдяки контрольній функції оцінюється ефективність податкового механізму, забезпечується контроль над рухом фінансових ресурсів, виявляється необхідність внесення змін у податкову систему й бюджетну політику. Контрольна функція податково-фінансових відносин проявляється в умовах дії розподільної функції. Таким чином, обидві функції в органічній єдності визначають ефективність податково-фінансових відносин і бюджетної політики.

              Регулююча функція податків полягає в тому, що держава, змінюючи умови оподатковування, уводячи одні податки й скасовуючи інші, застосовуючи систему податкових ставок, пільг, штрафів, сприяє вирішенню найважливіших соціально-економічних проблем.[5,стор.129]

              Перерозподільна функція податків проявляється в тому, що за допомогою податкової системи держава перерозподіляє національний доход (акумульований у держбюджеті) на користь тих або інших груп населення. Це досягається встановленням прогресивних ставок оподатковування, різних пільг і податкових відрахувань для громадян, що бідують у соціальному захисті.

Протягом усієї історії людства жодне держава не могла існувати без податків. Податковий досвід підказав і головний принцип оподатковування: « Не можна різати курку, що несе золоті яйця», тобто як би великі не були потреби у фінансових коштах на покриття мислимих і немислимих видатків, податки не повинні підривати зацікавленість платників податків у господарській діяльності.

Наочно це демонструє крива Лаффера, що одержала назву по імені американського економіста, що обґрунтував залежність бюджетних доходів від податкових ставок. Її зміст у тому, що зниження ставок податків має потужний стимулюючий вплив на економіку. При зниженні ставок податків, кінцевому рахунку збільшується податкова база: раз випускається більше продукції, те й податків збирається більше, хоча це відбувається не відразу

Сучасні принципи оподатковування такі.

1. Рівень податкової ставки повинен установлюватися з урахуванням можливостей платника податків.

2. Обов'язковість сплати податків. Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучості платежу. Система штрафів і пенею, суспільна думка в країні повинні бути такими, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідними, чому своєчасне й чесне виконання зобов'язань перед податковими органами.   

3. Система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків і економічними для установ, що збирають податки.

4. Податкова система повинна бути гнучкої й легко адаптованної до мінливих суспільно-політичних потреб.

5. Податкова система повинна забезпечувати перерозподіл створюваного ВВП і бути ефективним інструментом державної економічної політики. Цей принцип ставиться до регулюючої функції оподатковування [10,с.93].

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА  ПРЯМИХ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

2.1. Податок на прибуток

Податок на прибуток підприємств є самим вагомим із групи прямих податків у податковій системі України. Питома вага цього податку досягає 23-25 відсотків у сумі фактичного обсягу вступів Зведеного бюджету України. По цьому показникові податок на прибуток займає провідне місце в групі прямих податків, а в системі оподатковування України уступає по величині лише податку на додану вартість.

Закон України « Про оподатковування доходів підприємств і організацій» був прийнято 21 лютого 1992 року й протягом усього 1992 року діяв на території України. В умовах пошуку оптимальних податкових важелів з початку 1993 року як основний прямий податок був уведений податок на прибуток (Декрет Кабінету Міністрів України « Про податок на прибуток підприємств і організацій» від 26 грудня 1992 р. №12-92). Однак, незважаючи на більш прогресивний характер, він був скасований Законом України від 9 квітня 1993 року № 3091-ХП « Про Державний бюджет України на 1993 рік», і, починаючи із другого кварталу 1993 року, була відновлена чинність Закону України « Про оподатковування доходів підприємств і організацій». Така зміна в 1993 році було обумовлено спробою сформувати Державний бюджет, не збільшуючи його дефіциту. Одним з важелів цієї політики було вибране повернення до більш напруженого податкового тиску. І знову ж Законом України від 1 лютого 1994 року № 3898-XII « Про Державний бюджет України на 1994 рік» була продовжена чинність Закону України « Про оподатковування доходів підприємств і організацій» в 1994 році, хоча й із цілим рядом змін не на користь платника (збільшення ставки, скорочення пільг). Нині Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств» діє в редакції, яка була затверджена Законом України « Про внесення змін у Закон України « Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених  Законом України від 24 грудня 2002 года№349/IV

Об'єкт оподатковування

Об'єктом оподатковування є прибуток, який розраховується шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду, певного згідно з пунктом 4.3 Закону № 283/ 97-ВР, по-перше, на суму валових видатків платника податку, певних статей 5 Закону  й, по-друге, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із Законом України. [8,с.15]

Зміни з обліком нового Податкового кодексу України

Об'єктом оподатковування у відповідності зі ст. 3 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань.

Зменшення ставки податку на прибуток є основним у  Податковому Кодексі. 25% залишаються до першого квітня 2011

Основні ставки податку на прибуток

 23% до 31 грудня 2011,

 21% до 31 грудня 2012,

 19% до 31 грудня 2012,

 16% - з 1 січня 2014.

Сумарне зменшення податку на 9% виглядає досить переконливо. Однак необхідно пам'ятати про декілька зв'язаних положеннях Кодексу, відповідно до яких оподатковуваний прибуток може відчутно зрости.

По-перше, через заборону відносити на валові видатки будь-які товари й послуги, придбані в платників єдиного податку ( крім придбання робіт і послуг у фізичної особи – підприємця, який здійснює діяльність у сфері інформатизації). По-друге, через заборону включення у валові видатки послуг у сфері консалтингу, реклами, маркетингу й інжинірингу, які були надані нерезидентами, що мають офшорний статус. Не будуть включатися у валові видатки й роялті:

 на користь нерезидента (в обсязі, який перевищує 4% від виторгу за рік, що передує звітному);

 на користь офшорних компаній;

 на користь особи, яка не є фактичним (бенефіціарним) власником такої оплати за винятком випадків, коли фактичний власник надав право одержувати таку оплату іншим особам;

 у випадку, якщо роялті виплачується щодо об'єктів, права інтелектуальної власності на які вперше виникли в резидента України.

Умови, які платник податків повинен виконувати, щоб підпадати під нульову ставку. По-перше, його працівники (особи, що полягають із ним у трудових відносинах) повинні одержувати зарплату розміром не менш 2х мінімальних заробітних плат, установлених законом. По-друге, платник податків повинен відповідати одному з наступних критеріїв:

 бути створеним після 1 квітня 2011;

 протягом останніх трьох років (або, якщо з моменту створення пройшло менш трьох років – протягом усіх попередніх періодів) одержувати щорічний дохід у розмірі не більш трьох мільйонів гривень; при цьому середня кількість найманих робітників за весь період не повинне перевищувати 20 осіб;

 у період до вступу Податкового Кодексу бути платником єдиного податку, мати виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до 1 мільйона гривень і середня кількість працівників – до 50 осіб.

При цьому необхідно враховувати, що якщо в будь-якому звітному періоді показник по доходу, середній кількості працівників або їх заробітній платі буде перевищений, то прибуток, отримана в такому звітному періоді, повинна обкладатися податком у звичайному (не пільговому) порядку.

Нульова ставка податку на прибуток не поширюється на суб'єкти підприємництва, (а) створені шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації й корпоратизації в період після набрання Кодексом чинності; (b) які проводять наступну діяльність:

 проведення, оптовий продаж, експорт і імпорт підакцизних товарів;

 оптову торгівлю й посередництво в оптовій торгівлі;

 операції з нерухомим майном, оренду;

 діяльність у сфері розваг (див. ст. 14 Кодексу);

 фінансову діяльність і діяльність по обміну валют;

 проведення, оптовий і роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;

 видобуток, серійне проведення й виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів;

 видобуток і реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;

 діяльність по наданню послуг пошти й зв'язки;

 діяльність по організації торгів (аукціонів) предметами мистецтва, колекціонування або антикваріатів;

 діяльність по наданню послуг у сфері телебачення й радіомовлення;

 охоронну діяльність;

 зовнішньоекономічну діяльність;

 проведення продукції на давальницькій сировині;

 проведення й розподіл електроенергії, газу й води;

 діяльність у сфері права, бухгалтерського обліку, інжинірингу, надання послуг підприємцям.

Відповідно до Податкового Кодексу, від податку звільняється прибуток:

 приватних дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (отримана від надання освітніх послуг);

 від продажу в Україні продуктів дитячого харчування власного проведення (спрямована на збільшення обсягів виробництва й зменшення роздрібних цін таких продуктів);

 підприємств і організацій, заснованих організаціями інвалідів (з деякими умовами й виключеннями);

 від ряду програм пов'язаних із ЧАЕС ( при певному використанні коштів);

 Міжнародного дитячого центру "Артек" і Українського дитячого центру "Молода гвардія";

 підприємств енергетичної галузі в рамках певних Кодексом;

 деякі доходи неприбуткових організацій і установ, внесених до Реєстру неприбуткових організацій і установ.

Особливі правила оподатковування передбачені Податковим Кодексом для виробників сільськогосподарської продукції, страховиків, виробників енергоеффективних технологій.

Варто звернути окрему увагу на дату, з якої застосовуються норми Розділу III (Податок на прибуток): дані норми використовуються для розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат на 1 квітня 2011, крім окремо застережених у Перехідних положеннях пунктів. Зокрема, уже з 1 січня 2011 року на десять років звільняється від оподатковування прибуток:

 від надання готельних послуг (готелі категорії від 3 до 5 "зірок");

 від основної діяльності підприємств легкої промисловості (крім проведення продукції на давальницькій сировині);

 від продажу електричної енергії, створеної з відновлюваних джерел енергії;

 від основної діяльності підприємств суднобудівної промисловості;

 від основної діяльності підприємств літакобудівної промисловості;

 підприємств машинобудування для агропромислового комплексу.

Ті ж Перехідні положення передбачають звільнення (але вже з іншим формулюванням: " до 1 січня 2020 року") від оподаткування прибутку:

 виробників біопалива;

 підприємств від одночасного проведення електричної й теплової енергії й/або теплової енергії з використанням біологічних видів палива;

 виробників техніки й устаткування, певних Законом України "Про альтернативні джерела енергії";

 від видобутку й використання газу (метану) вугільних родовищ.

Не забув законодавець і про книжкову справу: до 1 січня 2015 року звільнений від оподатковування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отримана від виготовлення на території України книжкової продукції. Що стосується пільг для вітчизняної кінематографії, то до 1 січня 2016 не включаються в дохід кошту або вартість майна, отримані виробниками фільмів і мультиплікації й спрямовані на проведення національних фільмів.

Необхідно враховувати, що пільги, передбачені Перехідними положеннями, застосовні, коли суми, звільнені від оподатковування, направляються на збільшення обсягів виробництва (надання послуг); переоснащення матеріально-технічної бази, впровадження нових технологій; повернення кредитів, узятих з перерахованими цілями. Якщо платник порушує ці умови, він зобов'язано збільшити податкові зобов'язання й оплатити розраховану відповідно до Кодексу пеню. Цікаво помітити, що порядок цільового використання звільнених від оподатковування коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

За  статичними даними України нарахування з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року становлять 12,2 млрд. грн. Це на 5,9 млрд. грн., більше ніж нарахування 3 кварталу минулого року.

Станом на 01.10.11 планові показники Міністерства фінансів України виконані на 101,5%.

На рис.2.1. наглядно відображена динаміка нарахування податку на прибуток за 3 квартал 2011 року.

Рис.2.1. Динаміка нарахування податку на прибуток за 3 квартал 2011 року.

Такі результати підтверджують створення стійкої системи оподаткування, в якій платникам надане право самостійно нараховувати та сплачувати податки, усвідомлюючи свій обов‘язок перед державою.

Хотілося би звернути увагу,  що ставка податку на прибуток знижуватиметься поступово щорічно до 2014 року. І в 2014 року вона дорівнюватиме 16%.

2.2. Податок з доходів фізичних осіб в Україні

Найважливішим видом податків з фізичних осіб, характерним для будь-якої податкової системи, є податок на доходи фізичних осіб, який довгий час регулювався в Україні Декретом Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян» від 26 грудня 1992 року. 22 травня 2003 року був прийнятий Закон України « Про податок на доходи фізичних осіб» № 889-1В, який набув чинності з 1 січня 2007 року (далі — Закон України № 889). Традиційним і одним з найважливіших розділів нормативного акту, що регулює оподатковування доходів фізичних осіб, є ст. 1 «Визначення термінів», який присвячений характеристиці загальних положень, основних понять і категорій у контексті даного законодавчого регулювання. Під аналогічними назвами даний розділ був представлений і в попередніх Закону України № 889-1В: « Загальні положення» — у Декреті Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року « Про прибутковий податок із громадян» (розділ I) і в Законі, що діяв до цього Декрету, Української Радянської Соціалістичної Республіки від 5 липня 1991 року (розділ I).

Принциповою новизною Закону України № 889 є деталізація термінів у ст. 1, серед яких закріплені найбільш важливі категорії, необхідні при обчисленні й сплаті даного податку. До таких понять віднесені: дохід (і його різновиди), звітний податковий період, загальні положення, що характеризують особливості суб'єктного складу платників, елементи об'єкта оподатковування. Пунктом 1.13 ст. 1 закріплене поняття податку на доходи фізичних осіб, що має деякі протиріччя, оскільки податок визначається як плата фізичної особи за послуги, які надаються йому територіальною громадою, що не відповідає природі податку, а ставиться більшою мірою до зборів або плат.

Податок з доходів фізичних осіб є важливою формою взаємин між державою й громадянами, яка здійснюється  на основі  обов'язкового витягу частини доходу громадян для створення централізованого  грошового фонду держави з метою  централізованого  грошового фонду держави з метою виконання  її функцій. Рівень  оподатковування фізичних осіб впливає на  особисті доходи значної частини  населення, особливо тих, що одержує  основні доходи у вигляді зарплати.

Одним з найбільш важливих змін у механізмі податку на доходи фізичних осіб з'явилася зміна ставки оподатковування. Із прийняттям Закону України № 889 зникла прогресивна шкала прибуткового податку. Вона була представлено в статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян». Пункт 1 ст. 7 цього Декрету включав таблицю, що встановлює певну пропорцію росту ставки податку від 10 до 50% залежно від розміру місячного сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах), одержуваного за місцем основного роботи. Тверді ставки (в 20%, 70% і ін.) застосовувалися при оподатковуванні інших доходів.

Перехід до єдиної ставки податку, очевидно, усуне безліч колізій і спорів, які були породжені ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України « Про прибутковий податок із громадян». Статтею 7 Закону України № 889 ставка податку визначено в розмірі 15% від об'єкта оподатковування. Пункт 22.3 ст. 22 «Заключні положення» установлює певний мораторій на застосування цієї ставки й закріплює на період з 1 січня 2007 року до 31 грудня 2008 року ставку оподатковування на рівні 13% від об'єкта оподатковування.

Крім цієї основної ставки, п. 7.2 закріплена ставка 5% при нарахуванні податку податковим агентом як:

а) відсотка на депозит;

б) процентного або дисконтного доходу;

в) інших випадках, певних Законом. Оподатковуванню у відповідності зі ставкою 30% підлягають

доходи, нараховані як виграш або приз ( крім виграшів у державну лотерею в грошовім вираженні), або інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів — фізичних осіб. Пунктом 7.4 т. 7 установлюється можливість застосування ставки іншого іншого розміру. У цьому випадку мова йде про оподатковування специфічних доходів або операцій, закріплених статтями 9-15 Закону.

При нарахуванні  доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт  оподатковування визначається як вартість такого нарахування, певна як вартість такого нарахування, певна за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який  розраховується по наступній формулі:

ДО = 100/( 100- сп), де

До-Коефіцієнт

Сп- ставка податку, установлена для таких доходів

Прожитковий мінімум ( згідно зі ст.1 Закону України від 15 липня 1999 року N966-XIV « Про прожитковий мінімум») – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людину, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) і мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Стаття 21 Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік» установлює такі розміри прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особа на місяць у гривнях:

Таблиця  2.1