Рекреаційні комплекси Сіднея

Міністерство освіти і  науки України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Географічний факультет

Кафедра туризму

Рекреаційні комплекси Сіднея

Курсова робота

                                                   Виконав:

                                                            студент 26 групи

                                                                            географічного факультету

                                                  Гнатюк І.О                                                              

                                                                 Науковий керівник:

                                                                             кандидат географічних наук,

                                                               доцент Ільїна О.В.

Луцьк 2009

 Зміст:

Розділ 1: теоретичні основи дослідження

Розділ 2: передумови створення архітектурного комплексу

Розділ 3: архітектурно-рекреаційний комплекс Сіднея

                                                         ВСТУП

  Актуальність теми   дослідження обумовлюється наступними факторами:

• Росія є однією з економічно насильніших країн світу, що дає їй право займати високі позиції в очах світової спільноти.
• Як одна з найбільш розвинутих країн світу, Росія, а заодно і Кремль, представляють великий інтерес для людей з усього світу.

Мета дослідження  :  провести загальний аналіз вигідності географічного положення комплексу, описати стан розвитку архітектурного потенціалу даного комплексу, виявити та встановити перспективи розвитку архітектурного комплексу.

Мета ставить перед  собою досягнення таких завдань:

• Визначити передумови розвитку рекреаційного комплексу Кремля.
• Відобразити вплив архітектурного комплексу Кремля на збільшення його туристичного потенціалу.
• Виділити перспективи розвитку рекреаційного комплексу Кремля на сучасному етапі.

Об’єкт дослідження  : архітектурно-рекреаційний комплекс Кремля.

Предмет дослідження  : сучасний стан, особливості архітектурних стилів, перспективи використання рекреаціного комплексу Кремля.

Методологія і методи дослідження  : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи стали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах. У ході дослідження були використані такі методи, як описовий, синтез та аналіз. Також був використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку архітектури Кремля.

Практичне значення роботи полягає в розробці методологічних підходів, обгрунтування доцільності використання архітектурних рекреаційних ресурсів Кремля. Результати дослідження дають змогу об’єктивно оцінити поточну ситуацію у місті, показують шляхи та перспективи вирішення існуючих проблемних ситуацій. 

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

                            1.1 Понятійно-термінологічний апарат

Сучасні умови життєдіяльності  людського суспільства пов'язані  з істотним підвищенням значення рекреації (від лат. recreatio - відновлення). Вплив рекреації на розвиток різноманітних  галузей матеріального виробництва  й сфери послуг постійно зростає. Значення рекреації особливо підвищується у зв'язку з негативними наслідками науково-технічного прогресу, погіршенням  природного середовища й урбанізацією. Рекреаційна діяльність тісно пов'язана  із природоохоронними заходами, поліпшенням  медичного обслуговування, розширенням  послуг харчування, торгівлі й побуту, відпочинку й розваги.

Фактори, що впливають на формування рекреації, можна підрозділити на соціально-економічні, медико-біологічні, природні й матеріальні. Соціально-економічні - це потреби населення у відпочинку, які залежать від способу життя  людини, а також від можливостей  суспільства; медико-біологічні фактори - стан здоров'я й психофізіологічних особливостей населення; природні - географічне  положення й умови проживання людини; матеріальними факторами  є рекреаційні ресурси і їхнє просторове розміщення.

Розвиток рекреації й  ефективне використання рекреаційних ресурсів - складне комплексне завдання, що вимагає формування професійного мислення фахівця - організатора рекреації.

Рекреаційна діяльність вимагає  знань по рекреаційній архітектурі, вивчення рекреаційної території і  її планувальної організації, взаємодії  з архітектурно-планувальною організацією рекреаційного комплексу й організацією внутрішнього простору рекреаційної установи.

Поняття архітектура (від. гречок. arhitekton — будівельник) означає мистецтво  будувати будинку. Одночасно архітектура  є областю будівельної діяльності, що відображає рівень розвитку науки  й техніки. Виходячи з видів будівельної  діяльності розрізняють архітектуру  об'ємних споруджень (зведення житлових будинків, адміністративних, культурно-просвітніх, промислових і інших будинків і споруджень); ландшафтну архітектуру (садово-паркове мистецтво); містобудування (створення нових і реконструкція  старих міст, селищ, районів). Основна  особливість сучасної архітектури - з'єднання всіх видів архітектурної  діяльності в єдиний простір, що задовольняє  потреби людини. Архітектура з  мистецтва будувати перетворилася  в мистецтво формування простору.

Рекреаційна архітектура  — це вид архітектурної діяльності, об'єктом якої є формування рекреаційних просторів. Рекреаційна архітектура  близька по проблематиці до ландшафтної  архітектури: з'єднання штучного й  природного середовища, тому що природний  ландшафт є головним середовищем  рекреації.

Архітектура середовища відпочинку протягом всієї історії розвитку людства приймала різні форми. Розмаїтість  архітектури залежалася від національних особливостей народів, їхнього побуту, культури; природних і кліматичних  умов; географічного місця знаходження.

Тріаду найважливіших  вимог до архітектури сформулював  давньоримський архітектор Вітрувій: користь, міцність, краса. Користь - вимога задоволення утилітарних потреб людини архітектурним середовищем. Вимога функціональності архітектури  привело до появи різних типів будинків. Міцність будинків і споруджень залежить від їхніх конструкцій і конструктивних схем. Вимога конструктивності визначає архітектурну композицію будинку. Всі конструктивні схеми складаються з конструктивних елементів - підтримуючих (стіни, опори) і що перекривають (балки, зводи). Конструктивні елементи з'єднуються в архітектурні форми, створюючи естетичний ефект. Вимога естетики, краси визначає архітектурно-художню композицію будинку. Критерії краси, художньої гармонії змінювалися із часом, впливаючи на декоративність зовнішнього й внутрішнього оформлення будинку.

Архітектурний стиль являє  собою сукупність основних ознак  архітектури даного часу й даного народу, що проявляються в особливостях функціональної, конструктивної й художньої  сторін. Вимога єдності стилю є  найважливішим критерієм формоутворення як архітектурної, так і предметного  середовища. По окремому предметі можна  судити про час його створення, про  рівень культури й способі життя  народу.

В історії архітектури  розрізняють «стару», «нову» і сучасну  архітектуру. «Стара» архітектура  являє собою архітектуру епохи  рабовласницького ладу й феодалізму. У рабовласницьку епоху виникли  архітектурні стилі древнього миру (Древній Єгипет, Древня Греція й  Древній Рим). В епоху феодалізму розрізняють архітектуру середньовіччя  й нового часу. У середньовічній архітектурі одержали розвиток візантійський, романський і готичний стилі. Архітектура  нового часу створила свої архітектурні стилі: Ренесанс (Відродження), бароко, рококо. Архітектурний класицизм  увінчався стилем ампір.

Рекреаційна архітектура  знайшла своє вираження в тріаді: праця - відпочинок - перебування, проголошеної французьким архітектором Лє Корбюзьє. Нерозривність цих функцій відбилася  у взаємопроникненні архітектурних  середовищ відпочинку, праці й  побуту. [1-2]

1.2 Види і класифікація  рекреаційних комплексів

Рекреційні комплекси  являють собою містобудівні утворення  різного функціонального профілю, які складаються із рекреаційних закладів, об’єднаних єдиним архітектурно-планувальним рішенням, загальною просторовою  композицією і організацією обслуговування. Рекреаційний комплекс є найбільш перспективною  формою планувальної організації рекреаційної території.

Критерії класифікації рекреаційних комплексів групують на основі містобудівних  і соціально-економічних факторів.

Містобудівні фактори  безпосередньо визначають місце  розташування, композицію і величину рекреаційного комплексу; опосередковано пов’язані з видами рекреаційних ресурсів і рівнем розвитку інфраструктури.

Соціально-економічні фактори  впливають на формування рекреаційного  комплексу через структуру рекреаційних потреб, якісні і кількісні характеристики рекреаційного потоку, економічну можливість і доцільність організації рекреаційного  комплексу.

Містобудівні фактори  групують по функціональному профілю, місцю розташуванню, щільності і  капітальності забудови; соціально-економічні фактори – по типу рекреантів, склад  функціональних груп приміщень, місткості, рівню комфорту, сезонності експлуатації.

Всі критерії класифікації рекреаційних комплексів знаходяться  між собою в складній залежності. Функціональний профіль, місце знаходження  і контингент рекреантів оприділяють  назначення рекреаційного комплексу. Від назначення комплексу залежить склад функціональних груп і площі  приміщень, які в свою чергу, визначаються рівнем комфорту. Рівень комфорту відображається на об’ємних і планувальних рішеннях споруд ререаційних комплексів.

Основними критеріями, які  оприділяють вид рекреаційного  комплексу є його функціональний профіль.

По функціональному профілю  розрізняють санаторні комплекси, комплекси відпочинку і туристичні комплекси. Санаторні комплекси, призначені для відновлюючого лікування, складаються  із санаторних закладів: санаторії  для дорослих, санаторії для дітей, дитячі санаторні табори відпочинку, санаторії-профілакторії. Комплекси  відпочинку складаються із установ, призначених для масового відпочинку:  будинок відпочинку (пансіонати), бази відпочинку, дитячі табори, молодіжні  табори, курортні готелі.

Туристичні комплекси  складаються з установ, призначених  для обслуговування туристів: туристичні бази, туристичні готелі, мотелі, кемпінги, ротелі, флотелі, ботелі, приюти, хижини.

Місткість рекреаційного  комплексу визначається кількістю  постійних спальних місць – більше 1000. Місткість до 1000 місць визначає градацію різних видів рекреаційних установ:

Мала місткість – від 25 до 120 місць;

Середня – від 160 до 300 місць;

Велика – від 400 до 1000 місць;

Так, великими і середніми  по місткості можуть бути санаторії, пансіонати, курортні готелі, туристичні готелі, кемпінги; малими – приюти, хижини місткістю 25, 50, 100 місць. Місткість  рекреаційного комплексу залежить від його функціонального профілю, складова рекреаційних установ і  місцезнаходження в визначеному  географічному ландшафті: так, для  туристських комплексів приморських  районів місткість складає від 2 до 8 тис. місць ( з градацією до 2 тис. місць – малі; від 2 до 8 тис. місць  – великі); для гірсько-рекреаційних комплексів від 1 до 5 тис. місць; місткість  приозерних рекреаційних комплексів ( типу озер Байкал або Балатон) прирівнюються до приморських; для невеликих озер місткість приозерних рекреаційних комплексів (наприклад, в Прибалтиці) складає від 500 до 4-5 тис. місць.

З функціональним профілем рекреаційних комплексів пов’язаний критерій капітальної забудови.

По критерію капітальності  всі рекреаційні комплекси можна  поділити на наступні групи: капітальні (круглорічні, сезонні); некапітальні (стаціонарні, тимчасового типу); мобільні ( на землі  – стоянки автоприцепів, туристські потяги; на воді – стоянки катерів, яхт, туристських суден, плаваючих  будинків відпочинку). Капітальними являються  всі типи санаторних установ, пансіонати, курортні і туристичні готелі, мотелі, ботелі; некапітальними станціонарними – будинки відпочинку типу літні  будиночків, бази відпочинку, дитячі табори, туристичні бази літнього типу, кемпінги, ботокемпінги, притулки, хижини; некапітальні тимчасового типу – молодіжні, туристсько-спортивні  табори; мобільні – автотранспортні (караван, кемпер, ротель), водотранспортні (яхта, катер, судно), переносні, пересувні  споруди.

З критерієм капітальнасті  пов’язаний критерій стаціонарності. Стаціонарні будівлі і споруди  розраховують на постійну ксплуатацію  на даному місці до повної амортизації; нестаціонарні можуть бути переміщені на друге місце. Стаціонарними є  всі капітальні будівлі, построєні  на фундаентах; нестаціонарні бувають  стабільні  (будинки відпочинку, туристичні бази  літнього типу) і  мобільні (туристичний потяг, туристичне судно).

Капітальність будівлі впливає  на сезонність експлуатації, яка може бути круглорічною і сезонною. Всі  капітальні будівлі є круглорічні; всі сезонні мають легші конструкції  побудови, обмежене впорядкування участка  може бути як стаціонарне так і нестаціонарне. Наприклад санаторій – стаціонарна, круглорічна установа; ботель – стаціонарна, сезонна установа; кемпінг – нестаціонарна, сезонна нестабільна установа; річкове туристичне судно – нестаціонарне,сезонне, мобільне; морське туристичне судно – нестаціонарне, круглорічне, мобільне. Сезонність пов’язана з збільшенням місткості рекреаційних комплексів в літній час за рахунок організації сезонних рекреаційних міст. Так, на кожне круглорічне місто повинно приходитись 4-5 сезонних місць якщо максимальна місткість рекреаційного комплексу 1000 місць (за літнім нормативом), то місткість круглорічної рекреаційної установи в даному комплексі складає 200 місць. Відсутність обліку сезонності при формуванні рекреаційни комплексів призводить до недогруженості круглорічних рекреаційних установ в зимовий період на 30 – 40%.

Критерії сезнності пов’язані  з рівнем комфорту рекреаційних установ. Рівень комфорту впливає на об’ємно-планувальне  рішення будівель і споруд, склад  функціональних групприміщенб, рівень благоустрою учстка, набір послуг, що надаються ширше, ніж в зимовий  період або між періодами. Рівень комфорту залежить від типу рекреаційної установи, площі приміщення, співвідношення між різними типами номерів (по місткості  і кількості жилих кімнат). Дані умови, які є архітектурно-будівними  признаками, впивають на стійкі (статичні) вимоги до рівня комфорту.Змінюючі (динамічні), вимогидо рівня комфорту визначаються набором пропонуючих  послуг, також залежних від складу і площі приміщень рекреаційних устано, їх місткості і місця розташування.

Рівень комфорту ререаційних  установ залежить в основному  від стану матеріальної бази. Неоднозначність  розвитку матеріальної бази в різних країнах вимагає уніфікації критерію рівня комфорту для забезпечення міжніродних туристичних зв’язків. Наприклад, для готелей міжнародного значення рівня комфорту прийнято символом * (зірка). Кількість зірок збільується з підвищенням рівня комфорту. Високий рівень комфорту - *****, низький - *. Така класифікація прийнята в Російській Федерації (ГОСТ Р 50645 – 94) і в Україні (ГОСТ 28681.4 – 95). В нормативних документах визначені обов’язкові вимоги до будівель готелей і теритторії, яка прилягає, інженено-технічному спорудженню будівель, до номеного фонду, типам номерів і їх технічного і мебельної оснащення. [1]

1.3 Методичні аспекти  дослідження

 Рекреаційний комплекс  та його складові

Рекреаційна діяльність поєднує  різноманітні види відпочинку і значну сукупність допоміжних і обслуговуючих  видів діяльності, які разом називають  рекреаційним (туристичним) господарством  або рекреаційним комплексом. Рекреаційне  господарство являє собою типовий  міжгалузевий комплекс, оскільки у  рекреаційному обслуговуванні прямо  чи опосередковано приймає участь багато різних галузей і видів економічної  діяльності. Рекреаційний комплекс (РК) — це сукупність галузей і видів  економічної діяльності, які забезпечують рекреаційними послугами населення  країни, регіону, міста і створюють  необхідні передумови для нормального  функціонування рекреаційно-туристичного господарства. Звичайно, рекреаційний комплекс забезпечує функціонування рекреаційних циклів тижневої, місячної, сезонної тривалості, але в окремих випадках (місто, промисловий вузол, промисловий  район) необхідно акцентувати і  проблеми організації короткочасного відпочинку - тижневого і добового.

Ключова методологічна проблема рекреаційно-географічних досліджень полягає в необхідності певного  структурування рекреаційної діяльності, її систематики і класифікації за функціональними видами і просторовими масштабами. Наданий час рекреація  як вид економічної діяльності не узгоджена з традиційною галузевою класифікацією господарства, і, відтак, не має чіткого організаційно-економічного структурувапня на різних управлінських рівнях. У Китаї, наприклад, функціонує Міністерство туризму, яке має свої управлінські підрозділи (бюро) в адміністраціях провінцій і великих міст. Але і в КНР швидко зростають приватні туристичні фірми, діяльність яких вже мало узгоджується з існуючою управлінською структурою.

Вид діяльності, який називають "рекреаційним господарством" або "індустрією туризму", неспівставпий  з традиційною галузевою класифікацією  господарства чи з систематикою видів  економічної діяльності, прийнятою  в Україні з липня 1997 р. Для  їх співставлення і "стиковки" потрібний аналіз функціональної структури  рекреаційного господарства за методологічною схемою міжгалузевих комплексів. За таким  підходом рекреаційне господарство являє собою міжгалузевий комплекс (чи макрокомплекс), який складається  із кількох спеціалізованих (галузевих) рекреаційних під комплексів. Багаторівнева  ієрархічна структура рекреаційної діяльності дозволяє розглядати її і  на мікрорівні — як види діяльності населення та домашніх господарств. Функціональну систематику рекреаційної діяльності потрібно довести до базового рівня, до найдрібніших видів рекреаційного  обслуговування, що їх здійснюють окремі фірми і працівники.

Функціональна структура  рекреаційного міжгалузевого комплексу  представлена на додатку 3. Верхні рівні  систематики й агрегування рекреаційної діяльності у формі комплексу  й спеціалізованих підкомплексів  достатньо відомі, нижні — потребують обґрунтування та пояснень. Первинні ланки рекреаційної діяльності представлені елементарними операціями, які в  сукупності складають рекреаційне  обслуговування: їжа, сон, проживання, побутове обслуговування, культурне  обслуговування, спілкування та ін. На цьому рівні діє таке правило: будь-який вид рекреаційного обслуговування (ЛР) обов'язково доповнюється супутніми видами загального обслуговування (ЛЗ) за такою схемою:

де ЛРі — первинна ланка  рекреаційного обслуговування і-Го виду (екскурсія, лікувальна прогулянка, прийняття ванни, морські купання  та ін.), а ЛЗ — первинні лапки  загального обслуговування, розваги  та ін.). Таке поєднання певного виду рекреаційного обслуговування та комплексу  супутніх загальних послуг ми називаємо  рекреаційним циклом.

Рекреаційний заклад може обмежуватись одним циклом. Але в  багатьох випадках рекреаційні підприємства надають рекреантам певний набір  рекреаційних послуг — лікування, оздоровлення, розважальні програми, екскурсії  та ін. Іншими словами, переважна більшість  підприємств і закладів рекреації  організує для свого контингенту  ту чи іншу сукупність рекреаційних циклів, яку ми називаєморек-реаційним кластером (кластером рекреаційних послуг). Таким  чином, рекреаційні кластери (кластери рекреаційних послуг) визначають ту чи іншу спеціалізацію рекреаційних підприємств, той чи інший їх рекреаційно-туристичний  профіль. Кластери рекреаційних послуг визначають види рекреаційної діяльності (дод.3): 1) курорт-по-лікувальний відпочинок; 2) курортно-оздоровчий відпочинок; 3) спортивно-оздоровчий відпочинок; 4) пізнавальний туризм; 5) історико-етнографічний  туризм; 6) історико-культурппй туризм; 7)науковий туризм; 8) діловий туризм; 9) торговий туризм; 10) спортивний туризм; 11) ландшафтно-екологічний туризм; 12) релігійний туризм; 13) гостьовий і  родинний туризм; 14) розважальний туризм. ,

Рекреаційні заклади з  однаковими кластерами рекреаційних послуг мають однотипову спеціалізацію  і займаються однаковими видами рекреаційної діяльності. Функціонально вони агрегуються  у спеціалізовані рекреаційні підкомплекси (дод3.): 1 - курортно-оздоровчий; II - пізнавально-діловий; III - спортивний; IV - екологічний; V - релігійний; VI - розважальний та ін. Спеціалізовані підкомплекси у сукупності формують єдиний міжгалузевий рекреаційний комплекс.

Ще одна узагальнена схема  структурування рекреаційного комплексу (Ван Циншен, 2003) представлена на додатку 4. Рекреаційні підкомплекси і кластери (види рекреаційної діяльності) згруповані за чотирма рівнями територіальної організації рекреаційної діяльності — локальним, регіональним, національним, міжнародним. Для провінції Хенань (КНР) виділені вісім спеціалізованих (галузевих) рекреаційних підкомплексів, у складі яких додатково встановлені  основні види рекреаційної діяльності — рекреаційні кластери. Наприклад  підкомплекс пам'яток (ІІ) включає  три кластери:

II. 1 — стародавні пам'ятки  цивілізації китайського народу; II. 2 — історико-культурні пам'ятки  і міста; II. З — Хе-нанський  державний музей історії та  культури Китаю. Природний (ландшафтний)  рекреаційний підкомплекс (V) охоплює  такі рекреаційні кластери: V. 1 —  водосховище Щаоланді на річці  Хуанхе; V. 2 — гора Сун; V. З —  термальні курорти; V. 4 — популярні  рекреаційні ландшафтні ділянки; V. 5 — місця науково-експедиційного  туризму (музеї під відкритим  небом); V. 6 — карстові ландшафтні  печери.

Наведені схеми слід розглядати як пошукові й можливі методологічні  і методичні підходи до структурування рекреаційно-туристичної діяльності зверху вниз — від національного  чи регіонального рекреаційного  комплексу, і знизу вверх —  від елементарних видів рекреаційного  обслуговування та супутніх послуг. [1]

Схема 1. Умови формування рекреаційних комплексів

Схема 2. Функціональна  структура рекреаційного комплексу

Підкомплекси (П): І — курортно-оздоровчий, II — пізнавально-діловий, III — спортивний, IV — екологічний, V — релігійний, VI — розважальний та ін. Рекреаційні кластери (РК) — види рекреаційної діяльності: 1- курортно-лікувальний відпочинок, 2-курортно-оздоровчий відпочинок, 3 — спортивно оздоровчий відпочинок, 4 — пізнавальний туризм, і — історико-етнографічний туризм, 6 — історико-культурний туризм, 7 — науковий туризм, 8 — діловий туризм, 9 —торговий туризм, 10 — спортивний туризм, 11 — ландшафтно-екологічігий туризм, 12 — релігійний туризм, 13 — розважальний туризм. Рекреаційні цикли (РЦ): поєднання окремих видів рекреаційного обслуговування (ЛР) и супутніх видів послуг (ЛС).

Схема 3.  Співвідношення рівнів і видів рекреаційної діяльності(провінція  Хенань, КНР)

УМОВНІ  ПОЗНАЧЕННЯ: І — культурний туризм з рекреаційними кластерами: 1 — Шаоліньський ушу; 2 — Луминські печери; 3 — пам'ятники відомим людям; 4 — Тайцзіпюань; 5 — крупні тематичні парки культури; II — туризм історичних пам'ятників: 1 — руїни цивілізації китайського народу; 2 — історико-культурні і відомі міста; З — Хспаиьський музей; III — релігійний туризм: 1 .......монастир Шаоліньси; 2 — храм Білого коня; 3 — батьківщина Хуанді (Жовтого імператора); 4 -батьківщина Лаоци; IV — фольклорний туризм: 1 — традиційний сільський дім провінції Хенань; 2 — народне мистецтво; V — природний туризм: 1 — водосховище Сяоланді-на річці Хуанхе; 2 — гора Суншань; 3 — термальні курорти та здравниці; 4 — місця для гірського відпочинку — "попередження сонячного удару"; 5 — місця науково-експедиційного туризму; б — ландшафти карстової печери; VI — туристичні товари: 1 — проектування і виробництво туртоварів, сувенірів; 2 — реалізація туристичних товарів; VII — рекреаційний маркетинг і менеджмент: 1 — маркетинг рекреаційної продукції; 2 — менеджмент рекреаційного ринку; VIII — рекреаційне обслуговування: 1 — побутове; 2 — транспортне обслуговування; 3 — охорона здоров'я: 4 — пізнавальне і розважальне обслуговування; 5 — забезпечення рекреаційної безпеки.

Таблиця. Класифікація рекреаційних коплексів.