Робота з обдарованими дітьми середнього шкільного віку в середніх загально навчальних закладах



 

ЗМІСТ

 

Вступ..........................................................................................2

 

Розділ 1. Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема

    1. Проблема обдарованості в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях……………………………..........7
    2. Зміст поняття „обдарованість”……………….11
    3. Характерні особливості обдарованих дітей…14

            1.4. Діагностика потенційно обдарованих дітей та їх подальший розвиток………………………………………..15

           Висновки  до першого розділу………………………28

 

Розділ 2. Робота з обдарованими дітьми середнього

шкільного віку в середніх  загально навчальних закладах…………………………………………30

          2.1. Психологічні та вікові особливості дітей середнього шкільного віку…………………...33

          2.2. Принципи навчання обдарованих дітей……….33

          2.3. Сучасні технології навчання обдарованих дітей в школі…………………………………………………………39

         2.4. Підготовка вчителя до роботи з обдарованими дітьми………………………………………………………..

         2.5. Системна робота школи з обдарованими дітьми………………………………………………………..60

         Висновки до другого розділу……….........................81

 

Висновки.................................................................................3

 

Список використаної літератури......................................87  
Вступ

 

Глобальні соціально-економічні перетворення у нашому суспільстві виявили потребу в людях творчих, активних, неординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати поставлені завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові перспективні задачі.

Проблема раннього виявлення та навчання талановитої молоді пріоритетна  в сучасній освіті. Від її вирішення  залежить інтелектуальний та економічний  потенціал держави. На сучасному  етапі розбудови освіти можна  спостерігати підвищений інтерес до проблем обдарованості, її виявлення, навчання та розвитку обдарованих дітей, проблемам підготовки педагогів до роботи з ними.

У державних документах про діяльність середніх загальноосвітніх закладів підкреслюється, що вирішення проблеми формування творчої  особистості, розвиток здібностей та обдарувань юного громадянина значною мірою залежить від учителя, творча діяльність якого стає міцним засобом формування і розвитку здібностей та обдарованості школярів.  Гуманізація та демократизація педагогічної праці, спрямованість її на розвиток особистості дитини сприяють створенню мережі нетрадиційних типів шкіл, розробці альтернативних систем освіти, авторських методик навчання. Проблема виявлення і розвитку обдарованих дітей вимагають сьогодні від учителя вміння працювати в творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно удосконалювати професійну діяльність, створювати свою творчу лабораторію, опановувати специфічними формами і методами роботи з обдарованими дітьми у навчально-виховному процесі.

Однак, аналіз професійної діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл свідчить про те, що вони не завжди підготовлені до роботи з обдарованими дітьми: додержуються, як правило, авторитарного стилю керівництва навчально-виховним процесом, не володіють методиками виявлення сфер обдарованості учнів, не враховують особливості дітей, не сприяють індивідуально-особистісному розвитку кожної дитини. Це значною мірою зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, яких набувають майбутні вчителі в закладах вищої освіти, не враховують проблему підготовки до роботи з обдарованими дітьми.

Актуальність  дослідження. Обдарована особистість є великою цінністю суспільства. Відтак, освіта обдарованих виступає об’єктивним гарантом його подальшого соціально-економічного й культурно-політичного розвитку. Відповідно актуалізується гуманітарна корекція сфери освіти, переглядаються її концептуальні та методологічні засади, уможливлюється її реформування і дотичні до нього зміни у вихованні особистості в напрямі орієнтування на її різносторонній потенціал, розвиток обдарованості й таланту.

Предметом спеціального наукового  пошуку освіта обдарованих виступила  з першої третини ХХ століття, коли вчені різних країн світу розглядали її як особливий і невід’ємний  компонент розвитку загальної освіти й освітнього простору загалом. В освітніх системах країн Європи, Америки й Азії її не декларували, а забезпечували перманентний поступ як реального фактора прогресу суспільства з метою досягнення благополуччя громадян. Відповідно сутність навчання й виховання обдарованих дітей полягала в доведенні рівня впливу традиційних освітніх інститутів до мінімального. Стимулювались самоосвіта, неформальна освіта, впровадження інформаційних технологій, цікавих проектів та ініціатив.

Основні теоретичні питання, пов’язані  з проблемою виявлення і розвитку обдарованих школярів, висвітлено в науковій літературі багатьма вченими,  зокрема  в  ряді психолого-педагогічних студій С.Рубінштейна, Дж.Фріман, А.Савенкова,  В.Чудновського, Н.Шумакової та ін.,  де відзначається, що обдарованість – це швидше приховані потенційні можливості особистості, цілісний вияв яких можливий завдяки наявності в педагога великого досвіду та спеціальних знань з цього питання.

Актуальність теоретичних і методичних проблем навчання обдарованих учнів у ХХІ столітті зумовили вибір теми курсової роботи “Робота з обдарованими дітьми середнього шкільного віку в середніх загальнонавчальних закладах”.

Об’єкт  дослідження:  процес навчання обдарованих дітей, процес підготовки вчителя до роботи з обдарованими дітьми у системі науково-методичної роботи.

            Предмет дослідження: технологія роботи з обдарованими дітьми середнього шкільного віку в середніх загальноосвітніх закладах, форми і методи організації роботи з обдарованими дітьми.

Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці ефективності методичної системи роботи з обдарованими учнями середнього шкільного віку.

Гіпотеза  дослідження: навчальні досягнення обдарованих учнів підвищуються за умови системи надання їм додаткових освітніх послуг, побудованої на засадах:

– динамічного поєднання розвитку здібностей учнів з формуванням їх потреб і пріоритетів;

– відповідності додаткових освітніх послуг індивідуальним особливостям учнів;

– відповідності принципам вільного вибору, корисності, прогнозованості, діяльності, комплексності, соціальної значущості, розвитку, довіри й відповідальності, взаємодії;

– забезпеченості шкіл науково-педагогічними працівниками, які підготовлені до роботи з обдарованими дітьми;

- системного цільового підходу  до організації роботи з обдарованими дітьми.

Завдання  дослідження:

  1. Проаналізувати сутність поняття „обдарованість”;
  2. Проаналізувати психологічні особливості обдарованих дітей;
  3. Розглянути принципи роботи з обдарованими учнями;
  4. Експериментально перевірити ефективність технології роботи з обдарованими учнями та встановити характер впливу додаткових освітніх послуг на навчальні досягнення обдарованих учнів.
  5. Визначити усі складові системи організації роботи з обдарованими дітьми на рівні школи, району

Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; аналіз педагогічних робіт з питань роботи з обдарованими дітьми з метою визначення цілей, предмета, гіпотези, завдань дослідження, висновків;

емпіричні: педагогічний експеримент – констатувальний, формувальний; систематичне спостереження за особливостями роботи вчителів з обдарованими учнями; якісний і кількісний аналіз результатів навчання обдарованих дітей.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі шкіл Сокальського району. Експериментальним дослідженням було охоплено учнів 7-их класів.

Наукова новизна  дослідження полягає в тому, що в роботі дістав подальшого розвитку перелік факторів, що позначаються на ефективності навчання обдарованих учнів (мотиваційна основа, рівень кваліфікації науково-педагогічних працівників, відповідність змісту додаткової навчальної роботи індивідуальним запитам обдарованих учнів, рівню розвитку їх інтелектуально-творчих здібностей).

Теоретичне  значення одержаних результатів полягає в розкритті суті поняття "обдаровані діти"; визначенні характеру впливу різних педагогічних умов на навчальні досягнення обдарованих учнів.

Практичне значення роботи полягає в створенні обґрунтованої  системи роботи вчителя, яка сприяє  розвитку обдарованих учнів. Висновки дослідження можуть використовуватися у подальшій науковій розробці проблем, пов’язаних з організацією навчання обдарованих учнів.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Робота з обдарованими дітьми як педагогічна проблема

    1. Проблема обдарованості в сучасних психолого-педагогічних дослідженнях

В сучасних умовах навчально-виховного процесу вивчення і використання індивідуальних особливостей дітей набувають все більшого значення. Сьогодні завдання освіти більше спрямовані не на оволодіння все зростаючою сумою знань, а на розвиток здібностей і пізнавальних інтересів школярів, підвищення їх активності в пізнавальній і практичній діяльності. Ефективність же такої навчальної роботи залежить, перш за все, від ступеня індивідуалізації пізнавальної діяльності, яка забезпечує відповідність вимог до кожного учня за його можливостями.

У нашій країні вивченню природи  дитячих здібностей та обдарованості, розробці питань побудови процесу навчання і виховання, спрямованого на всебічний  розвиток природних задатків, приділялася  недостатня увага. Це пов’язано з  тим, що протягом 30-80 рр. XX ст. у СРСР панувала ідеологія знеособленого усередненого підходу. Прихильники такої позиції називають даний підхід ідеєю рівних можливостей. Проте останнє передбачає якомога повніше розкриття всіх можливостей кожного, і аж ніяк не рівні результати.

За роки існування незалежної Української  держави ситуація суттєво змінилася. Серед завдань реформування системи  освіти одне з провідних місць  посіла проблема формування нової генерації  національної еліти. Сьогодні під керівництвом академіка В.О. Моляко та його послідовників О.І. Кульчицької, М.А. Гнатка, О.Л. Музики та ін. в Україні створено вітчизняну наукову школу, яка займається дослідженням проблеми обдарованості та розвитком творчого потенціалу особистості.

Отже, в сучасних умовах зростає  інтерес до виховання і навчання обдарованих дітей.

Тому робота з творчою особистістю, з тими дітьми, які виділяються  насамперед підвищенним рівнем розумового розвитку є приорітетним напрямком  інноваційних навчальних закладів, тобто  ліцеїв, гімназій тощо. Але багато талановитих та здібних дітей навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому необхідно розробляти стратегію, принципи, етапи, організаційно-структурні, соціально-психологічні, науково-методичні, управлінські аспекти роботи з обдарованими, талановитими та здібними дітьми в межах загальноосвітнього навчального закладу, що не передбачає перехід учнів в спеціалізовані школи та класи.

Проблема обдарованості знаходиться  у центрі уваги психологів та педагогів  вже достатньо тривалий час. Перші  кроки у розв'язанні даного питання було зроблено ще у другий половині ХІХ століття, коли побачила світ книга Ф. Гальтона „Спадковість таланту. Її закони і наслідки" (1869). Сьогодні ж проблема виховання обдарованої особистості стала невід'ємною частиною нашого життя, нагальною потребою сучасного етапу розвитку людства, від вирішення якої певною мірою залежить і подальший розвиток нашої цивілізації. Саме тому розвиток творчих здібностей людини набуває особливої актуальності, потребує якісно нового підходу до освіти на основі інтеграції зусиль учених, педагогів, громадськості всіх країн. Для України, яка прагне до статусу розвиненої, правової і демократичної держави, створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Нині і сама доля України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних основ ефективної державної системи підтримки талановитої молоді, а також вдосконалення процесу підготовки вчителя до реалізації поставлених завдань.

Талановиті діти – це величезне  загальнолюдське багатство, неоціненний національний статок. Сам факт їх існування гарантує людству гідне існування. Кожна дитина обдарована по-своєму. Для того щоб зберегти національне багатство, примножити його і використовувати з максимально можливою користю, необхідно навчитися допомагати особистості віднайти себе і правильно оцінити, обережно підтримувати її розвиток .

Нова українська школа повинна  забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості  та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарувань і талантів. В Україні прийнято цілий ряд законів і програм (зокрема Закон України "Про освіту", Національна програма "Діти України", Програма розвитку обдарованих дітей і молоді, Указ Президента України про підтримку обдарованих дітей та інші), які спрямовані на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді. Метою цієї роботи є формування цілісної, саморегульованої системи щодо виявлення і підтримки обдарованої молоді; розвитку та реалізації її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів, студентів, вчителів та викладачів вищих навчальних закладів; активізації навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у вищі заклади освіти, магістратуру та аспірантуру; підготовки наукових, педагогічних та науково-технічних кадрів (Див. Додатки А, Б, В).

Відповідна робота щодо реформування вищої освіти в Україні має здійснюватися у кількох напрямах, серед яких пріоритетними визначено такі:

  • необхідність створення державної системи добору і навчання талановитої молоді, розроблення і запровадження механізмів її державної підтримки. Підкреслюється необхідність удосконалення і розвитку вітчизняних традицій з пошуку, підтримки і розвитку обдарованих дітей та молоді; сприяння їх залученню до участі у всеукраїнських і міжнародних олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо.
  • потребу у забезпеченні однакового доступу до освіти дітей і молоді з особливими потребами за рахунок забезпечення варіативності здобуття базової освіти відповідно до здібностей та індивідуальних можливостей. Для цього передбачено створення цілісної багаторівневої системи закладів різних типів та форм власності для забезпечення розвитку здібностей, талантів та обдарувань дітей та молоді, а також індивідуалізацію навчання обдарованої учнівської та студентської молоді.
  • необхідність залучення кращих інтелектуальних та духовних сил суспільства в освітню сферу. При цьому визнається, що у системі педагогічної освіти повільно впроваджуються багатоваріантні моделі і програми здобуття педагогічної освіти, не забезпечується диференційована підготовка педагогічних працівників для роботи з обдарованими дітьми у навчальних закладах нового типу .

Проблема обдарованостi має декiлька аспектiв, а саме: 1) визначення поняття  “обдарованiсть”; 2) виявлення обдарованих дiтей; 3) аналiз сфер життя чи наукових галузей, де обдарованiсть як специфiчний “вимiр” людини реалiзується; 4) робота з обдарованими дiтьми; 5) мiсце обдарованої особи у суспiльствi; 6) аналiз обдарованостi у межах дихотомiї “природнє-штучне”, який має визначити, чи є обдарованiсть переважно преформованим, генетично обумовленим  явищем, чи  вона може формуватися; 7) розробка “психолого-педагогiчної iдеологiї” певного гiпотетичного напрямку у навчаннi та вихованнi дитини, що забезпечує розвиток “стану” обдарованостi, якщо останню дійсно можна формувати.

Аналiз останнього аспекту є  найбiльш доцiльним, оскiльки йдеться  про можливiсть розробки певної методики, яка б сприяла розкриттю обдарованості  дитини та її формуванню. Частині педагогiв вдалося досягти значних успiхiв у справi розвитку дитячих здiбностей, у розробцi прогресивних технологiй навчання та виховання. Але жодна з цих технологiй не вилилась у пріоритетну педагогiчну концепцію. Причина того, що у процесi “природного добору” систем педагiчного досвiду жодна з них не набула характеру провідної, полягає, мабуть, у тому, що розробка педагогiчних технологiй у наш час залишається справою переважно iндивiдуального пошуку, котрий, як надбання творчо-натхненного, спонтанного акту,  почасти важко  висловити у термiнах педагогiчної теорiї, а тому й важко зрозумiти його механiзми, перейнятись його духом. 

 

          1.2. Зміст поняття „обдарованість”.

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів.

Закон України «Про освіту» передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів)

Обдарованість — індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

У педагогіці виділяють кілька типів  обдарованості: раціонально-мислительний (необхідний вченим, політикам, економістам); образно-художній (необхідний дизайнерам, конструкторам, художникам, письменникам); раціонально-образний (необхідний історикам, філософам учителям); емоційно-почуттєвий (необхідний режисерам, літераторам). Російський педагог Ю. Гільбух виділяє загальну (розумову) і спеціальну (художню, соціальну, спортивну) обдарованість. Кожен з типів охоплює по кілька видів обдарованості, а кожен вид тлумачиться як спеціальні здібності.

В умовах загальноосвітньої школи  важливо правильно організувати роботу учителя з обдарованими дітьми, не тільки створюючи необхідні умови для їх розвитку, а й психологічно готуючи їх до наполегливої праці, самовиховання.

Обдаровані діти — діти, в яких у ранньому віці виявляються здібності до виконання певних видів діяльності.

Вони вирізняються серед однолітків яскраво вираженими можливостями в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевищує певний умовний «середній» рівень, їх успіхи не є випадковими, а виявляються постійно.

Обдаровані діти характеризуються порівняно високим розвитком мислення, тривким запам'ятовуванням навчального матеріалу, розвинутими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, високою працездатністю тощо, їм властива висока розумова активність, підвищена схильність до розумової діяльності, неординарність, свобода самовияву, багатство уяви, сформованість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву і науковому осмисленню певні явища, стереотипи.

Вони завжди виявляють уважність, зібраність, готовність до напруженої праці, що переростає в працелюбність, в потребу працювати безустанно, без відпочинку. Мислення їх відзначається високою оперативністю (продуктивністю). Коло їх пізнавальних інтересів не обмежується однією проблемою, постійно розширюється, що є стимулом розумової активності.

Тому учні повинні мати сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності, виконуючи роботу більшу за обсягом та інтенсивністю.

Соціальні та психолого-педагогічні  підходи до визначення сутності “природи”  обдарованості відзначаються певною неоднозначністю; ми виходимо в нашому дослідженні з теорії про здібності і обдарованість Б.М.Теплова, Н.С.Лейтеса, О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко .

Аналіз наукових досліджень цих  вчених дає змогу виявити структурні типи обдарованості та сформулювати таке розуміння їх сутності.

Обдарованість можна розглядати як високий розвиток здібностей людини, що дає їй змогу досягти особливих успіхів у діяльності.

Загальна обдарованість – високий розвиток інтелектуальних здібностей за умови достатнього обсягу знань.

Творча обдарованість – високий розвиток творчих здібностей, схильностей і прагнень до творчої роботи.

У своєму дослідженні ми відзначаємо, що обдарована дитина – це дитина, яка виділяється серед своїх колег яскраво вираженими успіхами в досягненні результатів на якісно вищому рівні, який перевершує певний умовний “середній” рівень (за В.О.Моляко).

У процесі аналізу різних підходів до визначення сутності природи обдарованості  ми прийшли до висновку, що обдарованість  дитини проявляється і розвивається насамперед у творчій діяльності і обумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними та індивідуальними особливостями прояву обдарованості.

При підготовці вчителя до роботи з обдарованими дітьми необхідно  конкретизувати індивідуально-особистісні риси прояву обдарованості, сукупність яких визначає його творчі можливості, і на розвиток яких вчителю слід звернути увагу у навчально-виховному процесі. В дослідженнях О.М.Матюшкіна, В.О.Моляко виділяються творчі якості особистості, які характеризують спрямованість на творчу діяльність.

Серед них: адекватна Я-концепція, потяг до процесу творчості, сміливість, самостійність, готовність до ризику, ініціативність, цілеспрямованість, наполегливість, працелюбність, вимогливість до себе, спостережливість, енергійність, самовідданість, емоційна активність, здатність до виявлення протиріч, критичність мислення, розвинута інтуїція та інші (всього понад 60 якостей).

 

1.3. Характерні особливості обдарованих дітей

У результаті досліджень науковцями виділено такі характерні особливості обдарованих дітей:

-  часто «перескакують» через послідовні етапи свого розвитку;

- у них чудова пам’ять, яка  базується на ранньому мовленні;

-  рано починають класифікувати інформацію, що надходить до них;

- із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета — не приведення колекції в ідеальний порядок, а її реорганізація, систематизація на нових підставах;

- мають великий словниковий  запас, із задоволенням читають  словники та енциклопедії, придумують  нові слова і поняття;

- можуть займатися кількома справами одразу, наприклад, стежити за декількома подіями, що відбуваються навколо них;

-  дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять жодних обмежень своїх досліджень;

- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;

- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально «занурюються» у своє заняття, якщо воно їм цікаве;

-  мають розвинуте почуття гумору;

-  постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;

- відрізняються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;

- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;

-   їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.

 

1.4. Діагностика потенційно обдарованих дітей та їх подальший розвиток

Виявлення обдарованих дітей та подальший розвиток їх здібностей та обдаровань є однією з проблем сучасної психолого-педагогічної науки. Чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів на їх оптимальний розвиток, саме тому так важливо виявити обдарованість дітей на ранньому етапі.

Проблеми виявлення обдарованості  ускладнюються неоднозначністю розуміння самого терміну «обдарованість», відсутністю фактору або групи факторів, які були б визначені як складові обдарованості.

Не зважаючи на те, що в сучасній науці існує понад сто визначень поняття «обдарованість», досі не створено валідного і прогностичного тесту для виявлення цього явища. Це пояснюється постійною трансформацією самого поняття у зв’язку з розвитком суспільства, ускладненням його змісту, варіативністю критеріїв для його оцінки.

Керол Текекс, досліджуючи талановитих  дітей,  виділяє три взаємопов’язаних критерія: випереджаючий розвиток пізнання, психічний розвиток і фізичні дані. Однак, можна зауважити, що існують випадки, коли в дітей не спостерігається інтенсивного розвитку всих трьох компонентів, хоча вони швидко і успішно оволодівають знаннями, набувають необхідних вмінь і навичок.

Л.С. Виготський високий рівень розвитку здібностей,  розглядає як швидкість  переходу зони найближчого розвитку в зону актуального розвитку.

Д. Векслер  вважає, що IQ – найголовніший показник обдарованості, величина його повинна досягти. Однак, коефіцієнт інтелекту не впливає на рівень розвитку здібностей у художній діяльності.

 Гіллфорд, Б.М. Тєплов  вважають, що обдарованість може бути  виявлена тільки професійно підготовленими  людьми, які спостерігають за такими основними параметрами :

  • рівнем розвитку здібностей;
  • потенційними можливостями в досягненні високих результатів і вже продемонстровані досягнення в одній або декількох галузях (інтелектуальній, академічній, художній та ін.).

Отже, для з’ясування рівня обдарованості бажано проаналізувати здібності в різноманітних галузях:

  • інтелектуальній;
  • академічних досягнень;
  • спілкування і лідерства;
  • художньої діяльності;
  • руховій.

Розглянемо основні показники  здібностей дітей у різних сферах діяльності.

Інтелектуальна сфера. Дитина виділяється гостротою мислення, спострежливістю, винятковою  пам’яттю, виявляє різнобічну допитливість, часто з головою занурюється у роздуми, з охотою і легко навчається, вирізняється вмінням послідовно і логічно викладати думки, демонструє здібності у практичному застосуванні знань, знає багато того, що недоступне для розуміння одноліткам.

Сфера академічних досягнень. Читання: дитина багато і часто читає, використовує багатий словниковий запас і складні синтаксичні конструкції; розуміє і швидко запам”ятовує все, що їй читають; здатна довго утримувать у пам”яті символи і букви; демонструє вміння читати. Математика: дитина виявляє інтерес до обчислень, вимірів, виявляє незвичайне для свого віку розуміння математичних відношень, демонструє легкість у сприйнятті і запам”ятовуванні математичних символів; часто використовує математичні навички і поняття в процесі занять, які не стосуються математики. Природознавство: дитина уважна до предметів і явищ; виявляє інтерес або виняткові здібності до класифікації; може довго концентрувати увагу на предметах, пов’язаних з природою; часто задають питання про походження або функції предметів; демонструє випереджаючий вік розуміння причинно-наслідкових зв’язків; добре запам’ятовує абстрактні поняття .