ПСИХОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ПЕРЕЖИВАННЯ  ВАГІТНОСТІ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ ЖИТТЄВОГО СЦЕНАРІЮ 
 

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ  І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЄВИХ СЦЕНАРІЇВ. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЖИТТЄВОГО  СЦЕНАРІЮ ТА СТИЛЮ  ПЕРЕЖИВАННЯ ВАГІТНОСТІ 6

1.1. Поняття про життєвий сценарій у психологічній літературі 6

1.1.1. Поняття про життєвий  сценарій та його  основні види 6

1.1.2. Сценарні ігри  та види сценарних  стосунків 10

1.1.3. Формування життєвого  сценарію. Причини  наслідування дитиною  батьківської моделі  життєвого сценарію 12

1.2. Особливості стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями 16

1.2.1. Психологічні особливості  вагітних жінок.  Основні етапи  періоду вагітності 16

1.2.2. Поняття про базові  пренатальні матриці  С. Грофа 21

1.2.3. Психологічні особливості  стилю переживання  вагітності в залежності від виду її життєвого сценарію 22

РОЗДІЛ  ІІ. МЕТОДИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РЕАГУВАННЯ НА ВАГІТНІСТЬ У ЖІНОК З РІЗНИМИ ЖИТТЄВИМИ СЦЕНАРІЯМИ 29

2.1. Методологічні засади дослідження особливостей ставлення жінки до власної вагітності в залежності від типу життєвого сценарію 29

2.1.1. Методологічні засади  дослідження життєвих  сценаріїв у руслі  трансактного аналізу 29

2.1.2. Методологічні засади  дослідження стилю  переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями в межах діалогічного підходу 33

2.2. Процедура дослідження особливостей стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями 38

2.2.1. Принципи сценарного  аналізу. Структура  дослідження  особливостей стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями 38

2.2.2. Схема аналізу та інтерпретації результатів дослідження особливостей ставлення до власної вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями 40

РОЗДІЛ  ІІІ. СТИЛЬ ПЕРЕЖИВАННЯ  ВАГІТНОСТІ  У  ЖІНОК З РІЗНИМИ  ЖИТТЄИМИ СЦЕНАРІЯМИ 46

3.1. Аналіз результатів дослідження стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями 46

3.2. Особливості ставлення до вагітності у жінок із активним життєвим сценарієм (сценарієм переможця) 50

3.3. Особливості ставлення до вагітності у жінок із неактивними життєвими сценаріями (сценарієм переможеного та не-переможця) 51

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 55 

       ВСТУП

      Актуальність  дослідження. У психологічній літературі полеміка навколо проблеми материнського інстинкту розгорілась у другій половині ХХ століття . Одні дослідники (Г. Г. Філліпова, Н. П. Коваленко, Н. В. Боровікова, К. Н. Белогай) насаджують перевагу соціальних факторів у формуванні материнського відношення, інші (М. Мід, С. Гроф, Е. Бадинтер) дотримуються думки про те, материнська турбота є вродженим механізмом, спільним для людини   і приматів.

      Аналіз  психологічних робіт дозволяє виділити два основні напрямки досліджень. Перший напрямок присвячений обговоренню якостей, поведінки матері, їх впливу на розвиток дитини (С. А. Мінюрова, Є. А. Тетерлєва). Другий напрямок аналізу материнства акцентує увагу на ідеї суб’єктності матері і дитини. Найбільш яскраво ця ідея висвітлена у концепції материнства Г. Г. Філліпової. У цій концепції материнство розглядається не тільки як умова для розвитку дитини, але і як особлива потребово-мотиваційна складова психології жінки, що формується на протязі усього життя.

      Необхідність  дослідження психологічних особливостей стилю переживання вагітності зумовлена  існуванням явища девіантного материнства (Д. Пайнс, К. Боне). На думку багатьох дослідників (Е. Берн, І. Ю. Хамітова, В. С. Торохтій, І. Є. Ісєніна, Т. І.Барановська, К. Штайнер), існує зв’язок між стилем переживання вагітності і видом життєвого сценарію: жінки, запрограмовані на досягнення успіху, впродовж тривалого часу відмовляються від народження дитини. Вагітність викликає у них негативні емоційні переживання, що у свою чергу не може не позначитись на психічному та фізичному здоров’ї майбутньої дитини.

      Актуальність  проблеми і відсутність методів  її вивчення зумовили вибір теми дослідження  «Психологічні особливості стилю  переживання вагітності в залежності від типу життєвого сценарію».

      Об’єкт  дослідження: специфіка сценарної поведінки особистості.

      Предмет дослідження: стиль переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями.

      Мета  дослідження полягає у вивченні особливостей стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями.

      Гіпотеза  дослідження. Тип життєвого сценарію обумовлює стиль переживання вагітності:

1. Жінки з неактивними життєвими сценаріями (сценарій переможеного та сценарій не-переможця) мають переважно адекватний стиль переживання вагітності (відповідально відносяться до своєї вагітності, ведуть активний образ життя, своєчасно стають на облік до жіночої консультації, виконують рекомендації лікарів, слідкують за своїм здоров’ям, із задоволенням займаються на курсах допологової підготовки).
2. Жінки з активними життєвими сценаріями (сценарій переможця) мають певні проблеми у ставленні до власної вагітності (ведуть нездоровий спосіб життя, перебільшують труднощі та можливі небезпеки, вимагають до себе надмірної уваги).

      У відповідності з метою дослідження  та висунутою гіпотезою, поставлено такі завдання:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми життєвого сценарію у психології.
2. Встановити зв’язок між життєвим сценарієм та стилем переживання вагітності.

      3. Розробити процедуру дослідження особливостей стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями.

4. Провести дослідження, спрямоване на виявлення особливостей переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями.
5. Зробити висновок про особливості стилю переживання вагітності в залежності від типу життєвого сценарію.

      Теоретико-методологічною основою дослідження є положення теорії трансактного аналізу Е. Берна та вчення І. А. Аршавського про гестаціонна домінанти.

      Методи  та організація дослідження  З метою дослідження та аналізу проблеми стилю переживання вагітності у жінок з різними життєвими сценаріями нами використано методики: Тест відношень вагітної І.В. Добрякова, анкету «Визначення стилю переживання вагітності», опитувальник В.В.Макарова «Виявлення фіксованої емоційної установки» та техніки трансактного аналізу. Для встановлення впливу життєвого сценарію на стиль переживання вагітності, а також з метою оцінки взаємодії між цими двома факторами було використано критерій незалежності Пірсона.

      Дослідницькою базою стала жіноча консультація №1 міста Кіровограда. Участь у дослідженні взяли 22 жінки. Вік вагітних, термін вагітності та особливості її протікання враховані не були, оскільки вони не мають суттєвого впливу на результати дослідження.

      Наукова новизна дослідження. Вперше було використано техніки та процедури трансактного аналізу з метою визначення особливостей зв’язку між життєвим сценарієм стилем переживання вагітності.

      Практичне значення роботи. Результати проведеного дослідження можуть бути використані психологами жіночих консультацій з метою оптимізації стилю переживання вагітності у депресивних та тривожних жінок.

      Надійність  і вірогідність результатів  забезпечується використанням методів, методик та процедур, адекватних меті і завданням дослідження.

       Розділ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ЖИТТЄВИХ СЦЕНАРІЇВ. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЖИТТЄВОГО  СЦЕНАРІЮ ТА СТИЛЮ ПЕРЕЖИВАННЯ ВАГІТНОСТІ

      1.1. Поняття про життєвий  сценарій у психологічній  літературі

      1.1.1. Поняття про життєвий  сценарій та його  основні види

      Не  всім пощастило народитися у благополучних  сім’ях. Проте, кожен з нас виріс  у якійсь сім’ї, і всі ми починаємо  своє життя у тій чи іншій спільноті  людей, яка дає нам первинне відчуття того, ким ми є, відчуття власної  особистості. Засвоєні у цей період установки однаково важливі як для  фізичного, так і для психічного здоров’я. Спогади дитинства зберігаються у нашому мозку і у клітинах тіла. На думку Л. Шульц, те, у якій мірі ми сприймаємо ці спогади як травматичні, визначає, чекають нас у майбутньому  страждання чи благополуччя. Пам’ять  про горе і втрату, відчуття безпорадності  і безвиході впливають на наші відносини з іншими людьми і вибір  життєвих цілей і закладають фундамент  майбутніх проблем [30, с. 175-178].

      З самого початку сім’я дає нам  відчуття приналежності до групи, яка  слугує нам підтримкою та опорою. Формування цього відчуття починається ще в  утробі матері, коли дитина у прямому  смислі є частиною своєї матері, і продовжується після народження у сім’ї, котра підтримує життя  дитини і задовольняє її основні  потреби. У той же час сім’я  вчить розпізнавати межі, які розділяють вас і увесь інший світ. Це підготовлює  людину до розвитку самовпевненості, необхідної для того, щоб відчувати себе самодостатньою особистістю.

      Усе наше життя, на думку Л. Шульц, - це процес поступового віддалення від сім’ї  і набуття власної індивідуальності при одночасному збереженні відчуття приналежності до сім’ї та клану  [30, с. 203-209]. Це положення стало теоретичною основою розробки методу трансактного аналізу.

      Сценарій - це план життя, який починає формуватися  ще у дитинстві під значним  впливом батьків. Цей сильний  психологічний заряд спрямовує  людину назустріч долі і часто  залишає її без можливості вільно вибирати власний життєвий шлях. Під  сценарієм Е. Берн розуміє те, що людина збирається робити у майбутньому. Більшість життєвих сценаріїв зобов’язані  своєю появою поколінням тих сімей, у яких історія пращурів зафіксована  письмово [ 5, с. 90-113].

      Одні  сценарії сприяють успіху, інші - ні. Проте, у житті кожної окремої особистості  найбільшу силу, що формує її сценарій, мають повідомлення, які сприймаються від батьків [28, с. 277-278].

      У книзі Л. Б. Шнейдера «Сімейна психологія» зазначається про те, що сімейні сценарії передаються із покоління в покоління, прагнення до єдності у членів родини і очікування певної поведінки можуть виражатись у наступних фразах: «Традиції нашої родини не дозволяють бути слабким», «В нашій родині швидше помруть з голоду, ніж попросять милостиню», «Жінки у нашій родині завжди були безпорадними», «У нашій родині будинок - фортеця чоловіка». Сімейний сценарій містить усталені традиції та очікування для всіх членів родини. Деякі сімейні сценарії передбачають тривале підтримування традицій, пов’язане з надіями на визнання: «У нашій родині завжди були лікарі», «Ми - династія вчителів», «У нас завжди народжувались хороші діти», «Ми дали три покоління політиків», «У нашій родині завжди був, принаймні, один злочинець» , «Сини у нашій родині завжди були захисниками Вітчизни». Член сім’ї, який не виправдовує очікувань за сценарієм, часто сприймається як «біла ворона». Проте, у певних сімейних сценаріях може бути необхідною наявність такої людини для створення інтриги чи для ролі «цапа відбувала» на сімейній сцені.

      Проте, не всі сім'ї безперервно продовжують  сімейні традиції. Сімейні сценарії можуть змінюватись під впливом  зовнішнього середовища. Багато сімей  спеціально та обдумано позбавляються  традиційних сценаріїв. Так, К. Штайнер зазначає, що сценарій - це набір   складних,   періодичних за своєю природою комунікацій, які не обов’язково повторюються, якщо для виконання сценарію потрібне все життя [29, с. 33].

      Сценарієм, за визначенням Л. Б. Шнейдера, вважається спосіб, за допомогою якого людина структурує час свого життя. Час життя розраховується і заповнюється діями і бездіяльністю. Час життя складається із «ніколи не роблю», «роблю завжди», «ні разу не робив раніше», «не буду робити», «зроблю пізніше», «робитиму знову і знову», «буду робити доти, доки вистачить сил».

      Е. Берн сценарії життя людей поділяє  на сценарії переможців, переможених  і не-переможців:

1. Сценарій переможця . Е. Берн визначав переможця як того, хто досягає поставленої мети. Під перемогою розуміється також те, що поставлена мета досягається легко і вільно, без особливих труднощів. Про особливості формування сценарію переможця пише і Чарльз Крамер - американський сімейний психотерапевт Він пише про те, що бажання бути бездоганним, набуте у батьківській сім’ї і закріплене у процесі навчання та здобуття власного життєвого досвіду, пригнічує спонтанність і гнучкість наступними приписами: будь обережним, все роби правильно, відповідним чином використовуй необхідний метод, не провалюйся, намагайся гарно виглядати, нікого не став у незручне становище тощо [11, с. 89].
2. Сценарій переможеного. Переможений - це людина, яка не досягає поставлених цілей. Сценарій переможеного можна класифікувати за трьома ступенями. Сценарій переможеного першого ступеня - це сценарій, у якому невдачі не настільки серйозні, щоб їх обговорювали в оточенні переможеного. Сценарій переможеного другого ступеню передбачає обговорення невдач у найближчому оточенні. Сценарій переможеного третього ступеню призводить до смерті, каліцтва, серйозної хвороби чи смерті.

      3. Сценарій не-переможця. Людина, яка має цей сценарій, представляє собою «золоту середину». Така людина ніколи не ризикує. Тому такий сценарій часто називають банальним [5].

      Як  же ж відбувається формування того чи іншого виду життєвого сценарію? Відповідь на це запитання можна  знайти у роботах Е. Еріксона. Відповідно до теорії Е. Еріксона, характерні для індивіда моделі поведінки обумовлені тим, яким чином розв’язуються проблеми та долаються кризи у дитинстві. Кожна психосоціальна криза вміщує як позитивний, так і негативний компонент. Якщо конфлікт розв’язано позитивно, то «его» вбирає в себе новий позитивний досвід, що гарантує здоровий розвиток особистості та формування сценарію переможця у майбутньому. Навпаки, якщо конфлікт залишається нерозв’язаним або отримує незадовільне розв’язання, то «его» наноситься шкода, і в нього вбудовується негативний компонент, що сприяє формуванню сценарію переможеного [17, с. 120-128].

      Кожен сценарій, відповідно до теорії Е. Берна, обов’язково передбачає наявність  певної чіткої структури, до складу якої входять наступні елементи [3]:

1. батьківські директиви;
2. підходящий для їх виконання особистісний розвиток та здібності;
3. рішення, прийняте у дитинстві;
4. бажання і зацікавленість у виконанні сценарію;
5. впевненість у необхідності виконання сценарію.

      Г. Паркер після проведення емпіричних досліджень встановив, що однією із причин виникнення деструктивного життєвого сценарію (сценарію переможеного) є «холодний контроль» у батьківській родині. Низький рівень батьківської турботи і емоційного тепла може стати джерелом порушення почуття власної цінності, може загальмувати процес соціалізації у плані автономії та незалежності, призвести до низької готовності справлятись із життєвими стресами у зрілому віці [25, с. 63-71].

      А. Т. Злобін розділяє емоції людини на дві  групи - позитивні і негативні. Переважаючий тип емоцій також впливає на формування життєвого сценарію [26, с. 17-22]:

      I. Позитивні (впливають на формування сценарію переможця) емоції:

• радість як прояв задоволення від виконання бажання;
• сором як регулятор міжособистісних стосунків;
• безстрашшя   як   умова  подолання   перешкод  до   задоволення актуальної потреби.

      II. Негативні (впливають на формування сценарію переможеного) 
емоції:

• страх;
• сум як прояв потреби у продовженні роду;
• гнів як прояв боротьби за статус у суспільстві.

      1.1.2. Сценарні ігри  та види сценарних  стосунків

      Е. Берн вважав, що люди «грають» в різноманітні ігри, що є неодмінним компонентом  кожного життєвого сценарію, і  якими заповнене все життя  людства. Найстрашнішою грою, на думку  Е. Берна, є війна. В сучасних умовах нашого суспільства можна було б  уявити немало ситуацій у вигляді  ігор , наприклад: «Гра в обслуговування», «Видача довідок», «Проблема бюрократії». Крім цих, Е. Берн виділяє наступні ігри, які можна простежити під час  аналізу життєвого сценарію окремо взятої людини: «Глухий кут», «У залі суду», «Фригідна жінка», «Скандал», «Загнаний кінь», «Якби не ти ...», «Поглянь, як я старався», «Мила» [28, с. 280-285].

      Потрібно  також зазначити, що майже всі  ігри - це варіації на тему «Насилля». «Насилля» частіше за все розігрується жінками. Ця гра відповідає формулі: Приманка (зваблююча поведінка) - Слабкість (бажання сексу чи влади) - Реакція. Слабкість чоловіка потрапляє на Приманку жінки, і він дає Реакцію (чоловік робить дружині певну пропозицію). Більш м’яко гра «Насилля» може бути розіграна як «Подивись, що ти примусив мене зробити» («Ти примусив мене втратити цноту», «Через тебе я завагітніла», «Я не хотіла, а ти мене зґвалтував»). Чоловіки також можуть розігрувати «Насилля» з лозунгами: «Ти відриваєш мене від роботи», «Ти п’єш з мене кров», «Я зробив це тільки тому, що напився», «Чому ти мені не сказала, що забула прийняти пігулку».

      Інша  форма вище згаданої гри - «Іграшкова гвинтівка». Деякі лозунги цієї гри звучать так: «Я не можу це стерпіти», «Я, насправді, цього не хотіла», «Я була не готова», «Тобі не слід було використовувати ситуацію».

      Одна  з найбільш цікавих форм гри «Насилля» - «Дуже співчуваю». Вона є також однією з найтрагічніших, оскільки передбачає участь багатьох людей, і часто - дітей. Цю гру можна проілюструвати наступним прикладом: містер Рай говорить місіс Лефт «Якщо ти отримаєш розлучення - я одружусь з тобою». Місіс Лефт отримує розлучення, а містер Рай говорить «Вибач, я передумав».

      Протилежною до гри «Насилля» є гра «Ще не готова(ий)». Типовий лозунг цієї гри звучить так: «Я розлучусь, коли діти виростуть, а поки-що нехай все буде, як є» [4, с. 70-73].

      У кожній грі люди використовують різні  способи взаємодії один з одним. У своїй роботі «Форми людських відносин»  Е. Берн описує 7 найпоширеніших форм взаємодії між людьми під час гри: знайомі, співробітники, члени комітету, повага, включення, приятелі, друзі. Спілкування з людьми може будуватися по-різному, в залежності від психологічного стану людини, від теми спілкування і - що дуже важливо - від того, чи є спілкування безкорисливим або ж людина у процесі спілкування прагне щось отримати від свого співрозмовника [6].

      1.1.3. Формування життєвого  сценарію. Причини  наслідування дитиною  батьківської моделі  життєвого сценарію

      У кожної людини є її власний життєвий сценарій, який було сформовано як під  впливом зовнішніх умов середовища і власного життєвого досвіду, так  і під впливом батьківських послань. Батьки, зазвичай, бажають своїм  дітям щастя саме у тій ролі, яку вони для них обрали. Як правило, батьки не погоджуються зі зміною ролі: «Ти не виправдав наших очікувань». Сценарій - це аналог захисного екрану, який батьки розміщують між дитиною  і зовнішнім світом. Програмуючи  життя своїх дітей, батьки діляться з ними своїм досвідом, всім, що вони знають або думають, що знають. Як же це відбувається?

      Члени сімей отримують інформацію із особливостей спілкування. Це вірно і по відношенню до дитини будь-якого віку. Правда, дитині краще зрозуміла невербальна  інформація, тому що вона ще не настільки  вловлює смисл слів і підтексту. Дорослі ж, навпаки, гірше усвідомлюють і менше контролюють свою невербальну  поведінку.

      На  думку В. Шебанової, вимоги, що надходять від дорослих, називають приписами. Дитина отримує батьківські приписи, спостерігаючи за процесом сімейної комунікації і приймаючи безпосередню участь у ньому. Звісно, не всі приписи дитина отримує у прямій формі. Наприклад, популярна установка на досягнення успіху (визнання) часто не промовляється вголос, проте, гостям батьки розповідають лише про успіхи та вдалі справи (п’ятірки дитини, її маленькі перемоги). Невдачі приховується від оточуючих, у родині не співчувають невдачі, за помилки люблять докоряти. Дитина швидко засвоює , що невдахою бути погано. Потім, в залежності від життєвих цінностей сім'ї, вона вираховує, що вважається успіхом, і саме в цій сфері намагається просунутись далі, ніж це зробили її батьки [27].

      В. Д. Мендилевич у своїй книзі «Клінічна і медична психологія» пише, що у сім'ї формується поведінкові паттерни (одиниці). Серед них особливе значення має антиципаціонний паттерн.    Під антиципаціонним пат терном розуміють сформовані у процесі соціалізації сім'ї шаблони прогнозування майбутнього. Антиципаціонні паттерни формуються у процесі сімейного виховання і передаються дітям у вигляді стереотипів поведінки, Взаємодії з людьми, збереження емоційної стабільності. Вони виражаються у формуванні у дитини одно варіантної моделі оцінки події, догматизмі мислення [15, с. 336-337].

      Л. Шульц, відомий у Німеччині медичний інтуїт, пише: «Те, що ви засвоюєте у сім’ї, впливає на все ваше подальше життя. Залишаючи сім’ю і починаючи власний життєвий шлях, ви будуєте своє життя відповідно до моделей, які засвоїли у батьківській родині. Намагаєтесь активізувати ці моделі, відтворити образи того, що ви дізналися про довіру, безпеку, справедливість, незалежність». Цікаву ілюстрацію наслідування життєвого сценарію подає дослідниця у своїй книзі «Мова інтуїції». Вона описує експеримент зі щурами, яких регулярно, починаючи з самого народження, піддавали дії електричного струму. Після того, як щури досягли зрілого віку, їм надали можливість переїхати у інше місце, де ніхто не став би бити їх струмом. Всі вони повернулися до рідного дому. Тварини засвоїли, що безпорадність - єдиний можливий для них життєвий шлях [30, с. 118; с. 330-342]. Подібним чином ведуть себе і люди, щодня надриваючись на роботі або відчуваючи себе нещасними у шлюбі. Перспектива змінити роботу, розірвати відносини чи вибрати інший життєвий шлях викликає у нас страх. Легше залишатися там, де ми зараз знаходимося.

      За  Е. Берном, найбільш важливі установки, які у майбутньому визначатимуть  стиль життя, у дитини формуються у перші два-три роки, а більша частина сценаріїв засвоюється  до шести років. Основними детермінантами сценаріїв являються «Дитячі» его-стани батьків дитини, котрі впливають на свідомість дитини шляхом різноманітних заборон. У той час, як деякі заборони виражаються досить чітко, наприклад, «Не можна плакати на очах у всіх» чи «Не можна бити тих, хто слабший за тебе», інші можуть не мати вербальної реалізації. Наприклад, дитині, якій докоряють за надмірний вираз почуттів, може бути навіяно «не відчувай» шляхом непрямих (опосередкованих) висловів. Таке навіювання може втілюватися у словесних висловах типу: «Ти ніколи нічого не досягнеш, якщо будеш вести себе таким чином», «Нікому не можна вірити» або «від тебе лише одні неприємності». У майбутньому ці вислови трансформуються у наступні життєві сценарії: «Я ніколи нікому не буду вірити», «Я повинен стати сильним» і тому подібні. Утворений життєвий сценарій, у свою чергу, підсилює вплив навіяних заборон. Таким чином, коло замикається. Вибраний сценарій відповідає життєвій позиції. За Берном, сценарій проявляється у рухах, жестах, позах, манерах людини. Також важливу роль в утворенні життєвого сценарію відіграють дитячі фантазії і казки [7].

      Кожен життєвий сценарій має певну чітку  схему утворення. Схему утворення  життєвого сценарію було розроблено К. Штайнером (мал. 1) [19]. 

      Мал. 1. Схема формування життєвого сценарію.

      Але чому дитина так легко засвоює  життєвий сценарій своїх батьків? Відповідь  на це запитання можна знайти у  книзі Е. Берна «Ігри, в які  грають люди: психологія людських взаємовідносин», де він виділяє наступні причини  прийняття батьківських сценаріїв:

      . дитина отримує вже готову життєву мету;

      . батьківський сценарій дає вже готовий варіант структурування часу , який буде схвалений батьками;

      . дитині потрібно просто пояснити як робити певні речі і як вести себе у тій чи іншій ситуації.

      Отже, у цьому підрозділі ми окреслили  поняття життєвого сценарію, з’ясували  механізми його формування та розглянули основні види життєвих сценаріїв, запропоновані  автором трансактного аналізу Е. Берном. Нам вдалося виділити структурні компоненти життєвого сценарію. Також  ми виділити причини прийняття дитиною  батьківської моделі життєвого сценарію. У наступному підрозділі ми спробуємо встановити особливості впливу певного виду життєвого сценарію на особливості стилю переживання вагітності, оскільки саме це є основною метою курсової роботи.