Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Региональная пресса

Титульный лист

Содержание

АНОТАЦІЯ

Курсова робота «Редизайн та зміна контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років»: 23 сторінки, 17 джерел.

Мета роботи: дослідити специфіку регіональної преси, зробити характеристику історії та розвитку газети «Панорама», представити аналіз особливостей редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

Об’єкт дослідження: стан сучасної регіональної преси.

Предмет дослідження: особливості дизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

У роботі зроблено аналіз специфіки регіональної преси, виявлено особливості її розвитку в Україні. Складена характеристика газети «Панорама». Проведено порівняння зміни контенту та редизайну газети «Панорама» у період з кінця 1990-х до початку 2000-х років.

Ключові слова: РЕГІОНАЛЬНА ПРЕСА, ГАЗЕТА, ЩОТИЖНЕВИК, РЕДИЗАЙН, КОНТЕНТ.

ВСТУП

Актуальність теми даної роботи полягає у широкій популярності тижневика «Панорама», а також в особливостях розвитку його дизайну і контенту.

Об’єкт дослідження: стан сучасної регіональної преси.

Предмет дослідження: специфіка особливостей редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

Мета роботи: дослідити особливості редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

Завдання роботи:

• Визначити особливості регіональної преси, зробити характеристику газети «Панорама»;

• Проаналізувати специфіку зміни контенту і редизайну газети "Панорама" в кінці 1990-х на початку 2000-х років.

Одним з інститутів, який обслуговує насущні інформаційні потреби людини, є регіональна журналістика. Вона виступає і як своєрідне дзеркало відображення життя регіону та сильнодіючого каталізатора, який має вплив на її динаміку. Будучи підсистемою ЗМІ регіональна журналістика володіє своєю сферою розповсюдження, певним поєднанням адміністративно-територіального, демографічного і національних чинників; можливістю безпосереднього включення в соціальні процеси, що відбуваються в даній територіальний спільності. [10]

У роботах з історії, теорії і практиці журналістики терміни «місцева», «провінційна», «периферійна», «регіональна» використовуються як синоніми стосовно губернської, обласної та регіональної (межгубернской і міжобласний) журналістиці. [10]

Розпочатий процес у реформуванні регіональної преси хоча і привів до помітних структурних і кількісних змін, в цілому все ще нестабільний. В значній мірі становище ускладнюється високими цінами на всі види матеріально-технічного забезпечення та послуг. Часто з'являються нові видання, але живуть нетривалий час: багато хто не знаходять читацької аудиторії, багато хто не витримують конкурентної боротьби. [10]

Перш за все, на відміну від загальнонаціональної (або так званої центральної) преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. [10]

Розробка даної проблематики буде проводитися в курсовій роботі поетапно. Вирішення завдань, що постали перед нами, зумовили й структуру роботи. У Розділі 1 ми визначимо стан сучасної регіональної преси в Україні, проаналізуємо історію газети «Панорама» та зробимо її характеристику. Розділ 2 присвячено розгляду зміни контенту та редизайну газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років. Це дослідження буде проводитися на матеріалі газети «Панорама» терміном за 1990 – 2000 роки.

Робота складається 2 розділів, кожен розділ складається з 2 підрозділів. Загальний обсяг роботи сторінок 25 сторінок .

Як матеріал для аналізу проблеми були використані дослідження авторів, які раніше вивчали цю тему. У дослідженні було використано 17 джерел інформації.

РОЗДІЛ 1

Регіональна преса: матодологічний аспек

1.1.Специфіка регіональної преси

У роботі Овсепяна Р.П. «Історія новітньої вітчизняної журналістики», автор зауважує, що одним з інститутів, який обслуговує насущні інформаційні потреби людини, є регіональна журналістика. Вона виступає і як своєрідне дзеркало відображення життя регіону та сильнодіючого каталізатора, який має вплив на її динаміку. Будучи підсистемою ЗМІ регіональна журналістика володіє своєю сферою розповсюдження, певним поєднанням адміністративно-територіального, демографічного і національних чинників; можливістю безпосереднього включення в соціальні процеси, що відбуваються в даній територіальний спільності. У роботах з історії, теорії і практиці журналістики терміни «місцева», «провінційна», «периферійна», «регіональна» використовуються як синоніми стосовно губернської, обласної та регіональної (межгубернской і міжобласний) журналістиці.

Багато дослідників трактують «регіон» як адміністративно-територіальне утворення, а регіональну друк - як періодичні видання, що виходять і розповсюджуються в межах адміністративної території. Під поняттям «регіон» мається на увазі також певна географічна територія (не обов'язково адміністративна), населення якої тісно пов'язане з економічною, культурною, етнографічною, конфесійною та іншої спільністю.

Овсепян Р.П. зазначає, що регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної журналістики, а також організаційні умови її функціонування. Перш за все, на відміну від загальнонаціональної, федеральної (або так званої центральної) преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. У його роботі зауважується, що до недавнього часу регіональна преса мала жорстко задану ієрархічну структуру. Майже вся вона була однорідною, партійно-радянською, тобто її співзасновниками були переважно відповідні партійні і радянські органи. Кожному територіальному утворенню покладався обов'язковий, строго регламентований зверху набір періодичних видань: одна щоденна суспільно-політична (крайова, обласна) чотирьох смугова газета формату А-2, одна молодіжна (комсомольська крайова, обласна) газета, формат якої в різних регіонах варіювався, один малоформатний партійний бюлетень «Блокнот агітатора».

У роботі «Історія новітньої вітчизняної журналістики», автор визначає, що процес реформування регіональної преси хоча і привів до помітних структурних і кількісних змін, але в цілому все ще нестабільний. В значній мірі становище ускладнюється високими цінами на всі види матеріально-технічного забезпечення та послуг. Часто з'являються нові видання живуть нетривалий час: багато хто не знаходять читацької аудиторії, багато хто не витримують конкурентної боротьби.

Помітні зміни відбулися і в змісті регіональної періодики. Вона перестала мати яскраво виражену політичну спрямованість. Їй стали притаманні політичний плюралізм, відмова від політичних пріоритетів у житті регіону. Все менше звертаючись до політичних питань, вона йде в сторону культурології, історії, етнографії регіону, літератури і мистецтва. На сторінках місцевої преси стали публікуватися науково-популярні, детективні, фантастичні твори. Одним словом, на зміну тільки політичними статтями прийшли матеріали культурно-розважального циклу.

Регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної журналістики, а також організаційні умови її функціонування. Перш за все, на відміну від загальнонаціональної, центральної преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території. Радикальні зміни в укладі суспільно-політичного життя регіонів зумовили відповідні зміни багатьох соціальних інститутів, включаючи і засоби масової інформації. Вплив, який чинить на їх функціонування нова політична, економічна і соціальна ситуація, призводить до виникнення стихійно складається «дикого» інформаційного ринку, непідвладного, на жаль, цивілізованим нормам регулювання відносин у сфері виробництва та реалізації журналістської продукції.

Підвищений інтерес до своєї регіональної журналістики з ліквідацією монополізму однопартійної регіональної преси з її сухим канцелярським офіціозом і прямолінійною повчальністю зростає. Це визначення дає автор роботи «Історія новітньої вітчизняної журналістики», Овсепян Р.П. [10]

Опираючись на роботу Лебедєва-Гулей О. З. «Тенденції розвитку української газетної публіцистики» можна сказати, що у світовому масштабі регіональна журналістика є законодавцем моди, традицій у певному регіоні. Наприклад, польські "Rzeczpospolita" чи "Gazeta Wyborcza" були й залишаються авторитетними у східноєвропейському регіоні, російські "Известия", "Независимая газета", "Аргументы и факты" — на території колишнього СРСР і, меншою мірою, навіть країн колишнього Варшавського договору. Англійські видання — в англомовних, французькі — у франкомовних, іспанські — в іспаномовних регіонах і т. д.

Німецькі газети завжди були авторитетними в Західній Європі. У певному сенсі регіональна преса може бути і глобальною, хоча головною типологічною і змістовою характеристикою регіональної преси є домінування на її шпальтах, на радіо й у телевізійному ефірі, інтернет-виданнях місцевої інформації. Тому регіональні ЗМІ відображають та конструюють міжкультурні й монокультурні соціальні явища: перші — міжнародні, другі — внутрішні. Про міжнародні вже сказано, а внутрішні слід класифікувати за місцем видання і розповсюдження та домінантними пропорціями місцевих новин.

Дослідник Лебедев-Гулей зазначає, закон «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» передбачає формування унікального для нашої країни явища багаторівневої організаційної структури діяльності друкованих мас-медіа в суспільстві. Феноменом такої організації є 5 ступенів системи функціонування кожного друкованого органу на інформаційному ринку держави: засновник – видавець – творчий колектив (редакція) – розповсюджувач – споживач як чинник аудиторії.

Проте сама легальна наявність багатоступеневості в діяльності друкованих мас-медіа дає можливість говорити про цікаві тенденції в практиці функціонування періодичних видань.

Явище суверенності друкованих мас-медіа безпосередньо пов’язане з її незалежністю від будь-якого зовнішнього силового впливу. Однак у міру політичної та економічної індиферентності по відношенню до неї з боку засновника, видавця та розповсюджувача це поняття стає відносним. Як частина, як елемент системи демократичних інститутів, друковані мас-медіа самі зазнають певної регламентації і, в свою чергу, виступають фіксатором легітимних повноважень інших соціальних структур суспільства.

У перші роки існування України як незалежної держави преса зазнала по-справжньому революційних змін. Основним джерелом цих змін стала деструкція старої системи економічного існування друкованих мас-медіа. Преса, фінансована державою, перетворилась на пресу, фінансовану іншими суб’єктами суспільства, – насамперед це стосується недержавних друкованих медіа. [1]

У роботі Цісах Войцех «Трансформація преси в Україні та Польщі» дослідник визначає, що українська преса спроможна віддзеркалювати саме те, про що ніколи не могла писати преса радянського періоду: настрій і стан своїх споживачів, різноманітність палітри їхніх уподобань, бажань, інтересів (особливо наголошуємо, що в цих своїх роздумах ми абстрагуємося від проблеми владної та політичної структуризації сучасної української преси). Ця обставина і є першоджерелом усіх змін в українських друкованих мас-медіа, причому змін як на краще, так і на гірше. Відбулися суттєві зрушення в усіх сторонах діяльності друкованих видань – від зміни назви, стилістики макетування, добору шрифтів до самої суті подачі будь-якого матеріалу.

Натомість варто звернути увагу на те, що при відтворенні змін у функціонуванні друкованих мас-медіа виробилася стереотипна схема оцінки суспільно-політичної діяльності конкретної газети чи журналу. Насамперед, загальновідомою є тенденція ділити періодику на “добру” – державотворчу, українську, і “погану” – російську. При цьому практика свідчить про те, що сама по собі мова видання не є визначальним фактором політичної оцінки конкретного представника друкованих мас-медіа (наприклад, у Харкові: україномовне видання “Слобідський край” стабільно вміщує матеріали, спрямовані на розвиток СНД, а російськомовні “События” проводять часто, в досить крайніх формах, антиімперську політику.

Інше достатньо популярне спрощення ситуації – поділ на видання “західні”, під знаменник яких об’єднуються друковані медіа Галичини, та “східні”, де – знов-таки цілком механічно – об’єднується регіональна преса, скажімо, Донецька, Одеси, Чернігова. Тим часом, практика свідчить про те, що деякі львівські видання (наприклад, “Ратуша”, “Поступ”) значно ближче стоять до донецьких (наприклад, “Город”, “ грунтує кряж”), ніж до деяких тернопільських чи тим паче луцьких газет. Цікаво, що подібну аналогію можна провести й на “горизонтальному” рівні періодики: львівська “Молода Галичина” знаходить майже повний політико-ідеологічний аналог не у “Волині молодій”, а в харківській газеті “Время”, що взагалі не є молодіжним виданням.

Отже, політичні, типологічні, творчі системи й стилістика друкованих медіа не можна однозначно ділити на “берег лівий” – “берег правий”. Поділ відбувається за куди складнішою схемою, визначним ґрунтується для якої є соціальна характеристика регіону.

Говорити про поділ за тематичною, типологічною, творчою специфікою регіональних друкованих мас-медіа в контексті не лише існування, а й функціонування системи координат “Захід України – Схід України”, “україномовне видання – російськомовне видання було б не цілком коректно, хоч протилежність таких координат за ознакою суспільно-політичної, громадської орієнтації насправді існує: наприклад, для друкованих медіа сільськогосподарських регіонів України, які є антагоністами ідеологічного порядку – при тому, що їхні творчо-організаційні моменти є близькими. [9]

1.2.Характеристика та історія розвитку газети «Панорама» у період з 1990-х до початку 2000-х років

Перший номер газети «Панорама» побачив світ у липні 1974 року з легкої руки складу першої редакції щотижневика, що розробила концепцію видання.

До 1995 року газета «Панорама» в більшій мірі представляла собою видання з розкладом телевізійних передач. А у 1995 року трансформувалась в повноцінну громадську газету - серйозне спеціальне видання для донецького населення, що збирає, аналізує та публікує весь спектр інформації, необхідної жителя міста та області.

У 1996-1997 роках завдяки грамотній маркетинговій політиці "Панорама" стала яскраво вираженим лідером серед донецької преси.

У 2000-х роках газета почала виходити з кольоровими обкладинками, рентабельність досягла 300%.

В "нульових" також з'явилася інтернет-версія газети, де публікувалися матеріали паперового видання, а з часом утворився і популярний форум, де всі бажаючі могли поспілкуватися на самі різні теми суспільного життя регіону.

У 2002 році "Панорама" перейшла на повнокольорову поліграфію, одночасно змінився і її формат. Газета замість паперу формату А3 (внутрішні сторінки) почала виходити на журнальної А4. Текстове наповнення також змінилося на користь журнального формату.

У 2010 році оновлюючи однойменний інтернет-ресурс, який включив в себе частину багаторічного архіву газети, стали щодня публікуватися аналітичні та новині матеріали. У 2012 році відвідувачам сайту стали доступні нові мультимедійні сервіси.

Періодичність виходу газети «Панорама» - щотижня. Виходить кожен четвер (52 випуски на рік). Обсяг газети - 68 сторінок формату А3. Газета має глянцеву обкладинку. В газеті міститься інформаційні смуги і смуги оголошень. Блок ТВ-програм має чорно-білу поліграфію. Тираж газети складає 20 тисяч примірників. Територія розповсюдження газети складає - Донецьк 70% і Донецька область 30%.

У Донецькій області тижневик представлений більш ніж в 30-ти містах, серед них такі, як Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дружківка, Єнакієве, Зугрес, Іловайськ, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Маріуполь, Макіївка, Сніжне, Торез, Харцизьк, Шахтарськ і інші.

Мал.1. Аудиторія газети «Панорама»

Видання несе суспільно-політичну спрямованість. Досить великий обсяг читацької аудиторії досягається злиттям кількох елементів: інформаційного - новині стрічки, гострі критичні матеріали на соціальну, політичну та ділову тематику; «жовтого» - неформальна точка зору; практично корисного - юридичні консультації, огляд споживчих товарів і послуг, анонси, телепрограма, оголошення. Таким чином, видання охоплює всі сторони життя, які цікавлять масового читача, не приєднуючись відкрито до політичних течій і тенденцій, але надаючи достатньо інформації на цю тему. «Панорама» звертає увагу на ексклюзивну послугу, що надається на сторінках тижневика під рубрикою «Элита Донбасса» для керівників великих промислових підприємств і громадських організації, а також відомих особистостей регіону і Україні. Рубрика являє собою трибуну, на якій розміщується портрет великого розміру на першій повнокольоровій смузі видання (глянсова обкладинка) і статтю на четвертій газетної сторінки.

Тираж журналу забезпечує високу ефективність рекламних матеріалів, що робить його популярним і затребуваним серед рекламодавців.

Входить до числа найпопулярніших видань, представлених на роздрібних точках. Видання набуває читач середнього та високого достатку. Повна програма передач (70 TV-каналів). [17]

Засновник і видавець - ТОВ «Русмедіа». Головний редактор – Олександр Павлович Соломко. [16]

РОЗДІЛ 2

Практичний розгляд особливостей редизайну та зміни контенту газети «Панорама» в кінці 1990-х на початку 2000-х років

1.2.Особливості дизайну газети «Панорама»

У роботі «Сучасний газетний редизайн» А.Ю. Тишецької, говориться про те, що редизайн є одним з найактуальніших напрямків сучасного газетного дизайну в світі. Проте сам термін «редизайн», широко використовуваний журналістським спільнотою, до цих пір визначено недостатньо. Як показує наш власний досвід роботи з редакторами газет, дизайн сприймається окремо від змісту, маркетингу та менеджменту видання. Такий підхід, на наш погляд, є непродуктивним, що суперечить самої суті редизайну. Тому уточнення даного терміну є важливим етапом в контексті адаптації зарубіжного досвіду моделювання періодики в практиці вітчизняних регіональних видань.

Як напрям газетного дизайну, редизайн розробляється в працях західних дослідників. Основні принципи представлені в книгах і статтях М. Гарсіа, Р. Різона, Д. Моема, С. Аймса, Р. Локвуда та ін Вони аналізують власний досвід, акцентуючи увагу або на прийомах дизайну і графіки, які допомогли досягти намічених цілей, або на демонстрації самої процедури проведення редизайну.

Термін «редизайн» утворений шляхом злиття приставки re-і слова design і дослівно перекладається як «зміна дизайну». Тому, коли ми говоримо про базові принципи редизайну, ми виходимо з основних тенденцій розвитку сучасного дизайну.

При проведенні редизайну не можна не враховувати зміст. при цьому модернізація передбачає зміну не тільки тематичних рубрик, але і принципів формування «контенту», зокрема, мається на увазі використання в процесі розробки теми різних способів презентації, в тому числі і візуальних. Головною метою редизайну є вдосконалення дизайну для полегшення розуміння змісту. Редизайн пов'язаний з усіма аспектами виробництва газети.

Таким чином, спираючись на працю А.Ю.Тишецької можна зробити висновок, що редизайн - це комплексний процес перетворення видання, який ґрунтується на аналізі політики газети, менеджменту, змісту та оформлення.

Визначення поняття «контент» можна зробити опираючись на працю І.Дмітрієва «Контент-аналіз: сутність, задачі, процедури». Автор визначає, «контент» (англ. від content - зміст) - формалізований метод вивчення текстової та графічної інформації, що полягає в перекладі досліджуваної інформації в кількісні показники і її статистичній обробці.

Суть методу контенту полягає у фіксації певних одиниць змісту, що вивчається, а також у квантифікації одержаних даних. Об'єктом контенту може бути зміст різних друкованих видань, радіо і телепередач, кінофільмів, рекламних повідомлень, документів, публічних виступів, матеріалів анкет.

Контент і редизайн газети "Панорама" в кінці 1990-х на початку 2000-х років пройшов по кільком напрямкам.

Змістовна модель стала основною і підпорядкувала собі оформлювальну. При цьому модернізація передбачала зміну не тільки тематичного рубрикатора, але і принципів формування «контенту», зокрема, мається на увазі використання в процесі розробки теми різних способів презентації, в тому числі і візуальних.
Головною метою редизайну «Панорами» стало вдосконалення дизайну для полегшення розуміння змісту. У першу чергу це має на увазі удосконалення навігації. Дизайн, який поважає читацький час, повинен: структурувати інформацію, використовувати візуальні маркери для залучення уваги до змісту, розповідати новина одночасно кількома шляхами. У «Панорамі» все це відбулося на зламі століть.

- Об'єднання рубрик, тобто комбінація на одній смузі тематичних рубрик, які традиційно розводяться по різних смугах.

Використання різних рівнів навігації. «Колонцифри», підпісі до фотографій, посилання на інші видання та медіа, де є близькі за тематикою матеріали, «бріфи», «тизери» і підписи до спеціальних репортажів і колонкам - всім цим елементам в процесі розробки «прототипів» (нових макетів) традиційно приділяється особлива увага. Вони є основними інструментами навігації і створюють індивідуальний вигляд газети

- Створення матеріалу в матеріалі, тобто розробка серії стандартних структур, що складаються з компактних блоків, об'єднаних однією темою та ідей. По суті, матеріал організується за принципом «інформаційного пакета». Такий підхід характерний для газет, що зберігають систему подання тим «пополосно» (зокрема, газета «Clarin»).

3. Редизайн «Панорами» був пов'язаний з усіма аспектами виробництва газети. У науково-дослідницькій літературі редизайн визначається як дослідження процесу випуску газети та принципів формування змісту, а також організації редакції та дизайну комплексна реконструкція, коли всі щаблі виробництва газети спрямовані на досягнення одних і тих же цілей і працюють спільно. Охоплення всіх аспектів видавничої діяльності стає можливим за рахунок виникнення близьких зв'язків між редизайном і менеджментом видання.

На представлених далі малюнках порівняно, як виглядав дизайн газети «Панорама» у кінці 1990-х на початку 2000-х років. Ми бачимо, що чорно-білі полоси змінились на кольорові, додались рубрики, об’єм статей став більшим.

Мал.2. Дизайн газети «Панорама» в кінці 1990-х років

Мал.3 Дизайн газети «Панорама» на початку 2000-х років

2.2. Зміна контенту газети «Панорама»

В кінці 90-х початку 2000-х років у тижневика «Панорама» відбулося заміщення цифрового контента газети інфографікою.

Однією з причин появи числового матеріалу на сторінках «Панорами» стала інформаційна компресія. Якщо ж аналізувати наповнення цифровим контентом журналістських матеріалів, то спостерігається тенденція збільшення включення журналістами цифр для опису різних явищ і подій. При цьому нами відмічено, що цифри виступають маркерами певних груп об'єктів. Порівняльний аналіз контенту регіональної та федеральної преси дозволяє припустити, що регіональна преса більш наближена до читача, зокрема, про це свідчить відродження на сторінках регіональної преси такого жанру, як нарис.

Мал.4. Контент газети «Панорама». Розділ «Час Пик»

На малюнку представлено контент газети «Панорама», зображено як виглядає перший розділ газети під назвою «Час пик», та його підрозділи.

Мал.5. Контент газети «Панорама». Розділ «Сюжеты»

На п’ятому малюнку представлено контент газети «Панорама», зображено як виглядає другий розділ газети під назвою «Сюжеты», та його підрозділи. Крім цих двох розділів контент «Панорами» містить ще два розділи: «Свое дело» та «Живи!».

Видавцям щоденної преси потрібно міняти модель бізнесу або закриватися. Стрімкий розвиток Інтернет технологій ставить серйозні перешкоди перед видавцями паперових ЗМІ. У першу чергу страждають щоденні газети. Вже немає сумнівів, що щоденна газета у звичному вигляді втратила своє призначення джерела оперативної інформації, і стає незатребуваною.

На підставі, позиціонування, соціодемографічної характеристики цільової аудиторії та географії України, можна припустити - найбільш схильним даної тенденції, є сегмент ділової преси. У теж час, в діловому сегменті присутній найбільший потенціал для переходу до платного електронного контенту. Таким чином, можна стверджувати, що найближчим часом щоденні ділові газети в паперовому вигляді перестануть існувати. А потім прийде чергу респектабельної і жовтої преси. [12]

На користь цього можна навести кілька аргументів: по-перше, за винятком 3-х національних суспільно-політичних газет, жодне видання не має критичної маси тиражу для утримання децентралізувати пунктів друку, а газета, яка друкується в Києві та в одному з міст східної України , не може позиціонуватися як щоденна всеукраїнська газета. по-друге, потенційні представники цільової аудиторії хочуть отримати інформацію в ідеалі вранці по дорозі на роботу. І не про те, що було вчора вранці, а більш свіжу. І з більш глибокою аналітикою, ніж надають телеканали.

ВИСНОВКИ

Радикальні зміни в укладі суспільно-політичного життя регіонів зумовили відповідні зміни багатьох соціальних інститутів, включаючи і засоби масової інформації. Вплив, який чинить на їх функціонування нова політична, економічна і соціальна ситуація, призводить до виникнення стихійно складається «дикого» інформаційного ринку, непідвладного, на жаль, цивілізованим нормам регулювання відносин у сфері виробництва та реалізації журналістської продукції.