Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах

ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

при МІНІСТЕРСТВІ ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародної економіки та міжнародної дипломатії

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Роль ТНК у сучасних міжнародних інвестиційних процесах»

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК 5

1.1. Сутність та характерні риси діяльності ТНК 5

1.2. Роль ТНК в міжнародних інвестиційних процесах 10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК 15

2.1. Оцінка галузевої структури міжнародної інвестиційної діяльності ТНК 15

2.2. Регіональні пріоритети управління  міжнародною інвестиційною діяльністю ТНК .21

РОЗДІЛ 3. ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТНК В КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ 26

3.1. Динаміка інвестиційної діяльності ТНК на іноземних ринках 26

3.2. Пріоритетні напрямки залучення прямих іноземних інвестицій  в економіку України 30

ВИСНОВКИ 35

Анотація 37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі головним суб'єктом процесів глобалізації є великі виробничо-збутові та фінансові компанії - транснаціональні корпорації, які здійснюють вагомий вплив на хід розвитку світової економіки. В умовах глобальної економіки міжнародний бізнес являє собою головну і найбільш значиму область реалізації міжнародних економічних відносин. Об'єктами його впливу стають найрізноманітніші види активів - матеріальні та інтелектуальні, валютні та фондові, фінансові і кредитні.

Розвиток сучасної системи міжнародних економічних відносин відбувається під впливом глобалізації світової економіки. Головною рушійною силою цього процесу виступають транснаціональні корпорації, які являють собою найбільш потужну частину корпоративного бізнесу, діють у міжнародних масштабах і відіграють провідну роль у зміцненні світогосподарських зв'язків. ТНК проводять свої операції на основі розроблених глобальних стратегій, пов'язуючи національні і регіональні ринки і, забезпечуючи цілісність світового господарства. Одним з ключових напрямків експансії ТНК, що визначає розвиток міжнародного виробництва, є їх інвестиційна діяльність. Міграція транснаціонального капіталу у формі прямих іноземних інвестицій стає найважливішим джерелом зростання світової економіки і стимулом розширення міжнародних економічних відносин.

Однією з найважливіших проблем сучасної України є формування ефективної моделі інтеграції у світове господарство, при цьому, в системі міжнародних економічних відносин в умовах розвитку процесу економічної глобалізації помітно збільшується значення міжнародного руху капіталу. Це закономірно підвищує увагу до інвестиційного аспекту інтернаціоналізації української економіки.

Метою курсової роботи є дослідження сутності транснаціональних корпорацій та їх ролі у забезпеченні функціонування міжнародних інвестиційних процесів.

Для досягнення мети курсової роботи поставлені наступні завдання:

• охарактеризувати ТНК як основного суб’єкта міжнародних інвестиційних процесів;
• розкрити основні етапи становлення та розвитку ТНК та їх вплив на міжнародний інвестиційний процес;
• проаналізувати діяльність глобальних ТНК на міжнародному інвестиційному ринку;
• розкриття особливості управління інвестицою діяльність ТНК на регіональному рівні;
• здійснити оцінку інвестиційної діяльності ТНК в країнах Центральної та Східної Європи;
• сформулювати ключові регіональні та галузеві приорітети залучення ПІІ в економіку України.

Об’єктом дослідження виступає міжнародний інвестиційний процес.

Предметом дослідження є механізми та інструменти діяльності ТНК у розвитку міжнародних інвестиційних процесів.

Основні напрями та стратегії здійснення інвестиційної діяльності транснаціональних корпорацій досліджено у працях таких науковців, як Гайдуцький І.П., Малютін О.К., Михайловська О.В., Пехник А.В., Якубовський С.О., Федулова Л.І., Шабліна Я.В., Е. Молчанова та інших.

РОЗДІЛ 1.  КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК

1.1.  Сутність та характерні риси діяльності ТНК

У сучасних умовах важливе місце в економіці багатьох країн світу займають ТНК. Вони відіграють значну роль у процесі інтернаціоналізації світогосподарських зв'язків і поглиблення міжнародного поділу праці. ТНК виступають в якості провідного сполучного елемента як між національною та світовою економікою, так і між різними сегментами регіональних ринків. Вони розглядають світ як єдиний економічний простір для здійснення своїх операцій і прагнуть до максимізації прибутку господарського комплексу, що знаходиться в різних країнах.

Транснаціональна компанія (корпорація) – це компанія, що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) — «підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів», при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу. Транснаціональними корпораціями є великі компанії, діяльність яких виходить далеко за межі країн базування та забезпечує їм сприятливі позиції у виробництві, збуті, закупівлі товарів і наданні послуг. Вони розробляють і здійснюють загальну стратегію розвитку через головний керівний центр, а також володіють значними закордонними активами.

Для віднесення корпорацій до категорії ТНК зазвичай застосовують такі критерії:

• чісельність країн, в яких діє корпорація (не менше п'яти);

• кількість країн, в яких розміщені виробничі потужності корпорації (не менше трьох);

• лідируючі позиції на ключовому ринку;

• частка іноземних операцій та доходи корпорації (не менше чверті);

• інтернаціональний склад персоналу і вищого керівництва корпорації.

На думку відомого російського науковця (Р.А.Кулікова) наводяться критерії визначення поняття ТНК: 1) наявність головної компанії, яка за своєю структурою є однонаціональною компанією; 2) наявність декількох правосуб'єктних утворень, які повністю підконтрольні головній компанії та мають різну державну приналежність; 3) відносини між головною компанією і підконтрольними їй компаніями будуються на основі суворої підпорядкованості. 

На підставі цих критеріїв ТНК визначається як група формально самостійних юридичних осіб з різною державною приналежністю, які мають різний ступінь залежності від материнської компанії, - через акції, управлінський контроль чи укладення договору підпорядкування, - завдяки чому вони зводяться в єдину, з одним  центром  прийняття   рішень   (материнська   компанія) підприємницьку одиницю. Автор цього визначення, продовжуючи аналіз можливих ознак ТНК, пропонує й іншу дефініцію, яка містить наступні ознаки: 1) наявність волевиявлення приватних осіб, використання приватного капіталу для створення групи з юридичних осіб; 2) наявність чіткої ієрархії та загальної стратегії між учасниками групи й материнською компанією [12].

Транснаціональність капіталу є основною рисою діяльносьі ТНК. Вирішальним у визначенні ТНК є не стільки те, з яких країн надходить капітал, скільки те, куди він прямує, де оперує, звідки здобуває прибутки. Більшість сучасних ТНК становить один національний, а не багатонаціональний капітал.

За визначенням ООН, ТНК - це "підприємства, що є власниками, або такими, що контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, в якій вони базуються" [17].

Інакше кажучи, ТНК - це міжнародні концерни, тобто групи підприємств (дочірніх фірм) навколо іншого підприємства (материнської компанії), яка тримає акції цих підприємств. Для того щоб бути спроможною контролювати дочірні підприємства, головному підприємству в багатьох західних країнах достатньо мати від 20% до 40% акцій. У США, де акції багатьох підприємств належать сотням і тисячам акціонерів, для ефективного контролю достатньо оволодіти 10-15% акцій [11].

У рамках концернів, часто дочірні підприємства є тримачами акцій інших дочірніх підприємств в інших країнах, економічним механізмом їх формування є прямі іноземні інвестиції. Саме тому колосальна фінансова і промислова могутність ТНК має наднаціональний характер.

Причиною виникнення міжнародних виробничих формувань є традиційне прагнення підприємців понизити витрати виробництва та отримати надприбуток. У гонитві за високими прибутками вони виходять на світовий ринок, об'єднуються та направляють виробничу, збутову, фінансову та соціальну політику на використання природних і трудових ресурсів в глобальних масштабах. Застосування переваг виникає в силу нерівномірного наявності факторів виробництва, економії на масштабах виробництва, складності проникнення на товарні ринки інших країн у зв'язку з протекціоністською політикою держави.

ТНК являють собою не тільки великі компанії з багатогалузевою та глобальною сферою діяльності, а й малі та вузькоспеціалізовані компанії, що володіють дочірніми підприємствами за кордоном. Сучасними ТНК є компанії, які займаються міжнародним виробництвом і розміщують не менше 10% своїх активів в іноземних філіях [7].

За характером діяльності ТНК відрізняються від національних компаній, проводячи міжнародні операції. При проведенні своїх операцій ТНК здійснюють корпоративну інтеграцію, яка полягає в оптимізації організаційно-функціональних підсистем, і розробляють глобальну стратегію діяльності для збільшення ефективності в глобальному масштабі [15].

Формування цілісних господарських комплексів стимулює регіоналізацію економічних зв'язків. Поява можливостей для вільного руху товарів, послуг, людей і капіталу між країнами-членами в процесі поглиблення регіональної інтеграції сприяє посиленню зацікавленості ТНК в комплексній реалізації поставлених завдань у рамках інтеграційних угруповань. При цьому ТНК, що здійснюють значну частину своїх операцій в тому чи іншому регіоні світу, мають специфічні особливості. Вони розробляють регіональну стратегію інвестиційної діяльності для збільшення прибутковості в регіонального масштабі. Якщо міжнародні ТНК функціонують, головним чином, в одному регіоні, то глобальні ТНК прагнуть закріпитись у всіх ключових регіонах світу.

ТНК відіграють важливу роль у посиленні міжнародної економічної взаємозалежності країн світу, яка, у свою чергу, є фактором прискорення транснаціоналізації виробництва і капіталу. В останні роки все більше домінуюче становище в цій системі займають ТНК.

Формуючи свої транснаціональні виробничі комплекси, ТНК керуються, перш за все, не національними кордонами, а можливостями підвищення конкурентоспроможності та прибутковості функціонування. Маневруючи ресурсами в масштабі світового господарства, ТНК втягують у процес транснаціоналізації окремі елементи національних систем відтворення, змінюючи галузеву структуру промисловості багатьох країн світу. Діяльність ТНК сприяє розмиванню економічних кордонів і послаблення механізмів регулювання бізнесу на національному рівні. Хоча національні господарські комплекси, як і раніше залишаються основними центрами виготовлення продукції у світовій економіці, все більш істотна частка товарів і послуг створюється та виробляється в рамках виробничих систем ТНК, число яких динамічно зростає.

Виходячи з таких критеріїв, експерти ЮНКТАД в доповіді про світові інвестиції (World Investment Report 2010) відзначили, що в сучасному світі діють близько 82 тис. ТНК, які мають 810 тис. зарубіжних філій (дочірніх компаній), сукупний накопичений обсяг прямих інвестицій яких досягає 9 трлн. дол., а загальний річний обсяг продажів - майже 19 трлн. дол. [8].

 У розвинених країнах базується 81% материнських компаній. При цьому на Західну Європу припадає 62% материнських компаній, в тому числі на ЄС - 52%. На національному рівні за кількістю ТНК виділялися Німеччина, Великобританія, Швейцарія, Японія, Швеція і США. Серед країн, що розвиваються переважна більшість материнських компаній зосереджена в азіатських НІК. Характеризуючи секторальний розподіл материнських компаній, слід зазначити, що близько 60% з них діє у вторинному секторі (обробні галузі), більше 30% - в третинному (обслуговуючі галузі), менше 10% - у первинному (видобувні галузі).

У розвинених країнах розташувалося 22% іноземних філій ТНК. При цьому Західна Європа контролює 14% іноземних філій ТНК, у тому числі ЄС - 12%. В середньому кожна материнська компанія мала по 8,4 іноземних філії. Аналізуючи секторний розподіл іноземних філій ТНК, необхідно підкреслити, що близько 60% з них діє в третинному секторі, більше 30% - у вторинному, менше 10% - у первинному [2].

Функціонування такого значного числа материнських компаній і іноземних філій, триваючий процес транснаціоналізації виробництва і капіталу посилюють позиції ТНК в системі міжнародної інвестиційної діяльності. В даний час на частку ТНК доводиться виробництво понад 20% світового валового внутрішнього продукту (ВВП). Активи ТНК випереджають за темпами зростання світовий ВВП та міжнародну торгівлю [2].

1.2.  Роль ТНК в міжнародних інвестиційних процесах

У процесі становлення та розвитку транснаціонального капіталу і ТНК, як форми його функціонування виділяють декілька етапів, пов'язаних з формами експансії та напрямами торговельно-виробничої діяльності ТНК (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Етапи еволюції транснаціональної діяльності ТНК [7]

У процесі еволюції ТНК зазнали істотних змін. За критерієм міжнародної економічної активності в їхньому розвитку вітчизняні науковці виділяють, переважно, чотири покоління. П’яте покоління ТНК почало формуватись на початку ХХІ століття. 

Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була пов'язана з розробленням сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу визначити їх як «колоніально-сировинні ТНК». За своєю організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були картелі, синдикати та перші трести.

ТНК другого покоління - ТНК типу «трест»; їхня специфіка - міцний зв'язок з виробництвом військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у світовій економіці й після Другої світової війни.

У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього покоління, які широко використали досягнення науково-технічної революції. Вони мали організаційно-економічну форму концернів та конгломератів. У 60-80-ті роки ХХ ст. в діяльності ТНК органічно поєднувалися елементи національного і зарубіжного виробництва: реалізація товарів, управління та організація роботи персоналу, науково-дослідні роботи, маркетинг і післяпродажне обслуговування. Основні елементи відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн стандарти та принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень НТП до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше, формували економічні передумови появи міжнародного виробництва з єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу і робочої сили, науково-технічних послуг [2].

На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК четвертого покоління, їхніми визначальними рисами, як вже зазначалося, є планетарне бачення ринків та функціонування в умовах глобальної конкуренції.

Зараз можна говорити про виникнення і розвитку ТНК п'ятого покоління, характерними рисами яких є [18]:

• глобальні економічні та політичні умови функціонування, а також участь у світовій економіці, як незалежного від національних держав суб'єкта;
• загальносвітова глобальна стратегія розвитку, націлена на завоювання вже не окремих сегментів світового ринку, а ключових світогосподарських позицій у виробництві і реалізації продукції, чому й підпорядковані організація НДР та інноваційного процесу, корпоративне управління, глобальний маркетинг і післяпродажне обслуговування, постійний зв'язок зі споживачами (реальними і потенційними);
• всесвітній характер використання факторів виробництва (капіталу, робочої сили, природних ресурсів, підприємницьких здібностей та ін.): 380 найбільших корпорацій зосередили сьогодні у своїх руках 40% глобального ресурсного потенціалу і 80% технологічних нововведень; [7]
• створена глобальна система міжнародного виробництва, розміщеного в більшості країн світу, тобто винесення більшої частини виробничої, збутової та сервісної діяльності за межі економічного простору країни базування головного штаб-квартири;

Міжнародне виробництво, створюване ТНК, носить не тільки матеріальний, але і нематеріальний характер: в останнє десятиліття інтенсивно ростуть прямі іноземні інвестиції в сферу послуг, розвиток науки і техніки.

Стратегія ТНК, які функціонують в обробній промисловості базується на якісно новій (глобальній) комбінації матеріальних, фінансових і людських ресурсів і націлена на підвищення продуктивності праці і зростання ефективності виробництва (за деякими оцінками частка обробної промисловості у 2025 р. не перевищить 10% світового ВНП, але за рахунок зростання продуктивності та ефективності світові потреби в продукції будуть задоволені повністю).

Важливою тенденцією є інтенсивний розвиток внутрішньо-корпоративної торгівлі між підрозділами ТНК (вона становить зараз приблизно 1/2 всієї світової торгівлі). Вивіз капіталу міжнародними корпораціями у формі прямих іноземних інвестицій націлюється не тільки на збільшення кількості закордонних філій, але і на скорочення розриву в організації і технології виробництва між промислово розвиненими і іншими країнами: якість виробів та послуг компанії незалежно від країни виробництва повинно відповідати світовим стандартам.

Ключовою характеристикою розвитку ТНК п'ятого покоління  є розробка, передача і використання технологій переважно в рамках замкнутої корпоративної структури і одночасно, з метою зниження ризику в конкурентній боротьбі, створення спільних науково-дослідних центрів і програм, перехресне ліцензування з іншими корпораціями (як партнерами, так і конкурентами).

Також, важливою тенденцією останніх років є диверсифікація діяльності міжнародних корпорацій за формами. Найбільш ефективними вважаються гібридні або комплексні форми зовнішньоекономічної діяльності ТНК: рух товарів, капіталів, технологій, знань.

Все більшого поширення у світовій практиці отримує «ліксфрексдінг» (lixfrexding) - комплексне поєднання обміну ліцензіями, франчайзингу, експорту товарів і прямих іноземних інвестицій. У сфері нематеріального виробництва яскраво позначена тенденція до спеціалізації на певному виді ЗЕД (у фінансах, збуті, менеджменті, страхуванні). Спостерігається «сплетіння» ТНК, що належать до різних національних і міжнародних центрів, та посилення їх взаємодії у вигляді стратегічних систем, сімей, альянсів, злиттів і поглинань.

Прагнення пристосуватися до триполюсної моделі світу визначає відкриття ТНК хоча б по одному великому підприємству-координатору діяльності закордонних філій і фірм у кожному з центрів тріади США - Західна Європа - Японія.

Місце компаній в сучасному світі визначається не стільки кількістю робочих рук та сировини, скільки якістю людського капіталу, рівнем освіти та практичного використання знань, інноваційною активністю. Так, за витратами на НДДКР у перерахунку на душу населення лідирує Швеція, за якою йдуть Фінляндія, США, Японія, Данія і Германія1. У цілому ж п'ятірка провідних країн - США, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія - витрачає нині на НДР більше коштів, ніж всі інші країни світу разом узяті, причому частка США у зазначеній групі перевищує 50% [8].

Особливе місце в сучасній «новій економіці» займають віртуальні продукти, розвиток телекомунікаційних технологій. Використовуючи сучасні засоби комунікації, зокрема Інтернет, ТНК отримали необмежені можливості з обміну інформацією як між головною компанією і зарубіжними філіями, так і з іншими ТНК.

Таким чином, характеризуючи сучасні тенденції розвитку та діяльності ТНК, слід відзначити, по-перше, вплив науково-технічного прогресу на розвиток транснаціонального капіталу, по-друге, особливості інноваційної діяльності ТНК, по-третє, прискорений розвиток і вдосконалення факторів виробництва, що використовуються ТНК.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТНК

2.1. Оцінка  галузевої структури міжнародної інвестиційної діяльності ТНК

Інвестиційна діяльність ТНК в основному здійснюється за допомогою прямих іноземних інвестицій. ТНК розвинених країн традиційно займають домінуюче положення в міжнародному інвестиційному процесі, проте ситуація на світовому ринку інвестицій поступово змінюється. Число корпорації з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою в списку 100 найбільших у світі нефінансових транснаціональних корпорацій збільшилося з п'яти в 2004 р. до семи у 2005 р., паралельно з підвищенням ролі ТНК із країн Близького Сходу [16].

У 2006 р. майже дві третини експортованих прямих іноземних інвестицій ТНК припадає на сферу послуг, частка якої ще в 1990 р. становила 49% експорту. Другим за величиною сектором впровадження інвестицій є обробна промисловість, яка займає 30% від сумарного обсягу ввезених інвестицій [8].

За даними ЮНКТАД, у 2010 р. обсяги внутрішніх протоків прямих іноземних інвестицій збільшилися в усіх регіонах світу, однак їх темпи зростання виявилися неоднаковими, і крім того, з'явився ряд нових тенденцій. Приплив прямих іноземних інвестицій в країни зростав більш повільними темпами, ніж у розвинених країнах, однак рекордні показники були зареєстровані у всіх регіонах, що розвиваються за винятком Латинської Америки і Карибських островів.

За характером і масштабом торгово-інвестиційної експансії ТНК США випереджають фінансово-промислові компанії інших країн, проте цей розрив поступово скорочується за рахунок посилення позицій корпорацій Західної Європи та країн Азії (табл. 2.1) [5].

Нині сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів перевищують загальні резерви всіх центральних банків світу. Корпорації контролюють понад 60% міжнародної торгівлі, понад 50% світового промислового виробництва, володіють більше ніж 80 % патентів і ліцензій на інноваційну техніку й технології.  Інвестиційна діяльність ТНК охоплює майже 90 % прямих іноземних інвестицій у країни світу. За оцінками ЮНКТАД обсяг прямих інвестицій ТНК у 2008 році становив понад 15 трлн дол. США [8].

Таблиця 2.1

Найбільші ТНК світу за величиною іноземних активів у 2008 р. [5]

Іноземні інвестиції ТНК у сучасних умовах господарювання займають вагоміше місце, аніж торгівля. Формами капіталовкладень є прямі та портфельні інвестиції, міжнародні позики і кредити. Слід зазначити, що інвестований корпораціями капітал в економіку приймаючої країни стає складовою частиною її відтворювального процесу. Так, на частку компаній з іноземною участю у країнах СНД припадає до 40 % промислового виробництва  [15].

Притоки прямих іноземних інвестицій в країни з перехідною економікою Південно-Східної Європи та Співдружності Незалежних Держав (СНД) також досягли рекордного рівня, і опинилися на рівні однієї третини загального світового кількості прямих іноземних інвестицій, але, тим не менше, їх питома вага в глобальних транзакціях дещо скоротилася за рахунок збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій в розвинені країни.

У той же час, починаючи з 2003 р. частка відтоку прямих іноземних інвестицій з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою стабільно збільшуєтьcя, досягнувши у 2009 р. майже 16%. У порівнянні з іншими видами руху капіталу в країнах, що розвиваються, прямі іноземні інвестиції були найважливішим компонентом загальних інвестиційних притоків з 1994 р., склавши до 2009 р. 51% всіх ресурсів [8].

Прихід ТНК якісно позначається на пріоритетній для більшості країн економічній задачі: створення робочих місць та заробітної плати, місцевих закупівель та державних доходів у вигляді податків, роялті та дивідендів. Однак, ТНК не завжди в змозі виконати поставлене завдання: через використання більш капіталомістких технологій і процесів набагато менше вітчизняних підприємств сприяють масштабному працевлаштуванню населення приймаючої країни. У країнах з низьким рівнем доходів можливості  організації місцевого працевлаштування можуть, також, визначатися дефіцитом кваліфікованих кадрів. Таким чином, діяльність ТНК найбільш серйозну пряму віддачу дає у формі збільшення доходів приймаючої країни, причому, в значній мірі, у вигляді надходжень до бюджету.

Розглянемо детальніше ситуацію в сфері прямого іноземного інвестування в країнах, що розвиваються. Протягом 2002-2008 рр. мало місце зростання припливу прямих іноземних інвестицій в розвинені країни (рис. 2.1) [23].

Рисунок 2.1 Обсяги притоку прямих іноземних інвестицій протягом 2000-2009 рр. [23]

Історичний мінімум за вибраний період спостерігався у 2002 р. (176 млрд.дол.США), максимум – 2000-2009 рр. та 2008 р. (621 млрд.дол.США). Приток ПІІ за період 2007-2009 рр. зменшився на 47% по всьому світу, відток прямих іноземних інвестицій також зазнав спаду на 51,5%. Таке зменшення іноземних інвестицій є особливо серйозним для регіону, де на ПІІ припадає близько п’ятої частини валового нагромадження основного капіталу. Таким чином ПІІ можуть бути важливим джерелом робочих місць і створення доданої вартості.