Реалізація принципів гуманізації освіти через упровадження інформаційних технологій у навчальний процес з іноземної мови в загальноос

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. БОГДАНА  ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

_________________________________________________________________

Навчально-науковий інститут іноземних мов

Кафедра англійської  філології

ІВКО Олександр  Сергійович

РЕАЛІЗАЦІЯ  ПРИНЦИПІВ ГУМАНІЗАЦІЇ ОСВІТИ ЧЕРЕЗ  УПРОВАДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС З ІНОЗЕМНОЇ  МОВИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

Курсова робота

Спеціальність: 6.030500 – мова та література (англійська)

Науковий  керівник – 

БЕРЕЗА В. О.,

Кандидат  філологічних наук,

доцент

Черкаси – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП....................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ 

                 СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

1.1. Гуманізація освіти як психолого-педагогічна проблема..................................................................................................................5

1.2. Психофізіологічні особливості школярів на різних етапах навчання.................................................................................................................. 7

Висновки  до розділу 1 ...............................................................................12

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНЕ  ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ  ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ З АНГЛІЙСЬКОЇ  МОВИ

2.1. Комп’ютер  як засіб підвищення ефективності  навчання.................13

2.2. Програмне забезпечення для вивчення іноземної мови ..................16

Висновки  до розділу 2 …………………………………………………....18

РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИЧНО-ПРАКТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

3.1. Використання  сучасних інформаційних технологій  у навчанні іноземних мов........................................................................................................19

  3.2. Сайти для поширення знань з іноземної мови...........................24

   Висновки  до розділу  3...............................................................................26

ВИСНОВКИ...........................................................................................................27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................................29

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..32

ВСТУП

Основна мета гуманної педагогіки - всебічний  розвиток особистості що навчається, створення умов для її самореалізації й розвитку творчого потенціалу. В  інформаційно-комунікаційному суспільстві  особливу актуальність здобуває оволодіння школярами новими способами діяльності, що дозволяють сформувати компетенції, необхідні для успішного особистісного  й професійного росту випускників, високого попиту їх на ринку праці, а також для саморозвитку їхньої творчої індивідуальності.

Інформатизація  освітнього простору школи й відновлення  навчальних курсів з урахуванням  реалій інформаційного суспільства  є передумовою для досягнення поставлених цілей. При використанні інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) змінюється зміст і характер педагогічної діяльності, але ця зміна  буде ефективною лише на основі передових  педагогічних технологій.

У цей час загальною тенденцією навчання використанню інформаційних і комунікаційних технологій є відмова від технократичного підходу на користь гуманістичного, визнання права учня на вільний розвиток і прояв своїх здатностей.

Гуманізації освіти присвячена велика кількість  досліджень вітчизняних і закордонних  учених: Ш.А.Амонашвілі, М.Н.Берулави, Е.В.Бондаревської, А.Маслоу, К.Роджерса й ін. Проблема гуманізації освіти при використанні інформаційних і комунікаційних технологій розробляється С.В.Панюковою, Е.С.Полат, Е.А.Ямбургом. Протиріччя між зрослим освітнім потенціалом цифрових середовищ, здатним сприяти підвищенню ефективності навчання школярів, і відсутністю відповідної гуманістичної технології навчання позначило загальну проблему дослідження.

Ціль  роботи – на основі аналізу методичної літератури та мультимедійних програм за даною темою досліти принципи реалізації гуманізації освіти через упровадження інформаційних технологій у навчальний процес у загальноосвітній школі.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити задачі:

1) вивчити  психолого-педагогічні, методичні  аспекти використання інформаційних  технологій у процесі навчання  іноземній мові у загальноосвітній  школі;

2)  дослідити  програмне забеспечення як засіб підвищення ефективності навчання у школі.

Об'єкт дослідження – інформаційні технології, орієнтовані на підвищення якості освіти.

Предметом дослідження є програмне забезпечення для навчання іноземної мови.

У ході роботи використовуються наступні методи дослідження:

1) критичний  аналіз наукової і методичної  літератури та мультимедійних  програм за даною проблемою;

2) отримання  і узагальнення досвіду викладачів  у результаті проходження педагогічної  практики у школі.

Практична цінність роботи - детальне знайомство з даним предметом, що дозволить застосувати накопичений матеріал на практиці,у роботі з учнями.

Робота складається зі вступу, 2 розділів, висновка, списку використаної літератури та додатка.

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ УЧНІВ

СЕРЕДНЬОЇ ШКОЛИ

1.1Гуманізація  освіти як психолого-педагогічна  проблема.

Провідною тенденцією сучасної освіти є звертання  до особистості, до традицій гуманної педагогіки. Це пояснюється зміною ролі окремої людини у світі, що стала  єдиною внаслідок глобальних інформаційних  процесів. У нових умовах головним завданням освітньої системи  стає виховання людини, здатної відповідально  й динамічно взаємодіяти з  реальністю інформаційного суспільства, у той час як традиційна педагогіка, що базується на техно-критичному підході, ставила перед собою завдання підготувати для потреб виробництва "людини освіченої", що володіє достатньою кількістю знань . Розв'язання протиріччя між сформованою практикою й вимогами суспільства інформації й комунікації педагогічна думка шукає на шляху гуманістичної педагогіки, суть якої: людина - не засіб, а ціль.

Перш  ніж розглянути історію й сучасний стан проблеми гуманізації навчання, приведемо ряд визначень, важливих для нашого дослідження [28].

Гуманізм - принцип світогляду, в основі якого  лежить визнання безмежності можливостей  людини і його здатностей до самовдосконалення, прав особистості на вільний прояв  своїх здатностей, переконань, твердження блага людини як критерія оцінки рівня суспільних відносин. У цей час стає одним з основних принципів педагогіки.

Гуманізація освіти - поширення ідей гуманізму  на зміст, форми й методи навчання; забезпечення освітнім процесом вільного й всебічного розвитку особистості, її діяльної участі в житті суспільства.

Гуманізація виховання й навчання - реалізація в процесі побудови відносин між  педагогом і вихованцем принципів  світогляду, в основі якого лежить повага до людей, турбота про них; постановка в центр педагогічної уваги інтересів і проблем дитини; формування в дітей ставлення до людської особистості як до вищої цінності у світі.

У вузькому змісті слова гуманізм (від лат. Humanus - людяний) -провідна ідейна течія епохи Відродження (XІ в. - початок XVІІ в.), "спрямована до звільнення людини від ідейного покріпачення часів феодалізму" . Головним культурним джерелом гуманізму епохи Відродження була античність, а також раннє християнство й середньовічна думка. Гуманізм був представлений різними течіями: від антропоцентризму Франческо Петрарки до "природної людини" Мішеля Монтеня. Його категорії: гідність, чеснота, благо суспільства, особисте благо [29].

У своїх  працях гуманісти показували, якою, на їхню думку, повинна бути людина, наставляли її, виховували духовно. Головним засобом удосконалювання людини вони вважали цілеспрямоване виховання  юнацтва. Таким чином, в основі гуманної педагогіки епохи Відродження висувалися наступні педагогічні ідеї, актуальні  й для епохи формування суспільства  інформації, комунікації й знання:

- єдність  освіти й виховання;

- високі  вимоги до особистості вчителя;

- урахування, але не абсолютизація природних  схильностей і здатностей того, кого навчають;

- гармонійний  розвиток людської особистості;

- гуманітаризація  освіти;

- урахування  особливостей дитячої психології.

Історія педагогіки свідчить про постійну боротьбу гуманних й антигуманних методів  навчання й виховання. С.Л. Соловейчик пропонував поділити педагогів по приналежності до табору педагогіки для дітей або до табору педагогіки, спрямованої проти дітей [30]. По суті, всі великі педагоги можуть бути віднесені до табору гуманістів.

Серед них  на першому місці - ім'я Яна Амоса Коменского (1592-1670), засновника дидактики - мистецтва навчання [31]. Його книга так і називається "Велика дидактика, що містить універсальне мистецтво вчити всіх всьому",тому основа дидактики Я.А. Коменского - це принцип природовідповідності яка розкривається в таким чином:

- своєчасність;

- поступовість;

- результативність;

- мотивація;

- емоційність;

- перехід  від більш легкого до більш  важкого;

- однаковість  методів навчання.

Метод навчання повинен зменшувати труднощі навчання, необхідно виходити з інтересів  тих, кого навчають, приємне з'єднати з корисним. "Велика дидактика" пропонує вчителеві гуманістичні методи навчання й виховання, які напевно  приведуть його до успішного результату. Тим самим були закладені основи сучасних уявлень, як про гуманістичну з, так і про педагогічну технологію.

1.2.Психолого-фізіологічні  особливості різних етапів навчання  школярів

           Успішність організації навчання  залежить від урахування психофізіологічних  та психологічних особливостей  учнів. У сучасній віковій психології прийнято виділяти наступні основні періоди розвитку школяра [8]:

- молодший  шкільний вік ( від 7 до 11 років)

- підлітковий  вік (від 11 до 15 років)

- старший  шкільний вік (від 15 до 18 років)

Кожен віковий  період відрізняється особливою  характеристикою, він підготовляється  попереднім періодом, виникає на його основі і служить у свою чергу  основою для настання наступного періоду.

Вступ до школи вносить найважливіші зміни  в житті дитини. Навчання – це серйозна праця, що вимагає відомої  організованості, дисципліни, вольових зусиль з боку дитини. Молодші школярі  відрізняються гостротою і свіжістю сприйняття, свого роду змістовною допитливістю.  Сприйняття на цьому  рівні психічного розвитку зв'язано  з практичною діяльністю дитини. Сприймати  предмет для школяра – значить  щось зробити з ним, щось змінити  в ньому, зробити які-небудь дії, узяти поторкати його. У першу  чергу діти сприймають ті об'єкти або  їхні властивості, ознаки, особливості, що викликають безпосередній емоційний  відгук, емоційне відношення. У зв'язку з віковою відносною перевагою  діяльності першої сигнальної системи  в молодших школярів більш розвита  наочно-образна пам'ять, чим словесно-логічна.  Основна тенденція розвитку уяви в молодшому шкільному віці –  це удосконалювання уяви відтворення. Воно зв'язано з представленням раніше сприйнятого або створенням образів  відповідно до даного опису, схемою, малюнком і т.д. Мислення молодшого школяра, особливо першокласника, наочно образне. Воно постійно спирається на сприйняття або представлення. Словесно виражену думку, що не має опору в наочних  враженнях, самим  молодшим школярам зрозуміти важко. Молодші школярі, як правило, дуже емоційні, відрізняються  бадьорістю, життєрадісністю.                    

У підлітковому віці відбувається істотна перебудова всього організму підлітка, що відбиває й у деяких психологічних особливостях. Це період бурхливого й у той же час нерівномірного фізичного розвитку, коли відбувається посилений ріст тіла, удосконалюється мускульний апарат, йде інтенсивний процес окостеніння  кістяка. У підлітковому віці істотно  перебудовується характер навчальної діяльності.  Поступово наростаюча дорослість підлітка робить неприйнятними  для нього звичні молодшому школяреві  старі форми і методи навчання. Схильний раніше до дослівного відтворення  навчального матеріалу, він прагне тепер викладати матеріал своїми словами. Зміст і логіка досліджуваних  у школі предметів, зміна характеру і форм навчальної діяльності формує і розвиває в нього здатність активно, самостійно мислити, міркувати, порівнювати, робити глибокі узагальнення і висновки. Основна особливість розумової діяльності підлітка – здатність до абстрактного мислення, зміна  співвідношення між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь останнього. Конкретно-образні (наочні) компоненти мислення не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі мислення. У процесі навчання підліток здобуває здатність до складного аналітико-синтетичного сприйняття (спостереженню) предметів і явищ. Сприйняття стає плановим, послідовним і всебічним.  Наростає уміння організовувати і контролювати свою увагу, процеси пам'яті, керувати ними. У підлітковому віці помічається значний процес у запам'ятовуванні словесного й абстрактного матеріалу. Уміння організовувати розумову роботу з запам'ятовування визначеного матеріалу, уміння використовувати спеціальні способи розвитий у підлітків у набагато більшому ступені, чим у молодших школярів.

Старший шкільний вік – період цивільного становлення людини, його соціального  самовизначення, активного включення  в громадське життя, формування духовних якостей. У старшому шкільному віці завершується характерний для підліткового віку період бурхливого росту і розвитку організму, настає відносно спокійний  період фізичного розвитку. Навчальна  діяльність старшокласників пред'являє  набагато більш високі вимоги до їх розумової активності і самостійності.

Учні  дорослішають, збагачується їхній досвід. Росте їхнє свідоме відношення до навчання. Саме в цьому віці юнаки  і дівчата звичайно визначають свій специфічний стійкий інтерес  до тієї або іншої науки, галузі знання. Такий інтерес у старшому шкільному  віці приводить до формування пізнавально-професійної  спрямованості особистості, визначає вибір професії. Наприкінці старшого віку учні опановують своїми пізнавальними процесами     (сприйняттям, пам'яттю, уявою, а також увагою), підкоряючи їхню організацію визначеним задачам життя і діяльності. Розумова діяльність старшокласників характеризується в порівнянні з підлітковим віком більш високим рівнем узагальнення й абстрагування, що наростає тенденцією до причинного пояснення явищ, умінням аргументувати судження, доводити істинність або хибність окремих положень, робити глибокі висновки й узагальнення, зв'язувати досліджуване в систему.

Розвивається  критичність мислення.

          Для того, щоб спостерігалася  принципова відмінність у специфіці  навчання, пропонується розділити  вікові категорії по групах:

           1 група – від 7 до 13 років

           2 група – від 14 до 18 років

           1-а вікова група – це особлива  ступінь розвитку; саме з неї  починається навчання, що необхідно  враховувати при доборі навчальних  матеріалів, при виборі прийомів  і підходів роботи, вправ, при  організації навчання.

           Саме в цей період потрібно  організовувати навчання так,  щоб учень добував знання, а  не одержував їх для запам'ятовування  в готовому виді, щоб він   опановував навичками й уміннями  в результаті своєї праці. Для  того, щоб виховувати трудове  відношення до навчання, варто  уникати розжовування завдань  і установок, не боятися перевантажити  учнів, не знімати труднощі, а  допомагати їх переборювати.

           Цей період також дуже сприятливий  для творчого розвитку.

           Всі учні приходять у школу  з різним, найчастіше недостатньо  розвитим рівнем здібностей до  оволодіння монологічним і діалогічним  мовленням. Якщо учень не може  удержати в пам'яті, скажемо,  більш двох слів, не вміє імітувати,  погано розрізняє звуки, якщо  в нього не розвиті зорова  пам'ять, здатність до язикової  абстракції і т.п., то надзвичайно  утруднена вся навчальна діяльність.

           Здатності учнів треба спеціально  розвивати і займатися цим  цілеспрямовано, починаючи з перших  уроків.

           Змістом навчання початкового  періоду повинний бути:

           1. Підтримка мотивації учнів до  оволодіння іншомовним спілкуванням.

           2. Оволодіння основами іншомовного  мовлення.

           3. Оволодіння достатнім для мінімального  спілкування матеріалом. 

           4. Оволодіння основними прийомами  здійснення навчальної діяльності.

           5. Розвиток самостійності в оволодінні  іншомовними знаннями, навичками  й уміннями.

           6. Розвиток іншомовних здібностей  як однієї з основ успішного  подальшого навчання.

           Як і в 1 групі, багато чого  в навчанні залежить насамперед  від специфіки того, кого навчають. От чому потрібно хоча б  коротко охарактеризувати особистість  підлітка.

          Відомо, що соціальна, духовна,  соціально-моральна і фізична  зрілість приходять до людини  не одночасно. У той час як  фізіологічно й інтелектуально  людина вже сформувалася, шлях  до знаходження самостійності,  зрілості ще довгий. Це протиріччя  в особистості сучасного підлітка  вимагає до себе пильної уваги  вчителя.

          Центральними психологічними процесами  цієї вікової групи є розвиток  самосвідомості і самореалізації. Підліток багато пробує, бажаючи  реалізувати себе в тім або  іншому виді діяльності. Різні  учні віддають перевагу різним  видам діяльності: розумовому, фізичної, спілкуванню, суспільній роботі. У цьому чітко виражена диференціація  інтересів, властивому даному  вікові.

         Часто підліток досить швидко  остигає до одного виду діяльності, переміняючи його іншим. І тут  дуже важливо помітити, що в  цьому виявляється не дифузність його інтересів ( як у 1 групі), а прагнення вибрати такий вид діяльності, що надає йому більше можливостей для прояву його самостійності.

         Якщо мати на увазі сугубо  навчальну сторону справи, то  варто сказати, що процес навчання  в 2 групі тим більше коштовний,  чим більше він насичений підготовкою  до самоосвіти.

         Цій віковій групі, особливо  на більш дорослому її рівні,  властиво довільне запам'ятовування, що виявляється ефективним у  тому випадку, якщо вони усвідомлюють, навіщо варто запам'ятовувати  той або інший матеріал, що  в результаті цього буде досягнуто.

         Допомагає в цій віковій групі  запам'ятовувати й усвідомлення  характерних рис матеріалу,  співвіднесення  і значеннєве угруповання об'єктів  запам'ятовування і, головне опора  на розумову роботу в навчальній  діяльності.

Висновки до розділу 1

Слід підкреслити, що застосуванням  комп’ютерних технологій на уроках іноземної  мови, можна не тільки забарвити  викладання та привити інтерес до свого предмету, але й з найменшим  внутрішнім  протестом зі сторони  учнів привчити їх до самостійного пошуку, аналізу та узагальненню інформації.  

      Завдання вчителя полягає в тому, щоб створити умови  практичного оволодіння мовою для  кожного учня, вибрати такі  методи навчання,які дозволили б кожному учневі виявити свою  активність, свою творчість. Завдання вчителя - активізувати  пізнавальну  діяльність учня  в процесі навчання іноземним мовам. Сучасні педагогічні технології такі, як навчання в  співробітництві, проектна методика, використання нових  інформаційних технологій забезпечують індивідуалізацію й диференціацію навчання з урахуванням здатностей дітей, схильностей і т.д.

  МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ  ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА  УРОКАХ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

2.1. Комп'ютер  як засіб підвищення ефективності  навчання.

Немає потреби  нагадувати зайвий раз про можливості комп'ютера. Загальновизнане, що це - самий  потужний засіб, що коли-небудь одержував  педагог.

Разом з  тим накопичений досить багатий  досвід, є цікаві й важливі дослідження  тих або інших сторін застосування інформаційних технологій у навчальному  процесі. Цей досвід вимагає уважного вивчення й аналізу.

До висновку про те, що навіть сама передова технологія приводить до успіху тільки при активній ролі людини як суб'єкта пізнання, відбуваються після проведення експериментальних  заходів щодо впровадження комп'ютера  в систему утворення Кенії  Бенджамен М.Макад і Брайан Рей. Введення комп'ютерів, підкреслюється ними, сприяло поліпшенню всіх сторін навчального процесу [13].

Розробивши  спеціальну методику для оцінки навчальних програм, співробітники Національного  інституту наукових досліджень прийшли  до висновку, що недостатньо ввести комп'ютери й програмне забезпечення в навчальні заклади. Необхідно, щоб учителі перейнялися ідеєю  їхнього використання. Зміцнюючи  віру вчителів у високоякісну продукцію, оцінка засобів програмного забезпечення підтримує їхній інтерес до нових  технологій [11]

Відповідаючи  на запитання про ефективність впровадження комп'ютера в навчальний процес, Дейв Ф.Съюзел і Девід Р.Ротерей виділяють дві категорії. Перша – з успішності по окремих предметах, тобто забезпечення орієнтованого на результат підходу. Застосування ЕОМ у цьому випадку в основному пов'язане з діючими навчальними програмами й покликано полегшити, прискорити й зробити більше доверешеним процес навчання. Друга – розвиток загальних когнітивних здатностей: вирішувати поставлені завдання, самостійно мислити, володіти комунікативними навичками (збір, аналіз, синтез інформації), тобто упор на процеси, що лежать в основі формування тієї або іншої навички. Найбільш відомий представник цього підходу Пейперт уважає, що комп'ютери дають можливість розвивати загальні когнітивні навички по широкому колу навчальних дисциплін і розробляти нові й більше зроблені методи навчання [26].

Ряд авторів [25,27] передають думку про те, що тверді методичні установки в  сфері комп'ютерного навчання з таких  питань, як індивідуалізація й контроль за засвоєнням знань, не підходить для  розробки універсальних дидактичних  правил. Вибір типу навчального середовища, найбільш відповідному завданню досягнення учнем навчальних цілей, у значній  мірі залежить від індивідуальних здатностей того, якого навчають, і характеру  самих цілей навчання. Існуючі  різні по характеру програми для  комп'ютерів прямо або побічно  відбивають деякі теоретичні посилання про сутність процесу навчання. Немає необхідності при відборі навчальних матеріалів виходити з оцінки валідності або яких-небудь інших аспектів цих теорій. Набагато вірніше вирішити питання із практичної точки зору, яка парадигма найбільше підходить для даних конкретних умов. В інших випадках, якщо передбачається використання вже наявних автоматизованих прийомів, більше доцільним може виявитися метод  навчання, що направлений, через відкриття. Варто також визнати, що індивідуальні розходження в способах засвоєння матеріалу можуть стати вирішальним фактором, деякі учні більше сприйнятливі до певного методу навчання.

Таким чином, стає очевидним - ефективне застосування комп'ютерів у навчальному процесі  цілком залежить від якості й концептуальної основи закладеної в ЕОМ програми. Часто в основу систематизації типів  програм покладений принцип незалежності, що відповідає педагогічним міркуванням. Незалежність у цьому випадку припускає здатність учнів брати участь у визначенні цілей і змісту своєї діяльності, впливати на процес навчання й управляти застосовуваними засобами, тобто устаткуванням і програмами. Класифікація програм складається по висхідній: від тих, які структурують роботу й навчання, до тих, які дозволяють робити це самим учнем.

Керуючі програми виконують ряд традиційних  функцій учителя, зокрема  керування  в класі. Вони містять команди, що не тільки стосуються роботи на комп'ютері, але й, наприклад, що дають різні  вказівки учням для того, щоб щось перевірити й т.д.

Навчальні програми направляють навчання, виходячи з наявних знань і індивідуальних здатностей. Дані програми припускають  засвоєння нової інформації.

Діагностичні (тестові) програми, призначені для  діагностування, оцінювання або зі знань, здатностей, умінь.

Тренувальні програми, розраховані на повторення або закріплення пройденого й  не утримуючого нового навчального  матеріалу.

Імітаційні  програми, що представляють той або  інший аспект реальності за допомогою  обмеженого числа параметрів для  вивчення його основних структурних  або функціональних характеристик.

Моделюючі програми вільної композиції, що надають  у розпорядження того, кого навчають, основні елементи й типи функцій  для моделювання певної реальності.

Програми  типу "мікросвіт", схожі на імітаційно-моделюючі, однак не відбивають реальність; в  ідеалі - уявлюване навчальне середовище, створюване при участі викладача.

Інструментальні програмні засоби, що забезпечують виконання конкретних операцій, наприклад, обробку тексту, складання таблиць, редагування графічної інформації.

Мови  програмування: системи кодування, що дозволяють управляти комп'ютером.

Приведена класифікація дозволяє вірніше визначити  дидактичну функцію програми при  плануванні комплексного й тривалого  навчання [10].

2.2. Програмне  забезпечення для вивчення іноземної  мови

В області  викладання іноземних мов існує  величезна кількість програмного  забезпечення для вивчення безпосередньо  мови.

- Програми  загального характеру, що припускають  навчання всім видам мовної  діяльності: читанню, говорінню,  аудіюванню та письму.

Таких програм  існує величезна безліч. Наведемо як приклад  деякі з них.

Навчальний  курс Reward зарекомендував себе ще в традиційному виді, але вже кілька років учителя й учні можуть скористатися електронною версією цього курсу Reward Іnteractіve. Користувачам буде доступна система дистанційного навчання через Інтернет. Відмітною рисою цього курсу від подібних є те, що в нього включаються письмові вправи творчого характеру, перевірити які може тільки живий викладач,можливе спілкування в реальному часі, причому не тільки в текстовому, але й у голосовому режимі (у програмі ця функція називається "Форум"). Крім того, курсом передбачені мережні ігри й одержання учнями останніх новин англійською мовою.