Рекреаційний потенціал


 


ВСТУП 

 

Актуальність дослідження. У сучасному світі відпочинок, рекреація, туризм, оздоровлення – що врешті-решт означає здоров'я – є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму і рекреації. Це пов'язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення  екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування рекреантів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

На сьогодні рекреаційно-туристична галузь в світі  є однією з найбільших галузей  економіки, яка, за результатами 2008 року, утворила 12 % світового внутрішнього продукту і поглинула біля 13% витрат споживачів.

Туризм і  рекреація є одними з найбільш вагомих джерел утворення робочих  місць і, за прогнозами, створюватимуть 2500 нових робочих місць на протязі  наступних п'яти років. Це одна з не багатьох галузей економіки, де залучення нових технологій не приводить до скорочення працюючого персоналу.

Володіючи величезним природнім потенціалом, Херсонщина усвідомлює необхідність розвитку рекреаційно-туристичної  інфраструктури. Відвідавши нашу область, туристи мають можливість не тільки відпочити і відтворити функціональні можливості свого організму, але й ознайомитись з її історією та культурою.

Таким чином, викладене  вище зумовлює актуальність теми дослідження дипломної роботи.

Об'єктом  дослідження дипломної оботи є туристична галузь  Херсонської області.

Предмет дослідження – рекреаційні ресурси Херсонської області.

Метою дипломної роботи є дослідження використання рекреаційних ресурсів Херсонської області та визначення проблем та можливостей розвитку туризму в Херсонській області.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких  завдань:

  1. дослідити поняття рекреаційних ресурсів;
  2. розглянути наявність рекреаційних ресурсів в межах регіону;
  3. визначити історичні аспекти дослідження рекреаційних ресурсів Херсонської області;
  4. визначити проблеми та можливостей розвитку туризму в Херсонській області;
  5. Розробка стратегії розвитку туристичної галузі Херсонщини;

Методи дослідження: літературно-аналітичний, картографічний, системний, історичний, статистичний, порівняльний, графічний.

Структурно робота скаладається з: вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (який нараховує 46 найменувань) та додатків. Загальний об`єм 39 сторінок друкованого тексту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  Поняття та методичне забезпечення дослідження рекреаційних ресурсів регіону

 

    1.   Суть поняття рекреаційні ресурси та їх характеристика

 

Рекреаційні ресурси  – це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Про потреби  населення в організованих рекреаційних територіях, які б спеціалізувалися на окремих видах рекреаційної діяльності, почали говорити на початку 70-х років ХХ ст. Сьогодні рекреація постає як глобальне явище, що має стабільні темпи зростання, тому її вважають одним із найперспективніших напрямів суспільно-економічного розвитку. Рекреація як біологічна функція виявляється на конкретній території шляхом дії об'єктивних умов та суб'єктивних чинників, які забезпечують переваги її розвитку на цих територіях.[4,32]

Природні рекреаційні  ресурси – це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси – культурні  об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Фактори привабливості  рекреаційно-туристичних ресурсів:

31,1% – природа,

28,5% – клімат,

14,5% – мистецтво,

11,3% – історія,

7,7% – харчування,

3,7% – архітектура,

3,2% – релігія

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

1) узбережжя  теплих морів;

2) береги річок,  озер та водосховищ;

3) лісові та  лучні масиви;

4) передгір'я  та гірські країни;

5) міста –  столичні та історичні центри;

6) міста-курорти  або курортні місцевості;

7) релігійно-культові  комплекси та окремі споруди,  розташовані поза межами населених пунктів;

8) давні міста,  фортифікаційні споруди (печерні  міста, фортеці тощо), каменярні.

Поняття "рекреаційні  ресурси" є набагато ширшим від  поняття "туристичні ресурси", оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал. Зупинимось на найбільш важливих складових саме природного потенціалу.[14,32]

В області є  великі рекреаційні ресурси, які  мають міжнародне значення. Уся територія  характеризується виключно сприятливими умовами та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку і лікування населення, проведення різних видів туристичної діяльності.

Урізноманітнення  та розширення рекреаційної діяльності внаслідок розвитку туризму як масового явища є головною причиною виділення  нових рекреаційних територій, а основа їхнього виділення – конкретні ландшафти з індивідуальним набором сприятливих для відпочинку характеристик та природних умов. Оцінка та врахування природних умов і ресурсів сприяють ефективному веденню рекреаційної діяльності в кожній ландшафтній місцевості та правильному виділенню профілю рекреаційної зони.

Природні умови  з огляду на їхню циклічність та періодичність необхідно розглядати окремо для зимових та літніх видів  відпочинку.

Основа територіальної організації туризму – наявність на цій території рекреаційних ресурсів. Виділяють такі їхні типи: природні, історико-культурні та соціально-економічні.

Природні рекреаційні  ресурси формують компоненти ландшафтних  комплексів. Їхні властивості повинні  мати сприятливі для рекреаційної діяльності якісні та кількісні параметрами, що відповідають потребам відпочинку, лікування та оздоровлення суб'єкта рекреації.

Рельєф залежно  від ступеня розчленованості  сприяє формуванню пішохідного, гірськолижного, водного та інших видів відпочинку, зумовлює естетичність території.[6]

Кліматичні  характеристики повинні враховувати  сонячний, температурний, вітровий режими, вологість повітря та опади, що оцінюють з урахуванням теплового стану  людини та її потреб. Кліматичний комплекс також повинен охоплювати дані про стан повітря: чистоту, насиченість фітонцидами, ступінь іонізації. Кліматичні дані є основою для розрахунку середньорічної кількості сприятливих для кліматотерапії днів.

Гідрологічні  складові потенційної рекреаційної зони також є сприятливим рекреаційним чинником. Потенційні експлуатаційні запаси термальних вод у цілому по Україні за способами експлуатації становлять:

  • при фонтанному способі – 23,2 тис.м3/добу,
  • насосному – 125 тис.,
  • з підтримкою пластових тисків – 273 млн. м3/добу.

Гідротермальна  енергія досягає 687,2 млн. і 441 млн. Гкал/добу. Термальні води розміщені в Україні у двох артезіанських басейнах – Причорноморському і Закарпатському.

Ріки, озера, ставки, водосховища  створюють можливість для водних видів спорту, прогулянок на воді, купання, любительського рибальства. Крім того, до водного простору тяжіють водоплавні птахи, які є об'єктом спортивного мисливства. Наявність підземних мінеральних вод, свідчить про доцільність розвитку лікувально-оздоровчої рекреації на цій території. Доглянуті джерела стають для рекреанта під час походу головним постачальником питної води.[4]

Лісові рекреаційні ресурси  є однією з головних умов для визначення та формування рекреаційних зон. Важливе  значення має ступінь благоустрою  лісових територій, їхній видовий та віковий склад, продуктивність, загальна лісистість території. Рекреаційне використання лісових ресурсів здебільшого залежить від їхньої приуроченості до відповідних місцевостей. Характеристики лісових ресурсів необхідні для територіальної організації оздоровчих видів рекреації.[18]

Компоненти ландшафтних  комплексів, їхні властивості можуть сприяти, обмежувати або перешкоджати організації чи проведенню рекреаційної діяльності. Ландшафт комплексно відображає потенційні властивості природного середовища, тому для будь-якого проекту необхідне ландшафтне обґрунтування.

Історико-культурні рекреаційні  ресурси мають пізнавальне значення і можуть бути використані для  задоволення духовних потреб населення. Географічне довкілля – основа життєдіяльності  етносу, тому пам'ятки культури, історії, архітектури, народної творчості є його надбанням, що відрізняється унікальністю і неповторністю, тож не може не привертати уваги туристів, адже людині завжди було притаманно цікавитися культурою та надбанням інших етнічних груп .   Соціально-економічні рекреаційні ресурси беруть участь у рекреаційній діяльності побічно. Вони формують матеріально-технічну базу перспективної території. Економічні параметри "продукції" рекреаційної діяльності залежать від різновиду рекреаційного ресурсу, його місцезнаходження, транспортної доступності, технології використання та екологічних характеристик, стану рекреаційного середовища. Ефективність рекреаційної діяльності функціональної зони значно залежить від розгалуженості об'єктів інфраструктури та кваліфікованих трудових ресурсів.[4,6]

Рекреаційні ресурси свідчать про потенційні можливості території, а не реалізацію. Усі рекреаційні  ресурси за ступенем впливу на формування та розвиток рекреаційної діяльності на певній території можна розділити  на такі групи:

1) ресурси, функціонально  необхідні для конкретних видів  відпочинку;

2) ресурси, що впливають  на процес відпочинку та його  ефективність;

3) ресурси, що впливають  на можливість рекреаційного  будівництва та функціонування  інфраструктури.[17]

Рівень концентрації та комбінування рекреаційних ресурсів визначає масштаби перспективної рекреаційної зони та її спеціалізацію. Рекреаційна зона може бути інтегральною, що охоплює  всі види рекреаційної діяльності, або спеціалізованою залежно  від наявних рекреаційних ресурсів.

Потреби суб'єкта рекреації  фіксовані комплексом оздоровчих, лікувальних, культурно-пізнавальних чи інших занять та залежать від наявності необхідних для реалізації цього комплексу  природних умов і ресурсів. До питання  рекреаційного попиту треба підходити індивідуально. Однак естетична привабливість ландшафту, висока розчленованість рельєфу, наявність оглядових майданчиків, унікальних пам'яток природи та культурні надбання того чи іншого регіону завжди будуть користуватися рекреаційним попитом. У разі формування потенційної рекреаційної зони потрібно пам'ятати, що повинна утримуватися рівновага між попитом на рекреаційними ресурсами території та її можливостями.[32]

У разі рекреаційного планування необхідне визначення допустимих та оптимальних навантажень на ландшафт, які забезпечують стійкість природних комплексів – важливу умову збереження рекреаційного потенціалу території. Стійкість – це здатність протистояти дії сил, що намагаються вивести територіальну систему зі стану рівноваги. Стійкість до рекреаційних навантажень залежить від багатьох природних факторів: крутості схилів, типу ґрунтового покриву, складу і віку трав'яного, чагарникового та деревного покриву, кліматичних характеристик тощо, а також різновиду рекреаційних занять та кількості рекреантів. Критичне рекреаційне навантаження на досліджувану територію не повинне перевищувати очікуваного потоку туристів, тобто оптимальної ємності території. Потрібно зазначити, що не можна визначити загального навантаження, якщо невідомий прогнозований термін перебування суб'єкта відпочинку на рекреаційній території та тривалості самовідновлення пошкоджених рекреаційною діяльністю елементів природних комплексів. Коли розриваються зв'язки між компонентами природного комплексу, порушуються процеси обміну речовин та енергії, відбувається рекреаційна дигресія. Вона виявляється в погіршенні санітарного стану, естетичного вигляду території, в розвитку несприятливих процесів (площинної ерозії, зсувів) із-за тривалого неконтрольованого використання рекреаційної території. Конструювати виділену для провадження рекреації територію треба з урахуванням просторово-часових параметрів, що допоможе організувати рекреаційну діяльність на цій території ефективніше, правильно розподілити рекреаційне навантаження.[32]

Для будь-якої території  є екологічна межа щодо використання рекреаційних ресурсів. Тому в процесі  формування рекреаційних зон треба  утримувати оптимальну рівновагу між  природними передумовами, можливостями та потребами споживачів рекреаційних ресурсів із метою збереження навколишнього середовища та динамічного використання складових природних комплексів за умов інтенсивного рекреаційного використання .

Отже, на характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно  впливає екологічний стан території – чистота або забрудненість вод, повітря, ґрунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІД, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.[4,32]

 

1.2 Методичне  забезпечення дослідження рекреаційних  ресурсів регіону

 

              Рекреаційне навантаження характеризується інтенсивністю впливу рекреантів (відпочиваючих) на систему інженерно-будівельних споруд, необхідних для організації відпочинку, і на природний комплекс. Це навантаження не повинна перевищувати межі, за якими природне середовище починає необоротно деградувати, змінювати якісні характеристики. Природні рекреаційні ресурси обмежені в обсязі тимчасовими і просторовими межами, а природні рекреаційні комплекси не можуть вмістити нескінченно велику кількість відпочиваючих.[3]

Отже, допустиме рекреаційне навантаження можна визначати як максимальну чисельність відпочиваючих (з урахуванням місцевого населення і приїжджих), які можуть одночасно знаходитися на рекреаційній території без порушення встановлених норм використання природних ресурсів (з урахуванням психологічного комфорту відпочиваючих). Розрахунок допустимих навантажень дає уявлення про можливості та доцільності освоєння тих чи інших територій.

Для визначення допустимих рекреаційних навантажень  на природні ресурси необхідно враховувати такі вихідні дані:

- Площа природного  комплексу;

- Природний рекреаційний потенціал у відповідних до вимог прийнятої системи рекреаційних занять;

- Нормативні  показники використання природних  ресурсів;

- Інтенсивність  впливу рекреаційної діяльності  на природні комплекси; 
          - Стійкість природних ресурсів до рекреаційних навантажень.

Виявлення рекреаційних навантажень відноситься до робіт  з комплексної оцінки та ефективного  використання курортно-рекреаційного  потенціалу. Оцінка такого потенціалу здійснюється з урахуванням фізико-географічних умов територій, кліматичних зон і рекреаційних можливостей природного ландшафту. При цьому бажано враховувати орієнтацію досліджуваної рекреаційної території на місцеві або зовнішні потрібності.[3]

Початковий  етап включає характеристику природних параметрів, які мають істотне значення для цілей рекреації:

- Кліматичних  умов території;

- Мінеральних  і термальних вод, лікувальних  грязей;

- Гідрогеологічних  і геологічних умов;

- Пляжних ресурсів;

- Ландшафтних  рекреаційних ресурсів.

Оціненння погодних умов базується на даних гідрометеостанції. Для оцінки навантажень у зв'язку з сезонністю особливе значення має число днів сприятливого періоду з позитивною температурою води у водоймах, що використовуються для купання.

Важливою характеристикою стану курортно-рекреаційного потенціалу є природно-ландшафтні умови (рекреаційна комфортність, естетична виразність), вивчення яких також необхідно для складання територіального балансу.[35]

Пильної уваги  заслуговують:

    • Гідрогеологічні особливості (водний баланс території, середня водність і т.д.);
    • Характер грунтово - ерозійних процесів;
    • Загальні площі і структура земельного фонду (сільськогосподарські угіддя, міські землі, землі лісового фонду, охоронювані території заповідників, рекреаційні землі та інше);
    • Характеристика лісового фонду (площа, структура);
    • Співвідношення площ, зайнятих різними типами рослинності (ліси, луки, степи);
    • Розподіл територій по місцевості і запасами зелених насаджень на одну людину, у тому числі на одного міського жителя;
    • Здатність лісових біогенозів до відновлення, їх стійкість до рекреаційних навантажень, характеристика пляжних ресурсів.

Відповідно  до рекомендацій з охорони навколишнього середовища в районному плануванні природна характеристика території повинна закінчуватися складанням ландшафтної карти, яка дозволяє створити єдиний документ, а також комплексно оцінює територію і територіальний баланс. Для характеристики території використовуються ландшафтні карти різних масштабів. Оцінку природного рекреаційного потенціалу рекомендується проводити відповідно до керівництва з формування курортно-рекреаційних систем.

Величину, що характеризує всю інтенсивність  рекреаційного  навантаження, слід розглядати як сумарну  місткість усіх функціональних частин території: санаторно-курортних установ відпочинку, які вже функціонують і можуть бути тут розміщені з урахуванням оцінки природних ресурсів, пляжів, територій для туризму і короткочасного відпочинку, для тривалого масового відпочинку (з урахуванням специфіки рекреаційних занять), площ під рекреаційними лісами (включаючи лісопарки, парки).

Сумарна місткість, наприклад, санаторно-курортних установ  бальнеологічних курортів визначається, виходячи із затверджених запасів ресурсів мінеральних вод.

WB = Qсут. F

Qсут -  cума дебітов всіх  джерел , м3/сут.

F- Наведений коефіцієнт, що враховує протяжність роботи, число робочих днів протягом місяця, витрата мінеральної води на одну процедуру і середня кількість процедур на одного лікується (F= 2-3).

Місткість кліматичних  курортів, зон тривалої і короткочасної рекреації розраховують.

Wp=SNp 
де S - величина території природних ландшафтів, чол / га. Для орієнтовних розрахунків можуть використовуватися усереднені показники Nр.

Місткість кліматичних  курортів, зон тривалого або короткочасного відпочинку визначається величиною територіальних ресурсів з урахуванням допустимих навантажень на ландшафт прилеглих територій, які по порівнянню з лісовими районами можуть бути підвищені до 50 чол / га.

Розрахунок  місткості за площею пляжів і довжині берегової смуги пляжів Wp і довжину берегової смуги Wp2  доцільно проводити за формулами:

Wp1≤Fk1

Wp2≤

де F - площа природних  і штучних пляжів, м2; 
L - протяжність берегової смуги природних і штучних пляжів, використовуваної для входу у воду, м;

K1 - наведений  коефіцієнт, що враховує норму  площі пляжу на одного відвідувача  і одночасної загрузки пляжу  (орієнтовно може бути прийнятий  для морських пляжів 0,25; річкових  і озерних - 0,15; для дитячих  пляжів - 0,5);

К2 - наведений коефіцієнт, що враховує норму протяжності берегової смуги на одного відвідувача і одночасного завантаження пляжу. Звичайно приймається 0,1-0,2 (верхня межа для умов режимних обмежень використання пляжу).

При використанні водойм з обмеженою акваторією для  купання місткість зони відпочинку, розраховану з урахуванням територіальних і пляжних ресурсів, рекомендується перевіряти за величиною придатних для купання акваторію. Норматив допустимого навантаження на акваторію для купання в морі і в проточних водоймах може бути прийнятий 2 тис. чол. на 1 га, а в непротічних водоймах - 1 тис. чол. на 1 га. Місткість зон туризму та автотуризму (WT) визначають за обліком допустимого навантаження на території та об'єкти туризму та екскурсій. При цьому усереднена норма допустимого навантаження може бути прийнята як 1 чол. на 1 га.

При розрахунках  місткості закладів відпочинку за специфічним  профілем (Wсп) (будинки відпочинку матері і дитини, бази відпочинку на воді) доцільно застосовувати формулу:

W ≤SNсп

де S - територія  природних ландшафтів, придатних для організації специфічних видів рекреаційних занять відпочиваючих, га;

Nсп - норма допустимого  навантаження на ландшафт при  даному виді занять.

Існує багато чинників, що роблять негативний вплив на навколишнє середовище в процесі розвитку туризму. Однак причини, що призводять до деградації екосистем прибережних курортних районів, спільні для всього узбережжя. Зупинимося на одній з них рекреаційної навантаженні, що не відповідає потенціалу курорту. Це характерно для зон відпочинку, в яких щорічно у літній період санітарні служби змушені закривати пляжі через наднормативного бактеріологічного забруднення, викликаного збільшенням рекреаційного навантаження на них, а також через відсутність централізованої каналізації в прибережній смузі. Великої шкоди завдає і неорганізований туризм.

Донецьким інститутом туристичного бізнесу розрядів конкретна  методика за розрахунком допустимих навантажень  на територіях пляжів різних рекреаційних зон Азовського узбережжя: Урзуфской, Ялтинській, Меле-Кінскі, Маріупольській та Новоазовської.

Розрахунок  наводився за двома показниками:

- Площі пляжу  (в м2), що припадає на одного відпочиваючого на пляжах цих зон;

- Протяжності  берегової лінії (в м), що припадає  на одного відпочиваючого на  пляжах всіх зазначених зон.

Для розрахунку антропогенного навантаження на території  пляжу в залежності від його загальної  площі виведена формула з урахуванням  одноразової завантаження пляжу  відпочиваючих різних категорій:

NpS=Sp(M1K1+M2K2+M3K3+M4K4)

де NpS  - площа пляжу, яка припадає на одного чоловіка, м2;

Sp - загальна площа пляжу, м2

М1- число відпочиваючих  у закладах відпочинку і туризма;

М2 - число відпочиваючих  в дитячих оздоровчих таборах;

М3- число відпочиваючих  з числа місцевих жителів;

М4 - число відпочиваючих  без путівок;

К1 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії установ відпочинку і туризму, К1 - 0,7

К2 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії дитячих оздоровчих таборів, К2 = 0,9

К3 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  від числа місцевих жителів, К3= 0,2;

К4 - коефіцієнт одноразової завантаження пляжу  по категорії відпочиваючих без  путівок, К4 = 0,5.

Коефіцієнти К1, К2, К3, К4 взяті з ДБН-360-92 «Містобудування, планування и забудова міських и  сільських поселень».

Для розрахунку антропогенного навантаження на території пляжу в залежності від довжини берегової лінії виконана формула:

NpL=  
NpL - довжина берегової лінії пляжу, що припадає на 1 чол., м; 
Lp - довжина берегової лінії, м;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗРІЛ 2. Характеристика та сучасний стан рекреаційних ресурсів Херсонської області

 

2.1 Природні  ресурси Херсонської області

 

 

 Херсонська область  лежить у степовій зоні, належить до басейнів Чорного і Азовського морів. Найбільші ріки -Дніпро та його притока - Інгулець. У межах області знаходиться більша частина Каховського водосховища. Майже на 200 кілометрів простягнулися по кромці області морські узбережжя. (див. Додаток А) [5,30]     

Клімат помірно  континентальний. Пересічна температура  січня - 5°, - 3°, липня + 21,5°. Середньорічна температура становить +10°, максимальна +40°, мінімальна-31,5°.      

Рельєф - хвиляста рівнина із деяким нахилом з півночі  на південь. Для Правобережжя краю притаманні балки і яри, для Лівобережжя - неглибокі замкнуті зниження (поди). Уздовж морського узбережжя розкидані піщані острови, півострови і коси, найбільші з яких острів Джарилгач, півострів Ягорлицький Кут, коси Тендрівська, Кінбурнська і Арабатська Стрілка.     

Ґрунтовий покрив області різноманітний. На півночі переважають південні малогумусні чорноземи, які змінюються темно-каштановими грунтами. У приморській зоні - каштанові солонцюваті грунти, перемежовані солонцями. Степи майже повністю розорані.       

Ліси (сосна, біла акація, дуб, липа, клен, осокір) займають площу 212 тис. га (2007 р.). У степах і лісах водяться: зі звірів - олені, дикі свині, козулі, лосі, лисиці, сірі зайці, вовки, ховрахи, хом'яки, ондатри, з птахів - орли, яструби, дрофи, сірі куріпки, фазани, перепілки, жайворонки, качки, гуси, кулики, з риб - осетрові, лящі, карасі, соми, тараня, тюлька, камбала, бички та ін.      

Літо жарке, сухе, зими малосніжні. Тривалість безморозного періоду в середньому 179 днів на рік. Вегетаційний період триває 200-230 днів. Клімат краю сприятливий для вирощування зернових, олійних, баштанних культур, винограду.       

Надра краю багаті на нерудні корисні копалини - пісок, глини, вапняки, мергель і каоліни. Значні поклади будівельного і кварцового піску. Тут розташована найбільша  у Європі Олешківська піщана арена (площа до 200 тис. га). Сировину використовують як у будівельній,так і скляній промисловості.[5,7]       

На правобережжі Дніпра найбільш поширені вапняки. Використовують камінь на будівництві, для виробництва  вапна і щебеню, у чорній металургії - як флюси.