Робота класного керівника із сім’єю
Міністерство освіти і науки України
Вінницький державний педагогічний університет ім.М.Коцюбинського
Інститут математики, фізики і технологічної освіти
Кафедра педагогіки
Курсова робота
на тему:
«Робота класного керівника із сім’єю »
Виконав:
Студент 4-А групи
Напрям підготовки: Математика
Некивайко Андрій Анатолійович
Науковий керівник:
Кандидат педагогічних наук, доцент
Хамська Неля Болиславівна
Вінниця 2011
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
1. Сенс педагогічної взаємодії класного керівника та сім'ї …………………....5
2. Форми роботи класного керівника з батьками учня…………………………6
3. Індивідуальна
робота з батьками…………………………………
4. Класний керівник у конфлікті «Школа - батьки»…………………………..21
Висновок…………………………………………………………
Список використаної
літератури………………………………………………..
Вступ
Актуальність дослідження. У роботі майже кожного вчителя є важка, але дуже важлива місія – бути класним керівником. Одні вчителі вважають цю роботу додатковим навантаженням до своєї викладацької діяльності, інші називають її найголовнішою. Яка б не була складна робота класного керівника, без сумніву, вона потрібна дітям, оскільки основною структурною ланкою в школі є клас. Саме тут організовується пізнавальна діяльність, формуються соціальні відносини між учнями. У класах реалізується турбота про соціальне благополуччя дітей, вирішуються проблеми їхнього дозвілля, здійснюється первинне згуртування колективів, формується відповідна емоційна атмосфера.
Організатором діяльності учнів у класі та координатором виховних впливів є класний керівник. Класний керівник виконує дуже важливі і відповідальні завдання. Він є організатором виховної роботи в класі і наставником учнів, організовує і виховує учнівський колектив, об'єднує виховні зусилля вчителів, батьків і громадськості.
Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей (здоров'я, любов та взаємоповага членів сім'ї, матеріальне благополуччя і духовність). Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості.
Робота педагогічних колективів шкіл з батьками здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. У практиці склалися найбільш раціональні її форми: загальні і класні збори батьків, колективні і індивідуальні консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, оформлення різних за формою і змістом текстових матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт учнів. Батьки залучаються до участі в організації учбово-виховного процесу: керівництво гуртками, виступи перед батьками і дітьми, підготовка і участь в проведенні позакласної і позашкільної роботи з учнями, господарська допомога і т. д.
В психолого-педагогічній науці є чимало досліджень, присвячених методам і формам роботи педагога з батьками у навчально-виховному процесі школи (Я.А. Коменський, К.Д. Ушинський, А. С. Макаренко, В. О. Сухомлинський, Г. І. Щукіна, О. Я. Савченко, Я. Корчак, Б. Спок, Ю. Азаров, М. Монтесорі та багато ін.).
Особливо актуальною і значимою ця проблема є сьогодні, коли перед школою стоять важливі завдання підготовки підростаючого покоління до життя, творчого пошуку у майбутній діяльності. І таку підготовку необхідно розпочинати з раннього віку дитини, з перших днів перебування її у школі. Цьому може прислужитися використання у навчально-виховній діяльності роботи з батьками учнів.
Зважаючи на актуальність даної проблеми, я обрав наступну тему курсової роботи: "Робота класного керівника із сім’єю ".
Об'єкт дослідження – є процес взаємодії батьків учня та школи у процесі навчання.
Предмет дослідження –форми та методи роботи з батьками школярів.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сутність роботи з батьками та визначити особливості та необхідність її використання у навчально-виховному процесі школи.
Згідно
з метою і предметом
1) вивчити
теоретичні аспекти роботи з
батьками в психолого-
2) з'ясувати роль сім’ї навчальному процесі школярів;
3) дослідити роль батьківського прикладу як головного методу сімейного виховання учнів школи;
4) дослідити основні форми роботи з батьками учнів у практиці школи.
1. Сенс педагогічної взаємодії класного керівника та сім'ї
Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найдовше - люди. З них на першому місці - батьки і педагоги.
Індивідуальність дитини спочатку формується в сім'ї. Виховна робота школи не може будуватися без урахування цього чинника розвитку школяра. Тільки створення єдиного виховного середовища може гарантувати, можливо, високе досягнення планованих результатів.
Необхідність
організовувати роботу з батьками диктується
зовсім не обов'язком батьків «
У загальному вигляді призначення роботи школи з батьками учнів полягає у створенні єдиного (разом з колективом класу і школи) виховного середовища, в якому б вважалос, що виховання батьків має два основні завдання: «накопичення педагогічних знань, необхідних батькам для виховання дітей, і самовиховання (саморозвиток) батьків ».
Педагогічний колектив школи, і класний керівник зокрема, більш обізнаний щодо суспільного життя школяра, його життєдіяльності поза сім'єю, в його інтелектуальному розвитку. Більш компетентний у питаннях психології, педагогіки, естетики, права. Тому може надати допомогу в нестандартних ситуаціях сімейного виховання: в умовах багатодітної сім'ї і сім'ї з єдиною дитиною, у неповних сім'ях (материнських або батьківських), в сім'ях підвищеної психологічної конфліктності, у вирішенні проблем і протиріч сімейного виховання, у подоланні його помилок.
2. Форми роботи класного керівника з батьками учня
За своїм статусом класний керівник у школі - основний суб'єкт виховної роботи з батьками учнів. Він виробляє основну стратегію і тактику взаємодії школи і сім'ї у вихованні особистості школяра; будучи фахівцем, в галузі педагогіки і психології, він допомагає батькам у вирішенні протиріч сімейного виховання. У коригуванні виховних впливів навколишнього соціального середовища. Ці завдання визначені статусом класного керівника.
Не можна забувати про те, що сімейне виховання – справа особиста, інтимно-сімейна. Батьки самі визначають долю своєї дитини. Мають право на власну педагогічну позицію, свій стиль і тон взаємин з дитиною, своє власне ставлення до педагогічних впливів суспільства і відповідно школи. Тому класний керівник, керуючись почуттям педагогічного такту, у взаєминах з батьками учнів виступає в ролі порадника, консультанта-спеціаліста, безпосереднього представника навчально-виховного процесу, здійснюваного школою. Для нього робота з батьками – одна з його турбот, а саме – створення виховного середовища для оптимального розвитку учнів. Крім того, статусом класного керівника юридично визначено його правове становище в якості третьої особи при захисті прав дитини у випадках позбавлення батька або матері батьківських прав, вирішення спорів про права на дитину, захисту дитини від фізичного насильства, невиправданого психологічного або морального тиску дорослих, залучення дітей у протиправну діяльність. У цих випадках права класного керівника визначаються законодавством (цивільним, кримінальним, і кримінально-процесуальним).
Згідно виховної позиції у взаємодії школи та сім'ї можна виділити п'ять основних функцій класного керівника:
1. ознайомлення батьків з змістом і методикою навчально-виховного процесу, організованого школою;
2. психолого-педагогічна освіта батьків;
3. залучення батьків до спільної з дітьми діяльності;
4. коригування виховання в сім'ях окремих учнів;
5. взаємодія з громадськими організаціями батьків.
Розкриємо детальніше кожну з цих функції.
Ознайомлення батьків зі змістом та методикою навчально-виховного процесу, організованого школою, обумовлено необхідністю вироблення єдиних вимог. Загальних принципів, визначення мети і завдань виховання, відбору його змісту і організаційних форм у сімейному вихованні та у навчально-виховному процесі школи. Так на перших батьківських зборах класний керівник тільки що отримав клас, знайомить батьків з власною життєвою та педагогічною позицією, з метою, завданнями та програмою своєї майбутньої діяльності, знайомить їх з планом виховної роботи. Спільно з батьками вишукуються можливі шляхи реалізації цієї програми в сімейному вихованні. Всі проблеми класний керівник тримає в полі зору батьків протягом усього навчального року, коректуючи їх, підбиваючи підсумки, ставлячи нові завдання, радячись з батьками.
Психолого-педагогічна освіта батьків. Протиріччя цієї проблеми сучасної школи походять з того, що загальний освітній рівень батьків неухильно зростає, а це тягне за собою впевненість у непогрішності їх педагогічної позиції. І тим не менш, дослідження педагогів і психологів постійно фіксують низький рівень психолого-педагогічної культури батьків і зростаючий інтерес до неї в суспільстві. У школі накопичено багатий і цікавий досвід педагогічного всеобучу батьків. Завдання кожної школи, кожного класного керівника вибрати для себе найбільш підходящу форму його, зручну для школи і цікаву для батьків. Застосовуються практичні форми психолого-педагогічної освіти батьків: народні університети; шкільний лекторій; шкільні та класні тематичні конференції для батьків; батьківські лекторії з мікрогрупами батьків на основі їх групових інтересів; позакласна освіта батьків; індивідуальні консультації (психологічні, педагогічні, медичні, юридичні); різного роду читацькі конференції, огляди, і виставки літератури для батьків.
Залучення батьків до спільної з дітьми діяльност – ця форма широко практикується в сучасній школі. Мотивується це завданнями розширення виховної позаурочної діяльності, поліпшення взаємин учителів, батьків і дітей у ході цієї діяльності. Деякі форми взаємодії батьків, учнів і вчителів у спільній діяльності.
Участь у всіх видах позаурочної діяльності, яку організує класний керівник – походи, екскурсії, вечори, турніри, змагання, ремонт і благоустрій школи. Підготовка шкільних таборів праці і відпочинку, далеких походів вищої категорії складності, поїздок по містах країни. Участь у профорієнтаційній роботі школи: зустрічі з учнями, екскурсії на підприємства, профконсультації. Ведення факультативів та гуртків згідно з профілем своєї професійної діяльності. Участь у роботі рад школи, шкільних і класних батьківських комітетів. Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних справ через встановлення зв'язку школи зі своїми підприємствами, фірмами. Участь батьків у підготовці свята Останнього дзвоника, змагань типу «КВК», «Що? Де? Коли? »,« Тато, мама і я – спортивна сім'я ».
Коригування виховання в сім'ях окремих учнів – перший аспект надання психолого-педагогічної допомоги учням (обдарованим, котрі виявляють схильність до вивчення окремих навчальних предметів, або інтерес до будь-яких форм позаурочної діяльності). Інший напрям турботи класного керівника – це надання батькам психолого-педагогічної допомоги у вирішенні складних проблем сімейного виховання: розв'язання суперечностей підліткового віку, профілактика формування шкідливих звичок. Допомога в подоланні поганого впливу асоціальних і антисоціальних неформальних об'єднань молоді профілактика правопорушень. Індивідуальна робота з неблагополучними сім'ями учнів: аморальними і протиправними; залучення дітей у пияцтво і злочинну діяльність; сім'ями з підвищеною конфліктністю; сім'ями, що не забезпечують належного розвитку та виховання дітей – ця робота ведеться спільно з правоохоронними органами: інспекціями і комісіями у справах неповнолітніх. Відділами охорони прав дитини і опіки департаментів освіти.
Взаємодія з громадськими організаціями батьків – з батьківськими комітетами школи і класу, шкільними радами, жіночими радами військових організацій і т.д. Зміст спільної діяльності визначається статусом і становищем (або статутом) відповідної громадської організації. У їх компетентність може входити: надання матеріальної допомоги школі, окремим сім'ям та учням; зв'язок з адміністративними і правоохоронними органами; колегіальне рішення окремих питань життя школи; допомога школі і класам в проведенні виховної роботи з учнями; участь у роботі з батьками учнів (проведення батьківських зборів, конференцій, лекторіїв, надання матеріальної допомоги та правовий вплив на батьків, які недбало відносяться до виховання дітей). Всі перераховані функції роботи школи, і зокрема класного керівника, сприяють створенню нормального виховного середовища для організації шкільного виховного процесу.
Однією з головних і найбільш поширених форм з усіма батьками є батьківські збори. Батьківські збори можуть бути: організаційними; поточними або тематичними; підсумковими; загальношкільними і класними. Батьківські збори закономірно вважається в середовищі вчителів не менш складним «жанром», ніж уроки або позакласна робота. Тут зустрічаються дві сторони – педагоги і батьки – для того, щоб вислухати один одного і обговорити основні проблеми третьої – дітей. Етапи батьківських зборів.
1 етап. Організація батьківських зборів.
2 етап. Підготовка сценарію і проведення зборів. Будь-які збори повинно включати в себе 5 обов'язкових компонентів: аналіз навчальних досягнень учнів класу; ознайомлення батьків зі станом соціально-емоційного клімату в класі; психолого-педагогічна освіта; обговорення організаційних питань; особисті бесіди з батьками.
3 етап. Осмислення і підсумки батьківських зборів.
Поради психологів: Перед початком зборів «залишити за дверима» поганий настрій. Тривалість зборів не більше 1,5 годин. Самий приємний звук для людини – його ім'я, покладіть перед собою список з іменами та по батькові батьків. Перед початком батьківських зборів оголосіть питання, які плануєте обговорити. Не забудьте золоте правило педагогічного аналізу: починати з позитивного, потім говорити про негативний, завершувати розмову пропозиціями на майбутнє. Попередьте батьків, що не вся інформація може стати надбанням дітей. Подякуйте всіх, хто знайшов час прийти (особливо батьків).
Дайте зрозуміти батькам, що ви добре розумієте, як важко дитині вчитися. В особистій бесіді оцінюйте успіхи дітей щодо їх можливостей. Доведіть до батьків думку, що «поганий учень» не означає «погана людина». Батьки повині піти зі зборів з відчуттям, що вони можуть допомогти своїй дитині.
Не варто: засуджувати присутніх батьків за неявку в минулі рази, порівнювати успіхи окремих учнів і різних класів, давати негативну оцінку всьому класу, переоцінювати значення окремих предметів, обирати для спілкування повчальний тон.
Правила підготовки класного батьківських зборів:
1. тема батьківських зборів повинна бути актуальною для батьків.
2. батьківські збори повинні проводитися у зручний для батьків час.
3. план проведення батьківських зборів повинен бути їм відомий.
4. спілкування класного керівника і батьків має бути тактовним і витриманим.
5. батьківські збори не повинні навішувати ярликів.
6. батьківські збори мають бути педагогічно корисним і добре підготовленим.
Тематика батьківських зборів визначається класним керівником на основі вивчення цілей і завдань роботи школи з батьками та виходячи із запитів батьків класу.
Загальношкільні батьківські збори проводяться два рази на рік. Основною метою загальношкільних батьківських зборів є знайомство з цілями і завданнями роботи школи. Плануванням виховного процесу (дні відкритих дверей, дні самоврядування). Підсумки роботи за певний проміжок часу і перспективами розвитку шкільного навчання в умовах реформування школи. Так само загальношкільні збори можуть носити урочистий характер, наприклад ювілей школи. Такі збори носять глибокий моральний характер, позитивно впливають на батьків. Стимулюють їх на зміну педагогічної позиції у сім'ї.
Класні батьківські збори проводиться 4-5 разів за навчальний рік. На класних батьківських зборах обговорюються завдання навчально-виховного процесу в класі, планується і обговорюється побудова виховного процесу, визначаються стратегічні лінії співробітництва батьків і школи, підводяться підсумки роботи за рік. Обговорення успішності учнів не повинно стати головним аргументом в організації та проведенні батьківських зборів.
3. Індивідуальна робота з батьками
Індивідуальна робота з батьками і іншими дорослими членами сім'ї учня складна і різноманітна. Індивідуальне спілкування, якщо воно продумано побудоване вчителем, як правило, результативне.
Перевагою індивідуальної роботи є те, що, знаходячись віч-на-віч з вчителем, батьки відвертіше розказують йому про свої проблеми, ускладнення, іноді торкаючись тих внутрішньо-сімейних відносин, про які ніколи б не сказали при сторонніх. Це народжує неухильне правило: зміст індивідуальної бесіди повинен залишатися надбанням тільки розмовляючих. Батьки повинні бути упевнені, що все довірливо розказане вчителеві залишиться між ними, що будь-яка відвертість на адресу учня, будь-яка оцінка його поведінки і схильностей, висловлена вчителеві, не буде при нагоді використана йому у шкоду, розголошена.
Дуже уважно потрібно відноситися до прохань, з якими батьки часто звертаються до вчителя. Не виконати прохання можна тільки в тому випадку, якщо його виконання може шкодити дитині. Якщо ж прохання продиктоване станом здоров'я дитини або іншими серйозними обставинами, його потрібно обов'язково врахувати в роботі.
Бувають прохання, що не відносяться до здоров'я учня, – пересадити на іншу парту, частіше питати на уроках, бути суворішим, вимогливіше або, навпаки, м'якше в поводженні з дітьми, простежити, щоб дитини не кривдив хтось з товаришів, і т. д. До цих прохань, якщо вони не продиктовані надмірною дбайливістю мами або тата, також потрібно прислухатися, оскільки батьки добре знають свою дитину.
Індивідуальне спілкування не тільки дає можливість вчителеві впливати на батьків, але і, в свою чергу, багато в чому допомагає йому у виборі правильного підходу до дітей.
Враховуючи рівень фізичного, розумового, етичного і естетичного розвитку кожного учня свого класу, педагог диференційовано підходить до відбору методів і прийомів впливу на дитину.
Багато що у відносинах школи і сім'ї залежить від першої зустрічі, першої розмови батька майбутнього першокласника з вчителем, адміністрацією школи. Ця розмова звичайно буває при першому відвідуванні сім'ї, до початку учбового року, або ж, якщо вчитель не встиг відвідати цю сім'ю, при записі дитини в школу. Доброзичливий тон, готовність вислухати, терпляче відповісти на питання, розсіяти батьківські побоювання-обов'язкова умова цієї зустрічі.
В першій розмові з батьками не треба говорити про труднощі в організації роботи з учнями. І хоч часто ця розмова обмежується отриманням документів і формальних відомостей про дитину і її сім'ю, треба постаратися, щоб у батьків з'явилася упевненість, що вчити і виховувати їх сина або дочку будуть кваліфіковані педагоги і для цього підготовлені все необхідні умови.
Вже тут батько повинен відчути, що вчитель зацікавлений в бесіді з ним. Тому не треба відповідати батькам односкладово, кажучи, що на всі питання вони отримають вичерпні відповіді на перших батьківських зборах. Особливо це відноситься до батьків першокласників – адже деякі з них, якщо дитина не ходила в дитячий садок, уперше розлучаються з ним і дуже хвилюються. Для батьків цих дітей така зустріч часто стає першим зіткненням з педагогами, зв'язок і взаємодія з якими у вихованні дітей з цього дня повинні увійти в звичку, стати законом. Це потрібно враховувати при проведенні цієї зустрічі.
Увагу батьків потрібно зупинити на необхідності підготовки дітей до приходу в школу, і особливо тих. хто раніше не відвідував дитячий садок. Передусім, про свої тривоги і побоювання з приводу вступу в школу батьки не повинні говорити при дітях. Висловлювання типу "Не знаю, чи справиться він (вона)", "Ось підеш в школу дізнаєшся, як байдикувати" і т. п. насторожують, лякають дітей, формують у них неправильні уявлення про школу.
Дуже важлива форма проведення індивідуальної бесіди. Кожний співрозмовник повинен уміти не тільки говорити, але і слухати. При знайомстві з батьками це правило особливо необхідно дотримувати. Вчитель при першій зустрічі в основному вислухує маму, тата, дідуся, бабусю, відповідає на їх питання. Розказуючи про вимоги, що пред'являються до дитини в школі, про ті нові умови, в яких вона має знаходитися, треба обов'язково підкреслити, що все це буде входити в життя дітей поступово, а вчителі постараються врахувати індивідуальні особливості і схильності учнів.
Вчителі відвідують всіх своїх учнів і з так званих благополучних сімей, і з неблагополучних. Стараючись насамперед відвідати сім'ї дітей, відстаючих у навчанні, що порушують дисципліну, вчитель не повинен забувати і про відмінників. Йдучи в сім'ю, вчитель ставить перед собою задачу виявлення, узагальнення і поширення кращого досвіду сімейного виховання. Без таких відвідувань, без особистого знайомства з практикою виховання в кожній сім'ї цей досвід був би одностороннім, що базується тільки на поведінці дитини в класі і бесідах з батьками.
Досвід сімейного виховання вчитель збирає по крупицях. У одній сім'ї це може бути обладнання дитячого кутка, в іншій цікава організація дозвілля, культура спілкування, сімейні традиції. Особливо цікавий досвід організації в сім'ї спільної діяльності дорослих і дітей, їх спільної праці.
Помилки в етичному вихованні дітей нерідкі в сім'ях, де росте одна дитина. Єдині діти живуть серед дорослих, мало спілкуються з однолітками і поступово починають усвідомлювати винятковість свого становища, а іноді і користуватися цим. Часто батьки таких дітей самі займають неправильну позицію у відносинах з ними. У одних разах дітей понадміру балують, виконують всі їх примхи, постійними турботами обмежують самостійність, знижуючи тим самим можливість нормального розвитку. У інших, покладаючи на дитину всі свої надії і переоцінюючи її ще незміцнілі сили, батьки займають весь вільний від школи час сина або дочки заняттями музикою, іноземною мовою, фігурним катанням, художньою гімнастикою і т. д. В результаті з життя дитини йдуть дитяча гра, забави, дитяча безпосередність, спілкування з однолітками. Оскільки ці діти спілкуються майже виключно з дорослими, у них згодом намічається тенденція до передчасного дорослішання. Вони ростуть маленькими резонерами: завжди все знають, про все мають власну думку, безцеремонно втручаються в розмову, безапеляційно відстоюють свої думки, прагнуть уразити співрозмовника великою кількістю відомостей, часто поверхневих знань.
Спостереження багатьох вчителів показують, що в сім'ях, де діти повсякденно спілкуються з братами і сестрами, вони ростуть більш життєдіяльними, швидше налагоджують контакти, знаходять своє місце в колективі. Розмовляючи з батьками, що мають одну дитину, доцільно зупинити їх увагу на наступних питаннях.
1. Розвиваючи здібності дитини, не треба виховувати в ньому свідомість своєї винятковості. Це майже завжди приводить до розчарування, незадоволення, конфліктів з товаришами. А нездійснені підвищені домагання, поразки в спорах, іноді і в сварках з однолітками хворобливо позначаються на таких дітях.
2. Приділяючи увагу єдиній дитині, треба стежити, щоб у нього не вкоренилися егоїстичні схильності. Егоїзм народжує вимогливість, претензії до навколишніх. Деякі батьки, засліплені любов'ю до своєї єдиної дитини, іноді не помічають або не вважають потрібним помічати недозволенність його вчинків. У інших же це викликає протест, недоброзичливість. Діти не люблять тих, хто прагне виділитися. І дитина, не привчена до справедливої оцінки своїх вчинків, більшість з яких оцінювалася дорослими позитивно (навіть якщо вони і не були такими), попадаючи в новий колектив, довгий час не може знайти в ньому своє місце, фактично і в колективі залишається самотнім.
3. У сім'ях, де росте єдина дитина, доцільно заохочувати і навіть самим організовувати його спілкування з однолітками: запрошувати їх в гості, декількома сім'ями ходити в театр, на екскурсії і т. д. Зустрічей з дітьми тільки в класі для задоволення потреби дитини в спілкуванні недостатньо. Вдома, в сім'ї, в кругу близьких людей в ньому розкриваються нові риси і якості. Тут він господар, що приймає гостей. Закони гостинності примушують бути більш поступливим, доброзичливим, дбайливим.
Про виховання в сім'ї єдиної дитини вчитель говорить в індивідуальній бесіді. Можна організувати консультацію для окремої групи батьків. У цьому випадку батьки зможуть обмінятися думкою, порадитися один з одним, перейняти чийсь досвід.
Зустрічаються труднощі у вихованні дитини, де конфлікти між батьком і матір'ю переходять кордони всередині – сімейних розбіжностей. Задача, яку повинна вирішити школа в роботі з неблагополучними сім'ями, – спробувати всіма засобами забезпечити охорону інтересів дитини. А це означає так вплинути на батьків, щоб вони усвідомили відповідальність за зростаючу людину, відчули б свою провину, згубність свого способу життя і, головне, щоб вони захотіли перебудувати життя, змінити сімейний устрій, характер взаємовідносин. Це дуже складна, копітка робота, що не завжди приносить результат відразу. Тут потрібно використовувати всі можливі форми і методи роботи: переконання, роз'яснення, приклад інших батьків, посилений контроль.
Особливо великі труднощі представляють сім'ї, в яких батько або мати п'ють. І навіть якщо пияцтво не має злісної форми, а виражається в застіллях, періодичному вживанні спиртного, вчитель бере такі сім'ї під особливий контроль. Він регулярно відвідує цю сім'ю, цілеспрямовано проводить з батьками індивідуальні бесіди. Самим небезпечним для виховання дітей стає нерозуміння такими батьками тієї шкоди, яка може принести алкоголь зростаючому організму. У цих випадках батьки, вживаючи спиртне, поступово привчають до нього і дітей. Обстеження показало, що 51% що п'ють у дорослому стані виховувалися в сім'ях, де часто вживався алкоголь.