Психологічна підготовка веслувальників
Міністерство освіти і науки України
Національний університет кораблебудування ім. адмірала Макарова
Курсова робота
з теорії і методики викладання
в обраному виді спорту
План
Вступ…………………………………………………………………
Розділ I. Психічні стани як основні об’єкти психологічної підготовки……17
1.1Структура психічного стану……………………………………………….17-20
1.2 Принцип зони оптимального реагування (ЗОР)………………………….21
1.3 Регулювання психічної напруженості (закон Йєркса-Додсона)………...21-23
1.4 Стрес-фактори спортивної діяльності…………………………………….24-25
Розділ II. Психологічні особливості тренувального процесу веслувальників на байдарках і каное в спорті вищих досягнень…………………………………26-27
РозділIII .Управління психічними
станами в процесі змагальної діяльності
в спорті вищих досягнень………………………………………………………
3.1 Стан психологічної готовності до напруженої змагальної діяльності...30-31
3.2. Коротка характеристика
і причини виникнення основних
змагальних станів…………………………………
IV.Елементи психологічної підготовки спортсмена високого класу…………..33
4.1 Передстартове секундірованіє……
4.2 Ідеомоторне тренування……………………
4.3Вольова підготовка……………………………………………………
Висновки ……………………………………………………………………….
Список використаної літератури……………………………………………...
Вступ
Досягнення високих спортивних показників залежить від відповідного рівня
технічної, тактичної, фізичної та психологічної підготовки спортсменів є
актуальним впродовж всіх часів заняття спорту. Адже безпосередньо
психологічна підготовка спортсменів відіграє неабияку роль у досягненні
спортивних результатів.
Психологія – це наука про закономірності розвитку і функціонування
психіки як особливої форми життєдіяльності.
У змаганнях мають брати участь спортсмени з високою психологічною підготовкою. Такий стан характеризується оптимальним рівнем емоційного збудження, якістю мислення, тверезою оцінкою власних можливостей, відсутністю страху перед суперником, бажанням активно вести боротьбу з суперником за кращий результат та за перемогу. Психологічно підготовлений веслувальник здатний відповідно керувати своїми діями, відчуттями, проявляючи максимум думки в складних ситуаціях спортивної боротьби, чинити опір впливу зовнішніх і внутрішніх чинників. Недостатній рівень психологічної готовності часто призводить до зниження результатів і до неочікуваних поразок у змаганнях.
Психологічна готовність досягається шляхом тривалого і систематичного
впливу на душевний стан спортсмена. Для цього у всіх періодах тренування
потрібно удосконалювати його психологічні процеси.
Під час тренування важливе значення має виховна робота, оскільки тут
створюється відповідний моральний стан веслувальника , що забезпечує його
готовність витримувати великі тренувальні навантаження та психологічні
напруження, пов’язані участю в змаганнях.
Психологічну підготовку умовно розподіляють на загальну і спеціальну.
Загальна психологічна підготовка здійснюється на зальнопідготовчому, а
спеціальна – на спеціальнопідготовчому етапі підготовчого та змагального
періоду.
Визначальним показником емоційного стану є так званий передстартовий
стан. Він характеризується незначним, порівняно зі звичайним станом
збудження, частішає пульс, дихання, трохи підвищується кров’яний тиск. У
такому стані веслувальник керує своїми емоціями, швидко зосереджується
відчуває стартове піднесення.
Проте у спортивній практиці часто спостерігаються відповідні відхилення
від нормального стану, тобто передстартової “лихоманки” або апатії.
Передстартовій лихоманці властиве переважання стану збудження над
процесами гальмування. Основні засоби регулювання психологічних процесів
– переконання, гіпноз, автогіпноз, автогенне тренування, зміна м’язових
напружень та ін.
Етап загальної підготовки створює відповідні умови для розвитку та удосконалення таких якостей, як здатність мобілізувати свідомість,
напружувати сили для досягнення визначеної мети, вміння підпорядковувати
власні інтереси, спроможність боротися з труднощами.
У цей період на тренуваннях формуються такі психічні процеси, як
концентрація уваги, сприйняття, рухова пам’ять, передбачення руху,
тощо. На етапі загальної підготовки чимало часу відводиться
удосконаленню уваги спортсмена , що дасть йому змогу оволодіти складною
програмою тренувального процесу і ефективніше діяти під час змагань.
Йдеться, зокрема, про вміння бути готовим до боротьби, самостійно
регулювати свій емоційний стан, концентрувати силу волі, мобілізувати
увагу, цілком розслаблятися. Такі вміння виробляються під час
багаторічної напруженої праці, яка і є основою психологічної підготовки
спортсмена.
На етапі спеціальної підготовки створюється відповідний стан
психологічної підготовки до змагань. Удосконалення процесів, пов’язаних
з пізнавальною діяльністю стає дедалі більш спеціалізованим. Відчуття
технічні, зорові та рухові, за допомогою яких спортсмен набуває вміння
визначити швидкість рухів, відстань від суперника, лежать в основі
“відчуття дистанції”, “відчуття човна” тощо.
Більша частина вправ на цьому етапі виконується в умовах змагань.
Тренування, які мають характер спарингових тренувань, не приглушує
індивідуальності веслувальника, а навпаки, за умов спортивної боротьби
підкреслює його значення.
У змагальному періоді психологічна підготовка веслувальника зводиться до
роботи, що стосується психологічної витривалості перед календарними
змаганнями.
1.Значення психологічної підготовки у веслуванні.
Технологічна підготовка є важливою частиною всієї системи управління
процесом підготовки спортсменів і входить в комплекс заходів по його
забезпеченню.
В загальному психологічна підготовка являє собою процес розвитку значних
проявів психіки спортсмена, що відповідає вимогам тренувальної і
змагальної діяльності. Психологічна підготовка спрямована на формування
особистості, необхідних для спортивної діяльності психічних якостей,
професійно важливих знань, умінь, навичок і, досягнення такої
витривалості, яка забезпечить можливість виконання поставлених задач під
час змагань.
Психологічна підготовка включає в себе такі особливості:
Це завжди підготовка до певного виду діяльності (може бути підготовкою
до тренувального процесу, але може бути і підготовкою до змагань). Таким
чином психологічна підготовка спортсмена і тренера за своїм змістом
принципово відрізняються, так як ціль, зміст, вся специфіка їх
діяльності мають суттєву різницю.
Під час такої підготовки повинні цілеспрямовано формуватись ті
властивості і якість психіки спортсмена, які забезпечують високу
результативність спортивної діяльності.
Психологічна підготовка тісно пов’язана з процесом виховання, навиків і
тренування спортсмена і спрямована не тільки на формування і розвиток
окремих сторін його психіки, але і на здійснення важливих для спорту
позитивних якостей особистості.
Головним завданням психологічної підготовки є формування і закріплення
відповідних відносин, що є основою спортивного характеру, які
створюються як під впливом внутрішнього впливу з боку тренера, оточуючих
спортсмена людей, так і під впливом внутрішньої самоорганізації, тобто в
процесі самовиховання спортсмена.
Ціллю психологічної підготовки спортсмена є розвиток психічних якостей,
необхідних для досягнення високого рівня спортивного результату,
психологічної витривалості і готовності до змагальної діяльності.
Психологічна підготовка – це педагогічний процес, результат якої
залежить від врахування при його побудові ряду загальних дидактичних
принципів: свідомості і активності, систематичності і послідовності,
доступності, індивідуальності, всесторонності, повторення і
поступовості. Застосовані в процесі психологічної підготовки ці принципи
є основою його раціональної побудови і практичного застосування.
Зрозуміти суть психологічної підготовки допомагає аналіз її основних
напрямків:
Перший напрямок пропонує формування функціональної надійності психіки
спортсмена, що досягаються на основі здійснення спеціалізуючи форм
пізнавальної діяльності. В підсумку формуються спеціальні змагання,
практичні вміння і навички, специфічний рушійний досвід.
Другий напрямок пов’язаний з формуванням емоційно-вольової витривалості,
психологічної надійності спортсмена. Це передбачає розвиток здібності
керувати своєю поведінкою в екстремальних ситуаціях спортивної
діяльності, ефективно працювати в змагальній обстановці, в протидії з
противником.
Третій напрямок передбачає формування психічної підготовки до змагань, в
умовах міжособистісної і групової суперечки. Тут потрібна своєчасна
психологічна адаптація до змін змагальної боротьби, подолання
психологічних бар’єрів суб’єктивного значення, знання сильних і слабких
сторін суперника, його тактики і т.д.
Четвертий напрямок психологічної підготовки обумовлений досягненням на
змаганнях результату і особливостями змагальної діяльності. Особливо це
актуально, коли спортсмен закінчує спортивну кар’єру, активні заняття
спортсменом і потребує підтримки оптимального рівня психічної роботи
спроможності, адаптації до нових умов діяльності.
Всі напрямки психологічної підготовки тісно пов’язані, їх реалізація
потребує ретельного попереднього планування. Всі заходи психологічної
підготовки попередньо плануються відповідно до вимог конкретного періоду
підготовки спортсмена . Окремі плани психологічної підготовки
тренер не складає, цей розділ роботи включається в єдину програму
підготовки кожного спортсмена.
При плануванні психологічної підготовки потрібно враховувати як напрямок окремих навчально-тренувальних занять, так і відповідних циклів і
періодів підготовки спортсмена. Особливу увагу слід звернути на розвиток
і вдосконалення тих якостей психіки спортсмена, які відповідають за
результат тренувальної і змагальної діяльності. Це можуть бути необхідні
спеціалізовані інтелектуальні, емоційні, вольові якості, що відповідають
вимогам конкретного виду спорту.
Планування – важливий елемент раціональної побудови психологічної
підготовки, що передбачає його цілеспрямований характер.
Вирішення задач психологічної підготовки здійснюється з допомогою
відповідних засобів і методів.
Загальними засобами психологічної підготовки спортсмена є: фізичні
вправи, засоби техніки і тактики конкретного виду спорту. Спеціальні
засоби – психологічні вправи (дії типу конкретного завдання з
психологічним напрямком, наприклад на розвиток вольових якостей, на
підвищення емоційної витривалості спортсмена та ін.), а також
психологічний вплив. Це можуть бути психологічні засоби і прийоми
регуляції і саморегуляції, психологічні способи відновлення спеціальної
робото спроможності та ін.
Різні засоби і способи психологічної підготовки об’єднуються в методи.
Виділяють три основні групи методів – наочні, вербальні і практичні.
Психологічна підготовка здійснюється на базовому рівні в підготовчому
періоді тренувань і в спеціальному – в змагальний період і на етапі
безпосередньої підготовки до змагань, що дозволяє виділити її основні
види .
Психологічна підготовка
Психологічна підготовка впродовж тренувального процесу і змагальної
діяльності здійснюється попередньо і називається загальною психологічною
підготовкою (ЗПП).
Психологічна підготовка до конкретного змагання називається спеціальною
психологічною підготовкою (СПП).
Між ЗПП і СПП можуть проводитись спеціальні заходи по корекції
психічного стану спортсмена в заключному етапі підготовки. Такі заходи
являють собою комбіновані варіанти психологічної дії з метою оптимізації
психічного стану, що утворюється у спортсмена ситуаційно, як перед
змаганням так і в ході їх. Необхідність в цих заходах утворюється при
відсутності систематичності в психологічній підготовці; вони можуть
бути доповненням чи уточненням до попередньо проведеної роботи. Крім
цього, подібні заходи можуть бути пов’язані із здійсненням психологічної
чи психотерапевтичної роботи.
Кожний розділ психологічної підготовки спортсмена має свій напрямок,
завдання, зміст і пропонує проведення відповідних міроприємств.
ЗПП-психологічна підготовка спортсмена до конкретного тренувального
процесу. Досягнення високих результатів в сучасному спорті можливе лише
за умови здійснення багаторічної систематичної підготовки, непорушного
дотримання життєвого і спортивного режиму. До цього спортсмен повинен
бути психологічно готовий. Досягнена підготовка повинна постійно
здійснюватись під час тренування. Для цього існують наступні основні
шляхи:
Створення, підкріплення і зміцнення мотивів спортивного тренування:
Мотивація спортсмена
Формування приємного відношення до різноманітних сторін тренувального
процесу.
Існує цілий ряд причин, що впливають на динаміку перед змагального
психічного напруження і ті, що визначають різні рівні стану
психологічної підготовки спортсмена.
Причини, що впливають на динаміку передзмагального психічного
напруження:
Значення змагань;
склад учасників змагань;
рівень організації змагань;
поведінка людей, які мають вплив на спортсмена;
індивідуально-психологічні особливості спортсмена;
особливості виду спорту і змагальних вправ;
ступінь оволодівання способами саморегуляції;
ступінь оволодівання способами самоконтролю.
Сучасна практика завершальної настройки спортсмена перед стартом дозволяє виділити етап безпосередньої психологічної підготовки до виконання спортивної дії. Така психологічна підготовка здійснюється в умовах концентрації уваги, що дозволяє спортсмену вийти на необхідний рівень мобільної підготовки до старту, виконання спортивної дії і т.д.
2.Методи і засоби
Термін “психологічне забезпечення” відображає найбільш прикладну сторону
сучасної психології спорту. Як і будь-яка інша спортивна діяльність
ефективна тільки при відповідному матеріальному, технічному, медичному,
психологічному і іншому забезпеченні.
Приймаючи до уваги будову і функціонування організму, спортивний
результат можна представити, як найбільш ефективне співвідношення
підготовки виконуючих рухи органів, функціонального тренування і
удосконалення нервово-психічних механізмів регуляції рухів, переживань,
поведінки. Розвиток і удосконалення нервово-психічних механізмів
регуляції і складає суть психологічного забезпечення діяльності в
спорті.
Таким чином, психологічне забезпечення – це комплекс заходів направлених
на спеціальний розвиток, удосконалення і оптимізацію систем психічного
регулювання функцій організму і поведінки спортсмена з розрахунком задач
тренувань і змагань.
Вирішення власних проблем психологічної підготовки веслувальника може
проходити в таких конкретних формах:
Психологічна консультація. В процесі тренувань і змагань у
спортсменів і тренерів виникає багато запитань по відношенню до методів
і засобів підготовки спортсменів, як їх психічного стану, рівня розвитку
актуальних сторін психіки, які потребують кваліфікованої психологічної
відповіді. Психологічну консультацію проводить спортивний психолог, а
також можуть проводити тренер і лікар (при наявності в них достатніх
знань і досвіду психологічних розмов). Консультація може носити, як
індивідуальний, так і груповий характер і проводитися у формі розмови,
запитання і відповіді, в офіційній або неформальній обстановці, це і є
діапазон заходів і методів психологічної консультації дуже широкий.
Основною умовою для довірливих і відвертих відносин зі сторони
спортсменів і тренерів – глибокі професійні знання, дотримання правил
етики психологічних обслідувань і завоювання поваги і визнання.
Психологічне вивчення. Степінь необхідності в отриманні постійних
психологічних знань і їх оновленні являється показником розвитку
особистості спортсмена і тренера. Велика необхідність в психологічних
знаннях спостерігається не тільки у спортсменів, але й у тренерів, і
частіше всього тих знань, які неодмінно сприяють успіху їх діяльності.
Причому, знання ці повинні бути конкретними, а не загальними, оскільки
напружений тренувальний процес заставляє концентрувати увагу і сили на
головному – факторах які забезпечують успіх відбору, тренувань і
змагань.
Психотренінг. Вданий час дана форма психологічного забезпечення
здійснюється без спеціального виділення її в самостійний розділ роботи з
спортсменами. Найбільш широко застосовуються відомі методи ідеомоторного
тренінгу, при вивченні або удосконаленні техніки рухів або для адаптації
психіки спортсменів до умов наступних змагань (імаготренінг).
Найбільш перспективною формою психотренінгу являється застосування
комплексів психотехнічних тренувань, які дозволяють плавно вставляти їх в
тренувальний процес, розвивати і удосконалювати необхідні на даному
етапі спортивного удосконалення психічних процесів, якості і стану, а
також навчати методом психологічної регуляції.
4. Психогігієна і психотерапія. Дані форми психологічного
забезпечення тісно пов’язані і взаємно доповнюють одне одного.
Інтенсивність навантаження в спорті постійно зростає і нема цьому
росту. Примусити організм адаптуватися в таких умовах можна вже тільки
за допомогою психологічних взаємодій, оскільки тільки так можна
застерегти від можливих патологічних впливів навантажень, травм. Саме
дана форма психологічного забезпечення в силу своєї охоронної функції і
виконує цю роботу. Тому так важливе знання і навчання спортсменів,
тренерів і лікарів правилам психогігієни в різних режимах тренувальних і
змагальних навантажень. Найпростішим прийомом психогігієни являється
психопауза на тренуванні, яка дуже використовується на даний час
тренерами, оскільки їм мало відомо про регулюючі можливості слова для
оптимізації психічного стану, позбавлення відчуття втоми, активізації
необхідних психічних процесів і т.д. Важливість володіння вказаною
формою забезпечення підтверджується і тим, що в стані перетренування,
перед змагального або змагального стресу у спортсменів, часто
спостерігаються різні несприятливі психічні реакції, етиологія і форми
прояву яких різнобічні та індивідуальні. Така ситуація потребує
психотерапевтичної допомоги спортсмену, яку повинні вміти застосовувати
не тільки лікарі і психологи, але і тренери. Таку можливість дає
володіння прийомами і методами психотерапії, вміння бачити типові
симптоми прояву нервових реакцій, навчання веслувальників прийомам
ефективної саморегуляції.
Психологічна регуляція спортсменів.
Серед багатьох факторів, що впливають на ефективність діяльності в
спорті, одним з головних є рівень психологічного напруження спортсмена.
В повсякденному житті такий рівень коливається в широких межах, від
дрімаючого стану, до стану збудження. Відсутність свідомої психологічної
напруги спостерігається під час сну. Максимум психічного напруження –
межа можливостей людини, коли повністю реалізується підготовка і запаси
організму.
В спорті психічне напруження виникає як на тренуваннях як і на
змаганнях, але воно відрізняється за напрямком і змістом. Напруження на
тренуваннях пов’язане головним чином, з процесом діяльності, з
необхідністю переносити вплив зростаючого фізичного навантаження, тому
воно називається процесуальним. В екстремальних умовах змагань
добавляється ще й напруження, що визначається ціллю досягнення
найбільшого результату. Це – результативне напруження. Ці два види
психологічного напруження можуть проявитись не тільки в процесі
тренувальної чи змагальної діяльності, але й до неї, при цьому
процесуальне напруження виникає безпосередньо перед тренуванням, а
результативне може виникати за довго до початку змагань.
Само по собі психічне напруження є фактором позитивним, тим, що
відображає активність всіх функцій і систем організму, що забезпечують
їй високу продуктивність.
Однак, якщо напруження надзвичайно високе, з чим постійно пов’язаний
спорт, вони можуть переростати в психічну перенапруженість. Вона
розглядається психологами як фактор, що впливає на спортсмена, оскільки
це дисбаланс функцій, надмірне емоційне збудження, негативна затрата
енергії.
До психічного перенапруження призводить довготривала робота спортсмена
на межі між напруженням і виснажливою роботою, що все частіше зустрічається на сучасних тренуваннях при супервисокому рівні спортивних
досягнень.
В підсумку спортсмен знаходиться на одній з трьох стадій психічного
пренапруження: нервовості, порочної стенічності чи астенічності.
І снують загальні і специфічні для кожної стадії ознаки психічного
перенапруження.
Загальні – швидка втомлюваність, втрата працездатності, порушення сну,
часткові головні болі.
Перша стадія – нервозність. Її специфічними ознаками є: нестійкий
настрій, примхливість, виникнення неприємних відчуттів у м’язах,
внутрішніх органах.
Друга стадія – порочна стенічність. Її ознаки – наростаюче нестримне
подразнення, емоційна нестійкість, висока збудливість переживання.
Третя стадія – астенічність. Вона характеризується загальним депресивним
настроєм, тривогою, невпевненістю в своїх силах, високою ранимістю.
Підвищити або покращити як фізичний так і психічний стан спортсмена,
зняти його психічну напругу простіше тоді, коли спортсмен володіє
відповідними методами психологічної регуляції.
Підтримці сприятливих станів психіки в немалій мірі сприяє правильна
побудова режиму тренувань, підготовка до змагань, організація
соціально-психологічного клімату , раціональність систем
відновлення і відпочинку, вітамінотерапія і т.д. однак основну роль в
нормалізації психічного стану відіграє вміння самого спортсмена зробити
це, або ступінь оволодіння ним прийомами психічної саморегуляції.
Під психічною саморегуляцією розуміється вплив спортсмена на свою власну
психіку з метою ціле направленої регуляції діяльності всіх систем
організму, його реакцій, процесів, станів.
Методи психорегуляції класифікуються за декількома ознаками. По змісту –
на вербальні і невербальні, які поділяються на апаратурні і без
апаратурні. За особливостями реалізації методи психорегуляції
діляться на контактні і безконтактні.
До найбільш вивчених методів гетеро регуляції, що застосовуються в
спортивній діяльності, відноситься гіпноз. В цьому зв’язку найбільш
типовими завданнями, що вирішуються в спорті за допомогою гіпнозу, є:
позбавлення спортсмена від страху отримання наступної травми;
виклик у спортсмена асоціацій з його попередніми успіхами;
вилучення з пам’яті спортсмена асоціацій які можуть негативно вплинути
на ефективність його діяльності в умовах відповідальних змагань.
Гіпноз в спорті не відкриває які-небудь надзвичайні додаткові можливості
спортсмена, але дозволяє в найбільш повній мірі реалізувати існуючі у
нього потенційні можливості, які в звичайному стані використовуються в
меншій мірі.
Сеанси гіпнозу повинен проводити спеціаліст, котрий має відповідну
медичну освіту, спеціальні професійні знання і практичний досвід.
Розділ I. Психічні стани як основні об’єкти психологічної підготовки.
1.1Структура психічного стану
П.К. Анохін (1970) рекомендував розглядати як умову високої результативності спортсмена узгодження в динаміці, показників трьох рівнів: психічне збудження (емоції, тривога), вегетативне збудження (енергетика) та руховий навик (психомоторики). У структурі психічного стану найбільш значущим є власний психічний фактор. Якщо складність для структурування обумовлена необхідністю з'єднати два поняття: мотивація та емоції. Емоції - це вторинний продукт потреб, індикатор ступеня їх задоволення. Виникаючі при цьому відносини є регулятором рівноваги між зовнішніми впливами, внутрішнім станом і формами поведінки людини. Іншими словами, відносини ,що змінилися до основних факторів тренування, що виразилися в задоволеності діяльністю, впевненості в правильності методики тренування, активності в діяльності, сподіваючись на успіх, поява емоційно забарвлених оцінок є рівень мотивації, спонукання до спортивної діяльності – мотиваційний стан . Для початку спортивного тренування (особливо у видах спорту на витривалість) потрібно досить високий початковий рівень мотивації, спонукаючий спортсмена переступити «бар'єр комфорту» і почати переживати всі відчуття, що виникають при крайніх ступенях втоми і напруги. Мірою витривалості до дії факторів навантаження буде в цьому випадку сила мотивів, що спонукають спортсмена до діяльності, рівень його мотиваційного стану як величини спонукання до виконання важкої навантаження.
