Расчет межоперационных заделов

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Одеський національний політехнічний  університет

Інститут бізнесу економіки  і інформаційних технологій.

Кафедра економіка підприємства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

З дисципліни «Організація виробництва»

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий  ступінь, прізвище та ініціали)  

Національна шкала ______________________   

Кількість балів: __________

Оцінка:  ECTS _____

                                                                     Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

м. Одеса – 2012 рік 

План:

1.Теоретична частина

Вступ

1.1. Основні риси та  принципи функціонально-вартісного  аналізу (ФВА)

1.2. Особливості застосування  функціонально-вартісного аналізу  при проектуванні нових виробів

1.3  Виробнича структура  підприємства

1.4 . Організаційна структура  підприємства 

2. Розрахункова частина

2.1.  Організація потокового виробництва.

2.2.  Розрахунок календарно-планових  нормативів альтернативних проектів  організації виробництва та визначення  економічно вигідного варіанту  організації виробництва

Висновок.

Список  використаної  літератури.

1. Теоретична частина.

Вступ

Функціонально-вартісний  аналіз (ФВА) відносять до найбільш ефективних видів аналізу діяльності щодо виявлення резервів економії витрат матеріальних, трудових і грошових ресурсів на виробництво продукції.

ФВА проводиться з метою  виявлення резервів зниження витрат за рахунок ефективніших варіантів  виробництва, ліпшого співвідношення між споживчою вартістю виробу та витратами на його виготовлення. Він  базується на пошуку способів зниження матеріало-, енерго- і трудомісткості продукції.

ФВА передбачає мінімізацію  витрат ресурсів у процесі виробництва  за рахунок поліпшення конструкції  виробів, удосконалення способів виготовлення деталей і вузлів, виявлення додаткових чи зайвих витрат, раціоналізації технології та використання ефективних матеріалів. Для здійснення цього аналізу  використовується звітна, облікова, конструкторсько-технологічна, нормативна й позаоблікова інформація.

1.1. Основні риси та принципи функціонально-вартісного аналізу (ФВА)

ФВА являє собою евристичний  метод дослідження функцій об’єкта, що направлений на оптимізацію техніко-економічних  параметрів на всіх стадіях життєвого  циклу. Для ФВА характерні наступні риси:

- Функціональний підхід, згідно з яким кожний об’єкт  розглядається як комплекс функцій  для більш повного та економічного  задоволення потреб їх споживачів (при цьому функції враховуються  як сутність об’єкта, а самі  об’єкти – як одна з можливих  форм її прояву).

- Принцип системності,  при якому функції розглядаються  з системних позицій із виділенням  функцій зовнішніх та внутрішніх, загально об’єктних та внутрішньо  об’єктних і т.п. функції, які  відображають поведінку об’єкта  оцінюють з точки зору їх  значення, витрат та ступеня їх  виконання. Шляхом порівняння  таких рис виявляються надто  затратні, що погано (недостатньо)  виконуються або, навпаки, що  виконуються вище потрібного  рівня. Таким чином, визначаються  напрямки та області подальшого  росту ефективності використання  об’єкта аналізу. Розв’язання  проблеми – як інакше, краще,  ефективніше досягнути виконання  конкретної функції, здійснюється  в подальшому за допомогою  комплексу методів активізації  творчого мислення.

- Принцип безперервного  зіставлення значимості функцій  та витрат на їх реалізацію, виділення найбільш вартісних  функцій та зон, з’ясування  функціональних надлишків.

- Принцип колективної  творчості, який припускає участь  в проведенні ФВА групи спеціалістів  різного профілю, активне використання  широкого арсеналу методів, що  стимулюють творче мислення, вироблення  нестандартних рішень (морфологічний  метод, “мозковий штурм”, синектика  алгоритм вирішення винахідницьких  задач (АВВЗ), метод контрольних  запитань і т. ін.).

- Принцип універсальності,  що дозволяє використовувати  ФВА практично у всіх сферах  людської діяльності, які пов’язані  із витратами.

- Метою кожного конкретного  випадку використання ФВА є  досягнення оптимуму користі  при мінімальних витратах.

- Функціонально-вартісний  аналіз може бути упроваджений  там, де є змога забезпечити  функцію доцільною діяльністю  людей та де результати їх  праці можуть бути отримані  більше ніж одним способом.

ФВА - це метод одночасного  і взаємозв'язаного дослідження  функції об'єкта і вартості цих  функцій. Функції і їхня вартість становлять об'єкт ФВА.

Під функціями розуміють  споживчі властивості (якість) об'єкта. Вони поділяються на п'ять груп:

1) головні функції, що  виражають призначення об'єкта;

2) основні функції, що  забезпечують виконання головних;

3) допоміжні функції, що  допомагають реалізувати основні; 

4) зайві або непотрібні функції

5) шкідливі функції. 

ФВА виходить із засадного  принципу можливості усунення зайвих чи додаткових функцій, виконуваних  виробами, тобто можливості зниження праце-, матеріало- і енергомісткості, а відтак, і собівартості виробів. Зайві функції виникають унаслідок  зміни призначення виробу, появи  інших виробів, що виконують аналогічні функції, зміни традиційних поглядів на призначення виробу та з інших  причин.

ФВА проводять групи спеціалістів. До цих груп входять економісти, конструктори й технологи. ФВА проводиться  в кілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і  впроваджувальний. Економісти виконують  перші два етапи, серед яких дуже важливим є аналітичний, коли проводиться  аналіз функцій з погляду їхнього  техніко-економічного призначення  і виробничих витрат. Головне завдання групи - виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і  витратами на його виготовлення. Необхідно  домагатися того, щоб споживча вартість об'єкта зростала, а витрати на нього  скорочувались.

Фінансово-економічний аналіз здійснюють фінансові та кредитні органи. Фінансові установи проводять, в  основному, зовнішній аналіз діяльності підприємств на підставі квартальної  і річної звітності, звертаючи головну  увагу на фінансові результати: виконання  фінансового плану, ефективність використання фінансових ресурсів, рентабельність, платоспроможність, виконання зобов'язань  перед бюджетом, фінансовий стан і  резерви його поліпшення, збільшення платежів до бюджету. Такий аналіз проводиться  одночасно з аналізом виконання  виробничої програми.

Головною передумовою  застосування ФВА є проведення маркетингового аналізу потреб ринку та потенційного попиту. Саме результати маркетингових  досліджень уможливлюють створення  функціональної моделі виробу, яка  відповідає вимогам споживачів нового для фірми ринкового сегмента. Після реалізації функціональної моделі в конкретному товарі слід очікувати  успішного продажу модифікованого товару новому контингентові споживачів.

Отже, на підготовчому етапі  здійснення інверсної форми ФВА  вирішальну роль відіграє сегментування  ринку та вибір нових сегментів  з метою перетворення їх на цільові. Інколи цій меті можуть передувати зміни виробничого та збутового  потенціалу фірми. У такому разі об’єкт ФВА визначається наявністю нового сегмента, а кінцева мета аналізу  передбачає пошук нових функцій  та нового рівня якості відповідно до вимог нових споживачів. Є суттєві  особливості також і в інформаційному забезпеченні інверсної форми ФВА, що пояснюється необхідністю проведення обстежень споживачів у нових  сегментах ринку. Подоланню цих  ускладнень сприяє більш глибоке  вивчення технічних та технологічних  особливостей виробу, який передбачається модернізувати.

Формування нової функціональної моделі майбутнього виробу здійснюється на аналітичному етапі. Інверсна форма  ФВА передбачає розв’язання цього  завдання додаванням до вихідного набору вже існуючих зовнішніх функцій  виробу (об’єкта аналізу) нових функціональних властивостей, які відповідають вимогам споживачів цільового ринкового сегмента. Це означає, що нова функціональна модель виробу складається зі старих і нових функцій, котрі мають значення для споживачів майбутнього цільового ринку. При цьому перехід виробу до нового сегмента може супроводжуватися не тільки появою нових функцій, а й утратою певних «традиційних» властивостей та функцій виробу.

ФВА проводиться в кілька етапів: інформаційно-підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний і впроваджувальний. Економісти виконують перші два  етапи, серед яких дуже важливим є  аналітичний, коли проводиться аналіз функцій з погляду їхнього  техніко-економічного призначення  і виробничих витрат. Головне завдання групи - виявлення оптимального співвідношення між споживчою вартістю об'єкта і  витратами на його виготовлення. Необхідно  домагатися того, щоб споживча вартість об'єкта зростала, а витрати на нього скорочувались.

1.2. Особливості застосування функціонально-вартісного аналізу при проектуванні нових виробів

Для забезпечення найменшої  вартостi при проектуваннi продукцiї  застосовують функцiонально-вартiсний аналiз (Value Analysis/Value Engineering—VA/VE ), що складається  з вартiсного i конструкторського  аналізу.Цiль цього аналiзу полягає  в спрощеннi продукції i технологiчного  процесу, а основне завдання —  у досягненнi еквiвалентних чи навiть бiльш високих показникiв досконалостi продукцiї з меншими витратами  при забезпеченнi усiх функцiональних основних вимог, визначених споживачем. Аналiз VА/VЕ вирiшує це завдання, вiдшукуючи необов’язковi витрати i вiдмовляючись  вiд них.

Теоретично, аналiз вартостi (VА) проводиться для продукції, що вже знаходиться у виробництвi, i використовується для оцiнки виконання  технiчних умов продукцiї i вимог, зазначених у виробничiй документацї. Звичайно такий аналiз здiйснюється вiддiлами iз закупiвель матерiалiв у якостi одного зi способiв скорочення витрат. Що стосується аналiзу вартостi в процесi розробки продукту, то вiн виконується  перед стадiєю виробництва i розглядається  як метод, що дозволяє уникнути надлишкової  вартостi. На практицi, однак, мiж двома  цими видами аналiзу, застосовуваними  до конкретної продукцiї iснує тiсний зв’язок. Це вiдбувається тому, що новi матерiали, технологiчнi процеси тощо, застосування яких випливає з аналiзу вартостi VА, вимагають проведення нового конструкторського  аналiзу VЕ, викону ваного в рамках проектування. Аналiз VА/VЕ виконується, щоб одержати вiдповiдь на наступнi важливi питания.

• Чи не володiє дана продукцiя  якостями, що не є для не необхiдними?

• Чи не можна об’єднати двi чи кiлька деталей в одну

•Яким чином можна зменшити масу виробу?

• Якi нестандартнi деталi можна  видалити з конструкції?

Єдине розходження мiж  вартiсним аналiзом i вартiсним iнжинiрингом полягає в стадiї, на якiй застосовується метод. Вартiсний аналiз це пошук  можливостей скорочення витрат на виготовлення iснуючого товару чи послуги, при яких не вiдбувається зниження цiнностi продукту. Вартiсний iнжинiринг заснований на тiм же самому принципi, але застосовуваному на етапах проектування нового продукту.Вартiсний аналiз починається з визначення функцiї (функцiй) продукту. Далi проводиться детальний аналiз дизайну i будови продукту з метою усунути тi елементи, що не потрiбнi для виконання його функцiй.

Важливо чітко позначити  усi функцiї якi виконує продукт, i пов’язати їх з цiною. У вартiсному  аналiзi визначаються двi складовi, що разом  дають вартiсть продукту:

Мiнова вартiсть = Корисна  вартiсть + Вартiсть поваги

Мiнова вартiсть показує, скiльки ринок готовий заплатити  за продукт, корисна вартiсть є  показником цiнностi основно функцiї  продукту для споживача. Вартiсть  поваги являє собою спробу оцiнити цiннiсть iнших атрибутiв продукту, що не вiдносяться прямо до його корисностi .

Вартiсний аiналiз звичайно проводиться в дванадцять етапiв:

1. Вибрати продукт. Вiдбираються  продукти, здатнi принести найбiльшу  вигоду, а також найбiльш складнi, котрi можна спростити; продукти, що користуються найбiльшим попитом  у виробництвi, скорочення яких  дасть iстотну економiю; застарiлi  продукти, що допускають полiпшення  за рахунок застосувания нових  технологiй.

2. Обчислити витрати. Потрiбно  точно визначити величину граничних  витрат, оскiльки саме їхне скорочення  є метою вартiсного аналiзу. Накладнi  витрати не враховуються. Для  багатьох органiзацiй даний етап  є найбiльш складним.

3. Скласти список усiх  компонентiв (деталей).

4. Скласти список усiх  функцiй. У цьому повинна брати  участь уся команда, що для  подолання колишнiх припущень  може скористатися методом мозкової  атаки. Цiль — визначити функцiї  що можуть знадобитися споживачу,  а не функцiї якi вважає потрiбними  виробник.

5. Оцiнити поточний i майбутнiй  попит.

6. Визначити головну функцiю.  Тобто викреслювати усi функцiї  з етапу 4, якi можна класифiкувати  як другоряднi, поки не залишиться  одна — сама головна.

7. Перелiчити iншi способи  виконання головної функції. Знову  працює вся команда, проводиться  мозковий штурм.

8. Обчислити витрати альтернативних  варiантiв. Це варто робити якомога  ранiше пiсля закiнчення, але не  пiд час мозкового штурму, у  протилежному випадку розрахунки  негативно вплинуть на генерацiю  нових iдей. На даному етапi можна обмежитися досить приблизними  пiдрахунками.

9. Видiлити три найдешевшi  альтернативи.Три — довiльних  числа, як правило, такої кiлькостi «минулих» варiантiв досить. Проводиться  детальний аналiз здiйсненностi, показникiв  роботи i витрат.

10. Вибрати найкращий варiант  і продовжити його розробку.

11. Визначити додаткові  функції. якi варто включити. Функції,визначенi на етапi 4 i не вхiднi в етап 10, тепер  можна пiдключити в разi потреби.  Якщо потрiбно, проводиться додаткова  робота зi складання докладного  проекту.

12. Переконатися в тому, що новий продукт прийнятий. Як i при скороченнi номенклатури, iнертнiсть й iснуючi капiталовкладення можуть виявитися істотними перешкодами на шляху впровадження нового чи змiненого продукту. Команда, що проводить вартiсний аналiз, повинна бути готова «продати» свої пропозицiї організації.Цiлком можливо, для цього й знадобиться сильне пiдкріплення у виглядi детальної калькуляцiї собiвартостi, розрахункiв зниження витрат, планiв впровадження, моделей i прототипiв.

1.3 Виробнича структура підприємства

Для здійснення виробничої діяльності підприємства необхідні  наступні ресурси:

• Матеріальними. Матеріальні ресурси — це ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій (господарчій) діяльності підприємства. До їх складу входять основні фонди та частка обіжних фондів.
• трудовими. Трудові ресурси — це всі працюючи на підприємстві громадяни, які вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, знання, практичні навички у виробничо-фінансову діяльність для виконання місії підприємства та досягнення його цілей. Найбільш універсальним і узагальнюючим є термін "персонал". До персоналу ми відносимо всіх робітників, які виконують виробничі або клерувальні операції, та зайняті переробкою предметів праці з використанням засобів праці

- основний персонал —  робочі, переважно зайняті випуском  продукції;

- допоміжний персонал  — робочі, переважно зайняті в  заготівельних і обслуговуючих  цехах підприємства.

• фінансовими. Фінансові ресурси являють собою сукупність власних коштів і нагромаджень, сформованих при утворенні підприємства й поповнюваних у результаті виробничо-господарської діяльності за рахунок реалізації товарів і послуг, а також шляхом залучення зовнішніх джерел фінансування (залучених і позикових коштів)

Продукцію, яку виробляє підприємство можна віднести до одної з трьох класифікаційних груп продуктів праці.

• подетальну (кілька спеціалізованих підприємств постачають головному заводу вузли та деталі для подальшого збирання та випуску готової продукції); 
• предметну (спеціалізовані підприємства постачають певні вироби головним заводам, що збирають та випускають готову продукцію);
• технологічну (спеціалізовані підприємства постачають головним заводам напівфабрикати власного виготовлення). 

Всі виробничі підрозділи підприємства з урахуванням специфіки  робіт, що виконуються, можна розділити  на:

• підрозділи основного виробництва (цехи) - спеціалізуються на виготовленні профільної продукції підприємства, що призначена для задоволення потреб зовнішніх споживачів:
• заготівельні (ливарні, ковальсько-пресові, та ін),
• обробні (механічної обробки деталей, холодного штампування, термічні та ін),
• складальні (вузлової збірки, генеральної збирання, монтажні, регулювально-настроювальні та ін) цехи .
• Обслуговуюче господарство і господарства виробничого призначення виконують роботи з обслуговування основних і допоміжний цехів. Це транспортний цех, складське господарство, службі контрольно-вимірювальної апаратури та ін.
• Підсобне виробництво здійснює підготовку основних матеріалів для основних цехів, а також виготовляють тару для упакування продукції.

Формування цехів відбувається на основі обсягу продажу, номенклатури, складності й масштабу продукції, що випускається, рівня спеціалізації, кооперування, концентрації, комбінування виробництва й інших чинників.

Розрізняють такі форми спеціалізації  цехів основного виробництва

• технологічну. Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частки технологічного процесу або окремої стадії виробничого процесу (ливарні, термічні, механообробні, складальні цехи машинобудівного підприємства). Технологічна структура використовується переважно на підприємствах одиничного і дрібносерійного виробництва з різноманітною та нестійкою номенклатурою продукції
• предметну. Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі). Предметна структура виробництва поширена на підприємствах великосерійного й масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції. Проте на практиці є дуже мало підприємств, де всі цехи спеціалізовано тільки технологічно або тільки предметне.
• змішану. Переважна більшість підприємств використовує змішану виробничу структуру, коли частину цехів спеціалізована технологічно, а решта - предметно. 

Згідно зі спеціалізацією виробничих підрозділів (цехів) визначається предметна виробнича структура підприємства. Для даної виробничої структури характерний   предметний розподіл праці, що проявляється у спеціалізації виробничих підрозділів та працівників на виробництві певних видів продукції (вироби, вузли, деталі).

З урахуванням системи  цілей, стратегій та програми з їхнього  досягнення обирається склад одиниць  та розподіляються задачі між ними.

Типізація видів виробничих структур характеризується рівнем структуризації його елементів та базовими параметрами  групування.

Вибір виду виробничої структури  на першому рівні структуризації - рівні виробничого підприємства - залежить від такого базового параметру  групування, як операція.

Розрізняють наступні види структуризації:

1. технологічну;
2. предметну (продуктову);
3. ресурсну;
4. територіальну;
5. мережева.

1.4 . Організаційна структура підприємства

Організаційна структура  підприємства – це склад відділів, служб і підрозділів в апараті  управління, системна їх організація, характер підпорядкованості та підзвітності один одному і вищому органу управління, а також набір координаційних і інформаційних зв’язків, порядок  розподілу функцій управління по різним рівням і підрозділам управлінської  ієрархії.

З ускладненням виробничих процесів та розвитку науки управління стали виділятися окремі управлінські функції. На досліджуваному підприємстві прийнято наступний розподіл функцій  в управлінні:

• Комерційний директор
• Фінансовий директор
• Директор із соціальних питань
• Директор із виробничих питань

Такі підрозділи називаються  службами або відділами:

• Комерційний відділ
• Фінансово-економічний відділ
• Кадрово-юридичний відділ
• Виробничий відділ

Організаційна структура  підприємства має, як правило, має п'ять і більше рівнів управління.

Кожне підприємство в процесі  організації створює власну організаційну  структуру управління, що відповідає потребам його діяльності та цілям  розвитку. На протязі свого життєвого  циклу підприємство, що нормально  розвивається, відповідним чином  розвиває та удосконалює свою організаційну  структуру управління. Оптимальна для  даного підприємства організаційна  структура повинна відповідати  основним вимогам: прозорість, хороша керованість, гнучкість, рентабельність.

Організаційна структура  повинна будуватися при оптимальній  взаємодії штабного та лінійного  персоналу підприємства, відповідати  стратегії організації, забезпечити  оперативну взаємодію з зовнішнім  середовищем організації, забезпечити  якісне та своєчасне досягнення цілей  організації .

Оптимальна організаційна  структура підприємства представляє  собою основу ефективного функціонування підприємства. Оптимізація організаційної структури підприємства націлена на створення такої моделі, що є адекватною умовам внутрішнім та зовнішнім умовам функціонування підприємства, що постійно змінюються. Вдосконалення організаційної структури як напрям управління організаційним розвитком підприємства направлено на рішення організаційних проблем  шляхом формування нової організаційної структури, розподіл та перерозподіл функцій  та відповідальності. При цьому результати розробок в управлінні організаційним розвитком відображаються у внутрішніх документах підприємства, а саме проектах організаційної структури, положеннях про організаційну структуру, підрозділи і служби, штатних розкладах, які  в цілому відображають організаційну  модель підприємства.

Усі організаційні структури  управління мають спільні риси, що дозволяє їх віднести до ряду типових  оргструктур управління та класифікувати.

Розроблена оргструктура підприємства відноситься до лінійно-функціонального типу оргструктур.

 Основні риси даного  типу оргструктур: Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки окремого лінійного та функціонального типів структур управління, зокрема таких: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керівнику в опрацюванні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).

Комбіновані структури забезпечують такий подій праці, при якому  лінійні ланки управління повинні  приймати рішення та контролювати, а функціональні - консультувати, інформувати, організовувати, планувати.