Ринок споживчих товарів в Україні: посткризові тенденці

                                             Тернопільський національний економічний університет

кафедра міжнародної економіки

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

на тему: “Ринок споживчих  товарів в Україні: посткризові  тенденції”

 

 

студентки 5 курсу МЕМТзм-52 групи

напряму підготовки

економіка та підприємництво

спеціальності міжнародна економіка

Миськів Л.Ю.

Керівник

 

 

 

Тернопіль 2013

План

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи формування ринку споживчих товарів

1.1. Ринок споживчих товарів:  сутність та його характерні  риси

1.2. Умови та чинники  формування ринку споживчих товарів

1.3. Інфраструктура ринку  споживчих товарів

Розділ 2. Аналіз ринку споживчих  товарів в Україні та світі

2.1. Аналіз складових формування споживчого ринку України

2.2. Сучасний стан та  особливості функціонування споживчого  ринку в Україні

Розділ 3. Перспективи і  напрямки розвитку ринку споживчих  товарів в Україні в посткризовий період

Висновок

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дослідження споживчого ринку  в умовах трансформації економіки  та динамічних глобалізаційних процесів є надзвичайно актуальним завданням  сучасної економічної теорії. Це зумовлено  тим, що на споживчому ринку переплітаються ключові інтереси населення і  виробників кінцевої продукції. За своїм  призначенням споживчий ринок виконує  багатогранні функції життєзабезпечення  населення. Він є механізмом інтенсивного зворотного стимулюючого впливу споживчого виробництва на весь комплекс галузей  економіки й на соціально-економічну ситуацію в суспільстві. Його випереджаючий  розвиток є передумовою прискорення  темпів економічного зростання. Неефективне  ж функціонування споживчого ринку  спричиняє макроекономічні диспропорції та структурні деформації соціально-економічного розвитку, призводить до зниження конкурентоспроможності національної економіки та добробуту  населення. Саме тому виникає об’єктивна необхідність розробки теоретико-методичних концепцій щодо вдосконалення механізму  його функціонування у транзитивній економіці.

Протягом останніх років  творчий внесок у дослідження  механізму функціонування споживчого ринку та його ролі в забезпеченні розширеного суспільного відтворення  зробили українські вчені – І. Крючкова [1], В. Лагутін [2], Л. Лігоненко [3], І. Лошенюк [4], А. Мазаракі [5] та ін. Проте  теорія і практика підприємництва еволюціонують, а тому з часом виникають все  нові проблеми, що потребують розв’язання, і необхідність у безперервному  оновленні знань з питань функціонування та розвитку споживчого ринку. Адже сучасні  трансформації української економіки  гостро поставили питання теоретико-економічного осмислення ролі й місця споживчого ринку в формуванні людського  капіталу та забезпечення економічного зростання.

Метою роботи є аналіз сучасних тенденцій і перспектив розвитку споживчого ринку в транзитивній економіці України. Це дасть змогу  обґрунтувати заходи організаційно-економічного, правового та інституційного характеру стосовно підвищення ефективності функціонування ринку на перспективу, що сприятиме реалізації поставленої мети.

Стратегічною метою розвитку споживчого ринку в економіці  України, яка все ще перебуває  на етапі трансформації, є покращання рівня життя населення, піднесення на новий якісний рівень усього комплексу  соціально-економічних чинників, які  забезпечують процес життєдіяльності  суспільства. Із огляду на це, виникає  об’єктивна необхідність аналізу сучасних тенденцій, які мають місце в  розвитку вітчизняного споживчого ринку.

Сучасна ринкова економіка  являє собою складний організм, що складається з величезної кількості  різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, що взаємодіють між собою й  об’єднуються в єдине поняття  — ринок. Важливе значення має  внутрішній ринок, адже він визначає, як розвивається національна економіка  країни. Внутрішній ринок споживчих  товарів є узагальнюючим індикатором  розвитку економіки, оскільки від його розмірів та ефективності, зокрема, активності ділового середовища, відкритості та інтенсивності конкуренції, орієнтованості на споживача залежить продуктивність інших секторів економіки та забезпечення рівноваги між попитом та пропозицією.

Обсяги, структура та ефективність внутрішнього ринку є визначальними  чинниками конкуренто спроможності національної економіки та забезпечення сталого економічного зростання [1].

Нормалізація та ефективне  функціонування споживчого ринку сьогодні для багатьох регіонів світу є  надзвичайно актуальним. В економіці  України проблема збалансованості  попиту та пропозиції споживчого ринку  в цілому породжується диспропорціями системи організації ринку, його інфраструктурою. Негативні показники  функціонування внурішнього ринку, зокрема, низька інтенсивність конкуренції  на багатьох його сегментах, високі ціни на товари, недостатня дієвість механізму  врівноваження платоспроможного попиту та пропозиції, зменшення присутності  вітчизняних товаровиробників практично на всіх ринках товарів спричиняють уповільнення темпів економічного зростання країни. Таким чином, однією з найважливіших умов успішного функціонування товарного ринку є формування і розвиток його інфраструктури, що забезпечує процес просування товарів від виробника до споживача.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1. Ринок споживчих товарів: сутність та його характерні риси

Ринок як самодостатній, автоматично  діючий, саморегульований механізм

— це абстракція, яка дещо відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок  — це

один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій

тісно взаємодіють ринкові  закономірності, численні регулюючі  інститути

(передусім державні) і  масова свідомість.

Кожен, хто приступає до вивчення цього дуже важливого і  в той же час

складного питання, зустрічається  з різними визначеннями ринку, а  саме, що

ринок це:

- обіг, організований за  законами товарного виробництва  та обігу,

сукупність відносин товарного  і грошового обігу;

- сукупність умов, що забезпечують  реалізацію валового національного

продукту;

- сфера товарного обігу,  сукупність актів купівлі та  продажу, де

взаємодіють пропозиція товарів, платоспроможний попит, де формуються ціни на товари (послуги) та багато іншого;

- система товарно-грошових  відносин з механізмом вільного  ціноутворення, з

вільним підприємництвом  на основі економічної самостійності,

рівноправності та конкуренції  суб'єктів господарювання у боротьбі за

споживача. [12]

Вживаються також визначення поняття "ринок", які відбивають різний

підхід до цього явища. Тут можна виділити такі напрямки: ринок як умовний

простір, тобто ринок —  місце, де відбуваються акти купівлі-продажу  товарів

(послуг); ринок як механізм, що сприяє встановленню певних  відносин між

покупцем і продавцем; ринок як відношення з приводу  купівлі-продажу товарів

(послуг).

Ринок формується в процесі  становлення та розвитку товарного

господарства і стає його неодмінним, провідним елементом. Умовами

виникнення товарного  господарства і ринку є, як відомо, суспільний поділ

праці та наявність економічно уособлених, економічно незалежних

товаровиробників, які спеціалізуються  на виробництві окремих товарів  або

наданні послуг. Така економічна уособленість базується на підставі тієї чи

іншої форми власності, але  серед форм власності обов'язково повинна бути

приватна.

Економічні відносини  завжди проявляються як економічні інтереси

Тому ринок - це поняття, яке  відображає процес взаємодії (зіткнення)

економічних інтересів суб'єктів  господарської системи.

Отже, поняття «ринок»  тотожне поняттю «ринкові відносини».

Економічна система, що функціонує на засадах ринкових відносин, в

реальній дійсності є  формою організації господарської  діяльності

суспільства, яку називають  по-різному: ринкова система господарювання,

ринкова економіка, система  вільного підприємництва, або ж просто - ринок.

Що ж визначає своєрідність і особливості ринку як економічної  системи

господарювання?

По-перше, об'єктивні умови  його існування і функціонування. Умови

існування ринку: товарне  виробництво, суспільний поділ праці, економічна

відокремленість товаровиробників, в основі якої знаходиться приватна

власність на засоби виробництва. До умов функціонування ринку відносять:

незалежність економічних  суб'єктів у здійсненні господарської  діяльності на

основі права власності  на фактори виробництва; ринкова  конкуренція;

існування ринкової інфраструктури, стійкої фінансової і грошової системи;

наявність правової бази, що сприяє створенню відповідного економічного

середовища і психологічного клімату.

По-друге, його функціональна  визначеність. Ринок забезпечує процеси

саморегуляції економіки, яка  існує в «автоматичному режимі», тобто

об'єктивно (незалежно від  волі і свідомості людей), на основі механізму

взаємодії цін, попиту і пропозиції, а також конкуренції.

У відповідності з цим, об'єктивними законами ринку, які  визначають

його існування і функціонування, стали закон вартості, закон попиту і

пропозиції, закон конкуренції  та закон грошового обігу.

Ринок виконує важливі  організаційні і регулюючі функції, основні серед

них:

- забезпечення безперервного  зв'язку і пропорційності між  виробництвом

і споживанням;

- визначення міри доцільності  і корисності конкретних форм

господарської діяльності у  відповідності з критерієм ефективності

використання економічних  ресурсів, зростання доходів і  задоволення потреб

споживачів;

- регулювання основних  пропорцій суспільного відтворення  та розподілу

ресурсів між галузями економіки;

- стимулювання науково-технічного  прогресу.

Отже ринок є функціональною формою економічних зв'язків між

господарюючими суб'єктами, які утворюють єдину економічну систему.

Таким чином, відзначені умови  існування та функціонування ринку, а

також його функції визначають ринок як конкретну форму господарської

діяльності суспільства, яка одержала назву ринкової системи  господарювання,

або ринкової економіки.

З'ясовуючи суть ринку, слід виділити ті елементи, які складають

структуру ринку, - лише в  її межах можливе відтворення  ринкових відносин.

Структурні елементи ринкової системи, взаємодіючи між собою,

визначають її зміст і  своєрідність. Ця взаємодія здійснюється за допомогою

спеціальних установ, утворень (інституцій) ринку - фондових і товарних

бірж, бірж праці, кредитних (банків) і страхових установ тощо. У своїй

сукупності вони утворюють  інфраструктуру ринку (інфраструктура -

підструктура, що підпорядкована загальні структурі) [1].

Схема взаємодії компонентів  загальної ринкової структури та йогоінституцій така:

- товарні біржі «вистежують»  попит і «надсилають сигнали»  ринкам

капіталів та цінних паперів  про наявний дефіцит чи надлишок товарів на

товарних ринках;

- фондова біржа - інституція  ринку цінних паперів, сприймає  ці

«сигнали» і реагує на них  зростанням цін акцій тих компаній, які здатні

заповнити «провали» дефіциту, чи зниженням курсу акцій тих  корпорацій,

товарами яких ринок переповнений;

- фірми, курси акцій  яких зростають, одержують «ін'єкції»  з ринків

капіталів, розширюють виробництво; відбувається переміщення (переливання)

капіталу через банки  і страхові установи з одних галузей  у інші - більш

прибуткові, що є двигуном саморозвитку і саморегулювання  ринкової системи;

- розширення виробництва  спонукає зростання попиту на  працю певної

кваліфікації, рух якої здійснюється через біржу праці.

Водночас поряд із загальною  структурою слід розрізняти і конкретну

структуру ринку, критеріями виділення елементів якої виступають матеріальні

і духовні потреби людей, демографічні і географічні ознаки, ступінь

зрілості ринкових відносин, відповідність діючому законодавству. У

відповідності з цим, виділяють  ринки окремих товарів, послуг, культурних

цінностей, інформації, ринки  сировини і енергоносіїв, ринки науково-

технічних розробок, дитячий  і молодіжний ринок тощо, а також  місцевий,

регіональний, національний і світовий ринки, легальний (законний) чи

нелегальний («чорний») ринки.

В залежності від змісту і характеру процесів ціноутворення, які у

кінцевому підсумку визначають особливості взаємозв'язків суб'єктів  ринкової

системи і специфіку ринкового  середовища взагалі, розрізняють так  звані

конкурентні і неконкурентні (чистої монополії, монополістичної  конкуренції та олігополії) ринки.

Конкретне співвідношення попиту і пропозиції на галузевих ринках

обумовлює існування таких  ринкових форм: «ринок продавця», коли попит

перевищує пропозицію, і  «ринок покупця», якщо пропозиція переважає  над

попитом [1].

 

 

1.2. Умови та чинники формування ринку споживчих товарів

Досвід країн, в яких функціонує ринкова економіка, свідчить про  те, що

вона являє собою ефективно  працюючий механізм. Ринок без  централізованого інтелекту в особі  Держплану або Держпостачу успішно  вирішує складні економічні проблеми, що не під силу сучасним ЕОМ. Тим  більше, що, за оцінками фахівців, найсучасніша електронно-обчислювальна машина здатна оптимально спланувати виробництво  і розподіл не більш ніж 2 тис. виробів.

Як же працює ринковий механізм? Щоб відповісти на це запитання,

необхідно розглянути його складові елементи, їх чотири. Це - попит,

пропонування, ринкова ціна і конкуренція.

У загальному вигляді попит  являє собою потребу в певному  товарі, що

забезпечена грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка може

бути реалізована на ринку  за існуючими цінами.

Пропонування - це сукупність товарів, які представлені на ринку. Його

розмір визначається кількістю  товарів, що пропонуються для продажу  в певний

період часу за існуючими  цінами.

Ринкова ціна - це ціна, що встановлюється на ринку. Розрізняють ціни

попиту, пропонування і рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну

максимальну ціну, за яку  покупці ще згодні брати товар, а  під ціною

пропонування - граничну мінімальну ціну, за яку продавці ще готові

пропонувати свій товар. Ціна рівноваги - це ціна, за якої розмір попиту

дорівнює розміру пропонування.

І нарешті, конкуренція. Вона являє собою процес суперництва  між

окремими продуцентами, постачальниками  і покупцями товарів за найвигідніші умови їх виробництва та реалізації.

Конкурентна боротьба має  місце, коли на ринку певного товару кількість

його продавців така, що жоден з них не в змозі самостійно або в об'єднанні

з іншими впливати на ціну. За цих умов найважливіші питання економічного

життя - що і скільки виробляти, яким чином і для кого - розв'язуються в

результаті взаємодії  попиту, пропонування і ринкових цін.

Щоб краще зрозуміти механізм цієї взаємодії, розглянемо ситуації на

ринку певного товару, наприклад  автомобілів.

Спочатку проаналізуємо  дії покупців автомобілів. Їх інтерес  полягає втому, щоб задовольнити свою потребу, на яку вони виділяють  певну суму

грошей. Тому ринкова ціна ні в якому разі не може бути вищою  за ціну попиту

(Цп). В умовах високої  ціни покупців не дуже багато. Відповідно й

автомобілів придбається  мало. Якщо ж ціна знижується, товар  стає

доступнішим, кількість покупців збільшується разом з кількістю  придбаних

автомобілів. Цю залежність демонструє крива попиту.

Тепер звернемося до дій  продавців. Вони бажають відшкодувати свої

витрати й одержати якийсь прибуток. Тому ринкова ціна не може бути нижчою, ніж ціни пропонування (Цпр). Чим нижча ціна пропонування, тим менша кількість автомобілів надійде для продажу. Останнє зумовлене тим, що у багатьох виробників витрати будуть більшими, ніж ціна, а це зробить

неможливим виробництво. І навпаки, у міру підвищення ціни пропонування

зростатиме кількість  виробників і обсяги поставок автомобілів. Цю

залежність демонструє крива  пропонування.

Точка, в якій дві криві  перехрещуються (Р), відображає збіг інтересів

продавців і покупців, відповідність  попиту і пропонування, рівновагу  ринку.

У кожен даний момент на ринку досягається рівновага, хоча й не стійка.

Справді, цілком можливо, що попит на автомобілі зросте. Додатковий попит

почне тиснути на ринок. Це призведе до порушення рівноваги, тимчасового

підвищення цін аж до встановлення нової ціни попиту. Поведінку покупців у

ситуації, що змінилася, характеризує нова крива попиту, яка проходить  вище

і правіше за стару криву. Нова вища ціна виступає сильним стимулом

зростання виробництва і  збільшення продажу автомобілів.

Одночасно нова ціна сигналізує підприємцям з інших галузей, що

виробництво автомобілів  стає вигідним для вкладання капіталів. Після цього

сюди направляються додаткові  грошові ресурси, змінюються умови  виробництва.

Успіху в конкурентній боротьбі досягають ті, хто зуміє  швидше збільшити

випуск при одночасному  зменшенні витрат і цін за рахунок  впровадження нових технологій, ефективних методів організації праці. Поведінку  продавців за цих умов відображає нова крива пропонування, що проходить нижче та лівіше за стару.

В результаті збільшення виробництва  зростає пропонування, воно

поступово зрівнюється з  попитом, і встановлюється нова ринкова  рівновага.

Таким чином, ринковий механізм, реагуючи на попит через зміну  цін,

забезпечує відповідну реакцію  виробництва й пропонування. Попит  і

пропонування - дві протилежні сили, які викликають зростання і  падіння

ціни. Вони однаковою мірою  діють на ціну, якщо не береться до уваги  фактор

часу. Коли при аналізі  він враховується, то ця умова порушується. У межах

короткострокового періоду  пріоритет отримує попит (тому що пропонування

більш інерційне). Коли ж  розглядається довгостроковий період, роль головної

ціноутворюючої сили переходить до пропонування. Причому чим триваліший період часу, що аналізується, тим сильніший  вплив пропонування на ціни порівняно  з попитом. Причина полягає в  тому, що саме виробництво визначає в кінцевому підсумку динаміку потреб, які вже потім виступають у  вигляді попиту. Водночас, як ми бачимо, попит і пропонування залежать від  динаміки ціни. У випадку з пропонуванням  ця залежність є прямою, а у випадку  з попитом - оберненою.

Еластичність попиту і  пропонування

Ступінь зміни попиту на певну продукцію під впливом  зміни ціни на неї

характеризує еластичність попиту (Е). Еластичним вважається попит, зміна

обсягу якого, виражена у  відсотках, перевищує відсотковий  вираз зниження

цін, тобто коли Е > 1. Якщо показники зменшення ціни і збільшення попиту

дорівнюють один одному (тобто  зростання попиту тільки компенсує  зниження цін), то еластичність попиту називають одиничною. У випадку  ж, коли обсяг зменшення ціни перевищує  показник приросту попиту, то останній є нееластичним (Е < 1).

Ступінь зміни пропонування певного товару під впливом зміни  ціни

характеризує еластичність пропонування (Епр). У випадку, коли обсяги

збільшення пропонування, виражені у відсотках, перевищують  обсяги зростання ціни, пропонування вважається еластичним. Якщо ж приріст  пропонування дорівнює приросту цін, то еластичність пропонування називають  одиничною (Епр±1). Коли приріст пропонування менший за приріст цін, то має місце  нееластичне пропонування (Епр < 1).

Порівняння механізму  ринку, який ми розглянули, із системами

господарювання, що існують  у розвинутих країнах світу, свідчить, що в

реальному економічному житті, крім ринкових, діють й інші сили. Наприклад,

економічна політика держави, інфляція, традиції, різні монополістичні

об'єднання (підприємців, трудящих, споживачів та ін.), що впливають на

ціни, заважають руху ресурсів, обмежують інформацію тощо.

Всі вони можуть викликати  і викликають різного роду відхилення вринкових процесах. Але якщо, незважаючи на це, ціни змінюються під впливом  попиту і пропонування, динаміка ресурсів, інвестицій, обсягів виробництва  орієнтується на попит; якщо існує конкурентна  боротьба, то ринковий механізм здатний  виконувати свої головні функції: інформативну, регулюючу і сануючу.

Функції ринку

Інформативна функція. Через  коливання цін на товари і послуги  ринок

надає учасникам виробництва  об'єктивну інформацію про суспільне  необхідні

витрати виробництва і  суспільне необхідну якість та асортимент тих товарів

і послуг, які виробляються.

У процесі внутрігалузевої  і міжгалузевої конкуренції ринок, з одного

боку, постійно виявляє середньозважені  витрати виробництва та реалізації

певного товару, а з іншого - визначає кінцевий попит на різноманітні

альтернативні товари подібного  призначення (телевізори, автомобілі різних

марок тощо).

У цьому випадку ринок  виконує роль суперкомп'ютера, який збирає і переробляє колосальні обсяги інформації і видає узагальнені  дані по всьому

господарському просторові, який він охоплює. Це дає можливість кожному

підприємству постійно звіряти  власне виробництво з умовами  ринку, що

змінюються, і завчасно вживати  заходів щодо зниження своїх індивідуальних

витрат, підвищення якості продукції, зміни її асортименту [14].

Регулююча функція. Орієнтуючись на ринкові ціни і намагаючись  одержати

максимальний прибуток, підприємці направляють свої кошти на випуск тих

товарів, які користуються попитом. У результаті досягається  відповідність

між обсягом виробництва  і суспільними потребами, формуються необхідні

економічні пропорції. Так  ринковий механізм виконує регулюючу  функцію.

Сануюча функція. Цю функцію  ринок виконує тоді, коли за допомогою

конкуренції "очищає" суспільне  виробництво від економічно слабких,

нежиттєздатних господарських  одиниць і, навпаки, "дає зелене світло"

ефективнішим. У цій своїй  функції ринок - об'єктивний суддя, який відбирає

найкорисніших для суспільства  виробників, внаслідок чого неперервно

підвищується середній рівень ефективності народного господарства. і

Ринковий механізм являє  собою велике досягнення людської цивілізації,

приблизно таке ж, як вища математика, кібернетика, генна інженерія та інші

завоювання колективного розуму.

Водночас важливо розуміти, що ринок - не всемогутній. Говорячи про

механізм дії ринку, слід наголосити, що він вирішує далеко не всі проблеми

економічного життя суспільства. Бачити межі дії ринку так само необхідно,

як і розбиратися в  його рушійних силах.

Межі дії ринкового  механізму

Чого ж не може ринок? По-перше, ринок не в змозі регулювати так  звані

"зовнішні ефекти" економічної  діяльності. Вони не мають грошового  виміру,

але реально впливають (позитивно  чи негативно) на добробут суб'єктів

економічних відносин. Це, наприклад, такі соціальні наслідки виробництва  в

умовах конкуренції, як безробіття або забруднення навколишнього  середовища.

У даному випадку вплив  негативний, і його хтось повинен  компенсувати. Або

інший приклад. Підприємець  вкладає гроші в якісне медичне  обслуговування

своїх робітників. Від цього  виграє не тільки він і вони, а  й суспільство в

цілому (зменшується ймовірність  епідемічних захворювань, збільшується

продуктивність суспільної праці тощо). Те ж саме від підвищення професійної

майстерності робітників - соціальний ефект буде позитивний. Як його

виміряти і компенсувати витрати ініціаторам? Ринок це зробити  не може, такі

функції має брати на себе держава.

По-друге, ринковий механізм не в змозі врахувати потреби  знедолених

груп населення: безробітних, непрацездатних і малозабезпечених, їхні

потреби, як правило, не забезпечені  грошима, і - тому ринок їх не бачить. У

результаті, наприклад, кішка  багатого господаря може одержати молоко,

необхідне дитині з бідної сім'ї.

По-третє. Ринок не може забезпечити  країну суспільними благами. Йдеться

насамперед про товари і послуги колективного користування, в споживанні

яких беруть участь усі  громадяни без винятку (оборона, освіта, управління,

охорона правопорядку тощо). Ці блага світова економічна наука  називає

"суспільним товаром". Крім такої властивості, як  невиключеність із

споживання, вони мають і  таку особливість, як те, що дістаються усім

споживачам приблизно  порівну.

По-четверте, ринок не бачить перспективи. Криві попиту і пропонування

відображають поточні  потреби суспільства. Такі ж стратегічні  цілі розвитку

країни, як здоров'я нації, достатній рівень освіти населення, культура,

здорове навколишнє середовище, структурна перебудова економіки під  впливом НТП і вичерпання продуктивних ресурсів, залишаються за межами інтересівсуб'єктів  ринкових відносин. Часто-густо інтереси підприємців і суспільства стосовно цих питань протилежні.

Отже, існує ряд проблем, вирішення яких мають взяти на себе державні і

громадські інститути. Це - регулювання зовнішніх ефектів  встановлення

соціальної рівноваги, забезпечення населення соціальними благами,

перспективний розвиток країни.

Таким чином, ринковий механізм має певні межі своєї дії. Більше того,

його ефективне функціонування передбачає наявність певних умов. Однією з

них є розвинута інфраструктура ринку [14].

Інфраструктура ринку

Під інфраструктурою ринку  розуміють систему державних  приватних і

громадських інститутів (організацій  і установ) і технічних засобів, що

обслуговують інтереси суб'єктів  ринкових відносин, забезпечують їхню

ефективну взаємодію. Розрізняють  організаційно-технічну, фінансово-кредитну

та науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної  інфраструктури ринку належать товарні  біржі

й аукціони, торгові доми і торгові палати, холдингові й  брокерські

компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні

центри, пункти прокату й  лізингу, державні інспекції, різного  роду

асоціації підприємців і  споживачів, транспортні комунікації  і засоби

оперативного зв'язку.

Одні з цих установ  покликані сприяти встановленню ділових контактів між

підприємцями, надавати їм інформаційні, консультативні, розрахункові та

інші послуги (ярмарки, біржі, виставки, центри), інші - беруть на себе

функції загальної координації  ринкових зв'язків, представляють інтереси

своїх членів на регіональному, державному та міжнародному рівнях

(асоціації, торгові й  господарські палати), треті - являють  собою

спеціальні державні органи регулювання ринкових відносин (податкові