Реалізація правового виховання у навчально - виховному закладі

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ  І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

 

Кафедра педагогіки

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Реалізація правового  виховання у навчально – виховному  закладі»

 

 

                                                         

                        Виконав: студент II курсу 1 групи

спеціальності «Соціальна педагогіка»

Васильківський Ілля Павлович

 

Перевірила: кандидат педагогічних наук, доцент

Виговська Світлана Володимирівна 

 

 

 

 

Київ – 2011

ВСТУП

РОЗДІЛ  I Педагогічні основи правового виховання у навчально – виховному закладі……………………………………………………………….7

    1. Теоретичні питання правового виховання в історії вітчизняної педагогічної думки другої половини XIX – початку XX століття ………7
    2. Місце правового виховання в загальній системі виховної роботи школи..9
    3. Завдання правового виховання учнів ……………………………………..12
    4. Зміст правового виховання …………………………………………………15
    5. Принципи правовиховної роботи з учнями……………………………….17
    6. Методи  та форми правового виховання в школі ………………………...21
    7. Система і механізми правового виховання. Правова вихованість. Правосвідомість…………………………………………………………...…23
    8. Взаємодія школи, сім’ї  та правоохоронних  органів у правовому вихованні учнів ……………………………………………………………..29
    9. Основи педагогічної профілактики злочинів ……………………………31

РОЗДІЛ  II Шляхи реалізація правового виховання у навчально - виховному закладі ……………………………………………………………………………35

2.1 Правовиховна робота  на уроках в молодших класів  …………………….35

2.2 Правовиховна  робота  в процесі вивчення предметів  гуманітарного та природничого  – математичного профілю …………………………………….38

2.3 Позаурочна правовиховна  робота з учнями ………………………………43

2.4 Індивідуальна правовиховна робота з учнями …………………………….51

2.5 Використання засобів масової інформації, кіно і художню літературу  в правовому вихованні учнів ……………………………………………………..55

2.6 Залучення учнів до правовиховної діяльності …………………………….59

2.7 Результати  емпіричного дослідження реалізації правового виховання у навчально – виховному закладі…………………………………………………63

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………...68

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………...72

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………75

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

       Актуальність дослідження. Соціально – економічні перетворення, які зараз відбуваються як в державі, так і в суспільстві, завдання побудови демократичної держави та формування  громадянського суспільства в новій системі духовних цінностей актуалізують проблеми та шляхи реалізації різних напрямів виховання, а особливо правового виховання для підвищення правової свідомості і відповідальності всіх громадян, а особливо молодших поколінь, що є особливо актуальним.

        Правова культура – складова й вияв духовної культури особистості. Вона базується на ідеї гармонійності, цілісності сучасного світу, єдності природного, соціального й духовного середовища, проживання людини в соціумі, історико-культурних традиціях. Недостатній рівень правової  культури сучасної молоді є також вагомим фактором, який зумовлює актуальність дослідження. Таким чином,  правове виховання є актуальним напрямом в сьогоденні і потребує уваги в навчально – виховному закладі, пошуку нових шляхів, форм та методів реалізації для кращого засвоєння та формування  учнями знань, умінь та навичок для подальшої життєвої компетентності в правовій сфері та правовій культурі в новому суспільстві.

Основні наукові  погляди на проблему та її історичний розвиток. У наукових роботах з філософії, педагогіки, психології, соціології досліджуються окремі аспекти правового виховання, інтеграція яких дає цілісне уявлення про важливість, складність цієї проблеми, зокрема, щодо права, як засобу реалізації людських цінностей (О.Бандура, С.Бублик, М.Костицький та ін.), гуманістичних засад права (Л.Байрачна, С.Максимов та ін.), виховання особистості (Г.Костюк, С.Максименко), дидактичні аспекти правового виховання (В.Берман, М.Данилов, О.Наровлянський, Б.Подзолков та ін.), специфіки правового виховання в позаурочній, позакласній і позашкільній навчально-виховній роботі (Г.Давидов, В.Дубровський, В.Іова, О.Пометун, А.Сиротенко, Л.Твердохліб, М.Фіцула та ін.), відповідальність особистості (І.Бех, Б.Кобзар, В.Сухомлинський та ін.).

Об’єкт дослідження – процес реалізацій правового виховання у навчально – виховному закладі.

Предмет дослідження - педагогічні умови та шляхи, засоби впливу навчально-виховного процесу на формування правової культури у навчально – виховному закладі.

Мета дослідження - теоретично  обґрунтувати та практично дослідити шляхи реалізації правового виховання у навчально виховному закладі.

Відповідно до мети, визначено  такі завдання дослідження:

 

    1. Виявити витоки правового виховання у світовій  педагогічній думці, місце правового виховання в системі освіти  та в  діяльності навчально виховного  закладу;
    2. Розкрити сутність та зміст правового виховання в сучасних умовах;
    3. Розкрити принципи, форми та методи правового виховання;
    4. Визначити роль сім’ї, школи та громадських об’єднань у реалізації правового виховання;
    5. Визначити шляхи реалізації правового виховання у навчальному закладі;
    6. Дослідити шляхи реалізації правового виховання  у навчально – виховному закладі;

     Для розв’язання визначених завдань використано комплекс методів дослідження, який включав:

  • теоретичні методи: аналіз, синтез,  узагальнення наукової літератури, порівняння, систематизація, зіставлення та узагальнення здобутої інформації,
  • емпіричні методи: спостереження, анкетування,  опитування, кількісний і якісний аналіз отриманих результатів дослідження.

Структура і обсяг  роботи. Курсова робота  складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, одного  додатку, списку використаних джерел (16). Загальний обсяг курсової роботи – 76 сторінки друкованого тексту, з яких 54 сторінок основного тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ  I

Педагогічні основи правового виховання у  навчально- виховному закладі

    1. Теоретичні питання правового виховання в історії вітчизняної педагогічної думки другої половини XIX – початку XX століття

       Витоки правового виховання його дуже глибокі, вони знайшли своє відображення в культурі Стародавньої Греції, Риму, у філософських ідеях Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Джона Локка, Луї Монтеск’є, Гельвеція, у працях просвітителів Беккаріа Чезаре, Жана Кондорсе, Луї Лепелетьє, видатних педагогів Песталоцці, Дістервега та інших. [13;7]

      В античній культурі Сократом, Платоном, Аристотелем було сформовано уявлення про громадянську доброчесність як невід'ємну рису громадянина, де важливе місце посідала законослухняність. До речі, цв уявлення стало традиційним для європейських країн. Аристотель особливо підкреслював роль закону у вихованні доброчесності у книзі X «Никомахової етики». У стародавньому Римі це положення розвивали Цицерон, Квинталіан та їх послідовники.[13; 8]

          Древньогрецький філософ Сократ  відзначав, що людина вчиняє  погано тому, що не знає, як  саме вона має вчинити «Оскільки  моральне зло йде від незнання, значить знання - джерело моральної досконалості» [13; 9]

Правове виховання має  свої національні  корені в Україні, які виникли і розвивалися  на національному грунті. Про це свідчать усна народна творчість, матеріали часів Київської Русі, такі видатні писемні пам’ятки літератури, як „Повчання” Володимира  Мономаха, „Слово про закон і благодать” Іларіона, педагогічна спадщина та діяльність І.Вишенського, Г.С.Сковороди, Я.П.Козельського, І.П.Котляревського, Г.Ф.Квітки-Основ’яненка, М.О.Максимовича, Т.Г.Шевченка. Вони мали спільну або дуже близьку думку. Найголовнішими завданнями правового виховання вважалися:  формування почуття законності, свідоме виконання законів, правова освіченість особистості, попередження злочинів, профілактика правопорушень, формування моральних переконань[1;17]

Наукові основи вітчизняної  теорії правового виховання були закладені в другій половині ХІХ  – початку ХХ століття. Цьому  сприяли падіння кріпосництва, реформа 1861 року, яка створила надзвичайний попит на освіту і школи, а самій  освіті надала вільного гуманітарного  спрямування. У цей час значно зросла дитяча злочинність, однією з  причин цього явища вважали руйнування сімейної форми виробництва в  ході економічного життя. Прогресивні  представники суспільства стали  на шлях активної боротьби за реформи  народної освіти, нові напрями вирішення  актуальних питань навчання і виховання, зокрема і правового.[13; 8]

Як свідчить дослідження, проблема правового виховання особистості  в другій половині ХІХ – початку  ХХ століття була поставлена у зв’язку  з низьким розвитком почуття  законності. Сам термін „правове виховання” не вико-ристовувався. Правове виховання частіше розглядали у взаємозв’язку з мо-ральним або з громадянським.

Вивчення педагогічної спадщини дає можливість стверджувати, що ва-гомий внесок у розвиток теорії правового виховання зробили М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський, В.Я.Стоюнін, С.І.Миропольський./авторефер. [13;9]

Так, зокрема на основі праць  М.І.Пирогова „ Основні правила  провини і покарання учнів гімназій Київського навчального округу ”, „ Про заходи виправлення в гімназіях ”, „ Про підготовку вчителів для повітових та приходських училищ ”, „Звіт про наслідки введення по Київському навчальному округу правил про провини і покарання учнів гімназій”  встановлено, що він розглядав правове виховання як невід’ємний компонент громадянського. Діяльність М.І.Пирогова свідчить про те, що ним була вироблена концепція формування почуття законності, під яким він розумів формування в учнів поваги до норм міжособистісного спілкування, усвідомленого прагнення до виконання їх, а також неминучої відповідальності за провину.

Важливе значення правовому  вихованню надавав К.Д.Ушинський. У працях „Про злочин в Англії і у Франції”, „Дитячий світ”, „Листи про виховання спадкоємця російського престолу” він показав необхідність правового виховання для кожної людини: від дитини до спадкоємця престолу. Причини розвитку  злочинності К.Д.Ушинський пов’язував не тільки з поганим вихованням, але і з соціаль-ними факторами. При цьому велику роль відводив вихованню.

Подальший  розвиток теорія правового виховання знаходить  у працях В.Я.Стоюніна, який відіграв важливу роль у становленні теорії правового виховання, викривши причини слабкого розвитку почуття законності і позв’язавши їх з рівнем розвитку моральності.

Велика роль у формуванні почуття законності відводилася  школі. Вважалось, що саме школа повинна  стати твердою опорою в здійсненні правового виховання і забезпечити  оволодіння учнями системою знань з  питань держави і права. Фундамент  правового виховання  повинен  закласти  навчальний предмет  "законодавство”, який вважали предметом загальної освіти людини і який мав забезпечити оволодіння учнями системою знань про державу і право.[1; 19]

Установлено, що на початку  ХХ століття  було порушено питання  про необхідність відокремлення  правового виховання від морального: перша галузь виховання допускає свободу; примус, насильство в ній  неприпустиме; друга – допускає і часто вимагає примусових заходів. Вважалося, що і принципи виховання  в них повинні бути різними, встановлення особливих принципів правового  виховання може змінити стан справи. [13; 9]

    1. Місце правового виховання  в загальній системі виховної роботи школи

Однією із сторін всебічно розвиненої особистості є наявність  у неї високої культури поведінки. Адже не можна вважати фізично  здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні й широкі знання, добре працюючи чи навчаючись, порушує  норми моралі чи законів.

Здатність людини розуміти норми моралі і законів та відповідним  чином поводитись не є природженою. Ці якості формуються під впливом  спеціальних виховних заходів, у  спілкуванні людини з іншими людьми, у процесі її участі в різних видах  діяльності.

Правове виховання – виховна  діяльність школи, сім’ї, правоохоронних органів, спрямованих на формування правової свідомості та навичок і  звичок правомірної поведінки школярів.[15;325]

Метою правового виховання  учнів є формування у них правової культури громадянина вільної України. Правова  культура складається передусім  зі свідомого ставлення громадянина  до своїх прав і обов’язків, з  глибокої поваги його до законів і  правил людського співжиття, готовності дотримуватися і виконувати закріплені в них вимоги, що виражають волю і інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, рішучої боротьби з порушниками  законів.[1;25]

Прилучення учнівської молоді до правової культури збагачує її духовне  життя.  Школа не ставить перед  собою мети – дати учням професійну юридичну освіту. Правове навчання і виховання треба розглядати як частину загальноосвітньої підготовки учнів.

Правове виховання учнів, порівняно з іншими напрямами  виховання, має свою специфіку. Вона визначається передусім соціально  – правовим статусом учнівської молоді в нашому суспільстві.

Важливо кожному аспекту  правового виховання надавати практичну  спрямованість. Мається на увазі, щоб  учні не тільки одержували правову  інформацію під час виховних заходів, не тільки ознайомлювалися зі своїми правами і обов’язками. А й  свідомо використовували отримані знання відповідно до конкретного виду діяльності, правильно користуватися  своїми правами, виконувати свої обов’язки  в конкретних життєвих ситуаціях.[1;26]

Успіх правового виховання  значною мірою залежить і від  тог, наскільки виховна робота активізує  внутрішні можливості самої дитини. Основною метою діяльності педагогічного  колективу слід вважати досягнення такого рівня розвитку правової свідомості особистості, коли контроль з боку педагога за її поведінкою замінюється самоконтролем, а вдосконалення морально – правової сфери свідомості стає функцією самої особистості.

Мету правового виховання  можна вважати досягнутою, якщо учень  набув здатності самостійно управляти  своєю поведінкою. Така здатність  досягається не тільки всім ходом  правовиховної роботи, а й самостійною  роботою особистості над  собою, її участю у правоохоронній діяльності. [16;25]

У правовому вихованні  важливим є питання звідки до учнів  надходить правова інформація, який виховний інститут справляє на них  найбільший вплив. Джерелами правових знань законослухняних школярів є: школа, газети, телевізор, радіо, учителі, мати, юридична література, журнали, батько, кіно, друзі, художня література, сестри та брати, товариші по школі.

Вирішальну роль у правовому  вихованні учнів відіграє особистість  учителя. Але його виховна роль сьогодні може бути реалізована тільки за умови, що його ріднить з учнем  спільність інтересів, багатство і різноманіття взаємовідносин між ними, неформальне  спілкування. Педагог повинен поводитись так, щоб учні прагнули спілкуватися з ним і після уроку, ділитися думками і сумнівами, успіхами і  невдачами. Здійснюючи правове виховання  учнів, педагог сам повинен бути зразком точного і неухильного  виконання норм  законів і своїх  обов’язків, бездоганною поведінкою не давати учням приводу для морального виправдання свого негативного  ставлення до правил поведінки. Зрозуміло, що забезпечити правовиховну роботу з учнями може тільки вчитель, який добре обізнаний з основними  положеннями юридичної   науки, добре знає методику озброєння учнів  правовими знаннями, формування у  них правової свідомості, вироблення навичок і вмінь правомірної  поведінки. [16; 27]

 

 

 

    1. Завдання правового виховання учнів

Правове виховання – це складова частина виховання в цілому. Але правове виховання впливає не тільки на свідомість, але і на відповідну сторону поведінки, формує переконання в необхідності суворого додержання закону, прав і законних інтересів інших людей, використання кожним своїх прав і обов’язків. Кінцевим результатом правового виховання є реальні справи, вчинки в сфері правових відносин, які свідчать про дійовість правового виховання. [4;15]

Правове виховання – це діяльність направленого впливу на правову свідомість, це творчість найвищого рівня, від якого залежить і його ефективність. Воно проводиться з великими та малими групами неповнолітніх за місцем їх навчання та роботи, а також проживання.

Загальна мета та конкретне  завдання правового виховання учнів  вирішуються в процесі навчальної діяльності. Одночасно виділяються  конкретні та безпосередня завдання правового виховання. До них слід віднести:

    1. формування  у кожного учня системи знань з питань основ держави та права, розвиток інтересів учнів до цієї галузі знань і зв'язок права з навколишнім життям;
    2. формування поваги до держави, до її конкретних органів прищеплення навичок правомірної поведінки;
    3. виховання нетерпимості до різних правопорушень;
    4. формування потреби та вміння активно захищати у встановленому законом порядку свої права та законні інтереси, а також права та законні інтереси інших осіб;
    5. формування уміння протистояти невірним поглядам на нашу державу, на її закони. [4;17]

Конкретизуючи завдання перш за все треба згадати формування правової свідомості учнів. Правова свідомість людини є головним чинником, ,який впливає на вибір способів поведінки, на готовність до дії в тій чи іншій ситуації.

Одним із завдань правового  виховання є формування в учнів  правових почуттів, які б регулювали їхню поведінку: почуття законності обраної мети, правомірності шляхів і засобів її реалізації, справедливості, нетерпимості до порушників норм права, відповідальності тощо. Інакше основними регуляторами їхньої поведінки будуть прості емоції (гнів, страх), які ведуть до ситуативної поведінки, нерідко неправомірної. Наявність правових почуттів допоможе учневі долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності, вибрати з різних шляхів тільки той, який відповідав би нормам права і моралі. [4;19]

Наступним завданням правового  виховання учнів є вироблення у них навичок і звичок правомірної поведінки. Як і навички, звички є автоматизованими діями: у цьому їхня спільність. Різниця між ними полягає в тому, що навичка — це тільки вміння, вдатність виконати ту чи іншу дію без особливого контролю свідомості; звичка ж включає потребу виконати відповідну дію.

      Оскільки  в кінцевому підсумку вся виховна  робота спрямовується на формування соціальної активності особистості, третім завданням правового виховання є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до правопорушень, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами, які, на жаль, ще мають місце у нашому житті, вироблення уміння протистояти негативним впливам.

Формування непримиренності  до антисуспільної поведінки передбачає передусім розуміння учнями ролі і суті права, Конституції України в житті нашого суспільства, суворого здійснення законності, принципу єдності прав, свобод, обов'язків та відповідальності. Це буде «базою» правомірної поведінки, основою активності особистості школяра. Проте виховання нетерпимого ставлення до правопорушень не треба прирівнювати, а тим більше зводити до виховання нетерпимого ставлення до людини, яка скоїла правопорушення.

Ще одним завданням  правового виховання, яке пронизує всю правовиховну роботу, є подолання  в правовій системі свідомості окремих  учнів помилкових поглядів і переконань, негативних навичок і звичок поведінки, які сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Інколи учні є свідками того, що окремі норми закону обходяться, і під впливом цього у них формується впевненість у тому, що за порушення певних правових норм не завжди настає правова відповідальність.

Правове виховання школярів покликане також підвищити виховно-профілактичну роль школи у попередженні аморальних, антисуспільних проявів серед учнів. Знання неповнолітніми певного обсягу правових норм, своїх обов'язків перед суспільством, усвідомлення ними шкоди, відповідальності й покарання за порушення закону сприяє виробленню у них правової свідомості, зобов'язує поводитись у певних рамках, утримує від порушення правил поведінки.[15;32]

На жаль, окремі вчителі  вважають, що проводити виховні заходи з правової тематики необхідно тільки з метою недопущення учнями негативних вчинків, тому правовиховну роботу організовують тільки з педагогічно занедбаними учнями, акцентують увагу тільки на кримінальній тематиці. У таких випадках з поля зору педагогів випадає формування правової культури таких учнів. Адже їм необхідно мати знання і з інших галузей права, знати ті положення, які безпосередньо стосуються неповнолітніх і допомагають їм виконувати свої соціальні функції.

Постановка правового  виховання в конкретній школі  чи класі залежить від багатьох умов: від рівня морально-правової свідомості учнів, від згуртованості учнівського колективу і його громадської думки, від стану дисципліни і порядку, від наявності важковиховуваних учнів.

Розкриті нами завдання правового  виховання учнів слід розглядати не як послідовні етапи правовиховної роботи школи. Вирішення їх здійснюється в органічній єдності і взаємозалежності у навчально-виховному процесі школи і за її межами через реалізацію конкретного змісту правового виховання.[4;25]

                            

1.4 Зміст правового виховання учнів

Зміст правового виховання  учнів визначається особливостями  права як регулятивного явища, його суспільними функціями і зростаючим значенням в організації і  управлінні суспільством.

З огляду на це при визначенні змісту правового виховання доцільно керуватися тим, що школярам треба дати знання таких правових положень, які  допоможуть їм правильно вибрати  лінію поведінки в житті й  діяльності, сформувати у них погляди  і переконання в необхідності поводитись належним чином. Тому зміст правового виховання має передбачати ознайомлення школярів з основними положеннями, що стосуються державного, адміністративного. цивільного, сімейного, трудового, кримінального права, природоохоронної роботи.[16;36]

Особливим питанням у правовому  вихованні є вивчення основних положень конституційного законодавства України. У процесі їх вивчення учні мають усвідомити, що в Конституції України виражена воля українського народу, закріплені основи суспільного і державного ладу, основні права, свободи і обов'язки громадян України, матеріальні і юридичні гарантії цих прав, принципи виборчого права, функції законодавчої, виконавчої і судової влади. При ньому важливо опиратися на відповідні закони України «Про громадянство України», «Про освіту», «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» та інші.

Важливу роль у нашому житті  відіграє адміністративне право, яке регулює організацію і діяльність апарату державного управління та норми адміністративного права, до яких належить ряд правил: санітарних, протипожежних, дорожнього руху, користування транспортом, поведінки в громадських місцях, військового обліку та багатьох інших, які стосуються діяльності різних підприємств, установ, їхніх працівників, а також поведінку громадян.

У процесі засвоєння основних положень адміністративного права учні мають зрозуміти, що коли людина допустила порушення встановлених загальноприйнятих правил, то на неї накладають адміністративне стягнення. До таких порушень відносять: порушення правил дорожнього руху, порушення правил охорони природи, дрібне хуліганство, незаконне виготовлення і користування радіопередавальними пристроями тощо. При цьому важливо наголосити, що адміністративна відповідальність настає з 16 років, показати, які права у цьому відношенні мають служби у справах неповнолітніх. У процесі правового виховання важливе місце посідає підготовка учнів до трудової діяльності. Вивчення з цією метою основних положень трудового права повинне відіграти особливу роль у підвищенні рівня практичної і морально-психологічної підготовки учнів до самостійного життя, формування у них усвідомленої потреби в праці. Адже сьогоднішній учень завтра поповнить ряди працівників підприємств і установ і зустрінеться з багатьма юридичними проблемами, в яких потрібно буде розбиратися.[16;39]

Крім морально-психологічної  готовності до праці, молода людина повинна буде знати умови прийому на роботу і звільнення з неї, тривалість робочого дня і часу відпочинку, охорону і оплату праці, вимоги трудової дисципліни і матеріальної відповідальності. Оскільки маємо справу з неповнолітніми, то важливо при цьому всі ці питання розкривати на фоні тих пільг, які їм надає держава.

Враховуючи ті економічно-правові  процеси, які відбуваються в нашій  країні, учні мають засвоїти поняття  про підприємницьку діяльність, види організаційно-правових форм підприємницької  діяльності, форми господарських  товариств. При цьому учнів варто  ознайомити з тими обмеженнями в  занятті окремими видами підприємницької діяльності, що їх передбачає Закон України «Про підприємництво» від 26 лютого 1991 року.

Важливим у правовому  вихованні школярів є вивчення ними основних положень кримінального права. Учні повинні чітко уявити, що таке правопорушення і злочин, відповідальність за підготовку і намір злочину, співучасть у злочині, вік кримінальної відповідальності в Україні. При цьому слід показати особливості кримінальної відповідальності стосовно неповнолітніх, невідворотність відповідальності за скоєний злочин.

Реалізація правового виховання у навчально - виховному закладі