Рекреаційно-туристичний комплекс Індії
Вступ
Сьогодні розвиток туризму набуває особливого значення. Адже туризм це одна з форм раціонального використання вільного часу, проведення дозвілля, задоволення пізнавальних інтересів, оздоровлення та лікування населення. Вона стала можливим засобом вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.
Туризм - це також своєрідна візитна картка країни, що знайомить зарубіжну громадськість зі станом економіки, розвитком національної культури, віковими традиціями духовним потенціалом нації. Це і є важлива стаття надходжень коштів до бюджету країни в тому числі і валютних.
За прогнозами експертів, саме ця галузь стає рушієм світової економіки у XXI столітті.
До 2010 року кількість туристичних подорожей подвоїться. Жодна галузь світового господарства не працює настільки стабільно, як туризм.
Індія – велика країна на півдні Азії, яка розкинулася від льодовикових піків Каракарума до мису Кумарі, що омивається екваторіальними водами, від засушливих пустель Раджастхана до болотних заростів Беталії. Індія - одна з найбільших за площею і друга після Китаю за населенням країна світу. Сьогодні Індія – індустріально-аграрна країна, це один із великих світових інвестиційних ринків. Індія є також і торговельним партнером України, Росії та інших країн Центрально-Східної Європи.
Таким чином, ми бачимо, що дана тема є досить актуальною з позицій перспектив розвитку туризму. Вивчення особливостей розвитку туристичної сфери Індії дасть можливість не лише визначити пріоритети цієї крани у цій сфері, але й почерпнути необхідний рівень інформації, що може знадобитися в майбутньому.
Метою написання курсової роботи є дослідження розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Індії.
Основними завданнями в роботі є:
Визначення сутності, значення та місця туризму в господарському комплексі;
Обґрунтування передумов розвитку і розміщення туристичного комплексу Індії;
Аналіз сучасного рівня розвитку і структури туристичного комплексу світу;
Аналіз розміщення і регіональних відмінностей розвитку туристичного комплексу Індії;
Огляд основних проблем та перспектив подальшого розвитку туристичного комплексу Індії.
Важливим під час написання курсової роботи є визначення об'єкту та предмету дослідження. Об'єктом в роботі виступають продуктивні сили як основа розвитку господарського комплексу. Предметом виступає розвиток та розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Індії.
При написанні курсової роботи було використано методи аналізу, порівняння, бібліографічний, картографічний, графічний, тощо.
1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві країни
Туризм цілком справедливо називають “Феноменом ХХ століття”. Його розвиток відіграє значну роль у залученні до бюджету країни валютних надходжень, демократизації суспільства, підвищенні культурного рівня людей. Він сприяє налагодженню взаєморозуміння та довіри між країнами й народами і є по суті складовою сучасних міжнародних відносин.
За обсягом експортних послуг туризм посідає третє місце у світі, поступаючись лише нафтовій промисловості та радіоелектроніці.
Для того щоб розкрити сутність туризму, необхідно розглянути його місце у суспільному відтворенні. В економічній літературі відтворення визначається як постійне повторення суспільного процесу виробництва, який поділяється на дві фази: виробництво та споживання. Вони пов’язанні між собою опосередковано через розподіл та обмін. Отже, до якої з двох фаз можна віднести туризм? З економічної точки зору туризм – це особливий вид споживання туристам матеріальних та духовних благ, послуг, товарів. Тобто туризм належить до фази споживання. Проте матеріальні та духовні блага, послуги та товари, перед тим, як вони будуть споживатись туристами, треба створити. А процес створення матеріальних благ – це виробництво. Отже, туризм належить також до фази виробництва. Діалектичне поєднання в туризмі процесів виробництва та споживання виступає як двоїстість туризму. Тобто сутність сучасного туризму характеризується двоїстістю.
Слід зазначити, що туристичне господарство створює туристичні послуги, а споживає їх турист. Якщо розглядати туризм як специфічні відносини між туристом та туристичним господарством, то можна стверджувати, що відношення туриста до туристичного господарства проявляється у споживанні туристичних послуг. Звідси сучасний туризм виступає як діалектична єдність туристів та туристичного господарства. Виробнича сторона туризму в суспільному виробництві виділяється в галузь народного господарства.
Вивчення рекреаційно-туристичного комплексу з наукової точки зору (у ряді інших дисциплін) з недавніх пір привернуло увагу вчених багатьох областей знань. У зв'язку з цим виникла необхідність в розробці точних визначень і термінів. Ця проблема не так проста, як здається на перший погляд. Нею щорічно займаються різні організації, включаючи Організацію Об’єднаних Націй, Всесвітню туристичну організацію, Організацію економічного співробітництва і розвитку.
Міжнародні організації постійно звертаються до теми тлумачення термінології, в основному з метою узгодження принципів міжнародної статистики. Так, в 1937 р. визначення «міжнародний турист» було дано на Конференції експертів за статистикою Ліги Націй. В 1950 р. International Union Official Travel Organization (IUOTO) – Міжнародне об’єднання офіційних туристських організацій (МСОТО), перетворений в 1975 р. у Всесвітню туристичну організацію (ВТО), уточнив визначення «турист», ввівши нові поняття: «екскурсант» і «транзитний мандрівник». При цьому було дано чітке розмежування цих категорій від категорії «турист».
Певні групові і економічні інтереси країн істотно впливають на тлумачення понять, що приймаються за основу в національних нормативних актах, регулюючих певні відносини у сфері туризму.
Туризм у сучасному уявленні – велика економічна система з різноманітними зв’язками між окремими елементами як у межах народного господарства окремої країни, так і в межах зв’язків національної економіки зі світовим господарством у цілому.
Туризм – це динамічне, розвинене, орієнтоване на споживача явище. Всесвітня рада з туризму і подорожей вказала на наступні характеристики сучасного туризму:
це найбільша індустрія світу, що має приблизно 3,5$ трильйона оборотного капіталу і включаюча такі компоненти як подорожі (круїзи, автобуси, літаки, автомобілі, залізниці); мешкання (готелі і мотелі, конференції, виставки, зустрічі); харчування (ресторани, кафе, бари); відпочинок і дозвілля (ігри, парки, розваги, атракціони);
провідний платник податків;
працедавець 127 млн. людей, тобто приблизно 15% зі всіх працюючих;
сама прогресивніша галузь не тільки європейської, але і світової економіки.
Туристська індустрія - це сукупність засобів розміщення; транспортних засобів; об'єктів харчування, розважального, пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного і іншого призначення; організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.
В більш широкому плані туристську індустрію можна визначити як міжгалузевий комплекс, що включає:
- пасажирський транспорт (повітряний, водний, автомобільний, залізничний) з його розгалуженою мережею технічних служб;
- різні спеціалізовані туристські підприємства і підприємства галузей, що не мають яскраво вираженого туристського характеру (зокрема, транспортного машинобудування і автомобілебудування, паливної промисловості, капітального і дорожнього будівництва, місцевої промисловості по виготовленню сувенірів, харчової промисловості, багатьох галузей сільського господарства і т.д.);
- широку сферу послуг, якими користується турист.
Розрізняють наступні види туризму [7, с. 58-63]:
маршрутно-пізнавальний;
спортивно-оздоровчий;
діловий і конгрес-туризм;
курортний, лікувальний;
фестивальний;
мисливський;
екологічний;
шоп-туризм;
релігійний;
учбовий;
етнічний і ін.
Ці види туризму можна згрупувати в декілька загальних розділів:
Рекреаційний туризм. Цей вид туризму є для багатьох країн наймасовішою формою. Поїздки іноземних туристів переслідують, перш за все, саме цю мету, причому характерна велика тривалість всієї поїздки, менша кількість міст, що входять в маршрут, і відповідно, велика тривалість перебування в одному місті.
Інша особливість масових поїздок на відпочинок полягає в широкому використанні авіаційного транспорту і, перш за все чартерних перевезень.
Особливо відрізняються від інших видів туризму поїздки з метою лікування. Перш за все, це суто індивідуальний вид поїздок, хоча окремі туристи можуть об'єднуватися туристською фірмою для сумісних перевезень з метою отримання групових знижок на проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування – 24 – 28 днів, тобто значно вище, ніж по інших видах туризму.
Екскурсійний туризм. Для екскурсійного туризму, як і для рекреаційного, характерні поїздки як на індивідуальній, так і на груповій основі. Цей вид туризму включає поїздки з пізнавальною метою.
Отже, при аналізі необхідно виділити по кожній країні категорії населення, що цікавиться пізнавальними поїздками взагалі і в дану країну зокрема, а також ті туристичні організації, які спеціалізуються на такому виді туризму.
Необхідно мати на увазі, що пізнавальні цілі можуть поєднуватися з метою відпочинку. Пізнавальна поїздка може передувати відпочинку на курорті або під час відпочинку туристи можуть їздити на екскурсії, включаючи навіть відвідини інших міст.
В багатьох країнах характерною особливістю пізнавальних поїздок є тенденція вирушати на великі відстані з відвідинами за одну поїздку великого числа країн і міст. Для цього виду туризму важко виділити який-небудь один вид транспорту, що використовується. Разом із значним об'ємом авіаперевезень, включаючи чартерні, можна відзначити зростаючу популярність туристських поїздок по залізниці, річкових і морських круїзів.
Одним з різновидів пізнавальних поїздок є автомобільний туризм. Поїздки на автомашинах і автобусах дають великі в порівнянні з іншими видами транспорту можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають таку велику специфіку, що їх прийнято виділяти в окремий вид туризму. Необхідно враховувати, що в даному випадку ними займаються тільки спеціалізовані туристські організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації. Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужче спеціалізація фірм, організуючих поїздки з розміщенням в кемпінгу.
Науковий туризм. Даний вид туризму, що включає поїздки з метою участі в різних конгресах, симпозіумах і нарадах, займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. За наявними оцінками, учасники подібних міжнародних заходів складають 6 – 7% загальної кількості іноземних тимчасових відвідувачів, і на їх частку доводиться біля 10% валютних надходжень від туризму. Учасники міжнародних заходів в основному використовують авіаційний транспорт.
Діловий туризм. Поїздки з діловою метою розглядаються як одна з найважливіших складових частин сучасного міжнародного туристського обміну. Більш того, цей вид поїздок вважається одним з найперспективніших, оскільки він базується на об'єктивній закономірності подальшого міжнародного розподілу праці. Одним з різновидів ділових поїздок є також поїздки для участі або для відвідин міжнародних і національних виставок і ярмарків. Вельми поширеною формою ділових поїздок є конгреси і наради різних міжнародних організацій. Ще однією формою ділового туризму є поїздки у складі спеціалізованих груп по професіях. З останні роки попит на такі поїздки також постійно зростає.
Етнічний туризм. Цей вид туризму, пов'язаний з відвідинами родичів або місць народження батьків, займає важливе місце в міжнародному туризмі. В цьому край своєрідному виді туризму за останні роки відбуваються певні структурні зміни, що міняють його характер. Різновидом етнічного туризму є прикордонний обмін, що дає для статистики значні цифри кількості тимчасових відвідувачів, але не має такого великого економічного значення.
В той же час при всій різноманітності видів туризму можна прийти до висновку, що самі загальні види туризму, такі як поїздки, з пізнавальною метою, з метою відпочинку або для ділових зустрічей, в основі своєї класифікації повинні мати територіальний принцип і усередині національного ринку ділиться по видах туризму.
Головним чинником прогресу туризму виступає підвищення продуктивності праці. Зростання продуктивності праці призводить до збільшення створення матеріальних благ та зменшення витрат часу на їх виробництво. Тобто йде процес зростання абсолютної маси вільного часу в суспільстві.
Як наслідок активізується процес суспільного споживання як в кількісних, так і в часових показниках.
Це призводить до різкої зміни структури споживання. Зменшується питома вага товарної маси з одночасним зростанням частки різних послуг. У народному господарстві це проявляється у вигляді зростання третинного сектору економіки. Одними з головних серед цих послуг виступають туристичні послуги. Це явище можна назвати – “відносне зростання попиту на туристичні послуги”.
Зростання продуктивності праці супроводжується збільшенням доходів на душу населення. Оскільки частина доходу витрачається на оплату туристичних послуг, то зростає і кількість туристичних послуг, яка може бути оплачена людиною.
Це явище характеризується як “абсолютне зростання попиту на туристичні послуги”. А якщо ще взяти до уваги зростання населення Землі, то можна сказати, що внаслідок прогресу попит на туристичні послуги зростає в “геометричній прогресії”.
Так показано вплив прогресу на споживчу сторону туризму. Тепер слід розглянути вплив розвитку продуктивних сил на його виробничу сторону. Зростання продуктивності праці призводить до концентрації туристичного виробництва, поліпшення якості та розширення номенклатури туристичних послуг з одночасним зменшенням їх вартості.
Також слід вказати й на опосередкований вплив прогресу на туристичне господарство, який здійснюється через розвиток інших галузей, які його обслуговують. Наприклад специфіка туристичних послуг полягає у переміщенні туристів на віддалені території з метою відпочинку, оздоровлення й ознайомлення з природою і культурою, історичними, архітектурними пам’ятками різних місцевостей. Розвиток такої галузі як транспорт призводить до зменшення вартісних і часових витрат на переміщення до туристичного центру з одночасним зменшенням загальної вартості туристичних послуг.
Розвиток продуктивних сил супроводжується збільшенням попиту на туристичні послуги з одночасним зростанням пропозиції. Це призводить до стрімкого розвитку туризму. Оскільки ж зростання продуктивності праці є процес нескінченним, то і розвиток туризму не має межі. На підставі цього можна впевнено твердити, що туристична галузь – це галузь майбутнього.
Туризм виконує рекреаційні функції, які мають глибокий соціально-економічний зміст, сильний регенеративний вплив на суспільство. Адже це здоров’я, а здоров’я – це багатство.
Так само, як майно окремих людей входить до загальнонаціонального багатства, так і їх здоров’я у сумі складає здоров’я нації, яке узагальнено вимірюється середнім віком життя. І якщо держава піклується про здоров’я своїх громадян, то і складова їх власності у національному багатстві велика, і вік їх життя – довгий. Ці дві категорії діалектично взаємозв’язані . статистика свідчить, що бідні рідко бувають здоровими, а багаті значно рідше бувають хворими.
Здоров’я – це і товар. Причому товар не тільки досить цінний, але і унікальний, його можна ні замінити іншим, ні імпортувати. Його можна купувати (зберігати) через рекреаційні послуги, а також продавати (витрачати) день за днем на виробництві за зарплату, яка повинна би компенсувати понесені витрати.
Ось чому підтримання і відновлення (рекреація) повноцінного здоров’я повинно бути предметом особливої турботи держави. Аби людина в умовах ринкової економіки могла нормально користуватися рекреаційними послугами, вона повинна відповідно заробляти. Результативний туризм можливий тільки у багатому суспільстві. І треба сказати, що розвинуті країни досить серйозно займаються вдосконаленням умов і якості відпочинку своїх громадян. Індустрія відпочинку щорічно у світовому масштабі охоплює понад 1,5 млрд. чол.
Туризм став великим виробником валового світового продукту. Якщо 52 роки тому, в 1950 році було здійснено 25 млн. міжнародних туристичних поїздок і в бюджет держав надійшло 2,5 млрд. доларів прибутку, то в 2003 році ці цифри відповідно становили 500 млн. і 304 млрд. у нинішньому році приріст обсягів у сфері туризму очікується на рівні 5,5 %, доля цього сектору економіки у валовому світовому продукті становить 10,5 %. Жодна інша галузь не працює так стабільно і динамічно. Динаміку основних показників розвитку світового туризму показано на діаграмі 1:
Діаграма 1
Динаміка кількості туристичних поїздок та грошових надходжень від туристичної діяльності у світі
*Менеджмент туризма: Экономика ткризма: Учебник.- М.: Финансы и статистика, 2004.-320с.
Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Він позитивно впливає на розв’язання такої актуальної для сьогодення проблеми, як зайнятість населення. При цьому витрати на створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів менші, ніж у промисловості
З економічної точки зору особливість туризму полягає в тому, що він породжує нову форму споживчого попиту. Цей попит стосується не лише продукту, а й цілого комплексу товарів та послуг. Зацікавленість країн у розвитку міжнародного туризму можна пояснити тими ж мотивами, що й інтерес до розвитку зовнішньої торгівлі.
Переміщення туристів, що перетинають кордон країни, супроводжується платою в іноземній валюті подібно до того, як і при переміщенні товарів та послуг. Це дуже важливо для тих країн, які стали на шлях розвитку ринкової економіки. Бо ж вони мають дешеву робочу силу, відносно низькі ціни на продукти харчування, а також можуть розвивати виробництво більшості товарів та послуг на місці за мінімальних потреб в імпорті. Саме таким чином досягли успіхів у розвитку туризму Греція, Туреччина, Іспанія, Єгипет та інші країни. Значення туристичного бізнесу постійно зростає. Це пов’язано із підвищенням його впливу на розвиток міжнародного стану країни та окремих регіонів, можливістю поповнення валютних надходжень.
Туризм позитивно впливає на процес диверсифікації економіки, оскільки надає певний обсяг робіт для суміжних галузей системи господарства, які безпосередньо беруть участь в обслуговуванні туристів під час мандрівки. Це стосується роздрібної торгівлі, громадського харчування, готельного господарства, побутового обслуговування, зв’язку, виготовлення сувенірів та інших товарів туристичного призначення, сільського господарства, будівництва, рекламної індустрії, екскурсійної діяльності, культури та сфери розваг. Надання туристичних послуг є вигідним для держави з точки зору використання ресурсів. Зарубіжні туристи платять за туристичний продукт, не вивозячи його з країн. Історико-культурні та архітектурні пам’ятки, природний потенціал залишаються на місці. Особливістю туристичних послуг є те, що споживачі (туристи) мають можливість корисно провести своє дозвілля, отримати приємні враження від мандрівки, оздоровитись, здійснити шоп-тури, розширити культурно-пізнавальний кругозір, поєднати навчання з відпочинком, реалізувати свої потенційні можливості у видах туризму спортивного спрямування.
Таким чином, соціальне значення туризму полягає у забезпеченні відновлення життєвих сил людини, раціонального використовування вільного часу, підвищення освітнього рівня дітей, підлітків, студентів та інших груп населення.
Отже, зважаючи на вище перераховані функції які виконує туризм, можна сказати, що він має велике значення і для економіки багатьох країн світу і для кожної людини індивідуально, тому внесок туризму в господарське життя важко переоцінити.
2. Передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Індії
2.1. Історичні передумови
XIX століття можна вважати родоначальником туризму, але це були подорожі для обраних. Саме в той час з'явилася мода на морські купання і першим світовим курортом став Блакитний берег, що належав у той час Італії. Але найвідомішими мандрівниками того часу (їх ще важко назвати туристами) були аристократи, члени королівських прізвищ, що приїжджали на рив'єру в пошуках благодатного клімату (Блакитний берег, Сан-Ремо, Рапалло), знамениті художники, композитори, письменники, артисти, що прагнули в Італію в пошуках натхнення (Капрі, Сорренто, Таормина).
З початком XX століття туризм став невід'ємною частиною сучасного життя.
Індія - одна з ключових країн світу, що розвиваються, центр тяжіння, ядро регіону Південної Азії. Це країна дуже бідного населення і дуже крупного сукупного господарства. Мабуть, жодна з країн світу не є і сьогодні такою спадкоємицею своєї економічної історії, як трьохтисячолітня Індія. Багатства Індії зробили її легендарною у стародавніх персидців і греків, не раз накликали хвилі завойовників з північного сходу. Але всякий раз індостанська цивілізація «переварювала» чергових завойовників. Пережила вона і останнє - англійське нашестя, коли протягом майже двох століть «перлина Британської імперії» відправляла за океан левову частку плодів своєї праці.
Сучасна Індія відрізняється рядом особливостей, що історично склалися, одні з яких гальмують розвиток, інші, навпаки, сприяють йому. До перших, поза сумнівом, відноситься багатоукладність найширшого діапазону, коли сучасні устрої все ще тонуть в морі докапіталістичних устроїв і їх пережитків (громадське користування землею, натуральне споживацьке господарство, касти, залежне ремесло, кабальна аренда і боргова кабала і т. д.). Разом з тим по вазі в господарстві ведучим вже став капіталістичний (у тому числі державно-капіталістичний) устрій. Нині в Індії діють крупні підприємства світового рівня, включаючи приватні.
2.2. Природні передумови
Основною передумовою, яка має безпосередньо відношення до розвитку та розміщення міжнародного туризму, є рекреаційні ресурси.
Цей вид ресурсів почали вивчати відносно недавно, але вже сьогодні частка рекреаційних ресурсів у ПРП території є досить значною. Для різних видів рекреації (оздоровча, відпочинкова, пізнавальний чи спортивний туризм) використовується велика кількість різноманітних природних об'єктів та їх функцій. Це можуть бути мінеральні джерела, сприятливі кліматичні умови, узбережжя озер і морів, мальовничі ландшафти, заповідники і національні парки, порожисті річки, круті шпилясті вершини.
Використання природних рекреаційних ресурсів залежить від транспортного освоєння території, рівня розвитку інфраструктури. Визначні пам'ятки історії, архітектури, релігії, культури і мистецтва також різко підвищують сукупний рекреаційний потенціал території.
Особливість географічного положення Індії - розташування її в зоні мусонної циркуляції. Сезонність випадання опадів впливає перш за все на умови сільськогосподарської діяльності. Рясні вологою і навіть супроводжувані частими повенями літні (червень—вересень) південно-західні мусони зміняються сухими зимовими північно-східними (березень—травень).
Територіальні відмінності в ступені зволоженості окремих районів досить різкі. В предгірних районах, що зустрічають літні мусони (їх дві гілки: бенгальська і аравійська), - пригімалайська частина Асама, прибережна частина Східної Бенгалії, прибережна низовина біля підніжжя Західних Гат - випадає більше 2000 мм в рік. Рясні осідання і в інших районах Північно-східної Індії і в долині Гангу. На значній частині Деканського плоскогір'я опадів істотно менше - від 500 до 1000 мм. В окремих же районах Північно-західної Індії опадів випадає в рік 250 мм і менш. Тут весь рік переважає континентальне тропічне повітря, що формується над пустелями Західної Азії, і ведення сільського господарства без зрошування в цій частині країни майже неможливе.
Природно-ресурсний потенціал Індії великий і різноманітний. Це перш за все обширні земельні ресурси, у тому числі родючі алювіальні грунти басейнів Гангу, Інду і Брахмапутри. Серед корисних копалин виділяються запаси високоякісного залізняку (близько 18 млрд. т), значні також родовища марганцевої (128 млн. т) і хромової руд (136 млн. т). Є також крупні запаси бокситів, цинку і особливо титана. Світове значення мають ресурси слюди, графіту, барита, берилія.
2.3. Демографічні передумови
Індія - друга по населенню країна світу - впритул підійшла до мільярдного рубежу: 16,4% жителів планети, які займають лише 2,4% її жилої суші. Основна маса населення зосереджена в штатах Уттар-Прадеш (140 млн.), Біхар (90 млн.), Махараштра (80 млн.), Західна Бенгалія (60 млн.), північно-східні штати Аруначал Прадеш, Мізорам, Сикким — відносно самі малолюдні (менше 1 млн. чоловік кожний).
Індія - країна найскладнішої етнічної історії і сама багатонаціональна держава світу, що налічує понад 500 етносів. В релігійній структурі населення Індії різко переважають послідовники індуїзму, його сповідують більше 4/5 всіх жителів країни. Друга за величиною конфесійна община країни - мусульмани (більше 1/10 населення). Найменш численні - християни та буддисти.
Природний рух населення в країні відвіку характеризувався дуже високою народжуваністю і багатодітними сім'ями. Але в колоніальній Індії цьому протистояла і дуже висока смертність: хвилі голоду і епідемій, важка експлуатація і відсутність доступної охорони здоров'я робили життя коротким. Завоювання незалежності і швидкі успіхи медицини, поліпшення соціального положення населення змінили картину. І якщо за першу половину поточного сторіччя число жителів Індії виросло всього в півтора разу (з 238 млн. до 361 млн. чоловік), то за неповну другу половину незалежного розвитку воно збільшилося більш ніж в 2,5 рази.
Що стосується сучасної статево-вікової структури Індії, то вона наведена на діаграмі 2
Діаграма 2
Статево-вікова структура Індії, % до всіх жителів
*Джерело: Рашковский Е. Индия: как цивилизация // МЭ и МО, №3 - 2005 с. 66-73
Як свідчить діаграма 1 частка осіб похилого віку Індії становить всього 5%, а осіб віком до 15 років – 38%, тому протягом найближчих років в країні зростатиме частка економічно-активного населення, тобто працездатних осіб у віці 15-65 років.
Трудові ресурси складають приблизно 60- 65% всього населення. Частка повністю безробітних досягає 10%. Дуже велика питома вага частково зайнятих. Маргінальна зайнятість особливо велика в традиційних галузях економіки. В сучасному секторі зайнято 1/10 частину всього населення. В цілому ж галузеву структуру зайнятості населення відображає діаграма 3.