Ризики у виробничому менеджменті
Міністерство освіти і науки України
Національний університет кораблебудування
імені адмірала Макарова
Кафедра менеджменту
Курсова робота
з дисципліни „Операційний менеджмент”
на тему „ Ризики у виробничому менеджменті ”
Виконав: студент 4431 групи
Гребінний П.О.
Керівник: викладач: Запорожець І.М.
Миколаїв, 2008 р.
ЗМІСТ
Вступ …………….. 3
Розділ I. Сутність
ризиків у виробничому
1.1. Сутність ризиків у виробничій діяльності підприємства ………..4
1.2. Класифікація ризиків у виробничому (операційному)
менеджменті ……………….………………………………………..….9
1.3. Оцінка ризиків у виробничій діяльності…………………………25
Розділ 2. Прогнозування незалежного попиту. ……………..29
2.1.Визначення параметрів лінійного тренда………………………...29
2.2. Прогнозування незалежного попиту випадкових споживачів….32
2.3. Розрахунок загального обсягу незалежного попиту…………….34
Розділ 3. Сукупне планування виробництва………………………....37
3.1. Формулювання варіантів сукупного плану……………………...37
3.2. Розрахунки витрат за варіантами сукупного плану…………….38
3.3. Вибір оптимальної стратегії сукупного планування……………46
3.4. Графічне порівняння варіантів сукупних планів………………..48
3.5. Формування основного плану виробництва……………………..51
Висновки ……………..53
Список використаної літератури ……………..54
ВСТУП
Ризик властивий будь-якій сфері людської діяльності, а це у свою чергу пов'язано з безліччю умов і факторів, які впливають на позитивний (чи негативний) результат прийнятих людьми рішень. Джерелами ризику можуть бути випадкові явища природи, ненадійність технічних елементів, неправильні або невчасні рішення, інші помилки менеджменту, дії конкурентів, таємниця й ін.
Сама по собі наявність ризику, який супроводжує діяльність того чи іншого підприємства, не є ані перевагою, ані недоліком. Навпаки, відсутність ризику, тобто небезпеки настання непередбачених і небажаних для суб'єкта наслідків його дій, як правило, у кінцевому підсумку, шкодить економіці, підриває її динамічність та ефективність.
Ризик характеризується як небезпека виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна або коштів у зв'язку з випадковою зміною умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Його величина вимірюється частотою, імовірністю виникнення того чи іншого рівня втрат.
Економічна поведінка підприємця при ринкових відносинах заснована на індивідуальній програмі підприємницької діяльності, яка обирається і реалізується на свій ризик, в рамках можливостей, що випливають із законодавчих актів. Сприйняття ризику залежить від кожної конкретної людини з її характером, складом розуму, психологічними особливостями, рівнем знань в галузі її діяльності. Для одного підприємця дана величина ризику є прийнятною, тоді як для іншого — неприйнятною.
У першому розділі даної курсової роботи розкривається економічна сутнісна ризику і наводиться детальна характеристика основних видів ризиків, які трапляються під час виробничої діяльності підприємства.
У другому розділі на основі індивідуальних даних робиться прогноз незалежного попиту на виріб та одну з його складових.
На основі прогнозованих значень попиту на наступні 6 місяців планового горизонту у третьому розділі розраховуються можливі плани (стратегії) виробництва, аналізуються переваги і недоліки кожного з них і пропонується оптимальний план виробництва. Робляться відповідні висновки.
РОЗДІЛ 1
СУТНІСТЬ РИЗИКІВ У ВИРОБНИЧОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
1. 1. Сутність ризиків у виробничій діяльності підприємства
З розвитком ринкових відносин значно зростають неясність і не впевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, а, отже, зростає ризик. Виникає необхідність створення відповідних методів оцінки і засобів попередження або зниження можливих втрат від різних типів ризику в діяльності підприємств. Тому менеджер зобов'язаний знайти і запропонувати найбільш раціональні способи подолання ризику, обумовленого невизначеністю зовнішнього середовища.
Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи і видів діяльності людського суспільства. Ризик - це історична й економічна категорія.
Як історична категорія ризик являє собою усвідомлену людиною можливу небезпеку. Вона свідчить про те, що ризик історично зв'язаний з усім ходом суспільного розвитку.
Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може відбутися або не відбутися. У випадку здійснення такої події можливі три економічних результати: негативний (програш, збиток, втрата), нульовий і позитивний (виграш, вигода, прибуток).
Отже, ризик у виробничому менеджменті — це ймовірність виникнення збитків або зниження доходів у порівнянні з прогнозованим варіантом.
В економічній літературі виділяють такі функції ризику:
- Інноваційна функцію полягає у стимулюванні пошуку нетрадиційного розв'язань проблем, які стоять перед підприємцем.
- Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає у двох формах: конструктивній і деструктивній. Конструктивна форма полягає в тому, що здатність ризикувати — один зі шляхів успішної діяльності підприємця. Однак якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, ризик може виступати як дестабілізуючий фактор (деструктивна форма).
- Захисна функція ризику виявляється в тому, що якщо для підприємця ризик — природний стан, то нормальним повинно бути і терпиме ставлення до невдач.
- Аналітична функція пов'язана з тим, що, аналізуючи всі можливі альтернативи, підприємець прагне вибирати найбільш рентабельні і найменш ризиковані рішення.
Розглядаючи функції підприємницького ризику, слід ще раз підкреслити, що, незважаючи на значний потенціал втрат, який несе в собі ризик, він є джерелом можливого прибутку.
Тому завдання підприємця — не відмова від ризику, а вибір рішень, пов'язаних з ризиком на основі об'єктивних критеріїв.
Ризику властивий ряд рис, які сприяють розумінню його змісту. Можна виділити такі основні риси ризику:
- суперечливість;
- альтернативність;
- невизначеність.
Суперечливість як риса ризику проявляється по-різному. З одного боку, ризик орієнтований на одержання певних результатів неординарними, новими способами в умовах невизначеності і ситуації неминучого вибору. Тим самим він дозволяє переборювати консерватизм, психологічні бар'єри, які перешкоджають запровадженню нових, перспективних видів діяльності. Це у свою чергу сприяє здійсненню різних ініціатив, новаторських ідей, соціальних експериментів, спрямованих на досягнення успіху.
З іншого боку, можлива ситуація, коли підприємець у ситуації невизначеності ринкового середовища буде приймати альтернативні рішення без урахування об'єктивних закономірностей розвитку подій та явищ. У цьому випадку ризик веде до авантюризму, суб'єктивізму, а в результаті до гальмування соціального прогресу.
Крім того, суперечлива природа ризику проявляється в зіткненні об'єктивно існуючих ризикованих дій з їх суб'єктивною оцінкою. Так, людина, не схильна до авантюрних, ризикованих кроків, може вважати ті чи інші дії ризикованими, а іншими людьми вони можуть розцінюватися як обережні, позбавлені будь-якого ризику. Але ж авантюра, що завершується успіхом, є вищим досягненням у гармонічному поєднанні факторів, які привели до перемоги «по лезу бритви». Але в цьому випадку ці дії сприймаються вже не як авантюра, а як вміло прорахований ризик.
Така властивість ризику, як альтернативність, пов'язана з тим, що часто виникає необхідність вибору з декількох можливих варіантів рішень. Відсутність можливості вибору знімає розмову про ризик. Там, де немає вибору, не виникає ризикована ситуація і, отже, не буде ризику. Альтернативність має різний ступінь складності і вимірюється різними способами. Якщо в простих ситуаціях вибір здійснюється, як правило, на підставі минулого досвіду й інтуїції, то в складних ситуаціях необхідно додатково використовувати спеціальні методи і методики.
Існування ризику безпосередньо пов'язане з невизначеністю, яка неоднорідна за формою прояву і змістом. Докладніше на цій рисі ризику ми зупинялися раніше, при вивченні ситуації ризику і ситуації невизначеності. Ризик є одним зі способів «зняття» невизначеності. Причому слід не тільки знайти засоби, які дозволяють цілком позбутися впливу факторів невизначеності (що практично неможливо), а й робити облік ризиків з метою вибору раціональних рішень.
Основні джерела ризику:
- Спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха.
- Випадковість.
- Наявність протилежних тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів (від воєн до конкуренції між партнерами).
- Імовірнісний характер науково-технічного прогресу.
- Неповнота і невірогідність інформації про об'єкт, явище.
- Обмеженість і недостатність ресурсів.
- Неможливість однозначного пізнання об'єкта.
- Відносна обмеженість свідомої діяльності людини, розбіжності в соціально-психологічних установках, оцінках, стереотипах поведінки.
- Незбалансованість основних компонентів господарського механізму.
1.2 Класифікація
ризиків у виробничому (
У виробничому (операційному) менеджменті першочергове значення має визначення виробничого, операційного ризику, можливість його передбачення та попередження можливих негативних випадків. Деякі автори ототожнюють дані види ризику, але між ними існують вагомі розбіжності.
Операційний ризик - це ризик прямих або непрямих збитків у результаті невірної побудови бізнес-процесів, неефективності процедур внутрішнього контролю, технологічних збоїв, несанкціонованих дій персоналу або зовнішнього впливу.
Відповідно до останньої редакції Нової Базельської угоди, операційний ризик визначається як ризик виникнення збитків у результаті недоліків або помилок у ході здійснення внутрішніх процесів, допущених з боку співробітників, функціонування інформаційних систем і технологій, а також внаслідок зовнішніх подій". Це визначення набуло загального визнання.
Слід відмітити, що операційний ризик не включає фактори ринкового й кредитного ризиків.
Незважаючи на те, що існує загальновизнане визначення операційних ризиків, багато компаній розвивають власний погляд на цю проблему. У результаті можна зустріти різні визначення й класифікації операційних ризиків, які краще відповідають діяльності тої або іншої компанії. Так, наприклад, ряд великих закордонних фінансових інститутів використовує класифікацію операційних ризиків, запропоновану Bankers Trust, що складається з наступних категорій:
o ризик персоналу - всі ризики, які пов'язані зі співробітниками компанії, зокрема їхні несанкціоновані дії, недостатня компетентність, залежність від окремих фахівців і т.д. ;
o технологічний ризик - ризик, викликаний збоями й відмовами інформаційних систем, програм або баз даних, систем передачі інформації й іншого встаткування, необхідного для діяльності компанії;
o ризик фізичного збитку - ризик, що наступає в результаті природних катастроф і інших факторів, які можуть завдати шкоди основному встаткуванню, системам, технологіям і ресурсам компанії. Такий ризик звичайно мінімізується шляхом страхування майна;
o ризик взаємин - ризик, що наступає в результаті виникаючих відносин при здійсненні бізнес-процесів, таких як труднощі при взаємодії із клієнтами й недостатність внутрішнього контролю;
o зовнішній ризик - ризик, що наступає в результаті злочинних дій сторонніх організацій, фізичних осіб, а також у результаті зміни вимог регулювальних органів.
В окрему групу можна виділити ризик неадекватності моделі (модельний ризик), під яким розуміється використання некоректної математичної моделі для оцінки й керування фінансовими ризиками. Причинами такого ризику є вже розглянуті вище некомпетентність фахівців (ризик персоналу) при використанні складних фінансових інструментів (ризик відносин) і недоліки автоматизованих програмних додатків (технологічний ризик).
Керування операційними ризиками спрямовано на запобігання негативних наслідків, які можуть відбутися в рамках поточної діяльності, і орієнтовано на контроль за бізнес-процесами, за їхньою відповідністю вимогам безпеки. Для багатьох операційних ризиків наслідки їхнього прояву можуть бути порівняно невеликими, а ймовірність виникнення - досить висока (low severity, high probability). Інша категорія операційних ризиків більше складна, тому що наслідку для бізнесу можуть бути самими катастрофічними, при цьому пророчити їхня ймовірність украй складно (high severity, low probability). Сфера операційних ризиків перебуває в компетенції тих підрозділів, які є допоміжними для основного виду бізнесу (наприклад, служби внутрішнього контролю й аудита, інформаційних технологій).
Виробничі ризики - ризики, зв'язані зі збитком від зупинки виробництва внаслідок впливу різних факторів, і насамперед із загибеллю або ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировини, транспорту і т. і.), а також ризики, зв'язані з впровадженням у виробництво нової техніки і технології.
Отже, виробничі ризики - це такий вид ризиків, які виникають у процесі науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), виробництва, реалізації й післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг).
У відповідності зі своїм визначенням, виробничі ризики можуть бути підрозділені на наступні категорії:
- ризики НДДКР ( технічні ризики);
- безпосередньо виробничі ризики;
- транспортні ризики;
- реалізаційні ризики ( маркетингові або комерційні ризики).
Розглянемо більш детально сутність, причини та джерела виникнення наведених вище виробничих ризиків.
Ризики НДДКР (технічні ризики) базуються на тому, що в ході проведення даних робіт завжди існує ймовірність недосягнення бажаних (запланованих раніше) результатів (втрат).
Більшість фахівців вважає,
що дана група ризиків може бути
викликана двома основними
До об'єктивних факторів, що впливають на можливі втрати при проведенні НДДКР, ставляться ті фактори, рішення яких перебуває в компетенції фірми (наприклад, проблеми з фінансуванням лабораторних досліджень, перевищення кошторису витрат у ході дослідження), недостатньо нове досвідчене обладнання й т.д.).
Суб'єктивні фактори з технічного ризику обумовлені причинами, що не залежать від підприємства. У найбільш загальному виді причини їхні виникнення можуть бути наступними:
1) одержання негативних результатів після проведення науково-дослідних робіт, запланованих і профінансованих зацікавленою фірмою. Виникнення даної ситуації може викликати відмова фірми займатися запланованим раніше напрямком підприємницької діяльності. У такому випадку повинні бути зроблені значні корективи в стратегічних планах даного підприємства, а в деяких випадках і переглянуті пріоритети;
2) недосягнення запланованих попередньо технічних параметрів у ході конструкторських і технологічних розробок інновацій. Це представляє значний ризик для фірми, але слід зазначити, що рівень її втрат при такому результаті буде нижче, ніж якби був отриманий негативний результат. У цьому випадку можна говорити про відносні втрати, які будуть дорівнюють різниці втрат між негативним і отриманим результатом;
3) отримані результати випереджають технічні й технологічні можливості виробництва (включаючи рівень підготовки й перепідготовки кадрів) необхідні для їхнього освоєння, тобто рівень результатів вище рівня сучасного стану виробництва. При такому результаті втрати можуть бути аналогічні втратам при негативному результаті в тому випадку, якщо реалізація результатів неможлива в максимально припустимий термін, або, за аналогією із другою причиною, будуть становити різницю між нульовим і отриманим результатом;
4) отримані результати випереджають технічні й технологічні можливості прогнозованих споживачів нових продуктів;
5) виникнення при використанні нових технологій і продуктів побічних або відстрочених за часом проявів проблем, які не можуть бути вирішені на сучасному рівні розвитку науки й техніки (наприклад, проблем взаємодії з навколишнім середовищем і людиною).
Четверта й п'ята причини виникнення втрат аналогічні за способом вирішення до третьої, і рівень втрат у цих випадках буде повністю визначатися наявністю у фірми запасу часу для впровадження інновації, або можливістю її продажу іншим зацікавленим особам (фірмам).
Слід зазначити, що в більшості випадків об'єктивні фактори присутності технічного ризику є причиною виникнення несистемних ризиків, а суб'єктивні - системних.
Ступінь технічних ризиків
може бути оцінений, в основному
експертним методом чи методом аналогів.
Даний висновок ґрунтується на тому,
що специфіка їхнього
Практично будь-який інвестиційний проект у сфері науки важко піддається складанню точних прогнозів через їхній інноваційний характер. Тому досить важко скласти прогноз при значному дефіциті вихідних даних, що обумовлено цілим рядом причин об'єктивного характеру (дані розробки не проводилися раніше ні цією фірмою, ні іншими фірмами, що працюють на даному ринку, не досить точно визначені строки одержання позовних результатів і т.п.).
У цьому випадку для визначення ступеню ризику найбільш часто застосовують метод аналогів. У найбільш загальному виді, ступінь ризику нового інвестиційного проекту може бути розрахований як середньоарифметичне ступенів ризику попередніх проектів. Одержаний ступінь ризику даного проекту оцінюють його передбачувані фінансові результати. Вартість інвестиційного проекту коректують на ступінь ризику убік збільшення, а прибуток від реалізації проекту - убік зменшення.
Рівень технічних ризиків може бути зменшений, головним чином, за рахунок залучення до інноваційних проектів максимального зовнішнього інформаційного потенціалу, контрагентів із числа кращих науково-технічних центрів, найбільш передових виробничих, інжинірингових, сервісних і консалтингових фірм, за рахунок інтернаціоналізації технічно ризикованих проектів, а також підключення до них урядових і міжурядових організацій, що контролюють сфери науки, техніки, утворення, екології й ін.
Основним обмеженням
для зниження рівня технічних
ризиків є фінансові й
Виробничі ризики — це ризики, пов'язані зі збитками від зупинки виробництва унаслідок впливу різних факторів і насамперед із втратою чи ушкодженням основних і оборотних фондів (устаткування, сировина, транспорт і т.п.), а також ризики, пов'язані із впровадженням у виробництво нової техніки і технологій.
Безпосередньо виробничі ризики, які являють собою основну групу виробничих ризиків, складаються з:
- ризиків у процесі розробки стратегії;
- постачальницьких ризиків;
- ризиків порушення планових строків;
- ризиків конфліктів з інтересами дотримання поточної діяльності фірми й інших її напрямків.
Ризики в процесі розробки стратегії - необґрунтоване визначення пріоритетів загальної економічної й ринкової стратегії фірми й відповідних пріоритетів різних видів інновацій, які, на думку фірми, повинні внести вклад у досягнення поставлених перед нею загальних економічних і ринкових цілей.
По-перше – це наявність помилкового "самосвідомості" фірми або помилкових оцінок її менеджерів коротко- , середньо- і довгострокових інтересів власника (або групи власників) фірми. Так, якщо фірма створена власниками, які прагнуть до найшвидшого наростання капіталу фірми або до розподілу прибутків від її діяльності на користь інших своїх фірм, або областей діяльності, а також для нарощування власного майна, то довгострокова економічна мета, поставлена в процесі планування у вигляді максимізації частки фірми на ринках збуту, навіть якщо вона на перших етапах проведення господарської діяльності позитивно сприймалася власниками фірми (і була ними затверджена), може бути при подальшому розвитку діяльності відкинута або переглянута, що спричинить зміни в характері діяльності.
Таким чином, зроблені раніше витрати можуть виявитися зайвими, і буде виявлена необхідність проведення непередбачених витрат. Все це може викликати зміни в ефективності даного напрямку господарської діяльності убік її зниження.
Імовірність виникнення даної ситуації особливо зростає в тому випадку, якщо протягом планового періоду, а значить і в процесі здійснення запланованих раніше цілей міняється власник фірми.
Облік даного виду ризику особливо актуальний в акціонерних товариствах відкритого типу, акції якого звертаються вільно на ринках цінних паперів і в товариствах з обмеженою відповідальністю, у яких може відбутися перерозподіл часток у статутному капіталі з появою в них нових партнерів або вибутті старих.
Ризик необґрунтованого визначення пріоритетів фірми може мати своїм джерелом помилку, зроблену під час проведення оцінки сучасного положення фірми (включаючи її фінансовий стан) і найближчих перспектив її розвитку. Реалізація даного ризику може викликати виникнення такої ситуації, при якій економічні цілі, поставлені фірмою при розробці своїх планів, стануть менш актуальними в порівнянні з виниклими на сучасному етапі.
Наприклад, замість максимізації прибутку як основної мети поставленої в короткостроковому плані розвитку фірми за рахунок збільшення обсягу продажів найбільш вигідного продукту з появою різко вираженого дефіциту фінансових ресурсів набагато більше актуальної може виявитися завдання економії всіх видів витрат. Відповідно, замість акценту на більше продуктивні технології фірмі стане необхідним термінове освоєння ресурсозберігаючих технологій.
Недостовірний прогноз, яки був використаний при складанні планів розвитку фірми про кон'юнктуру на всіх або окремих ринках капітальних закупівель і постачання (продуктів, ресурсів, капіталів, праці й т.п.), на яких працює фірма, а також наявних можливостей фірми відреагувати на прогнозовані зміни зазначеної кон'юнктури, може викликати значні втрати.
Навіть у тому випадку, коли основні цілі, поставлені в плані, досить обґрунтовані й складаються, наприклад, у ресурсозбереженні, ризик можливий у тому випадку, коли орієнтація відбулася не на той ресурс, на який відбувся максимальний ріст ринкової ціни, а на менш критичний (наприклад, фірма планувала основну економію на сировині й матеріалах, використовуваних у виробничому процесі, а ситуація, що склалася на ринку, обумовила більше швидкий ріст вартості праці (заробітної плати), чим ціни на сировину й матеріали).
При прогнозуванні кон'юнктури збуту на етапі постановки цілей господарської діяльності можлива помилка, а тому, і ризик в оцінці перспектив загальної кон'юнктури для продукції тої або іншої галузі або навіть групи галузей. Інакше кажучи, ризик можливий при оцінці макроекономічної кон'юнктури, перспектив підйому, буму або депресії, зниження темпів розвитку всього народного господарства, його ключових або окремих галузей, добробуту споживачів, їхніх доходів і поводження, що містить у собі пропорції між напрямком ними своїх доходів на поточне споживання й нагромадження.
Наприклад, в умовах
високої інфляції й тимчасовий
патентній монополії вихід на
ринок із принципово новими
продуктами з метою їхньої
швидкої реалізації має
Важливою групою ризиків неправильного вибору цілей господарювання є неадекватна оцінка потреб сфери споживання й власного виробництва.
Ризик, що може бути допущений при цьому, має своїм джерелом недостатнє знання споживачів, яким призначений продукт, що випускається фірмою. Це може виразитися в помилковому визначенні преференції споживачів.
Ризик неадекватної оцінки потреб сфери споживання й власного виробництва найбільш типовий у тих випадках, коли фірма, що займається розробкою нового продукту, впроваджує його у виробництво й виходить із ним на ринок, не маючи при цьому достатнього рівня компетенції як у роботі на даному виді ринку, так і взагалі в здійсненні підприємницької діяльності.
Наприклад, досвідчені лабораторії, що одержали новий продукт і намагаються самі налагодити його виробництво, а потім вийти з ним на ринок без звертання до послуг тих фірм, які спеціалізуються на даному виді діяльності. Філософськи це явище може бути пояснене з тих позицій, що вчені одержують "імпульс" для своїх досліджень не стільки від сфери потреб, скільки із процесу саморозвитку науки й наукових знань.
Постачальницькі ризики тісно пов'язані з безпосередньо виробничими ризиками, і їхня реалізація спричиняє втрати фірми. Вони складаються з наступних ризиків:
- незнаходження постачальників унікальних ресурсів, необхідних для проведення даного напрямку підприємницької діяльності;
- незнаходження постачальників при проектованих цінах закупівель;
- відмови постачальників, що планувалися, від висновку контрактів на поставку;
- необхідності висновку контрактів на умовах, які відрізняються від найбільш прийнятних або звичайних для фірми й галузі;
- затягування кампанії по організації закупівель;
- укладання контрактів на обсяги поточного постачання виробництва, які не забезпечені збутому готової продукції.