Ревізії та перевірки, які проводяться контрольно-ревізійною службою України за поданням правоохоронних органів

Курсова робота

Ревізії та перевірки, які проводяться контрольно-ревізійною службою України за поданням правоохоронних органів.

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно – ревізійної служби України.

2. Діюча практика проведення фінансового контролю ДКРС України.

3. Перспективи розвитку державної контрольно – ревізійної

служби України

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

Вступ

Робота контролюючих органів в Україні зосереджується на посиленні контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів та їх збереженням, максимальним відшкодуванням збитків винними посадовими особами, мобілізацією до бюджету платежів та інших надходжень, що були приховані в обліку та звітності.

Виконання цих завдань залишається актуальним в умовах переходу до ринкової економіки, що стало підставою для вибору теми даної магістерської роботи.

Питання фінансового контролю та ревізії бюджетних установ розглянуті у монографічній літературі Василика О.Д., Юрія С.І., Білухи М.Т., Романіва М.В., Крисюка В.І. і в працях Каленського М.М., Стефанюка І.Б., Бутинця Ф.Ф. та багатьох інших авторів. Вченими зроблений значний вклад у теорію і практику організації державного фінансового контролю в Україні. Разом з тим розвиток ринкових відносин зумовлює потребу удосконалення в сфері методології, інформаційного забезпечення здійснення фінансового контролю.

Мета і завдання дослідження.

Мета курсової роботи випливає з її актуальності і полягає в комплексному узагальненні і практичному аналізі організації фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ і організацій та розробці рекомендацій по вдосконаленню контрольно-ревізійного процесу у бюджетній сфері.

На основі мети сформовані основні завдання.

1.                       Обґрунтувати необхідність державного фінансового контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів бюджетних установ.

2.                       Дати критичну оцінку методології здійснення попереднього, поточного та наступного контролю.

3.                       Вивчити питання контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів бюджетних установ, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

4.                       Узагальнити прийоми і методи ревізії бюджетних установ та намітити основні напрями підвищення її ефективності.

Предмет і об’єкт дослідження.

Предметом дослідження виступають теоретичні і практичні аспекти організації державного фінансового контролю ДКРС України.

Об’єктом дослідження є фінансові ресурси бюджетних установ та контроль за їх формуванням і використанням.

Методологія та методика дослідження.

Методологічну основу роботи складають теоретичні дослідження вітчизняних економістів – теоретиків і практиків у сфері фінансового контролю, законодавчі та відомчі нормативні акти, що регулюють порядок здійснення фінансово-господарської діяльності бюджетних установ і організацій в Україні та контролю за її здійсненням, статистична інформація суб’єктів контролю.

1. Функціональне призначення та повноваження державної контрольно – ревізійної служби України.

Державна контрольно – ревізійна служба має централізовану організаційну структуру. Головне контрольно – ревізійне управління України очолює заступник Міністра фінансів України, який призначається Кабінетом Міністрів України. Керівників регіональних контрольно – ревізійних управлінь, підрозділів призначають вищі керівники за підпорядкованістю. Структурні підрозділи контрольно – ревізійної служби є юридичними особами, мають самостійні кошториси, розрахункові та інші рахунки в банках.

Функції контрольно – ревізійної служби полягають у проведенні ревізій та перевірок фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку та звітності  у міністерствах, відомствах, підприємствах і організаціях, які утримуються за рахунок державного бюджету. До її функцій також належать проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються з державного бюджету, контролюють повноту оприбуткування, використання і збереження валютних коштів, перевіряють виконання рішень за результатами проведених ревізій.

Державна контрольно – ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України “Про державну контрольно – ревізійну службу”, який був прийнятий 26 січня 1993 року, іншими законодавчими актами : Указами Президента та Постановами Кабінету Міністрів України.

Головним завданням державної контрольно – ревізійної служби є здійснення контролю за використанням коштів бюджетів усіх рівнів, та коштів державних цільових фондів; виконанням державних контрактів, про авансованих за рахунок бюджетних коштів; використання матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів; веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Ревізія – це метод документального контролю за фінансово – господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотримання законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізій складається акт.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово – господарської діяльності підприємства, установи, організації, або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення і відокремлений за часом. У теорії і практиці контрольно – ревізійної діяльності є такі етапи ( рисунок 1) :

                  планування ревізії;

                  підготовка до ревізії;

                  складання завдання ( програми ) проведення ревізії;

                  організація роботи на місці ( об’єкті ) ревізії;

                  документальна й фактична перевірка;

                  систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій;

                  узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві;

                  затвердження матеріалів ревізії;

                  контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.

Перспективні плани проведення ревізій і перевірок складають переважно на п’ять років, поточні – на наступний календарний рік. Слід врахувати, що Указом Президента України “Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно – ревізійної роботи” № 1031/2000 передбачено періодичність проведення державною контрольно – ревізійною службою планових ревізій і перевірок використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів не рідше одного разу на три роки. Кожна ревізія має охоплювати період, який починається з дня закінчення попередньої ревізії і завершується датою складання балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Рис. 1. Схема планування і проведення ревізійного процесу

Відповідно до Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно – ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно – ревізійного управління України від 03.10.1997 р. № 121, ревізії та перевірки проводять на основі піврічних планів :

                  Головного контрольно – ревізійного управління, затверджених його колегією;

                  контрольно – ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя, затверджених Головним контрольно – ревізійним управлінням України;

                  Контрольно – ревізійних відділів у районах, містах і районах у містах, затверджених контрольно – ревізійними управліннями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва і Севастополя.

Відповідно до Положення “Про державну контрольно – ревізійну службу в Україні”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 515, планування контрольно – ревізійної роботи, згідно з доведеними управлінням завданнями, проводиться керівником ревізійного органу з урахуванням встановленої періодичності ревізій.

Плани ревізій у системі міністерств і відомств складаються контрольно – ревізійними управліннями (відділами) й затверджуються керівниками вищестоящих організацій. План проведення ревізій і перевірок зберігається у керівника контрольно – ревізійного органу й не підлягає розголошенню з метою забезпечення раптовості кожної ревізії чи перевірки. У планах вказується : на яку дату ревізовані підприємства, вид ревізії, затрати часу в днях, за який період має проводитися ревізія, час її проведення і робиться відмітка про виконання. Термін особливостей підприємств, що ревізується. Обсяг ревізії може вимірюватись оборотом продукції, кількістю підприємств і справ, що підлягають ревізії. Продовження встановленого терміну, як виняток, допускається з дозволу органу, який призначив ревізію [ ]

Основними завданнями ревізій (перевірок) є:

1)                 При проведенні ревізій (перевірок) виконання бюджетів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, міст обласного підпорядкування, районів і районів у містах.

2)                 Перевірка дотримання вимог Бюджетного кодексу України (2542 – 14) та інших нормативно – правових актів щодо виконання бюджетів усіх рівнів, стану роботи фінансових органів і органів Державного казначейства України.

3)                 Ревізія поточного рахунка відповідного бюджету, використання коштів загального і спеціального фондів, валютних коштів органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених чинним законодавством.

4)                 Ревізія правильності витрачання коштів на утримання фінансових органів і органів Державного казначейства, апарату відповідних державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Головному контрольно – ревізійному управлінню України, контрольно – ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно – ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право:

1. Ревізувати і перевіряти у міністерствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, державних фондах, на підприємствах, в установах і організаціях грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів і матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

2. Безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження та з'ясування питань, пов'язаних з ревізією або перевіркою. Припиняти на розрахункових та інших рахунках в банках та інших фінансово-кредитних установах операції у випадках, коли керівництво об'єкта, на якому необхідно провести ревізію чи перевірку, перешкоджає працівнику державної контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3. Залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців відповідних міністерств, державних комітетів, інших органів державної виконавчої влади, державних фондів, підприємств, установ і організацій для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних, ремонтних та інших робіт, контрольних запусків сировини і матеріалів у виробництво, контрольних аналізів сировини, матеріалів, готової продукції, інших перевірок з оплатою з спеціально передбачених на цю мету коштів;

4. Вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються чи перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і розрахунків, у необхідних випадках опечатувати каси і касові приміщення, склади, архіви, а при виявленні підроблень, інших зловживань вилучати на строк до закінчення ревізії або перевірки, залишаючи у справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

5. Одержувати від Національного банку України та його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції й залишки на рахунках об'єктів, що ревізуються або перевіряються, а від інших підприємств і організацій, в тому числі недержавних форм власності довідки і копії документів про операції та розрахунки з установами, організаціями, підприємствами, що ревізуються або перевіряються;

6. Одержувати від службових і матеріально відповідальних осіб об'єктів, що ревізуються та перевіряються, письмові пояснення з питань, які виникають у ході ревізій і перевірок;

7. Пред'являти керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що ревізуються чи перевіряються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності і фінансів, вилучати до бюджету виявлені ревізіями або перевірками приховані і занижені валютні і інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами і організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

8. Стягувати  у  дохід  держави кошти, одержані  міністерствами, відомствами, державними комітетами, державними фондами, підприємствами, установами і організаціями за незаконними угодами без встановлених  законом підстав та з порушенням чинного законодавства;

9. Накладати, у випадках передбачених законодавчими актами, на керівників й інших службових осіб підприємств, установ і організацій адміністративні стягнення;

10. Застосовувати до підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності фінансові санкції, передбачені законодавством з оподаткування[2,с.5].

Ревізії, контрольні перевірки проводяться на підставі; розпорядчого документа, підписаного начальником служби, управління, керівником підрозділу служби в районі, місті. За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія підприємства, установи, організації проводиться не частіше від одно разу на рік. За дорученням правоохоронних органів ревізію проводять у будь-який час.

Органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії і перевірки суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності за постановою правоохоронних органів. Ці самі органи подають допомогу ревізорам у виконанні ними службових обов'язків.

Службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги ревізорів є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, які ревізують. Ці особи при виконанні своїх службових обов'язків перебувають під захистом закону.

Викладені функції державної контрольно-ревізійної служби в Україні, права і обов'язки посадових осіб цієї служби не поширюються на контроль місцевих Рад народних депутатів (муніципальний контроль), аудиторський і відомчий контроль.

2. Діюча практика проведення фінансового контролю ДКРС України.

Контрольно-ревізійний відділ у Івано-Франківському районі провів за останні три роки 206 ревізій і перевірок підприємств, організацій і установ, з них 64 – у 2000 році, в тому числі бюджетних установ – 31;  63 – у 2001 з них 30 бюджетних та 79 – у 2002 році, з яких 32 бюджетних установи. (див. табл. 1)

Таблиця 1

Робота контрольно-ревізійного відділу у Івано-Франківському районі у 2000-2002 рр.

Ревізіями і перевірками було виявлено незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат, недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей у 2000 році – 30 порушень на загальну суму 863,74 тис. грн.; в 2001 – 19 порушень на суму 2425,73 тис. грн.; в 2002 році – 54 факти порушень на загальну суму 182,47 тис. грн. (див. табл. 2)

Також виявлено інших порушень фінансової дисципліни (завищення бюджетних асигнувань; лишків; зайво нарахованих, але не сплачених сум заробітної плати, за виконані роботи, послуги; занижена вартість майна та орендної плати тощо) у 2000 році на загальну суму 669,37 тис. грн., в т.ч. по бюджетним установам – 60,2 тис. грн., у 2001 – відповідно – 531,28 тис. грн. та 425,95  тис. грн.; і в 2002 р.– відповідно 2342,72 тис. грн. та 1310,54 тис. грн. (див. табл. 3)

Таблиця 2.

Порушення фінансово-бюджетної дисципліни у Івано-Франківському районі за 2000-2002 рр.

Таблиця 3

Інші порушення фінансової дисципліни у Івано-Франківському районі за 2000-2002 рр.                                                      (тис. грн.)

Наочно роботу контрольно-ревізійного відділу у Івано-Франківському районі можна відобразити за допомогою рисунків.

На рисунку 2. відображена загальна кількість перевірених підприємств, установ і організацій, у тому числі бюджетних установ.

Як бачимо, щороку кількість перевірених об’єктів контролю змінюється, що пов’язано з плануванням контрольно-ревізійної роботи на півріччя та з додержанням термінів проведення комплексних ревізій а також зверненнями місцевих органів влади, правоохоронних органів та органів прокуратури щодо проведення ревізій і перевірок у плановому чи позаплановому порядку.

Змінюється також і питома вага ревізій та перевірок бюджетних установ та організацій у загальній кількості об’єктів контролю: якщо у 2000 році вона становила 48,4 % (31/64*100%), то у 2001 році – 47,6 % (30/63*100%), а у 2002 р. – 40,5 % (32/79*100%). (Розрахунки здійснені автором на основі звітності форми №1-КР контрольно-ревізійного відділу в Івано-Франківському районі).

Кількість перевірених установ і організацій не характеризує ефективність контрольно-ревізійної роботи, а є лише її кількісним показником.

Рисунок 2.2 демонструє роботу контрольно-ревізійного відділу по виявленню незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат, недостач і розкрадань грошових коштів і матеріальних цінностей.

Як видно з таблиць 2 та 3  суми зазначених виявлених ревізіями  і перевірками порушень щороку змінюються.

Порівняємо середні показники – сума порушень, що припадає на один об’єкт контролю:

2000 р. – 28,79 тис.грн. (863,74/30)

2001 р. – 127,67 тис.грн. (2425,73/19)

2002 р. – 3,38 тис.грн. (182,47/54)

Як бачимо немає тенденції щодо постійних зловживань з боку об’єктів контролю, а залежить це від суб’єктивних факторів: правової свідомості керівництва та матеріально-відповідальних осіб об’єктів контролю.

Зауважимо, що найбільшу питому вагу у даній групі фінансових порушень займають незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати: за три роки (2000-2002) їх питома вага у загальній кількості порушень складає 95,6% ((844,70+2403,03+72,08)/(863,74+2425,73+182,47))*100%. (Розрахунки здійснені автором на основі звітності форми № 1-КР контрольно-ревізійного відділу в Івано-Франківському районі).

На рисунку 2.3 видно, що питома вага порушень в бюджетних установах і організаціях (незаконні і не за цільовим призначенням проведені витрати, недостачі і розкрадання грошових коштів і матеріальних цінностей) досить значна і за останні три роки (2000-2002) складає 65,3% ((28,55+1,54+2205,87+31,39+0,04)/(863,74+2425,73+182,47)*100%). (Розрахунки здійснені автором на основі звітності форми №1-КР контрольно-ревізійного відділу в Івано-Франківському районі).