Реакції нуклеофільного заміщення в спиртах
Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені
Володимира Винниченка
Природничо-географічний факультет
Кафедра
хімії
ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК
МЕХАНІЗМУ НУКЛЕОФІЛЬНОГО ЗАМІЩЕННЯ У
СПИРТАХ З БУДОВОЮ РЕАГЕНТІВ
Курсова робота з
органічної хімії
Корнілової О. І.
Студентки 33 групи
Природничо-географічного факультету
Спеціальність хімія
Науковий керівник
Святенко Л. К.
К.х.н.,
доц.
Кіровоград 2011
ПЛАН
Розділ І. Загальна характеристика нуклеофільного заміщення
1.1. Реакції SN1
1.2. Реакції SN2
1.3. Порівняння реакцій SN1 і SN2
1.4. Реакції змішаного типу SN1— SN2
Розділ ІІ. Фактори, що впливають на реакційну здатність
2.1. Вплив природи нуклеофіла
2.2. Вплив групи, що відщепляється
2.3. Вплив розчинника
Розділ ІІІ. Властивості одноатомних спиртів
Розділ ІV. Практична робота
ВСТУП.
Нуклеофільне заміщення є дуже важливим при вивченні хімії. Реакції аліфатичного нуклеофільного заміщення відіграють важливу роль в органічному синтезі і широко використовуються як в лабораторній практиці, так і в промисловості.
Дана робота також присвячена вивченню нуклеофільного заміщення. Об’єктом дослідження є спирти.
Предметом вивчення є нуклеофільне заміщення.
Основними методами дослідження є синтез.
Основними завданнями є:
1.
Огляд літератури з
2. Проведення синтезу брометилу під дією калій броміду та сірчаної кислоти та встановлення механізму даної реакції.
3. Проведення синтезу хлор ізо-пропілу, за допомогою хлоридної кислоти і встановлення механізму даної реакції.
4. Проведення синтезу бром ізо-пропілу та встановлення механізму даної реакції.
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НУКЛЕОФІЛЬНОГО ЗАМІЩЕННЯ.
Реакції нуклеофльного заміщення – це реакції заміщення, в яких атака здійснюється нуклеофілом, реагентом, який несе неподілену пару електронів. Група, яка відщеплюєть в процесі заміщення називається нуклеофуг.
Всі нуклеофли є основами Льюїса.
Загальний вигляд реакції нуклеофільного заміщення:
R−X + Y− → R−Y + X− (аніонний нуклеофіл)
R−X + Y−Z → R−Y + X−Z (нейтральний нуклеофіл)
Виділяють реакції аліфатичного (широко розповсюджені) і ароматичні (мало розповсюджені) нуклеофільного заміщення.
Реакції аліфатичного нуклеофільного заміщення відіграють важливу роль в органічному синтезі і широко використовуються як в лабораторній практиці, так і в промисловості.
Теорію, що описує механізм реакцій нуклеофільного заміщення, узагальнили наявні факти й спостереження, розробили в 1935 році Едвард Хьюз і Крістофер Інгольд [15].
1.1. РЕАКЦІЇ SN1
Механізм реакції SN1 або реакції мономолекулярного нуклеофільного заміщення (англ. substitution nucleophilic unimolecular) включають наступні стадії:
1.
Іонізація субстрату з
R−X → R+ + X−
2. Нуклеофільна атака карб катіона (швидка стадія):
R+ + Y− → R−Y
або (якщо в якості нуклеофіла виступає нейтральна частинка):
R+ + Y−Z → R−Y+−Z
3.
Відщеплення катіона (швидка
R−Y+−Z → R−Y + Z+
Прикладом
реакції SN1 може бути наступна
реакція:
Умовний
енергетичний профіль реакції
Енергія реакції
Координати реакції
Рис. 1.1. Умовний енергетичний профіль реакції мономолекулярного нуклеофльного заміщення
Швидкість реакції SN1 (у скороченому вигляді) не залежить від концентрації нуклеофіла і прямо пропорційна концентрації субстрату:
Швидкість реакції = k × [RX]
Так, як в процесі реакції утворюється карбкатіон, його атака (в нормальних умовах без врахування фактора впливу замісника) нуклеофілом може проходити з обох сторін, що приводить до рацемізації утвореного продукту [15].
Важливо мати на
увазі, що SN1 механізм реалізується
тільки в умовах стійкості проміжного
карбкатіона, тому даним шляхом, як правило,
реагують тільки третинні ((R)3C-ОН)
і вторинні ((R)2CH-ОН) спирти [8].
1.2.РЕАКЦІЇ SN2
Механізм реакції SN2 або реакції бімолекулярного нуклеофільного заміщення (англ. substitution nucleophilic bimolecular ) відбувається в одну стадію, без проміжного утворення інтермедіата. При цьому атака нуклеофіла і відрив групи, що відщеплюється відбувається одночасно:
R−X + Y− → [Y⋯R⋯X]− → R−Y + X−
Прикладом реакції SN2 є:
Умовний
енергетичний профіль реакції
Енергія реакції
Координати реакції
Рис. 1.2. Умови енергетичного профілю реакції SN2
Швидкість реакції SN2 залежить як від концентрації нуклеофіла, так і від концентрації субстрату:
Швидкість реакції = k × [RX] × [Y]
Так як в процесі реакції атака нуклеофілом може відбуватися тільки з однієї сторони, результатом реакції є стереохімічна інверсія утвореного продукту.
Ще в 1895 році цей ефект відкрив латиський хімік Пауль Вальден («перетворення Вальдена»), але він не зміг його пояснити. В 1935 році Хьюз вивчаючи реакцію оптично активного 2-йодоктана з йодид-йоном виявив, що реакція має загальний другий кінетичний порядок і перший по кожному з реагентів, а також, що швидкість рацемізації у два рази вище швидкості введення йоду в молекулу йодоктана. Так було сформовано стехіометричне SN2 правило: В реакціях бімолекулярного нуклеофільного заміщення нуклеофіл стереохімічно інвертує молекулу, в якій він заміщає групу, яка відщеплюється [21].
1.3.ПОРІВНЯННЯ РЕАКЦІЙ SN1 і SN2
| Порівняльний фактор | SN1 | SN2 |
| Швидкість реакції | k × [RX] | k × [RX] × [Y] |
| Стереохімічний ркзультат | рецемізація | інверсія |
| Кращий розчинник | Полярний протонний | Полярний апротонний |
| Вплив структури субстрату на швидкість реакції | ||
| CH3-Х | Реакція не відбувається | Дуже добре |
| R-CH2-X | Реакція не відбувається | добре |
| R2CH-X | Реакція відбувається | Реакція відбувається |
| R3C-X | Дуже добре | Реакція не відбувається |
| R-CH=CH-CH2-X | Реакція відбувається | добре |
| С6H5-CH2-X | Реакція відбувається | добре |
| R-CO-CH2-X | Реакція не відбувається | добре |
| R-O-CH2-X | Відбувається швидко | добре |
| R2N-CH2-X | Відбувається швидко | добре |
1.4.РЕАКЦІЇ ЗМІШАНОГО ТИПУ SN1— SN2
Не для всіх реакцій можна чітко визначити механізм, за яким вона протікає, так як чистий SN1 чи SN2 є всього лише ідеальними (граничними) модельними випадками. Слід пам’ятати, що один і той субстрат може реагувати з одним і тим нуклеофільним агентом, в залежності від умов реакції і розчинника, як по механізму SN1, так і SN2 [5].
Наприклад, швидкість гідролізу 2-бромпропана вираховується з урахуванням змішаного механізму його проходження:
CH3−CHBr−CH3 + HO− → CH3−CHOH−CH3 + Br−
Швидкість реакції = k1 × [CH3CHBrCH3] + k2 × [CH3CHBrCH3] × [HO-]
Часто змішаний механізм провокує застосування амбідентних нуклеофілів, тобто нуклеофілів, які мають не менше двох атомів - донорів електронних пар (наприклад: NO2−, CN−, NCO−, SO32− та ін.) [7].
Якщо в субстраті є замісники, які знаходяться поряд з атакуючим атомом, який несе вільну електронну пару, вони можуть збільшувати швидкість реакції нуклеофільного заміщення і впливати на її механізм (збереження конфігурації). В такому випадку говорять про анхімерну сполуку сусідньої групи ( наприклад: COO−, COOR, OCOR, O−, OR, NH2, NHR, NR2 та ін.) [11].
Прикладом анхімерної сполуки може бути гідроліз 2-бромпропіоната:
Не дивлячись на формальний ( з точки зору одно стадійності) механізм SN2, продукт, що утворюється в процесі реакції має таку саму оптичну конфігурацію, що й вихідний [4].
1.5. РЕАКЦІЇ SNi
Механізм реакції SNi або реакції внутрішньомолекулярного нуклеофільного заміщення (англ. substitution nucleophilic internal) протікає в декілька стадій аналогічно з механізмом SN1, але частина груп, що відщеплюються атакують субстрат, відщеплюючись від частини, що залишилась.
Загальна схема реакції:
1. Іонізація субстрату:
2. Нуклеофільна атака:
На першому етапі субстрат дисоціює з утворенням контактної іонної пари. Компоненти такої пари знаходяться близько один від одного, тому атака нуклеофіла вимушено відбувається з тої ж сторони, де до цього перебувала група, що відщеплюється.
Реакції, які протікають за механізмом SNi, дуже рідко зустрічаються. Одним із прикладів може бути взаємодія спирту з SOCl2 :
На схемі можна
побачити, що в реакціях SNi конфігурація
реакційного центру залишається незмінною
[15].
РОЗДІЛ ІІ.ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РЕАЦІЙНУ ЗДАТНІСТЬ
2.1. ВПЛИВ ПРИРОДИ НУКЛЕОФІЛУ
Природа нуклеофіла справляє великий вплив на швидкість і механізм реакції заміщення. Фактором, який кількісно описує цей вплив виступає нуклеофільність – відносна величина, що характеризує здатність впливу реагента на швидкість хімічної реакції нуклеофільного заміщення.
Нуклеофільність – величина кінетична, тобто впливає виключно на швидкість реакції. Цією здатністю вона принципово відрізняється від основності, яка виступає як термодинамічна величина, і визначає положення рівноваги.
В ідеальному випадку природа нуклеофіла не впливає на швидкість реакції SN1, у зв’язку з тим, що лімінуюча стадія цього процесу від цього не залежить. В той же час природа реагенту може впливати на хід процесу й кінцевий продукт реакції [1].
Для реакцій SN2 можна виділити наступні принципи, за якими визначається вплив природи нуклеофіла:
- Негативно заряджений нуклеофіл (наприклад, NH2- ) завжди сильніше ніж його спряжена кислота (NH3), за умови, що вона також проявляє нуклеофільні властивості.
- При порівнянні нуклеофілів, які атакують атоми розміщені в одному періоді періодичної системи Д.І. Менделєєва, зміна їхньої сили відповідає зміні їх основних властивостей: CH3- > NH2- > OH- > F-
- З верху вниз в періодичній системі нуклеофільні властивості звичайно зростають: I- > Br- > CI- > F-.
- Виключення з попереднього пункту: (C2H5)3P > (C2H5)3As > (C2H5)3N.
- Якщо в положені, що відповідає атому на який іде атака, є вільні електронні пари, то нуклеофільні властивості зростають (α-ефект):
HOO- > HO-, N2H4 > NH3
Слід мати на увазі, нуклеофільні властивості різних реагентів порівнюють по відношенню до певного обраного стандарту за умови дотримання правил проведення реакцій (термодинамічні параметри і розчинник). На практиці для реакцій SN2 використовують рівняння Свена-Скота:
,
де: k, k0 - константи швидкості реакції субстрату з відповідним нуклеофілом і водою (або іншим стандартом, наприклад – етанолом);
S
– параметр чутливості
n- параметр нуклеофільності [2].
2.2.ВПЛИВ ГРУПИ, ЩО ВІДЩЕПЛЮЄТЬСЯ
Фактором, що кількісно описує вплив групи, яка відщеплюється у процесі реакції є нуклеофугність – відносна величина, що характеризує здатність впливу нуклеофуга на швидкість хімічної реакції нуклеофільного заміщення.
Для опису нуклеофугності, звичайно, важко підібрати один параметр, який би повністю визначив залежність швидкість реакції від природи групи, яка відщкнлюється. Часто в якості міри нуклеофугності для реакцій SN1 слугують константи сольволіза.
Емпірично можна користуватися наступним правило –– група, що відщеплюється іде тим легше, чим слабша вона, як самостійна частка.
Хорошими нуклеофугами виступають наступні групи: N2+, OCIO3-, OTs-, FSO3-, CF3SO3-, CH3SO3- [14]
2.3.ВПЛИВ РОЗЧИННИКА.
Очевидно, що для реакцій SN1, чим вища полярність розчинника, тим вища швидкість реакції заміщення( для нейтрального субстрату). Якщо ж субстрат несе позитивний заряд – спостерігається зворотна залежність – підвищення полярності розчинника вповільнює реакцію. При порівнянні протонних і апротонних розчинників, слід відмітити, що якщо розчинник здатний утворити водневий зв'язок з групою, що відщеплюється, він підвищує швидкість реакції для нейтральних субстратів [13].
Для реакцій SN2 вплив розчинника оцінити важче. Якщо в перехідному стані заряд розподілено аналогічно вихідному стані або знижено, апротонні полярні розчинники уповільнюють реакцію. Якщо такий заряд виникає тільки в перехідному стані, полярні розчинники прискорюють реакцію. Протонні полярні розчинники здатні утворювати зв'язок з аніонами, що утруднює протікання реакції.
Роблячи узагальнення, можна емпірично відзначити: для більшості субстратів при збільшенні полярності розчинника швидкість SN1 реакції зростає, а SN2 –знижується.
Інколи оцінюють вплив розчинника розглядають його іонізуючу силу (Y), використовуючи рівняння Уінстера-Грюнвальда (1948р.):
,
де: k, k0 - константа швидкості сольволіза стандартного субстрату (в якості стандарту використовують трет-бутилхлорид) в заданому і стандартному розчиннику в (якості стандарту використовують 80% етанол).
m – параметр чутливості субстрату до іонізуючої сили розчинника.
Значення Y для деяких розчинників: вода – 3,493; мурашина кислота – 2,054; метанол – -1,090;етанол (100%) – -2,033; диметилформамід – -3,500.
Існують
і альтернативні I-параметр, введений
в 1969 році Другаром і Декрооком. Він аналогічний
Y-фактору, але в якості стандарту була
обрана SN2 реакція між три-н-пропіламіном
і йодистим метилом при 20°С [20].
РОЗДІЛ ІІІ. ВЛАСТИВОСТІ ОДНОАТОМНИХ СПИРТІВ.
Багато властивостей спиртів обумовлені наявністю гідроксильної групи. Температура кипіння метанолу на 150 оС вище, ніж етану, незважаючи на те, що їх молекулярні маси близькі. Етанол має температуру кипіння на 123 оС вище, ніж пропан і т.д. З іншого боку етанол кипить на 104 оС вище, ніж ізомерний йому газоподібний диметиловий ефір. Ці особливості спиртів пояснюються створенням міцної міжмолекулярної водневого зв'язку; цим же пояснюється чудова розчинність нижчих спиртів у воді, де виникають міжмолекулярного водневі зв'язки між молекулами спирту і води [7].
Заміщення гідроксильної групи на галоген відноситься до числа найбільш важливих реакцій органічного синтезу. Існує велика кількість методів заміни гідроксильної групи на галоген. Вони розрізняються регіо- та стереоселективністю, а виходи спиртів коливаються в досить широких межах [1].
3.1.ВЗАЄМОДІЯ
СПИРТІВ З ГАЛОГЕНОВОДНЯМИ.
Реакційна
здатність галоген оводнів
HI > HBr > HCI > HF.
Швидкість реакції з HF занадто мала для прямого перетворення спиртів у алкілфториди. Швидкість реакції заміщення різко знижується в ряду:
Третинні > вторинні > первинні.
Для
отримання третинних
Спирти, як слабкі основи Льюїса при протонуванні утворюють солі алкоксонія. Протонування гідроксильної групи перетворює погану групу, що відщеплюється OH в гарну відщеплюючи групу - воду.
Механізм подальшого нуклеофільного заміщення залежить від природи радикала спирту. Для первинних спиртів реалізується SN2 - механізм заміщення води в катіонних алкоксонія на галоген [10].
Хлорид-йони в гідроксовмісних розчинниках дуже сильно сольватовані і виявляють властивості більш слабкого електроліту у порівнянні з бромід – і йодид-йонами. Тому для отримання алкілхлоридів при взаємодії первинних спиртів з хлоридною кислотою використовують електрофільний каталізатор – безводний цинк хлорид. Суміш хлоридної кислоти з цинк хлоридом називаєть реактивом Лукаса. Цинк хлорид, як жорстка кислота Льюїса, координує по атому оксигена, полегшуючи тим самим заміщення гідроксильної групи [7].
Реакційна здатність спиртів по відношенню до реактиву Лукаса зменшується в ряду:
С6Н5СН2ОН > СН2=СНСН2ОН > R3СОН > R2СНОН > R2СН2ОН
Третинні і вторинні спирти взаємодіють з галогеноводнями за механізмом SN1 з утворенням карбкатіону в якості інтермедіата. При цьому в реакційній суміші у великою концентрацією знаходиться галогенід-йон – більш сильний нуклеофільний агент, ніж вода. Тому карбкатіон стабілізується не викидом протона чи рекомбінацією з молекулою води, а взаємодією з галогенід-йоном як найсильнішим нуклеофілом [9].
Характерною особливістю процесів за участю карбкатіонів є перегрупування. Ця реакція також може супроводжуватися перегрупуваннями. Атом гідрогену біля сусіднього атома карбону може мігрувати у вигляді гідрид-йону до карбкатіоного центру. Цей зсув називається 1,2-гідридним зсувом. Роль подібного перегрупування збільшується тоді, коли в результаті гідридного зсуву утворюється більш стабільний карбкатіон [7].
Так, наприклад, при нагріванні 3-метилбутанолу-2, насиченого газоподібним гідроген бромідом, в якості єдиного продукту реакції утворюється 2-бром-2-метилбутан замість нормального продукту заміщення гідроксилу на бром-2-бром-3-метилбутан. Нижче наведена умовна послідовність перетворень, яка включає ізомеризацію вторинного карбкатіону в більш стабільний третинний карбкатіон за рахунок 1,2-гідридного зсуву.
Перегрупування може відбуватися і тому випадку, якщо два карбкатіона близькі за стабільністю. При нагрівання з бромною кислотою пентаном-2 і пентаном-3 утворюється суміш 2-бром- і 3-бромпентану за рахунок перегрупування двох вторинних карбкатіонів [17].
Перегрупування може відбуватися не тільки за рахунок 1,2-міграції гідроген-йону, але також в результаті ланцюгової ізомерії, коли мігрує алкільна група. Так, наприклад, якщо структурні фактори сприяють утворенню третинного карбкатіона, первинні спирти здатні до перегрупування Вагнера-Меєрвейна.
Пентанол-1 в тих самих умовах утворюється тільки на 1-бромпентан без продуктів перегрупування і це перетворення протікає по SN2-механизму. Проте первинні спирти з розгалуженою структурою дають певну кількість ізомерного галогеніду [15].
Таким
чином, заміщення гідроксильної
групи спиртів на галоген під
дією галоген оводнів без
3.2. ВЗАЄМОДІЯ СПИРТІВ З ГАЛОГЕНІДАМИ ФОСФОРУ.
Для перетворення спиртів в алкілгалогеніди використовують різноманітні тригалогеніди, пентагалогеніди, і оксогалогеніди фосфору: PBr3, PCl5, PCl3, POCl3, PI3 (отримують із червоного фосфору і йоду безпосередньо під час реакції). Для отримання первинних і вторинних спиртів на три моль спирту можна використати тільки один моль триброміду або три йодиду фосфору.
Механізм заміщення гідроксильної групи первинних чи вторинних спиртів на бром або йод в реакціях з PBr3 або PI3 точно не встановлено. Найбільш вірогідне припущення полягає в тому, що спочатку із спирту утвориться триалкілфосфіт (RO)3P і три молекули НХ. В подальшому відбувається нуклеофільне заміщення фосфорного угрупування в протонній формі фосфіту під дією галогенід-йону [19].
Заміщення двох інших фосфорних угрупувань відбувається за аналогічним механізмом. Реакція каталізуються третинними амінами: піридином, N,N-диметиланіліном, триетиламіном та ін., і для вторинних спиртів супроводжується 100%-вою інверсією конфігурації асиметричного атома гідрогену. Беручи до уваги, що РІ3 не стабільний навіть при 20 оС, заміщення гідроксильної групи на йод проводять при взаємодії первинного або вторинного спирту, червоного фосфору і йоду [13].