Рентабельність в поліграфії

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  технічний університет України

«Київський  політехнічний інститут»

Видавничо-поліграфічний  інститут

Кафедра організації  видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни

«Економіка  поліграфічного підприємства»

 

На тему

«Рентабельність в поліграфії»

 

 

 

 

Виконавець                     Я.С. Бакаленко

(підпис) ст.гр. СЕ-01

 

 

Керівник                                 Л.П. Шендерівська

(підпис) ст.викладач кафедри ОВПК

 

 

КИЇВ – 2012

Реферат

Бакаленко Я.С. Рентабельність у поліграфії: Курсова  робота / Національний технічний університет  України «КПІ»; Керівник ст. викладач Шендерівська Л.П. – К, 2012. – 37 с., таблиць 5, рисунків 2.

У роботі розглянуто теоретико-методологічні  засади рентабельності; класифікацію та систему показників рентабельності; проаналізовані показники рентабельності в ринковій економіці.

Проведений  аналіз фінансово-господарської діяльності та дослідження показників рентабельності ПАТ «Поліграфкнига» дали змогу  оцінити ефективність та доцільність функціонування підприємства, шляхи підвищення рівня прибутковості.

 

Ключові слова: рентабельність, прибуток, операційна діяльність, дохід, витрати, собівартість, реалізація.

 

Зміст

 

ВСТУП 4

Розділ І.  Рентабельність в поліграфії 5

1.1. Рентабельність як економічна категорія 5

1.2. Класифікація показників рентабельності 8

1.3. Система показників рентабельності 13

1.4. Показники рентабельності в ринковій економіці 19

Розділ ІІ. Оцінка динаміки рентабельності підприємства «Поліграфкнига» за 2000-2001 роки 24

2.1 Економічна характеристика ПАТ «Поліграфкнига» 24

2.2 Аналіз показників рентабельності досліджуваного підприємства 27

Висновки 32

Список використаних джерел 35

 

 

ВСТУП

В умовах ринкової економіки велике значення набувають показники рентабельності, які є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Показники  рентабельності більш повно, ніж  прибуток, характеризують остаточні  результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використовуваними  ресурсами.

Актуальність  теми полягає у тому, що у процесі  становлення ринкових відносин в  Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників рентабельності діяльності підприємства з метою запобігання  його банкрутства і для подальшої  прибуткової діяльності.

Метою роботи є аналіз рентабельності підприємства за декілька періодів, з’ясування факторів, які вплинули на зміни рентабельності і наслідки, які вони мали для підприємства.

Предмет та об’єкт дослідження. Дослідження  проводяться на матеріалах фінансової звітності та облікової інформації публічного акціонерного товариства «Поліграфкнига». Об’єктом дослідження роботи є фінансова  робота підприємства, а саме рентабельність у динаміці за 2000 – 2001 роки.  Предмет  дослідження – ефективність функціонування підприємства.

Структура роботи та її обсяг.  Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновку та списку використаних  джерел. У першому розділі роботи наведені поняття рентабельності, класифікація та система показників рентабельності. У другому розділі проведено аналіз показників рентабельності підприємства «Поліграфкнига».

 

Розділ  І.  Рентабельність в поліграфії

    1. Рентабельність як економічна категорія

 

Фінансовий  стан підприємства залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішні фактори складаються об'єктивно і підприємство не може активно впливати на їх прояви. Внутрішні фактори повинні бути мобілізовані для найбільш сприятливого обліку впливу зовнішніх факторів. У зарубіжній практиці прийнято проводити так званий SWOT-аналіз економічної обстановки підприємства. При аналізі результатів господарської діяльності підприємства необхідно виявляти джерела сформованих результатів, використовуючи даний аналіз. Основними критеріями, що дозволяють оцінити фінансовий стан підприємства, є рентабельність, кредитоспроможність, платоспроможність, ліквідність і фінансова стійкість [9; c. 155].

Для аналізу  кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними  показниками прибутку чи збитку, адже за їх допомогою неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств. Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресурсами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю або дохідністю. Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолютних змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу підприємства [1; с.141].

Відносні  показники мають перевагу в тому, що вони не перебувають під впливом інфляції, оскільки є різновидом співвідношення прибутку та вкладеного капіталу. Економічний зміст таких показників полягає в тому, що вони характеризують прибуток, який отримується з кожної гривні засобів, що вкладаються в підприємство [10; c. 186]

За  навчальним посібником Івахненка В.М., рентабельність підприємства – найбільш узагальнюючий показник його діяльності, в ньому синтезуються всі фактори виробництва і реалізації продукції, оборотність господарських коштів і позареалізаційні фінансові результати [5; c.136].

Данілов О.Д. дає таке визначення: рентабельність (від нім. rentabel - прибутковий, прибутковий), показник економічної ефективності виробництва на підприємствах. Комплексно відображає використовування матеріальних, трудових і грошових ресурсів [3]. Рентабельним вважається підприємство, яке приносить прибуток.

Можна привести ще одне поняття рентабельності за підручником Г.О. Крамаренка: рентабельність - показник, що є відношенням прибутку до суми витрат на виробництво, грошовим вкладенням в організацію комерційних операцій або сумі майна фірми використовується для організації своєї діяльності [6].

У найширшому, найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї  продукції (робіт, послуг) чи окремих  видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів  господарської діяльності; прибутковість  різних галузей економіки.

Рентабельність підприємства є  одним з основних якісних показників ефективності його діяльності, що відображають ступінь використання майна (активів) у господарській діяльності. Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, що виражається певною абсолютною величиною, а підсумком діяльності може бути як прибуток, так і збиток. Однак  оцінки абсолютної величини прибутку недостатньо для доказового судження про успіх господарської діяльності, необхідна порівняльна оцінка, що дозволяє встановити рівень господарювання – рентабельність, комплексний показник рівня віддачі зроблених витрат, залучених в діяльність ресурсів [9; c. 156].

У фінансовому  аналізі використовують різні показники  рентабельності, які є відносними та показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) підприємство генерує на одиницю  реалізованої продукції, активів, власного капіталу тощо. Інформаційною базою для розрахунку основних показників рентабельності є вихідні дані фінансової звітності, а саме – баланс та звіт про фінансові результати [1; с.141].

Рентабельність  безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках [12; c.80].

Рентабельність - якісний показник виробничої діяльності поліграфічної  промисловості. Важлива умова успішного  розвитку галузі – його систематичне підвищення. Зростання абсолютного розміру прибутку і підвищення рентабельності роботи підприємств служать джерелами збільшення внутрішньопромислових накопичень. Це обумовлює необхідність розробки шляхів підвищення рентабельності. При цьому слід виходити з того, що рентабельність - синтетичний показник і на його підвищення впливає безліч факторів. Для поліграфії основні з них: строгий режим економії, покращення використання основних виробничих фондів і оборотних коштів.

Отже, основними відмітними ознаками рентабельності в системі виробничих відносин є такі:

  • відношення прибутку до витрат виробництва, які характеризують рівень прибутковості поточних витрат (на придбання сировини, матеріалів, палива, на амортизацію засобів праці, витрати по управлінню і обслуговуванню виробництва і заробітній платні працівників);
  • відношення прибутку до середньорічної вартості виробничих засобів, що характеризує відносний розмір зростання авансованих витрат і дає оцінку економічної ефективності виробничих засобів.

Реальний сенс мають ознаки рентабельності, які характеризують ефективність витрат по прибутку, отриманому після реалізації. Розподільна функція рентабельності конкретно виявляється в тому, що її величина є одним з основних критеріїв для розподілу частини додаткового продукту - прибутку.    

 

    1. Класифікація показників рентабельності

 

Різні варіанти рішень, що приймаються при  визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої вартості, зумовлюють наявність  значної кількості показників рентабельності та підходів до їх класифікації.

За  Скляренком В.К., показники рентабельності підприємства можна поділити на такі групи [11; с. 414]:

  1. Рентабельність окремих видів продукції, яка характеризує прибуток різних видів продукції, всієї товарної продукції і рентабельність підприємства; слугує основою для встановлення ціни.
  2. Рентабельність реалізації (продажів) показує, який відсоток прибутку отримує підприємство з кожної гривні реалізації, слугує основою для вибору номенклатури продукції, що випускається.
  3. Рентабельність активів (капіталу). Ці комплексні показники характеризують віддачу, яка відповідає 1 гривні відповідних активів; відображає ефективність вкладених в підприємство грошових коштів.
  4. Рентабельність власного капіталу  характеризує прибуток, який відповідає 1 гривні власного капіталу після виплати відсотків за кредит і податків; відображає віддачу чи доходність власних засобів.

На  рис. 1.2.1 наведено класифікацію показників рентабельності за підручником А.М. Поддєрьогіна [12; с.80-81]:

  1. Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків).
  2. Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток, прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий капітал, основний капітал, оборотний капітал).
  3. Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових підприємств.

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.1.              Класифікація показників рентабельності

Класифікацію  показників рентабельності доцільно проводити  на основі величин, що стоять в чисельнику або знаменнику логічної формули [15; с. 394-396]. В чисельнику можуть бути використані:

    • валовий дохід організації;
    • додана вартість;
    • фінансовий результат брутто;
    • фінансовий результат нетто;
    • загальний прибуток;
    • валовий прибуток (маржинальний дохід);
    • чистий прибуток;
    • капіталізована прибуток;
    • надходження (приплив) грошових коштів.

В знаменнику можуть використовуватися:

    • сума всього вкладеного капіталу (сума активів організації);
    • власний капітал;
    • позиковий капітал;
    • вартість виробничих фондів (реальний капітал);
    • витрати виробництва та обігу;
    • виручка від продажів (господарський оборот);
    • витрати (відплив) грошових коштів.

Усі показники  рентабельності можуть бути плановими  та фактичними. Різниця полягає в тому, що для визначення планової рентабельності беруть заплановані дані, для фактичної – фактичні [10, c.188].

За  навчальним посібником Базілінської О.Я., вітчизняний фінансовий аналіз розрізняє три групи коефіцієнтів рентабельності [1, с.143-148]:

1. Витратні. До цієї групи належать рентабельність  продукції,  рентабельність  інвестиційних   проектів,  рентабельність окремих  видів діяльності тощо. Витратні  показники характеризують дохідність  витрат (виробничих, комерційних, інвестиційних  тощо) і показують, скільки прибутку (ефекту) генерує підприємство на  кожну гривню витрат. У загальній  формі цієї групи в знаменнику  завжди будуть витрати. Основним  витратним показником є рентабельність  продукції. 

2. Дохідні.  До цієї групи показників належать валова рентабельність реалізації, чиста рентабельність реалізації, операційна рентабельність реалізації. Дохідні показники характеризують ефективність комерційної діяльності та відображають, яку суму прибутку отримує підприємство з кожної гривні продажу. У загальній формі цієї групи в знаменнику завжди будуть доходи.

3. Ресурсні. До групи ресурсних показників рентабельності належать рентабельність активів (сукупного капіталу) підприємства, рентабельність чистих активів, рентабельність оборотних активів, рентабельність необоротних активів, рентабельність власного капіталу тощо. Результати розрахунку показників цієї групи характеризують ефективність використання підприємством ресурсів та показують величину прибутку, яка припадає на гривню ресурсів. У загальній формі ресурсного показника рентабельності в знаменнику завжди будуть показники балансу. Виходячи з мети аналізу, формуються компоненти ресурсних показників рентабельності: величина прибутку та величина активу

Залежно від мети аналізу діяльності підприємства за навчальним посібником Пономарьова Ю.В. розрізняють [10; с. 186-187]:

1. Загальний  рівень рентабельності підприємства. Такий показник відбиває загальну  ефективність діяльності підприємства  і показує, наскільки раціонально  використовуються матеріальні ресурси підприємства.

2. Рентабельність  виробничих фондів. Цей показник  називають ще рентабельністю  виробництва, що є не зовсім  коректним, оскільки до формування  прибутку залучаються всі види  діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.

3. Рентабельність  сукупних активів, що характеризує  ефективність використання всього  наявного майна підприємства:

4. Рентабельність  власного (акціонерного) капіталу, яка  відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

5. Рентабельність  продукції, що характеризує ефективність  витрат на виробництво та збут  продукції

 

Розглянувши декілька підходів до класифікації показників рентабельності, доцільно використовувати  таку:

  1. Рентабельність активів
  2. Рентабельність продажів
  3. Рентабельність продукції
  4. Рентабельність діяльності

Отже, рівень рентабельності всіх організацій та установ залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку та рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія матеріальних ресурсів, підвищення фондовіддачі та рівня технічного прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Якомога повніше врахування підприємством таких факторів сприятиме підвищенню ефективності його діяльності.

 

    1. Система показників рентабельності

 

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів та ефективності діяльності підприємства. Вони вимірюють  доходність підприємства з різних та групуються в співвідношенні інтересами учасників економічного процесу, ринкового  обміну. Вони є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини  вони є обов'язковими елементами порівняного  аналізу та оцінки фінансового стану  підприємства.

Показники рентабельності характеризуються функціональними  взаємозв’язками щодо впливу на них  факторів і показують, скільки одиниць  прибутку припадає на одиницю явищ і процесів, які брали участь у  його створенні. За функціональною залежністю певному значенню фактора відповідає чітко визначене значення результативного показника [13; c.484].

Основні показники рентабельності:

    1. Рентабельність продукції.
    2. Рентабельність продаж.
    3. Рентабельність активів.
    4. Рентабельність поточних активів.
    5. Рентабельність власного акціонерного капіталу.
    6. Рентабельність власного капіталу.
    7. Валова рентабельність основної діяльності.
    8. Рентабельність операційної діяльності.
    9. Рентабельність звичайної діяльності.
    10. Рентабельність виробничого потенціалу.
    11. Рентабельність статутного капіталу.

 

1. Рентабельність продукції (Рпр) визначається відношенням прибутку від реалізації продукту (Пр) до повної собівартості реалізації продукції (Сп):

                      (1)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі  реалізації продукції на одиницю  витрат в основній діяльності підприємства, тобто ефективність витрат на виробництво продукції [5; c.131].

2. Валова рентабельність продажів (RОS) визначається як відношення прибутку від реалізації (Пр) до доходу від реалізації без податків, які включаються в ціну продукції (Д):

                      (2.1.)

Операційна рентабельність продажів (Ро) визначається як відношення операційного прибутку (По) до чистого доходу від реалізації (ЧД):

                                        (2.2.)

Рентабельність  продажів характеризує доходність основної діяльності підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над  взаємозв'язком між цінами, кількості  товару, що реалізується, витрат виробництва і реалізації продукції [1; c.143].

3. Рентабельність активів (RОА) визначається як відношення прибутку (балансового чи чистого) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь період (Аср):

                       (3)

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає  загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво капіталу, як власного так і залученого [10; c.186].

4. Рентабельність поточних активів (Рпа) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства (Ап.ср):

             (4)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні, що вкладена у поточні активи [13, c.482].

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції  (RОЕ) визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини статутного капіталу підприємства (Кст) за якийсь період:

                                     (5)

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину прибутку, отриману на кожну  гривню вкладень акціонерів в підприємство і залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває ступінь привабливості об'єкта для  вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище потенційні дивіденди. На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає  показник рентабельності активів

6. Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів і визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до власного капіталу підприємства (Кв)

                                       (6)

7.  Валова рентабельність основної діяльності визначається як співвідношення валового прибутку (Пв) та собівартості реалізованої продукції (Срп):

                               (7)

8. Рентабельність операційної діяльності визначається як співвідношення прибутку від операційної діяльності (Под) та операційних витрат (ОВ):

                             (8)

9. Рентабельність  звичайної діяльності визначається  як відношення прибутку від  звичайної діяльності (Пзд) до операційних витрат (ОВ):

                                 (9)

10. Рентабельність виробничого потенціалу визначається як відношення чистого прибутку (Пч) до суми середньорічної залишкової вартості основних засобів ) та середньорічної вартості оборотних активів (:

                     (10)

Рентабельність  виробничого потенціалу є найбільш узагальнюючим показником діяльності підприємства. У ньому синтезуються всі фактори виробництва та реалізації продукції, оборотність коштів підприємства, фінансові результати, отримані в результаті фінансової та інвестиційної діяльності. На рентабельність виробничого потенціалу впливають зміна чистого доходу на 1 грн виробничого потенціалу та зміна прибутку на 1 грн чистого доходу [10; c. 309].

     11. Рентабельність статутного капіталу визначається як співвідношення прибутку до оподаткування (Пдо.оп)та суми джерел коштів (Вдж):

 х 100%                                    (11)

Основна мета аналізу показників рентабельності – це оцінка, моделювання і прогнозування оптимального співвідношення між споживчою вартістю (чистим доходом), одержаною від об'єкта витрат, і витратами на її формування. Щоб визначити, наскільки ефективна господарська діяльність за показником рівня рентабельності, необхідно знати [13; c.483]:

  • яке значення мав цей показник у попередні періоди;
  • який рівень рентабельності свідчить про відсутність ризику;
  • яка рентабельність на підприємствах цього ж або інших секторів економіки і регіонів;
  • які фактори вплинули на зміну рентабельності в часі, її рівень в просторі за регіонами та в порівнянні з іншими класифікаційними ознаками підприємств.

Для оцінки фінансового стану підприємства найчастіше використовуються показники  рентабельності активів, рентабельності чистих активів, рентабельності власного капіталу та рентабельність реалізації. Їх взаємозв’язок відображений на рис. 1.3.1 [11; c. 415]:


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3.1. Система взаємозв’язків показників рентабельності чистих активів


 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3.2.                      Рентабельність реалізації

 

    1. Показники рентабельності в ринковій економіці

 

В умовах ринкової економіки більш  прийнятним виявився показник рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку до господарського обороту (доходу від  продажу товарів і послуг). Його часто називають комерційною  рентабельністю і використовують не тільки для оцінки результатів господарської  діяльності, а й для аналізу  факторів, що впливають на рентабельність до вкладеного капіталу.

Для оцінки ефективності формування прибутку в процесі фінансової діяльності часто використовується вартість залучення  позикового капіталу та коефіцієнт рентабельності середнього залишку грошових активів  на рахунках в банку. Вартість залучення  позикового капіталу характеризує, як співвідносяться між собою сума залучених позикових коштів і витрати з їх обслуговування. Коефіцієнт рентабельності середнього залишку грошових активів на рахунках в банку визначається в тому випадку, якщо відповідно до договору про розрахунково-касове обслуговування банк виплачує підприємству депозитний відсоток за середнім залишком грошових коштів на розрахунковому або валютному рахунках [2; с. 91-97].

У зарубіжній практиці використовуються такі показники  рентабельності:

1. Return on Common Equity (RCE) або Return on Equity (ROE) (дослівно перекладається як "повернення", віддача на власний капітал) є основним показником прибутковості й еквівалентний коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Даний коефіцієнт розраховується як співвідношення чистого прибутку до середнього значення власного капіталу [13, с. 160-162].

2. Return on Assets (ROA) або Return on Total Assets (ROTA) - рентабельність активів, що найчастіше розраховується як відношення чистого прибутку до загальної суми активів. Даний коефіцієнт характеризує ефективність стратегії підприємства в цілому, включаючи те, як побудована структура фінансування, наскільки ефективно розміщені довгострокова і короткострокова заборгованості [13; с. 141].

3. Return on Capital Employed (ROCE) - рентабельність робочого капіталу, яку розраховують таким чином: прибуток до виплати відсотків і податків ділять на різницю між загальною сумою активів і  поточними зобов'язаннями [15; с. 420].

4. Return on Investment (ROI) або Return on Invested Capital (ROIC) - рентабельність інвестицій, що розраховується як співвідношення оперативного характерного результату діяльності до середнього значення інвестованого капіталу. Цей коефіцієнт характеризує у відсотковому співвідношенні середню ставку прибутковості інвестованого капіталу. Він носить частковий характер, оскільки дозволяє судити про економічну ефективність головного оперативного обороту (основного виробництва), але не відображає стан інших оперативних оборотів (наприклад, фінансових вкладень позикового капіталу) [8; с. 18].

5. Return on Sales (BOS) або Profit Margin (PM) - часто перекладається як "норма прибутку", однак відповідає коефіцієнту рентабельності продажів (обороту) і розраховується як відношення прибутку до сплати податків до чистої виручки від продажів [15; с. 421]. Цей показник дозволяє проводити безпосередні порівняння між підприємствами однієї і тієї ж галузі незалежно від наявності у них заборгованості з виплати податків, використання податкових знижок або кредитів. У цілому цей показник характеризує прибутковість продажів, відображаючи існуючі відносини між доходами і витратами і, отже, ефективність виробництва (використані ресурси відносно отриманих результатів) у цілому.

Міру прибутковості функціонування підприємства найбільш точно визначають показники рентабельності, які характеризують рівень віддачі витрат або міру використання наявних ресурсів у процесі виробництва  та реалізації товарів, робіт, послуг. Збільшення показників рентабельності підприємства значною мірою залежить від зростання чистого прибутку, який залишається в розпорядженні  підприємства після сплати податків. Адже в умовах ринкової економіки  чистий прибуток є основою економічного та соціального розвитку підприємства. Тому для підвищення рентабельності підприємства потрібно збільшувати прибуток. А це можна зробити наступними методами [7, с.54-60]:

  • нарощувати обсяги виробництва та реалізації товарів, робіт, послуг;
  • здійснювати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;
  • зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції, тобто знижувати її собівартість;
  • з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є в розпорядженні підприємства, в тому числі і фінансові ресурси;
  • кваліфіковано, зі знанням справи здійснювати цінову політику, оскільки на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
  • грамотно будувати договірні відносини з постачальниками, посередниками, покупцями;
  • вміти найдоцільніше розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.