Розміщення продуктивних сил Португалії
Міністерство
освіти і науки
України
Київський
національний торговельно-економічний
університет
Кафедра
факультету ресторанно-готельного
та туристичного бізнесу
Курсова
робота
з курсу
“Розміщення продуктивних сил”
на тему:
“Розміщення
продуктивних сил Португалії”
Студента I курсу ФРГТБ
9 групи денної форми навчання
Коштури
Дмитра Івановича
Науковий керівник:
доцент
Гладкий Олександр Віталійович
Київ 2006
План
Ст.
Вступ.
- Короткі відомості про Португалію…………………………………..5
- Передумови і фактори розвитку та розміщення продуктивних сил Португалії:
2.1. Історичні………………………………………………………
2.2. Природні умови РПС країни…………………………………...10
2.3. Демографічні передумови і населення………………………...12
3.
Сучасна галузева структура і
рівень розвитку
3.1. Промисловості……………………………………………
3.2. АПК………………………………………………………………16
3.3. Транспорту……………………………………………………
3.4. Сфери послуг…………………………………………………….20
4.
Особливості розміщення і
5.
Участь Португальської
6.
Проблеми та перспективи
Висновки.
Література.
Вступ
Розміщення продуктивних сил — це галузь науки (теоретична, галузева, регіональна), що вивчає специфічні просторові аспекти прояву економічних законів.
Всебічний аналіз процесів, що відбуваються в економічній і соціальній сферах життя суспільства, глибокі наукові узагальнення сприяють розробці обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на поліпшення територіальної організації виробництва, зокрема, вдосконалення спеціалізації і комплексного розміщення галузей, раціоналізації виробничо-територіальних зв’язків на основі розвинутого обміну. Пізнання законів розміщення продуктивних сил і комплексоутворення дозволяє розкрити додаткові джерела підвищення продуктивності праці, що має неабияке значення для прогнозування розвитку економіки Португалії та її економічних районів.
Актуальність теми полягає в тому, що Португалії належить до найслабших серед країн ЄС, що є результатом невідповідної структури економіки, нерозвиненої інфраструктури та недосконалих технологій.
Об’єктом даної роботи є розміщення продуктивних сил Португалії,а саме трудових ресурсів, розміщення засобів виробництва та засобів праці.
Предметом є вивчення просторової організації продуктивних сил Португалії відповідно до її природних, соціальних і економічних умов та факторів.
Метою роботи є ознайомлення з розміщенням продуктивних сил Португалії, її економікою, історією, культурою, участю країни у міжнародному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.
Завданням роботи є: 1.ознайомлення з передумовами та факторами розвитку і розміщення продуктивних сил країни;
Методами виконання роботи є: 1.аналізу;
У
роботі були використані літературні
ресурси Київського національного
торговельно-економічного університету,
глобальна мережа Інтернет, статистичні
дані.
1. Короткі відомості про Португалію
Португалія розташована на
Острови Мадейра та Азорські - автономні регіони країни. Відстань від континентальної частини країни до Азорських островів - 1500 км, до Мадейри - 650 км. Залежна заморська територія - Макао в Східній Азії неподалік Гонконгу, 20 грудня 1999 року офіційно повернута Китаю, але протягом 50 років зберігатиме статус особливого регіону з власним урядом, законодавством та економікою.
Площа країни дорівнює 92,0 тис. км2, половина якої – це сільськогосподарські угіддя, а 32% - ліси. Північна частина країни характеризується гористою місцевістю, де знаходяться гірські хребти, зокрема: Серра де Герез (1544 м над рівнем моря), Серра де Марао (1415 м над рівнем моря), Серра де Ногвейра (1318 м над рівнем моря), зате на півдні переважають рівнини та височини. Португалія займає бл. 15% усього Піренейського півострова. Узбережжя країни є піщане або скелясте. Велику частину території країни займають гори, які є продовженням іспанських Месет. По країні протікають великі ріки півострова: Дору, Тахо, Гвадіана. Ґрунти в Португалії піщані, сформовані, здебільшого на вулканічних породах, за винятком ґрунтів в долині ріки Тахо, де вони є дуже якісними. Тваринний світ Португалії репрезентують різні ссавці (вовки, кабани, рисі) та птахи, часто можна зустріти також ящірок та хамелеонів. Адміністративний поділ - 2 автономні області: Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 22 округи (distrito), які поділяються на райони (concelho), а ті в свою чергу - на парафії (freguesia).
Райони Лісабона і Порту
Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.
Столиця – Лісабон (Lіsboa), столиця Португалії, головний порт країни, адміністративний центр округу Лісабон. 850 тис. жителів, агломерація Великий Лісабон понад 2 млн. 750 тис. чоловік.
Інші великі міста — Порту (1,3 млн.), Амадора (140 тис.), Коїмбра (75 тис.), Брага (63 тис.).
Адміністративний поділ - 2 автономні області: Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 22 округи (distrito), які поділяються на райони (concelho), а ті в свою чергу - на парафії (freguesia).
Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairro), квартали - на парафії.
Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.
Населення країни складає 10 084 245 млн. чоловік (2002 рік).
В епоху колоніальних завоювань у ХV-ХVІ століттях Португалія була найзаможнішою країною світу. Але, оскільки це багатство не витрачалося на розвиток промисловості і налагодження торговельних зв'язків, до ХІХ-ХХ століть Португалія стала однією з найбідніших європейських держав. Після революції 1974 р. національна економіка була переорієнтована від африканського ринку (йдеться насамперед про колоніальні володіння) до європейського. З 1986 року, коли Португалія вступила в ЄС, становище в країні дещо покращилося.
Однонаціональна країна: португальці (99,1%), бразилійці (0,1%), англійці (0,1%), іспанці (0,1%), американці (0,1%).
Державна мова: португальська.
Віросповідання: католики (94,5%), протестанти (0,6%), євреї (0,1%), мусульмани (0,1%), невіруючі (3,8%).
Неписьменність: 12,6%.
За державним устроєм Португалія — республіка.
Національний прапор - дві вертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5 ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільній лінії.
Герб - срібний щит, на якому хрестом розміщені п'ять блакитних щитів з п'ятьма срібними кулями в кожному, обрамлений червоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною, по бокам - оливкова і дубова зелені гілки, перв'язані пурпурною стрічкою.
Грошова одиниця - євро. (До 2002 року - португальський ескудо). Членство в міжнародних організаціях - Португалія є членом ООН, СОТ, МВФ, ВОЗ, НАТО, ЄС, Організації економічного співробітництва і розвитку.
Національне свято: 10.06 – День Португалії (1580).
Отже, перечитавши лише короткі відомості про країну, вам вже захочеться відвідати її та побачити батьківщину мореплавців та портвейну. Далі я розповім вам детальніше, щоб викликати ще більш позитивні емоції.
2. Передумови і фактори розвитку та розміщення продуктивних сил Португалії:
Розміщення продуктивних сил — це “динамічний стан”, що характеризує їх розподіл за територією відповідно до природних, соціальних та економічних умов та факторів, який визначається особливостями територіального поділу праці певної соціально-економічної формації.
2.1.Історичні
Перші сліди людської діяльності на території сучасної Португалії ставляться до VІІІ тисячоріччя до н.е. У середині першого тисячоріччя до н.е. з народами, що населяли Португалію стали торгувати греки й фінікійці. В ІІІ столітті до н.е. Ганнибал захоплює південну частину Португалії й приєднує її до Карфагена. В І-ІІ століттях Римська імперія поступово встановлює свій контроль над територією Португалії, що стає частиною провінції Лузітанія. Приблизно в ІІІ столітті в містах Португалії починає поширюватися Християнство. ДО V - ІV століть вплив Римської імперії слабшає й більша частина Піренейского півострова виявляється під владою племен вестготів. В 711 році мусульмани вторгаються на Піренеї й захоплюють державу вестготів, під владою християн залишається тільки Астурія на півночі півострова. В X-XІ століттях християни відвоювали в маврів території, що простираються до сучасної Коїмбри.
В 1143 році португальські лицарі проголосили Альфонсо Энрикеша королем Португалії Альфонсо I. В 1147 році Альфонсо захопив Сантарен, а потім і Лісабон. В 1179 році незалежність Португалії була визнана римським Татом, а королівство було взято під заступництво папського престолу. Альфонсо I Энрикеш вважається національним героєм Португалії, як засновник королівства й країни. Протягом двох наступних сторіч португальські королі вели війни з арабами, що закінчилися оформленням наприкінці XІІІ в. сучасних границь Португалії.
В XV столітті починається розквіт Португальської імперії завдяки зусиллям Принца Генрі Мореплавця. В 1418 і 1427 роках португальські мореплавці відкривають Мадейру й Азорські острова й приєднують їх до Португалії. Португальські мореплавці відкрили нові торговельні шляхи в Африку, Індію й на Далекий Схід, де були захоплені колонії. Одним із самих знаменитих мандрівників був Васко ДА Гамору (Vasco da Gama). Найвищого розквіту колоніальна імперія досягла в першій половині XVІ століття. Але в 1581 році король Іспанії Пилип ІІ захоплює престол і Португалія виявляється під владою Іспанії. Голландія й Англія, вороги Іспанії, стають ворогами Португалії, припиняють із нею торговельні відносини й захоплюють більшість колоній.
В 1640 році в Португалії спалахнуло повстання й герцог Жуан Барганский був проголошений королем Португалії Жуаном ІV. Йому вдалося укласти союз із Англією, відновить торговельні відносини й вигнати Голландців із Бразилії, установивши повний контроль над країною. В 1700-1713 роках Португалія брала участь у війнах за Іспанську спадщину, але не одержала від цього ніяких вигід. На початку XVІІІ століття в Бразилії відкривають спочатку родовища золота, а потім і алмазів. Це дозволило займатись наукою і мистецтвом, розвивати торгівлю.
1
листопада 1755 року Лісабон був
майже повністю зруйнований
До кінця XVІІІ століття золоті родовища Бразилії стали висихати, і торгівлю не вдалося пожвавити за рахунок інших товарів. Після приходу до влади Наполеона й погрози захоплення країни, королівська родина в 1807 році бігла в Бразилію й до 1820 року правила Португалією з колонії. Протягом XІX століття економіка Португалії слабшала, суспільство переймалося республіканськими ідеями.
В 1910 році після революції Португалія була проголошена республікою. Демократичний розвиток країни був перерваний в 1926 році військовим переворотом. В 1932 році до влади прийшов Антоніо Салазар, що правил країною до своєї смерті в 1968 році. 25 квітня 1974 молоді прокомуністичні настроєні офіцери зробили безкровний військовий переворот. У країні почалися демократичні реформи. 2 квітня 1976 року була прийнята конституція, у якій проголошувався державний лад, заснований на демократичних принципах з елементами соціалізму й побудова безкласового суспільства. В 1986 році Португалія вступає в Європейський Союз, що послужило стабілізуючим фактором для економіки. В 1989 році прийняті виправлення до Конституції, у ній метою проголошена побудова "вільного й справедливого суспільства, що проявляє турботу про ближнього". В 1999 році Португалія входить у Європейський Валютний Союз і в зону Євро.
2.2.Природні умови РПС країни
Рельєф місцевості. Природні умови — це об’єкти і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил не приймають безпосередньої участі у виробничому процесі, але впливають на розселення людей та первинну спеціалізацію територій.
На території Португалії чітко виділяються долини рік Дору (Дуэро) і Тежу (Тахо). У верхніх плинах вони вузькі й глибоко врізані, нижче за течією розширюються й біля берега Атлантичного океану переходять у плоскі низовині. По цих ріках проходять природні границі п'яти із шести географічних областей країни. У той же час границя між Португалією й Іспанією майже ніде не сполучена із природними рубежами.
Рельєф провінцій Минью на заході й Траз-уш-Монтиш і Алту-Дору на сході, розташованих до півночі від р.Дору, пересічний, гірський. Провінція Бейра, що простирається від р.Дору до верхньої ділянки р.Тежу, за винятком прибережної рівнини, теж зайнята горами. У її центральній частині перебуває вища крапка Португалії - гора Эштрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'ях р.Тежу (провінція Рибатежу) і в прибережній зоні до півночі й півдня від столиці країни Лісабона відносяться до провінції Эштремадура. До сходу й півдня від її простирається провінція Алентежу, з м'яким горбкуватим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарви, подібні зі средземноморською зоною Північної Африки природними умовами.
Ґрунти Португалії в основному піщані кислі, що сформувалися переважно на вулканічних породах. Виключення становлять родючі суглинні ґрунти алювіальної рівнини в низов'ях р.Тежу. На території Португалії виділяють трохи сейсмічно активних зон, самі великі з них перебувають в Алгарви, Минью й біля Лісабона.
Клімат. У Португалії, що має вплив Атлантичного океану, клімат помірний средземноморський. Можна відокремити кілька кліматичних районів: північно-західний з рясними дощами, м'якою зимою й коротким літом; північно-східний з більше тривалою, холодною, сніжною зимою й жарким літом, і південний з дефіцитом опадів, тривалим жарким і посушливим літом і м'якою зимою. У Лісабоні вологість повітря низька, а середні температури коливаються від 10° С у січні до 23° С у серпні. Середня річна кількість опадів становить 700 мм.
Рослинний і тваринний світ. Природна рослинність Португалії, хоча й сильно змінена людиною, відбиває перераховані кліматичні особливості. Там, де переважає океанічний вплив, удосталь росте сосна. На північному й центральному узбережжі вона утворить значні лісові масиви, у деревному ярусі яких зустрічається також португальський дуб (Quercus lusіtanіca), а в чагарниковому - рокитник. В областях із тривалим, жарким і посушливим літом поширені корковий і кам'яний дуби.
Ліс покриває 1/5 території Португалії; майже половина з них хвойні, переважно соснові. Приблизно 607 тис. га займають насадження коркового дуба. Португалія поставляє половину світової продукції коркової кори. Швидко розширюється площа плантацій евкаліптів, що відрізняються швидким ростом; це найважливіше джерело сировини для целюлозно-паперової промисловості. Ліс має важливе значення для економіки й зовнішньої торгівлі Португалії.
Із тварин у країні зустрічаються види, типові для Центральної Європи (рись, дикий лісовий кіт, вовк, лисиця, кабан, ведмідь, різні гризуни), а також представники північно-африканської фауни (генетта, хамелеон і ін.). Португалія розташована на одному з головних шляхів міграцій перелітних птахів, тому тут зустрічаються багато видів пернатих. У прибережних водах водиться більше 200 видів риб, у тому числі промислових, серед них сардини, анчоуси й тунці.
2.3.Демографічні передумови і населення
Населення — це сукупність людей, які живуть на всій земній кулі або в межах конкретної території.
Населення Португалії на 90 % складається з корінних португальців. Чисельність населення Португалії віддавна залежала від еміграції, що почалася в епоху Великих географічних відкриттів, коли португальці стали розселятися по всіх континентах. Еміграція триває й тепер основна причина - слабкий розвиток продуктивних сил країни. Перепису населення, починаючи з 1890 року, проводилися кожні 10 років. До початку 20 в. чисельність населення становила 5 млн. чіл, в 1950 р. - 8,5 млн., в 1960 р. - 8,9 млн., в 1970 р. - 8,5 млн., в 1980 р. - близько 10 млн., в 2005 р. – 10,56 млн. чоловік.
За 1900 -1980 р. народжуваність скоротилася приблизно в 1,5 рази, а смертність удвічі - відповідно з 30 чоловік на 1000 до 18,4 і 20,3 чіл до 9,6. У післявоєнний час природний приріст залишався досить високим, приблизно 12-15 чіл. На 1000 жителів і хоча він трохи знизився в 70-тых роках, все-таки він був чи ледве не у двоє більше, ніж у середньому по Європі: в 1960 р. - 12,6 чіл., в 1970 р. - 8,7 чіл., в 1978 р. - 7,3 чіл., в 1980 р. - 8,8 чіл.
За післявоєнні роки Португалію покинуло близько 1 млн. жителів. Щорічно із країни виїжджає від 20 тис. до 80 тис. чіл. Приріст населення Португалії (з урахуванням зовнішньої міграції) в 1950 - 1978 р. у середньому за рік був усього 0,5%, причому в середині 1960-х років чисельність населення навіть скоротилася(в основному через еміграцію, що поглинула частина природного приросту). У різних районах країни рівень відтворення населення не однаковий - на півночі він вище, ніж на півдні.
Демографічні наслідки постійної еміграції населення для країни досить серйозна. Вона негативно позначається не тільки на приросту населення, але й підсилює, наприклад, диспропорції в його вікову та статеву структуру (серед емігрантів переважають чоловіки в працездатному віці). Традиційно зложилося так, що основний потік емігрантів направлявся в Південну Америку (Бразилію, Венесуелу, Аргентину) і в США.
З середини 1960-х років вікова традиція різко порушилася - головний потік португальських емігрантів направився в економічно розвинені капіталістичні країни Європи, головним чином у Францію й Німеччину. Однак у другій половині 70-х років еміграція в Америку знову стала переважати, щоправда, португальці здебільшого стали виїжджати в США й Канаду й менше - у Бразилію й інші країни Південної Америки.
Полова структура населення Португалії мало чим відрізняється від інших капіталістичних країн Європи: дані перепису населення за останні 100 років показують чисельну перевагу жінок. Наприкінці 90-х років на 111 жінок доводилося 100 чоловіків.
У віковому складі населення існує тенденція до збільшення частки старших віків від 65 років і більше. Середня тривалість жінок становить 72 року, чоловіків - 65 років (1994 р.).
Середня густина населення - близько 113 осіб на кв. км. Рівень народжуваності (на 1000 осіб) - 12. Рівень смертності (на 1000 осіб) - 10.
У 1999 році зафіксовано зниження чисельності населення - 0,13%, а в 2000-му, навпаки, зростання - 0,18%.
Міське населення у 1998 році становило 61% порівняно з 29% у 1980-му.
Вікова
структура населення (2000 р.):
0-14 років - 17%,
15-64 роки - 68%,
більше 65 років - 15%.
Населення країни мононаціональне, 99% становлять португальці. На Пірінейскому п-ові здавна осідало багато народів. Самі древні мешканці - ібери - були низькорослими й смаглявими. Протягом сторіч вигляд португальців формувався під впливом кельтів, фінікійців, греків, римлян, арабів, а також німецьких племен, зокрема вестготів і алеманів.
Португалія по своїй історії й традиціям є римсько-католицькою країною; майже 94% її жителів сповідають католицизм. Однак церква відділена від держави й не одержує від нього прямої фінансової підтримки. Менш 1% жителів - протестанти. У Лісабоні й Порту є іудейські громади (200 тис. чоловік). Близько 5% жителів країни визнають себе атеїстами.
- Сучасна галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу країни:
Економіка
являє собою сукупність всіх видів
господарської діяльності людини на
певній території. Ії також називають
господарством. Галузева структура господарства
країни формується під впливом природно-географічних,
соціально-економічних та історичних
умов.
3.1.Промисловості
По темпам роста промислового виробництва в 60-70 роки Португалія випередила багато капіталістичних країн Європи. Однак за рівнем розвитку індустрії вона продовжує займати одне з останніх місць серед західноєвропейських країн. Португальська промисловість характеризується слабким розвитком власної науково-дослідної бази. Їй властива низька продуктивність праці, що в більшій мері зв'язано в перевагою дрібною, кустарною або оснащених примітивною технікою підприємства.
Три чверті всіх виробничих потужностей Португалії зосереджені в двох промислових районах: Лісабон-Сетубал на півдні і Порто-Брага-Авейру на півночі країни. У районі Лісабон-Сетубаль діють підприємства нафтопереробної, хімічної, сталеливарної, автомобілебудівної, електронної, целюлозно-паперової, харчової промисловості, з виробництва будматеріалів. На півночі переважає легка промисловість: Порто виробляє текстиль, взуття, меблі, вино, Авейру - целюлозно-паперові вироби і вироби з дерева, Брага - одяг, електроніку, споживчі товари. Третя промислова область розташована за 140 км. на південь від Лісабона в місті-порту Синіше - тут зосереджені паливні електростанції.
Основи португальської
Португалія порівняно бідна
В останнє десятиліття