Рейсовый чартер

Зміст

Договір чартеру є одним  із найстаріших договорів, що застосовувалися  у сфері перевезень. Цей договір  зародився як інститут морського  права, якому ще за часів середньовіччя  був відомий договір під назвою «цертепартія» (франц. charte-partie, charte – хартія, грамота та partie – частина) [41, c. 212]. Сама назва договору виникла від стародавнього звичаю писати такі договори на аркуші паперу, який належало розірвати на дві частини, кожна з яких залишалась у контрагента; у разі виникнення спору одну частину приєднували до іншої і таким чином відновлювали документ. За цим договором судновласник за винагороду надавав у тимчасове користування власника вантажу: а) все приміщення; б) деяку його частину; в) певне місце на даному судні, що направлялося у заданому напрямі.

Сьогодні договір чартеру, або фрахтування, широко використовується у сфері торговельного мореплавства, В економічному житті нашої країни відносини, пов'язані з транспортом, мають важливе значення. Транспорт є сполучною ланкою економіки країни, що становлять єдиний комплекс, який охоплює всі види суспільного виробництва, розподілу та обміну. В даний час розвиток і вдосконалення транспортного законодавства здійснюється дещо своєрідно. Цивільний кодекс України в гол. 30 визначає та регулює лише найважливіші, принципові положення, що стосуються перевезень вантажів, пасажирів, а також інших транспортних зобов'язань. Ці положення мають обов'язково враховуватися чинним транспортним законодавством, незалежно від того, включені вони в транспортні статути і кодекси чи ні.

Розділ 1. Поняття і сутність договору рейсового чартеру

Особливим різновидом договорів  перевезення є договір чартеру, або як його ще називають фрахтування, цертепартія.

Договір чартеру застосовують при неперіодичних вантажних  або пасажирських перевезеннях морським і повітряним транспортом переважно  в міжнародному сполученні.

Повітряні та морські чартери  мають як спільні риси, так і  свою специфіку, обумовлену відмінністю  договірної практики, способом перевезень, об´єктами перевезень, порядком укладання  договорів тощо, тому детальне регулювання  чартерних перевезень здійснюється відповідними транспортними кодексами (КТМ України, ПК України) та правилами  перевезень, що затверджуються відповідно до них. Також регулювання чартерних  перевезень, особливо морських, зазвичай відбувається відповідно до звичаїв  ділового обороту.

Об´єктом перевезень при  морських чартерах переважно є вантаж, а при повітряних - пасажири і  багаж.

Згідно з ч. 1 ст. 912 ЦК України  за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов´язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості  в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим  нормативно-правовим актам.

Договір чартеру (фрахтування) є двостороннім та відплатним. Договір  морського чартеру є консенсуальним, оскільки вважається укладеним з  моменту підписання рейсового чартеру  сторонами договору. Договір повітряного  чартерного перевезення вважається дійсним з моменту оплати чартерного рейсу або укладання відповідного кредитного договору, тобто він може бути як реальним, так і консенсуальним.

Сторонами договору чартеру  є фрахтувальник і фрахтівник. Договір чартеру має бути укладений в письмовій формі. Реквізити рейсового чартеру закріплені у ст. 136 КТМ України. Враховуючи те, що специфіка судна і його експлуатації у морі не дозволяє обмежитися коротким викладом основних умов договору, сторони вимушені детально регламентувати багато нюансів. Підсумком тривалих розробок у цій сфері стало створення так званих типових чартерних проформ, розроблених, рекомендованих чи схвалених такими авторитетними організаціями як Балтійська і Міжнародна Морська Конференція (БіМКО), Британська палата судноплавства та ін.

Фрахтувальником є особа, якій за договором надано право вимагати надання їй всієї або частини  місткості транспортного засобу для перевезення у вказаний нею  пункт призначення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або його переміщення  з іншою метою, сплативши за це обумовлену плату.

Фрахтівник - це особа, яка  за плату передає фрахтувальнику частину або всі місткості  транспортного засобу для перевезення  вантажу, пасажирів, багажу, пошти та переміщає їх у пункт призначення, вказаний фрахтувальником.

У договорі чартерного перевезення  розрізняють фактичного і договірного  перевізника.

Договірний перевізник є  фрахтувальником, тобто це особа, яка  бере на себе зобов´язання перед третіми  особами (пасажирами, вантажовідправниками) організувати перевезення. Договірними  перевізниками можуть бути туристичні агентства, експедиторські фірми тощо.

Фактичний перевізник виконує  частину або все перевезення  за договором чартеру згідно з  повноваженнями, одержаними від перевізника  за договором. Фактичний перевізник є фрахтівником.

Таким чином, у відносинах чартерного перевезення, окрім сторін договору, можуть брати участь ще й  треті особи (особа): при перевезеннях вантажу — фактичний відправник і фактичний одержувач вантажу, при пасажирських перевезеннях - пасажири. Форма договору чартеру (фрахтування) встановлюється транспортними кодексами (статутами) і є, як правило, письмовою.

Складність експлуатації повітряних і морських суден обумовлює  те, що нині договори чартеру укладаються  на основі типових договорів, так  званих проформ, розроблених і рекомендованих низкою міжнародних та іноземних  неурядових організацій. Проформи детально визначають умови перевезень конкретного  виду вантажу або містять загальні вимоги до чартерного перевезення будь-якого  вантажу чи пасажирів, враховуючи інтереси обох сторін договору, що спрощує процедуру  укладання договору чартеру.

Крім того, при укладанні  договору морського чартерного перевезення  вантажу зазвичай виписується коносамент, а договір повітряного перевезення  вантажу оформляється авіавантажною  накладною. За договором чартерного перевезення пасажирів їм видаються чартерні квитки, що є чинними лише на перевезення у зазначені в них дати і рейси.

Договір чартеру відрізняється  від подібних договорів найму (оренди): тайм-чартеру - найму транспортного  засобу з екіпажем, та бербоут-чартеру - найму транспортного засобу, не укомплектованого екіпажем (ст. 203 КТМ  України). Основною відмінністю даних  договорів є те, що за договором  чартеру транспортний засіб залишається  у володінні й користуванні фрахтівника, тому капітан та члени екіпажу  судна протягом усього часу виконання  цього договору підпорядковуються  йому. Фрахтувальник, не маючи право-мочностей щодо володіння й користування транспортним засобом, здійснює право так званої комерційної експлуатації всього або частини повітряного чи морського судна.

Договір чартеру часто  містить умову про направлення  відправнику повідомлення (нотиса) про очікуваний час прибуття судна. При чартерних перевезеннях капітан  судна зобов’язаний направити нотис  про готовність судна до завантаження чи розвантаження.

Ще одна особливість договору чартеру полягає у порядку  розміщення вантажів на судні. Фрахтівник зобов’язаний надати для розміщення вантажів всі чи деякі вантажні приміщення судна або відвести для цього  певну частину судна. Таким чином, вибір вантажних приміщень здійснюється за згодою сторін, що фіксується у договорі.

Реквізити рейсового чартеру

1. Фрахтовий брокер (ім'я,  назва фірми).

2. Місце і дата укладення  чартеру.

3. Ім'я / назва судновласника,  місце роботи.

4. Ім'я / назва фрахтувальника, місце роботи.

5. Назва судна.

6. GRT / NRT.

7. Чистий вантажопідйомність.

8. Позиція судна на  момент укладення чартеру.

9. Очікуваний час готовності  судна до навантаження.

10. Порт навантаження.

11. Порт вивантаження.

12. Найменування вантажу.

13. Фрахтова ставка.

14. Оплата фрахту (валюта  і спосіб оплати, ім'я бенефіціара,  банківський рахунок).

15. Вартість завантаження / вивантаження (також вказати, якщо  на судні є крани).

16. Сталійний час -

а) на навантаження

б) на вивантаження

в) загальний час на навантаження і вивантаження на

17. Вантажовідправник (ім'я  та адреса).

18. Ставка демереджа.

19. Дата cancelling.

20. Брокерська комісія  і кому виплачується.

21. Додаткові статті, якщо  обумовлені.

22. Підписи сторін (судновласник, фрахтувальник).

Розділ 2. Види і типи чартерів. Типові проформи рейсових чартерів. Особливості комерційних умов рейсових договорів

2.1. Види і типи чартерів

Залежно від того, в яких частках розподіляються між судновласником і фрахтувальником права, ризики і витрати, розрізняють два основних види фрахтування судів.

До першого виду належить рейсове фрахтування (voyadge-charter). Його, у свою чергу, можна розділити  на фрахтування судна на рейс, кругової, рейс послідовні односторонні рейси  і за контрактом.

До другого виду відносять  фрахтування судна (флоту) на час. Його ділять на фрахтування по тайм чартеру, бербоут-чартеру і димайз-чартеру.

Принциповою відмінністю  першого виду фрахтування є те, що судновласник практично повністю контролює роботу і використання свого судна або флоту і  відповідно приймає на себе всі комерційні ризики і витрати по його експлуатації на час дії договору. Винятком може бути віднесення на фрахтувальника частини  витрат, пов'язаних з вантаженням-вивантаженням  конкретного вантажу, наприклад  сепарування вантажу, оплата стивідорних  робіт або всього комплексу вантажних  операцій, що, природно, відбивається на розмірі винагороди за перевезення.

Різновиди даного виду фрахтування  відрізняються один від одного головним чином обсягом виконуваної роботи, терміном дії договору та кількістю  суден, що беруть участь у перевезеннях. Деталі договірних відносин між судновласником і фрахтувальником оформляються на базі звичайних проформ рейсових чартерів.

Фрахтування на рейс (single voyadge) реалізується як угода, за якою отфрахтовивается певне судно для перевезення  конкретного вантажу між двома або більше портами. Виконавши таку перевезення та отримавши договірну суму фрахту, комерційні взаємини судновласника з фрахтователем припиняються. Зазвичай такі фрахтові угоди практикуються, коли у судновласника з'являється надлишкова провізна здатність судів внаслідок баластних переходів, а у фрахтувальника виникає необхідність забезпечити разову відправку вантажу. Такі операції використовуються при нестійкій кон'юнктурі фрахтового ринку. У цьому випадку через нестабільність ринку судновласника і фрахтователи не ризикують укладати тривалі угоди на перевезення вантажів.

При фрахтування на кругової рейс фрахтувальник забезпечує завантаження судна у прямому і зворотному напрямку. По суті це дві самостійні фрахтові операції, але полягають  вони одночасно, припускаючи виконання  одним судном двох послідовно пов'язаних рейсів для перевезення зазвичай неоднакових вантажів між різними  портами.

Фрахтування на послідовні рейси принципово відрізняються  від фрахтування на рейс тим, що угода  укладається на два або більше одноманітних рейса. Тому в такому договорі з'являється особлива зостереження про те, скільки рейсів судно повинно виконати, а також узгоджується і фіксується право судновласника отфрахтовать судно в попутному напрямку під баластному інший вантаж, виконуючи основну угоду. Такі фрахтові угоди практикуються в тих випадках, коли вантажовідправнику необхідно якусь масу вантажу перевести декількома партіями і тимчасові параметри вантажного рейсу задовольняють терміни відправки кожної партії.

Особливий характер носить фрахтування судів за контрактом (general contract). У цьому випадку піднімається судновласник зі своїм або орендованим  тоннажем. Судновласник бере на себе зобов'язання перевести певну масу вантажу  декількома пароплавними партіями протягом конкретного періоду часу.

Поряд з оформленням звичайного договору морського перевезення, сторони  погоджуються так звані контрактні умови, що включають загальна кількість  вантажу, строки, протягом яких вантаж необхідно перевести, розміри перевозяться партій, терміни відвантаження кожної партії. Умови можуть виражатися інакше, але зміст домовленості залишається  тим самим. Наприклад, судновласнику, пропонується протягом календарного року (півріччя), щомісячно, в якусь декаду подавати під навантаження одне (два  і більше) судна для прийому  певної партії вантажу.

Під фрахтових контрактах не вказують назви конкретних судів, оскільки вони призначаються зазвичай під кожен рейс, але в контрактних  умовах погоджують тоннаж, який судновласник може залучати до перевезень. Такими обмеженнями  фрахтувальник намагається забезпечити  сохранную перевезення, застосування певної технології обробки судів  і доставки вантажу, звівши при цьому  до мінімуму свої витрати.

З боку судновласників в  тих випадках, коли з'являється можливість цілеспрямованого експорту транспортних послуг (надлишок тоннажу або неврівноважені потоки в прямому і зворотному напрямках, де використовується багато судів), практикуються фрахтові операції у вигляді контрактів. Фрахтователи укладають такі угоди, якщо необхідно  забезпечити перевезення вантажу  декількома партіями, але при цьому  неможливо використовувати одне судно в роботі послідовними рейсами.

Фрахтові контракти мають  певні комерційні вигоди, як для  судновласника, так і для фрахтувальника. Перший отримує стабільну роботу, дохід, можливість планувати роботу своїх судів, а другий - гарантію своєчасної доставки вантажів і можливість не укладати угоду на кожен рейс.

Фрахтові контракти мають  певні комерційні вигоди, як для  судновласника, так і для фрахтувальника. Перший отримує стабільну роботу, дохід, можливість планувати роботу своїх судів, а другий-гарантію своєчасної доставки вантажів і можливість не укладати угоду на кожен рейс.

2.2 . Особливості комерційних умов рейсових договорів

Комерційні умови рейсового  чартеру

У чартері зазначається наступне:

- Сторони договору (фрахтівник  і фрахтувальник);

- Характер транспортного  засобу (вантажопідйомність, вантажомісткість, прапор судна, його вік і  клас);

- Характеристика вантажу,  кількість вантажу (з урахуванням  опціону перевізника);

- Пункти навантаження-вивантаження;

- Позиція судна;

- Сталійний час;

- Ставка демереджа (розмір  штрафу за затримку понад обумовленого  сталійного часу);

- Ставка диспача (премія, яку отримує фрахтувальник від  фрахтувальника за дострокову  обробку судна);

- Ставка фрахту;

- Дата чартеру;

- Місце укладення договору;

- Місце знаходження судна  в момент укладення чартеру  і передбачувана дата прибуття  під навантаження і пр.

Поряд з певними відмінностями, пов'язаними зі специфікою вантажів, напрямками перевезень та іншими обставинами, проформи рейсових чартерів включають  в себе ряд загальних основних статей і умов, що містяться з  тими чи іншими варіаціями практично  у всіх чартери.

До цих загальних положень відносяться:

Найменування учасників  договірного процесу

Чітке позначення в договорі найменування сторін-учасників договору морського перевезення, із зазначенням  їх місцезнаходження, має велике значення, оскільки нерідко перевізником є  ​​не безпосередній власник судна, а особа (підприємство), що використовує судно на умовах тайм-чартеру або  будь-яких інших умовах .

В процесі доставки вантажу  фрахтователем може виявитися не власник вантажу, а посередницьке  особа (підприємство), що діє за дорученням вантажовласника.

Тому нечітке або неправильне  позначення в договорі сторін-учасників  перевезення вантажу стає нерідко  перешкодою своєчасному і правильному  обслуговуванню судна і в подальшому може стати причиною всіляких непорозумінь і претензій, необгрунтованого віднесення на ту чи іншу сторону різного роду витрат і т.п.

Дата та місце укладання  договору

Місце і час укладення  договору перевезення має бути позначена  точно і чітко, так як в подальшому на ці умови договору робляться посилання  при оформленні всіх необхідних для  доставки вантажу документів (коносаментів, таймшиту і т.п.)

Опис судна

Об'єктом фрахтування  в рейсовому чартері є судно. Яким має бути стан судна, визначається у транспортних умовах контракту, укладеного між продавцем і покупцем. Звичайно потрібно, щоб судно знаходилося  в морехідному стані і у  всіх відносинах було підготовлено до рейсу. Це означає, що судно повинно  мати міцний і водонепроникний корпус, справну енергетичну установку, насоси, перевантажувальне обладнання, щоб воно було укомплектовано екіпажем, мало необхідні паливні запаси, провізію, а також вантажні приміщення, обладнані  і розміри яких відповідали б  масі і властивостям вантажу, що перевозиться . У деяких випадках для підтвердження технічної придатності окремого суднового устаткування фрахтувальник вимагає пред'явлення документів про це, виписаних офіційними органами

Для індивідуалізації фрахтуемих судна в чартер вказують його найменування, тип двигуна, валову і чисту реєстрову  місткість. Крім цих параметрів, фрахтувальник  часто вимагає зафіксувати в  договорі і інші характеристики. Особливо то стосується параметрів, які впливають  на витрати і ризики при виконанні перевезення. До таких характеристик відносяться: вік судна, який впливає на витрати зі страхування вантажу; кількість палуб, трюмів їх місткість; розміри люків, наявність і параметри вантажного озброєння, яке визначає технологію обробки і розмір витрат по вантажних операцій; лінійні розмірено судна, що визначають можливість прийняття його в портах з обмеженими глибинами і причалами.

Якщо судновласник має  можливість маневрувати однотипними  судами, він вносить в чартер застереження «substitute» або «sustership», що дає йому право замінити пойменоване в  чартері судно іншим без шкоди  для комерційних інтересів фрахтувальника. Різниця понять «substitute» і «sustership»  полягає в тому, що при першій застереженню замінні судно за основними  характеристиками має збігатися  з пойменованим, а при другій - всі характеристики суден повинні  бути ідентичні.

Право вибору з декількох  узгоджених варіантів вирішення  якогось одного отримало назву опціон. Він представляється однієї із сторін договору, в даному випадку - по заміні судна судновласника. Опціон за часом не безмежний, і після прийняття певного рішення дія його припиняється. Наприклад, після того як судновласник повідомить фрахтувальнику найменування судна, яке буде виконувати рейс (номінує судно), застереження про субститути втрачає силу.

Дата готовність судна  до навантаження

Непрямим підтвердженням готовності судна виконувати рейс є  домовленість про позицію судна  і часу прибуття його під навантаження. Точне місцезнаходження (позиція) судна  при укладанні чартеру судновласник вказує неохоче, так як це може вплинути на вторговування умов перевезення. Тому в договорі зазвичай фіксується, що судно в даний момент виконує  властиву йому роботу, тобто плаває і прибуде в порт навантаження приблизно до певного числа. Проте  така «неточність» не влаштовує фрахтувальника. Він, з одного боку повинен підготувати  вантаж, щоб не затримувати судно, а з іншого - пов'язаний часом поставки товару з партнером по торговому  контрактом. Компроміс у цьому  випадку полягає в узгодженні граничних строків (рання і пізня  дата), коли судновласник зобов'язується подати судно під навантаження, а  фрахтувальник - підготувати вантаж і почати вантажні операції. Рання  дата подання судна називається laydays, а пізня cancelling. Якщо судно прибуде  в порт до дати laydays, фрахтувальник  має право його не прийняти без  відшкодування витрат за простою, і  навпаки, прибуття судна після дати cancelling дає фрахтувальнику підстава розірвати договір і вимагати відшкодування понесених у зв'язку з цим збитків. Але на практиці до очікування судном навантаження або розірвання договору вдаються не завжди, а знаходять взаємоприйнятні рішення.

Але на практиці до очікування судном навантаження або розірвання договору вдаються не завжди, а знаходять  взаємоприйнятні рішення. Наприклад, при ранньому прибутті судна вантаження може бути розпочата до дати laydays, але  в стадійний час увійде тільки 50% часу навантаження. При запізненні судна до дати cancelling фрахтувальник  погоджується прийняти судно при  зменшенні фрахту.

На практиці, при завчасне фрахтування судів, laycan зазвичай становить 10-15 діб, а при терміновому фрахтування, коли зафрахтоване судно готове негайно  рухатися до порту навантаження (або  закінчує вивантаження в цьому порту), - не більше 3-5 діб.

Вантаж і його кількість

При укладанні чартеру  обов'язково фіксується загальноприйняте найменування вантажу. Однак наявність  відмінностей в сортах або видах  вантажу пойменованої номенклатури може вплинути на технологію перевезення, використання вантажопідйомності і  вантажомісткості судна, а в кінцевому  підсумку на результати рейсу. Тому для  таких вантажів приводять їх індивідуальні  характеристики, наприклад питома навантажувальний обсяг, габарити, вид упаковки. Якщо фрахтувальнику надається опціон по номенклатурі вантажу або всередині її, то складається перелік окремих вантажів або обмежуються межі вибору вантажу.

Практикують угоди, коли в  чартері не називається навіть номенклатура вантажу, а лише позначається опціон фрахтувальника за назвою «будь-який законний вантаж». Такі чартери полягають  в тих випадках, коли фрахтувальник  передбачає завантажити судно різними  вантажами (збірна відправлення) або  якщо при укладенні договору фрахтувальник  ще не знає, який вантаж буде перевозитися на цьому судні з наявного в  наявності. «Законний вантаж» в  комерційному сенсі має досить точне  тлумачення. Це вантаж не контрабандний, не заборонений до вивезення і  ввезення в порти цих країн, не небезпечний для фрахтуемих судна  і, нарешті, для дотримання режиму перевезення  не вимагає великої переобладнання вантажних приміщень.

2.3. Основні права  та обов'язки сторін

На відміну від лінійного  коносамента рейсовий чартер обслуговує трамповое судноплавство, яке має  справу з великими масами однорідних вантажів, що перевозяться судновими  партіями. Для таких партій фрахтові, тобто на певних умовах наймається ціле судно. Тому рейсовий чартер в  своїй основі є договір фрахтування, специфічний феномен морського  судноплавства. Як договору фрахтування  чартер ідентифікує судно, фрахтуемих для перевезення, регулює взаємовідносини  судновласника і фрахтувальника по судну і т.п. Разом з тим  рейсовий чартер функції договору фрахтування  поєднує з функціями договору морського перевезення, який зобов'язує судновласника-перевізника доставити  обумовлений вантаж в порт призначення, а фрахтувальника-вантажовідправника - сплатити фрахт за доставку. Розподіл взаємних прав і обов'язків між сторонами по спільному підприємству на умовах рейсового чартеру істотно відрізняється від коносаментних, хоча і по рейсовому чартеру і по коносаменту основний обсяг витрат і ризиків припадає на судновласника. Останній приймає на себе всі витрати і ризики за змістом судна, екіпажу, по паливу і навігаційним витрат. Фрахтувальник бере на себе витрати і ризики по доставці вантажу до борту судна і по його відвозять від борту при вивантаженні. На ділі ж він, як правило, приймає на себе ризик і оплату усього навантаження і вивантаження, включаючи укладання (тримминг), кріплення вантажу і т.п. Все це виконується фрахтувальником за свій рахунок і своїми засобами, тобто засобами найнятих ним стивідорних фірм чи організацій, з усіма витікаючими з цього наслідками - відповідальністю за простій судна, простої робочої сили і берегових засобів і т.п. Відповідно до цих обов'язків розширюються і права фрахтувальника-вантажовласника, який отримує можливість самостійно управляти вантажними операціями, прискорювати їх або нести матеріальну відповідальність за її уповільнення, скорочуючи або збільшуючи тим самим тривалість рей-сооборота судна в умовах, коли узгодженим фрахтом покривається, умовно кажучи, лише нормативна тривалість рейсооборота. Фрахтувальник отримує певні права розпоряджатися процесом розміщення вантажу в суднових приміщеннях, але з капітана судна як агента судновласника не знімається відповідальність за належне розміщення вантажу, що забезпечує безпеку плавання, з витікаючими з цього правами.

 За доставку вантажу  в порт призначення фрахтувальник  зобов'язаний сплатити судновласнику  фрахт. Сума фрахту, провізна плата,  якщо вона не обумовлена ​​в  формі так званого фрахта-люмпсум,  формується на основі ставки  фрахту, яка при укладанні кожної  угоди узгоджується, уторгови-ється  з урахуванням ринкової кон'юнктури.  Ставка узгоджується за одиницю  вантажу - тонну, кубічний метр  і т.п. - І сума фрахту, таким  чином, залежить не тільки від  рівня ставки, але і від кількості  прийнятого судном вантажу.

Розділ 3. Сталійний  час в рейсовому чартері. Умови  прібуття судна Під навантаженості.

3.1 Сталійний час  в рейсовому чартері

Для розрахунку стояночного  часу в чартерах узгоджується так  зване сталийное час - договірне  час, протягом якого фрахтувальник  зобов'язується занурити мул вивантажити  судно, а судновласник - не перешкоджати, а способсвовать виконання погр. / вигр. Виражається став. час або  добі або в годинах, при фрахтуванні  сухогрухних судів сталийное  час виражається через норми  вантажних робіт.

Можливі варіанти:

-в сталію входять всі поточні дні та години.

-Виключаються будь-які  дні або годинник (SHEX - sundays, holidays excluded).

-У сталі входять тільки WWD (weather working days).

Сталія може обчислюватися окремо для порту навантаження і окремо - порту вивантаження. Бувають випадки, коли стали обговорюють "вкруговую" (час дається відразу на завантаження / розвантаження). Такий порядок розрахунку зв. реверсивний час. Застосовується, коли:

1. Завантаження / вивантаження  покладається на фрахтувальника.

2. При перевезеннях масових  вантажів.

3. Коли передбачається  перевозити невизначений вантаж.

Реверсивний час більш  вигідно для фрахтувальника.

Початок відліку сталійного часу зазвичай пов'язано з моментом готовності судна до вантажних операцій, а сам момент готовності судновласник в особі капітана підтверджує  подачею нотіса про готовність до вантажних операцій. Стали починає  відраховуватися саме з моменту  акцепту нотіса фрахтувальником.

У поняття «готовність  судна» входить:

1.Судно повинно бути  технічно готове до прийому  вантажу.

2.Судно технологічно підготовлено  до вантажних операцій (готовність  трюмів, справність лебідок, відкриті  люка).

3.Судно отримало FREE PRATIQUE.

Сталь може відраховуватися  через деякий час, вказаний в чартері, після акцепту нотіса фрахтувальником. Тривалість цього проміжку залежить від роду вантажу:

-в танкерах - 6 год

-в лісових - 24 год