Регіональне розміщення продуктивних сил Рівенської області

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність  теми. При аналізі комплексу галузей, діяльність яких спрямована на задоволення попиту населення регіону у продуктах харчування, поряд із визначенням науково обґрунтованих потреб у цьому виді продукції важливим представляється дослідження рівня розвитку і можливостей сировинної бази продовольчого комплексу області, а також визначення відповідності сировинного потенціалу зазначеного комплексу рівню розвитку його переробної сфери та інфраструктурної ланки, вивчення можливостей його перспективного розвитку.

Відмітимо, що проблема забезпечення населення продовольством завжди була, є і буде важливою, а на тлі нещодавніх зернової та м’ясної криз питання підвищення продовольчої безпеки регіону набувають ще більшої актуальності.

Вивченню теоретичних засад  забезпечення продовольчої безпеки, функціонування та розвитку сфери виробництва продовольчих продуктів, формування територіальних продовольчих комплексів присвячені роботи багатьох вчених, в тому числі Б.И. Пасхавера, Г.І. Мостового, Л.В. Дейнеко, Ю.П. Лебединського, О.Ю. Лебединської, Т.Л. Мостенської, Г.В. Балабанова, С.В. Близнюка тощо.

Рівненська область утворена 4 грудня 1939 року. Вона розташована на північному заході країни. На півночі межує з Брестською, на північному сході – з Гомельською областями Білорусі, на сході – з Житомирською, на південному сході – з Хмельницькою, на півдні – з Тернопільською, на південному заході – з Львівською, на заході – з Волинською областями України. За станом на 01.01.2001 населення складає 1184,4 тис. осіб, тобто 2,4% населення України. Обласним центром є місто Рівне. В області нараховується 16 районів, 10 міст (з них чотири – обласного підпорядкування), 17 селищ міського типу, 1005 сільських населених пунктів.

За спеціалізацією вона є індустріально-аграрною, де в промисловості 50% обсягу продукції  займає електроенергетика. Частка трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності, досить високий для України – близько 54,8%, а питома вага їх від загальної кількості трудових ресурсів держави – 2,28%. Незайняте в міжсезоння населення і безробітні виїжджають на заробітки до країн Західної Європи і в Росію.

Мета роботи — вивчити та дослідити регіональні особливості розміщення господарського комплексу Рівненської області.

Завдання роботи:

• визначитич роль та значення господарського комплексу Рівненської області у розвитку економіки України;
• дослідити передумови розвитку і розміщення господарського комплексу Рівненської області;
• проаналізувати сучасну галузеву структуру і рівень розвитку господарського комплексу Рівненської області;
• вивчити територіальну структуру господарства Рівненської області;
• дослідити участь Рівненської області у внутрішньодержавному поділі праці та економічних зв’язках;
• визначити проблеми та перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу Рівненської  області.

Об’єкт роботи — господарський комплекс Рівненської області.

Предмет роботи — регіональні особливості розміщення господарського комплексу Рівненщини.

Теоретичну базу роботи склали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, монографічні видання, періодика, статистичні дані та Інтернет-ресурси.

1. Роль та значення господарського комплексу Рівненської області у розвитку економіки України

Рівненська  область як адміністративно-територіальна  одиниця у складі України утворена 4 грудня 1939 року. Область розташована  в північно-західній частині України. Регіон межує з Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Тернопільською та Львівською областями. На півночі Рівненщини проходить державний кордон з Республікою Білорусь, зокрема з Брестською та Гомельською областями.

Область знаходиться  на перетині автомобільних та залізничних  шляхів, що сполучають Європу з Азією та Балтійське море з Чорним морем. Відстань від кордону Рівненської області до кордону з ЄС становить лише 100 км (1,5 год. їзди автомобілем). Відстань до Києва, столиці України, – 250 км (3 год. їзди).

Територія області – 20,1 тис.кв. кілометрів (3,3 відс. території України) простягається із заходу на схід на 130 кілометрів, з півночі на південь – на 210 кілометрів.

Область поділена на 16 районів, 11 міст, у тому числі 4 – обласного  значення (Рівне, Дубно, Кузнецовськ, Острог), 16 селищ міського типу, 338 сільських рад, 1000 сільських населених пунктів. Станом на 1 січня 2010 року проживало 1151,6 тис., або 2,5% від загальної кількості населення в Україні. На кожний квадратний кілометр території припадало 57 осіб (в Україні – 76) [8; с.135].

Населення області станом на 1 січня 2010 року становило 
1151,6 тис.осіб (2,5 відс. населення України), у тому числі 47,8 відс. – міського та 52,2 відс. сільського населення. Щільність населення – 57 осіб на 1 кв. кілометр.

Провідне місце в економіці області займають промисловість та сільське господарство. В промисловому комплексі області діє 313 підприємств різних форм власності, з чисельністю працюючих 47,9 тис. чоловік. Частка області в  промисловості України в обсязі реалізованої продукції становить 1,3 відс.

Серед регіонів України промисловість області  виділяється виробництвом електроенергії, мінеральних добрив, деревостружкових плит, високоякісної фанери, цементу, будівельних матеріалів, скловиробів, силових вимикачів, нетканих матеріалів, кондитерських виробів, сірників тощо.

На промислових  підприємствах в 2010 році порівняно  з відповідним періодом 2009 року обсяг  випуску продукції збільшився на 29,6 відсотка (по Україні – на 11 відсотка).  

Нарощування обсягів  виробництва забезпечено на підприємствах добувної – на 33,8 відсотка, легкої – на 9,8 відсотка, хімічної – на 1,3 раза, деревообробної промисловості – на 13,1 відсотка, металургійного виробництва – на 44,7 відсотка, машинобудування – на 28,6 відсотка,  з виробництва та розподілення електроенергії, газу, води – на 34 відсотки.

Таблиця 1. 

Структура виробництва за обсягом реалізованої продукції (робіт, послуг) та основними  видами промислової діяльності за 2010 рік. в % до загального обсягу [21]

У промисловому комплексі області діє майже 300 підприємств різних форм власності. Промисловість області вирізняється виробництвом електроенергії, мінеральних  добрив, деревостружкових плит, високоякісної фанери, цементу, будівельних матеріалів, скловиробів, силових вимикачів, нетканих матеріалів, кондитерських виробів, сірників тощо.

Серед підприємств, що визначають промисловий потенціал області:

Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електростанція» державного підприємства НАЕК «Енергоатом» включає в себе 4 енергоблоки, загальною потужністю 2880 МВт електроенергії. Продукція РАЕС становить 18,9 відсотка загальнообласного обсягу реалізації, річний випуск електроенергії становить понад 16 млрд.кВт.год.

Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» є провідним підприємством – виробником мінеральних добрив на західній Україні.

Товариство  виробляє мінеральні добрива, аміачну і вапняно-аміачну селітру, аміачну воду та продукцію виробничо-технічного призначення – аміак, азотну кислоту та інше.

Здолбунівське публічне акціонерне товариство «Волинь-Цемент» набуло значного розвитку з приходом на підприємство нового власника – німецької фірми «Дікергофф АГ», яка входить до першої десятки світових виробників цементу та бетону. Наразі ПАТ «Волинь – Цемент» входить до групи компаній «Буцці Унічем – Дікергофф» в Україні [5; с.157].

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» спеціалізується на виробництві деревостружкових не оброблених та ламінованих плит. Продукція користується підвищеним попитом, займає провідне місце на ринку країн СНД. Питома вага виробництва деревостружкових плит у загальнодержавному обсязі становить понад 20 відсотків. На підприємстві запроваджуються сучасні технології, оновлюється виробництво.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕК» Україна – найбільший виробник сортової, великоформатної, водостійкої, екологічно безпечної фанери в Україні, широкої сфери застосування.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЗВА-ЕЛЕКТРИК» – провідне підприємство в галузі машинобудування області і єдиний виробник комплектних трансформаторних підстанцій різних модифікацій, комплектних розподільчих пристроїв для теплових і атомних електростанцій, вугільно-добувних та металургійних підприємств. Товариством  здійснюються заходи з оновлення обладнання і впровадження випуску нових видів продукції.

Приватне акціонерне товариство «Консюмерс-Скло-Зоря» – за сучасною технологією виготовляє майже 100 видів високоякісної склотари для харчової промисловості. Основними споживачами продукції є загальновизнані підприємства України: «Чумак», «Торчин продукт», «Союз-Віктан», «Немирів», «Хлібний дар», «Байка», «Медов», «Нескафе».

Приватне акціонерне товариство «Рокитнівський скляний завод» – входить в п’ятірку кращих склозаводів України. На підприємстві використовується найсучасніше високотехнологічне обладнання і технології, необхідні для високопродуктивного виробництва. Продукція підприємства  відповідає європейським стандартам якості.

Публічне акціонерне товариство «Рівненська фабрика нетканих матеріалів» – єдине підприємство в Україні, де запроваджені і діють сучасні технології з виробництва нетканих матеріалів різногалузевого призначення: для виготовлення швейних виробів, взуття, м’яких меблів та для потреб автомобілебудування, фільтрувальних матеріалів для підприємств хімічної, металургійної, харчової промисловості, нафтогазового комплексу, гідротехнічних споруд.

Приватне акціонерне товариство «Агроресурс» виготовляє понад 140 найменувань опалювальної техніки для побутових і виробничих приміщень, що користується попитом в Україні та   за її межами.

Єдина в Україні Рівненська сірникова  фабрика (ТзОВ «Українська сірникова фабрика») введена в експлуатацію у 1999 році  проектною потужністю 630 млн. коробок на рік.

Продукція підприємства поставляється в усі регіони держави та на експорт. Кожен третій споживач України користується вітчизняними сірниками.

На підприємстві проведена модернізація газових котелень із переведенням на альтернативний вид палива, з використанням відходів виробництва.

Публічне акціонерне товариство «Дубномолоко» входить до складу торгової марки «Комо» і є найбільшим підприємством молочної галузі області, проектною потужністю 450 тонн переробки молока за добу.

На підприємстві проведено технічне переоснащення виробництва шляхом запровадження високопродуктивних ліній з переробки молока, випуску твердого та плавленого сиру.

Продукція сертифікована за вимогами забезпечення якості згідно з міжнародним  стандартом ISO 9001, основні обсяги якої експортуються до Росії, Молдови, Казахстану.

ДП «Бурштин України» – основними напрямами діяльності є видобуток бурштину, виготовлення ювелірних виробів із застосуванням дорогоцінних металів (срібло, золото), а також сувенірної продукції, картин, ікон із бурштину [7; с.174].

2. Передумови розвитку і розміщення господарського комплексу Рівненської області

На основі інформації Головного управління статистики в  Рівненській області та статистичних даних Рівненської обласної державної  адміністрації проведено аналіз галузевої структури господарського комплексу Рівненської області за 2009 – 2011 рр., результати якого наведено на рис. 1.

Рис. 1. Галузева структура господарського комплексу Рівненської області в 2009 – 2011 рр. [23]

Умовні позначення: 1 – добувна промисловість; 2 – переробна промисловість; 3 – харчова промисловість; 4 – легка промисловість; 5 – деревообробна промисловість; 6 – целюлозно-паперова промисловість; 7 – виробництво коксу та продуктів нафто перероблення; 8 – хімічна та нафтохімічна промисловість; 9 – виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції; 10 – металургійна промисловість; 11 – машинобудування; 12 – виробництво і розподілення електроенергії, газу і води.

Рівненська область характеризується багатогалузевою структурою господарського комплексу. Так, за станом на 01.01.2009 року в неї виділяються: галузі харчової та легкої промисловості (28%), галузі машинобудування, у тому числі енергетичного, транспортного, тракторобудування, авіабудування, та металообробки (23,2%), енергетична та паливна галузі (близько 16,7%), галузі з виробництва будівельних матеріалів (9,2%) та ін.

Основне місце серед інших галузей  промисловості області займає харчова  промисловість (22,7%, 23,3% і 27,2% відповідно в 2009, 2010 і 2011 роках), машинобудування (16,8%, 22,8% і 19,9% за той же період), виробництво і розподілення електроенергії, газу і води (18,7%, 16% і 16,7% за той же період), виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції (10,0%, 11,8% і 9,2% за той же період) (рис. 1).

Ґрунтуючись на результатах аналізу господарського комплексу Рівненської області, виявлено зміну тенденцій у його галузевій структурі. Так, якщо раніше домінуючою галуззю було машинобудування, частка якого у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) складала близько 35%, то в теперішній час перше місце посідає харчова промисловість (27,2% у 2010 році), а машинобудування – лише друге (19,9% у 2009 році). Поряд з харчовою промисловістю і машинобудуванням слід виділити галузі з виробництва і розподілення електроенергії, газу і води, а також галузі з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції, частка яких у 2009 році досягає відповідно 16,7% і 9,2% [6; с.125].

Аналіз сучасного стану господарського комплексу Рівненської області підтверджує також негативні тенденції. Так, у січні 2011 року підприємствами області вироблено промислової продукції (виконано робіт, послуг) на 28,6% менше, ніж за січень 2011 року. У цілому по Україні обсяги виробництва за цей період скоротилися на 34,1%.

Найбільше скорочення обсягів продукції  спостерігалося в переробній промисловості. Наприклад, у легкій промисловості обсяги випуску скоротились на 58,5%, у виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції – на 65%, у металургійній промисловості – на 55,1%, а у машинобудуванні – на 47,9%. Тільки на підприємствах з целюлозно-паперового виробництва та видавничої діяльності випуск продукції збільшився на 2,6%. Це відбулося, в основному, за рахунок зростання обсягів виробництва у поліграфічній діяльності та пов’язаних з нею послугах (на 10,8%).

У січні 2010 року в аграрному секторі Рівненської області виробництво валової продукції порівняно з січнем 2010 року зменшилося на 11,7%, у тому числі у господарствах населення – на 7,1%, а в сільськогосподарських підприємствах – зросло на 4,6%.

За прогнозами експертів, зміни обсягів реалізованої продукції, як в Рівненській області, так і в інших областях України, будуть відбуватися синхронно зі змінами обсягів виробництва. Скорочення обсягів виробництва у І кварталі 2012 року очікується за всіма видами економічної діяльності, крім підприємств з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів.

Сучасний стан господарського комплексу Рівненської області викликає тривогу та побоювання щодо його розвитку. Він потребує перегляду та внесення оперативних змін, пов’язаних зі структурною перебудовою всього комплексу та його фінансуванням.

На сьогоднішній день основні напрями ринкової трансформації  господарського комплексу Рівненської області базуються на відповідних положеннях загальнодержавної програми – 2010», «Стратегія соціально-економічного розвитку Рівненської області на період до 2011 року». Очевидно, що економічна та політична криза, яка спостерігалася в 2011 році в світі, та в Україні зокрема, вимагає корегування планів держави щодо подальшого розвитку та підтримки господарського комплексу.

Так, відповідно до «Пріоритетних напрямів роботи Рівненської обласної державної адміністрації на 2012 рік» планувалося створення нових робочих місць у кількості 67,8 тис., залучення до оплачуваних громадських робіт 22,0 тис. осіб, сприяння підприємництву та самостійній зайнятості населення. Однак станом на 19.02.2009 р. в обласному центрі зайнятості зареєстровано 14 679 осіб. Чисельність працівників, які працюють за умови скороченого робочого дня або тижня, досягає близько 22,0 тис. громадян, а більш, ніж 2,5 тис. осіб знаходяться у відпустках з ініціативи адміністрації підприємств. Усього на обліку в обласному центрі зайнятості з початку звітного періоду перебувало близько 63 тис. осіб. У середньому щоденно у службу зайнятості звертається 419 осіб. Ця невтішна статистика відображає негативні явища сьогодення та свідчить про неможливість очікування загального економічного ефекту у швидкому майбутньому.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу Рівненської області

Природнокліматичні характеристики Рівненської області свідчать про  їх сприятливість для ведення  сільського господарства, що забезпечує перевищення середньодушового рівня  виробництва певних видів сільськогосподарських продуктів у порівнянні з іншими областями України, а також перевищення середньодушового виробництва валової продукції сільського господарства [8; с.133].

У сільському господарстві області здійснюються заходи щодо створення передумов для стабілізації та послідовного нарощування показників виробництва сільськогосподарської продукції і покращення фінансових результатів господарювання. Сільськогосподарське виробництво переведено на приватну основу з широким застосуванням орендних відносин. У 2011 р. в області функціонувало 887 сільськогосподарських підприємств, в тому числі 491 фермерське господарство, 162 виробничих кооперативи, 151 приватне підприємство. Забезпечується становлення нових приватних структур та створюється сприятливе господарське середовище для виробництва та реалізації продовольчої продукції. Ще у другому півріччі 2007 року практично здійснено паювання майна, переважна більшість селян одержали свідоцтва про власність на майновий пай та передали майно в оренду новим сільськогосподарським структурам.

Починаючи з 2007 року у  Рівненській області спостерігається  збільшення виробництва продукції  сільського господарства (див. рис. 2).

Рис. 2. Індекси продукції сільського господарства у Рівненській області (% до попереднього року) [21]

Господарська діяльність сільгосппідприємств стала прибутковою. У цілому по області її рентабельність складає 14,7 %. Близько 70 % нових сільськогосподарських  підприємств прибуткові.

Виробництво зерна у 2011 р. порівняно з попереднім роком за усіма категоріями господарств зросло на 55,1 %, цукрових буряків – на 34,9 %, картоплі – на 13,0 %, овочів – на 8,8 %  .

У сільськогосподарському виробництві основна увага концентрується на подальшому нарощуванні виробництва  зерна, збільшенні вирощування цукрових буряків, відродженні льонарства і хмелярства, оптимізації кормовиробництва.

Стратегічним напрямом роботи сільгосппідприємств визначено  стабілізацію показників тваринництва та їх нарощування у майбутньому.

Аналіз врожайності  основних сільськогосподарських культур і продуктивності худоби дозволяє робити певні висновки про сприятливість природно – кліматичних умов області для сільськогосподарського виробництва. В області спостерігається значне, стійке у динаміці перевищення середнього по країні рівня врожайності багатьох продуктів рослинництва. Так, середньорічна врожайність в у 2011 р. склала: картоплі – 163,2 ц з 1 га, у той же час середній показник по країні становив 133,4 ц з 1 га; відповідно овочів – 199,4 ц і 148,7 ц з 1 га; плодів та ягід – 89,8 і 58,1 ц з 1 га [6; с.109].

Що стосується тваринництва, то показники продуктивності худоби і птахів незначно перевищують середньодержавний  рівень.

Проте, порівнюючи показники  врожайності і середньодушового виробництва в області та країні, слід відзначити, що не завжди перевищення середньодержавного рівня врожайності відповідає аналогічному перевищенню середньодушового виробництва. Тобто не завжди в області виробляються  ті види продукції, що є найбільш ефективними з точки зору найкращого пристосування до існуючих природно – кліматичних умов. Це стосується, перш за все, виробництва овочів.

Щодо структури земельних  ресурсів, то її показники по області  нижчі від середньо-державних. Так, якщо область займає 3,3 % загальної  земельної площі України, то посівні площі сільськогосподарських культур області складають лише 1,9 %. Питома вага найбільш продуктивної частини земельних ресурсів – ріллі, у загальному їх обсязі в області нижча середнього рівня у країні .

Таке становище багато в чому обумовлено об’єктивними обставинами: великою заболоченістю території області, наявністю значних масивів лісів, особливо у поліській частині області.

Аналіз земельного фонду  по землекористувачах свідчить про  те, що питома вага земель, яка знаходиться  у користуванні несільськогосподарських підприємств і господарств, у загальній земельній площі області складає більше третини, що майже у 2 рази перевищує середній рівень по країні .

Це, а також зниження загальної землезабезпеченості, висуває  в ряд першочергових проблем – поліпшення якості сільськогосподарських угідь і підвищення їхньої продуктивності.

 Рівень використання  земельних ресурсів багато в  чому залежить також від наявності  трудових ресурсів, які є важливою  складовою загального ресурсного  потенціалу (рис. 3).

Рис. 3. Середньорічна кількість найманих працівників сільського господарства, тис. чол. [22]

Робоча сила у сільському господарстві є ресурсом, який має  тенденцію до скорочення. Це підтверджується  стійким зниженням чисельності  працюючих у сільському господарстві. Так, загальна чисельність працюючих у сільському господарстві області за період з 2007 по 2011 р. скоротилася майже на 54,5 %, що відповідає загальнодержавним тенденціям.

На рівень ефективності використання земельних і трудових ресурсів вирішальний вплив має фактор забезпеченості сільського господарства матеріально-технічними засобами.

За проаналізований  період в області спостерігається  значне скорочення основних виробничих фондів. Але при аналізі забезпечення сільськогосподарських підприємств  тракторами та зернозбиральними комбайнами можна відмітити, що Рівненська область має значно вищий рівень технічного забезпечення у порівнянні з середнім показником по Україні.

Наведений вище аналіз дозволяє говорити про те, що, по-перше, сільське господарство у даний час перебуває на етапі реформування та поступового збільшення обсягів виробництва. По-друге, для досліджуваного регіону, що досліджується, характерна більша фондомісткість сільськогосподарського виробництва у порівнянні з середнім по країні рівнем фондомісткості. Це частково може пояснюватись більш низькою забезпеченістю області земельними ресурсами, наявністю великої кількості заболочених площ. Фондомісткий тип відтворення, недостатній рівень інтенсифікації сільського господарства негативно впливають на економічні показники ефективності галузі [8; с.137].

Істотне підвищення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва  у сучасних умовах можливе на базі міжгосподарської кооперації та агропромислової  інтеграції. Сучасний період характеризується формуванням нових рівнів у системі аграрних відносин, при яких спеціалізація і концентрація сільськогосподарського виробництва приводить до укрупнення об’єктів власності та створення великих спеціалізованих підприємств.

Таким чином, дослідження  сільськогосподарської сфери діяльності Рівненської області дозволяє зробити висновок про те, що область має сприятливі природнокліматичні умови та агроресурсний потенціал для формування сировинної бази продовольчого комплексу області.

Проте рівень забезпечення продуктами харчування залежить не лише від рівня виробництва сільськогосподарської сировини, а й від рівня розвитку переробної ланки обласного продовольчого комплексу та основних галузей виробничої інфраструктури, їх збалансованості.

Збільшення виробництва  продуктів харчування у регіоні можливо двома шляхами: по- перше, за рахунок зростання сільськогосподарського виробництва і, по-друге, за рахунок поліпшення використання вирощеної продукції, зменшення її втрат на основі досягнення максимальної синхронізації взаємозалежних ланок.

Тому все більше зростає  роль і значення галузей третьої  сфери продовольчого комплексу  області (ПКО), особливо переробної ланки, яка займає особливе місце у даній  сфері та є останньою ланкою у  технологічному циклі виробництва  продуктів харчування, яка певною мірою визначає кінцеві результати функціонування усього комплексу.

Зародження харчової промисловості на Рівненщині можна  віднести до середини минулого століття, коли у різних населених пунктах  краю почалося масове будівництво примітивних  борошномельних підприємств (вітряків, водяних млинів), крупорушок, маслобоєнь тощо, а з останньої чверті ХІХ ст. з’явилися перші цукрові заводи. Саме харчовий комплекс став провідним у промисловому виробництві області та зберіг лідируючі позиції до сьогодення.

Серйозні зміни відбулися у галузевому складі харчової промисловості Рівненщини та у її просторовому розміщенні. Проте галузеву і територіальну структуру промислового виробництва продуктів харчування доцільно розглядати у зв’язку з особливостями розвитку та розміщення сільського господарства.

Виробництво цукру – один із провідних напрямів агропромислового комплексу краю – зосереджено на 5 цукрових заводах (Бабин, Дубно, Корець, Острог, Шпанів). Серед інших галузей, пов’язаних із переробкою продукції рослинництва, найбільш розвинутою є борошномельна (понад 60 підприємств).

В області функціонує більше трьох десятків хлібозаводів, понад 10 підприємств налічує круп’яна галузь, 6 підприємств виробляє макаронну продукцію. Добре розвинуте овочеплодоконсервне виробництво, яке представлено 14 консервними заводами.

Користується попитом  лікеро-горілчана продукція Шпанівського експериментального заводу харчових екстрактів, Зірненського спиртозаводу, лікеро-горілчаного  заводу «Зоря» тощо.