Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розміщення продуктивних сил і економіку регіонів Румунії

Вступ

Актуальність теми засновується на тому, що для України є цінним досвід пострадянських країн, якою є Румунія, і які, на відміну від України, вже стали членами ЄС. Слід зауважити, що до вступу в ЄС Румунія не демонструвала визначних економічних досягнень, а вже через рік після вступу, який відбувся 1 січня 2007 року, почалася фінансово-економічна світова криза, яка вплинула на економіку країни. Так, рівень інфляції на кінець 2008 року досяг позначки 8,02% (грудень 2007р. – 6,6%). Збільшився зовнішній борг Румунії – станом на 1.12.2008 р. він сягнув 48,1 млрд. євро (станом на 01.01.2008 р. цей показник становив 38,4 млрд. євро). Загальний обсяг золотовалютних запасів Національного Банку Румунії станом на 01.10.2008 р. склав 28,1 млрд. євро (валютні запаси - 26,0 млрд. євро, запас золота – 2,1 млрд. євро (103,7 тон)). Зважаючи на ці та інші показники, які ми будемо розглядати в роботі, дослідити розвиток продуктивних сил Румунії і економіку її регіонів є ще більш важливим, адже з цього ми можемо визначити, як країна справляється з фінансовою кризою і що з її досвіду можна застосувати в Україні. Важливість дослідження підкріплюється і тим, що географічне положення, геологічна будова, природні умови і ресурси Румунії є дуже схожими із умовами західних областей України, які мають з Румунією спільний кордон. Нарешті, Румунія є зовнішньоекономічним партнером України, тож важливо дослідити обмін товарами між ними.

Мета дослідження: охарактеризувати розміщення продуктивних сил і економіку регіонів Румунії.

Завдання дослідження:

- визначити роль і значення продуктивних сил у регіональному розвитку господарського комплексу;

- дослідити передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Румунії;

- охарактеризувати сучасну галузеву структуру господарського комплексу Румунії;

- розглянути особливості розміщення та територіальну структуру провідних галузей господарства країни;

- визначити участь Румунії у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках;

- дослідити екологічні та інші перспективи регіонального розвитку та розміщення продуктивних сил Румунії.

Об’єкт дослідження: продуктивні сили і економіка регіонів Румунії.

Предметом дослідження виступають закономірності розміщення продуктивних сил та економічна організація господарства Румунії.

Питаннями вивчення закономірностей розміщення продуктивних сил та економіки регіонів Румунії займались Гостюк М., Іщук С., Качан. С.

Були використані такі загальні методи як системний, літературний, статистичний, картографічний.

Роль та значення продуктивних сил у регіональному розвитку господарського комплексу

Продуктивні сили – це засоби виробництва (знаряддя праці та предмети праці), за допомогою яких виробляють матеріальні блага (здійснюють матеріальне виробництво), а також люди, що здатні до праці, мають певні навички, знання і приводять у дію ці засоби та вдосконалюють їх. Основою продуктивних сил людського суспільства на всіх етапах його розвитку є трудящі маси.

Значення продуктивних сил для розвитку народного господарства будь-якої країни в тому, що вони становлять собою основу цього розвитку. Саме від рівня розвитку і характеру продуктивних сил, насамперед від рівня складності і досконалості знарядь виробництва, а також від виробничого досвіду, навичок і культури людей залежить продуктивність суспільної праці, ступінь панування людей над природою. Розвиток продуктивних сил лежить в основі зміни і розвитку другого елемента виробництва – виробничих відносин.

В умовах науково-технічної революції вирішальним чинником подальшого зростання продуктивних сил є впровадження у виробництво досягнень науки яка перетворюється на безпосередньо продуктивну силу.

Структура продуктивних сил включає фактори виробництва і елементи взаємодії факторів виробництва , тобто технологію, форми і методи організації виробництва, науку та інформацію, виробничу і соціальну інфраструктуру, яка обслуговує фактори виробництва.

Основним законом є обґрунтування оптимального розміщення продуктивних сил, що означає одержання якомога більшого ефекту від правильного розміщення підприємства або від найкращої територіальної організації регіону або країни. Румунія активно працює над цією проблемою.

Це – країна Південно-Східної Європи, переважна частина площі розташована у басейні нижньої течії Дунаю. На сході омивається Чорним морем. Румунія межує на півночі з Україною, на північному сході – із Молдовою, на південному заході – з Сербією, на північному сході – з Угорщиною, а на півдні – з Болгарією. В регіоні вона виділяється розмірами території і кількістю жителів, низьким рівнем соціального і економічного розвитку.

Площа країни становить 238 тис. км. кв. Населення - 22,7 млн. чоловік. Державний устрій країни – республіка. В адміністративно-територіальному відношенні Румунія поділяється на повіти і муніципалію Бухарест. Країна складається з шести історичних областей – Волощини, Добруджі, Молдови, Буковини, Трансільванії і Банату.

Румунія – індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, лісоматеріалів, металургійна, хімічна, машинобудування, харчова, нафтопереробна. Сучасна галузева структура ВВП Румунії також має значний сектор послуг (а саме розвиток рекреаційних і туристичних послуг), що наближає Румунію до структури господарства розвинених країн (Додаток 1).

Передумови розвитку і розміщення продуктивних сил Румунії: історичні, природні, демографічні, екологічні

Історичні передумови. Господарство на території Румунії почало розвиватися в доісторичні часи. В історичну епохи доля Румунії була пов’язана з її сусідами: Болгарією, Угорщиною (згодом Австрією і Австро-Угорщиною), Київською і Галицько-Волинською державами (пізніше Великим Князівством Литовським і Польщею, з 18 ст. з Російською Імперією, а згодом з СРСР) та з Туреччиною. Частини Румунії, а деякий час навіть вся Румунія, належали віками до цих держав або були під їхнім протекторатом. У минулому Румунія поділялася на три політичні формації: Молдавію або Волощину (країна між Карпатами і Дністром; назва східної частини - Бессарабія), Валахію або Мунтенію - на півдні і Трансильванію - на заході. Об’єднання двох перших відбулося 1859 (під назвою «Румунія»), усіх трьох – 1918.

Після Другої світової війни основними віхами соціалістично спрямованої економічної історії Румунії були грошова реформа 1947 р., націоналізація промисловості в 1948, початок сільськогосподарської колективізації («кооперування») в 1949, що завершилася в 1962. Була реорганізована вся фінансова структура і введена державна монополія на прийняття економічних планів різної тривалості, але звичайно на п’ятирічні періоди. Всі плани віддавали пріоритет індустріалізації, з особливим акцентом на розвиток важкої промисловості. Робилися спеціальні спроби впровадження сучасної технології для того, щоб урізноманітнити випуск промислової продукції. На відміну від інших країн Центральної Європи, Румунія не позбулася попередньої сталінської стратегії розвитку. Ця орієнтація виявилася в п’ятому 5-літньому плані на 1971–1975, згідно з яким передбачалося зростання темпів економічного розвитку в порівнянні з економікою інших соціалістичних країн майже в два рази. Однак поставлені керівництвом цілі виявилися надміру амбіційними і в кінці десятиріччя форсована індустріалізація Румунії потерпіла крах. Внаслідок цього в 1980-і Румунія зіткнулася з серйозною кризою міжнародних платежів. Спрощеною відповіддю Чаушеску на цю кризу була надзвичайна програма ліквідації іноземного боргу, що різко скоротила споживання і в той же час інтенсифікувала спроби, спрямовані на збільшення обсягу виробництва. До 1985 року заборгованість Заходу поменшала з 10,35 до 5 млрд. доларів. Однак скорочення боргу до такого рівня мало катастрофічні наслідки для економіки країни. За оцінками західних джерел рівень споживання румунських громадян до середини 1980-х років в порівнянні із 1980 знизився приблизно на 25%. До кінця десятиріччя економічних регрес не припинявся. Плани щорічного приросту промислової продукції не були досягнуті майже по всіх показниках; внаслідок цього не спостерігалося зростання прибутків, інвестиції і продуктивності праці.

У 1989 році з падінням режиму Чаушеску в Румунії почалася економічна реструктуризація народного господарства. Загалом до середини 1990-х з’явилися юридичні передумови для введення ринкової економіки. Реформи в країні супроводжуються сплесками кризових явищ, безробіття. Район Плоєшти – головна індустріальна зона, де розміщуються нафтова, хімічна, будівельна промисловість і важке машинобудування. Металургія концентрується на заході (між Хунедоарою і Тімішоарою) і на південному сході (Галац-Бреїла). Великі суднобудівні заводи знаходяться в Бреїлі і Галаці поблизу дельти Дунаю. Промисловий комплекс в Джурджу (Румунія) і Русе (Болгарія) – приклад міжнародної економічної співпраці (румунська і болгарська частини комплексу знаходяться один проти одного на протилежних берегах Дунаю). Він продукує пристрої і обладнання для гірничодобувної, металургійної, хімічної і нафтохімічної промисловості.

У 1996 році біля 43% всієї території країни складали орні землі, що використовуються для посадки однолітніх культур, і 3,6% для вирощування багаторічних культур, головним чином – фруктових садів і виноградників. Біля 70% орної землі віддано пшениці і кукурудзі.

Рівнини Молдавії і Валахії – головна житниця країни. У 1996 Румунія виробила 6 млн. тон пшениці, 6 млн. тон кукурудзи. Інші важливі культури – картопля (3,9 млн. тон в 1996), цукровий буряк (3,3 млн. тон ) і соняшник (0,93 млн. тон). Великі виноградники ростуть на Трансільванському плато, в передгір’ях Карпат і Добруджі. У 1996 році Румунія виробила 1,5 млн. гектолітрів вина. Фруктові сади знаходяться переважно в південних передгір’ях Карпат, на плато Добруджа і в дельті Дунаю. Біля 60% фрукти – сливи, 30% - яблука, 10% - груші, вишні, абрикоси тощо. Центри фруктового садівництва розташовуються навколо декількох великих міст, таких, як Бухарест, Крайова, Тімішоара, Ясси і Клуж. Біля 1/5 території країни складають пасовища. Головними районами тваринництва є південні передгір’я Карпат, південно-західна частина Трансільванського плато і північні Карпати. У 1996 в країні було 3,7 млн. голів великої рогатої худоби, 10,4 млн. голів овець і кіз, понад 8,2 млн. свиней. Ліси покривали біля 3,7 млн. гектарів в 1996 році (24% території Румунії) Найбільш важливі ресурси деревини знаходяться в східних Карпатах. З середини 1950-х років здійснюється програма відновлення лісів. До 1996 року виробництво електроенергії в Румунії становило 19 400 мегават. Найважливіше джерело енергії –ТЕС, за ними йдуть ГЕС і АЕС [2, c.211]

Природні передумови. Вони включають якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ресурсів, природно кліматичні й природно транспортні умови. Особливо важливий вплив цих факторів на розміщення галузей видобувної промисловості, гідроенергетики, галузей промисловості, що переробляють сільськогосподарську продукцію. Кількісна та якісна характеристики корисних копалин, їхні фізико-технічні властивості, характер залягання визначають розмір підприємств, методи видобутку і рівень техніко – економічних показників (собівартість, продуктивність праці фондо- і капіталомісткість, рентабельність тощо).

Румунія має досить вдалі природні передумови для розвитку багатьох галузей господарства – від важкої промисловості до міжнародного туризму. Розглянемо природно – географічні передумови розміщення і розвитку продуктивних сил Румунії докладніше. Румунія знаходиться на Південному Заході Центральної Європи, в басейні нижньої течії Дунаю. На її території знаходиться велика частина Карпатських гір, південно-східну границю становить берег Чорного моря. [17, c.95]

Румунія – одночасно придунайська і причорноморська країна. Дунай для Румунії є переважно прикордонною рікою. Тільки невеликий його відрізок перетинає її територію і тільки два більш-менш значні міста лежать на його берегах. Вихід у Чорне море здійснюється не стільки через Дунай, скільки через порт Констанцу. Водночас вхід у Дунайську міжнародну водну транспортну систему і вихід з неї в море пролягає через територію Румунії і контролюється нею. Румунія є південно-західною сусідкою України. З нею межують Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька і Одеська області. Серед рукавів дельти Дунаю Кілійське гирло є кордоном між Україною і Румунією. Транспортні зв’язки між двома країнами здійснюється переважно через Республіку Молдова, а також Чорним морем (відстань від Одеси до Констанци – 320 км). [17, c.95]

Поверхня Румунії характеризується поступовим переходом від гір до низин. 30% території становлять гори середньої висоти, решта частина являє собою платоподібне підняття висотою 200-800 м. Основною орографічною системою території є Карпати. Східні – складені з вулканічних і кристалічних порід, мезозойськими вапняками. Південні Карпати складені з кристалічних порід. Форми рельєфу тут більш різкі. [9, c.386-387]

В Румунії помірний, континентальний клімат. Амплітуда середніх місячних температур всюди перевищує 20°. Найбільша кількість опадів випадає на високогірних масивах. Великі контрасти висот і сильно пересічений характер поверхні визначає складну диференціацію клімату.

Майже всі річки відносяться до басейну рачки Дунай. Найбільші притоки

його беруть початок в Карпатах. У вершинах вони є бурхливими, а на рівнинах мають спокійну течію. Потенційні запаси водної енергії в Румунії складають біля 7 млн. кВт. Для пароплавства підходить Дунай, частково Прут, Муреш, Олт, Бега. Багато озер, але вони невеликі за розмірами. В своїх низинах Румунія багата чорноземами. На пагорбах, в передгір’ї розвинені сірі, бурі лісові ґрунти. В горах цей розподіл залежить від висоти. В гірських районах Румунії зберігся звичайний лісовий рослинний світ. На сході і півдні держави рослинний покрив складають злаково – різнотравні степи. На найвищій частині Трансільванії, Добруджи, передгір’ях Карпат покриття іде дубовими лісами. В Карпатах до висоти 800-1200 м. – букові ліси, вище – хвойні. Вище – 2000м. – луги і чагарники. На сьогоднішній день степи майже повністю розроблені і зайняті полями садами, виноградниками.

Лісову фауну Румунії представляють вовки, лисиці, куниці, борсуки, кабани, зайці, білки. З птахів – сови, дятли, зозулі. Зустрічаються ведмеді, олені. Річки, особливо Дунай, багаті рибою (судак, сом, сазан, окунь). В гірських річках водиться форель.

Демографічні передумови. Середній рівень заробітної плати по країні у вересні склав 675 дол. США, що на 14,8% вище, ніж у вересні 2007 року. Кількість зареєстрованих безробітних за 2008 р. порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилася на 7,9 тис. осіб та на 01.01.2009 р. становив 3,9% працездатного населення (3,9% у 2007 р. та 5,0% у вересні 2006 р.). Серед працюючого населення в промисловості зайнято 16%, в будівництві – 6%, в сільському господарстві – 64%, в невиробничій сфері – 14%. (Рисунок 2.1.) [15]

Рис.2.1. Структура зайнятості населення Румунії за сферами народного господарства.

При загальній кількості населення у 22,4 млн. чол. В Румунії національний склад населення, за останніми даними такий. Близько 85% румунів, 10% угорців, 2% німців, 3% інших національностей проживають в країні. Угорці проживають в основному на території Муреш-Угорської автономної області. Нащадки росіян і українців, емігрантів XIX ст., - в Сучаві, Марамуреші, в дельті Дунаю. Для групи придунайських країн (Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія) характерним є наявність тут циган. В Румунії їх нараховується до 250 тис. чоловік. Румуни за своєю вірою є православними. Майже половина населення Румунії ще й досі живе в сільській місцевості. Найбільше місто – Бухарест (2,3 млн. жителів). Серед інших сім мають від 200 до 300 тис. жителів кожне. Середня густота населення становить 96 чоловік на 1 км². В Карпатах вона значно нижча, а максимальна на рівнинах. [17, c.96]

Нерівномірність розселення населення зумовлює потребу розміщення промисловості відносно споживача готової продукції, а також оцінки мобільності населення для прогнозування його міграції з огляду перспектив розвитку економічних районів. Ефективне використання трудових ресурсів потребує розміщення виробництва у невеликих і середніх містах і обмеження нового будівництва – у великих. Демографічні передумови і фактори найбільше впливають на розміщення трудо- та наукомістких галузей промисловості (приладобудування, інструментальної, радіотехнічної, електронної, електротехнічної галузей тощо). Розміщення підприємств цих галузей здебільшого залежить від наявності кваліфікованих кадрів.

У цілому Румунія має достатні природні і демографічні передумови для розвитку багатьох галузей народного господарства, але економічні передумови, які є в цілому негативними, виступають стримуючим фактором розвитку.

Екологічні передумови Румунії в цілому сприяють розвитку сільського господарства, туризму і інших галузей. Особливо добрий екологічний стан у гірських районах, де нині активно розбудовується туристична інфраструктура. Добрий екологічний стан території пояснюється тим, що Румунія в основному не мала надзвичайно розвиненої промисловості, це певне відставання в індустрії обернулося перевагою щодо стану навколишнього середовища. В промислово-розвинених районах, в портових містах екологічний стан є гіршим.

3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу країни

Як вже зазначено у першому розділі, Румунія – індустріально-аграрна країна, яка останнім часом намагається випереджаючими темпами розвинути сферу послуг. Галузева структура за рівнем ВВП наведена у Додатку 1. Енергетика Румунії базується на власних ресурсах і характеризується наявністю покладів нафти, природного газу. Використовують нафту, природний газ, кам’яне і буре вугілля, гідроресурси. Проте загальне виробництво і споживання енергії невисоке. До 1945 року запаси нафти в Румунії вважались найбільшими в Європі і вона входила до складу важливих її експортерів. Зараз здійснюється політика заощадження власних ресурсів і частину нафти імпортують із Середнього Сходу. Але Румунія, як і раніше, експортує нафтопродукти. Головні нафтопромисли і нафтопереробні заводи зосереджені навколо міста Плоєшті на північ від Бухареста. Серед гідростанцій найвідомішою стала побудована спільно з Югославією ГЕС «Залізні ворота» на Дунаї, в ущелині між Карпатськими і балканськими горами. [17, с.97]

У обробній промисловості найбільш розвиненою є важка індустрія. Старі металургійні центри в містах Решиці і Хунедоарі працюють на місцевій сировині. Вони були доповнені новим великим металургійним комбінатом повного циклу в місті Галаці на Дунаї, який орієнтується на імпортні, в тому числі й з України, залізну руду і кам’яне вугілля. В машинобудування головним стало виробництво сільськогосподарської техніки, обладнання для нафтової, легкої та харчової промисловості, транспортних засобів (автомобілів, рухомого складу залізниць, суден). Традиційними є лісозаготівля і деревообробка. За їх розмірами Румунія посідає перше місце в регіоні. Легка (текстильна і шкіряно-взуттєва) та харчова промисловість розвинені недостатньо і працюють переважно на внутрішній ринок.

АПК Румунії характеризується такими особливостями: сільськогосподарський обробіток складає більше 60 % загальної площі країни, з них обробляється 67%, пасовиська – 20%, луги – 10%, виноградники – 2%, решта – садівництво. В сільському господарстві за вартістю продукції рослинництво займає перше місце. Головні зернові – кукурудза і пшениця, з технічних – соняшник і цукрові буряки. Розвинені плодівництво, овочівництво і виноградарство. Румунія, як і сусідні з нею Угорщина і Югославія, виділяються посівами кукурудзи. Це типова зернова культура в Дунайському басейні (Середньо-Дунайська і Нижньо-Дунайська рівнини). Специфічну роль в тваринництві відіграє вівчарство. Базується воно на природних пасовищах у Карпатах і на Трансільванському плато. За поголів’ям овець Румунія поступається в Європі тільки Великобританії та Іспанії. Розводять також велику рогату худобу, свиней і птицю. Продуктивність та інтенсивність сільського господарства в цілому є ще низькими. Найбільш інтенсивне воно на зрошуваних землях, площа яких перевищила 3 млн. га. [17, с.97]

Головну роль у транспортній системі відіграє залізничний транспорт. Залізниці перетинають Карпатські гори в дев’ятьох місцях. Найнапруженішою є лінія Бухарест – Плоєшті – Брашов – Клуж-Напока. Значною є мережа нафто- і газопроводів. Автомобільний транспорт розвинений слабо. Так само і внутрішнєводний. Дунай і Прут – переважно прикордонні ріки, а ріки, які стікають з Карпат, непридатні для судноплавства. Найважливішим для Румунії є 150-кілометровий відрізок Дунаю від гирла до портів Галац і Бреїла. В тім, значення Дунаю, як міжнародної транспортної артерії для Румунії велике. Завершення будівництва каналів Дунай – Майн – Рейн (на території Німеччини) і Дунай – Чорне море в Румунії сприятимуть збільшенню транзитних потоків вантажів і пасажирів, зокрема туристів. Канал Дунай – Чорне море завдовжки 50 км з’єднав найкоротшим шляхом порт Констанцу з Дунаєм. Його будівництво завершилось в 1984 році. Головним транспортним вузлом країни є Бухарест, дунайськими і одночасно морськими портами – Галац і Бреїла. Чорноморським портом – Констанца.

Отже, можемо зробити висновок, що Румунія має розвинену економіку і сільське господарство, у сфері послуг найбільш розвиненим є транспорт і рекреаційна галузь.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства країни

4.1 Промисловості

Румунія поділяється на 8 економічних регіонів, кожен з яких має свої особливості розміщення продуктивних сил: Південний індустріально-аграрний район характеризується розвитком таких галузей важкої індустрії, як добування нафти і природних газів, нафтопереробка, нафтохімія. Вирощуються пшениця, кукурудза, цукровий буряк, тютюн. Центральний район – високо розвинений індустріально-аграрний район, спеціалізується на виробленні хімічної продукції на базах таких видів сировини, як газ, сіль. Розвинена текстильна, шкірно-взуттєва, харчова промисловості, виробництво цементу, скла, фарфору, паперу, меблів і т.д. Великими є посіви пшениці, кукурудзи, картоплі. Марамуреш – Угорська автономна область – багата лісами, запасами метану, солі, спеціалізується на розвитку лісової промисловості, в газодобувних і хімічних галузях. Розширюється чорна металургія, розвинене скотарство. Область Марамуреш – спеціалізується на добуванні кольорових металів, поліметалів. Сільське господарство в західній частині зернового спрямування, в східній – тваринницького. Розвинена лісова промисловість. Західний район – індустріально-аграрний район, добувається кам’яне вугілля, залізна руда, поліматеріали, золото, срібло. Розвинена чорна металургія, машинобудування. Основа енергетики – вугілля, коксовий газ. Розвинене сільське господарство: тваринництво; висівання пшениці, рису, тютюну, льону; виноградництво. Східний район – має багаті природні ресурси – нафту, сіль, ліс. Розвинене добування і переробка нафти, вугільна, хімічна, машинобудівна, лісова промисловості. Сільське господарство більш розвинене в області Ясси в основному в зерновому спрямуванні – пшениця і кукурудза. Розвинена харчова промисловість: цукрова, молочна, виноробство. Відомі виноградні райони Контари, Луши. Великі електростанції в Борзешти, Биказі. Промислові центри: Бакеу (виробництво паперу, деревообробна, харчова промисловість), Ясси (залізничні майстерні, виробництво антибіотиків). Область Сучава має яскраво виражену спеціалізацію – лісову промисловість, добування марганцю. Розвинене сільське господарство: посіви пшениці, кукурудзи, цукрового буряку, льону, м’ясо-молочне тваринництво. Основні промислові центри – Сучава, Редеуци, Ясси, Бакеу). Південно-східний район – промисловий район, спеціалізація якого пов’язана з Дунаєм, як транспортною магістраллю. Основні галузі промисловості – чорна металургія, суднобудування, харчова. Великими є засіви кукурудзи, пшениці, соняшнику. Розвинене виноградництво, рибне господарство. Важливий промисловий і зовнішньо торгівельний порт – Галац. Тут виробляється сталь, дріт, є металургійний комбінат. Тут розташований великий порт Брела, біля якого є целюлозно-паперовий комбінат. Область Добруджа – індустріальний аграрний район. Головні галузі промисловості – суднобудування, хімія, виробництво будівельних матеріалів. В сільському господарстві переважають засіви пшениці, кукурудзи, розвинене садівництво, виноградництво. Найбільший промисловий центр і порт – Констанца. Курорти – Мамая, Василе-Роайта і ін. [17, с.98]

Територіально нафтопереробка зосереджена в основному в областях Плоєшти, Бакеу. Це забезпечує розвиток нафтохімічної індустрії. Велика частина нафти експортується. Головна сітка нафтопроводів іде з області Плоєшти.

Газова промисловість базується на родовищах метану, нефтяного газу. Більша частина відводиться на область Брашов і Муреш-Венг, потім – Клуж, Бухарест, Плоєшти. Головна сітка газопроводів іде з областей Брашов і Муреш-Венг.

Вугільна промисловість показана добуванням кам’яного вугілля, лігніту, в меншій степені – антрациту, бурого вугілля. Основні басейни добування – Петрошани, Астенія, Банат.

Електроенергетичне господарство на належному рівні. Працюючими є великі ТЕС в областях Плоєшти, Хунедоара, Бакеу, Добруджа, ГЕС на

р. Бистриця, Мороени, Саду.

Чорна металургія базується частково на використанні залізної руди, кольорова металургія має велику сировинну базу. Найважливіший сировинний район – область Марамуреш. Тут знаходимо поліметалічні і срібні руди. В західній Румунії – родовища золота, уранової руди, сірчаної ртуті, срібла. В Добруджі – мідного колчедану.

Машинобудування і металопереробка характеризується в таких галузях і областях: виробництво транспортних засобів, тракторів, комбайнів, електроніка. Основні райони машинобудування – м. Бухарест, область Плоєшти, Брашов, Банат, Галац. [17, с.98]

Хімічна промисловість розвивається на базі таких сировинних ресурсів як сіль, природний газ, нафта, деревина, які розміщені в містах Клуж, Фегераш, Тирневени, Вікторія, Бухарест, Брашов, Флорешти, Ясси і т.д. На базі місцевих лісових ресурсів розвинена деревообробна і целюлозно-паперова індустрія. Найбільші райони лісопиляння і переробки – в Муреш-Венг, в області Оліенія, в районі р. Бистриця, у верхній течії р. Прахова.

Одними з найстаріших вважаються текстильна і швейна промисловості. Найбільші їхні центри в Бухаресті, Тимишоарі, Ботошанах, Бакеу і ін. Шкірно-взуттєва і харчова промисловості – досить розвинені галузі, підприємства яких знаходяться в областях Клуж, Банат, Кришана, Бухарест.

4.2 АПК

Добре розвинена харчосмакова промисловість, має багату сировинну базу. Найбільш розвинені м’ясна, цукрова, консервна, молочна, спиртово-горілчана, виноробна галузі. Їхні підприємства розміщені більш менш рівномірно по всій країні.

Найбільш розроблена рівнинна зона – до 90%. Головні райони засівів пшениці – Нижньо-Дунайська і Середньо-Дунайська низовини, Трансільванське плато, рівнини Тиси. Рис вирощується на зрошувальних землях біля Дунаю, цукровий буряк – в південній частині Трансільванського плато, на рівнинах Тиси. Соняшник, тютюн – в областях Бухарест, Ясси, Галац, Брашов, Тимишоара.

Виноградництво і садівництво – старі галузі господарства – розміщені в передгірських районах.

Тваринництво опирається на багату кормову базу пасовиськ, лугів, спеціальних кормових угідь.

Рибне господарство налічує 75% свого улову в дельті Дунаю, 15% - в Чорному морі, 10% - у внутрішніх водах. Основні бази рибальства – Констанца, Журилівка, Суліна, Тулга.

Хороший прибуток країни приносить мисливство. Промислове значення мають пернаті, дикі кабани, кози, лисиці, зайці, вовки, ондатри, олені. На Дунаї – водоплаваюча птиця. [17, с.99]

4.3 Транспорту

У перевезенні великих вантажів найбільше навантаження падає на долю залізничного транспорту і автотранспорту, менше навантаження на річний, морський і найменша доля – на повітряний. Але головну роль у транспортній системі відіграє все ж таки залізничний транспорт. Загальна довжина залізничної колії становить 11 380 км. Залізниці перетинають Карпатські гори в дев’ятьох місцях. Найнапруженішою є лінія Бухарест – Плоєшти – Клуж-Напока. Значною є мережа нафто- і газопроводів.

Автомобільний транспорт розвинений слабо. Так само і внутрішній водний. Дунай і Прут – переважно прикордонні річки, а річки, які стікають з Карпат, непридатні для судноплавства. Найважливішим для Румунії є 150-кілометровий відрізок Дунаю від гирла до портів Галац і Бреїла. Найбільші річкові порти: Галац, Тулга, Чернавода, Оршова і ін. Лінії повітряного зв’язку зв’язують Румунію з багатьма країнами світу.

Втім, значення Дунаю як міжнародної транспортної водної артерії для Румунії велике. Завершення будівництва каналів Дунай – Майн – Рейн (на території Німеччини) і Дунай – Чорне море в Румунії сприятимуть збільшенню транзитних потоків вантажів і пасажирів, зокрема туристів. Канал Дунай – Чорне море завдовжки 50 км з’єднав найкоротшим шляхом порт Констанцу з Дунаєм. Його будівництво завершено в 1984 році. Головним транспортним вузлом країни є Бухарест, дунайськими і одночасно морськими портами – Галац і Бреїла, чорноморським портом – Констанца.

4.4 Сфери послуг

У сфері послуг Румунія розвиває рекреаційну галузь. Найбільш розвиненим в цьому аспекті є узбережжя Чорного моря, воно тягнеться від дунайського рукава Кілія на північ, до місцевості Вама Столітті на півдні. Узбережжя поділяється на дві ділянки – північне, з рельєфом, характерним для дельти і лагуни (між Мусурой і мисом Мідія) і південне, з високим і стрімчастим берегом, затоками і мисами (між мисом Мідія і місцевістю Вама Столітті в границі з Болгарією). У Мангалії і Текиргіолі ширина лінії пляжу досягає 250 м., а в інших місцях від 50 до 200 метрів. Гірськолижний і зелений туризм також є нині для країни пріоритетними галузями. 2/3 Карпатських гір знаходяться на території Румунії. На їхніх схилах розташувалась велика кількість гірськолижних курортів.