Ринок цінних паперів. 3
ВСТУП
Реформування економіки
Актуальність дослідження цієї проблеми полягає у тому, що в Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. Акції, облігації, сертифікати, векселі і інші цінні папери, які ще зовсім недавно були новинкою, тепер міцно вкоренилися в наше життя нарівні з такими незвичними словами як "біржа" і "депозитарій". З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території України. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії. Ринок цінних паперів є найвищою формою розвитку товарно-грошових відносин. При гармонійному розвитку, розвинутій інфраструктурі, налагодженому правовому забезпеченні механізмів захисту інтересів всіх його учасників — інвесторів, емітентів, посередників — він є потужним прискорювачем економічного розвитку будь-якої країни. На ринках цiнних паперiв формуються вихiднi критерiї для оцiнки ефективностіi нових вкладень, здiйснюється економiчний контроль за ефективною дiяльнiстю акцiонерних пiдприємств. Успішне функціонування економіки в умовах ринку не можливе без розвиненого й стійкого фондового ринку[5]. Об'єктом дослідження виступає ринок цінних паперів України. Предметом дослідження є проблеми відтворювального та інвестиційного процесів в Україні на важливому сегменту фінансового ринку – ринку цінних паперів . Метою роботи аналіз розвитку ринку цінних паперів в Україні та його значення для економічного піднесення в сучасних умовах, а також визначення проблем і перспектив вітчизняного ринку цінних паперів.
Завданням курсової роботи є :
- визначення сутності, функцій та структури ринку цінних паперів в умовах ринкових відносин;
- розкриття особливостей ринку цінних паперів з точки зору його складових та механізму функціонування, принципів та розвитку ;
- вивчення найбільш характерних особливостей цінних паперів, які використовуються в сучасних умовах, або можуть бути використані в майбутньому;
- аналіз результативності функціонування ринку цінних паперів, що було обрано об’єктом дослідження;
- визначення пріоритетних напрямків удосконалення організації функціонування ринку цінних паперів в Україні.
Основними методами дослідження є логічний, аналітичний, системний та порівняльний методи дослідження. Інформаційною базою є використання сучасних досягнень вітчизняних і зарубіжних вчених в економічній науці стосовно проблем функціонування фондового ринку. Статистичну базу дослідження становлять дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Держкомстату та економічних і політичних періодичних видань. Функціонування вітчизняного ринку цінних паперів та розвитку підприємництва на ньому, його окремі аспекти досліджено у роботах багатьох науковців, зокрема таких як О. І. Давидов, О.Ф. Євсєєнко, А.Г. Загородній, М.В. Короленко, Н.І. Костіна, Л.В. Лисяк, В.О. Поворозник, Н.М. Тімошенко, А.А. Чухно та інші. Проте все ж актуальним залишається дослідження стосовно пошуку шляхів подальшого розвитку вітчизняного фондового ринку в контексті йогоспаду внаслідок світової фінансової кризи[29-30].
РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи функціонування та регулювання ринку цінних паперів
1.1 Місце і значення ринку цінних паперів у сучасній економіці України
Від самого початку створення ринку цінних паперів в Україні гостро стоїть питання його ефективного функціонування. Сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій: не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу.
У країнах з розвиненою економікою перерозподіл коштів на ринку цінних паперів здійснюється насамперед через фондову біржу або інші організовані ринки. У світі функціонує близько 200 фондових бірж. Найбільшими серед них є Нью-Йоркська фондова біржа - "Великий Світ", Токійська, Лондонська та Осакська фондові біржі. В Україні на цей час діє 11 фондових бірж, а саме: Фондова біржа ПФТС; Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Українська фондова біржа (УФБ); Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ); Фондова біржа "ІННЕКС"; Південноукраїнська торгово-інформаційна система "Південь-сервер" (ПТІС); Придніпровська фондова біржа (ПФБ); Українська міжнародна фондова біржа (УМФБ); Торгово-інформаційна система "Перспектива"; Східноєвропейська фондова біржа (СЄФБ); Українська біржа (УБ).
Вивчаючи досвід регулювання ринків цінних паперів у країнах з перехідною економікою, зокрема Польщі, можна наголосити на головному - це термін створення Комісії з цінних паперів та бірж, яку утворено водночас з Варшавською фондовою біржею. Тобто вдалося уникнути ситуації, коли ринок є, але на ньому немає регулятора, що сталося в Україні: у 1991 р. було створено Українську фондову біржу, а у 1995 - ДКЦПФР. У Польщі спочатку було створено регулятор, а потім усі учасники змушені були функціонувати за чітко встановленими правилами, що дало змогу майже одразу поставити високі вимоги до ринку [7]. Основу функціонування ринку цінних паперів в Україні становить діяльність емітентів. Емітентами цінних паперів в Україні виступає: держава, акціонерні товариства, приватні підприємці, нерезиденти(Додаток 1).
Станом на 01.01.2009 загальний обсяг випусків цінних паперів, зареєстрованих державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), становив 577,38 млрд грн, що в 1,36 раза більше, ніж аналогічний показник попереднього року .
У 2008 р. загальний обсяг зареєстрованих ДКЦПФР випусків цінних паперів становив 153,05 млрд грн, із них: акцій - 46,14 млрд грн; облігацій підприємств - 31,35 млрд грн; облігацій місцевих позик - 974,00 млн грн; опціонів - 0,27 млн грн; інвестиційних сертифікатів компаній з управління активами (КУА) пайовими інвестиційними фондами - 65,37 млрд грн; акцій корпоративними інвестиційними фондами - 8,89 млрд грн; сертифікатів фонду операцій з нерухомістю - 54,5 млн грн; звичайних іпотечних облігацій - 270,00 млн грн.
Серед фінансових інструментів найбільшу частку становили інвестиційні сертифікати КУАП ІФ - 42,71 %, акції - 30,15 %, облігації підприємств - 20,48 % від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2008 р. Станом на 01.01.2009 ДКЦПФР зареєструвала випусків акцій на суму 292,08 млрд грн. У 2008 р. ДКЦПФР було зареєстровано 1161 випусків акцій на загальну суму 46,14 млрд грн, що на 3,86 млрд грн менше ніж у 2007 р. Спостерігається тенденція щодо регулярного спаду випусків акцій кожні три роки, а потім їх зростання майже однаковими темпами . Досвід розвинених країн свідчить, що найкращим інструментом інвестування є звичайні акції. Якщо курс випуску швидко підніметься, то інвестиції в акції можуть бути способом "добре заробити", а також забезпечити певний рівень поточного доходу. Що стосується облігацій підприємств, то у 2008 р. ДКЦПФР було зареєстровано 912 їх випусків на суму 31,35 млрд грн, що на 13,13 млрд грн менше ніж у 2007 р. У структурі обсягу зареєстрованих випусків облігацій підприємств значна частка належала банкам, а саме 22,7 % від загального обсягу випуску облігацій, що у 2,5 раза менше, ніж у 2007 р. Облігації підприємств є вагомим інструментом залучення інвестицій у виробництво, що дуже поширений на світових ринках цінних паперів. Відновлення використання облігацій підприємств стало однією з головних подій останніх років на фондовому ринку України [12]. Не можна залишити поза увагою розвиток ринку похідних цінних паперів. Одним із механізмів фондового ринку, за допомогою якого можливе вирішення проблем, які постають перед фінансовою системою, є розвиток сегмента, пов'язаного з обігом похідних цінних паперів, так званих деривативів. Розвиток похідних фінансових інструментів, передусім має забезпечити більшу стабільність фондового ринку, його передбачуваність, а отже більшу прогно- зованість. Ринок похідних цінних паперів протягом останніх років проявляє негативні тенденції.Обсяги випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування у 2009 р. демонструють тенденцію до постійного збільшення обсягів зареєстрованих випусків акцій корпоративними інвестиційними фондами. Насамперед, це пов'язано з тим, що у 2009р. до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування внесено 381 інвестиційний фонд, що становить 29,95 % від загальної кількості зареєстрованих інвестиційних фондів протягом 2004-2008 рр. [7].
Існування кількох фондових бірж в Україні, кожна з яких діє автономно і проводить угоди з цінними паперами за власними правилами, розмежовує біржовий простір на окремі сегменти. Економічно необгрунтоване створення нових бірж лише посилює негативні процеси на організованому ринку і веде до стагнації біржової торгівлі. Стійкий, що стабільно функціонує, біржовий ринок цінних паперів є одним із чинників, що визначають інвестиційний клімат в Україні, сприяють залученню й перерозподілу інвестиційного капіталу у найбільш перспективні сфери економіки. Все це актуалізує проблему виведення біржового ринку України з кризи, проведення істотних перетворень у технології організації і програмно-апаратному забезпеченні вітчизняних фондових бірж, підвищення їх конкурентоспроможності.
З огляду на викладене нагальними завданнями є:
1.Вжиття
заходів щодо централізації та
організованості фондового
2.Визначення концептуальних
3.Захист державних інтересів
на ринку цінних паперів
4.Підвищення рівня
5.Поліпшення якості
6.Стабілізація законодавчої
1.2 Регулювання та ефективність функціонування ринку цінних паперів в Україні
За сучасних умов розвиток ринку цінних паперів дедалі вагоміше залежить від ефективності регулятивних заходів на всіх рівнях його функціонування, що охоплює систему державного регулювання, корпоративне управління та заходи саморегулювання учасників ринку та антикризове регулювання. Державне регулювання та організація ринкового нагляду визначають основні напрями розвитку РЦП. Для створення повноцінної системи регулювання РЦП мають бути вирішені найбільш актуальні завдання: встановлення стандартів та обов'язкових вимог до учасників РЦП, ліцензування діяльності професійних учасників, заборона діяльності осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на РЦП без відповідного ліцензування.
Очолює систему державного регулювання Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Для реалізації широкого кола функцій, покладених на неї, ДКЦПФР взаємодіє з державними законодавчими та урядовими органами, які мають сприяти ефективному функціонуванню РЦП. До негативних наслідків діяльності ДКЦПФР можна віднести відсутність сучасної нормативної бази, а також закритий характер діяльності. З кола учасників РЦП фактично вилучені найширші верстви населення, які відірвані від будь-якої інформації, спроможної забезпечити інвестування.
Розвиток корпоративного управління є одним з найбільш актуальних напрямів підвищення ефективності РЦП. До основних вад корпоративного управління належать: наявність впливу лобістських груп з боку олігархічних утворень, нерозвинена структура та непрозорість переважної більшості акціонерних товариств, відсутність документів внутрішнього корпоративного управління, акціонери (власники), не зацікавлені в застосуванні законодавчих норм з метою впливу на діяльність акціонерних товариств та формування дивідендної політики. Прийнятий Закон України "Про акціонерні товариства" є недосконалим та має бути вдосконаленим[10].
Саморегулювання учасників РЦП за сучасних умов має сприяти вирішенню широкого кола проблем, які в ринкових економіках не підлягають державному регулюванню. ДКЦПФР має провадити єдину державну політику, яка сприятиме формуванню органів саморегулювання та механізмів РЦП, а саме:
- запровадження внутрішніх вимог до торговців цінними паперами та компаній з управління активами з оцінки ризиків діяльності;
- запровадження механізмів контролю за діяльністю торговців цінними паперами та компаній з управління активами щодо якості послуг з інвестиційного консультування;
- передача саморегулятивним організаціям повноважень щодо збирання адміністративних даних професійних учасників РЦП.
- посилення ролі саморегулятивних організацій професійних учасників РЦП у питаннях контролю та розкриття інформації учасниками-емітентами цінних паперів.
Антикризове регулювання і стабілізація РЦП розпочалися з 2008 р. за умов розгортання глобальної фінансової кризи. Найяскравіше характеризує глибину кризи на РЦП України падіння індексу ПФТС, який з 1200 у 2007 р. знизився до рівня нижче 300-у 2008 р. РЦП з усіх складових ринкових механізмів виявився найслабшою ланкою, що пов'язано з його недостатньою сформованістю та існування більшості інституційних структур лише номінально. Тому масштаби антикризового регулювання РЦП мають бути більш масштабні і глибокі за змістом.
Для проведення антикризового регулювання у сфері цінних паперів українські вчені вважають доцільним [23]: введення економічних нормативів управління економічних нормативів управління діяльністю агентств цінних паперів (на зразок регулювання діяльності корпораційних банків); запровадження системи державних рейтингів банків, ринків цінних паперів, фондів; контроль емісії цінних паперів центральними (національними) банками держави; бюджетне кредитування бізнесу, а також захист депозитів та вкладів фізичних та юридичних осіб з боку НБУ.
Ефективність функціонування РЦП можливо розглядати з різних позицій, як на рівні національної економічної системи, так і в кожній структурній складовій. Крім того, ефективність РЦП значною мірою зумовлена його впливом на перебіг трансформаційних процесів.
Розвиток РЦП в Україні та формування його ефективнішої моделі вимагає врахування довготривалих тенденцій, які визначились в сучасних економіках у кризовий та після кризовий період, що пов'язано зі збільшенням масштабів державного регулювання. Держава має зменшувати ризики в діяльності РЦП, які виникають внаслідок глобалізації, запровадження фінансових інновацій та розвитку інформаційних технологій.
Локальна ефективність РЦП зумовлена інституційними та функціональними можливостями окремих його секторів та ланок. Проведений аналіз дав змогу встановити, що більшість складових РЦП ще не набули стандартів, властивих сучасним економікам. Крім того, РЦП на разі фрагментарний і його складові не включені в єдиний ефективний механізм.
Таким чином, переважна більшість
складових РЦП неспроможна
РОЗДІЛ 2. Аналіз ринку цінних паперів України
2.1 Оцінка розвитку ринку цінних паперів в Україні
Модернізація національної економіки передбачає використання максимально можливого і доступного спектра джерел тимчасово вільних коштів. У даному контексті істотний потенціал являють собою ресурсні можливості ринку цінних паперів, тому що останній сприяє об'єктивному переливу капіталів до найбільш ефективних галузей економіки завдяки справедливому ціноутворенню на фінансові інструменти, наявності професійних учасників, прозорому нормативно-правовому середовищу, державній регуляції тощо. Саме цим пояснюється роль, місце і значення ринку цінних паперів у системі фінансових ринків розвинених країн світу.
Аналізуючи динаміки ринку цінних паперів в Україні, можна виділити такі основні етапи його становлення та розвитку [23-30]. Перший етап: з 1991 р. по 1994 р. У цей період після виходу України зі складу СРСР (1991 р.), відбувалося створення приватизованих акціонерних і фінансових компаній, спостерігалось потрясіння і прогресуюча недовіра населення до новостворених фінансових установ. Історія сучасного фондового ринку України почалась від дня прийняття у 1991 році Законів України «Про цінні папери і фондову біржу « і «Про господарські товариства». Проте, незважаючи на те, що було дано законодавчий «старт» розвитку фондового ринку України щодо діяльності акціонерних товариств та випуску і обігу цінних паперів, цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку [6]. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів (окрім вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних сертифікатів), сформувався неофіційний ринок ваучерів. Характерним для цього етапу є формування інвестиційної свідомості широких верств населення та створення об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку.
Другий етап: з 1995 р. по 1999 р. Цей етап характеризується значним кількісним та якісним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти:
прискорення темпів приватизації та створення державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;
визначення та розподіл повноважень щодо регулювання фондового ринку серед інших державних органів.
Основними результатами другого етапу розвитку фондового ринку України можна вважати створення дієвої системи нагляду за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів, створення системи реєстрації прав власності на цінні папери та системи розкриття інформації про емітентів та професійних учасників ринку цінних паперів. Третій етап: 2000—2004 роки. Зі зростанням обсягів інвестування в економіку України, необхідністю належного обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв'язку зі закінченням масової приватизації фондовий ринок перейшов до нового етапу свого розвитку
Четвертий етап: 2005—2007 рр. У 2005 р. відбувалася синхронізація темпів економічного зростання у базових галузях економіки та зміцнення міжгалузевих зв'язків, простежувалася тенденція активізації діяльності на фондовому ринку за рахунок збільшення обсягів зареєстрованих випусків цінних паперів та збільшення обсягів торгів на ринку цінних паперів [6-18].
У 2006 р. на макроекономічному рівні, за результатами моніторингу економічних процесів, відмічалося досягнення певної стабільності з огляду на те, що фондовий ринок України наростив свій потенціал і демонстрував зростаючий тренд.
Протягом 2007 року фондовий ринок України продовжував нарощувати свій потенціал і демонструвати сталу тенденцію до зростання, незважаючи на те, що макроекономічні процеси характеризувалися певною нестабільністю [19].
П'ятий етап: з 2008 року. У 2008-2010 рр. макроекономічна ситуація посилюється у своїй нестабільності, світова фінансова криза набирає обертів, відповідно відреагував і фондовий ринок України.
В цілому, спостерігаються тенденції, характерні для світового фінансового ринку - ринок цінних паперів за обсягами залучених ресурсів істотно випереджає банківський сектор, а найшвидші темпи розвитку інструментів демонструють, переважно, довгострокові акції та облігації [27].
Найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі інструменти, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати. Така тенденція триває, практично, вже 10 років (2000-2009 рр.). Третій рік поспіль обсяг торгівлі цінними паперами на фондовому ринку у 2009 році (як і у 2007-2008 рр.) перевищив обсяги у таких сферах, як виробництво продукції сільського господарства, виробництво промислової продукції та будівництво [21-22].
Наприкінці 2009 р. загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів становив 740,06 млрд. грн. [23].
У 2009 році продовжується зростання обсягу випусків акцій — 741 випуск на суму 101,07 млрд. грн. На фоні попереднього року приріст склав 54,93 млрд. грн. [28].
Найбільш значні обсяги випусків акцій здійснили комерційні банки (відкриті та публічні акціонерні товариства) на суму 60,76 млрд. грн. з метою збільшення статутного капіталу, підприємства — акціонерні товариства (відкриті та публічні) на суму 36,71 млрд. грн.
У розрізі різновидів акцій домінує
випуск іменних простих акцій (731
випуск на суму 101,06 млрд. грн.) із значним
відривом від іменних привілейованих
акцій (9 випусків на суму 6,48 млн. грн.).
Все більше емітентів віддає перевагу
випуску акцій у без
У 2009 році було проведено 240 випусків облігацій підприємств на суму 10,11 млрд. грн. На фоні попереднього року, цей показник зменшився на 21,24 млрд. грн. У 2000 — 2001 рр. випуски облігацій мінімальні, у 2002-2004 рр. — на одному рівні, а у 2005-2007 рр. — пік приросту (73 — 202 %%). Два роки поспіль наявна тенденція зниження обсягу випусків облігацій, у середньому на 50 % щорічно.
На відміну від минулих років, у 2009 р. комерційні банки та страхові компанії знизили інтерес до мобілізації фінансових ресурсів через боргові зобов'язання [17]. В Україні з 2003 р. по 2007 р. спостерігався бум ринку корпоративних облігацій, головною особливістю розвитку якого було те, що пропозиціюї і попит на ньому, в основному, формувала концентрована група банків.У 2009 році відбулося 3 випуски облігацій місцевих позик на суму 370,00 млн. грн.
Станом на початок 2009 р. здійснено випусків іпотечних облігацій на загальну суму 320,00 млн. грн. У 2008 році — 8 випусків звичайних іпотечних облігацій на загальну суму 270,00 млн. грн. [30]. Інформація стосовно випусків іпотечних цінних паперів є рідкою і несистематичною. Зокрема, дані за 2009 р. відсутні повністю[23].
Останнім часом випуски
У порівнянні з 2008 р. загальна номінальна вартість інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів, що перебувають в обігу, зменшилась на 18,16 млрд. грн. [30]. Також, вперше за останні чотири роки порушена тенденція подвоєння випусків інвестиційних сертифікатів пайових інвестиційних фондів з 2006 року.
Наприкінці 2009 р. перебувало в обігу акцій корпоративних інвестиційних фондів на суму 20,93 млрд. грн. При цьому, протягом року проведено 40 випусків акцій корпоративних інвестиційних фондів на суму 3,90 млрд. грн. [23]. Тенденція до зростання обсягів випусків цінних паперів інститутів спільного інвестування у попередні роки пов'язувалася, насамперед, з тим, що спостерігалося збільшення кількості інститутів спільного інвестування, зокрема, у 2008 році до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування було внесено 381 інвестиційний фонд, що становило 29,95 % від загальної кількості зареєстрованих інвестиційних фондів протягом 2004-2008 років [29].
2.2 Аналіз інвестиційної діяльності комерційних банків України на фондовому ринку
Інвестиційна діяльність є одним
із найважливіших індикаторів
На фінансовому ринку України комерційний банк є спеціалізованим фінансовим посередником. Кожний банк прагне зайняти конкурентні позиції не тільки на ринку банківських послуг, але і на ринку цінних паперів. Його особливість полягає в тому, що він є своєрідним індикатором визначення процесу інвестування на фондовому ринку. Інвестиційна діяльність посідає друге місце після кредитної в плані доходів сучасних комерційних банків у країнах зі сталою економікою.
Протягом 2007-2009 рр. зберігалася тенденція до зростання загальних активів банків. Разом з тим питома вага інвестицій в загальних активах є досить низькою. У 2006-2009 рр. навіть спостерігалося невелике зменшення частки вкладень у цінні папери. Станом на 01.03.2010 року інвестування українських банків у цінні папери залишається на дуже низькому рівні і складає лише трохи більше 4% загальної суми активів. Це свідчить про низьку частку інвестиційних коштів на ринку цінних паперів. Комерційні банки не приймають на себе інвестиційні ризики, здійснюючи активні операції з кредитним портфелем. Питома вага вкладень у цінні папери вже багато років не перевищує 7 %. Що стосується міжнародної банківської діяльності, то частка вільних грошових ресурсів, яка спрямовується банками на придбання цінних паперів, становить від 20% до 40% [18].
На даний момент всім учасникам
ринку цінних паперів найбільш цікавими
є облігації внутрішньої
Як показав аналіз, станом на кінець 2010 р. провідні позиції на фінансовому ринку по операціях з цінними паперами та формуванню інвестиційного портфеля займали «Приватбанк» (11,5%), «Укрексімбанк» (7,95%), «Ощадбанк» (7,3%), «Райфайзен Банк Аваль» (6,5%), «Укрсиббанк» (5,15%), «Укрсоцбанк» (5,3%), інші банки від 3 до 1% [26].
Протягом кількох останніх років
відбувалося зменшення ролі фондового
ринку України як ключової інтегруючої
складової ринку капіталів, що характеризуються
низькою ліквідністю