Ремонти та поліпшення основних засобів

                                                                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з навчальної дисципліни

«Економіка підприємства»

на тему:

«Ремонти та поліпшення основних засобів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Економікою охоплюються усі без винятку сторони життя людини, пов'язані з задоволенням її фізіологічних і духовних потреб. Щоб підтримувати необхідний життєвий рівень, мати сім’ю, виховувати дітей, людям необхідні їжа, притулок. Ці предмети життєзабезпечення створюються на підприємствах промисловості, сільського господарства, будівництва та при участі підприємств транспорту і зв'язку.

Безумовно, щоб відбувалося  нормальне функціонування підприємства, необхідна наявність визначених засобів і джерел.  Основні  виробничі фонди, що складаються  з будинків, споруд, машин, знарядь  й інших засобів праці, що приймають участь у процесі виробництва, є самою головною основою діяльності підприємства. І тому, раціональне й економічне використання основних фондів є першочерговою задачею підприємства.

Матеріально-технічною  основою процесу виробництва  на будь-якому підприємстві є основні виробничі засоби. Без них не може здійснюватися ні один господарський процес.

Дана робота присвячена проблемам функціонування механізму поліпшення основних засобів в ринкових умовах господарювання, в роботі проаналізовано й узагальнено підходи щодо особливостей формування джерел відтворення основних засобів.

Метою курсової роботи є  вивчення та узагальнення теоретичних, методичних та практичних аспектів питання ремонту та поліпшення основних засобів, аналізу руху, стану та розвитку основних засобів, оцінки ефективності основних засобів, виявлення забезпеченості підприємства основними засобами шляхом аналізу наявності, складу та структури майна підприємства.

       Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

За командно-адміністративної системи господарювання всі наявні основні засоби знаходилися у державній власності, і, відповідно, держава забезпечувала планування обсягу оновлення основних засобів у натуральному виразі і забезпечувала для цього фінансову підтримку.

Перехід більшості підприємств від державної форми власності до приватної, значні зміни у правовому середовищі сприяють перерозподілу важелів впливу механізму поліпшення основних засобів на мікрорівень, що суттєво вплинуло на структуру джерел їх фінансування.

Основними завданнями  при написанні роботи стали:

  • підбір та аналіз літературних і наукових джерел з фінансового аналізу, менеджменту та економіки підприємств тощо;
  • узагальнення отриманих даних;
  • оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Об’єктом дослідження  було обрано підприємство ВАТ «Полтавське  хлібоприймальне підприємство».

Предметом дослідження  – є теоретичні і практичні  аспекти використання основних засобів  підприємства.

Інформаційною базою  дослідження є інформаційні джерела  по основних засобах та фінансова звітність ВАТ “Полтавське хлібоприймальне підприємство” за 2008 – 2010 рр.

У процесі виконання  роботи використовувались економіко-математичні і статистичні методи (порівняння - зіставлені певні показники діяльності підприємства; метод відносних величин - обчислення коефіцієнтів ефективності, прибутковості; аналіз математичний, структурно-логічний та порівняльний та інші).

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ РЕМОНТУ ТА ПОЛІПШЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ТА ЙОГО НОРМАТИВНО - ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

 

  • 1.1. Економічна сутність ремонту та поліпшення основних засобів

    •  

    Ремонтні роботи виділилися в окрему галузь суспільного виробництва і відрізнялись від інших робіт тим, що в процесі них відбувається відновлення або заміна окремих елементів об’єкта. Ремонт основним засобам потрібен для того, щоб підтримувати їх у робочому стані, а також, щоб зменшити їх знос. Об’єктами ремонтів є засоби праці виробничої сфери і сфери обігу, предмети невиробничої сфери та особистого споживання.  Завдяки ремонту основний засіб підтримується в працездатному стані, шляхом відновлення його справності або заміни зношених частин, що в свою чергу спрямоване на зменшення зносу засобів праці.

    Технічне обслуговування можна визначити як комплекс операцій з підтримання об’єкта в працездатному виді.

    Ремонт – це комплекс операцій з відновлення справності основного засобу або його складових частин.

    До поліпшення відносять реконструкцію, модифікацію, модернізацію, технічне переозброєння, дообладнання та інші поліпшення.

    Розглядаючи економічну сутність ремонтів, ми з’ясували, що їх вплив на стан об’єктів  основних засобів вчені-економісти розкривають залежно від того, які види ремонтів проведено. На основі наведеного можна зробити висновки:

    1. Ремонту підлягають всі групи засобів праці, засобів, що обслуговують обіг, та невиробничої сфери.
    2. Об’єктами ремонту можуть бути тільки ті основні засоби, які створені людиною, а не природою.
    3. Ремонту не підлягають: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель та тварини.
    4. Ремонти спрямовані на підтримання об’єктів основних засобів в робочому стані та відновлення їх первісних експлуатаційних характеристик.
    5. Одночасно з проведенням ремонту об’єктів основних засобів може проводитись їх модернізація.
    6. Ремонт одночасно може представляти собою комплекс робіт.
    7. Відновлювальні характеристики ремонту не впливають на первісну характеристику ремонтованих об’єктів.
    8. Ремонт не ліквідує фізичний знос основних засобів.

     

    Ясна річ, що для забезпечення нормального функціонування активних елементів основних виробничих засобів необхідні будівлі, споруди, інвентар, тобто

    пасивна частина основних засобів. 
            Структура основних виробничих засобів є різною в різних галузях промисловості, народного господарства. Основними факторами, які впливають на структуру основних виробничих засобів підприємств, є: рівень автоматизації і механізації, рівень спеціалізації і кооперування, кліматичні та географічні умови розміщення підприємств. Кожний фактор по-різному впливає на структуру виробничих засобів. Поліпшити структуру основних виробничих засобів можна за рахунок: оновлення та модернізації устаткування, ефективнішого використання виробничих приміщень установленням додаткового устаткування на вільній площі; ліквідації зайвого й малоефективного устаткування. 
          Відтворення основних виробничих засобів - це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.  
         Просте відтворення основних засобів здійснюється в тому самому обсязі, коли відбувається заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто тоді, коли постійно відновлюється попередня виробнича потужність.

         Просте відтворення основних виробничих засобів здійснюється у двох формах:

    1) заміна зношених  або застарілих основних виробничих  засобів;

    2) капітальний ремонт  діючих основних засобів. 
    За простого відтворення у кожному наступному циклі відбувається створення основних виробничих засобів у попередніх обсягах та з однаковою якістю. 
         Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування. 
          Процес відтворення основних виробничих засобів має низку характерних ознак, зокрема: 
    1) основні виробничі засоби поступово переносять свою вартість на вироблену продукцію; 
    2) у процесі відтворення основних виробничих засобів одночасно відбувається рух їхньої споживної вартості та вартості; 
    3) нарахуванням амортизаційних відрахувань здійснюється нагромадження в грошовій формі частково перенесеної вартості основних виробничих засобів на готову продукцію; 
    4) основні виробничі засоби поновлюються в натуральній формі протягом тривалого часу, що створює можливість маневрувати коштами амортизаційного фонду. 

    1.2. Ремонти та поліпшення основних засобів

    1.2.1. Обгрунтування необхідності в ремонтах та поліпшенні основних засобів

     

    Основні засоби під впливом  часу, сил природи та в процесі  експлуатації поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні  якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

    На рис. 1.1 показано види та підвиди зносу основних виробничих засобів.

     

    Рис.1.1 Види зносу основних засобів

     

    Фізичний знос — це втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей (потужності, ККД тощо), тобто споживчої вартості, що призводить до поступового зменшення реальної їх вартості — економічного спрацювання. Таке матеріальне спрацювання може бути усувним (тимчасовим) і неусувним (постійно накопичуваним) .

    На ступінь виробничого  зносу впливають різні фактори, зокрема, режим експлуатації засобів, якість матеріалів, з яких вони зроблені, технічна досконалість конструкції, якість монтажу, особливості технологічного процесу, агресивність середовища, в якому вони працюють, способи захисту від нього, якість технічного обслуговування, кваліфікація обслуговуючого персоналу тощо.

    Фізичний знос II роду (природній) виникає під дією сил природи (пожежа, землетрус, повінь тощо).

    Моральний знос викликає «старіння» основних засобів шляхом зменшення вартості діючих засобів праці (втрата реальної вартості) внаслідок науково-технічного прогресу до настання фізичного спрацювання. У випадку, коли внаслідок дії науково-технічного прогресу виробництво аналогічних з діючими засобів праці обходиться дешевше, будемо мати моральне знецінювання І роду.

    З появою нових, більш прогресивних, продуктивних, з кращими техніко-експлу-атаційними характеристиками засобів праці виникає моральне знецінювання II роду.

    У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів  на підприємстві. 
    Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях, саме тому ремонт є важливим виробничим процесом. Від якості й швидкості виконання ремонтних робіт залежить ефективність використання основних фондів на підприємствах.

     

    1.2.2. Джерела коштів на проведення ремонтів і поліпшення основних засобів

     

    За командно-адміністративної системи господарювання всі наявні основні засоби знаходилися у державній власності, і, відповідно, держава забезпечувала планування обсягу оновлення основних засобів у натуральному виразі і забезпечувала для цього фінансову підтримку.

    У ринкових умовах господарювання важливу роль у забезпеченні процесів відтворення основних засобів відіграють власні джерела фінансування. Проте наслідки економічної кризи, нестабільність правового середовища обмежили формування і використання на підприємствах різного галузевого спрямування власного капіталу.

    За ринкових відносин важливе значення має вибір  оптимальної структури джерел фінансування капітальних вкладень. Фінансування капітальних вкладень здійснюється за рахунок власних і залучених коштів  
    Структура джерел фінансування капітальних вкладень підприємства залежить від багатьох факторів, зокрема: від оподаткування доходів підприємства; темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності; структури активів підприємства; стану ринку капіталу; відсоткової політики комерційних банків; рівня управління фінансовими ресурсами підприємства; суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо. 
    Найприйнятнішим для підприємства є комплексний підхід до вибору джерел фінансування капітальних вкладень.

    Не слід забувати, що порушення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами  фінансування капітальних вкладень може призвести до погіршення фінансового стану підприємства.

    Більшість вітчизняних  підприємств неспроможні за рахунок власних коштів здійснити модернізацію та оновлення техніко-технологічної бази. За цих умов вирішального значення набувають зовнішні джерела фінансування, які підприємство може залучити у вигляді банківських кредитів, інвестицій з боку іноземних інвесторів тощо.

    Нестача фінансових ресурсів є основною причиною, що гальмує  процес оновлення техніко-технологічної бази вітчизняної промисловості. Підприємства намагаються залучити будь-які можливі кошти та використати їх хоча б на  поточні цілі.

    Як свідчать статистичні  данні, на даному етапі власні кошти підприємств залишаються головним джерелом фінансування оновлення основних фондів. А участь держави в інвестиційному процесі залишається досить обмеженою.

    Особливе місце у  фінансуванні оновлення основних фондів за рахунок власних коштів підприємства займає амортизація. Сьогодні таке важливе джерело інвестування, як амортизаційні відрахування, недостатньо використовуються підприємствами, а інколи використовуються не на інвестиційні цілі. Така ситуація зумовлена недосконалістю існуючої амортизаційної політики держави, відсутністю контролю за цільовим використанням амортизації.

    Ще одним важливим джерелом фінансування оновлення техніко - технологічної  бази вітчизняної промисловості є бюджетні кошти. Стосовно даного джерела фінансування слід зазначити, що державна підтримка фінансово слабких галузей промисловості може стати останньою надією на подолання кризи та порятунок виробництв окремих видів товарів. В той же час слід надалі уникати не зовсім економічно виваженої підтримки окремих галузей та підприємств, що негативно позначається на діяльності інших економічних агентів.

     

    1.2.3. Поліпшення основних засобів: поняття, організаційна робота з поліпшення; оцінка основних засобів після поліпшення

     

    Основні засоби — це такі засоби виробництва, які відносяться до засобів праці, приймають участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допомогою продукції частинами, по мірі зношування, зберігають натуральну форму та можуть відновлюватися як повністю (реновація), так і частково (ремонт).

    Для відображення участі основних засобів у виробничому  процесі підприємств за функціональною ознакою їх поділяють на промислово-виробничі  засоби, які прямо чи побічно приймають участь у виготовленні продукції підприємства, та непромислові (невиробничі) засоби, які ніякої участі у виробничому процесі не приймають. Вони задовольняють побутові та культурні потреби працівників підприємства і можуть знаходитись на балансі підприємства (їдальні, дитячі садочки, спортивні споруди, будинки відпочинку тощо).

    Для обліку, аналізу та планування залежно від їх призначення  та за натурально-матеріальним складом  основні засоби згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» класифікуються за такими групами (п. 5 [3]):

    1) Основні засоби:

    — Земельні ділянки

    — Капітальні витрати на поліпшення земель.

    — Будинки, споруди та передавальні пристрої

    — Машини та обладнання

    — Транспортні засоби

    — Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

    — Робоча і продуктивна  худоба

    — Багаторічні насадження

    • Інші основні засоби.

    У процесі використання об'єктів основних засобів у господарській діяльності підприємство здійснює витрати, які пов'язані з їх поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), а також витрати для підтримки об'єктів у робочому стані (ремонт).

    Відповідно до П(С)БО 7 підприємства самостійно визначають, які з витрат пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, а які — з їх ремонтом. Але робиться це не довільно, а за критерієм впливу витрат на майбутні економічні вигоди від використання основних засобів.

    Витрати, які приводять  до збільшення майбутніх економічних  вигід, первісно отриманих від використання основних засобів, вважаються витратами  на поліпшення об'єктів основних засобів, що досягається двома способами:

    — збільшенням продуктивності об'єкта;

    — скороченням витрат на його утримання.

    У першому випадку  за рахунок поліпшення об'єктів основних засобів збільшуються доходи підприємства, у другому — знижується собівартість виготовленої продукції, що збільшує прибуток.

    Витрати, які пов'язані з поліпшенням об'єктів основних засобів, носять характер довгострокового використання, тому вони не враховуються у складі витрат відповідного періоду, а капіталізуються, тобто включаються до витрат звітного періоду за допомогою їх амортизації. Для того щоб витрати на поліпшення об'єктів основних засобів підлягали амортизації, на їх суму збільшується первісна вартість об'єкта основних засобів, який був поліпшений.

    п. 14 П(С)БО 7 «Основні засоби» (витяг) від 27.04.2000 р. №92

    Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, які пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та ін.), що приводить до збільшення майбутніх економічних вигід, первісно очікуваних від використання об'єкта.

    Показники та основні шляхи поліпшення використання основних засобів

    Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих засобів й удосконалення планування капітальних інвестицій необхідно  проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні).

    До узагальнюючих показників відносять віддачу основних засобів (фондовіддачу), яка визначається відношенням обсягу виготовленої продукції до середньорічної вартості основних засобів.

    Показник фондомісткості визначає необхідну величину основних засобів для виготовлення продукції заданої величини.

            До системи окремих показників використання основних виробничих засобів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання.

    До показників екстенсивного використання належать такі: коефіцієнт залучення у виробництво устаткування; коефіцієнт використання устаткування в часі; коефіцієнт змінності режиму роботи устаткування.

    Рис. 1.2. Основні напрями інтенсифікації основних засобів

    відтворення ефективного  використання підприємства

     

    Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування. Коефіцієнт змінності можна обчислити за кількістю не лише працюючого, а й наявного устаткування, установленого, запланованого до роботи.

    Приклад. На підприємстві працювало 200 одиниць устаткування, з яких в одну зміну — 40, у дві — 100, у три — 60. Коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнює:

    Кзм= (1 • 40 + 2 • 100 + 3 • 60): 200 = 420 : 200 = 2,1 зміни.

    Устаткування може бути не повністю завантаженим або працювати, але не випускати продукцію, або випускати неякісну продукцію. Тому виникає необхідність показники екстенсивного використання доповнювати показниками інтенсивного використання основних засобів. Особливо важливим серед них коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування.

    Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно обґрунтованої, прогресивної.

    Крім показників екстенсивного та інтенсивного використання устаткування, важливе значення мають показники використання виробничих площ і споруд.

    Ефективне використання основних засобів та виробничих потужностей має велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних засобів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних засобів.

    Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних засобів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними.

    Відновлювальна вартість є вартістю відтворення основних засобів у сучасних умовах.

    Важливе значення і обліку основних засобів відводиться переоцінці. Згідно П (С) БО7 підприємство переоцінює об’єкт основних засобів, якщо його залишкова  вартість значно (більш ніж на 10%) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

    Переоцінена первісна вартість та сума зносу об’єкта основних засобів визначається множенням  відповідно первинної вартості і  суми зносу об’єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об’єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

     

    1.2.4. Ремонти: капітальні, середні, поточні; описання витрат, понесених на ремонти основних засобів

     

    Основні виробничі  засоби в процесі експлуатації зазнають фізичного зносу і втрачають свої експлуатаційні якості. У зв'язку з цим ремонт основних засобів є необхідною умовою виробничого процесу. Від своєчасності та якості ремонту залежить ефективність використання основних виробничих засобів на підприємстві. 
    Своєчасний ремонт основних виробничих засобів запобігає передчасному їх зносу та вибуттю, продовжує строк служби, підвищує виробничу потужність та скорочує потребу в нових капітальних вкладеннях.

    Ремонт — це комплекс робіт щодо підтримування основних засобів у робочому стані протягом усього строку їх служби. Залежно від ролі у відтворенні та оновленні основних засобів усі види ремонту поділяються на поточні, середні та капітальні.

    Поточний ремонт здійснюється для забезпечення роботи основних виробничих засобів і полягає  в усуненні окремих поломок основних засобів і заміні або поновленні їхніх окремих частин.

    Середній ремонт провадиться для часткового поновлення основних засобів із заміною деталей, вузлів обмеженої номенклатури, яка  визначається технічною документацією. 
            Капітальний ремонт машин, устаткувань провадиться для відновлення їх виробничого ресурсу. При цьому здійснюється, як правило, повне розбирання машини або верстата, виявлення дефектів, контроль технічного стану, власне ремонт, складання устаткування після ремонту, його регулювання та випробування. 
    Витрати на всі види ремонтів визначаються підприємствами самостійно, виходячи з технічного рівня, фізичного зносу основних виробничих засобів та забезпечення ремонтних робіт матеріально-технічними ресурсами.

    Особливим видом найскладніших ремонтів є відновний ремонт основних засобів, спричинений їх зруйнуванням унаслідок стихійних лих (пожежі, повені, землетрусу), досить тривалою бездіяльністю.

    У міжремонтний період працездатність основних засобів дотримується за допомогою таких профілактичних заходів, як усунення незначних поломок, чищення, змащування, регулювання тощо. Усі організаційні та технічні заходи з догляду, об-слуговування та ремонту здійснюються в певній послідовності відповідно до типових систем технічного обслуговування та решту основних засобів, що застосовуються на підприємствах.

    Протягом усього фактичного періоду експлуатації устаткування капітально ремонтують кілька разів, у  зв'язку з цим виникає необхідність економічної оцінки доцільності  капітальних ремонтів, особливо наступних після першого. 
    Економічна доцільність капітального ремонту основних виробничих засобів визначається порівнюванням витрат на капітальний ремонт об'єкта з вартістю аналогічного нового устаткування. Якщо вартість капітального ремонту цього об'єкта перевищує вартість аналогічного нового устаткування, то такий ремонт робити недоцільно.

    Фінансування капітального ремонту на підприємстві здійснюється згідно з планом капітального ремонту. План складають на підставі кошторисно-фінансових розрахунків щодо ремонту окремих об'єктів з урахуванням чинних норм, цін, тарифів. Затверджує план керівник підприємства. 
    До складу витрат на капітальний ремонт включають проектно-кошторисні витрати; оплату ремонтних робіт; вартість придбання нових деталей, вузлів, агрегатів; вартість заміни зношених конструкцій і деталей у будівлях і спорудах. 
    Порядок фінансування капітального ремонту залежить від способу його проведення. У разі здійснення капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів підрядним способом на основі договорів розрахунки провадяться за актами приймання повністю відремонтованих вузлів, агрегатів тощо. Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за матеріальні цінності, деталі, які використані в період проведення ремонту основних засобів тощо.

    Контроль за здійсненням  капітального ремонту, оформленням  кошторисно-технічної документації, економним витрачанням грошових коштів здійснює керівник підприємства.

      Підприємства (незалежно від підпорядкування і форм власності) протягом звітного періоду мають право витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) віднести до валових витрат у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних засобів на початок звітного року. У цих самих розмірах названі витрати відносять на витрати виробництва, тобто на собівартість виробленої продукції.