Рекреаційно-туристські ресурси АР Крим
Міністерство освіти і науки України, молоді та спорту
Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна
Факультет міжнародних економічних відносин та туристичного бізнесу
Кафедра туристичного бізнесу
Рег. №_________
________________
доц. Парфіненко А. Ю.
РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ
АР Крим
(курсова робота)
Виконала:
студентка 2-ого курсу
група УТ-22
Науковий керівник:
старший викладач І.С. Посохов
старший викладач Ю.П. Грицак
Харків – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ РЕСУРСІВ АР КРИМ
1.1. Основні відомості про область (регіон)
1.2. Географічні аспекти формування рекреаційно-
туристичних ресурсів АР Крим
1.3. Коротка історія формування території АР Крим
РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ І
2.1 Природні рекреаційно-туристські ресурси
2.1.1. Природно-географічні рекреаційно-туристські ресурси
2.1.2. Природно-антропогенні рекреаційно-туристські ресурси
2.2. Соціально-історичні рекреаційно-туристські ресурси
2.2.1. Архітектурно-історичні рекреаційно-туристські ресурси
2.2.2. Біосоціальні рекреаційно-
2.2.3. Подійні рекреаційно-
2.2.4. Трансресурсні об’єкти (
РОЗДІЛ 3. РЕСУРСНО-РЕКРЕАЦІЙНЕ РАЙОНУВАННЯ
АР КРИМ
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Поступово туристичні можливості використовуються політиками, бізнесменами, вченими, спортсменами, артистами, просто рядовими громадянами з усіх країн світу, які приїздять в Україну з метою вивчення та обміну передовим досвідом в авіабудуванні, участі в спортивних змаганнях, проведенні концертних заходів та ін. В Україні вже стало регулярним проведення міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів, які з кожним роком залучають все більше і більше іноземних гостей. Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства. Найголовнішим у ефективному використанні рекреаційних ресурсів є наявність туристичної інфраструктури. Це готелі, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії, заклади харчування. Більшість готелів, мотелів, кемпінгів, санаторіїв, баз відпочинку та туристичних баз будувались за проектами, що сьогодні не відповідають міжнародним стандартам. Мережа їх активно формувалась у період масового туризму, з інтенсивною експлуатацією та несвоєчасним капітальним і поточним ремонтом, що призвело до значного зносу цих будівель та оснащення. Багатопрофільність засобів розміщення потребує їх класифікації та стандартизації. Типологічна уніфікація засобів розміщення дозволить створити стандарт, центральною частиною якого мас стати класифікація засобів розміщення, розроблена ВТО. Нинішній і майбутній розвиток туризму потребує активнішої підтримки з боку урядів у плані інформації та просування туризму, а також забезпечення інфраструктури; необхідно освоювати нові ринки, робити кроки щодо забезпечення співпраці в усіх сферах в інтересах максимального заохочення сектору туризму.
Метою курсової роботи є оцінка рекреаційно-туристського регіону України – АР Крим.
Для виконання поставленої мети необхідно розв'язати наступні задачі:
- здійснити загальну характеристику АР Крим;
- розглянути та проаналізувати природно-ресурсний потенціал області;
- вивчити історико-культурні ресурси АР Крим;
- виконати аналіз сучасного стану та перспективи розвитку туристичної галузі в АР Крим.
Об’єктом дослідження є рекреаційно-туристські ресурси АР Крим.
Предмет дослідження – обсяги,
структура і територіальна
Методологічною основою даного дослідження є теоретичні положення сучасної конструктивної географії, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань регіонального розвитку та вчення про природно-ресурсний потенціал.
Робота складається з вступу, 3 розділів, висновків, містить 45 сторінок тексту, 6 рисунків, 2 таблиць, 2 додатків. Список джерел включає 12 найменувань літератури, 3 електронну публікацію.
РОЗДІЛ 1. АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ
РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТСЬКИХ
1.1.Основні відомості про АР Крим
Кримський півострів розташований на самому півдні Україні, на 45 ° північної широти, приблизно на середині між екватором і північним полюсом; курорти Великої Ялти - майже на тих самих широтах, що і Лазурний берег, Ніцца.
Глибоко видається в Чорне море, зі сходу омивається Азовським морем. Площа - близько 26 860 км ². Береги акумулятивно вирівняні. Протяжність берегової лінії понад 1 тисячі км. Найбільші затоки на узбережжі Чорного моря: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська. На узбережжі Азовського моря: Сиваш, Казантипська та Арабатська. На сході Криму Керченський півострів, на заході - Тарханкутський півострів. За характером рельєфу ділиться на 2 частини: переносних рівнинну (70% території) та складчасто-гірську. На півдні Криму - Кримські гори. Найвища точка півострова - гора Роман-Кош висотою 1545 м.
Площа поверхні півострова близько 27 тис. км ², з яких 72% рівнина, 20% гори і 8% озера та інші водні об'єкти. Омивається на заході та півдні Чорним і на сході Азовським морями. На півночі з'єднується з континентом вузьким (до 8 км) Перекопським перешийком. На сході Криму, між Чорним і Азовським морями, розташовується Керченський півострів, на заході звужується частина Криму утворює Тарханкутський півострів [9].
Крайня північна точка Криму розташована на Перекопському перешийку, крайня південна - мис Сарич, крайня західна - мис Кара-Мрун (Прибійний) на Тарханкуті, крайня східна - мис Ліхтар на Керченському півострові. Відстань із заходу на схід (між мисами Кара-Мрун і Ліхтар) - 326 км, з півночі на південь (від Перекопського перешийка до мису Сарич) - 205 км.
Загальна протяжність
Автономна Республіка Крим входить до складу України. Має Верховна Рада, Рада Міністрів, Верховний і Арбітражний суди, місцеві представницькі та державні органи влади.
Республіканський центр - м. Сімферополь.
Адміністративно-територіально
11 міст - республіканського і 6 - районного підпорядкування, 66 селищ міського типу; 990 сільських населених пунктів.
У республіці проживають представники більше 80-ти національностей і народностей. Найбільш чисельними з них - росіяни, українці, кримські татари; з нечисленних - корінні жителі Криму караїми та кримчаки.
Державні мови - російська, українська, кримськотатарська.
Чисельність населення кримчан за оцінкою на 1 лютого 2008 року становила 1969800 чоловік. У містах проживає 1239800 осіб, у сільській місцевості - 730,0 тисяч чоловік. Найбільші міста: Севастополь, Сімферополь, Керч, Євпаторія і Феодосія.
Найбільше місто Кримського півострова - Севастополь - 389 921 жителів (2009), столиця АРК Сімферополь на 2-му місці - 337 139 жителів (2009). Історично для Севастополя і Сімферополя характерно «змагання» за 1-е місце по населенню, третє ж місце з першого всеросійського перепису населення в 1897 році незмінно належить Керчі (станом на 2009 рік 148 120 чоловік [2].
Крим, незважаючи на відносно невелику територію, відрізняється різноманітним кліматом. Клімат Криму ділиться на три під зони:
1) Степовий Крим (велика частина Криму, північ, захід і центр Криму).
2) Кримські гори
3) Південний берег Криму
Клімат північної частини помірно-континентальний, на південному березі - з рисами субтропічного. Середня температура січня від +1 ° C на півночі до +4 ° C на півдні, липня +24 ° C. Опадів від 300-500 мм на рік на півночі до 1000-1200 мм в горах [11].
Степова частина Криму лежить у степовій зоні помірного клімату. Ця частина Криму відрізняється тривалим посушливим і дуже жарким літом і м'якою, малосніжною зимою з частими відлигами і дуже мінливою погодою. Для Кримських гір характерний гірський тип клімату з вираженою поясністю по висотах. Південний берег Криму лежить у субтропічному поясі. Літо також дуже спекотне та сухе, зима ж волога і м'яка. Для Південного берега Криму характерний середземноморський клімат. Сніговий покрив буває лише тимчасовий, встановлюється в середньому раз в 7 років, морози тільки при проходженні арктичного антициклону.
1.2. Географічні аспекти формування рекреаційно-туристичних
ресурсів АР Крим
Південно-східне узбережжя Криму має велике майбутнє. Гарні кліматичні умови, мінеральні джерела й запаси лікувального бруду дозволять перетворити цей регіон у велику курортну зону всесоюзного значення [12].
З географічної точки зору Південний берег Криму (ЮБК) - це прибережна смуга, що тягнеться від мису Айя на заході до міста Теодозії на сході, що у крайніх своїх межах має різний рельєф місцевості, різний клімат.
Цей курортний регіон з півночі захищений від вторгнення холодних повітряних мас Головною грядою Кримських гір; з півдня обмивається незамерзаючим Чорним мором, що є свого роду регулятором тепла: узимку віддає його в атмосферу й зм'якшує морози, улітку приносить прохолодь, зменшує спеку. На усьому Південному узбережжі сприятливі кліматичні умови сприяють виростанню теплолюбних рослин, які очищають повітря, роблять його цілющим.
Клімат на Південного узбережжя м'який, середземноморський. Опади випадають переважно у вигляді дощу, у взимку. Літо сонячного, сухе, у спеку зменшується морськими бризами й тому переноситься легко.
Західний курортний регіон простирається по рівнинному узбережжю Криму від Севастополя до мису Тарханкут. Головними факторами, що визначають його клімат, є море й степ. Відсутність лісових масивів і інших природних перешкод сприяє постійній циркуляції степових вітрів і морських бризів, що створюють специфічні особливості цього кліматичного району. Морські бризи проникають у глиб півострова на 30 км і приносять у денний час прохолодь, насичують повітря негативними морськими солями. У холодний період року на узбережжя переважають різкі північно-східні й західні вітри, у теплий період року - південно-західні, м'які, освіжаючі [1].
Західне узбережжя у Криму - чудовий курортний регіон - має ще багато необжитих місць, незасвоєної курортної цілини.
1.3. Коротка історія формування території АР Крим
У сучасних ландшафтах в результаті тривалої історії формування територій складно поєднуються різнорідні і різновікові освіти. Найбільш давніми є гірські породи. Більш молодими складаються з них великі форми рельєфу. Ще молодше помпи, рослинність, тваринний світ. Різновікові і більш дрібні природні комплекси, що утворюють ландшафти. Поряд з цим сучасні ландшафти в цілому відображають останній період в тривалої геологічної історії формування територій [7].
Особливо великі відмінності природи рівнинної і гірської частин Криму пов'язані головним чином з неоднаковим напрямком руху їх поверхонь, починаючи з крейдяного періоду по теперішній час. Прогинання і накопичення осадових порід відбувалося на основній площі рівнинного Криму, підняття і розмив - в його гірській частині. Складно поєднувалися ці процеси на Керченському півострові. При цьому площі, обриси цих частин півострова і омивають їх морів у минулому неодноразово істотно змінювалися [6].
Перш ніж розглянути походження сучасних ландшафтів півострова, слід більш детально ознайомитися з геологічною будовою його великих частин. У їх кам'яного літопису міститься розгадка історії формування території та природи Криму в цілому. Зрозуміти цей процес необхідно, перш за все, для того, щоб визначити тенденції змін природи у майбутньому.
Рівнинний Крим
Рівнинний Крим розташований у межах Скіфської платформи, утвореної сильно зім'ятими в складки палеозойськими гірськими породами. Їх перекривають у вигляді чохла відносно мало дислоковані осадові відкладення крейдяний, палеогенової, неогенової і антропогенової систем. Палеозойський фундамент платформи знаходиться і різних частинах рівнини на неоднаковій глибині. Він роздроблений тектонічними розломами на великі блоки, які зміщені, але вертикалі відносно один одного. Так, розташованим і середній частині півострова Сімферопольсько-Євпаторійський блок піднятий настільки високо, що його розкривають буровими свердловинами на глибині від декількох сотень до 1600 м. Блоки ж, що утворюють фундамент Альмінській западини на південно-заході і Сиваської на півночі Криму, глибоко занурені. Ще глибше, очевидно на 5-7 км, опущений фундамент північної частини Керченського півострова, яка знаходиться у межах Індоло-Кубанського передгірного прогину.
Таким чином, під чохлом крейдяного і кайнозойського віку осадових порід, що утворюють сучасну майже плоску рівнину Криму, знаходяться палеозойські складчасто-брилові гори, що перевищують по перепаду висот нинішні хребти Великого Кавказу. Чи не дивно? Широко поширені в рівнинному Криму жовто-бурі суглинки, плащем перекривають більш древні форми рельєфу, додатково надають їм М'якість обрисів.
Керченський півострів
Грядово-хвилясто-рівнинний Керченський півострів за походженням пов'язаний, з одного боку, з близько розташованим мегантиклінорним гірським Кримом, а з іншого, з складчастими утвореннями Великого Кавказу. У його межах знаходиться і частина загального для гір Криму та Кавказу Індоло-Кубанського передгірного прогину. У зв'язку з цим за характером рельєфу і геологічної будови Керченський півострів поділяється на дві частини. Південно-Західна, якій відповідає занурена частина Кримського мегантиклинорія, складена зім'ятими в складки майкопськими глинами. Вони утворюють слабохвилясту рівнину. Північно-східна, велика за площею, частина півострова має дрібно розчленований рельєф. Його утворюють різні породи численних невеликих коротких антиклінальних і синклінальні складок елліпсовідних обрисів. Краї складок складаються з міоценових шаруватих вапняків, мергелів, пісковиків і утворюють пагорби твердих мшанкових рифових вапняків. Ядра складаються головним чином з майкопських і сарматських глин. Через розмив цих податливих глин утворилися антиклінальні улоговини з кільцеподібними грядами з більш твердих порід. У багатьох синклінальні складках накопичилися залізорудні відкладення, лесовидні суглинки. Оригінальні форми утворюють сопки грязьових вулканів [5].
Гірський Крим
Гірський Крим розташований
в межах єдиної великої
У геологічній історії півострова можна виділити п'ять великих етапів.
Перший з них - докембрійський і палеозойський (по 14 грудня згідно з прийнятим нами річного календарем) - залишив надзвичайно мало фактичних даних. За ними можна неповно відновити лише окремі моменти з життя першого складчастого поверху Криму, в основному фундаменту Скіфської платформи.
У другий етап - раннемезозойскій (завершився приблизно в 19 годин 17 грудня) – відбулося накопичення осадових порід, які складають великі підняття гірського Криму. На початку цього етапу на місці сучасного рівнинного Криму була гірська країна, яка стала поступово занурюватися, а до кінця в її межах утворилися западини.
У третій етап -
среднемезозойскій (що
У четвертий етап,
що охоплює час від середини
крейдового періоду і майже
до кінця міоцену в неогені
(тобто приблизно до кінця доби
30 грудня), в основному сформований
мегантиклінорій гірського
У останній етап - період новітньої геологічної історії Криму (в останню добу року) - сформувалися сучасні ландшафти півострова - їх рельєф, ґрунти, рослинність та інші компоненти [6].
РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ І СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ РЕКРЕАЦІЙНО- ТУРИСТСЬКІ РЕСУРСИ АР КРИМ
2.1 Природні рекреаційно-туристські ресурси
2.2.1.Природно-географічні рекреаційно-туристські ресурси
Автономна Республіка Крим розташована на півдні країни, в межах Кримського півострова, який глибоко вдається в Чорне море і зі сходу омивається Азовським морем. Він простягається з заходу на схід на 324 км (між мисами Кара-Мрун і Фонар), а з півночі на південь - на 207 км. (від Перекопського перешийка до мису Сарич). На західному узбережжі частина суші виступає далі в море, утворюючи Тарханкутський півострів, а на східному - Керченський. На півночі Крим з'єднаний Перекопським перешийком завширшки 7 км із сусідньою Херсонською областю.
Кримський півострів
лежить приблизно на однаковій
відстані як від екватора, так
і від Північного полюса -5000 км.
Довжина берегової лінії
Крим приваблює відпочиваючих передусім субтропічним кліматом на Південному березі Крима, вузькій смузі землі шириною 2-8 км, що тягнеться від мису Айя до мису Іллі.
Гірський Крим, вкритий лісами, являє собою зовсім інший природний комплекс, відмінний від узбережжя як за своїми кліматичними умовами, так і за складом місцевої флори.
Кримські гори з найвищою точкою Роман-Кош (1545 м) мають переважно карстовий рельєф із великою кількістю печер (їх налічується 900), серед них найдавнішою є Червона (13,7 км), а найглибшою - Солдатська (508 м) (рис. 2.1.).
У Криму прокладено рекреаційні стежки, серед яких найвідомішими є Голіцинська (Новий світ), Боткінська, Тарахташська, Штангеєвська (Ялта), Карадагська (Щебетівка).
Клімат рівнинної частини Криму (близько 70% площі півострова) помірно континентальний, у горах перехідний від степового до субтропічного, що характерний для Південного берега Криму [3].
Територію півострова перетинають
257 річок, здебільшого небагатоводних.
У гірській місцевості водні потоки
утворюють глибокі ущелини-
В області понад 50 солоних озер, що належать до 5 груп - Тарханкутської, Євпаторійської, Перекопської, Чонгаро-Арабатської та Керченської. Вони мають значні запаси лікувальних грязей (бл. 24 млн. м2). Найбільші з кримських озер - Сасик, Сакське, Донузлав, Узунлар.
Перший грязьовий курорт країни - Саки. Про лікувальні властивості Сакського озера писав ще давньоримський учений Пліній Старший.
Вода Мойнакського озера в Євпаторії дає лікувальний ефект при м'язових, кісткових, нервових захворюваннях [7].
Туристично-рекреаційні ресурси Криму - це надзвичайно сприятливі кліматичні умови (особливо на Південному березі), мальовничі ландшафти, тепле море з піщаними і гальковими пляжами (загальною довжиною 450 км, тривалий купальний сезон (понад 4 місяці), джерела мінеральних вод і лікувальні грязі солоних озер. Освоєння в курортно-рекреаційних цілях двох останніх розпочато з середини XIX ст. Сьогодні в Криму налічується понад 700 лікувально-оздоровчих закладів, у тому числі 128 санаторіїв (таб.2.2). В Криму зосереджено 36% санаторно-курортного фонду, понад 30% будинків відпочинку, близько 20% туристських закладів України.
- Природно-антропогенні рекреаційно-туристські ресурси
На території України налічується близько 146 природно-антропогенних об'єктів (таб.2.1).
У Кримських горах багато природно-заповідних територій. Частка природно-заповідного фонду майже втричі більша, ніж в цілому в Україні.
Великим природним багатством Кримських гір є лісові ресурси. В лісових районах, на які припадає близько 40% площі гір, створено природоохоронний фонд різного рівня заповідності.
Основним завданням природних заповідників є збереження природних комплексів і явищ, спостереження за станом навколишнього природного середовища, розробка рекомендацій з охорони природи, поширення природоохоронних знань, екологічне і естетичне виховання громадян.
Найбільшим природно-заповідним об’єктом Кримських гір є Кримський природний заповідник, створений у 1991 р. на базі Кримського державного заповідно-мисливського господарства. Кримський природний заповідник має велику площу. Охороняються ліси, які мають водоохоронне значення, а також луки яйл. Більша частина площі заповідника розміщена в межах Головного пасма. До складу заповідника входять також рівнинні території й частина акваторії Каркінітської затоки з Лебедячими островами. Найбільшими є площі дубових і букових лісів [8].
Загальна площа Кримського природного заповідника становить 44 175,0 га. До його складу увійшли гірсько-лісова частина (34 563,0 га) та орнітологічна філія "Лебедині острови" (9612,0 га), розташована біля північно-західних берегів Криму, у Каркінітській затоці Чорного моря. У заповіднику охороняються найцінніші в Криму дубові, букові й кримськососнові ліси, унікальні реліктові угруповання тиса ягідного, ялівцю високого, а також місця оселення водоплавних і водно-болотних птахів.
Національні природні парки відрізняються від заповідників набором функціональних зон: заповідної, регульованої рекреації, стаціонарної рекреації, господарської. На території останніх трьох зон забороняється будь-яка діяльність, що призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території. Національні природні парки є установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення й ефективного використання території та об’єктів, які становлять особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Регіональні ландшафтні парки створюють для охорони типових для певної місцевості ландшафтів та організованого відпочинку населення. В Україні їх майже 50. Ландшафтні парки створюються за рішенням органів влади областей України та АР Крим.
Заказники створюються з метою збереження та відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, але, на відміну від заповідників, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об’єктів у їх власників або користувачів, які беруть на себе зобов’язання забезпечувати режим їх охорони та збереження [6].
Заказники бувають загальнодержавного та місцевого значення. За об’єктами охорони їх поділяють на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні, карстовоспелеологічні.
Біосферні заповідники.
Це природоохоронні науково-
На території України діють чотири біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський і Чорноморський.
Чорноморський біосферний заповідник був заснований 14 липня 1927 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР № 172 як складова частина Надморського заповідника, у 1933 році став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою. Як біосферний заповідник затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 563. Сесією Координаційної Ради з програми ЮНЕСКО "Людина та біосфера" заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів, відповідний сертифікат видано у 1998 році.
Дендрологічні парки створюють з метою збереження та вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного їх використання.
Зоологічні парки діють у Криму, Одесі, Ялті.
Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – антропологенні ландшафти рекреаційного призначення, що потребують постійного догляду. Вони є в багатьох населених пунктах.
Пам’ятками природи оголошуються як окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне й пізнавальне значення, із метою збереження їх у природному стані. Пам’ятки природи теж бувають загальнодержавного та місцевого значення, а за призначенням – комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, із метою збереження їх у природному стані [6].