Розрахунково-практичні аспекти здійснення митного оформлення крекерів

     ЗМІСТ

     ВСТУП…………………………………………………...………………

     РОЗІДЛ 1. Теоретичні засади формування митної системи України  щодо борошняних кондитерських виробів

1. Сучасний стан експортно-імпортної політики України щодо борошняних кондитерських виробів……..…………………..……..
2. Нормативне обґрунтування та класифікація борошняних кондитерських виробів при переміщенні через митну територію України…………………………………………………………….… 
3. Порядок митного контролю крекерів при переміщенні автомобільним транспортом…………………………………………
4. Мета та завдання практичної частини………………………………

      РОЗДІЛ 2.Розрахунково-практичні аспекти  здійснення митного оформлення крекерів

2.1 Об’єкт  та перелік нормативних документів…………………………

2.2 Особливості  митної експертизи крекерів:

       2.2.1 Постановка, методи і методика  проведення експертизи……..

       2.2.2 Документальне оформлення митної  експертизи……………

2.3 Порядок  митного оформлення крекерів…………………..

            2.3.1 Нарахування та стягнення  митних платежів……………….

       2.3.2 Документальне оформлення крекерів…………….

Висновки та пропозиції

Список літератури  
 
 
 
 

     ВСТУП

     Світовий  розвиток зовнішньо-економічних зв’язків, і як наслідок - значне збільшення зовнішньоторгівельних  потоків,  стали причиною тому,  що митниці, розташовані вздовж державних  кордонів, стали не спроможні здійснювати  митне оформленення вантажів, що перетинають кордон.

     Тож у визначній кількості цим  займаються внутрішні митниці, розташовані  в межах митної території країни.

     Таке  переміщення місця митного оформлення в "тил" митної території поставило  перед  митними органами задачу дотримання митного законодавства на етапі переміщення  товару  від кордону до внутрішньої митниці,  де  і здійснюється остаточне митне оформлення вантажів. 

     Таким чином, службові особи митниці зобов’язані  вжити заходів для забезпечення  виконання діючого законодавства в період перебування товарів під так званим митним контролем. Ці заходи повинні гарантувати збереження вантажів та транспортних засобів, сприяти дотриманню в незмінному стані всіх основних якісних та кількісних характеристик товарів, та запобігати здійсненню будь-яких незаконних  дій у відношенні до об"єктів, що переміщуються під митним контролем.

     Проходження митного контролю є необхідною, але  не достатньою умовою завершення митного  оформлення (окрім митного контролю, товари та предмети, що переміщуються через митний кордон України, можуть підлягати також санітарному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному та екологічному контролю.[1]

     До  форм митного контролю належать: перевірка  документів, необхідних для такого контролю, митний огляд (огляд транспортних засобів, товарів та інших предметів, особистий огляд), переогляд, облік предметів, які переміщуються через митний кордон України. Можливі також інші форми контролю, якщо вони не суперечать законам України.

     До  обов"язків підприємств, а також громадян, що переміщують через митний кордон України товари та інші предмети, належнить надання митниці необхідні для митного контролю документи.  Перелік та порядок подання документів, необхідних для контролю визначаються Державним митним комітетом України відповідно до законодавства України про митну справу, Митного кодексу України та інших законодавчих актів України.

     Згідно  до статті 85 Митного кодексу України  вантажі, які переміщуються через  митний кордон України, до завершення митного оформлення можуть зберігатися підприємством або митницею, причому підприємства можуть зберігати вантажі тільки з дозволу митниці та під її контролем. За перебування вантажів під митним контролем митниця справляє з власника вантажів збір у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Цей збір за перебування вантажів під митним контролем справляється незалежно від місцезнаходження вантажів та сплати митного збору за зберігання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     РОЗІДЛ 1

     Теоретичні  засади формування митної системи України  щодо борошняних кондитерських виробів

1. Сучасний стан експортно-імпортної політики України щодо борошняних кондитерських виробів

Кондитерські  фабрики нарощують обсяги виробництва, покращують і розширюють асортимент, але купівельна спроможність нашого населення, на жаль, не збільшується. Тому кондитери активно шукають зарубіжні ринки збуту.

     Останніми роками змінюється структура виробництва і споживання кондитерських виробів. З одного боку, підприємства усе більш орієнтуються на західний ринок: купують високоякісні імпортні лінії і технології, багато уваги приділяють розробці упаковки. Можна стверджувати, що сьогоднішні вироби значно відрізняються за якістю в кращу сторону. І з першого погляду може здатися, що смаки споживачів формують виробники що орієнтуються на європейську якість.

        Асортимент розширився, і з'явилися продукти з абсолютно новими для нас добавками - такими, як кокос, мак, цукати і інші.

      Основною  країною, в яку Україна експортує  солодощі, сьогодні являється Росія. Але оскільки росіяни мають намір виключити кондитерські вироби з переліку товарів вільної торгівлі, то незабаром нам можуть знадобитися альтернативні ринки збуту. Не виключено, що підприємства звернуть свою увагу на європейські країни, Середньої Азії, Близького Сходу. Окрім російського ринку українська продукція вже дещо просунулася на ринки Казахстану і прибалтійських країн.

      Частка  експорту поступово знижується. Падіння  відбулося за рахунок скорочення постачань у Росію. Сприяло зменшенню  обсягів експорту перенесення найбільшими  кондитерськими виробниками України виробничих потужностей безпосередньо в Росію, що значно знизило як транспортні витрати,так і експортні ризики.

      За  даними Держмитслужби, минулого року ми експортували 220,2 тис. т кондитерських  виробів на суму 170,7 млн. USD. У частки експорту  борошняних кондитерських виробів - 31,6 тис. т

      Основним  експортером є "Укрпроминвест  Кондитер" - 34% усього українського експорту. Основним ринком збуту для фабрик концерну, як і для усіх українських  експортерів, являється Росія (питома вага експорту більше 90%), але продукція також поставлялася в Молдову (близько 5%) і Ізраїль (близько 2%). У незначних об'ємах здійснювалися постачання в Казахстан, Туркменістан, Німеччину, США і Естонію[2].

      Що  стосується імпорту, то на тлі експорту він виглядає зовсім незначним. І в цьому, звичайно, величезна заслуга вітчизняних виробників, які зуміли відвоювати власний ринок. В Україну, як правило, завозиться елітна продукція з Німеччини, Угорщини, країн Прибалтики і з Росії. За даними Держмитслужби, в 2006 р. ми імпортували 12 тис. т кондитерських виробів на суму 24,71 млн. USD. Причому доля імпортних виробів на внутрішньому ринку постійно зменшується.

      Збільшується  імпорт борошняних виробів, який минулого року склав 3,3 тыс. т.

      Особливе  місце в імпорті посідають вироби преміям – класу, тобто дорогі високоякісні ексклюзивні вироби в оригінальній упаковці – різноманітні борошняні вироби. Доцільність їх наявності на ринку пов’язана з необхідністю забезпечення сталого задоволення потреб споживачів певного сегмента ринку, а також гідного суперництва для вітчизняних виробників. Хоча зростання імпорту у цьому секторі не передбачається, але високоякісні вироби завжди  мають бути на українському ринку.

      Незважаючи  на успішний розвиток підприємств, фахівці  відмічають, що на ринку ще повністю не зайняті усі сегменти, не так широкий асортимент продукції для діабетиків і практично відсутні спеціальні вироби для спортсменів.

      Кондитерська  галузь України протягом останніх років  розвивається досить динамічно зі сталою тенденцією до зростання, що пов’язано лише зі збільшенням споживання ринків збуту. Час діяльності в ринкових умовах не був марним для кондитерських підприємств: вони багато чому навчилися і набули великого досвіду, кондитерський ринок став одним із найпрофесійніших у країні .Більшість підприємств довела свою спроможність успішно конкурувати в умовах вільного ринку з відомими світовими компаніями. Але у майбутньому на них чекає новий рівень – більш жорстка конкурентна боротьба у зв’язку зі вступом України до Світової організації торгівлі.

      Таким чином, в Україні значно переважає  експорт, хоча його частка поступово  знижується. Що стосується імпортування товару, воно зовсім незначне, так як вітчизняні виробники зуміли відвоювати власний ринок[2].

     1.2 Крекери – як об’єкт переміщення через митну територію України

     Крекери як об’єкт переміщення через митний кордон України розглядаються митними  органами за класифікаційними ознаками Товарної Номенклатури зовнішньоекономічної діяльності і УКТЗЕД, що в залежності від коду є базою визначення розмірів ставок мита та інших видів митних платежів. Основою класифікації Товарної Номенклатури ЗЕД (УКТЗЕД) є такі класифікаційні ознаки, як похідна сировина та призначення (функціональні властивості), що сформовані фасетним методом.

     Борошняні кондитерські вироби відноситься до переліку товарів обов’язкової сертифікації[3].

     Борошняні кондитерські вироби віднесені до  розділу IV групи 19 УКТЗЕД – «Готові продукти із зерна, зернових культур, борошна, крохмалю або молока; борошняні кондитерські вироби».   
 
 
 

     Пояснення до товарної позиції 1905:

      Таким чином, код УКТЗЕД крекерних виробів  є базою для визначення розмірів ставок мита. В даному випадку ставка мита складає 10% за кодом -  1905 90 45 00 - УКТЗЕД(Додаток С).

           1.3 Порядок митного контролю борошняних кондитерських виробів

           1.3.1 Технологічна  схема митного  контролю крекеру

     Особливості проведення митного контролю автомобільних  транспортних засобів визначені  типовою технологією здійснення митного контролю при переміщенні суб’єктами зовнішньо-економічної діяльності товарів, транспортних засобів через автомобільний пункт пропуску через державний  кордон України (наказ ДМСУ від 13.04.2000 р.№ 212).

     За  наявності обґрунтованих причин посадовою особою підрозділу митниці  на кожному з етапів митного контролю може бути відмовлено перевізнику, експедитору або особі, уповноваженій на декларування, у пропуску товарів і транспортних засобів на митну територію України. У разі відмови в пропуску виписується картка відмови в пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів згідно зі встановленим порядком[4].

     Митний  контроль в автомобільному пункті пропуску здійснюється в чотири етапи.

     Перший  етап - попередні операції.

     Перевізником, експедитором, особою, уповноваженою  на декларування, посадовій особі митного підрозділу в пункті пропуску подаються документи на товари, транспортні засоби та інші предмети. Посадовою особою митниці проводять такі дії:

• перевірка комплектності поданих документів;
• реєстрація документів;
• на товаросупровідних і товаротранспортних документах поставляються відбитки штампа «Під митним контролем»;
• загальний огляд транспортного засобу;
• у разі потреби старший зміни митного підрозділу в пункті пропуску організовує звірення товаросупровідних і товаротранспортних документів з даними обліку митного органу суміжної держави.

     За  наявності в інфраструктурі пункту пропуску вантажних автопортів, терміналів, інших територій митний контроль здійснюється в зонах митного  контролю, визначених на цих територіях. Переміщенні транспортних засобів з вантажами із зони митного контролю безпосередньо в пункті пропуску в зону митного контролю авто порту або у зворотному напрямку здійснюється під контролем митниці.

     Митний  контроль не завантажених транспортних засобів проводиться безпосередньо в пункті пропуску без використання авто порту.

     Відповідальність  за збереження та недоторканність вантажу  перед митницею несе перевізник. У  разі розміщення товарів на складах  автопорту – керівник цього складу.

     Другий  етап – аналіз документів та здійснення митного контролю.

     Посадовою особою підрозділу митниці здійснюється перевірка ТСД, ТТД та інших документів, у тому числі дозволів інших державних  органів.

     Перевіряється наявність інформації про переміщувані товари, транспортні засоби та інші предмети в Єдиній автоматизованій системі Держмитслужби України і проводиться митний контроль.

     Рішення про потребу у здійсненні митного  огляду товарів і транспортних засобів, які перебувають під митним контролем, приймає старший зміни митного  підрозділу в пункті пропуску з урахуванням попереднього аналізу ТСД, ТТД та інших документів., у тому числі і дозволів інших державних органів на переміщення товарів і транспортних засобів, аналізу можливих порушень митних правил або контрабанди згідно з інформацією про переміщувані товари, транспортні засоби. Митний огляд завершується оформленням Акта про митний огляд встановленого зразка.

     Схему будови вантажного автомобіля та напівпричепа для проведення митного огляду.

     Третій  етап – здійснення контролю суміжними  службами.

     Переміщення через пункт пропуску товарів  і транспортних засобів, що підлягають санітарно – епідеміологічному, ветеринарному, фіто санітарному, радіологічному, екологічному та іншим видам контролю, завершується за умови позитивних висновків  служб, що здійснюють уі види контролю. Результати такого контролю відображаються у вигляді відміток державних інспекторів цих служб у картках контролю та у відповідних документах.

     У пунктах пропуску для автомобільного сполучення відповідно до нормативно – правових актів та міжнародних договорів України посадовою особою Служби міжнародних автомобільних перевезень Міністерства транспорту України здійснюється контроль руху автотранспорту якому підлягають вантажні автотранспортні засоби, автобуси та мікроавтобуси.

     Посадова  особа митниці на підставі поданих документів та згідно з Порядком справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон ( ПКМУ від 24.10.2002 р. №1569) визначає види контролю, які необхідно здійснити, та видає примірники потрібних документів для здійснення зазначених видів контролю перевізнику, експедитору або особі, уповноваженій на декларування.

     У разі відмови в пропуску через  державний кордон України транспортних засобів, товарів у зв’язку з  не проходженням контролю інших контрольних  служб відмову складає відповідна контрольна служба, про що для вжиття відповідних засобів обов’язково інформуються інші контрольні органи і служби, контроль  яким на час відмови було здійснено.

     Четвертий етап – завершення митного контролю.

     Після завершення контролю суміжними службами посадові особи митниці здійснюють нарахування та справляння єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон України(Додаток Е).

     Єдиний  збір справляється одноразово, незалежно  від режиму переміщення, з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників визначених у ст.5 ЗУ «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» за єдиним платіжним документом .

     Єдиним  збором обкладаються:

• автобуси;
• вантажні автомобілі з/або без причепа;
• тягачі з/або без напівпричепа;
• контейнери, що переміщуються на автомобілі.

     Єдиний  збір складається:

• з плати за здійснення передбачених законом видів контролю вантажу і транспортного засобу ;
• плати за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами;
• додаткової плати за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

     Розрахунки  збору за проїзд автомобільними дорогами надаються посадовою особою СМАП. У разі відсутності представників СМАП у пункті пропуску нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами здійснюється посадовою особою митниці.

     За  відсутності зауважень при митному  оформленні вирішується питання  пропуску товарів, транспортних засобів  на митну територію України. Здійснюється реєстрація документів у відповідних журналах реєстрації та занесення відомостей про пропущені на митну територію України або за її межі товари, транспортні засоби та інші предмети до Єдиної  автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

     Завершується  оформлення документів проставленням  на них відбитків особистого митного  забезпечення.

     За  рішенням керівника митного органу або його заступника, якщо є підстави вважати, що товари і транспортні  засоби  переміщуються через митний кордон  України з порушенням законодавства, може бути здійснено переогляд товарів і транспортних засобів. Після завершення переогляду накладаються митні забезпечення.

     У встановлених випадках оформляються документи  контролю за доставкою товарів, транспортних засобів у митниці призначення.

     Документи повертаються перевізнику, експедитору, особі, уповноваженій на декларування, під особистий підпис у журналі  реєстрації.

     У справах митниці залишаються  оригінали документів, що були підставою  для переміщення товарів через митний кордон України. У разі неможливості вилучення оригіналів документів у справах митниці залишаються їхні ксерокопії.

     Контроль  транспортного засобу, товарів вважається закінченим. Якщо в супровідних документах на транспортний засобів, товари проставлено відповідні відмітки митних органів[4].

     1.3.2 Документи, необхідні при митному контролі

     Особи, які переміщують товари і транспортні  засоби через митний кордон України  чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

     Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України  відповідно до цього Кодексу.

     Правоохоронні органи України, фінансові установи, податкові та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства  України на запити митних органів  або за власною ініціативою інформують митні органи про наявні в них  відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

     Подання митним органам документів та відомостей, необхідних для здійснення митного  контролю покладається на осіб, які  переміщують товари і транспортні  засоби через митний кордон України  чи провадять діяльність, контроль за якою покладено на митні органи.

     Конкретні випадки, що передбачають таке подання  передбачені нормами статті 54 цього  Кодексу.

     Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю й порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Як правило такі переліки містяться в Типових технологічних схемах пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників, передбачених статтею 40 цього Кодексу. В залежності від способу переміщення товарів, їх характеру, кількісних та вартісних розмірів, мети переміщення і таких інших факторів митним органам можуть подаватись різні документи. Основне правило, яке при цьому діє полягає в тому, що такому поданню підлягають усі документи та відомості необхідні для здійснення, у передбаченому обсязі, митного контролю[5].

     Документи, обов’язкові для подання:

     1.Митна  декларація.(Додаток О)

     2.Автотранспортна  накладна(Додаток І)

     3.Зовнішньоекономічний  договір.

     4.Рахунок  (Invoice) або інший документ, який визначає вартість товару.

     Документи, необхідність подання яких визначається нормативно-правовими актами Держмитслужби  з урахуванням мети переміщення, виду транспорту, характеру товару, способів розрахунку та інших факторів, що впливають на митні процедури:

1. Декларація митної вартості (подається у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України)
2. Декларація про встановлені виробником або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари
3. Облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності або її копія, завірена цим суб’єктом(Додаток П)
4. Лист про погодження (подається підприємством, розміщеним поза зоною діяльності митного органу)
5. Документ контролю за доставкою товарів
6. Документи про надання фінансових гарантій
7. Ліцензія митного перевізника
8. Книжка МДП, книжка АТА, книжка СPD
9. Свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення товарів під митними печатками і пломбами(Додаток Ж)
10. Акти приймання-передачі (електроенергії, газу, нафти, аміаку тощо)
11. Посередницький договір
12. Документ на право провадження митної брокерської діяльності
13. Документи, що використовуються для визначення митної вартості товарів
14. Документи, що визначають країну походження товарів
15. Документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД
16. Платіжні доручення, касові ордери, що підтверджують сплату податків і зборів (обов’язкових платежів)
17. Векселі (відповідно до законодавства)
18. Документи, що підтверджують право на застосування до товарів пільгового режиму оподаткування
19. Документи, що підтверджують право розпорядження, володіння чи користування товаром та/або транспортним засобом
20. Заява підприємства для здійснення митного оформлення товарів (у спрощеному порядку, для розміщення їх у митні режими, для подання тимчасової, неповної, періодичної митної декларації)
21. Документи, які відповідно до законодавчих актів видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України