Регіональні проблеми розвитку і розміщення автотранспорту Росії

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра менеджменту

КУРСОВА РОБОТА (ПРОЕКТ)

        З дисципліни: Регіональна економіка

      на тему: «Регіональні проблеми розвитку і розміщення    

                         автотранспорту Росії»

                            Студента 1 курсу 18 групи

                                                              напряму підготовки бакалавр

                                                              професійного спрямування менеджмент

                                                              спеціальність менеджмент організацій торгівлі

                                                               Клюєва Д. С.

                                                               Керівник асистент кафедри міжнародної         

                                                               економіки

                                                               Богдан Н. С.

                                                               Національна шкала

                                                               Кількість балів:                 Оцінка: СКТС

                                       Члени комісії ________                    _________________

                                                                           (підпис)                              (прізвище та ініціали)

                                                                          ________                     __________________

                                                                            (підпис)                            (прізвище та ініціали)

                                                                  ________                    _________________

                                                                           (підпис)                              (прізвище та ініціали)

Київ 2013 рік

ЗМІСТ

1. Вступ..............................................................................................................3
2. Сутність, значення та основні функції автотранспорту Росії................................................................................................................5
3. Передумови регіонального розвитку і розміщення автотранспорту Росії…………...............................................................................................12
4. Сучасна структура та рівень розвитку морських мереж Росії..........................................................................................................18
5. Територіальна структура та регіональні відмінності морського транспорту Китаю. Транспортно-економічні звя’зки Китаю...........................................................................................................23
6. Розділ 5. Проблеми, перспективи розвитку і розміщення морського транспорту Китаю.....................................................................................27
7. Висновок.....................................................................................................33
8. Список використаних джерел..........................................................................................................35
9. Додатки........................................................................................................

ВСТУП

Тема обраної мною роботи - «Регіональні проблеми розвитку і розміщення автотранспорту Росії».

Транспорт – одна з найважливіших галузей господарства, виконує функцію своєрідної кровоносної системи в складному організмі країни. Він не тільки забезпечує потреби господарства і населення в перевезеннях, але разом з містами утворює «каркас» території, є найбільшою складовою частиною інфраструктури, служить матеріально-технічною базою формування і розвитку територіального поділу праці, справляє істотний вплив на динамічність і ефективність соціально-економічного розвитку окремих регіонів і країни в цілому.

На етапі становлення ринкових відносин в Росії найбільш динамічно розвивається вид транспорту – автомобільний транспорт. Саме тому він обраний як тема дослідження в курсовій роботі.

Метою роботи є вивчення регіонального розвитку і розміщення автотранспорту Росії на основі його сутності, значення, сучасної структури та основних функцій, а також з’ясування проблем, що постали у даній галузі та відповідно запропонувати шляхи їх вирішення.

        Завдання курсової роботи – показати роль і місце автомобільного транспорту в економіці сучасної Росії, простежити його розвиток, вказати нагальні проблеми та висвітлити перспективи, що намітилися.

        Предметом дослідження є регіональний розвиток і розміщення автотранспорту Росії.

        Об’єктом дослідження є автомобільний транспорт Росії, його проблеми та перспективи розвитку.

При написанні курсової роботи були використані дані російського представництва Асоціації Міжнародних Автомобільних Перевізників Всесвітньої Організації Автомобільного Транспорту (IRU - MCAT), що займається дослідженням діяльності автотранспортних структур в Росії. Більш наочні дані отримані при використанні статистичного, картографічного, аналітичного методів дослідження, а також аналізу та синтезу.

РОЗДІЛ І

СУТНІСТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ АВТОТРАНСПОРТУ РОСІЇ

Транспорт являє собою одну з найважливіших галузей матеріального виробництва, що здійснює перевезення пасажирів і вантажів, є необхідною умовою територіального поділу праці, спеціалізації районів та їх комплексного розвитку, бере участь у створенні та доставці продукції споживачам, здійснює зв'язок між різними галузями господарства, регіонами та країнами.   

Специфіка транспорту як галузі господарства полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а бере участь у її створенні, забезпечує виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і перевозить готові вироби споживачу.  

Формуючи економічні, культурні, рекреаційні  та інші зв'язки, транспорт прискорює  соціально-економічний розвиток суспільства. Завдяки обслуговуванню різних форм суспільної організації виробництва (спеціалізація, концентрація, кооперування й комбінування) він впливає на підвищення ефективності розміщення різних галузей виробництва. Транспортно-географічне положення зумовлює розміщення окремих галузей виробництва.

Транспорт – важлива  складова частина ринкової інфраструктури, бо створює умови для формування загальнодержавного і місцевих ринків. Велике значення має і

у вирішенні соціально-економічних  проблем. Найважливіша функція транспорту – переміщення людей і вантажів. Звідси випливає поділ транспорту за видами роботи та об’єктами переміщення на пасажирський і вантажний. Таким чином транспортний комплекс складається із сухопутного, водного та повітряного видів. У сухопутному виділяються автомобільний, залізничний і трубопровідний транспорт; у водному — морський і річковий.

Малюнок 1.1.

Малюнок 1.2.

Автомобільний транспорт  Росії представляє собою найбільш гнучкий і масовий вид транспорту. Він має високу мобільність, велику різноманітність транспортних засобів за вантажопідйомністю, призначенням, конструктивні та економічні характеристики, завдяки чому він може перевозити різні за видом, обсягом і величиною партії вантажу, забезпечуючи високу швидкість їх доставки.

Сфера застосування автотранспорту широка. Він виконує велику частину коротких внутрішньорайонних перевезень, доставляє вантажі до станцій залізниць, річкових пристаней і розвозить їх до споживачів. У північних і східних районах, де майже немає інших видів сухопутного транспорту, ним здійснюються далекі міжрайонні перевезення.

Щодня автотранспортом  перевозиться близько 17 млн. тонн вантажів і більше 62 млн. пасажирів. Якщо порівнювати  з аналогічним показником залізничного транспорту, то це майже в 6 разів більше за обсягами перевезень вантажів і в 17 разів – з перевезень пасажирів. У сфері комерційних і некомерційних автомобільних перевезень зараз зайнято близько півмільйона господарюючих суб'єктів. Їх діяльність проходить в умовах досить високої внутрішньогалузевої і міжвидової конкуренції.

Вантажні перевезення – це один з найбільш «ринкових» секторів економіки. Російський досвід підтверджує відому закономірність, згідно з якою зростання ринкової економіки супроводжується, а в певній мірі і обумовлюється випереджаючим розвитком автотранспорту. І зрозуміло чому. Вантажопотоки, що генеруються ринками, в першу чергу освоюються найбільш чуйним, швидким і гнучким видом транспорту: автомобільним.

        На відміну від інших видів транспорту, автотранспорт у все зростаючих обсягах перевозить міжнародні вантажі. Це обумовлено його високою маневреністю, великою швидкістю, забезпеченням перевезень безпосередньо від відправника до одержувача. Мобільність автомобільного транспорту дозволяє оперативно реагувати на зміну пасажиро- і вантажопотоків.

       Динаміка зростання російського автомобільного парку одна з найвищих у світі. Тим паче цей процес відбувається в умовах істотного відставання споживчих та екологічних показників вітчизняних автотранспортних засобів і використовуваних моторних палив від досягнутого світового рівня. У парку вантажного автотранспорту зберігається значна частка (понад 50 %) автомобілів застарілих моделей, у яких термін експлуатації перевищив 10 років. Щорічне оновлення парку вантажних автомобілів не перевищує 5 %.

В останні роки у загальній чисельності парків автобусів і вантажних автомобілів відбуваються не суттєві зміни. Тим часом інтенсивно зростає кількість легкових автомобілів у власності громадян. Автомобілізація країни стимулюється інвестиціями населення і бізнесу, які щорічно вкладають тільки в нові автомобілі до 4 мільярдів доларів.

       До недоліків автотранспорту відноситься низька продуктивність рухомого складу , а також порівняно висока (значно вище, ніж на водному і залізничному транспорті ) собівартість перевезень. Крім того, автомобільний транспорт – один з основних забруднювачів атмосфери.

ПЕРЕДУМОВИ  РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ І РОЗМІЩЕННЯ АВТОТРАНСПОРТУ РОСІЇ

        Мабуть, потреба людей в необхідності прискорення свого переміщення і вантажів по землі і привела людство до створення різних машин і механізмів. Але найбільш зручним і улюбленим з них став автомобіль.

        Основоположником автотранспортної науки в Росії слід вважати Василя Петровича Гур'єва. У 1836 р. він випустив монографію: «Про заснування торцевих доріг і сухопутних пароплавів в Росії за допомогою компаній» , у якій розвиток автомобільного транспорту розглядався, говорячи сучасною мовою, у єдності: «автомобіль – водій - дорога - економічний ефект». Звичайно , автомобілів з двигунами внутрішнього згоряння тоді ще не було , і В. П. Гур'єв орієнтувався на парові автомобілі, які він називав  «сухопутними пароплавами». У міжміському сполученні передбачалося широке застосування вантажних і пасажирських автопоїздів. Побудована ним карта транспортних зв'язків Росії відрізнялася дивно точним передбаченням економічного розвитку країни. Автомобільні дороги мали покриватися торцевою бруківкою, яка була винаходом, що належить В. П. Гур'єву. Він приділяв належну увагу безпеці перевезень пасажирів і вантажів, а також підготовці водійських кадрів.

        Перший вітчизняний автомобіль з двигуном внутрішнього згоряння створений в С.-Петербурзі в травні 1896 морським лейтенантом Є. О. Яковлєвим і власником каретних майстерень П. А. Фрезі і був представлений 1 липня 1896 як експонат на Всеросійській промислово-художній виставці в Нижньому Новгороді, де він здійснював демонстраційні поїздки. Видатним російським автоконструктором зі світовим ім'ям був Борис Григорович Луцький, який на початку 90-х років минулого сторіччя спроектував декілька двигунів внутрішнього згоряння, що призначалися для самоходних екіпажів, але вітчизняна промисловість ще не була готова до їх освоєння. Тоді Б. Г. Луцький пішов як провідний конструктор на роботу в німецьку фірму «Даймлер», де створив безліч моделей легкових і вантажних машин, які відрізнялися самими передовими інженерними та дизайнерськими рішеннями. Б. Г. Луцький активно сприяв становленню вітчизняного автомобільного виробництва. Зокрема , він був консультантом Акціонерного товариства «Г. А. Лесснер», де за його участі були створені і випускалися цілком досконалі, що відповідають світовому рівню вантажні, пасажирські та спеціальні автомобілі. До кінця XIX ст. чітко визначилися перспективи вітчизняного автотранспорту.

       До 1917 р. в Росії в різний час автомобілі випускалися наступними заводами і фабриками : в С.- Петербурзі - «П. А. Фрезі - і К», «Е. Л. Лідтке», «Д. Скавронський », ««АТ» Г. А. Лесснер », «Ів . Брейтигам», «Т-во «Політехнік»», «П. Д. Яковлєв», «К. Крюммель», «І. П. Кульок»; в Москві – «АТ - « Луці»», «Н. Е. Бромлей », «Бр. Крилова і . К», «А. І. Євсєєв », «П. П. Ільїн», «Автомобільне Московське товариство ( АМО )»; в Ризі - «А. Лейтнер», «АТ Російсько-Балтійського вагонного заводу ( РБВЗ )»; «Машинобудівний завод Хрущова» (м. Орел); «АТ «В. А. Лебедєв»» (м. Ярославль) ; «Аксай» (Ростов-на -Дону); «Русское Рено» (м. Рибінськ); «Бекас» (Митищі ) та ін.. Одночасно існувала велика кількість підприємств з виробництва шин, акумуляторів, електрообладнання, автомобільних  аксесуарів, одягу для водіїв.

Таблиця 2.1.

        Значний внесок у розвиток російського автомобілізму внесли вітчизняні торгові будинки. Кількість автомобільних торгових будинків у Росії налічувалася десятками, а торговельних представництв - сотнями. Маючи в своєму розпорядженні великі і добре обладнані гаражі, ремонтні цехи і майстерні, торгові будинки брали автомобілі всіх марок на зберігання, технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонт. Торгові будинки були розповсюджувачами передових досягнень автомобілізму. Науково-дослідних автомобільних інститутів тоді не існувало, автомобільна наука виросла і розвивалася на фундаменті, закладеному торговими будинками. Першим найбільшим в Росії автомобільним торговим будинком був постачальник Імператорського двору «Перемога», відкритий 29 січня 1902. Наступним за величиною був торговий будинок  «А. М. Фокін». У наші дні, в умовах ринкової економіки, досвід торгових будинків багато в чому може виявитися корисним.

        1915 року на найвищому державному рівні було прийнято рішення про створення вітчизняної автомобільної індустрії, основу якої склали спочатку 6 найбільш перспективних підприємств: завод Автомобільного Московського товариства (АМО), АТ «В. А. Лебедєв», АТ «Російський Рено», АТ «Аксай» в Ростові-на-Дону, Російсько-Балтійський завод (до цього часу переведений з Риги до Москви на Філі) і завод «Бекас» в Митіщах.         

        Перші кроки щодо створення і використання автомобільного транспорту були зроблені вже в грудні 1917 р., коли був створений Автоцентр.

        У 1919 р. був проведений Всеросійський перепис автомотозасобів, який зареєстрував наявність їх в республіці 12 тис. од., з них лише 4,4 тис. були на ходу, в тому числі 1,5 тис. вантажних і 1,4 тис. легкових автомобілів. 
       У становленні транспортної системи позитивну роль зіграли профспілки транспортних робітників і службовців, до складу яких тоді входили автотранспортники, і в основному підводчики кінної тяги та вантажники. 
        Розвиток автотранспорту визначається не тільки матеріальною базою, а й кадрами. У 1928-1932 рр. були закладені основи масового випуску вітчизняних вантажних і легкових автомобілів і автобусів, почалося будівництво доріг, створено мережу шкіл з підготовки водіїв та ремонтних робітників, відкриті технікуми та інститути для підготовки фахівців автомобільного транспорту. У 1930 р. на Україні – в Харкові, потім Ленінграді, Москві, Саратові та Омську були відкриті автомобільно-дорожні інститути.

        Велика увага до вітчизняного автомобілебудування і розвитку автомобільного транспорту визначила його зростаючу роль у вантажних і пасажирських перевезеннях в ті довоєнні роки. До 1940 р. вантажообіг автотранспорту збільшився порівняно з 1928 р. майже в 45 разів.

       Після закінчення Великої Вітчизняної війни автомобільний транспорт відігравав важливу роль спочатку у відновленні, а потім і в подальшому розвитку народного господарства. Починаючи з 1946 р., автомобільні перевезення вантажів і пасажирів стали швидко зростати. Цьому сприяло розгортання виробництва автомобілів в країні.

        До кінця 1955 р. перевезення вантажів в Російській Федерації та вантажообіг за 5 років зросли приблизно в 2 рази.

        У травні 1955 автомобільному транспорту загального користування були передані автотранспортні організації, що займаються перевезеннями сільськогосподарських продуктів, і доручена доставка вантажів сільського господарства на заготівельні пункти, до станцій залізниць і пристаней. 
        Були проведені значні роботи з розвитку автотранспорту загального користування РРФСР. Перевезення вантажів в республіці тільки в період 1959 - 1965 рр. зросли більш ніж у 1,5 рази, а вантажообіг – в 1,8 рази. Таке зростання було зумовлене великим поповненням автомобільного парку з якісними змінами його складу. Наші заводи в ці роки приступили до випуску нових автомобілів більш досконалої конструкції: вантажних ЗІЛ-130, ГАЗ-53, Урал-375, МАЗ-500, КрАЗ-219 та ін. Автомобільний парк галузі збільшився за сім років у 2,8 рази.

        На території РРФСР було скасовано 4 тис. дрібних автогосподарств та передано у великі автогосподарства загального користування близько 80 тис. вантажних автомобілів, 40 % всього автомобільного парку республіки перебували у великих автогосподарствах.

        Значні успіхи були досягнуті в розвитку пасажирських перевезень. Вони зросли в 1965 р. приблизно в 2 рази порівняно з 1958 р. Кількість легкових таксі в республіці збільшилася в 3 рази.

       Було побудовано кілька великих авторемонтних підприємств, кожне потужністю на 3000 капітальних ремонтів повнокомплектних автомобілів, були реконструйовані ремонтні заводи і центральні авторемонтні майстерні. Виробництво гаражного обладнання , що випускалося на заводах тресту, зросла в 2,2 рази.

        У період з 1967 по 1982 отримали подальший розвиток виробничо-технічна база галузі, міжнародні автотранспортні зв'язки, вантажні та пасажирські перевезення, інтенсивно почалося будівництво лікувально-оздоровчих установ.

        Активно сприяла розвитку автотранспорту торгівля, де перевезення мали значну роль. По-перше, завдяки ним доставлялися вантажі до станцій залізниць, річкових пристаней, розвозилися до споживачів. У районах, де майже немає інших видів сухопутного транспорту, ним здійснюються далекі міжрайонні перевезення. Отже, виникала потреба у створенні зручного, швидкого, мобільного транспорту, яким в найкоротші строки реально було доставити товар до споживача, особливо коли йдеться мова про міжнародні перевезення.

        Необхідність прискорення розвитку автомобільного транспорту загального користування та подолання відставання у задоволенні потреби в перевезеннях вантажів і населення республіки стали очевидні.

        Автотранспорт загального користування Росії представляв собою великий господарський комплекс з основними фондами більше 10 млрд. руб. (1990 р. обчислення), що працював на самофінансуванні і повному господарському розрахунку, що виконував 48 % вантажного і 51% пасажирського обороту автотранспорту країни. У галузі до перебудови трудилося близько 1,5 млн. осіб, у тому числі 125 тис. фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою.

        Це положення автомобільного транспорту незавидне. Так, на його частку постійно обрушувалися різного виду експерименти перебудови управління в центрі , що не завжди кращим чином позначалося на роботі його підприємств на місцях. Але центр управління автомобільним транспортом Росії існував завжди.

СУЧАСНА СТРУКТУРА ТА РІВЕНЬ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТУ РОСІЇ

Найважливіші автомобільні дороги Російської Федерації – автомобільні дороги федерального значення. До них належать дороги:

• з’єднуючі Москву зі столицями сусідніх держав і адміністративними центрами суб’єктів Російської Федерації (позначаються префіксом М);
• що входять до складу європейської й азіатської міжнародних автодорожніх мереж (позначаються префіксами Е і АН паралельно з національним позначенням).

         Крім цього до федеральних  доріг можуть відноситися дороги:

• що з'єднують між собою адміністративні центри суб'єктів Російської Федерації (позначаються префіксом Р);
• під'їзні і з'єднувальні дороги (позначаються префіксом А):
• ід'їзди до найбільших транспортних вузлів і спеціальних об'єктів;
• під'їзди від адміністративних центрів суб'єктів Російської Федерації, які не мають зв'язку з автомобільними дорогами загального користування із Москвою, до найближчих морських і річкових портів, аеропортів і залізничних станцій або до кордонів сусідніх держав;
• що з'єднують між собою автомобільні дороги федерального значення.

Автошляхи федерального значення перебувають у власності  федеральної влади.

Таблиця 3.1.

Вантажообіг автотранспортом станом на січень-вересень 2013р. становить 180,2 мільярдів тонно-кілометрів, а пасажирообіг – 86,8 мільярдів пасажиро-кілометрів,  як бачимо на мал. 3.1 вантажообіг переважає на 36%.

Малюнок 3.1.

Така різниця між  вантажо- та пасажирообігом говорить про те, що Російська Федерація веде активну економічну діяльність як внутрішню, так і з іншими країнами задля експорту та реалізації товарів на міжнародному ринку.

        За загальним обсягом автомобільні перевезення залишаються на першому місці серед інших видів транспорту.

Таблиця 3.2.

міл. тон

Пасажиропотік з кожним роком знижується (у 2013 р. – на 9%). По-перше, це пов’язано з складними умовами пересування автотранспортом у великих містах країни. По-друге, розвиток швидкого повітряного автотранспорту дає змогу за короткі строки добратися до потрібної точки. Громадський транспорт стає популярнішим серед мешканців великих міст, де зручніше пересуватися под. землею, чим стояти у заторах на авто.

Таблиця 3.3.

міл. чол.

Вантажопотік автотранспортом, подібно до пасажиропотоку, також знизився на 3.9%, але все ж залишається лідером серед усіх інших видів транспорту у цій категорії.

Таблиця 3.4.

міл. чол.