Робота редактора над навчальними виданнями для вищої школи

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

 

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ ТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«РОБОТА РЕДАКТОРА НАД НАВЧАЛЬНИМИ ВИДАННЯМИ ДЛЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота з дисципліни

«Редакторський фах (навчальні видання)»

Студентки IIІ курсу

денної форми навчання

групи ВС-28

О.В. Сердюк

 

 

Науковий керівник:

     доц. Варич М. В

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2011

 

РОБОТА РЕДАКТОРА НАД НАВЧАЛЬНИМИ ВИДАННЯМИ ДЛЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

 

ЗМІСТ

                                                                                                                     стор.

ВСТУП……………………………………………………………………………… 3      

РОЗДІЛ І.  Специфіка навчальної літератури за цільовим призначенням і характером інформації. ……………………………………………………………. 5

1.1 Загальна типологічна характеристика навчальних видань…………..  5

1.2. Роль і значення навчальної літератури……………………………….    10

1.3. Предметна область навчальних видань……………………………....    11

1.4. Цільове призначення навчальних видань…………………………….. 13

1.5. Читацька адреса навчальної літератури……………………………….16

1.6 Види навчальних видань за цільовим призначенням і характером інформації………………………………………………………………………….. 18

РОЗДІЛ ІІ.  Загальна методика редагування навчальних видань……………23

2.1 Загальна методика написання……………………………………………25

2.2.Структурування змістової частини………………………………………26

2.3. Забезпечення належного навчально-методичного рівня тексту………29

2.4. Забезпечення взаємозв'язку текстового та ілюстративного матеріалу.30

2.5. Приховані помилки в навчальних виданнях……………………...…….31

2.5.1. Неправильний переклад усталених лексем та мовних конструкцій наукового стилю……………………………………………………..35

2.5.2. Неточності у використанні термінології……………………….35

2.5.3. Помилки в абревіатурах та скороченнях………………..…….36

2.5.4. Помилки при перекладі власних імен………………….………37

2.5.5. Неправильне вживання дієприкметників………………………37

2.5.6. Помилки у цифрах, які виникли у результаті сканування……37

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………40           

СПИСОК використаної ЛІТЕРАТУРИ …………………………………..46 

 

 

 

 

ВСТУП

Редакторська підготовка видань – складний багатоаспектний процес. Редактор вивчає ринок, виявляє запити й потреби читачів, визначає проблемно-тематичний і видо-типологічний склад репертуару видань, здійснює пошук авторів для підготовки нових творів, виявляє видання, які можуть стати основою перевидань. Крім того, редактор складає концепцію, розробляє модель майбутнього видання. Організує формування апарата видання, забезпечує підготовку окремих його елементів, разом із художнім редактором визначає загальні підходи до оформлення й ілюстрування книги. Редактор здійснює редакторську обробку представленої автором рукопису, забезпечує проходження рукопису у видавництві. Редактор розробляє програму рекламної кампанії видання, відслідковує ситуацію, що складається в процесі його поширення. Комплекс завдань і функції редактора вимагають виконання різноманітних видів робіт – від організаційно-управлінської до літературно-творчої. Тому професійна підготовка редактора припускає вивчення багатьох предметів, ядром яких є предмети власно редакторської орієнтації. У цих предметах розглядаються відповідні аспекти редакторської діяльності. Найголовнішими серед них можна вважати питання формування редагування в самостійну галузь професійної діяльності, форми й методи роботи редактора на різних етапах підготовки видання, питання випуску у світ творів літератури. Книга, видання – комплексне явище. У її підготовці бере участь цілий творчий колектив – автор, художник, видавець, поліграфіст та ін. Редактор об'єднує зусилля всіх учасників підготовки видання, спрямовуючи їхню роботу на реалізацію концепції видання. У редакторській підготовці видань здійснюється інтерпретація твору автора засобами видавничої справи. Створення апарата, ілюстративного ряду, оформлення видання пов'язані з поданням читачеві того або іншого твору літератури у виданні. Адекватна інтерпретація інформації можлива за умови розуміння редактором природи й сутності видання, специфіки літературної творчості, особливостей читацького сприйняття. Відомо, що ступінь втручання редактора в підготовку твору визначається особливостями авторської праці. Так наукова й художня діяльність спрямовані на вивчення навколишньої дійсності. Наукова література органічно завершує процес виявлення й аналізу законів і закономірностей природи й суспільства. Художня література реалізує результат художнього, естетичного пізнання людини. Тому редактор спрямовує свої зусилля переважно не на роботу з твором, а на підготовку видань, які можна розглядати як власно «авторські». Інші види видань, наприклад довідкові, рекламні, науково-інформаційні, можна назвати «редакторськими», тому що організацію твору, пошук автора, концепцію викладу змісту найчастіше створює редактор.

Тема даної роботи спрямована на з’ясування методики редакторської роботи редактора з навчальною літературою.

Актуальність дослідження полягає в тому, що дана робота систематизує загальні методи роботи редактора з навчальним виданням для вищої школи. А також може використовуватися як посібник для редактора навчальних видань.

Предметом дослідження даного проекту є робота редактора з навчальною літературою..

Мета роботи – розглянути методику роботи редактора з навчальною літературою. Для досягнення мети вирішуються такі завдання:

1) розглянути специфіку навчальної літератури за цільовим призначенням і характером інформації;

2) розглянути етапи роботи редактора з навчальним виданням;

3) дослідити специфіку роботи редактора з навчальною літературою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І.  Специфіка навчальної літератури за цільовим призначенням і характером інформації.

 

1.1 Загальна типологічна характеристика навчальних видань

 

Видання – твір, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання.

Видавнича продукція – сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями).

Трактування терміну „навчальне видання” у деяких джерелах.

Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Навчальне видання – видання, що містить систематизовані вадомості наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані для учнів різного віку

Навчальні видання – це особливий вид видання, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому колу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним навчальним предметом.

Навчальне видання – це видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, погоджені з відповідними навчальними програмами (орієнтація на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна відповідати ступеню навчання.

ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни й визначення» трактує навчальне видання як «видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручної для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку».

Отже, виходячи з цього, можна позначити, що головною метою для навчальних видань є систематичне донесення до читачів нових для них знань. Частіше ця нова інформація має науковий характер.

Випуск навчальної літератури поставлен у нашій країні на наукову основу, він здійснюється на базі перспективного планування всіх видів і форм навчання. [4]

Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування.

Підготовка навчальних видань – особлива область редакційно видавничої діяльності. Справа в тому, що процес створення навчальної літератури відрізняється від створення добутків будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити із двох положень.

1. Навчальне  видання - один з основних засобів  навчання і є елементом навчального  процесу.

2. Навчальне  видання відбиває певну область  знання або сферу діяльності.

Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Так, перше положення припускає, що зміст навчальної літератури повинен передбачати педагогічний вплив на того, кого навчають. Друге положення говорить про те, що інформація, що характеризує предмет змісту навчальної літератури, спеціально відбирається й обробляється стосовно до завдань того або іншого виду видання. Причому враховуються не тільки особливості діяльності або знання, але й завдання формування інформаційної культури того, кого навчають.

Педагогічні підстави навчального видання реалізуються в досягненні виховних цілей, у забезпеченні формування особистості.

Інформаційна культура випускника забезпечує знання, навички, уміння, необхідні для участі в професійній діяльності й подальшому росту фахівця.

Саме підпорядкованість завданням навчання й утворення диктує необхідність при підготовці навчальних видань опиратися на досягнення педагогіки, ураховувати основні характеристики навчального процесу.

Що ж стосується змісту предмета, то воно визначається державними освітніми стандартами, які включають вимоги до знань й умінь випускників шкіл, коледжів, різних професійних училищ, вузів, а також необхідний мінімум і структуру цих знань й умінь.

Навчальні видання беруть участь у формуванні інформаційної культури особистості, системи етичних норм й естетичних поглядів суб'єкта.

Під інформаційною культурою особистості розуміють певним чином ранжировані знання й подання суб'єкта, необхідні йому в практичній діяльності. Зміст інформаційної культури формується в процесі оволодіння людиною певною інформацією, що стає основою, базою дій і поводження людини.

На кожному етапі навчання створюється певний запас знань, формується певний рівень інформаційної культури особистості, що дозволяє суб'єктові брати участь у практичній діяльності й продовжувати свій розвиток далі.

Поняття інформаційної культури особистості включає характеристику якості знань суб'єкта й вимог до них. З огляду на ці властивості інформації, які на різних етапах навчання повинна опанувати людина, можна розкрити вимоги до предметної області навчальних видань.[6]

Аналіз змісту використаних у навчальному процесі книг нерідко показує, що при їхній підготовці були використані різні методичні принципи, які, безумовно, знижують ефективність самостійної роботи з підручником. Буга виділяє наступні недоліки сучасних навчальних видань:

  • відсутність необхідних міждисциплінарних зв'язків у викладі навчального матеріалу;
  • слабка наступність матеріалу в книгах по різних навчальних дисциплінах;
  • украй слабко розроблений довідковий апарат навчальної книги;
  • недостатня забезпеченість безперервності окремих видів підготовки (математичної, економічної й ін.);
  • недостатній облік вимог педагогіки й психології вищої школи;
  • виклад програмного матеріалу без належного обліку профілю майбутнього фахівця;
  • нерівнозначності й недостатність включення в зміст книг матеріалів світоглядного, методологічного характеру;
  • дублювання навчального матеріалу;
  • різна структура навчальних книг і їхнього довідково-супровідного апарата;
  • різне тлумачення тих самих категорій, понять, визначень а також відсутність уніфікації у використанні термінологій і позначень;
  • невідповідність обсягу окремих частин книг бюджету часу, відведеної для самостійної роботи з літературою;
  • різний підхід авторів до каблука ілюстрацій як засіб підвищення інформативності навчального матеріалу й ефективності самостійної роботи;
  • недостатні зв'язок підручника з тими джерелами інформації, з якими в дальнішому належить зіштовхнутися майбутньому фахівцеві;
  • різний підхід видавництв до конструювання навчальних книг, їхньому художньому оформленню й поліграфічному виконанню.

Уникнути зазначених й інших недоліків існуючих підручників і посібників, як показує досвід, допоможе створення комплексів навчальних книг по одній дисципліні одним авторським колективом, а також об'єднання авторських колективів у створенні серій підручників і навчальних посібників для окремої спеціальності або їхній групі.

Буга приводить список загальних рекомендацій з організації роботи над його створенням:

  1. визначення ролі й місця даної навчальної дисципліни в підготовці фахівця з обліком кваліфікаційної характеристики й навчальної програми й конкретизація на цій основі завдань навчання й виховання, розв'язуваних у процесі викладання курсу;
  2. визначення характеру й обсягу знань, які повинні бути засвоєні студентом при вивченні всього курсу, його тим і кожному питанню теми;
  3. виявлення обсягу знань, отриманих у результаті вивчення раніше пройдених дисциплін, і використання цього виявлення при визначенні характеру й обсягу знань по кожному питанню теми, по кожній темі й за всім курсом;
  4. визначення логічної й дидактичної послідовності передачі навчальної інформації для придбання знань, виготовлення вмінь і звичок, відтворення й використання попередніх знань при вивченні кожного питання теми, кожної теми й усього курсу;
  5. розробка структури підручника, низовина програмного матеріалу на методично виправдані структурні елементи: розділи, глави, параграфи;
  6. розробка на основі прийнятої структури плану-проспекту майбутнього підручника і його оцінки;
  7. оформлення глав підручника, розміщення параграфів з урахуванням послідовності й логічності викладу навчальної інформації;
  8. оформлення підручника в цілому.

При створенні книг, які входять у комплекси або серії, авторам і видавцям важливо врахувати й додаткові вимоги як внутрішнього (змістовного), так і зовнішнього (художньо-поліграфічного) характеру. До основних вимог по змісту книг комплексу (серії) поруч із загальними вимогами навчальної літератури ставляться:

  1. наступність у викладі матеріалу кожної навчальної книги змісту підручників і навчальних видань, допомога з колись вивчених дисциплін;
  2. тісний зв'язок зі змістом підручників по суспільних науках;
  3. реалізація принципів забезпечення внутрідисциплінарних зв'язків між підручниками й навчальними допомога з однієї дисципліни, а також між окремими структурними частинами книг (главами, розділами);
  4. міждисциплінарні зв'язки;
  5. забезпечення безперервності окремих видів підготовки фахівців;
  6. неприпустимість неправдивого дублювання навчального матеріалу, раніше розглянутого в інших підручниках комплексу;
  7. використання загального понятійного апарата, уніфікація у використанні термінології й позначень;
  8. спільність структури книг комплексу (серії) і єдине розташування елементів довідково-супровідного характеру. [11]

Вимоги по зовнішньому оформленню книг комплексу включає:

  1. загальний підхід до художнього оформлення на основі попереднього розробленого й погодженого макета;
  2. вибір оптимального формату (єдиний формат видань для всієї серії або два формати: один - для підручників й один - для навчальних посібників).

 

1.2. Роль і значення навчальної літератури

 

Виховання й утворення – одне з найважливіших і найдавніших напрямків людської діяльності, необхідність у розвитку яких диктується вже самими завданнями розвитку суспільства. Сучасне суспільство немислимо без утворення, високого рівня духовної культури народу, патріотизму й відповідальності за долю своєї країни, своєї Батьківщини. І немаловажне, а часом і вирішальне значення в справі виховання й утворення гармонійно розвитий особистості грає навчально-педагогічна книга.

Підставою для соціальної оцінки видання може служити економічний ефект, різні натуральні показники, сума отриманих реципієнтами знань, позитивні емоції, почуття прекрасного чи всі ці показники в комплексі.

Багато відомих педагогів минулого й сучасності у своїх роботах приділяли чималу увагу цій проблемі, підкреслюючи, що книга в житті дітей грає набагато більшу роль, чим у дорослих. Прочитана в дитинстві книга залишається в пам'яті чи ледве не на все життя, впливаючи на подальший розвиток людини. Із прочитаних книг діти черпають певні знання, світорозуміння, норми поведінки.[13]

Працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання навчального видання:

  1. Дати учневі або студентові певну систему знань.

  1. Допомогти йому легко засвоїти навчальну дисципліну.

  1. Активізувати творчий матеріал.

  1. Сприяти формуванню особистісних начал.

Найважливіше педагогічне значення книги ми можемо бачити в наступних чотирьох співвідношеннях.

  1. Книга несе в собі в специфічній формі всі знання, всі досягнення людської культури. Будучи особою формою відбиття й руху суспільної свідомості, книга являє собою як би писану (друковану) пам'ять людини. І природно, що саме через книгу, через її посередництво кожна людина й усе суспільство в цілому може засвоїти всі накопичені духовні багатства.

  1. Книга - найважливіший, універсальний засіб інформаційного спілкування. У книзі як би моделюються життя, почуття, думки не тільки окремої особистості (автора), але й усього людства у всіх доступних вимірах часу й простору.

  1. Книга - найважливіший засіб пропаганди й популяризації знань.

  1. Книга - найважливіший засіб виховання й утворення.

Це властивість її визначається всіма позначеними вище особливостями. Навчально-виховний процес і справді необхідним образом містить у собі й завдання відбиття відповідної соціальної інформації, і завдання пропагандистського впливу й популяризації знань залежно від конкретних потреб даної категорії учнів. Отже, уже сама соціальна природа книги робить її ефективним засобом виховання й утворення. [11]

 

1.3. Предметна область навчальних видань

 

Предмет навчального видання - спеціально відібрані в деякому обсязі й адаптовані відповідно до читацької адреси знання, що характеризують основи науки й практичної діяльності.

Предметна область навчальних видань включає спеціально відібрані знання й подання, що відбивають закономірності тієї сфери діяльності, що формує предмет змісту навчальної дисципліни, а також методи їхнього одержання й застосування.

Крім того, предметна область навчального видання містить інформацію, що забезпечує виховний вплив на того, якого навчають. Наприклад, у навчальне видання, що розкриває принципи роботи двигуна внутрішнього згоряння, може бути включена інформація про проблеми підвищення екологічної чистоти його роботи. Ця інформація дозволить тому, якого навчають,, освоюючи безпосередні знання дисципліни, критично осмислити результати дії машини й сформувати особисте відношення до ситуації (крім конкретного знання про властиво процес). Предметна область конструюється стосовно до виду навчального видання, читацькій адресі й цільовому призначенню.

Підкреслимо, що структура й зміст предметної області навчальних видань мають своєрідний характер. Сюди включені не тільки знання, але й методи їхнього одержання, не тільки подання й навички, але й методи їхнього практичного використання. Зміст предметної області навчальних видань структурується на основі змісту діяльності й з урахуванням педагогічної спрямованості інформації.

Структура підручників та навчальних посібників включає:

— зміст (перелік розділів):

— вступ (або передмова );

— основний текст;

— питання, тести для самоконтролю;

— обов’язкові та додаткові завдання, приклади;

— додатково-інформаційні дані для розв’язання задач (таблиці, схеми тощо);

— апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики).

Але складність, своєрідність предметної області навчальних видань зв'язані ще з однією обставиною. Справа в тому, що предметна область видань забезпечує виконання ряду функцій, властивих навчальній літературі. І це також визначає її склад.

Зміст кожного навчального видання реалізує ті функції, які покликана виконувати система утворення й професійного навчання в цілому. Система утворення й професійного навчання забезпечує три основних функції (інформаційний, пізнавальну, виховну) і ряд інших, які будуть розглянуті в наступному розділі. [15]

 

1.4. Цільове призначення навчальних видань

 

Навчальні видання виконують наступні функції:

• комунікативну;

• інформаційну;

• пізнавальну;

• розвиваючу;

• що виховує;

• організаційну;

• що систематизує;

Зупинимося на цих функціях докладніше.

Комунікативна функція забезпечується показом зв'язків і відносин різного роду, проявляючи для читача місце й роль усякого об'єкта і явища в процесі вічного розвитку, видозміни, взаємодії елементів дійсності. Звідси - динамізм змісту, зв'язок його з минулим і із сучасним станом описуваних питань.

Інформаційна функція реалізується в тім, що, як і будь-яке видання, навчальна книга вводить людину в мир культури, прилучає до результатів людської діяльності.

Інформаційна функція реалізується за рахунок передачі тому, якого навчають, певного обсягу інформації. Ця функція спрямована на те, щоб сформувати в того, якого навчають, певний тезаурус понять і характеристик про об'єкти, предмети, явищах навколишнього світу, про місце суб'єкта в цьому світі, про методи й способи оволодіння інформацією.” [12]

При аналізі добутків навчальної літератури редактор розглядає насамперед якість використаної автором інформації. Необхідні оптимальний відбір фактів і характеристик, певний обсяг інформації. Останнє пов'язане з особливостями дисципліни, категорією тих, яких навчають,, щаблем і формою освітнього процесу.

Пізнавальна функція навчальної літератури характеризується тим, що кожна дисципліна, кожен навчальний предмет припускає освоєння певної системи знання. Знання повинні бути ранжирувані, причому на найбільш важливі, значимі для даної дисципліни знання, повинне бути звернене спеціальна увага.

Багато хто із науковців визначає, що важливе значення має якість знання. Знання може бути «відкритим» (залишати враження незакінченості розгляду питання) і «закритим» (відрізнятися повнотою, завершеністю). Наприклад, обговорюючи історію вітчизняної літератури, автор підкреслює, що показує тільки найбільш значні в соціальному плані літературні твори. Той, якого навчають, розуміє, що його знання про літературу розглянутого в даному підручнику періоду може бути доповнене з інших джерел. Отже, він засвоює «відкрите» знання. Далі наведений приклад «закритого» знання. Вивчаючи теорему Піфагора, учень розуміє, що має справу з певною закономірністю й що дану теорему потрібно не аналізувати, а застосовувати на практиці.

Розрізняють фундаментальне й актуальне знання. У навчальному виданні, присвяченому основам науки, відбиваються переважно фундаментальні знання. У виданні, що розкриває практичні питання, методи, навички оволодіння діяльністю, насамперед необхідна «школа» з повним набором характеристик технології діяльності. Актуальні знання пов'язані з діяльністю конкретної галузі в сучасних умовах. Наприклад, підручник «Основи економіки» повинен включати питання фундаментального й вступного характеру. До них віднесемо введення в предмет, методи економічної теорії, історію економічних навчань, закономірності суспільного розвитку, особливості функціонування основних економічних систем, форми організації суспільного виробництва й ін.

У той же час у сучасних навчальних посібниках для вузів по основах економіки можна знайти розділи «Макроекономіка», «Мікроекономіка», які є самостійними дисциплінами. Це невірно.

Розвиваюча функція орієнтована на наступність досвіду суспільних відносин, суспільної свідомості, культури й виробництва, знань про перетворення й охорону навколишнього середовища.

Розвиток особистості забезпечує зростання здатностей, розширення можливостей удосконалювання психофізичних і розумових операцій, мовної діяльності.[5]

Виховна функція пов'язана з формуванням світогляду, з побудовою системи етичних й естетичних норм суб'єкта, спрямована на оволодіння оцінними критеріями стосовно вчинків, явищам, на розширення границі соціалізації індивіда. функція, Що Виховує, характеризується конкретно-історичними умовами, має соціальні підстави й орієнтована на певну категорію тих, яких навчають. Реалізація даної функції пов'язана із впливом на духовні потреби, емоційно-вольову й діючу-практичну сфери того, якого навчають.

Організаційна функція навчальних видань виконується кожним окремим виданням і всією системою цих видань. Вона реалізується забезпеченням послідовності вивчення й викладання дисциплін, відбиттям їхнього взаємозв'язку й взаємодії, тим, що кожне видання орієнтоване на строго певну категорію читачів і враховує можливості сприйняття змісту й особливості впливу навчальної книги. Крім того, організаційна функція лежить в основі диференціації навчальних видань на види, забезпечуючи навчально-методичну підтримку різних форм і методів навчального процесу на різних його етапах і щаблях навчання.

Систематизуюча функція забезпечує цілісність навчання, систему знань і подань. Реалізується ранжируванням відповідно до прийнятого розуміння значимості знань і подань, формуванням ієрархічної структури інформації, критеріїв оцінки, переваг особистості, об'єднанням частин у ціле, відбиттям існуючої картини миру й місця в ній людини, моделюванням процесів і явищ, повідомляючи їм якості загального, особливого, одиничного в конкретній дисципліні й стосовно навколишній.