Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Ринок перестрахувальних операцій в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ

"Ринок перестрахувальних операцій в Україні"

Одеса – 2011 р.
АНОТАЦІЯ

Розглядається суть поняття перестрахування та його значення у сфері страхування, визначаються основні принципи його функціонування. Крім цього аналізуються тенденції ринку перестрахування в Україні та надаються практичні рекомендації щодо усунення основних проблемних питань, що виникають на ринку перестрахування та оптимізації процесів перестрахування на страховому ринку України.
ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. Поняття та сутність перестрахування.................................................6

1.1. Поняття перестрахування та значення перестрахувальних

операцій на страховому ринку...............................................................................6

1.2. Види перестрахових операцій..................................................................11

РОЗДІЛ 2. Аналіз перестрахового ринку України............................................17

2.1. Тенденції та сучаснй стан ринку перестрахування в Україні...............17

2.2. Рейтингувааня страховиків: суть і значення...........................................24

РОЗДІЛ 3.Перспективи розвитку ринку перестрахування в Україні..............31 ВИСНОВКИ...........................................................................................................34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................36

ВСТУП

В усьому світі перестрахування важливе, оскільки пропонує механізм захисту окремо взятої компанії і страхового ринку в цілому. Перестрахування є самостійним видом діяльності страховика. Традиційно воно захищає прямого страховика від фінансових втрат, яких він зазнав би за умови необхідності здійснення страхових виплат за договорами страхування, не маючи перестрахового покриття. Окрім того, що перестрахування підтримує необхідну рівновагу в діяльності страховиків, воно також виконує функцію міжнародного переливу капіталу. Перестрахування є необхідним елементом розвитку страхового ринку України. Ця необхідність обумовлена низькою капіталізацією вітчизняного страховика, а також відсутністю достатньої кількості ефективних фінансових інструментів. Позитивним моментом є те, що перестрахування сприяє збільшенню ємності страховика, переважна більшість яких не здатна взяти на страхування дуже дорогі ризики. Таким чином, проблема перестрахування на страховому ринку, як одного із способів захисту страховика від випадків неплатоспроможності й банкрутства, актуальна і сьогодні. Відтак ця проблема потребує свого наукового осмислення з метою вироблення стратегії її практичного розв’язання. Питання організації перестраховувальної діяльності і розвитку ринку перестрахування в наукових працях вітчизняних економістів висвітлювались лише частково і опосередковано. Значний внесок в розробку теоретичних основ перестрахування зробили українські вчені – В.Д. Базилевич, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, С.С.Осадець. Проблемами перестрахування займались зарубіжні науковці, провідні спеціалісти в галузі страхування такі як К.Г. Воблий, І.Т. Балабанов, Ю.М. Журавльов, М.Г. Каминкіна, Є.В. Коломін, А.І. Корчевська, В.К. Райхер, В.А. Сухов, К.Є. Турбіна, Т.А. Федорова, В.В. Шахов, Р.Т.Юлдашев. Водночас слід зазначити, що в Україні відчувається значний дефіцит спеціальних досліджень, які стосуються безпосередньо сфери перестрахування. Бракує орієнтованих на практичне застосування наукових розробок, не узагальнюється накопичуваний досвід. Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері страхування, які виникають у процесі діяльності страхових компаній з приводу перерозміщення ризиків між ними, тобто сфера перестрахування. Предметом дослідження є основи діяльності перестрахових компаній, стан та перспективи їх розвитку в Україні. Метою курсової роботи є наукове обґрунтування ринку перестрахування; виявлення основних тенденцій і специфічних особливостей формування перестрахової діяльності в Україні та виявити перспективи її розвитку. Для досягнення поставленої мети необхідно виконання наступних завдань: виявлення сутності поняття перестрахування, його значення в страховій діяльності; дослідження стану вітчизняного ринку перестрахування та перспектив його подальшого розвитку.

РОЗДІЛ 1

Поняття та сутність перестрахування.

1.1. Поняття перестрахування та значення перестрахувальних операцій на страховому ринку.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [1]. У страховій науці важливим інструментом запобігання та мінімізації наслідків великомасштабних ризиків є система перестрахування, що в класичному варіанті визначається як механізм замкнених економічних відносин між страховиками, за яких страховик, приймаючи на страхування ризики, передає на погоджених умовах усю відповідальність чи її частину іншим страховикам з метою створення збалансованого портфеля ризиків, забезпечення фінансової стійкості і беззбитковості страхових операцій [2, С.90]. Процес розвитку національного ринку перестрахування безпосередньо залежить від розвитку загальної системи страхових відносин. Перестрахувальна діяльність за своєю сутністю більш інтернаціональна, ніж будь-який вид діяльності [3, с. 58]. Відповідно постає завдання поєднати інтереси учасників вітчизняного ринку з можливістю отримати надійний перестрахувальний захист на світових ринках. Згідно статті 12 Закону України “Про страхування” [1] перестрахування – це страхування одним страховиком (цедентом) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (цесіонера) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Цедент (перестрахувальник) – страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування іншому страховикові. Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування. Цесіонер – особа, якій передається право власності. У страхуванні цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування. Перестрахування здійснюється в порядку і на умовах, встановлених

Кабінетом Міністрів України. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з пере страховиком договір про перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1290 визнає перестрахування необхідною умовою для забезпечення платоспроможності страховиків та надійності, безпечності і диверсифікованості розміщення страхових резервів страховика у випадку, коли:

страховик бере на себе страхові зобов’язання в обсягах, що можуть перевищувати можливості їх виконання за рахунок власних активів;
страхова сума за окремим об’єктом і видом страхування перевищує 10% суми сплаченого страхового фонду і створених страхових резервів на останню звітну дату;
перестрахування є передумовою здійснення інших видів діяльності (міжнародні перевезення, експлуатація об’єктів підвищеного ризику, великомасштабні інвестування тощо) [4].

Таким чином, страхується підприємницький ризик самого страховика: він укладає договір страхування із страхувальником, за що одержує від нього відповідну страхову премію, і потім «підстраховує» себе на випадок виплати, розділивши ризик з перестраховиком і сплативши перестрахувальну премію (можливе утримання з перестраховика перестрахувальної комісії). Договори перестрахування в першу чергу повинні укладатися з перестраховиками, зареєстрованими на території України. Укладення договорів перестрахування з зарубіжними перестраховиками дозволяється тоді, коли: – законодавством країни, в якій зареєстрований перестраховик-нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою (перестрахувальною) діяльністю; – перестраховик-нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менше, ніж три роки, що передують року, в якому укладається договір перестрахування; – перестраховик-нерезидент не порушував страхове законодавство країни, в якій він знаходиться і до нього не застосовувались відповідні заходи з цього приводу протягом останніх двох років [5]. Якщо обсяги страхових платежів, що передаються у перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник повинен подати Державній комісії з регулювання ринку фінансових послуг декларацію, у котрій вказується інформація про ризики та об’єкти страхування, дані про нерезидентів-перестраховиків та про перестрахових брокерів. Оскільки перестрахування є своєрідною формою страхування, то під час здійснення пере страхових операцій керуються принципами, на яких воно ґрунтується, а саме: вільного вибору страхувальником страховика, а страховиком – виду страхування;страхового ризику; страхового інтересу; відшкодування в межах реально завданих збитків; максимальної сумлінності; франшизи; суброгації; контрибуції; співстрахування та перестрахування;диверсифікації. …[ 6, c.105]. Для розуміння суті перестрахування необхідно розкрити його функції: 1. Обмеження ризику, тобто з передачею страховиком частини ризику перестраховику ризик, який зобов’язаний нести сам перестраховик, скорочується до розміру, котрий він готовий і може нести з врахуванням своїх фінансових можливостей. 2. Зростання відповідальності страховиків, тобто перестрахування дає можливість прийому більшої кількості ризиків, ніж при використанні власних коштів дрібними та середніми страховими компаніями. 3. Заміна власного капіталу страховика чужим, тобто певне співвідношення обсягу страхових операцій та власного капіталу обумовлюється економічною доцільністю. 4. Надання прямому страховику комплексу різноманітних послуг: консультації, оцінка ризиків для страховиків і їх тарифікація, оформлення угод, розрахункові операції, попередження збитків [7]. Перестрахувальні операції можуть здійснюватися як між страховиками, так і між страховиками і спеціалізованими перестрахувальними компаніями (професійними перестраховиками). З метою запобігання можливим фінансовим проблемам страховики використовують інститут перестрахування, який є системою економічних відносин, у процесі якої страховик, приймаючи на страхування ризики різноманітного розміру, частину відповідальності з ними відповідно до своїх фінансових можливостей передає на визначених умовах іншим страховикам із метою створення збалансованого портфеля власних договорів та забезпечення фінансової стійкості та рентабельності договорів. Отже, економічною сутністю перестрахування є перерозподіл між страховими компаніями створеного первинного страхового фонду. Важко встановити, коли саме виникло перестрахування, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є «вторинними», похідними від страхових [7]. За допомогою перестрахування страховик може захиститись від випадкових (спричинених непередбачуваними обставинами) відхилень розрахункової збитковості від її фактичного рівня в поточному році. Тому перестрахування є необхідною умовою забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів. Перестраховик, фінансово підтримуючи страхову компанію, сприяє розширенню її страхової діяльності. Це дуже важливо для страховика, який зацікавлений у розширенні можливостей своєї компанії. Страховик, починаючи роботу в нових для нього видах страхування, як правило, активно використовує перестрахування, що дає йому можливість набувати потрібного досвіду безпечним для себе шляхом. Перестрахування не лише захищає страховиків, а й сприяє захисту самого страхувальника; працівників страхових компаній від втрати роботи; акціонерів компаній від зниження прибутку; держава має гарантію надходження податків від страхової діяльності і т. ін. Тобто можно зробити висновок, що за рахунок перестрахування, страхові компанії :

— зменшують розмір технічного ризику, тобто ймовірності відхилення фактичного рівня сукупних страхових виплат від рівня, що прогнозується страховиком (недостатність коштів страховика для виконання зобов'язань за договорами страхування);

— беруть на себе частину ризиків страховика, зменшуючи його відповідальність і тим самим перетворюючи непередбачені, змінні витрати в постійні;

— збільшують ємність страховика стосовно можливості підписання ризиків;

— аналізують міжнародний досвід, що є корисним для страховиків при оцінці розвитку ринку. Крім того, процес перестрахування дає впевненість страхувальникові у своєчасному відшкодуванні збитків, оскільки страховик, який перестраховує взяті на себе ризики, створює додаткові гарантії своєї фінансової стійкості.

1.2. Види перестрахових операцій. Перестрахові операції у кожному окремому випадку мають свої особливості, що дозволяє їх розрізняти за: частками участі перестрахувальників у договорі; ставками премії; власним утриманням перестраховика; комісійним відрахуванням; свободою участі сторін у прийнятті рішень та ін. Перестрахування класифікується за: 1) способом дії – на активне (передача ризиків в перестрахування) і пасивне (прийняття ризиків на перестрахування). Активне перестрахування полягає в прийнятті ризиків для покриття або продажу страхових гарантій. Пасивне перестрахування - в передачі ризиків перестрахувальникам або придбанні страхових гарантій.
Численні взаємозв'язки, які проявляються на міжнародному перестрахувальному ринку, здійснюються за принципом «обміну інтересами», що означає врівноваженість операцій активного і пасивного перестрахування за даний проміжок часу. Іншими словами, «інтерес, переданий у перестрахування», який вимірюється величиною сплаченого перестрахового внеску, повинен бути приблизно рівним «інтересу, натомість отриманому», або величині перестрахового внеску, отриманого за надані перестрахувальні гарантіі. Активне та пасивне перестрахування також можна розглядати в контексті міжнародного страхового ринку, де перевага активних перестрахувальних операцій країни свідчить про високий рівень розвитку та фінансових можливостях національного страхового ринку. Одним з напрямків пасивного перестрахування є ретроцессія - подальший перерозподіл ризику, а також часткове задоволення вимог партнера в отриманні контралімента. Перерозподіл ризику у формі ретроцесії відбувається тим же шляхом, що й раніше при перестрахуванні, тобто ретроцендент отримує комісійну винагороду і право на участь у прибутках. 2) розміщенням ризиків – на вітчизняне і зарубіжне. 3) способом розподілу ризиків – на пропорційне і непропорційне; 4) методом передачі ризиків – на факультативне (добровільне), облігаторне (обов’язкове) і факультативно-облігаторне (змішане) [8, c. 156-158].

Факультативне перестрахування - перестрахування на індивідуальній основі однієї або декількох окремих ризиків і полісів. При цьому прямий страховик і перестраховик не мають один перед одним ніяких юридичних зобов'язань за іншими ризиками та полісами. У зв'язку з цим використовується перестраховий сліп - документ, розсилається перестрахувальником потенційним перестрахувальникам і що містить пропозицію взяти участь у факультативному перестрахуванні відповідних ризиків. Укладання договорів факультативного перестрахування доцільно в разі або відсутності у цедента достатнього досвіду при прийомі на страхування нових ризиків, або при необхідності перестрахування суми, що перевищує власне утримання, але не підпадають під дію інших перестрахувальних договорів. Факультативна форма перестрахування — найперша форма цього виду діяльності, що передбачає для перерстраховика і цедента право вибору. Цей вид перестрахування вважається найпростішим. Воно широко використовується за умови великих ризиків. Основним недоліком факультативного перестрахування є та обставина, що перестраховики вільні в прийомі або відмові від такого перестрахування, і поки йде розміщення ризику, може виявитися, що страховий випадок відбувся до остаточного розміщення ризику в перестрахуванні, і компанія, що передає, виявиться в скрутному становищі внаслідок обмежених фінансових можливостей [8, c. 186]. Облігаторне перестрахування - обов'язкова форма автоматичного перестрахування всього страхового портфеля прямого страховика. Передумовою появи облігаторного перестрахування була потреба в прискоренні механізмів передачі ризиків, пов'язана зі збільшенням обсягу страхових операцій, що викликало пошук іншої форми перестрахування із наданням страховику більше можливостей при здійсненні страхових операцій. Договір облігаторного перестрахування зобов'язує цедента передати певні частки у всіх ризиках, прийнятих ним на страхування, а перестраховика прийняти запропоновані йому на перестрахування частки ці ризиків. Договір облігаторного перестрахування, як правило, укладається на невизначений термін з правом взаємного розірвання його шляхом відповідного повідомлення сторін заздалегідь про прийняте рішення. Договір дуже вигідний для цедента, оскільки всі заздалегідь визначені ризики автоматично покриваються перестраховиком. Облігаторне перестрахування дешевше від факультативного. Воно передбачає встановлення між цедентом та цесіонарієм стосунків повної взаємної довіри. Передача ризиків відбувається в рамках юридичного документа — договору, який має ряд положень, практично ідентичних для всіх країн світу. Факультативно-облігаторне перестрахування - перестрахування, згідно з яким страховик-цедент може передавати ризики будь-якої узгодженої категорії, а перестрахувальник зобов'язаний усі їх прийняти на перестрахування. Ця форма договорів перестрахування називається договір «відкритого покриття». Страховик, таким чином, отримує можливість провести антиселекції ризиків у страховому портфелі, віддаючи у перестрахування самі небезпечні ризики. У зв'язку з цим договори «відкритого покриття» укладаються перестраховиками тільки з такими цедентами, які користуються повною довірою виходячи з багаторічної практики їх взаємного співробітництва. Перестрахові платежі за цим договором визначаються на індивідуальній основі за згодою сторін або пропорційно страховим платежам, отриманим при підписанні первинного договору страхування. 5) видами договорів (формами здійснення) – на пропорційне (квотні договори, договори ексцеденту суми і квотно-ексцедентні) і непропорційне (договори ексцеденту збитку і ексцеденту збитковості) (рис. 1.1) [8, c.135]. Рисунок 1.1. Види перестрахових операцій в залежності від форм здійснення договорів. Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки. У практиці пропорційного страхування використовують договори:

квотні;
ексцедентні;
квотно-ексцедентні.

Квотний перестрахувальний договір передбачає передачу цесіонарію премії та збитків в однаковій пропорції в межах певного ліміту прийняття ризиків. Якщо власне утримання цедента становить, скажімо, 30%, перестрахувальник отримує 70% премій, сплачених цеденту, і відшкодовує 70% його збитків [8, c. 142]. Договір ексцедентного перестрахування ґрунтується на тому, що перестраховик бере на себе зобов'язання відповідати за полісами, які покривають суми, що перевищують ліміти власної участі страховика в покритті ризику. В договорі передбачається кількість лімітів, які можуть бути передані перестрахувальнику. Максимум власної участі страховика в покритті ризику називається ексцедентом. Перевищення цього ліміту передається в перестрахування. Максимальна участь перестрахувальника у покритті ризику визначається кратністю власної участі цедента. Квотно-ексцедентний договір поєднує засоби двох уже названих. Суть непропорційного перестрахування полягає в тому, що відшкодування, яке надається перестраховиком, визначається тільки розміром збитку і не залежить від страхової суми, а тому немає пропорційного розподілу відповідальності за окремим ризиком і оригінальною премією. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам оплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором. Відповідальність за непропорційним договором установлюється в абсолютній сумі (договір ексцедента збитку) чи у відсотках (договір ексцедента збитковості). У непропорційних договорах утримання цедента називають першим збитком, франшизою, пріоритетом. Відповідальність перестраховика — покриттям. Непропорційне перестрахування має такі особливості:

• страховик може захиститися від великих збитків, що впливають на його фінансові результати; • перестраховик не бере участі у відшкодуванні дрібних збитків, які легко покриваються страховиком; • обсяг обліку бухгалтерських операцій зменшується, оскільки враховуються лише окремі збитки або фінансові результати страхувань. Але водночас зростає потреба в підготовчій роботі; • тантьєма в договорах цієї форми, як правило, не передбачається; • перестраховувальна премія за непропорційними договорами підраховується не для кожного окремого ризику, що передається, а для всього портфеля з одного або кількох видів страхування за рік [8, c.154]. Непропорційне перестрахування найчастіше використовується при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів за збитки, спричинені третім особам в результаті ДТП, а також у тих випадках страхування, де немає верхньої межі відповідальності страховика. Системи перестрахування та розміри власного утримання залежать від галузі страхування. Операції перестрахування мають свої особливості : 1. Ризик невиплати страхового відшкодування або страхової суми, прийнятий на себе страховиком за договором страхування, може бути ним застрахований цілком або частково в іншого страховика (страховиків) за укладеним з останнім договором перестрахування. 2. До договору перестрахування застосовуються ті ж правила, які підлягають застосуванню відносно страхування підприємницького ризику, якщо договором перестрахування не передбачене інше. При цьому страховик за договором страхування (основним договором), що уклав договір перестрахування, вважається у цьому останньому договорі перестрахувальником. 3. При перестрахуванні відповідальним перед страхувальником за основним договором страхування за виплату страхового відшкодування або страхової суми залишається страховик за цим договором. 4. Можливо послідовне укладання двох або кількох договорів перестрахування. 5. Перестрахування у страховика-нерезидента здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Перестрахування з погляду його сутності є ні чим іншим, як різновидом страхування. Воно визначено наявністю договору прямого страхування і засновано на ньому. Без страхування перестрахування не існує.

РОЗДІЛ 2

Аналіз перестрахового ринку України.

2.1. Тенденції та сучаснй стан ринку перестрахування в Україні.

Важко встановити, коли саме виникло перестрахування в Україні, який договір поклав йому початок, але можна з упевненістю стверджувати, що воно завжди розвивалося слідом за самим страхуванням, оскільки перестраховувальні операції є «вторинними», похідними від страхових.   Після змін Закону України «Про страхування» національний страховий ринок, складовою частиною якого є перестрахування, вступив у якісно нову стадію розвитку. Перестрахування має цілком самостійну історію та розвиток, особливі правові підстави та власну технологію. Але це, як вже зазначалось, невідокремлена галузь страхової справи.      На страховому ринку України працюють такі вітчизняні перестраховики, як СК "Брокбізнес", СК "УНІКА", ПАТ "Скіфія Ре", ВАТ "Українська перестрахувальна компа¬нія", ПАТ "УАСК "ЕДЕМ", ПАТ "СК "АХА-Страхування", ПАТ "СГ "ТАС", ПАТ "УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" та інші. Практично кожна страхова компанія, що працює з перестрахування та ретроцесії, має свій відділ перестрахування.
Взаємовідносини між сторонами у процесі перестрахування будуються на основі відповідних договорів факультативного або облігатор-ного перестрахування, що склалися у світовій практиці.      Домінуючими формами перестрахувальних операцій на національному ринку є факультативні пропорційні перестрахування окремих ризиків.
Усередині країни перестраховуються дрібні ризики, премії з яких не цікавлять закордонних перестраховиків. Це, як правило, фінансові ризики, короткострокові вантажоперевезення, недороге майно, автомобільне каско, часткове каско авіаційного та морського транспорту (переважно через страхування за балансовою вартістю).        Для визначення загальних тенденцій на ринку перестрахування та з’ясування його місця в загальному ринку страхування України розглянемо динаміку частки перестрахування у валових преміях по ринку в цілому та структуру перестрахування у розрізі резидентів та нерезидентів.    Протягом аналізованого періоду абсолютне значення обсягів премій, сплачених перестраховикам, постійно збільшувалося (рис. 2.1.). Це пояснюється випереджаючими темпами зростання валових страхових премій у цілому по ринку в кожному наступному році за винятком 2005-го й 2009-го. Якщо в 2005 р. зменшення абсолютного значення сплачених перестраховикам премій було зумовлене жорсткішим контролем страхових і перестрахових операцій та намаганням мінімізувати оптимізацію оподаткування й легалізацію доходів, отриманих злочинним шляхом за рахунок даних операцій із боку державних органів, то у 2009-му — кризовими явищами в економіці України. Фінансова нестабільність призвела до зниження платоспроможного попиту на страхові послуги, неспроможності страховиків повернути власні фінансові ресурси, вкладені в банківські депозити, знецінення активів, розміщених у цінних паперах, та втрати платоспроможності компаній, що здійснювали перестрахування [9,c.27].

Рисунок 2.1. Загальна частка перестрахування у валових страхових преміях в Україні 1996-2009 рр.[9,c.30].

Розглядаючи структуру валових премій, треба зазначити, що протягом аналізованого періоду загальна частка перестрахування (сума часток перестрахування в резидентів і нерезидентів) у валових страхових преміях змінювалася нерівномірно (рис. 2.1.). Так, починаючи з 1997 р. частка перестрахування у валових страхових преміях постійно зростала (крім 2001-го, коли вона дешо знизилася) та у 2004 р. сягнула 60 %. Упродовж наступних трьох років на ринку перестрахування України спостерігалася тенденція до скорочення частки перестрахування (у 2004—2007 pp. цей показник зменшився на 24,4 %). Незначне збільшення частки перестрахування у валових преміях у цілому по ринку відбулося в 2008—2009 pp. Доцільно також наголосити на тому, що в 2009-му, незважаючи на загальне скорочення абсолютного значення валових страхових премій, частка премій, переданих у перестрахування, підвищилася на 5 %. Цей факт пояснюється намаганням страхових компаній не лише знизити рівень ризику за отриманими договорами, а й оптимізувати власну діяльність за рахунок "схемного" перестрахування. Аналізуючи дані щодо премій, переданих вітчизняним і зарубіжним перестраховикам, можна стверджувати, що частка перестрахування ризиків у нерезидентів протягом 1996—2003 pp. була більшою, ніж у резидентів (рис. 2.2.) [9,c. 27]. Так, найбільшого значення цей показник досяг у 2003 p., сягнувши 35%, або 3175,9 млн грн. у абсолютному значенні. Наступного року дана тенденція кардинально змінилася: у 2004 р. перестраховикам-резидентам було сплачено понад 50 % валових страхових премій, а нерезидентам — лише 9,8 %. Зазначені зміни зумовлені прийняттям 4 лютого 2004 р. постанови Кабінету Міністрів України стосовно вимог здійснення перестрахування в перестраховиків- нерезидентів [5]. Відповідно до цього документа, на момент укладання договорів перестрахування рівень платоспроможності іноземного перестраховика повинен бути не нижчим за відповідний рейтинг фінансової стійкості провідних рейтингових агентств світу ("Standard & Poor's",США; “Fitch Ratings” Великобританія; “Moody’s Investors Service” США; “A.M. Best” США). Крім того, у країнах, де зареєстрована перестрахова компанія, нерезидент повинен здійснювати спеціалізований нагляд за страховою діяльністю. У результаті проведеного дослідження ринку перестрахування одним із кореспондентів журналу зі страхування в Україні, за допомогою аналізу даних провідних 150 страховиків для перестрахування ризиків виявилося: у "Loyd’s" (Великобританія) користувалися захистом 85 українських компаній, у "Москва Ре" (Росія) – 32, "Інгострах" (Росія) – 30, "Munich Re" (Німеччина) – 28, "Russian Re" (Росія) – 25, "SCOR Re" (Франція) – 16, "Транссиб Ре" (Росія) та "Находка Ре" (Росія) – 14, "Авикос" (Росія) – 12, АХА (Франція) – 12, "РЕСО–Гарантия" (Росія), "Polish Re" (Польща) та "Transatlantic Reinsurance Company" (США) – по 11 [10, С.122–123]. Як стверджують аналітики, щорічно українські страхові компанії "відправляют" у перестрахування за кордон близько 2 млрд. грн., але іноземні колеги не відповідають їм взаємністю [10, С.123]. Наведені дані свідчать про значний відтік капіталу за кордон, що є проблемою не лише державних органів, а й усього страхового ринку України. Цікавим є факт перерахування за кордоном вітчизняними компаніями, що займаються страхуванням життя, нагромаджувальної частини внеску-нетто у рамках перестрахування (у той час як за кордоном перестрахування нагромаджувальної частини сурово обмежене, оскільки вона є потужним інвестиційним ресурсом, який має працювати на економіку держави). Отже, як наслідок, українська економіка втрачає чималі кошти, які могли б бути спрямованими на розвиток різних її сфер, у тому числі і ринку перестрахування. Протягом періоду, 2005—2009 pp., частка сплачених премій перестраховикам-резидентам перебувала на рівні, не нижчому 30 % валових страхових премій у цілому по ринку, а частка премій, сплачених перестраховикам-нерезидентам, не перевищував 5,5 % (рис. 2.2.) [9,c.29].

Рисунок 2.2. Динаміка частки перестрахування резидентів і нерезидентів 1996- 2009 рр. Результати аналізу частки перестрахування у валових страхових преміях та їх структури в напрямі розміщення дають підстави стверджувати, що вітчизняні перестраховики чинять значний вплив на розвиток страхового ринку України. Премії, які передаються перестраховим компаніям, у цей період становлять більше ніж 35 % валових премій, а відповідна частка внутрішнього перестрахування не опускається нижче 30 %. Водночас є серйозні проблеми із законністю й ефективністю проведення операцій перестрахування. Станом на 2010 рік За договорами перестрахування ризиків українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 10 745,2 млн. грн. (за 2009 р. – 8 888,4 млн. грн.), з них:

перестраховикам-нерезидентам – 991,3 млн. грн. (за 2009 р. – 1 104,3 млн. грн.),
перестраховикам-резидентам – 9 753,9 млн. грн. (за 2009 р. – 7 784,1 млн. грн.) [11].

Загальна сума часток страхових виплат, компенсованих перестраховиками, становила 508,6 млн. грн. (за 2009 р. – 967,9 млн. грн.), в тому числі компенсовано:

перестраховиками-нерезидентами – 289,6 млн. грн. (за 2009 р. – 287,1 млн. грн.),
перестраховиками-резидентами – 219,0 млн. грн., що значно менше ніж у попередньому році (за 2009 р. – 680,8 млн. грн.) [11].

За 2010 рік помітно збільшилась тенденція щодо збільшення обсягів внутрішнього перестрахування. Так, частка страхових премій сплачених

перестраховикам-резидентам за 2010 рік становила 9 753,9 млн. грн., що на

25,3% більше в порівнянні з 2009 роком (за 2009 р. – 7 784,1 млн. грн.) та на

21,5% більше в порівнянні з 2008 роком (за 2008 р. – 8 026,8 млн. грн.) [11].

У структурі вихідного перестрахування станом на 31.12.10 найбільше

сплачено часток страхових премій за такими видами страхування, як: страхування майна – 2 959,1 млн. грн. (або 28%) (станом на 31.12.09 – 2 059,2 млн. грн. (або 23,2%)); страхування фінансових ризиків – 2 233,9 млн. грн. (або 21%) (станом на 31.12.09 – 1 624,1 млн. грн. (або 18,3%)); страхування від вогневих ризиків – 1 991,7 млн. грн. (або 19%) (станом на 31.12.09 – 1 305,2 млн. грн. (або 14,7%)); страхування вантажів та багажу – 1 053,2 млн. грн. (або 10%) (станом на 31.12.09 – 804,7млн. грн. (або 9,1%)) (рис 2.3.) [11]. Рисунок 2.3. Структура вихідного перестрахування за видами страхування станом на 31.12.10 (млн. грн.)

Як видно з рисунка 2.4 у структурі перестрахування ризиків у нерезидентів у 2010 році найбільше від загальної суми сплачених часток страхових сплачено премій на перестрахування нерезидентам (991,3 млн. грн.) до Великобританії – 30% (або 298,0 млн. грн.), Російської Федерації – 17% (або 172,2 млн. грн.) та Швейцарії – 12% (або 121,4 млн. грн.).

Рисунок 2.4. Частка страхових платежів, яка належить перестраховику-нерезиденту станом на 31.12.10 (млн. грн.) [11].

Таким чином, сьогодні вітчизняний ринок перестрахування перебуває на початковому етапі розвитку. Особливо гостро постають проблеми ефективного регулювання та правового забезпечення діяльності учасників ринку, якості й різновидів пропонованих перестрахових послуг, низької капіталізації й місткості, а також інфраструктури. Розвиток ринку перестрахування України потребує формування відповідного правового поля діяльності суб'єктів перестрахових операцій. Нормативно-правові акти, що регламентуватимуть перестрахову діяльність, повинні бути розроблені спільними зусиллями державних органів і саморегулівних організацій ринку та прийняті законодавчими органами влади, а також обов'язково виконуватися всіма суб'єктами ринку. Але не дивлячись на чисельні проблеми, що повязані з тільки становленням галузі перестрахування, цей ринок в Україні розвивається паралельно з тенденціями розвитку страхового ринку України в цілому. Зростають обсяги премій, які одержують більшою мірою вітчизняні перестраховики, та поліпшується структура перестрахування ризиків у нерезидентів. Протягом останніх років чисельність європейських компаній, в яких перестраховуються вітчизняні ризики, хоча й не швидкими темпами, але зростає (як в абсолютному, так і у відносному значенні). Аналіз ринку перестрахування в Україні та тенденції його подальшого розвитку показали таке:

— український ринок перестрахування перебуває на стадії становлення розвитку та організації. Процес виділення перестрахування в самостійний вид фінансової діяльності тільки розпочинається;

— держава повинна бути зацікавлена у розвитку перестрахування, оскільки це сприяє вирішенню соціальних проблем у розрізі розв’язання екологічних питань, зменшує витрати бюджетних коштів та знижує відплив фінансових ресурсів за кордон, що обумовлює зростання інвестиційної привабливості не тільки страхового ринку а й національної економіки; — перестрахуванням займаються всі суб’єкти страхового ринку, які отримали ліцензію на той чи інший вид страхування. Такий підхід породив невиправдану ніякими економічними законами взаємність, демпінгові страхові та перестрахувальні тарифи, відсутність єдиних стандартів і вимог до договорів перестрахування;

— вітчизняний ринок перестрахування розвивається паралельно з класичним ринком страхування, але незначна ємність українських компаній не дозволяє їм перестраховувати значні ризики, що спричинює відплив капіталу за кордон.