Розміщення лісомеліоративних насаджень на землях господарства
Вступ
Сучасний стан лісів в Україні
Забезпеченню ефективної системи відтворення навколишнього середовища, подоланню дисбалансів розвитку України в екологічних і економічних сферах сприятиме досягнення оптимальної лісистості території.
У різних природних зонах України лісистість є різною. Лісистість Полісся складає близько 27%, Лісостепу 13%, Степу - 4%. Середня лісистість загалом для України становить 15,6% (станом на 1.01.1996 р.), що є одним з найнижчих показників лісистості країн Європи.
Порівняно з середньоєвропейськими показниками в нашій державі рівень лісозабезпечення є одним з найнижчих - на одного жителя припадає всього 0, і 8 га лісів.
Україна, поряд з Великобританією, Нідерландами, Іспанією, Італією відноситься до лісодефіцитних країн і проводить свою політику, головним чином на відновлення лісових ресурсів.
Показники
лісозабезпеченості
в Європі.
| Регіон | Загальна
площа, тис.га |
Площа лісів, тис.га | Лісистість
% |
Площа лісів на 1 жителя,га |
| Уся | 226012 | 933326 | 41.3 | 1.3 |
| Північна | 112329 | 52538 | 46.8 | 2.8 |
| Західна | 245569 | 59479 | 24.2 | 0.2 |
| Східна | 190223 | 821309 | 43.2 | 2.4 |
| Україна | 60350 | 9400 | 15.6 | 0.2 |
Слід зазначити, що лісистість України три-чотири століття тому була значно вищою і перевищувала 40%. Тільки на протязі 1814-1914 рр. площа лісів зменшилась на 30,5%. Після 1920 р. вона стала поступово зростати, поліпшується їх територіальне розміщення. Досить швидкими темпами зростала лісистість України після 1960 років.
За останні 40-50 років лісистість України збільшилась в 1,3 - 1,4 рази. Зростання площі відбувалось внаслідок створення лісів в першу чергу на непридатних для сільськогосподарського використання землях.
Проте все ще фактична лісистість України є недостатньою, а в багатьох областях - загрозливо низькою. Так, лісистість Миколаївської, Херсонської, Одеської, Кіровоградської, Донецької, Полтавської, Тернопільської областей, АР Крим майже у півтора-два рази є нижчою порівняно з оптимальною лісистістю. Тому в основу лісової політики цих регіонів повинно бути покладено, як першочергове завдання - збільшення площі лісів.
Загалом
по Україні лісистість є недостатньою.
Для створення оптимальної (
еродовані землі, не угіддя, землі, що відводяться під консервацію тощо. Найбільше таких земель знаходиться в степових районах, де найбільш необхідне підвищення лісистості. Досягнення вказаної оптимальної лісистості дозволяє створити єдину оптимізовану систему лісів, що склалася б з відносно великих лісових масивів із стійким лісовим середовищем. Його підтримують захисні насадження та лісові смуги різного цільового призначення, здатні забезпечити стійкість географічних ландшафтів. У цілому в Україні вона має бути представлена береговими (32%), протиерозійними (28%), зеленими зонами (13%), експлуатаційними (8%), полезахисними (6%), придорожніми (1%) та іншими (12%) насадженнями.
Збільшення лісистості території України до оптимального рівня - один із стратегічних напрямків діяльності, який дозволить не тільки збільшити національні ресурси деревини, а й стабілізувати екологічну ситуацію в країні, зробити вагомий внесок у пом'якшенні наслідків зміни клімату та парникового ефекту, створити сприятливі умови для гармонійного та сталого розвитку України.
Розподіл лісів за функціональною роллю
В основу сучасного лісокористування та організації лісового господарства покладено нормативи щодо поділу лісів на групи та категорії захисності. Вважається, що ліси І групи виконують переважно водоохоронні функції, а ІІ-ї природоохоронні та експлуатаційні. Ліси І групи займають 55,8%, II - 44,2%. В свою чергу ліси І групи об'єднані в 4 класи: водоохоронні (3,6%), захисні (30,4%), санітарно-гігієнічні (18,7%) і ліси спеціального призначення (3,1%), а також у 22 категорії захищеності. Передбачається, що цей поділ повинен враховувати необхідність якомога повнішого використання певних функцій лісу і визначати спеціалізовану та ділову спрямованість лісогосподарських заходів у конкретних умовах. Проте в переважній більшості ця теза лише декларується і за своєю суттю вступає в протиріччя зі сучасними поглядами на ліс (як на багатофункціональну екологічну систему) та необхідністю комплексного його використання.
Фактична
і оптимальна (мінімально
необхідна)
лісистість України,
%.
| Адміністративно-територіальні | Фактична лісистість України за даними обліку лісового фонду на 1 січня | Оптимальна лісистість | ||||||
| 1946 | 1956 | 1966 | 1978 | 1983 | 1988 | 1996 | ||
| АР Крим |
- | 9.2 | 9.8 | 10.0 | 9.8 | 10.4 | 10.6 | 19 |
| Вінницька | 10.0 | 10.7 | 11,2 | 11.0 | 11.4 | 11.5 | 12.8 | 15 |
| Волинська | 17.2 | 23.1 | 28.0 | 29.4 | 29.2 | 30.4 | 30.9 | 36 |
| Дніпропетровська | 1.9 | 2.6 | 2.4 | 2.7 | 3.0 | 3.6 | 5.2 | 8 |
| Донецька | 2.8 | 4.2 | 4.2 | 4.4 | 4.8 | 4.8 | 6.7 | 12 |
| Житомирська | 24.1 | 27.8 | 29.2 | 31.7 | 31.7 | 31.3 | 32.6 | 36 |
| Закарпатська | 48.1 | 47.7 | 46.6 | 48.8 | 49.7 | 50.0 | 50.8 | 55 |
| Запорізька | 1.3 | 1.6 | 1.8 | 1.2 | 1.2 | 1.3 | 3.9 | 5 |
| Івано-Франківська | 35.8 | 34.3 | 33.8 | 32.0 | 39.6 | 40.7 | 40.9 | 48 |
| Київська | 14.3 | 17.3 | 18.4 | 19.8 | 20.1 | 19.4 | 20.4 | 24 |
| Кіровоградська | 4.6 | 4,5 | 4.8 | 4.0 | 4.1 | 4.5 | 6.2 | 11 |
| Луганська | 5.2 | 6.2 | 6.4 | 8.2 | 8.6 | 8.8 | 10.7 | 16 |
| Львівська | 24.9 | 24.0 | 24.8 | 25.4 | 25.5 | 28.0 | 28.5 | 30. |
| Миколаївська | 0.8 | 1.5 | 1.9 | 1.2 | 1.6 | 1.9 | 3.7 | 7 |
| Одеська | 2.4 | 3.4 | 3,7 | 3.5 | 3.8 | 4.1 | 5.7 | 9 |
| Полтавська | 5.0 | 6.5 | 6.4 | 7.1 | 7.4 | 7.5 | 8.5 | 15 |
| Рівненська | 28.5 | 30.9 | 32.4 | 35.5 | 36.1 | 36.2 | 36.5 | 41 |
| Сумська | 13.6 | 14.2 | 14.7 | 15.5 | 16.0 | 16.3 | 17.4 | 20 |
| Тернопільська | 11.2 | 10.7 | 11.2 | 12.0 | 12.6 | 12.9 | 13.1 | 20 |
| Харківська | 8.9 | 9.2 | 10.3 | 10.2 | 10.4 | 10.7 | 12.1 | 15 |
| Херсонська | 1.6 | 1.8 | 2.0 | 3.0 | 3.1 | 3.1 | 4.6 | 8 |
| Хмельницька | 10.8 | 10.9 | 10.8 | 11.4 | 11.6 | 11.9 | 12.5 | 17 |
| Черкаська | - | 11.5 | 12.4 | 13.2 | 13,7 | 13.8 | 15.2 | 16 |
| Чернівецька | 25.8 | 27.6 | 26.2 | 28.0 | 28.8 | 28,8 | 29.2 | 33 |
| Чернігівська | 15.1 | 16.5 | 16.6 | 17.7 | 18.0 | 19,2 | 20.3 | 22 |
| В середньому по Україні | 12.4 | 12.9 | 13.7 | 14.2 | 14,3 | 15.6 | 19 | |
РОЗДІЛ
І
Природні та економічні умови району і обґрунтування необхідності створення системи захисних насаджень.
- Природнокліматичні умови
Згідно лісорослинному районуванню територія держлісгоспу відноситься до північної частини лівобережного лісостепу України, і пс класифікації П.П. Кожевникова та М.А.Єфимової віднесена до 15-го кленово-липово-дібровного району.
Клімат району розташування Тростянецького держлісгоспу помірно-континентальний. Зимою бувають часті відлиги , а літом в деяких випадках затяжні сухі періоди. Характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці 1.1.1.
Із кліматичних факторів, що негативно впливають на ріст і розвиток лісових насаджень, слід відзначити:
- зимові відлиги з різким переходом до холодів ;
- малосніжні зими і глибоке при цьому промерзання ґрунту;
- нерівномірність випадання опадів на протязі року;
- періодичність в повторенні сухих періодів;
- переважаючі вітри в весняно-літній період південно-східного напрямку,
В цілому, клімат вищезгаданого лісорослинного району, сприятливий для вирощування таких деревно-чагарникових порід: сосни, ялини, модрини, дуба звичайного та червоного, ясена звичайного, клена гостролистого, ліщини, бузини та інших порід.
Це
підтверджує наявність
- сосни - 1-16 бонітету;
- дуба
- 1 -1 а бонітету;
- ясеня - 1-П бонітету
1.1.1. Кліматичні показники ( за даними метеостанцій м. Тростянець і м. Суми ) :
|
1.2. Рельєф, геологічні та гідрологічні умови
Територія держлісгоспу розміщена в південно-східній частині Середньоросійської височини, розрізана долинами річок Псел, Ворскла в межах Дніпровсько-Донецької впадини, утворення, якої відносять ще до початку девонського періоду. По відношенню до рельєфу територію Тростянецького держлісгоспу можна поділити на дві частини. Найбільша з них характеризується більш-менш пересічною поверхнею. її представляють лісництва: Краснянське, Нескучанське, Маківське і частина Литовського. Типовим типом такого рельєфу представлена Краснянська дача. Вона розміщена на правому березі річки Ворскла і поступово по мірі віддалення від цієї річки, з півдня на північ, підвищується. Найвища відмітка над рівнем моря 215метрів.Дача є вододілом між двома притоками річки Ворскла -Боромлею і Буймером. Правий берег річки Буймер зайнятий Краснянським лісництвом, а лівий берег річки Боромлі - Тростянецьким.
Поверхня Краснянської дачі, як і сусідньої з нею Старо-Іванівської, сильно розрізана довгими і глибокими ярами, які виникли внаслідок стародавньої ерозії. Вершини цих ярів мають округлу форму і розміщені серед лісових дач, а своїм гирлом виходять безпосередньо до річок, або відкриваються в інші яри, які проходять за їх межами. Яри мають досить значні відгалуження та широкі тальвеги, які часто зайняті сіножатями.
Деякі з них значно розмиті, в результаті чого вершини їх перетворились в вузький яр зі стрімкими схилам ( кв.1 - Нескучанське лісництво; кв.1 ,2 -Тростянецьке лісництво ). Такий же характер ярів спостерігається в Маківському лісництві, де відокремлені розкидані урочища, приурочені до ярів. Довжина і глибина окремих ярів і балок на території держлісгоспу різна, що обумовлено загальним рельєфом, літологічним станом місцевих корінних гірських порід. Схили балок іноді досягають до 30-35°С, а частіше 7-15 С.
Найбільша ширина тальвег в гирлах від 60 до 70 м, а серед від 20 до 30м Тальвеги балок і ярів розрізані на 53 - 60 м по відношенню до плато. Схили балок в Краснянській дачі займають 47% площі ( В.В.Гурський, 1959 рік.). Водостоки балок сухі, джерела по балках зустрічаються рідко. На плато (між балкові водорозділи ) ґрунтові води залягають на глибині 35 -40 м, по дну - 2 — 4 м . Найбільша по величині балка розміщена в північно-східній частині Нескучанського лісництва, в якій знаходиться ставок. В північно-східній частині району, в вершинах багато численних балок і вузьких між балочних водорозділів, розміщені лісові урочища Маківського лісництва. Менша по величині частина держлісгоспу, яка складається із Тростянецького, Литовського і частини Маківського лісництв, має рівнинний характер і приурочена до берегів річок Ворскла і Боромля, які займають над лугову терасу і перехідну смугу до плато лівого берега. Рівень ґрунтових вод на над луговій терасі знаходиться на глибині 3 - 4 м , на перехідній смузі до плато - 25- 30 м.
На долю інших груп ґрунтів придає 12% площі держлісгоспу.
Загальний напрям долини р. Ворскли 452 км, з яких по Сумській області -120км. Площа басейну річки 14700кв.км. Ширина річки в межах держлісгоспу різна. Перепад ріки -33 см на 1 км. Долина річки широка - від 6 до 8км. Глибина долини 56-63м, будова - асиметрична. Правий берег більш високий. Стрімкий і короткий, тоді як лівий - низький, пологий і довгий.
Значно розвинута лугова ( заплавна ) тераса, ширина якої нижче с. Кирилівки ( Охтирський район ) досягає 2км і більше. В деяких місцях вона сильно заболочена і порізана багаточисленими „рукавами" р. Ворскли, Із багаточислених притокїв р. Ворскли на території держлісгоспу протікають слідуючи: Ворсклиця, Бором ля, Мащанка, Олешня з Буймером.
Річка Ворсклиця з правою притокою р. Ворскли. Довжина її 103км, з яких на Сумську область приходиться 53км.Річка підходить до південної частини Тростянецького лісництва біля урочища Конюші та Січ.
Правою притокою р. Ворскла також є Бором ля, загальна довжина якої складає 46км. Долина її має асиметричну будову. Правий схил в більшості високий, але в деяких місцях значної висоти досягає і лівий. По долині зустрічаються озерця і ставки. В р. Бором ля впадають притоки: правий 0- В. Грузський, лівий - Радомля, Кринична, Люджа.
Річка Олешня бере свій початок в дуже пересічній місцевості Тростянецького району. Вона є правою притокою р.Вворскла і протікає вздовж західної частини Краснянського лісництва з півночі на південь.
Всі ці річки в даний час мілкі і неширокі. Ширина їх змінюється від 1 до 10м, а глибина від 0,1 до їм.
Ступінь
дренування району гідрографічною сіткою
в цілому слід рахувати достатньою.
Рівень ґрунтових вод знаходиться на рівні
від 2 до 40м.
1.2.1.
Характеристика рік
та водоймищ:
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Територія держлісгоспу розташована в басейні ріки Ворскла.
За ступенем вологості більша частина ґрунтів відноситься до категорії свіжих.
На
долю земель з надмірним зволоженням
приходиться 1,7% площі вкритих лісовою
рослинністю земель. Болота займають площу
387 га.
Різноманітні умови рельєфі, ґрунтоутворюючих порід, умови поверхневого і ґрунтового зволоження, призвели до значного строкатого ґрунтового покриву Тростянецького держлісгоспу.
1.3. Ґрунти
В 1994 — 1995 роках на території Тростянецького держлісгоспу було проведено комплексною експедицією В/О „Укрдержлісопроект" ґрунтово-лісотипологічне обстеження. Детальний розгляд ґрунтових видів і їх комплексів, ґрунтових груп та їх різновидів приведений в „Грунтово-лісотипологічному нарисі".
Тому в даній записці коротко можна сказати за найбільш розповсюджені групи ґрунтів.
На долю опідзолених лісостепових суглинистих ґрунтів на лісових породах припадає 43% площі держлісгоспу. Друга по величині група ґрунтів - опідзолені лісостепові змиті суглинисті ґрунти на лісових породах займає 21% площі держлісгоспу.
Значну площу займають дерево-опідзолені супіщані ґрунти на стародавньоалювіальних відкладеннях. Займають вони 14% загальної площі держлісгоспу.
Дерновоопідзолені глинисто-піщані ґрунти на стародавньоалювіальних пісках складають 10% площі держлісгоспу.
1.4 Економічні умови
Район розташування держлісгоспу відноситься до числа сільськогосподарських районів області. Провідною галуззю народного господарства є сільськогосподарське виробництво з м'ясо-молочним направленням в тваринництві, висівом зернових і технічних культур в рослинництві. Промисловість представлена підприємствами важкого машинобудування, приладобудування, харчовою та місцевими переробними підприємствами.
Переробкою деревини займаються Тростянецький ДОК і безпосередньо держлісгосп. Частина заготовленої деревини вивозиться за межі району.
Для надання технічної допомоги і контролю за веденням лісового господарства за держлісгоспом закріплені 15 колективних і державних господарств Тростянецького району загальною площею лісових земель 9,1 тис.га.
Лісисті зони діяльності держлісгоспу 26,7%.
1.4.1. Потреба в деревині.
Держлісгосп
задовольняє потребу в деревині
Тростянецького адміністративного району.
Найбільшими споживачами є Тростянецький ДОК, сільськогосподарські підприємства, населення, а також держлісгосп Річна потреба в деревині в зоні діяльності держлісгоспу складає 45,0 тис. м3.Відпуск її за останні два роки з лісів державного лісового фонду становить 55,17тис.м , в тому числі: поставлено лісопродукції по держзамовленню - 13,4тис.м , поставка за межі області - 19,3тис.м , в межах області - 2,2тис.м3, на власні потреби -5,4тис.м3, продано приватним особам по бартерних угодах - 3,5тис.м , поставлено на експорт-0,2тис.м3, використано на інші цілі -11,17тис.м .
Основні сортименти, що заготовляються в держлісгоспі: пиловник-24%,техсировина-25%, будівельний ліс-13%, стійка для шахт-7%, фансировина-1%, екстрактсировина-1%, тарний кряж-1%, клеп очний кряж-1%, дрова палені-27%.
Розмір вивозу деревини за межі зони діяльності за останні два роки дорівнював 34,35тис.м3.
В зв’язку з важким економічним станом більшості підприємств на даний час потреба в деревині задовольняється на 100%, в тому числі на власні потреби-100%.
1.5.
Характеристика шляхів
транспорту.
Район
розташування держлісгоспу характеризується
досить добре розвинутою мережею шляхів
транспорту загального користування.
Основними транспортними магістралями
в зоні діяльності держлісгоспу є автомобільна
дорога республіканського значення Харків
- Суми і залізниця Харків - Суми. Крім того,
в зоні діяльності існує розвинута сітка
доріг місцевого значення і значна мережа
польових доріг, які зв'язують між собою
населені пункти, лісові масиви та інші
об'єкти, розташовані на території зони
діяльності держлісгоспу.
РОЗДІЛ
II.
Розміщення
лісомеліоративних насаджень на
землях господарства.
2.1. Розміщення лісомеліоративних насаджень на землях господарства.
Агролісомеліоративні насадження і природні ліси в комплексі з сільськогосподарськими угіддями утворюють - лісоаграрні ландшафти –це природно територіальні комплекси у яких лісомеліоративні насадження різних категорій поєднані у системи і комплекси близькі до оптимальних показників, в яких створюються сприятливі умови для підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і охорони навколишнього середовища.
Лісові насадження як один з важливих компонентів природних комплексів сприяють інтенсифікації ґрунтоутворювального процесу, підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, впливають на формування мікроклімату і баланс тепла та вологи, послаблюють водну й вітрову ерозії, запобігають обмілінню, забрудненню і замуленню річок та водойм.
На міжсмугових полях швидкість вітру знижується на 20—ЗО %, на кожні 10 % збільшення лісистості температура повітря влітку знижується на 0,2—0,4 °С, а взимку підвищується на 0,3—0,6°С; висота снігового покриву збільшується в 1,2—2,2 рази, глибина промерзання ґрунту зменшується на 25—50 %, інтенсивність сніготанення знижується в 1,3—1,5 рази. Крім того, лісовою рослинністю і ґрунтом затримується 80—90 % загальної кількості мулистих часток, яка надходить у лісові смуги (насадження) з поверхневим стоком; 40—70 % аміачного азоту; 20—40 — нітратного азоту; 70—80 — фосфору; 65—80 °/о пестицидів.
У зв'язку з тим, що лісові насадження виконують різноманітні меліоративні функції протягом тривалого часу, вони є основною постійно діючою складовою частиною захисних інженерно-біологічних комплексів.
Захисні інженерно-біологічні комплекси — це система запроваджуваних у межах водозбору організаційно-господарських, технологічних, агротехнічних, луго-лісомеліоративних, гідротехнічних та інших заходів, спрямованих на формування сприятливого мікроклімату, зменшення інтенсивності ерозійних процесів, підвищення родючості ґрунтів, запобігання негативним наслідкам інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
Агролісомеліоративні насадження на місцевості повинні становити єдину біологічну меліоративну систему і займати територію окремих водозборів.
Система захисних насаджень на водозборі включає три категорії. Перша — це сукупність захисних насаджень переважно смугової форми (полезахисні, сніго- та водорегулюючі, прияружні лісосмуги, улоговинно-смугові насадження). Друга — сукупність різних за формою і призначенням насаджень, які розміщуються на гідрографічній мережі (яружні насадження, мулофільтри, водопоглинаючі насадження в гирловій частині улоговин, верхів'ї балок, насадження по берегах річок та водойм). Третя — природні лісові ділянки серед сільськогосподарських угідь.
При створенні системи захисних насаджень важливе значення має їх розміщення на території. Найбільш раціональним є рівномірне розміщення усіх видів лісонасаджень по площі водозборів.
Для проектування системи лісомеліоративних насаджень на території господарства для захисту орних угідь від суховіїв, для забезпечення рівномірного розподілу снігового покриву на полях, для боротьби з вітровою та водною ерозією ґрунтів, всю територію господарства розділимо на ерозійні фонди - привододільний, присітковий, гідрографічний. Виділення фондів проводимо шляхом вимірювання кутів нахилу місцевості і встановлення меж ділянок.
Протиерозійна
організація території має на
меті такий розподіл сільськогосподарських
угідь з обліком їхніх
Передбачаються
виділення масивів польового і грунтозахистно-кормового
сівозмін і правильне розташування полів
і їхніх границь у рельєфі, відвід дуже
сильнозмитих і розмитих земель під залуження
в сполученні з меліоративними
насадженнями, правильне розміщення захисних
лісосмуг і інших насаджень, розміщення
на території найпростіших гідротехнічних
споруд і пристроїв, дорожньої
мережі, регулювання випасу худоби й ін.
При проведенні зазначених робіт використовують
топографічні карти і матеріали аерофотознімання
в масштабі 1:10000 чи 1:25000, ґрунтова
карта і картограма еродованості, план,
землекористування. У випадку відсутності
потрібних картографічних матеріалів
проводиться більш детальне обстеження
земель у натурі.
2.1.1. Привододільний земельний фонд.
Це
рівні ділянки й пологі схили, які мають
крутість до 2,5 -3,5° на сірих лісових ґрунтах
і до 3,5—4° на чорноземах. При великій
довжині схилу границя привододільного
земельного фонду проводиться в зоні з
меншою його крутістю, а при меншій довжині
схилу вона опускається нижче по схилі
і проходить по більш крутій його частині
по брівці гідрографічної мережі. При
цьому приймається в увагу також ступінь
змитості ґрунту. На приводороздільних
ділянках з ухилом до 1° змив ґрунту практично
відсутній чи протікає дуже слабко,
при великих ухилах ерозія слабка
і помірна; ґрунти тут незмиті, слабозмиті
і частково, средньозмиті (верхня
частина середньо еродованого пояса).
Землі приводороздільного фонду інтенсивно
використовуються в землеробстві. Вони
включаються в польову сівозміну, де вирощуються
зернові, просапні і технічні культури.
У польову сівозміну можуть включатися
окремі ділянки із сильнозмитим ґрунтом
і навпаки, деякі ділянки зі средньозмитою
і навіть зі слабозмитим ґрунтом можуть
використовуватися в грунтозахистній
сівозміні. На водозборах розсіючого
типу, границі полів можуть бути і криволінійними,
що диктується необхідністю
проведення обробітки ґрунту поперек
схилу. Захисні лісосмуги, розташовані
поперек схилу в межах
польової сівозміни, виконують,
і протиерозійну функцію. Вододільні
бугри з кам'янистими і піщаними ґрунтами
приділяються переважно під ліс.