Реструктуризація підприємств в Україні. 2
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Економічний
факультет
Кафедра
теоретичної та прикладної економіки
Курсова робота
з предмету «Економіка підприємства»
на
тему Реструктуризація підприємств
в Україні
Київ - 2008
Тема: Реструктуризація підприємств
в Україні
Зміст
Вступ ………………………………………………………………………………
Розділ 1. Економічна сутність реструктуризаційних процесів:
1.1 Необхідність, суть і мета реструктуризації ………………………………………....5
1.2 Економічна доцільність проведення процесів перебудови та їх види ……………...9
1.3 Реструктуризаційні процеси на підприємствах України та їх наслідки ……………16
Розділ 2. Дослідження процесів реструктуризації:
2.1 Загальна характеристика підприємства «Лінкс-2»………………………………….20
2.2 Методи проведення
Розділ 3. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємства:
3.1 Оцінка ефективності
проекту реструктуризації «
3.2 Шляхи покращення фінансового стану «Лінкс-2» за очікуваними результатами ....35
Висновок…………………………………………………………
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Реструктуризація сьогодні - це необхідна умова виживання підприємства в конкурентному середовищі. Дане поняття досить багатогранне, оскільки повинно включати в себе всі аспекти діяльності суб’єктів господарювання, як окремо, так і в їх взаємодії. Існує багато методів та підходів до проведення реструктуризації, що пов’язано з індивідуальними особливостями підприємства, ринку, на якому воно діє та економічного становища в державі. В Україні поняття реструктуризації, ще з радянських часів, закарбувалось у пам’яті наших співгромадян як певний перехід підприємств від державного управління до приватного. Проте, світова практика пішла значно далі, і довела, що даний процес потрібно проводити на кожному підприємстві через певні проміжки часу. Вона може охоплювати зміни організаційного, виробничого, економічного характеру або ж мати на меті зміну ринкової стратегії підприємства. Всі ці кроки, здійснені вчасно і поступово, забезпечать прибутковість та будуть менш затратними для підприємства. На жаль, вітчизняні підприємства ще далекі від розуміння цього, а тому, здебільшого розпочинають реструктуризацію лише тоді, коли опиняються перед загрозою банкрутства.
Актуальність проблеми. Помилковим є твердження, що реструктуризація це необхідність лише для пострадянських, приватизованих підприємств, адже, проблеми є у всіх, без винятку, різниця лише в тому, що одні господарюючі суб’єкти здатні подолати їх самі, без запровадження кардинальних змін, а становище інших дозволяє лише обирати між крахом та виживанням. В цьому випадку і постає необхідність реструктуризації як шлях порятунку підприємства і виведення його з кризи. Зараз більшість підприємств стикаються з проблемою втрати своїх позицій на ринку за невизначених причин, відчувають гостру нестачу фінансових ресурсів, кваліфікованих кадрів, насамперед, досвідченого менеджменту для налагодження діяльності. Вирішенням цих проблем є реструктуризація, яка може проводитися як власними зусиллями, так і з залученням зовнішніх експертів.
Метою даної роботи є раціоналізація процесу господарювання, шляхом підвищення ефективності використаня виробничих засобів та чинників виробництва, надання підприємству рис сучасності, еластичності, інноваційності та адаптованості.
Завдання. Засвоїти основні методики та техніки проведення реструктуризаційних процесів, отримати практичні навички проведення перебудовних процесів на підприємстві, та навчитися оцінювати результати подібних заходів.
Об’єктом дослідження є діяльність підприємства «Лінкс-2» та його основні фінансові показники діяльності, котрі тестуються на необхідність запровадження реструктуризаційних заходів.
Предметом дослідження є практика здійснення реструктуризації підприємства «Лінкс-2», на основі покращення його фінансових показників діяльності.
З переходом
підприємств від командних
Розділ 1. Економічна чутність реструктуризаційних процесів
1.1 Необхідність, суть і мета реструктуризації
Впровадження змін у сфері форм, принципів, методів і логіки функціонування підприємств зумовлене реалізацією постійних процесів їх реструктуризації. Вони сприяють проведенню суттєвих змін у сфері організаційних, технічних, економічних процесів і систем, які свідчать про можливість виживання і розвитку підприємств. Вони є чинником осучаснення управління, підвищення цінності підприємства, підвищення його привабливості на ринку - отримання конкурентноздатної переваги. Реструктуризація - як потреба проведення змін - розглядається в літературі, публіцистиці та економічній практиці у різних значеннях і в різних контекстах, у співвідношенні до різноманітних агрегатів і економічних суб'єктів.
В економічній літературі чимало тлумачень реструктуризації: Ю. Брігхем і Л. Гапенські під реструктуризацією підприємства розуміють його реорганізацію, як юридичну, так і економічну.[3, с.76-78]Реструктуризація означає зміну структури активів і витрат підприємства, що проводиться або підприємствами, які оголосили себе банкротами і здійснюють встановлену законом процедуру виходу з такого стану, або фірмами, які намагаються підвищити ціну своїх акцій з метою запобігання перехопленню. Реструктуризація розглядається як укладання кредиторами угоди, у результаті якої борг з терміном погашення, що наближається, замінюється боргом з пізнішим терміном.
Визначення, подане П. Друкером [3, с.79-80], доцільно вивчати в контексті фінансового менеджменту, оскільки автори в основі реструктуризації бачать зміну організації відносно структури бухгалтерського балансу та роз'єднання або злиття окремих структур. Але недостатньо чітко виражене розуміння підприємства як системи. З позиції системного підходу реструктуризація організації зачіпає внутрішні елементи, цілі, структуру, технологію, завдання, кадри і її зовнішнє середовище.
Л. Водачек [3,с.83] під реструктуризацією розуміє комплексні та взаємозв'язані зміни структур, що забезпечують функціонування промисловості регіону в цілому. В організаційному плані, на думку автора, її об'єктом є самостійна організаційна одиниця (компанія, завод або автономна організація, наділена правом здійснювати підприємницьку діяльність). Реструктуризація передбачає зміни виробничої програми й пов'язані з цим нововведення в таких структурах: виробничій — складові виробничо-технічної бази; функціональній — при реалізації функції суспільного розподілу праці; інформаційній—при використанні інформаційних систем; організаційний — економіко-правові форми та прийняті на підприємстві розподіл прав й обов'язків; кадровій— професійний і кваліфікаційний склад працівників; фінансовій — активи та пасиви. Основою для проектування змін є обрана компанією підприємницька стратегія.
Л. О. Лігоненко[6,с.32] визначає реструктуризацію як будь-які зміни у виробництві, структурі капіталу або власності, які не є частиною ділового повсякденного циклу. Таке визначення відображає суть реструктуризації як процесу будь-якої зміни, проте вимагає уточнення в частині визначення поняття «діловий повсякденний цикл». Наприклад, чи слід розглядати технологічні зміни у виробництві як реструктуризацію, і який повинен бути обсяг таких змін, щоб можна було назвати це реструктуризацією.
Окремо
німецькі фахівці відзначають
П. Гохан [13, с.46] розглядає процес реструктуризації як забезпечення ефективного використання виробничих ресурсів, що призводить до збільшення вартості бізнесу. У цьому визначенні чітко виділена кінцева мета реструктуризації і спосіб її досягнення. Проте в процесі реструктуризації можуть досягатися й інші цілі (наприклад, зміна розподілу контролю над підприємством, зміна його організаційної структури, соціальні цілі тощо) і способи їх досягнення не завжди пов'язані з використанням виробничих ресурсів (наприклад, достатньо велике значення має роль персоналу в організаційних змінах, зокрема — у процесі реструктуризації).
В. І. Голіков [13, с.49]ставить підвищення ефективності й конкурентоспроможності промислових підприємств у залежність від того, наскільки успішно і швидко вдається здійснити реструктуризацію їх капіталів за критеріями та вимогами ринку. Будучи насправді процесом ринкової адаптації суб'єктів реального сектора, реструктуризація може проводитися, на думку А. В. Гриньової, [6, с.37] двома принципово різними шляхами. Перший — проблеми реструктуризації можуть розв'язуватися безпосередньо на мікрорівні економіки, тобто на кожному підприємстві за допомогою цілеспрямованого підбору стратегічних інвесторів здатних надати необхідний капітал і привнести сучасний досвід управління. Другий — реструктуризація може бути результатом загальносистемних змін в економіці, що проводяться швидко й комплексно. При цьому пошук ефективних остаточних власників і реадресується ринкам капіталів. Під час ринкових реформ у країнах використовуються обидва шляхи реструктуризації.
З огляду на предмет і сферу дослідження слід звернути увагу на те, що всі автори виділяють спільну рису - реструктуризація є зміною, при чому ця зміна має прогнозований, радикальний характер, охоплює значні сфери економічної активності території та впроваджує більш тривалі зміни. Метою проведення реструктуризації є покращення раціональності та ефективності господарювання виробничими засобами і чинниками виробництва, надання господарській структурі рис сучасності, еластичності, інноваційності та адаптаційності. [8] З досвіду реструктуризаційної діяльності, яка проводилась на різних рівнях економічної системи і в різних країнах випливає, що реструктуризація є відмінною ознакою сучасного управління. На сучасному етапі вона є наслідком інформаційного напряму діяльності підприємства, яке створює основу функціонування і розвитку його ринкового існування. [8]
Реструктуризація є процесом складним, багатоаспектним, викликаним зовнішніми змінами або внутрішньою кризовою ситуацією підприємства. Вона є постійним процесом, що підсилюється в окремих періодах функціонування підприємства, а також процесом із різним терміном виникнення наслідків реструктуризаційних рішень. Реструктуризація спрямована на реорієнтацію цілей підприємства і пристосування до них його економіки, організації, фінансів і політики управління персоналом. Проводиться вона одночасно в багатьох площинах і в різних галузях діяльності підприємства, в різному темпі, ситуаційно і спонтанно, охоплює багато засобів та інструментів впливу, а також методів і технологій, які роблять можливим використання досягнень науково-технічного, організаційного і економічного прогресу в процесі реструктуризації. [24,с.11]
Обсяг реструктуризаційних процесів, їх плинність і рівномірність а також спосіб їх підготовки і проведення визначає багато обставин і передумов економічного, організаційного, технічного, політичного характеру. Підприємство, як багатоскладовий економічний організм, вимагає в кожному випадку індивідуального підходу в процесі діагностики і переформування. Кожен економічний суб’єкт характеризується певним фінансово - економічним станом техніки і технології, а також різною фазою свого розвитку, організацією і способом управління, має власні внутрішні характерні риси, які відрізняють його від інших.
Кількість і різноманітність подій, процесів і явищ, які існують в економічній практиці, а також складний і різнобічний їх вплив на економічні результати і конкурентноздатність підприємств вимагають, щоб прийняті реструктуризаційні рішення характеризувались реальністю існування шансів розвитку підприємства, а також можливих небезпек у процесі їх реалізації. Їх ідентифікація є можливою завдяки використанню в процесі управління реструктуризацією як стратегічний і економічний аналіз і аудит, а також проведення менеджерами своєрідної роботи з інформацією. У результаті нагромадження інформації створення, відбору і верифікації, а також передбачення інформації ззовні підприємства про його економічний, предметний, фінансовий особистий потенціал, можна приймати позитивні рішення, які окреслюють спосіб, форму, темпи реалізації, сферу, обсяг, глибину і комплексність структурних змін на підприємстві.
Отже,
реструктуризація є багатогранним
процесом, що підтверджується різнобічними
методами її трактування як вітчизняними
так і зарубіжними дослідниками.
Всі вони прийшли до думки, що реструктуризація
покликана змінити щось на підприємстві
та покращити устрій, юриидичні аспекти
функціонування або ж, показники ефективності
діяльності. Проте, дуже відчутною є різниця
в точці зору співвітчизників та зарубіжних
експертів. Останні роблять акцент на
реструктуризації як процесу вдосконалення
підприємства, шляхом впровадження інновацій,
покращення організаційних структур тощо.
Для наших авторів дане поняття більше
ототожнюється з виходом підприємств
із кризи або відновленні після банкрутства.
З цього можна зробити висновок, що реструктуризація,
точніше, зміни, які вона передбачає, трактуються
більше загальним економічним становищем
країни, регіону або галузі, а також внутрішньою
бізнес-культурою підприємства.
1.2 Економічна доцільність проведення процесів перебудови та їх види
Проведення
різноманітних
Якщо брати за основу суб'єктну структуру економічної системи, то можливим стає виокремлення двох основних - різних щодо сфери реструктуризаційних змін - видів (вимірів) реструктуризації[1, с.17-23]:
• реструктуризацію на макрорівні, тобто макрореструктуризацію,
• реструктуризацію на мікрорівні, тобто мікрореструктуризацію.
Макрореструктуризація, як випливає із самого визначення, може тільки прискорити і вдосконалити процеси структурних змін. Це означає, що навіть найбільш досконала макрореструктуризаційна політика не може дати очікуваних результатів, якщо вона не супроводжується реальними інноваційними процесами на підприємствах, в економіці та суспільстві.
Мікрореструктуризація стосується найнижчого та одночасно базового рівня народної економіки - підприємства. Основним засобом управління мікрореструктуризацієює параметри фінансово-економічної системи, роль яких скеровується на поєднання інноваційної діяльності підприємства із загальною промисловою політикою держави. Сутністю реструктуризаційних процесів на мікрорівні є пристосування діяльності підприємства до змін, які відбуваються в зовнішньому оточенні, а тим самим адаптація його функціонування та розвитку до вимог ринку і макроекономічної ситуації. Головною вимогою, яка веде до досягнення цієї мети є дотримання на підприємстві різних часткових стратегій (наприклад, активізації продукції, якості виробів, продовження інноваційного, маркетингового, і ефективного розвитку) у сфері техніки і технології, організації, економіки і ринку [21, с.16]. Реструктуризація, на підприємствах, через накладання і нагромадження результатів формує реальний образ структурних змін в економіці.
В залежності від обсягу діяльності підприємства, охопленого процесом переформувань, вирізняють[1, с.34-39]:
- предметну
- суб'єктну реструктуризацію
Предметна реструктуризація означає системні зміни на підприємстві, пов'язані з техніко-технологічними і асортиментними перетвореннями. Ініціатором цієї реструктуризації є саме підприємство.
Суб'єктна реструктуризація стосується системних змін па підприємстві у сфері управління (структур, стилів і методів управління), а також у сфері економіки, фінансів і ринку. Одним із різновидів суб'єктної реструктуризації є правово-майнові перетворення. Ініціатором цієї реструктуризації є також підприємство, але це не означає, що державні та місцеві органи не можуть стимулювати підприємство до змін.
Розмежування предметної і суб'єктної реструктуризації є в основному умовним, тому що в практиці вони рідко виступають окремо. Найчастіше програми реструктуризації конкретних підприємств містять цілий пакет заходів реструктуризаційної діяльності з двох напрямів з різним характером, з різною динамікою і з різними способами їх стимулювання і фінансування.
Для реалізації системних перетворень на підприємстві у вказаних сферах застосовуються певні методи, а також реструктуризаційні процедури.
Класифікація типових сфер і форм реструктуризації підприємства[7,с.18-29]
Підбір адекватних організаційних рішень
- Приватизація
- Зміна організаційно-правової форми
- Раціоналізація рівня зайнятості
- Фінансова реструктуризація
- Раціоналізація сфери діяльності
• Стратегічна сегментація (основні функції, допоміжні, обслуговуючі, позаопераційні)
• Диверсифікація /Спеціалізація
• Аутсорсннг/інсорсинг
Підбір адекватних організаційних рішень:
* система «точно в строк»
* стратегічний
* мережа «віртуальна організація »
- Організаційна реструктуризація
- Раціоналізація організаційної форми
- Створення центрів витрат/прибутків
- Створення стратегічних одиниць бізнесу
- Поділ підприємства і створення самостійних суб'єктів господарювання Підбір адекватних організаційних рішень:
* дивізійна структура
* проектна структура
* матрична структура
* холдинг
* мережева організація (віртуальна)
- Вдосконалення організаційної структури :
- Діагностика організаційної структури
- Проектування організаційної структури
- Впровадження змін у структурні рішення
- Покращення засад і методів функціонування
- Сильний менеджмент
- Перепроектування ТОМ
- Вторинні кошти
Беручи до уваги етап циклу життя підприємства, а також ситуації які викликають необхідність структурних змін можна в рамках мікро-реструктуризації вирізнити такі види[19, с.4-9]:
- креативна реструктуризація здійснюється незалежно від актуальних чи передбачуваних змін оточення - а отже є ніби самостійним способом досягнення певної мети. Серед завдань цього виду реструктуризації можна виокремити вплив на вирішення відповідних змін в оточенні;
- антиципаційна реструктуризація є наслідком передбачення керівництвом підприємства суттєвих змін в його оточенні. У випадку правильних прогнозів вона робить можливим випереджене пристосування організаційної структури, принципів функціонування, програми продукції до змін, які відбуваються в оточенні і в результаті отримання переваги конкурентоздатної, аж до зайняття позиції лідера;
- адаптаційна реструктуризація полягає у швидкому і ефективному впровадженні структурних змін щодо реакції на зміни в оточенні. При нормальній ідентифікації змін, що виникли, а також задовільній глибині та комплексності впроваджуваних змій, можна ефективно запобігати погіршенню конкурентноздатності та економічній позиції підприємства, гарантуючи йому тривале існування;
- корегуюча реструктуризація (особливий вид адаптаційної реструктуризації), яка має характер стабілізаційної діяльності та своїм завданням повернення підприємству втраченої конкурентоспроможності. Діяльність, яка проводиться в її рамках, у загальному є короткотермінова (один - два роки).
Креативна, антиципаційна і адаптаційна реструктуризація проводиться, як правило, на підприємствах із добрим економічним станом, а її ціллю є підвищення конкурентоспроможності та ефективності підприємства, а також покращення його привабливості. Цей вид змін на підприємстві називається «наступальною реструктуризацією» або «реструктуризацією розвитку». Вона охоплює період від двох до десяти років, пов'язана зі стратегічним планом підприємства і сприяє його пристосуванню не лише до вже існуючих змін на ринку, а також до тих, які передбачаються чи очікуються. Розвиваюча реструктуризація передбачає здійснення таких заходів як:
- залучення нових сфер діяльності;
- відновлення асортименту продукції;
- налагодження контактів з новими постачальниками;
- знаходження нових ринків збуту;
- технічний і технологічний прогрес;
- вдосконалення організаційної структури та процесу управління.
Натомість корегуюча реструктуризація реалізується тоді, коли в результаті не впровадження структурних змін у відповідний період, або впровадження їх, але не в достатньому обсязі (глибині), з'являється загроза для подальшого ефективного функціонування підприємства чи паніть його існування. В такому випадку вона може трактуватись як альтернатива для ліквідації чи занепаду підприємства. Корегуюча реструктуризація підприємства приймається в ситуації значного зниження продажу, зростання витрат, а також зниження рентабельності. Метою такої реструктуризаційної діяльності є утримання принаймні мінімального рівня фінансової платоспроможності підприємства, що забезпечує його подальше існування. Це може бути досягнуто через використання, простих резервів, таких як, наприклад, збільшення доходів у результаті відмови від надмірного накопичення сновних та оборотних коштів щодо актуальних потреб. Фінансові доходи від таких операцій можуть використовуватися на покриття витрат на продаж товарів, а також на покриття існуючих зобов'язань, в основному виплатових. Корегуюча реструктуризація може спрямовуватися на складання програми порятунку підприємства, якому загрожує ліквідація, і впровадження запланованих у ньому змін. Зміни, що впроваджуються, мають стабілізуючий характер, а їх метою є надання підприємству втраченої і так необхідної стабільності. На відміну від креативної, антиціпаційної та пристосовницької реструктуризації, реструктуризацію корегуючу характеризує безумовна необхідність впровадження змін як умови виживання підприємства, а також значно більша їх глибина і складність.
Корегуюча реструктуризація в рамках актуального потенціалу підприємства спрямована на:
- покращення процесу управління;
- вдосконалення організації праці та продукції;
- підвищення якості виробів;
- вдосконалення системи підбору кадрів;
- покращення системи мотивації праці.
За шляхом зменшення потенціалу підприємства корегуюча реструктуризація передбачає:
- ліквідацію неефективних гасел;
- виключення об’єктів з процесу виробництва;
- продаж невикористаного майна;
- упорядкування майна за участю третіх осіб;
- обмеження асортименту;
- редукція працевлащтування.