Реструктуризація підприємства

ЗМІСТ

курсової роботи:

«Реструктуризація підприємства»

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Поняття реструктуризації, причини та етапи її проведення………....5

1.1. Поняття та види реструктуризації…………………………………..5

1.2. Етапи процесу реструктуризації……………………………………10

1.3. Реструктуризація, як спосіб підвищення  конкурентоспроможності………………………………………………..11

Висновки до розділу 1……………………………………………………………..16

РОЗДІЛ 2. Проблеми реструктуризації українських підприємств……………...17

2.1. Аналіз причин, що зумовлюють кризовий розвиток

підприємства…………………………………………………………….17

2.2. Сучасний стан підприємств в Україні та потреби їх реструктуризації………………………………………………………….24

2.3. Практика реструктуризації: досвід та проблеми…………………..33

Висновки до розділу 2……………………………………………………………...36

РОЗДІЛ 3. Основні шляхи вдосконалення реструктуризації   підприємств……37

3.1. Вдосконалення методологічних підходів до реструктуризації…...37

3.2. Розробка програми реструктуризації підприємств та впровадження дієвих механізмів фінансового оздоровлення………………………39

Висновки до розділу 3……………………………………………………………...43

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...44

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ…………………………………………………46

ВСТУП

В сучасних умовах процес реструктуризації стає  об’єктивною необхідністю, що забезпечує конкурентноздатність підприємства і його виживання. За останнє десятиріччя практично ні одна провідна корпорація в світі не змогла уникнути ризикованої та болісної процедури радикального реструктурування. Гальмування і спроба обійтися без серйозних змін призвели до зникнення кожної четвертої компанії із списку п’ятиста провідних корпорацій світу. Це є свідченням актуальності та необхідності дослідження проблематики реструктуризації підприємств.

Сучасний  стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Кризові явища в економіці, викликані зниженням купівельної спроможності населення і падінням виробництва, обумовлюють необхідність докорінної перебудови існуючої системи виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого - через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Моніторинг наукової навчальної та методичної літератури дає змогу стверджувати про відсутність єдності думок у визначення поняття реструктуризації. Групування та систематизація окремих фрагментів визначень поняття «реструктуризації» дозволили зробити певні узагальнення за обраними характеристиками.      По-перше, реструктуризація – це засіб, який дозволяє забезпечити ефективне функціонування підприємства не лише в ринкових умовах.

По-друге, суттєвим аспектом реструктуризації в умовах нової економіки є формування у підприємства потенціалу до превентивного реагування на зміни зовнішнього середовища.

По-третє, напрями структурної перебудови підприємства повинні бути погоджені зі стратегією його розвитку.

По-четверте, вивчення теорії питання та аналіз діючої практики дозволяють підтримати точку зору фахівців, котрі вважають, що реструктуризація підприємства це комплекс структурних  перетворень, що здійснюється на системній  основі заходами організаційно-економічного, техніко-технологічного, правового і фінансового характеру.

І по-п’яте, - довгостроковою ціллю кожного підприємства є  збільшення вартості власного бізнесу, яке забезпечується через зростання  ефективності виробництва, підвищення конкурентноздатності, зміцнення фінансової стійкості, підвищення інвестиційної привабливості, тощо.

Метою дослідження є вивчення методичних і законодавчих основ, інструментів і механізмів, досвід здійснення  антикризового керування в сучасних економічних умовах господарювання.

Згідно з метою постають такі завдання дослідження:

• Вивчити теоретичні джерела, державні документи і накопичений досвід з реструктуризації підприємств в умовах перехідної економіки України.
• Переглянути існуючі способи реструктуризації та фінансового оздоровлення підприємств, систему механізмів і заходів з фінансової стабілізації, створення моделей відновлення платоспроможності.

Предметом дослідження виступають економічні відносини та проблеми, які виникають в процесі функціонування підприємств в умовах зовнішнього середовища, яке постійно змінюється.

Об’єктом дослідження є інструменти антикризового управління, система механізмів з фінансової стабілізації підприємства, моделі відновлення платоспроможності, а також імітаційні моделі управління по бізнес-процесам і реструктуризації.

1. Поняття реструктуризації, причини та етапи її проведення

1.1. Поняття та види реструктуризації

Адаптація підприємства до складних сучасних умов господарювання передбачає проведення цілої низки  заходів, реалізація яких спроможна не тільки залишити підприємство «на плаву», але й вивести його на новий якісний рівень функціонування.  Одним із напрямків реформування підприємства є його реструктуризація.

Реструктуризація – здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести підприємство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність виробництва.

Необхідність проведення реструктуризації визиває:

–  проблеми виживання  –  багато  (сільськогосподарських,  промислових та ін.)  підприємств  країни знаходяться на межі «загибелі»;

– підвищення ефективності функціонування в умовах: 

– розвитку некерованості  підприємства із-за його розширення –  «синдром великого бізнесу»;

– перспективи зниження прибутковості;

– конкуренції.

Можливість проведення реструктуризації залежить від великої  кількості самих різноманітних  чинників:

– своєчасного здійснення, тобто проведення тоді, коли ще не пізно;

– правильного вибору напряму реструктуризації;

– наявності або можливості вибору, підготування у відповідні строки необхідних кадрів;

– наявності або можливості займу грошових засобів тощо [1, с. 20].

У Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію  підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволення вимог кредиторів [2].

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб’єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків [3, с. 488].

Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершуючи фінансовими аспектами і проблемами власності.

Реструктуризацію можна  проводити і на макрорівні. У такому випадку вона спрямовується на зміну співвідношення окремих галузей та підгалузей, рівня розвитку елементів ринкової інфраструктури, механізмів і важелів управління економікою, приватизаційними процесами.

В цілому будь-яка реструктуризація має забезпечувати в кінцевому  підсумку платоспроможність підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання.

При цьому вважається, що процесам реструктуризації підлягають, як правило слабкі, неплатоспроможні підприємства, що  стоять на межі банкрутства, однак і прибуткові підприємства використовують різні варіанти реструктуризації. Зарубіжний досвід свідчить, що реструктуризацію на Заході проводять і досить успішні компанії, які прагнуть забезпечити достатню прибутковість своїх акцій у майбутньому. Тому цілком справедливим є більш широке трактування реструктуризації програми комплексних змін на підприємстві з метою підвищення його ринкової вартості [4].

  Реструктуризаційні  зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:

• модернізації – оновлення устаткування і технології;
• реорганізації – зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
• адаптації – пристосування елементів підприємства до поточних умов;
• нововведень – продуктових і процесних.

Специфічні виробничі знання й технології включають науково-технічні знання як у званому чистому вигляді (технології „ноу-хау”, патенти), так і у вигляді специфічних систематизованих знань, набутих у процесі роботи на даному виробництві (загальний рівень технічної освіти робітників, інноваційні процеси). Що вищим є рівень знань, які можуть бути передані, то легше підрозділ освоюватиме нові технології та види продукції.

За цими критеріями відносять  до однієї з категорій підприємств, що реорганізуються або ліквідуються.

Таблиця 1

Категорії підприємств, які потребують реорганізації або  ліквідації

Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:

1) передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);

2) є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;

3) може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;

4) підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.

Реструктуризація передбачає зміни структури:

• майна(правового статусу);
• організаційної структури підприємства;
• виробничої структури;
• структури виробничої програми;
• структури залученого капіталу;
• структури активів;
• структури доходів і витрат;
• структури персоналу;
• інформації;
• інших структур.

    Характер та  особливості реструктуризацій них  процесів значною мірою залежить від виду реструктуризації. Виділяються такі види реструктуризації:

• оперативна реструктуризація підприємства – звичайно здійснюється протягом 3-4 місяців і передбачає істотне поліпшення його діяльності;
• стратегічна реструктуризація підприємства – спрямована на забезпечення довготривалої його конкурентоспроможності на вітчизняному та світовому ринках. Для  її досягнення необхідно чітко визначити стратегічну мету реструктуризації конкретного суб’єкта господарювання може бути сформульована так: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Після цього розробляється стратегічна концепція розвитку суб’єкта господарювання, визначаються напрями та інструменти реалізації поставленої мети;
• організаційно-правова реструктуризація підприємства – передбачає комерціалізацію і корпоратизацією діяльності, зміни в організаційній структурі суб’єкта господарювання, зміну власності на державному підприємстві;
• управлінська реструктуризація підприємства – пов’язана з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування підприємства, сучасну маркетингову, інноваційну і технічну його політику;
• технічна реструктуризація підприємства орієнтується на забезпечення такого стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології “ноу-хау”, управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу вийти на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією;
• економічна  реструктуризація підприємства – має забезпечувати рівень рентабельності виробництва, що відповідає сучасним умовам господарювання. Це потребує досягнення певного рівня поточних і капітальних витрат, гнучкого ціноутворення та достатнього обсягу продажу товарів;
• фінансова реструктуризація означає досягнення суб’єктом господарювання такої структури балансу, коли показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також не існує проблем із виплатою кредитів і відсотків за ними або з погашенням інших боргових зобов’язань;
• часткова (обмежена) реструктуризація підприємства, яка здійснюється для відновлення його економічної та технічної життєдіяльності. Тоді підприємство встановлює для себе певні орієнтири. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу, розмір робочого капіталу, коефіцієнт покриття боргів, тощо. Їх практичне досягнення звичайно потребує реструктуризації (переоформлення) боргів, додаткової емісії цінних паперів, переоцінки активів, зниження рівня дебіторської заборгованості та ін.;
• комплексна (всебічна) реструктуризація охоплює: розробку нової організаційної структури суб’єкта господарювання, здійснення відповідної продуктової та техніко-технологічної політики, істотні зміни в менеджменті тощо. Так реструктуризація звичайно триває до трьох років [3, с. 488].

1.2. Етапи процесу реструктуризації

Проведення заходів із реструктуризації для кожного суб’єкта господарювання потребує індивідуальних способів розв’язання завдань щодо виходу з кризового стану.

Реструктуризація підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних підприємств  та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської  діяльності спеціалістами, які роблять  висновки щодо способів оздоровлення та пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Порядок реструктуризація підприємства (організації) є таким:

1. Попередній аналіз стану підприємства.
2. Включення до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
3. Поглиблений аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства.
4. Обґрунтування концепції реструктуризації.
5. Розробка плану реструктуризації, розробка бізнес-планів нових реорганізованих підприємств.
6. Запровадження організаційно-економічних, правових, технічних заходів з реструктуризації.
7. Визначення економічної ефективності реструктуризації.
8. Оцінка результатів створення і функціонування нових організаційно-правових структур.

Концепцію розвитку розробляють залежно від умов його господарської діяльності за такими проблемами: організаційні, виробничі, інвестиційні, економічні, зовнішньоекономічної діяльності, управління персоналом, соціальні та екологічні.

Розробка концепції має ґрунтуватися на чітко визначеній і сформульованій меті реструктуризації підприємства і включати такі питання:

• аналіз зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на господарську діяльність підприємства;
• вибір варіанта (виду) реструктуризації підприємства;
• обґрунтування стратегічного розвитку підприємства;
• оцінка можливості подолання труднощів у період реструктуризації;
• розробка бізнес-плану для реструктуризованого підприємства.

Вибір варіанта або виду реструктуризації підприємства полягає у виборі саме того з кількох поданих варіантів, який повністю відповідатиме вимогам  і пріоритетам розвитку підприємства, високій технологічності виробництва та конкурентоспроможності продукції [3].

  Найважливішим етапом є розробка  бізнес-плану реструктуризації –  це трансформація обраного з  декількох альтернатив варіанту  досягнення встановлених цілей  реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за її реалізацію.

Бізнес-план реструктуризації повинен  задовольняти таким вимогам:

• забезпечувати комплексне просування до оптимізації цілісного організму підприємства;
• бути підпорядкованим інтересам підприємства, привабливим для керівництва і переконливим для зовнішніх інвесторів;
• висвітлювати існуючі проблеми фірми та загрози для її існування;
• встановлювати цілі, які контролюються та вимірюються;
• містити рішення, які усувають проблеми та загрози;
• пропонувати заходи, які реально можна виконати;
• конкретизувати завдання в розділі підрозділів;
• представляти фінансові та кількісні і якісні наслідки запропонованих дій.

1.3. Реструктуризація, як спосіб підвищення конкурентоспроможності

Перш ніж керівництво  підприємства або зовнішній консультант  починають розробляти програму реструктуризації підприємства з метою його оздоровлення, виходу з кризи, забезпечення його конкурентоспроможності, мають бути визначені причини кризової ситуації і усвідомлено, що підприємство потребує  заходів по оздоровленню, що підприємство має проблеми, вирішення яких залежить від нього, що можуть бути ліквідовані внутрішні причини кризового становища. Разом з тим, має бути проведений  аналіз того, чи доцільне оздоровлення підприємства, чи піддається воно оздоровленню. Серед українських підприємств є досить багато прикладів підприємств, які не піддаються оздоровленню, або оздоровлення яких потребує занадто багато інвестицій. Це підприємства із специфічною продукцією, що виробляється на вузькоспеціальному обладнанні, яке не може бути використане для виробництва інших видів товарів. Це можуть бути підприємства оборонної промисловості, деякі підприємства важкого машинобудування, кораблебудування, тощо. Їх робота залежить від обсягів попиту на специфічну продукцію. Замовником підприємств оборонної промисловості головним чином є держава, клієнтами підприємств важкого машинобудування є підприємства, що виробляють обладнання, засоби виробництва і лише іноді підприємства, що виробляють споживчі товари. Такі підприємства сьогодні є неплатоспроможними, вони не мають інвестиційних коштів для переобладнання, закупівлі нових машин та технологічних ліній [5, c. 56].

Основою змін (реструктуризації) на підприємстві є його орієнтація на ринок, зміна підходу до діяльності підприємства: від «виробляти те, що можемо, продавати те, що виробляємо» до «виробляти те, що потрібно ринку, те що знаходить платоспроможний попит, те що можна реалізувати».

  Для того, щоб підприємство  було успішним, прибутковим, воно  має успішно вирішити головну  проблему: що виробляти і для кого. Від того, чи правильно вирішено цю проблему, залежить чи буде реалізовуватись продукція, отже чи буде підприємство отримувати прибуток, адже прибуток з`являється саме у той момент, коли товар реалізується, знаходить попит.

Яка продукція буде знаходити попит на ринку? Перш за все, та, що потрібна, тобто задовольняє певну потребу споживачів. Це необхідна умова. Але ще не достатня.

Але в умовах ринку, у  нормальному конкурентному середовищі всі намагаються пропонувати  продукцію, яка потрібна, і пропозиція завжди перевищує попит. У покупця є можливість вибирати серед різноманітних товарів багатьох фірм. Товар буде конкурентоспроможним, коли співвідношення між споживчими якостями товару (цінністю, корисністю для споживача) та ціною буде максимальним.

Таким чином, щоб товар  підприємства став конкурентоспроможним необхідно підвищити його якість (не абстрактну якість, а забезпечити  найкращу відповідність визначеним потребам споживача, для цього необхідно  визначити, за якими критеріями споживач оцінює якість, які атрибути товару є визначальними, а які несуттєвими) та забезпечити ціну, що була б не вищою ніж у аналогічних товарів. Причому за однаковою з конкурентом ціною має пропонуватися товар більш корисний для споживача ніж товар конкурента [5, c. 64].

   Отже, для того, щоб підприємство змогло успішно  працювати, мають бути здійснені  заходи по підвищенню якості  товару та по зниженню його  ціни з метою забезпечення  конкурентоспроможності продукції.

Є певні об’єктивні та суб’єктивні причини недостатньої (неконкурентоспроможної) якості та занадто високої (неконкурентоспроможної) ціни.

Можливими причинами  неконкурентоспроможної, високої ціни є:

• Високий відсоток прибутку, що закладений у ціні.
• Довгий шлях від виробника до споживача товару (у т.ч. велика кількість посередників, транспортні витрати, митні витрати, великий часовий лаг між виробництвом та реалізацією, тощо).
• Висока собівартість (у т.ч. за рахунок високої вартості сировини та комплектуючих, неефективної технології, високих витрат на робочу силу, високих накладних витрат, витрат на систему управління та на сферу СКП, за рахунок високих накладних витрат на фінансування підрозділів підприємства, що не є прибутковими, що є затратними одиницями).
• Нарешті, потрібно пам`ятати, що ціна є зависокою відносно тієї користі, тих споживчих якостей, які отримує покупець у обмін на визначену суму грошей; або відносно товара-конкурента, тобто у порівнянні із іншими аналогічними товарами, їх ціною та корисністю. Ціна, також, завжди здається споживачу зависокою, поки він не усвідомив тих користей, які він отримує при придбанні товару. Так що ціна може бути психологічно зависокою у зв`язку з недостатністю інформації про споживчі якості товару.

Не треба виключати  можливість не конкурентоспроможності продукції за ціною у зв`язку із занизькою ціною. Це можливе у випадку товарів, за якими наявна пряма залежність попиту від ціни. Найчастіше таке явище спостерігається, коли товари орієнтовані на цільову групу багатих клієнтів, для товарів Гіффена, для яких працює ефект снобізму, у випадку іміджових товарів, тих товарів для яких основним критерієм вибору є висока якість, а рівень ціни у покупця асоціюється із рівнем якості [6, с. 25].

Можливі причини не конкурентоспроможності товару за якістю:

• Товар задовольняє не ті потреби, які актуалізовані у покупця.
• Товар задовольняє не всі потреби, які є актуалізованими у споживача.
• Товар не повністю задовольняє деякі потреби.
• Товар не відповідає критеріям якості, за якими покупець оцінює товар і здійснює вибір (при розробці товару не визначалися і не враховувалися критерії, за якими покупець робить вибір).
• Інформація про товар є неповною, покупець не може визначити всі якості товару і оцінити його корисність для себе.

Можна запропонувати  наступні заходи по підвищенню споживчих  якостей товару, який виробляється підприємством:

1. Визначення цільових  груп покупців, на які спрямовані  товари.

2. Визначення мотивів  купівлі товару, потреб, які задовольняє  товар.

3. Визначення критеріїв  вибору товару покупцем, критеріїв  прийняття рішення та їх ваги.

4. Визначення додаткових  потреб споживачів.

5. Встановлення, які з  цих потреб Ваше підприємство  може задовольнити шляхом додаткових  функцій товару, шляхом супутніх  товарів та послуг, післяпродажного  обслуговування або іншим чином.

6. Порівняння товару з аналогічними товарами-конкурентами та товарами-субститутами, вивчення того, які конкурентні переваги за якістю мають ці товари, встановлення можливості додати споживчі якості товарів-конкурентів при змінах у Вашому товарі.

7. Визначення того, якими  якостями можна знехтувати без зниження споживчої якості товару (ці якості не є важливими для покупця).

8. Встановлення того, які зміни у якості потрібні (з урахуванням критеріїв вибору  товару споживачем та ваги  цих критеріїв) для забезпечення  конкурентоспроможності.

    Після визначення  того, що конкурентоспроможність  товару за якістю має бути  підвищена, виходячи із перелічених  вище дій досліджують ринок,  товар, планують дії, формують  бюджет, реалізація плану супроводжується  контролем та здійснюються необхідні корективи. Якщо це можливо, проводять апробацію товару.

Можна запропонувати  наступні заходи по зниженню ціни товару:

1. Визначення, чи чутливий  попит до змін у ціні (встановлення  границь і проміжків чутливості). Якщо попит не чутливий, ціну  знижувати не є доцільним. Якщо для збільшення об’ємів попиту необхідно буде знизити ціну на занадто велику величину (неприйнятну для підприємства) подальші дії недоцільні, знизити ціну до конкурентного рівня є неможливо.

2. Визначення цінової  еластичності попиту. Зниження ціни лише тоді приводить до збільшення загального доходу та прибутку (при незмінній собівартості), коли  Ви зможете в результаті виробляти і продавати настільки більше товару, що величина прибутку буде більшою за розрахункову (початкову).

4. Визначення, чи можна знизити ціну за рахунок очікуваного зниження собівартості через економію на масштабах. Цього можна очікувати тоді, коли у ціні значну частку займають постійні витрати (із збільшенням кількості продукції, що виробляється і продається витрати на одиницю продукції зменшуються).

5. Визначення заходів  по зниженню реальної собівартості  за рахунок економії на виробництві,  матеріалах, праці, енергії, тощо (програми зниження витрат).

6. Виділення реальної  собівартості товару (економічне  відособлення), відділення витрат на підтримання затратних підрозділів, об’єктів СКП, тощо [6, с. 31].

Після визначення того, що конкурентоспроможність товару за якістю має бути підвищена, виходячи із перелічених  вище дій досліджують ринок, товар, планують дії, формують бюджет, реалізація плану супроводжується контролем та здійснюються необхідні корективи. Якщо це можливо, проводять апробацію.

Висновки до розділу 1

Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої  технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та організацій.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

2. Проблеми реструктуризації українських підприємств