Республика: понятие и виды

                                    Зміст

Вступ-----------------------------------------------------3

Розділ 1Поняття і визначення республіки------------------4

          1.2Основні види і ознаки республіки---------------------------7

Розділ 2 Республіканська  форма правління

          2.1Президенська республіка-----------------------9

          2.2 Парламентарна республіка--------------------14

          2.3 Змішана республіка-----------------------------16

 Висновок---------------------------------------------------------22

Список використаної літератури--------------------------23

                                                                                                                         2

                                                 Вступ

     Своєрідність  конкретної форми держави,державного  правління та державного устрію  будь-якого історичного життя,задачами  й цілями,що ставить перед собою  держава.Будь-яка держава є єдина  по суті, змісту й формі.Щоб  вона активно функціонувала,щоб  якісно й корисно діяв її  механізм,потрібна чітко організована  державна влада,яка,забезпечуючи  цілістність   і безпеку суспільства,здійснювала  б керівництво суспільством в  інтересах домінуючої частини  населення,а також управління  загально-суспіними справами.

     Форма державного  устрію являє собою внутрішній  поділ держави на складові  елементи-адміністративно-територіальні  одиниці,автономні,культурні, політичні  утворення чи суверенні держави.

      Вона відображає  також характер співвідношення  держави в цілому та окремі  її частини.

      Цій проблемі  у спеціальній науковій літературі  приділяють увагу С.Бостон,С.Гусарев,А.Колодій,О.Скакун,та  інші.

      Республіка(лат.respublica)-форма державного правлыння,за якої вища державна владв здійснується презедентом чи представницьким органом влади ( парламентом, обраним народом на певний срок.

     Республіка  є гарантією демократії,оскільки  республіка в її класичному  розумінні не може мати іншого  політичного режиму ніж демократичний.

     Найважливішою  рисою демократичного режиму  є те, що він характеризується  одночасно як режим законності.Жодні  зміни державного керівництва  не дозволяють відмовитися від  цього режиму,відхилитися від  дотримання чинного правового  за змістом,законодавства.

   Преметом дослідження  є дослідженя республіки:поняття  та ознаки.

    Відповідно з  метою дослідження ставляться  наступні завдання:

                 -дати поняття республіка;

                 -розглянути республіканськи форми  правління,ознаки та різновиди;

Структура курсової роботи складається х вступу,2розділів,висновку,списку використаних джерел.

                                                                                                                          3

                                       Розділ 1 Поняття,види і ознаки республіки

1. Поняття і визначення республіки

    Термін «республіка» перекладається з латини як публічна справа,на противагу приватним справам окремих індивідів.Більш точно термін «publicus»означає:державний,публічний ,суспільний.Цей вираз чассто вживався на противагу террміну«privatus»- все те,що стосується до окремої особи;приватна особа, на відміну від магістрату солдата; «res» означає-«речі»,«справа»(майно),будь-який об’єкт приватного рпава чи цивільного процесу або цілий комплекс.¹

    У сучасний період республіка відрізняється від республік стародавнього світу і середніх вікіх своїм розвитком, рівнем правління та управління суспільством,рівнем розвитку демократії,вдосконаленною виборчою системою,появою «четвертої влади»-засобів масової інформації, соціально-політичним досвідом,розвитком  структури громадянського суспільства,переходом доправавої держави,інтеграцією окремих груп держав у різні економічні та військово-політичні союзи ,об’єднанням  майже всіх держав утаку політичну організацію як ООН,досконалішим розвитком міжнародного права,яке значною мірою є складовою частиною національної системи права.

   Суттєво змінила  суть республіки.У стародавні  часи і всередні віки республіка  мала аристократичний хпрпктер.За  цей  період суттєво зріз  рівень освіти,політичної та правової  культури населення,що помітно  впливає на участь громадян  в управлінні державою,у формуванні  представницьких органів влади  і місцевого самоврядування.

    У ХХст. Республіка стала домінуючою формою держави. Приблизно 160 держав (із-понад 200у світі) перейшли до республіканської демократичної форми правління і державного режиму. Майже всі конституційні монархії вимушені перейти на демократичні форми правління і демократичні політичні режими.

________________________________

¹Терещук М.М. Різновиди республіканської форми правління:порівняльна характеристика

//Держава і право: Юридичні  і політичні науки.-Вип.33.-С.72-78

                                                                                                                               4

    Конституційна монархія у сучасний період по суті є різновидом демократичної республіки або напівреспубліки. Ще в ХІХст. Теоретики зробили висновок,що держави  Європи,у яких існували конституційні монархії,здійснують поступовий,на перший погляд,непомітний перехід від монархії до республіки.Тому відрізнити конституційну монархію від республіки теоретично важко,оскільки президент є правонаступником монархічної влади,хоча й обирається на певний срок.²Конституційний король-лише президент за спадщиною, а президент- конституційний король на певний срок.

     Республіка-це  форма або тип держави,тип державного  правління якій має публічний  колегіальний або загальнонародний  характер.

• Для управління державою обираються вищі представницькі органи державної влади не по життєво(або за спадщиною),а напевний період(строк)- від 1 до 7 років;
• Вищі органи державної влади можуть мати одноособовий і колегіальний характер.У сучасний період вони,здебільшого колегіальні;
• У таких державах державна влада зазвичай належить усьому народові(або народ є джерелом державної влади)і здійснується безпосередньо всім народом,або за доручення народу-представницькими органами державної влади;
• Найвищі представницькі органи державної влади посадові особи періодично змінюються і звітують перед народом за свою діяльність;
• Вищі та місцеві державні органи влади та управління в такій державпізвітні й підконтрольні народові;

За свою протиправну або  злочинну діяльність вони  несуть або можуть нести різні види відповідальності:конституційну,адміністративну,кримінальну,цивільно-правову,політичну,моральну.                                                 

Республіка-така форма або  тип держави,тип держави,в якій найвищи органи публічної державної влади обираються всім народом на певний ___________________________________

²КельманМ.С.Загальна теорія держави і права:Підручник для вузів/М.С.Кельман,О.Г.Мурашин,Н.М.Хома.-Львів:новий світ-2000,2003.-С.100-103

                                                                                                              5

срок,які підзвітні й  підконтрольні народові та виконують  свої

строк,які підзвітні й підконтрольні народові та виконують свої повноваження на підставі конституції,інших законів і за свою протиправну діяльність несуть різні види юридичної.політичної та моральної відповідальності.³

  Всі види республіки можна класифікувати за різними  критеріями:⁴

1. За формами демократії-на представницькі та безпосередні;
2. За типами держави і права:докласові,рабовласницькі, феодальні, буржуазні,пролетарські.загальнонародні;
3. За змістом і суттю державного правління: аристократичні, олігархічні, демократичні,політія,змішані форми;
4. Залежно від поділу влади:президентські, напівпрезидентські ,парламентарні, змішані.
5. Залежно від національно-териоторіального устрою: прості або унітарні,складні-федеративній конфедеративні;
6. Залежно від політичного і державного режиму: демократичні,антидемократичні.
7. Залежно від ставлення до релігії: теократичні,ісламські, атеїстичні, змішані;
8. Залежно від кількості соіб які правлять ними:монореспубліки, олігархічні,аристократичні,демократичні.
9. Залежно від змісту форми: фактичні та формально- юридичні тощо.колегіальний характер.У сучасний період вони,здебільшо,колегіальні;

_______________________________

³Терещук М.М.Різновиди  республіканської форми правління: порівняльна характеристика//Держава  і право:Юридичні і політичні  науки.-2006.-Вип.33.-С.72-78.

⁴Сухонос В.В.Теорія держави і права:Навч.посібник:Рекомендовано МОНУкраїни/В.В. Сухонос.-Суми:Унів.кн.,2005.-536с.

                                                                                                                         6

                       1.2.   Основні види і ознаки республік

     Термін «аристократія» означає таку форму правління,за якої вся влада перебеває в руках замажної родової знаті.вільне населення Аттіки поділялося на аристократів,простий народ-демос.У цілому аристократи-це не тільки знатні,але й, звичайно,благородні,шляхетні,висококультурні люди,які мали певні привілеї,зокрема і в управлінні державою,як найбільш грамотні  і досвідчені люди у сфері управління,війни тощо.Олігархія-це політичне й економічне панував ня повної групи людей,які мають велике багатство,але не мають таких особистих властивостей,як аристократія.Олігархія походить від слова «олігарх»-багата особа,що належить до правлячої группи експлуататорської меншості.Залежно від того якому класу або станові,аристократам чи  олігархам належала вища державна владаі ким здійснювалося державне правління і походить назва аристокричної або олігархічної республіки.⁵

     Такі республіки існували в античні часи і в епоху середньовіччя.Аристократичну республіку Арістотель відносив до правильних держав ( форм правління ), а олігархію класифікував як відхилення від аристократії або неправильну форму правління. На думку Арістотеля,їх не можна ототожнювати, оскільки олігархія найбільше наближається до тиранії – найгіршої форми правління   античних часів.  Водночас олігархія може бути кращою за демократію та охлократію.За стародавніх часів у тих державах , сила яких засновувалася на кінноти.Так було в Еретрії та Халкіді,Манесії та Меандрі і в багатьох інших малоазійських державах.

     На думку  Арістотеля,найкращим видом правління  є той. У якому управління  сконцентровано в руках найкращих.Крім  того,він уважав,що правові принципи  для різних форм правління  різні.Монархічне начало передбачає  для свого здійснення таку  народну масу,яка за своєю природою  покликана до того .щоб віддати  управління державою представникові  якого-небудь роду,котрий підноситься  над нею своєю доброчинністю  .Аристократичне начало також  передбачає народну масу,яка здатна,не  поступаючись своєю гідністю  вільно народжених людей,віддати  правління 

______________________________

⁵Форма зарубіжних держав.Розд.4//Конституційне законодавство зарубіжний країн//Упоряд.:В.О.Ріяка,К.О.Закоморна.-К.,2007.-С.256.

                                                                                                                         7

державою тим,хто покликаний до цього завдяки своїй доброчинності.Таким чином  в античні часи аристократичну республіку відносили до правильних держав.

       Ознаки республіки:

1. Існування одноосібного  і колегіального глави держави — президента і парламенту.

2.Парламент представляє  законодавчу владу.

3.Завдання президента — очолювати виконавчу владу, але це характерно не для всіх типів республік.

4.Виборність на певний термін голови держави і інших верховних органів державної влади. Так, президент і парламент повинні обиратися народом на певний термін.

5.Юридична відповідальність  голів держави. Наприклад, згідно  із більшістю конституцій, у парламенту є право звільнення від посади президента за тяжкі злочини проти державності

Увипадках,передбачених конституцією, право представляти і виступати  від імені держави має президент.

                                                                                                                         8

                          Розділ 2 Республіканська форма правління

                                   2.1.Президенська республіка

    Республіка –  це така форма правління, за  якої всі вищі органи державної  влади або обираються, або формуються  загальнонаціональною представницькою  установою. Республіканська форма  правління була відома як рабовласницька, так і феодальній державі, однак  найбільшого поширення вона зазнала  за сучасних умов. Республіка  як форма правління є найзручнішою  і досконалою формою здійснення  державної влади. Практика державного  будівництва в зарубіжних країнах  знає два основних види республіканської  форми правління – президентську  та парламентарну.⁶

    Президентська  республіка. Історично республіканська  форма правління в зарубіжних  країнах виникла, насамперед, у  вигляді президентської республіки.

    Теоретично президентська  республіка будується за принципом  жорсткого поділу влади. У конституціях  відповідних країн існує чітке  розмежування компетенції між  вищими органамі законодавчої, виконавчої  та судової влади. Вищі органи  влади не тільки структурно  відокремлені, а й мають значну  самостійнйсть щодо один одного.

    Такий вид республіки  характеризується, насамперед, тим  щас в руках президента поєднані  повноваження глави держави і  глави уряду. Існує і формаьна  відміна ознака президентської  республіки – відсутність посади  прем’єр-міністра. Глава держави обирається загальним прямим або непрямим голосуванням. Уряд призначається президентом г не несе відповідальності перед парламентом. Президент не має права розпуску парламенту.

    У перше ця  форма праління була встановлена  в США відповідно до Констітуції  1787р. У подальшому північноамериканська  форма правління була зразком  для багатьох країн, але найбільшого  поширення вона дістала у державах  Латинської Америки (Бразилії, Гаїті,  Гватемалі, Гондурасі, Домініканській  Республіці, Колумбії, Мексиці, Парагваї, Еквадорі та ін..).

___________________________________

⁶Сухонос В.Вибори глави держави в умовах республіки: унікальні особливості // Вісник Центральної виборчої комісії.-2009.-№1.-С.69-7          

                                                                                                                               9            

   Система вищих  органів США базується на Принципі  «стримувань і противаг», згідно  з яким президент, Конгрес і  Верховний Суд наділяються такими  повноваженнями, які дозволяють  їм впливати один на одного.

    У президентській  республіці президент, як уже  згадумавалося, і глава уряду  поєднані в одній особі. Він  сам добирає членів уряду і  звільняє їх з посади. Члени  уряду не утворюють єдиного  колегіального органу, не несуть  солідарної відповідальності і  діють, власне, індивідуально, здійснюючи  вказівки глави держави.

    Суттєвою ознакою,  що характеризує президентську  республіку, є незалежно становище  президента і парламенту щадо  один одного. Виконавча влада  безроздільно зосереджена в руках  уряду на чолі з президентом,  а законодавча – в руках  загальнонаціонольної представницької  установи: їх влада здійснюється  протягом визначеного терміну  повноважень. Навіть якщо між  ними немає спільної думки  з питань внутрішньої і зновнішньої  політики, вони вимушені діяти  протягом візначеного терміну  повноважень. Навіть якщо між  ними немає спільної думки  з питань внутрішньої і зовнішньох  політики, вони вимушені діяти  протягом усього терміну повноважень.  Як правило, така ситуація не  призводить до будь-яких серйозних  наслідків. Парламент позбавлений  права вимагати відставка уряду,  який своєю чергою, не має права  розпуску парламенту. Ця обставина  позбаляє їх можливості шантажувати  один одного. Отжу, у президентській  республіці за умов дотримання  конституційної законості уряд  функціонує відносно стабільно,  а парламент менш підданий  впливу з боку виконавчої влади.  У той самий час не слід  розглядати ці відносини спрощено.

    Так, на практиці  президент, який не має законодавчої  ініціативи, звертається до парламенту  з посланням або доручає своїм  прибічникам внести білль, підготовлений  адміністрацією для розгляду  у Конгресі. Прийнятий палатами  парламенту законопроект передається  на підпис президенту. На цій  стадії прийняття закону. Президент  має право вето. Так згідно  з Конституцією США (ст. 2 розд. 7) президент може у десятиденний  термін повернути Конегресу текст  законопроекту без свого підпису.  До тексту додаються пояснення,  які спонукали главу держави  відхилити направлений йому законопроект. Якщо ця ситуація скаладається  під час сесії, то Конгрес  більшістю голосів у дві третини  (у кожній палаті) може уникнуті  цієї заборони. Якщо ж законопроект  потрапив до президента в останні  десять 

                                                                                                                        10

днів роботи сесії, він  не повинен повертати його до Конресу, супроводжуючи відповідним президента,тобто  йдеться про так зване «кишенько  вето»⁷.

         Вето – дієва зброя в руках президента. Практика свідчить, що уникнути «відкладального вето» складно, а «кишенькового» -практично неможливо. Відсутність парламетської відповідальності президента не означає, що його не можна усунуті з посади і прятягнути до відповідальності. Дострокове усунення президента з посади можливе лише у  двох випадках: якщо він визнаний винним судом імпічменту або подав у відставку.

    Імпічмент –  особлива судова процедура, яка  порушається і здійснюється стосовно  осіб, які перебувають на службі  США, у тому числі й Президента (ст.2 розд.4). Рішення щодо притягнення  глави держави до суду імпічменту  виноситься палатою представників.  Сенат виступає як суд, де  і виноситься виправдувальний  або звинувачувальний вердикто  більшістю голосів у дві третини.

    Президент є  главою політичної партії, яка  перемогла на президентських  виборах, керівником уряду США,  у звя’зку з чим займає становище, яке уможливлює його вплив на громадську думку і тим самим на курс законодавчої політики Конгресу США.

    Президент наділений  і судовою владою. До повноважень,  наданих йому конституцією, належить  призначення важливих посадових  осіб: федеральних суддів, включаючи  суддів Верховного Суду, що має  бути ствердженим у Сенаті. Друге,  досить вагоме, право, яким наділений  президент, це – право повного  або умовного помилування будь-якої  особи, звинувачуваної у порушенні  федерального закону (за винятком  випадків імпічменту). Право помилування  охоплює право зменшення термінів  ув’язнення і розмірів штрафів.Відповідно до Конституції президент є федеральною посадовою особою, яка несе головну відповідальність за відносини США із зарубіжними державами. Він призначає послів, посланників і консулів, кандидатури яких підлягають затверженню у Сенаті, приймає іноземних послів та інших офіційних осіб. Разом із Державним секретарем він провадяться з метою безпосередніх консультацій між главами держав. Так президент Томас Вільсон очолював американську делегацію  на судні, а також у Криму, в Азії ____________________________

⁷Глава держави. Розд. 6 // Конституційне законодавство зарубіжних країн/ Упоряд.:В.О.Ріяка, К.О.Закоморна.-К.2007.-М.295.

                                                                                                                        11

та Африці під чам Другої світовох війни; президенти Гарры Трумен,Вільсон очолював американську делегацію  на судні, а також у Криму, в Азії та Африці під чам Другої світовох війни; президенти Гарры Трумен, ДуайтЕйзенхауер, Джон Кенеды, Ліндон Джонсон, Річард Ніксон, Джералд Форд,

Рональд Рейган, Вілл Клітон – зустрічаоися з державними діячами  зарубіжних країн з метою обгроворення питань послаблення міжнародної  напруженості та скорочення гонки озброєнь. Перше місце у США серед  співпрацівників президента посідає  віце-президент. Проте це не означає, цо він є його найближчим соратником і помічником. Іноді цей пост посідає  один із суперників президента в боротьбі всередині партії за вісення кандидата  на цей пост, що сприяє згуртовоності  партійних лав. У цілому віце-президент  може відігравати активну роль у  виапдку вступу на посаду президента, якщо сам президент залишив посаду до закінчення терміну повноважень  Так сталося в США у 1945 р.(Г. Трумен), 1963 (Л. Джонсон) та 1974 р.(Д Форд).

    У багатьох  презинтських республіках Латинської  Америки застосовується система  прямиї виборів президента. Обрання  глави держави прямим голосуванням  часто використовується як доказ  на користь кстановлення сильної  президентської влади, тому що  у цьому разі свій мандат  він одержує «прямо від народу».  Внаслідок цього багато президентських  республік у Латинській Америці  часто називаються «суперпрезидентськими»,тим  самим підкреслюючим їх відміності  від класичної форми привління  у США.

    Але історична  практика свідчить про те, що  пост глави держави у таких  країнах частіше заміщався не  шляхом виборів, а в результаті  державних переворотів. За 150 років  незалежного існування латиноамериканських  республік у них відбувалося  535 державних переворотів. Крім  того, прямі вибори президента, незважаючи  на їх зовнішній демократиз, створююьб  інколи певні передумови для  появи авторатарних тендецій  у здійсненні презиндентом своєї  влади. Президент, який вважається  обраним безпосередньо населення,  може не тільки протиставити  себе Конгресу, а й поставити  його іноді у залежне від  себе становище. Цьоме значною  мірою сприяє велике коло прерогатив, які має президент.

    Поєднуючи у  своїх руках фунцції глави  держави і глави уряду, вільного  від парламентської відповідності,  президент, які правило є такоє  головнокомандучим збройним силами  республіки, що у сукупності з  його

                                                                                                                        12

правом оголошувати в  країні надзвичайне або осадне становище  перетворює                                                                                                                                                                                                                                його, власне, на «суддю останньої інстанції, на верховного арбітра у                         державі». Широкі повноваження у сфері законодавстава, значна у низці країн залежність судових органів і органів місцевого управління від глави віконавчої влади – усе це сприяє ще більше концентрації влади в руках президента. Часто він очолює і найвпливовішу партію у державі.

    Президент має  право відкривати й закривати  чергові сесії Конгресу, скликати  Конгрес на надзвичайні сесії,  припиняти чергові сесії, коли  палати не доходять загальної  згоди. Крім того, глава держави  наділення широкими законодавчими  повноваженнями. Так президенту  належить виключне  право внесення  бюджетних законопроектів, законопроктів  з питань судової системи, державної  служби тощо, а також регулюються  найважливіші сфери соціально-економічного  та політиного життя країни (Конституції  Бразилії 1969 р.).

    Право вето  президента у республіках Латинської  Амерки ширше за право вето  президента США, оскільки президента  в цих країнах уповноважені  відхиляти законопроекти як у  цілому, так і в будь-яких їх  частинах. Останнє тобо вибіркове  вето Конституції США не передбачене.  Шляхом одного або навіть двох  повернень законопроекту Конгресу  президент може домогтися внесення  у текст вигідних для нього  змін.

    Глава держави  може втручатися і в межі  законодавчої компетенції Конгресу. Цьому значною міро. Сприяє поширена  практика делегованого законодавства  Контроювати практику президентську  делегованого законодавства складно,  тому що глава держави часто  поступається своїм правом іншим,  нижчим органам виконавчої влади.  У результаті такої субделегації  нормотворчістю займаються члени  уряду, глави міністерст, керівники  різних відомств. Їхня діяльність  навіть формально не підпадає  під контроль Конгресу.

Втілюючи у життя закони, прийнятті парламентом відповідної  країни, президент повинен забезпечити  «їх точне виконання» (ст. 80, п. 1 Конституції  Мексики 1917 р.) З цією метою він  видає різні атки, які на практиці не тільки «сприяють» реалізації законів, а й нерідко змінюють сенс і  значення окреміх положень чинних законів.