Рекреаційний потенціал Франції
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна
Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
Кафедра туристичного бізнесу
РЕКРЕАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФРАНЦІЇ
(курсова робота)
Виконав:
студентка 1-го курсу
група УТ - 11 Е.В. Козлова
Науковий керівник:
до. геогр.н., доцент Ю.І. Прасул
2010 рік
Зміст
Вступ
Розділ 1. Загальні відомості.
1.1. Загальна характеристика території
1.2. Офіційні символи
1.3. Геодемографічеськая характеристика країни
1.4. Соціально - економічні умови розвитку рекреації
Розділ 2. Природні і природно-антропогенні рекреаційні ресурси.
2.1. Ландшафтні ресурси
2.2. Біоклиматичні ресурси
2.3. Гідромінеральні ресурси
2.4. Природно - антропогенні рекреаційні ресурси
2.4.1. Національні природні парки
2.4.2. Природні заповідники
2.4.3. Інші види природно - антропогенних ресурсів
2.5. Забезпеченість природними і природно - антропогенними рекреаційними ресурсами
Розділ 3. Суспільно - історичні рекреаційні ресурси
3.1. Пам'ятки історії і культури
3.1.1. Архітектурно - історичні ресурси
3.1.2. Музей і музейні комплекси
3.1.3. Культові споруди
3.1.4. Етнографічні ресурси
3.2. Біосоціальні ресурси
3.3. Подієві ресурси
3.4. Забезпеченість суспільно історичними - рекреаційними ресурсами
Висновки
Літературні джерела
Вступ
франція рекреаційний природний історичний
Франція – це країна, яка подарувала світу багато чудових творіннь, моду та шампанське, коньяк і парфюм. Її культура та мова дуже витонченні.На її терріторії знаходиться дуже багато пам'яток архітектури, таких як Єйфелева башта, Тріумфальна арка. Крім пам'яток архітектури у Франціі велика кількість пам'яток історії. Франція – це Батьківщина таких особистостей, як Наполеон та Едіт Піаф. А кулінарія Франції постійно дивує нас. Я обрала саме цю країну, тому що мене все це дуже приваблює. Я хочу знати про Францію ще більше!
Тому метою моєї курсової роботи є саме вивчення усіх ресурсів Франції, починаючи с географічного положення і завершуючи відомими людьми, а відповідно задачами – є пошук та обробка усіх данних країни.
Основною базою пошуку інформації є бібліотечний та інтернетний ресурс, періодичні видання.
Робота складається з 3-х розділів та висновків. Вона містить 32 сторінки тексту та 8 іллюстрацій. Список викоростаних джерел включає 4 найменування друкованних публікацій та 6 найменуваннь електронних публікацій.
РОЗДІЛ 1
1.1 Загальна характеристика територій
Франція, або офіційно Французька Республіка, - найбільша країна Зарубіжної Европи. За площею (551 тис. кв. км.) вона більш ніж удвічі перевершує як Великобританію, так і Німеччину. Територія країни - майже правильний шестикутник. Ще стародавні історики і географи відзначали незвичайно зручне географічне положення Франції. Страбон писав, що «само провидіння спорудило гори, наблизило моря, проклало русла річок, щоб створити тут саме квітуче місце на землі». До Франції відносяться декілька дрібних островів в Середземному морі і затоці Біськайськом. Населення країни складає 53млн. людина. Франція має «заморські департаменти і території»: Гвіана (Французька), острови Гваделупа, Мартіника, Реюньон, Нова Каледонія, Французька Полінезія. Франція займає крайню західну частину Європейського материка. Її можна назвати країною атлантичною і середземноморською, прірейнськой і піренейською. Морські межі країни мають велику протяжність, чим сухопутні. На півночі Францію відокремлюють від Англії неширокі протоки Ла-манш і Па-де-кале. На заході вона омивається водами Біськайського затоки Атлантичного океану. А на півдні - Середземним морем. Багато ділянок побережжя, особливо в Бретані і Провансі, сильно порізано, мають багато бухт, зручних для стоянки судів. Зручності морських і сухопутних зв'язків, положення на перехресті между- народних шляхів відвіку підсилювали економічні позиції Франції, сприяли розвитку її господарства, зростанню культурних і торгових стосунків з іншими країнами. Впродовж багатьох сторіч Франція грала важливу роль в світовій економіці, і в міжнародних відносинах. Проте таке географічне положення було і одній з причин того, що Франція виявлялася багато разів в центрі імперіалістичних суперечностей. Впродовж ХIX - XX вв. територія країни не раз перетворювалася на арену бойових дій. У останнє сторіччя особливо тяжкі наслідки для Франції мало сусідство з мілітаристською Німеччиною. Франція відома як країна талановитого і працелюбного народу, що вписав багато славних сторінок в історію боротьби людства за свободу і демократію, що вніс великий внесок до скарбниці світової науки, культури і мистецтва. Сучасна Франція одна з найбільш розвинених індустріальних капіталістичних країн. За розміром валового національного продукту і за об'ємом промислового виробництва вона займає одне з провідних місць.
Адміністративно-державний пристрій Франції.
У Франції існує історико-
1.2 Офіційні символи Франції
Єдиним наочним символом, офіційно
закріпленим в Конституції є тр
Гаульський півень - символ країни (Мал.1.2). По легенді, галли успішно розводили кури і півнів. Певну роль зіграло і те, що на латині слово півень (gallus) і само назва галлів (Gallus) омоніми. Цей символ втілює гордість, сміливість і красу Франції.
Символом Французької
Державний герб Французької Республіки зображений у вигляді еліпса, в центрі якого знаходяться дикторський пучок-символ влади і республіки (Мал.1.4). На стрічці поміщені слова: «Свобода, рівність, братерство». Все це оточено дубовими і оливковими гілками-символами влади і слави. Ланцюг, що оточує фігури на гербі, - символ шани і благородства. Внизу овалу розташований орден Почесного Легіону.
Мал.1.1 Мал. 1.2 Мал. 1.3 Мал. 1.4
Французький герб Гаульський півень Маріана Герб Франції
1.3 Геодемографічеськая характеристика країни
Половозрастна структура:
- 0 - 14 років: 18,6% (чоловік. 6 129 729чел., дружин. 5 838 925чел.)
- 15 - 64 років: 65% (чоловік. 20 963 124чел., дружин. 20 929 280чел.)
- 65 і старше: 16,4% (муж.4 403 248 чіл., жен.6 155 767 чіл.)
- Середній вік:
- Все населення – 39,4 року
- Чоловіки – 38 років
- Жінки – 40,9 років
- Співвідношення числа чоловіків і жінок: Все населення - 0,956
Динаміка населення:
о Народжуваність - 12,73 рожденій/1000 людина
о Смертність - 8,48 смертей/1000 людина
о Природний приріст - 0,574%
Міське і сільське населення:
§ Сільське населення: 23%
§ Міське населення 77%
(За місто вважається населений пункт, де проживає не менше 1000чел.)
Чисельність населення найбільших міст:
¤ Париж - 2,2 млн. чіл.
¤ Марсель - 1,6 млн. чіл.
¤ Ліон - 1,4 млн. чіл.
¤ Лілль - 1,3 млн. чіл.
¤ Тулуза - 1,1 млн. чіл.
Щільність сільського населення:
Високий рівень щільності сільського населення (більше 97 чоловік на 1 квадр. Метр.) характерний для родючих районів Північної Франції, морського побережжя Бретані, рівнин Ельзаса і долин річок Рона і Сонна.
Економічно активне населення (ЕАН):
- Загальна чисельність економічно активного населення (ЕАН) - 27,76 млн. чіл.
- Співвідношення ЕАН і неробочих віків - 0, 77
- Половозрастна структура ЕАН:
- чоловіків - 14 824 тис. (53,5 %);
- жінок - 12 814 тис. (46,5 %)
- Структура економічно активного населення за віком: у найбільш працездатних віках (20-60 років) знаходяться лише 45,8 % економічно активного населення, до того ж 40,6 % даної групи - особи від 40 років і старше.
- Структура економічно активного населення по галузях господарства: сільське господарство - 4,1 %, промисловість: 24,4 %, сфера послуг - 71,5 %
Французи, країни, що проживають за межами:
За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних в Світовий регістр французів, що живуть за межами Франції
1 326 087 чіл. У США проживає 111 875 французів.
Релігійний склад Франції:
§ Католики - 83 - 88%
§ Протестанти - 2%
§ Іудеї - 1%
§ Мусульмани - 5 - 10%
§ Що не сповідають ніякої релігії - 4%.
1.4 Соціально
- економічні умови розвитку
Сучасна французька економіка - одна з найбільш могутніх в світі. На рубежі XX і XXI вв. Франція займає серед провідних країн Заходу 5-е місце в світі по ВВП на душу населення, 5-і - по питомій вазі в світовому промисловому виробництві, 4-і - по частці в світовому експорті, проте по рівню економічного розвитку поступається ФРН і цілій низці малих країн (Норвегії, Данії, Швейцарії, Люксембургу). Процеси, що мали місце в економіці протягом «тридцяти сумних років» (так у французькій економічній пресі часто іменують період з початку 70-х до кінця 90-х років), мали неоднозначний характер.
Економіка Франції об'єднує сучасні капіталістичні методи управління з обширним урядовим втручанням. Уряд зберігає значний вплив по ключових долях кожного сектора, воно має контрольні пакети акцій залізниці, електростанцій, повітряного сполучення і телекомунікаційних компаній. Правда, починаючи з 1990-х років, уряд поступово послаблює контроль над цими секторами. Уряд поволі розпродає частину своїх акцій в France Telecom, в Air France, в страхуванні, в банківській справі, і в різних галузях промисловості. Тим часом, завдяки великим площам родючої землі плюс застосуванню сучасним технологіям, Франція стала провідним сільськогосподарським виробником в Західній Европе. Але в теж час в країні спостерігається постійно високий рівень безробіття. Процеси концентрації і централізації капіталу і перебудови економіки Франції відбуваються одночасно з процесом інтернаціоналізації виробництва і капіталу, які приводять до створення величезних по потужності ТНК. Так, «Іметаль» об'єднує 62 суспільства, що діють в 25 країнах. У автомобілебудівної компанії «Рено» - майже 45% виробничих потужностей і 25% робочої сили зосереджені на закордонних підприємствах і так далі Централізація капіталу на національному і міжнародному рівні привела до зміцнення цілого ряду французьких компаній в світовому виробництві. Хімічна компанія «Пешине» перетворилася на світового лідера пакувальної продукції, поліграфічна фірма «Ашет» - в провідного видавця журналів в світі, фірма «Кабль де Ліон» вийшла на перше місце в світі по виробництву електричних кабелів. Банки активно беруть участь в діяльності промислових компаній через систему участі у володіннях акціонерним капіталом. Процес переплетення капіталу привів до того, що вся економіка охоплена декількома фінансовими групами, що мають широкі міжнародні зв'язки.
Вимушена діяти в умовах жорсткої конкуренції, Франція зробила ставку на розвиток досліджень, модернізацію виробництва, розробку нових виробів і устаткування. Адаптація промислових потужностей до нового ритму виробництва супроводилася підвищенням продуктивності. Паралельно проходили комп'ютеризація галузей і розвиток математичного забезпечення, що дозволило упроваджувати у виробництво сучасні системи автоматичного проектування і управління технологічними процесами.
РОЗДІЛ 2
2.1 Ландшафтні ресурси
Рельєф. У Франції представлені три разних типу рельєфу - гори, плато і рівнини. Особливості будови поверхні країни такі, що наявність декількох піднесених територій не є перешкодою для зв'язків між рівнинами. Піренєї, Альпи і Юріївна - гори альпійської системи. Центральний масив, Арморіканський масив, Вогези і Арденни - зруйновані залишки стародавніх герцинських гір. Паризький басейн (Північно-французька низовина), Гаронськая низовина (Аквітанський басейн) і грабен Рони і Сонні - рівнини з малими амплітудами висот.
Гори. Уздовж межі з Іспанією тягнеться гірський ланцюг Піренєєв. Там немає крупних льодовиків і озер, живописних долин і зубчатих гребенів, характерних для Альп. Альпи частково утворюють межу Франції з Італією і Швейцарією, а частково тягнуться в межі південно-східної Франції аж до р. Рони. Величні вершини, як, наприклад, вища точка Західної Европи гора Монблан (4807 м), живописно виділяються на тлі льодовикових долин. На відміну від Піренєєв, в Альпах є ряд щодо досяжних перевалів. Гори Юріївна, уздовж яких проходить межа з Швейцарією, розташовані між Женевою і Базелем. Вони мають складчасту будову, складені вапняками, нижчі і менш розчленовані в порівнянні з Альпами, проте сформувалися в ту ж епоху і мають тісний геологічний зв'язок з Альпами. У Франції в горах альпійської системи немає значних рудних родовищ. Проте завдяки великим висотам і великій кількості опадів ці гори є важливими джерелами води і енергії, що широко використовувалося при споруді гідроелектростанцій. Грунти гірських районів, за винятком днищ долин, малопотужні і не придатні для землеробства. Схили долин сильно заліснені, і лісове господарство грає велику роль в економіці цих районів. Гірські луги, розташовані вище межі лісу, служать основою для розвитку молочного тваринництва.
Низовини. Верхнерейнськая низовина - в Германії і Франції, між горами Юріївна і Рейнськими Сланцевими горами. Довжина близько 300 км.; по Верхнерейнськой низовини протікає р. Рейн. Обробіток пшениці, цукрового буряка; сади, виноградники. Крупні міста: Страсбург, Франкфурт-на-майне, Мангейм. Гаронськая низовина - у Франції, протягується уподовж
р. Гаронна в її середній і нижній течії (складова частина Гаронськой низовини - Ланди). Широколистяні і саженіє соснові ліси. Сади, виноградники, посіви зернових, обробіток тютюну. Ронськая низовина - на південному сході Франції, по середньому і нижньому перебігу р. Рона. Довжина близько 300 км.
Піднесеності. Арморіканськая піднесеність - на північному заході Франції, в Нормандії і на п-ове Бретань. Висота до 384 м.
Плато. Центральний масив, розташований між басейнами річок Луари, Гаронни і Рони, є найбільшим масивом, що виник в результаті руйнування стародавніх герцинських гір. Подібно до інших стародавніх гірських областей Франції, він піднявся в альпійську епоху, при цьому м'якші породи в Альпах були зім'яті в складки, а щільні породи Центрального Французького масиву розбиті тріщинами і розломами. По таких порушених зонах піднімалися глибинні розплавлені породи, що супроводилося вулканічними виверженнями. У сучасну епоху ці вулкани втратили свою активність. Проте, на поверхні масиву збереглися багато вимерлих вулканів і інших вулканічних форм рельєфу.
Рівнини. Паризький басейн знаходиться на півночі центральної Франції в оточенні Арморіканського масиву, Центрального Французького масиву, Вогезов і Арденн. Навколо Парижа розташована система концентричних уступів гряд, розділених вузькими смугами рівнин. Гаронськая низовина, розташована на південному заході Франції у підніжжя Піренєєв, - рівнинний район з родючими грунтами. Ланди, трикутна клиновидна ділянка, на північний захід від нижньої течії Гаронни відрізняються менш родючими грунтами і засаджені хвойними лісами. Грабен Рони і Сонні в південно-східній Франції утворює вузький прохід між Альпами на сході і Центральним Французьким масивом на заході. Він складається з ряду невеликих западин, розділених сильно розчленованими піднятими ділянками. Водні ресурси. У Франції чотири великі річки - Сіно, Луара, Гаронна і Рона, серед них найбільшою довжиною (1000 км.) відрізняється Луара. Найбільші морські порти Гавр, Нант, Бордо і Марсель розташовані в гирлах цих річок.
Сіно дренує Паризький басейн і впадає в Атлантичний океан у Гавра. Вона відрізняється рівномірним розподілом стоку протягом року, що сприяє судноплавству, і сполучена каналами з іншими річками.
Луара бере початок в Центральному Французькому масиві, перетинає південну частину Паризького басейну і впадає в Атлантичний океан у Нанта. Рівень води в цій річці сильно коливається, тому часто бувають повені. Це характерно і для Гаронни.
Система каналів сполучає
між собою основні річки
Флористчні ресурси. У горах поблизу снігової лінії поширені голі скельні субстрати з незначним розвитком мохів і лишайників. Далі вниз по схилах, але все таки вище за верхню межу лісу альпійські луги використовуються для випасу овець і великої рогатої худоби. Нижче за верхню межу лісу вищий пояс представлений хвойними лісами з сосни, модрини, ялиці і ялини, у самої межі їх зростання гальмується і переважає кріволесье, але з пониженням висоти дерева стають вищими і стрункішими. Хвойні ліси змінялися широколистяними з дуба, буку і каштана. У Франції збереглися лише незначні залишки величних лісів, які колись покривали рівнини і низькі гори. Велика частина рівнин розорана, а ділянки лісу приурочені до бідніших грунтів. Проте рівнинні райони Франції зовсім не позбавлені дерев: уподовж дорогий і каналів зазвичай тягнуться лісопосадки. Вони особливо типові для ландшафтів бокажей (bocage) Нормандії і Бретані. Найбільш своєрідна рослинність среді- земноморського побережжя, де можуть існувати тільки рослини, що переносять тривалу літню засуху. Замість лісів тут ростуть ізольовані невисокі дерева і чагарники, між якими Місцями збереглися зайці, а з копитних в окремих крупних лісових масивах зустрічаються благородний олень, косуля, кабан і бобер. Рибні ресурси Франції сильно виснажені. Велику частину улову в річках і озерах складає форель, яку розводять штучно. У затоці Біськайськом ведеться промисел сардин, камбали і оселедця, а також омарів, креветок і молюсків.
2.2 Біоклиматичні ресурси
Над територією Франції відбувається безперервна боротьба між масами океанічного повітря із заходу, континентального - зі сходу і середземноморського - з півдня. Клімат будь-якої частини країни залежить від переважання тієї або іншої тенденції, позначається також вплив висоти і місцевих умов. Океанічний вплив виявляється у встановленні теплої вологої погоди. Західні повітряні маси, проходячи над теплими водами течії Северо-атлантічеського, насищаються вологою. При проходженні над океаном це повітря влітку охолоджується, а взимку прогрівається. В результаті при розповсюдженні західних повітряних мас рідко спостерігаються екстремальні температури. Н., у Бресті середня температура січня 7° З, липня - 17° С. Здесь волого, за рік налічується 185 днів з осіданнями, а загальна сума опадів досягає 840 мм. Велика частина опадів випадає у вигляді безперервного дощу, що мжичить. Небо зазвичай затягнуте хмарами, але снігопади і морози бувають рідко.
Континентальний вплив супроводиться сухою погодою з різкішими температурними контрастами. Повітряні маси, що поступають зі сходу з обширних внутрішніх частин Євразії, приносять мало вологи. При цьому взимку встановлюється холодна погода, а влітку - жарка. Н., у Страсбурзі середня температура січня - 1° З, і взимку період з температурами нижче 0° Із зазвичай складає 80 днів, включаючи не менше 20 днів з снігом. Проте літо в Страсбурзі печеня і часто задушливе, характерні рясні дощі. Средізем-номорськоє вплив розповсюджується на приморську зону шириною 160 км. на півдні Франції. Зими тут м'які і сирі, хоча велика частина опадів випадає у вигляді нетривалих злив, а в проміжках між ними коштує ясна погода. Літо жарке і сухе. Н., у Марселе середня температура січня 7° С, а липня - 22° С, хоча вдень температура іноді підвищується до 38° С. Средняя річна сума опадів складає 580 мм, в році налічується 95 днів з осіданнями. Містраль, холодний вітер, що іноді дме з півночі, особливо взимку, приносить незвично холодну погоду на середземноморське побережжя Франції. Місцями клімат істотно змінюється з висотою - в таких гірських районах, як Вогези, Юра, Центральний масив, Піренєї і Альпи. В цілому з висотою температура знижується, а кількість опадів збільшується. У горах навіть в розпал літа вдень бувають низькі температури і сильні снігопади. Велика частина снігу навесні і літом тане, але на великих висотах сніг зберігається, там розвинені льодовики. Монблан покритий снігом круглий рік.
2.3 Гидромінеральниє ресурси
У Франції дуже велика кількість водних ресурсів: озер, річок, проток, заток і інших. На побережжі країни розташовано багато курортів, баз відпочинку, лікувальних комплексів. Тут знаходяться такі знамениті курорти, як Vichy (центральний район Франції, на березі озера і річки Алье); Deauville (на північний захід від м. Гавр, на березі протоки Ла-манш); Quiberon (південь однойменного півострова західного побережжя Франції), La Baule (у 450 км. від Парижа, має пляж протяжністю 9 км.); Cannes (на захід від Ніцци, берег затоки Ла-напуль); Roscoff (Північ Бретані); Ciboure (невеликий курорт з величезних кількістю видів водного спорту).
Лікування на мінеральних курортах здійснюється під спостереженням лікаря з використанням мінеральної води, лікувальних грязей і клімату в лікувальній меті. У Франції налічується 150 термальних станцій-курортів. Відмітною особливістю французьких мінеральних курортів є відсутність готелів високих категорії, в основному представлені готелі категорії 2**-3***.
Свідчення для лікування на мінеральних курортах Франції: більшість захворювань виліковуються мінеральною водою і лікувальними грязями.
Мінеральні курорти чудово підходять для страждаючих різними видами захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки, порушеннями обміну речовин, лікування суглобів, надмірною вагою. Пиття мінеральної води з джерела займає центральне місце в курортному розкладі. Питний курс (щоденна доза і час споживання мінеральної води) призначається лікарем. Новим напрямом в роботі мінеральних курортів є оздоровчі програми, які проводяться на базі мінеральної або прісної води.
На курортах застосовують загальні і місцеві мінеральні ванни при захворюваннях серця і судин, опорно-рухового апарату (суглобів, зв'язок, м'язів), нервової системи, при гінекологічних захворюваннях і ін. Полоскання і інгаляції мінеральною водою призначають при захворюваннях носоглотки і верхніх дихальних шляхів, зрошування - при гінекологічних захворюваннях, промивання і клізми - при захворюваннях кишечника. Мінеральна вода, вжита, безпосередньо впливає на рецептори слизистої оболонки порожнини рота, шлунку і частково дванадцятипалої кишки, рефлекторно нормалізуючи шлункову секрецію і сприяючи видаленню зайвого слизу. Пиття мінеральних вод стимулює також освіту і виділення жовчі, впливає на обмін речовин. Протипоказання: разниє для різних курортів. Протипоказаннями для лікування на курортах в більшості випадків є гострі інфекційні захворювання, запальні захворювання шкіри і внутрішніх органів, деякі захворювання серцево-судинної системи, онкологія, а також будь-які хронічні недуги в стадії загострення. Кращий час для відпочинку на мінеральних курортах - осінь і весна, період загострення хронічних захворювань. Не побоюйтеся осінньої прохолоди - середньоєвропейські курорти порадують Вас сонячною і сухою погодою, розкішними фарбами літа, що йде, і свіжістю повітря, подібного до букета дорого провина. Весна в Европе - це час ніжної спаржі, квітучих гіацинтів і запашних молодою зеленню парків.
2.4 Природно -
антропогенні рекреаційні
2.4.1 Національні природні парки
Національні парки Франції займають майже 9% її площ (близько 48 720 кв. км.), причому це тільки крупні території, що охороняються. Характерною межею організації французької природоохоронної системи є доповнююча крупні заповідники мережа з майже півсотні регіональних парків і сотні невеликих територій, що охороняються, які займають в цілому ще 7% територій країни, що утворює одну з найбільших екологічних зон в Західній Европе. При цьому французькі заповідники в більшості своїй не є чисто природними зонами в звичайному розумінні - на їх території активно розвивається активний туризм, розташована безліч історичних пам'ятників і об'єктів культурної спадщини, сільськогосподарських зон і леснічеств. Тому недивно, що заповідних зон припадає на частку до 10% зарубіжних гостей. До речі, самі французи набагато активніше в цьому плані - до 23% внутрішнього туризму в тому або іншому ступені доводиться на заповідники.
Старий парк Тюїльрі (Tuileries) в Парижі. Старий парк миру, найбільший парк Франції, один з красивих парків планети, чиє планування до цих пір служить прикладом для всіх паркових дизайнерів.
Меркантур (Parc National du Mercantour). Національний парк Меркантур займає однойменний гірський масив площею близько 685 кв. км. в північній частині департаменту Приморські Альпи, на межі з Італією. Заснований в 1979 році навколо вищої точки регіону - гори Жела він за короткий строк перетворився на один з найбільших заповідників Европи, привертаючий увагу туристів цілим набором природних і історичних об'єктів.
Пор-кро (Parc national de Port-cros). Національний парк Пор-кро займає частина території Йерських островів на на південний схід від Тулона. Разом з ботанічним заповідником острова Поркероль парк займає близько 10 кв. км. суші і близько 80 км. акваторії. Це перший морський заповідник Европи (заснований в 1963 р.), що спеціалізується на охороні унікальних екосистем сухих середземноморських островів і прилеглих до них вод.
Вануаз (Parc national de la Vanoise). Національний парк Вануаз був заснований 6 липня 1963 року, з'явившись найпершим заповідником такого рівня у Франції. Він охоплює близько 1250 кв. км. однойменного гірського масиву, розташованого в південно-східній частині департаменту Савойя, між річкою Ізер на півночі, італійською межею на сході, перевалом Мон-сени на південному сході і довжиною річки Арк на південному заході.
Екрен (Parc national des Ecrins). Національний парк Екрен лежить на межі департаментів Ізер і Верхні Альпи, в межах Дофінських Альп, масиву Дюпельву і спис Екрен (4102 м). Цей гірський заповідник площею 918 кв. км. заснований в 1973 році для охорони обширного району соснових і дубових лісів, альпійських лугів і пусток. Але головною прикрасою парку є достаток льодовикових форм рельєфу .