Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Роль праці у всебічному розвитку особистості

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Роль праці у всебічному розвитку особистості…………………………….8
Сутність, мета та завдання трудового виховання учнів загальноосвітньої школи
Система трудового виховання учнів в загальноосвітній школі

Висновок до першого розділу……………………………………………………. 24

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ В ІСТОРІЇ

ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДУМКИ

2.1. Проблема трудового виховання учнів у педагогічній спадщині

А.С.Макаренка…………………………………………………………………….. 25

2.2. Організація трудового виховання в Павлиській школі (педагогічна концепція трудового вихованняВ.О.Сухомлинського……………. 31

Висновок до другого розділу……………………………………………………... 40

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………… 44

ДОДАТКИ………………………………………………………………………… 47

ВСТУП

Актуальність досліджуваної теми. У сучасних складних процесах суспільного життя, переходу до ринкових відносин, пошуках, спрямованих на утвердження української державності, осмислення реалій початку XXI століття, із особливою гостротою стоїть питання про підвищення ефективності трудового виховання дітей та учнівської молоді. „Національна доктрина розвитку освіти” (2002) передбачає перспективи і можливості модернізації системи трудової підготовки молоді відповідно до сучасного соціально-економічного стану країни і ринку праці. У Законі України „Про освіту” (1996) наголошується, що загальноосвітня школа повинна забезпечити трудову підготовку, професійне самовизначення учнів, а тому набуття готовності до трудового життя є одним з головних завдань загальноосвітніх навчальних закладів України.

Людина розвивається духовно й фізично тільки в праці. Без праці вона деградує. Будь-які спроби уникнути продуктивної праці призводять до негараздів і для особистості, і для суспільства. З цього приводу К.Ушинський писав: “Якби люди винайшли філософський камінь, то була б ще не велика: долото перестало б бути монетою. Але якби вони знайшли казковий мішок, з якого вискакує усе, чого душа забажає, або винайшли машину, яка цілком затіняє всяку працю людини, одне слово, разом досягли тих результатів, яких добиваються техніки й політекономи, то сам розвиток людства зупинився б: розпуста і дикість заволоділи б суспільством, саме суспільство розпалося б; із знищенням необхідності особистої праці історія повинна припинитися" [30, с.106].

Трудове навчання є важливим засобом всебічного розвитку учнів, якщо воно побудовано правильно, з врахуванням вікових та фізіологічних особливостей учнів. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміни виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх виготовлення та інш.

При цьому учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань. Таким чином, трудове навчання супроводжується напруженою розумовою діяльністю, що сприяє розвитку розумових здібностей учнів. В процесі трудового навчання створюються умови й для морального виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь в продуктивній праці, учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по–справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей - представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій. Трудове виховання визначається багатьма факторами, а в школах здійснюється системою засобів, які охоплюють всі знання навчально-виховної роботи, а також зовнішньою діяльність школярів, родинне суспільство, виробничі колективи і засоби масової інформації.

Немало цінних ідей із цієї проблеми міститься в працях класиків педагогіки – Я.А.Коменського, А.Дістерверга, Й.Г.Песталоцці, К.Д.Ушинського, В.О.Сухомлинського та інших видатних педагогів. Й.Г.Песталоцці висунув проблему поєднання продуктивної праці з навчанням і розглядав трудове виховання в зв'язку з моральним. В романі «Лінгард і Гертруда» під час роботи дітей (прядіння) Гертруда вчила їх читати, рахувати. В школі, організованій для селянських дітей поміщиком, вони цілі дні проводять за роботою на прядильних і ткацьких верстатах. На пришкільній ділянці діти вирошували городні рослини. Одним словом, діти спочатку працюють, а потім учаться.

Велику роль як засобу виховання особистості К.Д.Ушинський відводить праці. В своїй роботі «Праця в її психічному і виховному значенні»[30] він підкреслює, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Праця, по-перше, є основою і засобом людського існування і, по-друге, вона є джерелом фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Ось чому, на його думку, виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці.

Спираючись на народне розуміння праці, Г.Сковорода обстоював необхідність підготовки дітей до «спорідненої» трудової діяльності. За його переконанням, краще бути талановитим бондарем, ніж бездарним письменником. Природно, що в праці людина з найбільшою повнотою реалізує свої можливості, приносячи найбільшу користь суспільству. Саме через працю, за Г.Сковородою, лежить моральне самовдосконалення людини. За Г.Сковородою, успіх у діяльності людини зумовлюється не лише її здібностями, а й такими якостями, як працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність, бадьорість духу («кураж»), а також гуманізм та милосердя.

Чи не найголовнішим «секретом» успіху виховної роботи в закладах А.С.Макаренка була відмова від споживацької благодійності та державних дотацій на їх утримання. Він здійснював перевиховання шляхом залучення вихованців не тільки до побутового самообслуговування, а й до рентабельної продуктивної праці. Це забезпечувало можливість на лише фізично виживати, а й формувати у вихованців оптимістичний погляд на свою подальшу долю. Адже вони знайомилися з реальними виробничими відносинами, отримували надійну професію, організаційні навички, досвід взаємовиручки, відчуття захищеності у колективі і суспільстві. Особливого значення у зв'язку з цим, він надавав єдності трудової культури і загального розвитку — морального, розумового, естетичного, фізичного; розкриттю, виявленню і розвитку індивідуальності в праці, високій моральній сутності праці, її суспільно-корисній спрямованості. Педагог вважав за необхідне в період дитинства і отроцтва широко залучати учнів до різноманітних видів продуктивної праці. Природно, що трудове виховання, на думку вченого, розпочинається за шкільною партою, оскільки навчання є найважчою працею для школяра.

Деякі аспекти цієї проблеми висвітлені в працях Л.Ю. Бокарева [2], П.І. Орлика, А.П. Шевченко [18], С.Є. Левченка, В.М. Мадзігона, А.М. Пашинського.

Проблеми трудового виховання в позашкільному середовищі відображені в працях педагогів, сучасних дослідників С.М. Букрєева [3], А.М. Гурасової [8], Б.М. Ступарика , І.Ф. Сватковського, Н.Д. Ярмаченка . Вони збагатили теорію педагогіки новим дослідження про роль праці в житті людини і вплив трудового виховання на особистість учня. В їх працях розкрита роль соціально-економічних перетворень нашої держави, які створили нову сферу, що впливає на формування особистості учня.

Методику організації позаурочної роботи з трудового навчання розглядали в наукових працях і Веремійчик І.М. [4], Глущенко А.Г. [6], Шутяк В.Г., Міщенко І.Т. та інші.

Отже, актуальність проблеми та її вивчення обумовили вибір теми дослідження “Трудове виховання учнів у педагогічній теорії та практиці”.

Об'єкт дослідження – трудове виховання школярів в загальноосвітньому закладі.

Предмет дослідження – проблема трудового виховання у педагогічній теорії і практиці.

Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та узагальнення досвіду трудового виховання в історії вітчизняної педагогіці і види позаурочної роботи з трудового виховання, орієнтованих на ефективну трудову підготовку та активізацію пізнавальної діяльності учнів.

Досягнення поставленої мети дослідження потребує послідовного розв’язання таких завдань:

визначити сутність, мету та завдання трудового виховання
розкрити зміст трудового виховання
проаналізувати роль праці у всебічному розвитку особистості
з’ясувати проблеми трудового виховання учнів за спадщиною А.С.Макаренка
показати організацію трудового виховання в Павлиській школі

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань використовувалися такі методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення психолого-педагогічної літератури; анкетування, бесіда, пряме й непряме спостереження.

Джерелознавча база: праці з проблем трудового виховання школярів В.О.Сухомлинського, А.С.Макаренка, К.Д.Ушинського, И.Д.Чернышенко та ін.. Крім того періодична література, зокрема журнали «Педагогіка», «Рідна школа», «Педагогіка і психологія», «Позакласний час».

Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: обґрунтовано специфіку трудового виховання школярів; створення трудового виховного простору; формування працелюбності школярів; уточнено сутність праці як важливої складової всебічного розвитку особистості.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати, висновки і положення розкривають ефективні способи формування трудового виховання в школярів у позанавчальний час і можуть бути використані для удосконалення змісту, форм і методів сучасної системи виховання вчителями, вихователями, керівниками гуртків.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

1.1. Роль праці у всебічному розвитку особистості

Трудове виховання підростаючого покоління – одна із основних складових у формуванні особистості нової людини. Це – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно-корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості й свідомості людини праці [25,с.852].

Трудове виховання відіграє важливу роль у подальщій профорієнтації школяра, сприяє його професійному самовизначенню. Останнім часом ціннісні пріоритети суттєво змінилися. Сьогодні домінують поняття престижності та оплачуваності професії, а не її суспільної цінності. Батьки ж та вчителі надають перевагу засатрілим методам виховання, що вже не приносять бажаних результатів. Ось чому, на мою думку, вищезазначена проблема на сьогодні є досить актуальною.

Трудове виховання учнів здійснюється в усіх видах праці, передусім у праці навчальній. К.Д.Ушинський наголошував, що навчання є найскладнішим і найважчим видом праці.

Провідні вчені, представники філосовської та педагогічної дуки розглядали працю як велику перетворювальну силу, яка забезпечує прогресивний розвиток і суспільства в цілому, і кожної людини зокрема.

Праця – основне джерело матеріального і духовного багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини, її священний обов’язок і фундамент розвитку.

Правильно здійснюване трудове виховання, безпосередня участь школярів у суспільно корисній, продуктивній праці є діевим чинником громадянського становлення, морального та інтелектуального формування особистості, її фізичного розвитку.

А.С.Макаренко вважав працю істотним елементом вироблення у вихованців життєвої вправності, зміцнення характеру і громадянських відчуттів. Ми добре знаємо, - писав він, - що від природивсі люди володіють приблизно однаковими трудовими данними, але в житті одні вміють працювати краще, інші – гірше, одні здібні тільки до найпростішої праці, інші – до праці складнішої і, отже, ціннішої. Ці різні трудові якості не даються людині від природи, вони виховуються в неї протягом усього життя і особливо в молодості»[15, с. 388].

Зрештою, праця як чинник виховання, сприяє життєвому самовизначенню і правильному вибору професії.

Яким би багатогранним не було виховне значення навчання, однак воно пов’язане головним чином з розумовою діяльністю і, природно, формує інтерес переважно до інтелектуальної праці. В процесі трудового навчанняучні повинні не тільки оволодіти певною сумою знань, вмінь, системою операцій і дій, але необхідно, щоб весь навчальний процес був спрямований на розвиток особистості школярів, в тому числі і самостійності як її якості. Цілісність підготовки учнів до життя вимагає серйозного ставлення до проблеми формування самостійності [28, с.98].

Тим часом більшість учнів після закінчення школи вливаються в сферу матеріального виробництва. Щоб здійснювати їхню професійну орієнтацію, необхідно широко використовувати з цією метою організацію різних видів суспільно корисної праці, дати школярам можливість випробувати свої сили і здібностями в різноманітних галузях продуктивної діяльності.

Усе це показує, яку величезну роль відіграє трудове виховання в розумовому й естетичному формуванні і всебічному розвитку учнів,діти зайняті різними видами праці, кмітливіші та винахідливіші. Участь учнів у різноманітних трудових процесах позитивно впливає на їхню поведінку, дисциплінує. Важливий аспект психологічної підготовки підростаючого покоління до праці – формування у нього почуття відповідальності, розуміння необхідності самому піклуватися про себе.

Почуття самовідповідальності спияє розвитку в характері людини таких необхідних для життя і діяльності рис, як підприємливість, ініциативність, творчість. Коли ці риси стають характерними для більшості людей, то суспільство має шанс досягти господарського успіху і добробуту.

В різноманітних дитячих трудових об'єднаннях праця носить колективний характер і його здійснення пов'язане з включенням школяра в широку і складну систему виробничих, моральних та міжособистісних відносин. Включення учня в колективну працю сприяє засвоєнню ним названих відносин, перетворенню їх із зовнішніх в внутрішні. Це діється під впливом панівних норм поведінки, суспільних поглядів, організації взаємодопомоги і взаємної вимогливості і дії таких соціально-психологічних феноменів, як внутрішньо групова навіюваність, змагання. Важливою похідною цих соціально-психологічних чинників є формування відповідальності за результати праці колективу[13, с.55].

Беручи участь в колективній праці індивід пізнає не тільки інших, але і себе: хто він є, яку цінність представляє для інших, на що він здатний. Діти, як показали психологічні дослідження, погано знають себе, свої можливості, своє положення в колективі. В наслідок трудової діяльності відбуваються істотні зміни. Передусім змінюється їх відношення до себе, а потім відношення колективу і педагогів. В психології зібрано багато фактів, які показують, що трудова діяльність спонукається тим, на скільки високі її результати. Із цим пов'язане формування таких мотивів як особиста значимість праці, усвідомлення її суспільної значимості.

Велика роль праці в розвитку мислення. В міру оволодіння трудовими навичками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічні В процесі праці і спілкування з іншими членами трудового колективу відбувається розвиток почуттів. Включаючись у трудовий процес дитина докорінно змінює своє уявлення про себе і про навколишній світ. Радикальним чином змінюється і самооцінка. В процесі спілкування і оволодінням новими знаннями формується світогляд школяра. Робота в колективі розвиває соціалiзацію особистості дитиниРозвиток здібностей, почуттів і мислення робить особистість дитини гармонійно та всебічно розвиненою.

Також українська народна педагогіка відводила праці головну роль і в процесі створення матеріальної та духовної культури. У прислів'ях як своєрідному кодексі поведінки людини відображено ставлення до праці: "Без труда нема добра", "Будеш трудитися — будеш кормитися", "Праця людину годує, а лінь — марнує". Люди вважали, що сумлінна праця забезпечує достатній фізичний, розумовий, естетичний, морально-духовний розвиток ("Щоб людиною стати, треба працювати"; "Хто багато робить, той багато знає"; "У праці краса людини"; "Землю прикрашає сонце, а людину — праця"; "Без трудів не їстимеш пирогів"). Тема праці є провідною в народних піснях, казках, легендах. Ідея праці як визначального чинника виховання людини перейшла від народу до філософів, педагогів. Адже народ творив науку виховання, а педагоги-вчені лише упорядковували його надбання. Тому багато відомих філософів і педагогів не мислили виховання поза працею.

Розглянемо детальніше формування самостійності, спостережливості на уроках трудового виховання.

Самостійність: Шкільний предмет "Трудове навчання" - одна з основних ланок у формуванні самостійності школярів, оскільки є простором для збагачення їх досвіду та розвитку шляхом включення в різні види діяльності при реалізації міжпредметних зв'язків. Розглядаючи формування самостійності на уроках трудового навчання, ми виходимо з того, що прояв самостійності школярів при включенні їх в різні види діяльності знаходить свій подальший розвиток в усіх інших сферах життєдіяльності особистості [29, с.88].

Завдання вчителя трудового навчання спрямувати свою роботу на формування у школярів навичок культури праці, вміння планувати свою роботу. На уроках трудового навчання формування навичок планування здійснюється поступово:

виготовлення виробу шляхом поетапного планування;
виготовлення виробу за повною технологічною картою;

Формування навичок планування безпосередньо пов'язане з розвитком як самостійності, так і інших якостей особистості. Цьому сприяє також навчання школярі самоконтролю та самооцінці. Самоконтроль в навчальній діяльності викопує коригуючу функцію. Тобто учень не тільки виправляє допущені помилки, але й попереджує їх виникання. Самоконтроль можливий тільки при засвоєнні школярами навичків планування і проявляється в їхньому прагненні виконувати роботу відповідно до плану дій. Наявність в учнів умінь, навичок самоконтролю сприятиме більш точному, правильному виконанню завдання. Самооцінка в діяльності учня - це вияв оцінюючого ставлення до своїх знань, а також до результатів практичної роботи. При цьому виконуються дії аналізу, порівняння, синтезу; пов'язані з включенням школярів в різні види діяльності[28, с.95-97].

Спостережливість: Трудове навчання найчастіше критикують за те, що воно мало сприяє іюзвиткові особистості школяра. З цим погодитись не можна, тому що його можливості мабуть, більші, аніж будь-якого іншого шкільного предмета.

Засвоєння знань - складний процес, який забезпечує оволодіння супільно-історичним досвідом, зафіксованим у поняттях, законах, правилах, визначеннях, термінах, описах. Людина оволодіває цим досвідом на протязі всього життя - в іграх, праці, спілкуванні. Недарма говорять: "вік живи - вік учись". В школі це засвоєння має спеціально організоваїшй, кероваиий характер, який підкоряється меті і завданням, що ставить суспільство у відповідності з рівнем його розвитку.

На сучасному етані важливим завданням школи є забезпечення умов для вироблення самостійності учнів. Але не всяке засвоєння знань забезпечує цю активність. Необхідна його особлива організація, завдяки якій учні розвивають своє мислення, інтереси, нахили. Це все тісно переплітається з основною метою трудового навчання, яка полягає у вихованні творчої особистості, якнайповнішому розвитку її інтересів, нахилів, здібностей, підготовці учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин.

Практика роботи в школі показує, що іноді корисно тренувати у учня, привчаючи його працювати н не завжди сприятливих умовах і цьому не відволікатися на сторонні подразники.

Щоб створити у учнів установку бути уважними нa уроці, треба враховувати ритм уроку, динаміку ведення заняття, яскравість і новизну в ладання, образно-виразну мову вчителя, поєднання емоційного і логічного викладення матеріалу. В кожному класі вчителю треба знайти оптимальний темп ведення уроку: швидкий темп веде до неуважності, уповільнений сприяє відверненню уваги[28, с.11-12].

Таким чином, головним завданням праці є формування всебічної і гармонійно-розвиненої особистості. Це формування включає у себе розвиток самостійності: прояв самостійності школярів при включенні їх в різні види діяльності знаходить свій подальший розвиток в усіх інших сферах життєдіяльності особистості; мислення: у міру оволодіння трудовими навиками розвиваються його нові форми: технічне, практичне, логічні; спостережливості, винахідливості, розвиває відповідальність за будь-яке діло, за яке береться дитини, увагу, а також інтелектуальний, розумовий і фізичний розиток. Дуже важливим моментом є і положення про те, що праця дозволяє якнайповніше і яскраво розкрити природні завдатки і схильності дитини. Аналізуючи готовність дитини до трудового життя, потрібно думати не тільки про те, що вона може дати для суспільства, але і про те, що праця дає особисто їй. Отже, праця – це багатофункціональне джерело матеріального і духовного багатства.

1.2. Сутність, мета та завдання трудового виховання учнів загальноосвітньої школи

У формуванні особистості учня трудове виховання посідає важливе місце. Воно забезпечує підготовку молодого покоління до активної участі у сфері виробництва матеріальних і духовних благ суспільства; формує свідомість, спрямовану на визнання високої соціальної значущості плідної праці людини.

Протягом усієї історії людства праця була одним з найважливіших засобів розвитку суспільства взагалі і формування особистості зокрема. Тому трудове виховання— одне з найважливіших питань суспільного прогресу. Воно виражає різні сторони суспільного буття, особливості виробничих і моральних відносин між всіма членами суспільства, воно являє собою сукупність норм і правил ставлення людини до праці. Проте трудове виховання виникає і розвивається не тільки відповідно до способів добування засобів до життя і рівня розвитку виробництва. Принципи трудового виховання формуються також під впливом різних форм суспільної свідомості:

єдності трудового виховання і загального розвитку особистості;
виявлення і розвиток індивідуальності в праці;
високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості;
залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці;
постійності, безперервності, посильності праці;
наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці;
творчого характеру праці;
єдності праці та багатогранності життя[17 с.13].

Важливо залучати учнів до виконання таких трудових завдань, де б вони могли виявити свої творчі здібності і задовольнити свої духовні потреби. Тільки при такій умові праця в кожній галузі матеріального виробництва матиме для них глибокий смисл і виникатиме бажання присвятити їй все своє життя. Завдання трудового виховання зумовлені потребами існування, самоутвердження і взаємодії людини в суспільстві та природному середовищі. Воно покликане забезпечити: психологічну готовність особистості до праці ( вона повинна забезпечити глибоке усвідомлення мети і завдання праці,формування і розвиток ідейних переконань і суспільних мотивів праці, які спрямовують трудову діяльність людини на досягнення поставленої мети; формування в учнів потреби в праці, правильне розуміння принципу матеріальної зацікавленості; бажання сумнівно та відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як обов’язку і духовної потреби, бережливість щодо результатів праці та повага до трудової діяльності);підготовки до праці (наявність загальноосвітніх і політехнічних знань, загальних основ виробничої діяльності, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, підготовка до свідомого вибору професії).

Процес трудового виховання дає позитивні результати тоді, коли він протікає не стихійно, а під педагогічним впливом дорослих, покликаних раціонально організовувати дитяче життя і працю. Під керівництвом старших діти збагачують свій трудовий досвід, встановлюють правильні взаємовідносини. У процесі праці у них формуються трудові вміння і навички, виробляється звичка працювати. Проте слід мати на увазі, що для виховання в учнів свідомого ставлення до праці не досить одного тільки трудового досвіду.

У процесі трудового виховання вчителеві треба враховувати психологічні особливості, трудові і моральні якості кожної дитини [31 с.24].

У трудовому вихованні не слід допускати однобічності, зловживання формами словесного впливу і недооцінювати безпосередньої трудової діяльності дітей. Розходження між словом і ділом, між свідомістю і працею, яке спостерігається у ставленні до праці багатьох учнів, пояснюється багатьма суб'єктивними причинами, зокрема невмінням учителів і вихователів правильно організувати працю дітей.Трудове виховання учнів у процесі навчання як один із основних компонентів виховного аспекту уроку може бути відносно самостійним об'єктом переважного спостереження й аналізу.

Мета спостереження й аналізу: зміст., форми та методи трудового виховання учнів на уроці та його ефективність [31 с.26].

Система оцінних параметрів стану трудового виховання учнів на уроці:

відповідність поставлених цілей і завдань трудового виховання учнів у процесі навчання загальнодержавній концепції неперервного виховання;
виявлення та реалізація змісту навчального матеріалу, який максимально сприятиме трудовому вихованню учнів;
раціональний вибір і реалізація комплексу педагогічно доцільних принципів трудового виховання учнів на уроці, визначення принципу-домінанти з урахуванням змісту навчального матеріалу, специфіки предмета, стану вихованості учнів, їх вікових та індивідуальних особливостей;
цільова установка учнів на трудову діяльність, зокрема на її основний вид - навчальну діяльність;
розкриття соціальної значущості продуктивної праці;
раціональне співвідношення трудового виховання з іншими виховними та освітніми цілями й завданнями уроку;
формування позитивного ставлення учнів до будь-яких видів праці (побутова, навчальна, громадсько-корисна продуктивна), поваги до людей праці;
формування психологічної та практичної готовності учнів до трудової діяльності;
вироблення в учнів трудових навичок і вмінь;
виховання бережливого ставлення до народного добра, рідної природи, шкільного майна, підручників, продуктів харчування, одягу;
виявлення в учнів професійного спрямування, розвиток здібностей у даній галузі, творчої самостійності;
забезпечення навчально-матеріальної бази для трудового навчання й виховання відповідно до сучасних вимог науково-технічного прогресу [27, с.124].

Першим етапом трудового виховання є поступове привчання дітей до невеликих та посильних для їхнього віку трудових завдань. В цей період краще привчати дітей до самообслуговування. Наступним етапом є розширення видів праці від самообслуговування до обслуговування сім’ї в цілому. Уже молодший школяр може пришити ґудзик до сорочки молодшого брата чи сестри, випрасувати рушники і т.д. Важливим у трудовому вихованні є і врахування індивідуальних особливостей учнів. Так, фізично ослабленим дітям, не звільняючи їх від праці, слід доручати нескладну роботу, бажано на свіжому повітрі.

Важко дати рекомендації на всі випадки життя. Але вчителям слід пам’ятати, що при використанні праці як засобу виховання головним є те, що потрібно обмірковано ставитись до трудових справ, частіше радитись з колегами, вожатими, класними керівниками.

В організації навчальної праці учнів найважливішою є проблема активізації їх пізнавальної діяльності у процесі виконання трудових завдань. Передовий досвід шкіл країни переконує, що якщо учням доручати окремі, порівняно прості, види виробничої праці, то така праця, як правило, не вимагає від них застосування знань. Але справа докорінно змінюється, якщо перед учнями ставиться комплексна задача.

Не інакше стоїть питання і в побутовій праці. Часто при навчанні шиттю діти годинами метають петлі, не отримуючи при цьому ніякого творчого розвитку. Інтерес до такого навчання у дітей швидко проходить.

Але картина різько змінюється, коли перед учнями ставляться задачі творчого характеру. Суспільно корисна, виробнича праця на благо суспільства – це праця найвпливовіша за своїм виховним впливом на учнів. Крім того, вона найбільш розповсюджена, застосовується як в сільських, так і в міських школах. Різноманітні форми праці, які отримали назву трудових об’єднань школярів. Вони грають виключно важливу роль не тільки в трудовому, але й розумовому, моральному, естетичному, фізичному, економічному, екологічному вихованні. Не менш важливе значення їх в підготовці учнів до свідомої і творчої участі в суспільному виробництві, а також у професійній орієнтації. Методичні питання організації роботи в трудових об’єднаннях відображено в багатьох навчальних посібниках. В них звертається увага на те, що трудові об’єднання учнів – це перша школа їх самостійного трудового життя, школа виховання високої відповідальності за доручену справу [24, с. 76-77].

Виходячи з цього, ми можемо зробити такі висновки:

Завдання трудового виховання в школі зумовлюються характером способу виробництва, рівнем розвитку наукового і технічного прогресу і потребою суспільства у високоосвічених і всебічно-розвинених людях. Трудове виховання включає в себе практичну, моральну і психологічну підготовку учнів до праці.
Трудове виховайння тісно пов'язане з іншими складовими частинами виховання і являє собою синтез розумового, політехнічного, морального і естетичного виховання. Основою для здійснення завдань трудового виховання є загальна і політехнічна освіта - озброєння учнів знаннями законів розвитку суспільства, природи і виробництва, виховання високоморальної людини.