Розрахунок потрібної кількості свиноматок

Міністерство  аграрної політики України

Харківська  державна зооветеринарна академія

Кафедра технології тваринництва ім. М. Д. Потьомкіна 
 
 
 
 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

з курсу «Технологія  виробництва продукції  свинарства» по темі «Технологія виробництва  свинини» 
 
 
 
 
 
 

                                      Виконавець: студентка 4 курсу 1 групи

                                      технологічного факультету

                                      Бучковська Кристина Дмитріївна

                                      Керівник: Герасімов  В. І. 
 
 
 
 
 

ХАРКІВ  – 2011

    Зміст

  1. Індивідуальне завдання № 2       3
  2. Вступ           5
  3. Роль свинарства в вирішенні м’ясної проблеми    7
  4. Утримання, особливості годівлі та експлуатації кнурів-плідників    12
    1. Годівля кнурів-плідників               12
      1. Потреба кнурів в поживних речовинах та енергії          12
      2. Норми годівлі та раціони для кнурів                     12
      3. Техніка годівлі кнурів               13
    2. Утримання кнурів-плідників               14
    3. Експлуатація кнурів-плідників              15
  5. Технологічна схема виробництва              17
  6. Розрахунок потрібної кількості свиноматок             18
  7. Розрахунок потрібної кількості кнурів-плідників            19
  8. Розрахунок кроку ритму                20
  9. Розрахунок  розмірів технологічних груп свиней різних статевовікових категорій                21
  10. Розрахунки зоотехнічних показників і описування технологічних процесів по дільницях промислового комплексу            23
  11. Розрахунок потреби в кормах для комплексу з метою оптимальної годівлі свиней                  28
  12. Висновки та підсумкові показники по комплексу            32
  13. Список літератури                 36
 
 
 
 
 
 
 
  1. Індивідуальне завдання № 2
  2. Об’єм виробництва – 16 тис. ц. живої маси.
  3. Тривалість холостого стану свиноматок – 15 днів.
  4. Кількість аварійних опоросів – 10%.
  5. Період умовної поросності – 30 днів.
  6. Опоросів від свиноматки за рік – 2.
  7. Багатоплідність свиноматок – 9,1 поросят.
  8. Питома кількість неплідних парувань – 20%.
  9. Відхід поросят до двохмісячного віку – 9,4 %.
  10. Тривалість підсисного періоду – 45 днів.
  11. Середня жива маса поросят в 60 днів – 16,6 кг.
  12. Середньодобовий приріст підсвинків в період дорощування – 300 г.
  13. Санітарний брак підсвинків в період дорощування – 3,9 %.
  14. Середня жива маса 1 голови при бракуванні – 23 кг.
  15. Середня жива маса 1 голови при постановці на відгодівлю – 36 голів.
  16. Середньодобовий приріст молодняка на відгодівлі – 500 г.
  17. Санітарний брак (вимушений забій) молодняка на відгодівлі – 2,9 %.
  18. Середня жива маса 1 голови при вибракуванні – 62 кг.
  19. Середня жива маса відгодованого поголів’я – 98 кг.
  20. Середня жива маса свиноматок при здачі після бракування і відгодівлі – 200 кг.
  21. Середня жива маса кнурів при здачі на м’ясокомбінат – 260 кг.
  22. Рівень бракування технологічного стада кнурів і свиноматок – 30 %.
  23. Постановка поросних свиноматок у свинарник маточник – при досягненні 110 днів поросності.
  24. Після відлучення поросят тримати у свинарнику-маточнику до досягнення віку не менше – 60 днів.
  25. Свинарник-маточник – 80 станків із двох ізольованих секцій по 40 станків.
  26. Свинарник для утримання підсвинків двох-чотирьох місячного віку на 1200 голів з трьох ізольованих секцій по 400 голів.
  27. Свинарники-відгодівельники – на 1000 голів із трьох секцій по 333 голови.
  28. Свинарник для холостих і поросних свиноматок на 500 голів.
  29. Пункт штучного запліднення поєднаний з курником.
  30. Рівень концентрованих кормів в раціоні – 70 %.
  31. Урожайність: зернові – 38 ц/га; соковиті – 410 ц/га; трава – 215 ц/га; сіно та трав’яна мука – 38 ц/га; кукурудза на силос – 350 ц/га.
  32. Осіменіння свиноматок – штучне.
  33. Об’єм еякуляту – 250 мл.
  34. Об’єм робочої сперми – 150 мл.
  35. Режим використання кнурів – 1 раз в 4 дні.
  36. Ступінь розбавлення сперми – 1:5.

 

    2. Вступ

    Реалії  ринкової економіки диктують необхідність підвищення ефективності виробництва  продукції тваринництва шляхом запровадження  прогресивних енерго- і ресурсозберігаючих технологій і освоєння інших елементів  конкурентоспроможного виробництва  того чи іншого виду продукції. В реалізації програми стабілізації розвитку тваринництва та забезпечення населення країни високоякісним  м'ясом і м'ясопродуктами пріоритетна  роль відводиться свинарству.

    Свинарство  в Україні завжди було провідною  галуззю тваринництва. Але за останні  десять років поголів'я свиней зменшилось в 2,3 рази, продуктивність поголів'я  на 25%, а виробництво свинини скоротилося  майже втричі, значно знизились показники  економічної ефективності і свинарство стало збитковим. Тому постає питання  наукового обґрунтування напрямів збільшення виробництва свинини  та пошуку шляхів підвищення його економічної  ефективності. Актуальність проблеми обумовлюється кількома чинниками: важливістю розвитку свинарства в сільськогосподарських  підприємствах усіх форм власності  як стабільного джерела надходження  коштів, об'єктивними потребами людей  у споживанні м'ясних продуктів, забезпеченням харчової та легкої промисловості  сировиною та розширення експортного  потенціалу м'ясного підкомплексу.

    Питання теорії і практики ефективного свинарства знайшло своє відображення в працях зарубіжних авторів (Бач Р., Вернон Б., Коттаг С., Фовлер Т., Чамберс Дж.). Вагомий  внесок в дослідження проблеми підвищення економічної ефективності свинарства зробили відомі вітчизняні вчені: Добринін В.А., Зимовець В.Н., Зубець М.В., Овсянніков А.І., Поліщук М.П., Радченко О.П., Рудий  М.М., Руснак П.П., Сєміусов П.М., Топіха І.Н., Шпичак О.М. та інші. Але багаторічне  вивчення даної проблеми проводилося  в дореформований період аграрного  сектору економіки. Саме тому важливим є її вирішення в реформованих господарствах з огляду на умови  ринкового середовища.

    На  сучасному етапі для підвищення економічної ефективності інтенсифікації галузі основну увагу необхідно  надати вдосконаленню селекційно-племінної  роботи та впровадженню її досягнень  у товарні стада господарств, зміцненню виробничого потенціалу племінних господарств, подальшому вдосконаленню економічних взаємовідносин та формуванню ринку племінної продукції.

 

    3. Роль свинарства в вирішенні м’ясної проблеми

    У розвитку АПК України, галузь свинарства відіграє важливу роль. Виробництво  свинини вважають однією з най  рентабельніших галузей сільського господарства, що швидко окупаються. Порося до товарної ваги доростає за 6-8 місяців, а теля – за 18.

    Не  зважаючи на те, що виробництво свинини  загалом по Україні має, за даними Держкомстату, відносно низький показник рентабельності, середня рентабельність виробництва м’яса свинини в 2008 році в Україні становила +5-6%. Передові підприємства галузі мають доволі високий позитивний результат, що підкреслює важливість інвестицій.

    Необхідно зазначити, що досвід свинарства в країнах  Європи та США свідчить про можливість ефективного ведення цієї галузі.Основою  для цього є законодавчо-державна та інвестиційна підтримка, підвищення продуктивності існуючих та новостворених  порід тварин на основі використання нових біологічних методів, інтенсивних  ресурсозберігаючих технологій та ефективного  використання кормів.

    Одним з напрямків вирішення сучасних проблем АПК є налагодження аграрного  виробництва, що є головним показником розвитку сільського господарства в  інтересах села і держави.

    Темпи розвитку галузі свинарства загалом  в останні роки доволі нестабільні. Цей сектор, як і весь тваринницький  комплекс України, дуже сильно залежить від факторів які важко прогнозувати, що періодично ведуть до зниження показників, хоча начебто є об’єктивні причини для росту.

    Свині мають ряд біологічних та господарських  властивостей. За термінами одержання  приплоду, плідності і термінами  відгодівлі тварин свинарство займає перше місце серед галузей  тваринництва. Маса поросяти до 8 місяців  збільшується приблизно в 100 разів. Протягом року від однієї основної свиноматки можна одержати ( за два  опороси) приплід живою масою  до 2 – 3 т і більше, тоді як від  однієї корови за рік можна отримати тільки близько 2 – 3 ц м’яса, тобто в 10 разів менше. На 1 кг приросту живої маси свиней витрачається 5 – 6 к. од., а при м’ясній відгодівлі у віці до 7 місяців – 4 – 4,5 к. од., тоді як у скотарстві – 7 – 8 к. од., а у вівчарстві – 10 – 12 к. од.

    Свині порівняно з іншими видами сільськогосподарських  тварин мають самий високий забійний вихід продукції. Так, при відгодівлі молодняка до живої маси 100 кг забійний вихід складає близько 73 %, а при  відгодівлі до 130 – 150 кг живої маси – 80 % і більше. Слід також зауважити, що свинина вдвічі пожив ніша за яловичину та втричі – за м’ясо птиці. Перетравність свинячого м’яса в організмі людини становить 90 – 95 %, а свинячого жиру – 97 – 98 %. М’ясо і сало свиней висококалорійне і біологічно повноцінне. У 1 кг свинини середньої якості міститься близько 2500 калорій, коли в 1 кг яловичини – тільки 1500. Копчені вироби із свинини характеризуються більш високою поживною цінністю, ніж м’ясопродукти із м’яса інших тварин. Свинячий жир порівняно, наприклад, з яловичим містить в 4 рази більше таких органічних кислот, як лінолева, ліноленова і арахідонова, які сприяють попередженню виникнення у людей склерозу і атеросклерозу. Свинина добре консервується, коптиться, а тому тривалий час зберігається. З шкіри свиней виготовляють взуття, з щетини - щітки, з кишок та крові – ковбаси, з кісток – кісткове борошно.

    Галузь  свинарства має переваги та перспективи, що дозволяють бути їй конкурентоспроможною:

    - відсутня сезонність виробництва, тобто продукція виробляється і реалізується рівномірно протягом року, що особливо важливо в умовах високої інфляції;

    - на попит продукції свинарства  не мають істотного впливу  фактори економічного і політичного  характеру;

    - свинина безпосередньо надходить  у продаж і на переробку;

    - свинарство має більшу гнучкість  у зміні масштабів виробництва  порівняно з іншими галузями  тваринництва, тому що менше залежить  від кількості і якості земельних  угідь;

    - виробництво цього виду продукції  проходить кілька стадій внаслідок  спеціалізації свинарських підприємств;

    - сильна залежність від зернового  ринку, тому що основну частину  раціону становлять покупні корми  (комбікорм);

    - для свиней характерні багатоплідність,  короткий період су поросності, скоростиглість, високий вихід продуктів  забою, що дає змогу одержати  від них багато продукції при  ощадливій витраті кормів.

    Наведений вище матеріал свідчить про господарську доцільність вирощування свиней в селянських, фермерських та колективних  господарствах.

    Серед основних проблем, які впливають на виробництво свинини можна виділити проблеми з кормовою базою ( переважно концентрованими зерновими кормами), постійним ростом цін на енергоносії, різким ростом пропозиції на споживчому ринку дешевого м’яса птиці (вітчизняного і імпортного), нелегальним імпортом м’яса, низьким рівнем дотацій та інвестицій у  свинарство, а також високим рівнем кредитних ставок, що, по суті, актуально для всього сільськогосподарського сектора і харчової галузі загалом. При цьому необхідно зазначити, що такі проблеми є як і у підприємствах приватного сектора, так і у великотоварних сільгосппідприємствах.

    Біологічні  можливості тварин і організаційно-економічні особливості галузі дають змогу  рентабельно в ній вести виробництво. Однак істотне коливання цін  на сільськогосподарську і промислову продукцію, інфляція, непродумана кредитна політика уряду, розрив виробничих зв’язків в АПК знижують інвестиційну привабливість галузі свинарства.

    Незважаючи  на визначені напрями держави  із становлення вітчизняного тваринницького комплексу, зокрема прийняття різних програм, часткове дотування сільгоспвиробників, цей ринок, зокрема ринок свинарства, усе ще знаходиться в кризовому  стані. Тільки великі свинокомплекси, що входять до концернів, які мають  замкнений цикл виробництва, можуть собі дозволити впроваджувати сучасні технології вирощування свиней і переробку продукції. Рентабельність вирощування свиней таких господарствах сягає 40 - 65 %.

    Сьогодні  ринок свинини є одним із найперспективніших  напрямків у тваринництві. Цьому  сприяє постійний попит на свинину, невелика кількість сильних конкурентів  на ринку. До того ж, цей ринок ще дуже далекий до свого насичення  і має величезний потенціал для  свого росту. Прибуткове сучасне  свинарство ґрунтується на повному  використанні біологічних якостей  свиней як тварин і на застосуванні прогресивних технологій утримання  і вирощування свиней без використання  хімічних стимуляторів росту.

    Висловлюючи загальну думку, фахівці стверджують, що успіх у сучасному свинарстві залежить від декількох основних чинників, зображених на рис. 1.

     

    1 – генетично закладені сучасні біологічні можливості тварин; 2 – професійна підготовка обслуговуючого персоналу і правильний менеджмент на підприємстві; 3 – сучасні технології та устаткування для свинокомплексів і їх використання. 

    Рисунок 1 – Чинники, які впливають на виробництво продукції свинарства 

    Загальна  тенденція розвитку підприємств  галузі свинарства спрямована на скорочення кількості підприємств і на їх об’єднання. У такий спосіб досягається  зниження витрат і зменшення собівартості продукції свинарства. Найраціональнішим є промислове утримання свиней на фермах замкненого циклу розміром від 400 свиноматок.

    Останнім  часом в Україні стали з’являтися інвестиційні фонди, що оперують цінними паперами українських аграрних компаній, вкладення коштів у такі папери може виглядати ризикованим, оскільки впливати на ефективність роботи компанії, акціями якої ви володієте, найчастіше може бути важко. Крім того, інвестор ніколи не одержить такого прибутку, якого б він отримав прямо інвестуючи у виробництво.

    В Україні дуже мало підприємств, що мають  спільну з іноземними компаніями форму управління капіталом. Як правило, іноземні компанії відкривають в  Україні власне підприємство, де весь вищий менеджмент – іноземні фахівці. З огляду на менталітет українців, який склався в радянський час, а також  особливості законодавства, інвестиціями необхідно керувати ефективніше.

    Неефективність  і спад виробництва свинини в  аграрній сфері вимагає кардинальних заходів для нарощування поголів’я, підвищення його продуктивності і зниження збитковості, хоча більшість задач забезпечення рентабельності виробництва свинини лежить за  межами окремого підприємства. Збільшення обсягів виробництва свинини і підвищення його економічної ефективності на  довгостроковий період пов’язані з факторами інтенсифікації – впровадження сучасної техніки, прогресивної технології, організації виробництва, що вимагає відповідного фінансового і матеріального забезпечення галузі.

 

    4. Утримання, особливості годівлі  та експлуатації кнурів-плідників. 

    1.   Годівля кнурів-плідників
 
    
      1. Потреба кнурів у поживних речовинах та енергії.

    Потреба кнурів-плідників у поживних речовинах  залежить від  віку, живої маси, інтенсивності використання, стану здоров’я та індивідуальних особливостей.

    Потреба в сухій речовині раціону на  100 кг живої маси становить для молодих кнурів 1,9-1,4 кг, для дорослих, що закінчили ріст- 1,15-0,98 кг. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини дорівнює 1,28 кгкорм.од. продуктивної, або 14,2 МДж обмінної енергії.

    В 1 кг сухої речовини корму повинно бути близько  198 г сирого або 155 г перетравного протеїну, 9,5 глізину та 6,3 метіоніну+ цистину.

    Концентрація  мінеральних речовин у раціонах кнурів має становити: кальцію - 9,3 г, фосфору - 7,6 г, натрію - 1,4 г, хлору - 2 г в 1 кг сухої речовини.

    В 1 кг сухої речовини корму для кнурів повинно міститись, мг: заліза - 116, міді - 17, цинку – 87, марганцю – 47, кобальту – 1,7, йоду – 0,35.

    Вміст вітамінів у 1 кг сухої речовини повинен становити: каротину – 11,6 мг, або вітаміну А – 5,8тис.МО, вітаміну D – 0,6 МО, Вітаміну Е – 47 мг, тіаміну (В1) – 2,6 мг, рибофлавіну (В2) – 5,8 мг, пантотеновоїкислоти (В3) – 23 мг, холіну (В4) – 1,16 г, нікотинової кислоти (В5) – 81 мг, ціанокобаламіну (В12) – 29 мкг.

    Рівень  сухої клітковини на 1 кг сухої речовини становить 70 г, кухонної солі 5,8 г. 

    4.1.2 Норми годівлі та раціони для кнурів.

    Кнурів-плідників  годують за нормами з урахуванням  живої маси, віку та інтенсивності  статевого навантаження. При недостатньому  надходженні поживних речовин у кнурів зменшується утворенняспермопродукції, погіршується її запліднювальна здатність.

    Надмірна  вгодованість кнурів знижує статеву  активність і призводить до імпотенції. В тривалийнепарувальний період норми годівлі кнурів за поживними речовинами знижують дорослим кнурам живою масою 200-250 кг на 10%, 250-350 кг – на 20%.

    Молодим кнурам і при помірному використанні норми годівлі не зменшують.

    При складанні раціонів для кнурів насамперед враховують норму годівлі, умови  зоникормовиробництва і пори року.

    Орієнтовний склад концентратної частини раціону може бути таким (% за масою):  ячмінь – 9, овес – 22, кукурудза – 25, горох (соя, люпин) – 15, висівки пшеничні – 16, шроти – 5, рибне (м’ясо-кісткове) борошно – 4, кормові дріжджі – 4. В літній період у раціон обов’язково включають зелену масу бобових трав (люцерну, конюшину, есарцет) і злакових (кукурудзу, ріпак, кабачки, кормові кавуни). Взимку до раціону вводять кормові та напівцукрові буряки, моркву, комбінований силос, картоплю, трав’яне і сінне борошно. Обов’язковим компонентом раціонів для кнурів є корми тваринного походження: збиране молоко, сироватка, рибне і м’ясо-кісткове борошно та інші.

    Необхідно пам’ятати, що позитивний вплив повнораціонної годівлі виявляється не відразу, а лише через 20-30 днів. Тому підготовку кнурів до інтенсивного використання необхідно починати заздалегідь. 

      1. Техніка годівлі кнурів.

    Режим годівлі полягає в чіткому  виконанні розпорядку робочого дня. Недотримання його призводить до непокоєння кнурів, що негативно впливає на потенцію і якість сперми.

    Годувати  кнурів необхідно двічі на добу в  один і той же час згідно з розпорядком  робочого дня. Добова даванка корму  не повинна перевищувати 2-3% маси тіла (5-7 кг кормової суміші). Не слід кнурам включати в раціон велику кількість об’ємистих кормів (трав’яного борошна, комбінованого силосу, зеленої маси), що знижує поїдання корму.

    При інтенсивному використанні кнурів на промислових комплексах додатково  до раціону згодовують сухе збиране  молоко, високопоживний престартерний комбікорм, риб’ячий жир. 

    1. Утримання кнурів-плідників
 

    Залежно від проектного рішення кнурів-плідників  утримують у приміщенні для кнурів, розташованому поряд з пунктом  штучного осіменіння або в окремому приміщенні, але заблокованому з пунктом штучного осіменіння і свинарником для утримання холостих та умовно поросних свиноматок. Типовими проектами передбачається групове утримання перевіюваних і кнурів-пробників та групове або індивідуальне утримання основних кнурів-плідників. Оптимальні характеристики мікроклімату в приміщенні для утримання кнурів такі: температура повітря +160С, відносна вологість 40 – 75 %, швидкість руху повітря 0,2 – 1,0 м/с, вміст аміаку 20 мг/м3, сірководню 10 мг/м3, вуглекислого газу 0,2 %. Норма станкової площі для перевіюваних і кнурів-пробників – 2,5 м2, для основних кнурів-плідників при індивідуальному утриманні – 7,0 м2. Висота стінок станків повинна бути не нижче 1,4 м. При груповому утриманні основних кнурів-плідників (2 – 5 голів) площа станка на одну голову становить 3,5 0 4,0 м2. У станках монтують напувалки та годівниці, які розділяють перегородками за кількістю тварин у станку з розрахунку, щоб фронт годівлі на одну тварину був не менше 45 см. На відтворну здатність кнурів, якість сперми, а також загальний стан здоров’я значною мірою впливає моціон. При спільному утриманні на вигульних майданчиках, прогулянках або випасанні кнурів, яких утримують в окремих стаціонарних станках, їм регулярно спилюють ікла.

    Активний  моціон забезпечується прогоном кнурів на відстань 1,5 – 3 км, при цьому швидкість  руху повинна бути такою, щоб кнури  не дуже втомлювалися. В деяких господарствах  для активного моціону кнурів використовують механічний пристрій типу «тренажер».

    Кнурів-плідників  необхідно регулярно купати. Для  цього в приміщенні для кнурів або на пункті штучного осіменіння обладнують бокс з душовою установкою. Температура води для купання +24 – 30 0С. Протягом року 3 – 4 рази оглядають стан копит і при необхідності їх розчищають. 

    1. Експлуатація  кнурів-плідників
 

 

    У племінних господарствах молодих кнурів починають використовувати при досягненні 11-12-місячного віку і живої маси 160 – 180 кг, на товарних фермах при ручному паруванні – у 10 – 11 – місячному віці при живій масі 130 – 150 кг. Інтенсивність використання молодих кнурів призводить до погіршення їх розвитку і є причиною низької запліднювальної здатності сперми.

    У деяких кнурів задовго до початку  племінного використання виявляється  порушення статевих рефлексів. Особливо часто його спостерігають при утриманні ремонтних кнурців великими групами без активного моціону. Це негативно впливає на розвиток молодих тварин, ускладнює їх використання. Тому дуже активних кнурців у 8 – 9-місячному віці потрібно використовувати для парування із свиноматками, що не становлять  особливої цінності в племінному відношенні. При цьому нормалізується їх фізіологічний стан , вони добре розвиваються, поведінка їх стає значно спокійнішою.

    При вирощуванні кнурів для станції  по штучному заплідненню свиней або  пунктів штучного осіменіння у них  необхідно виробити стійкий умовний  статевий рефлекс на чучело. При  цьому слід дотримуватися таких  правил:

    - починати привчати до використання  із 6-місячного віку;

    - за час привчання виключити  дії будь-яких подразників –  сильні звуки або світло, неспецифічні  запахи.

    Умовний рефлекс на чучело стабілізується у  кнурів швидше, якщо в кабіні для  одержання сперми спочатку йому дають  можливість спаруватися з двома-трьома свиноматками, а потім у кабіні встановлюють чучело. В цьому разі, як правило, молодий кнур робить садку.

    Для прискорення стабілізації рефлексів  доцільно використовувати безумовні подразники: зволожити задню частину чучела спеціальними препаратами – феромонами або змивами із статевих шляхів самки. Таким подразником може бути сперма кнура. Після першої успішної садки на чучело молодого кнура регулярно пускають на чучело для закріплення рефлексу.

    Для того щоб одержувати повноцінний  племінний  або товарний молодняк, кнури-плідники повинні бути клінічно здоровими, енергійними в статевому  відношенні, мати заводську кондицію, одержувати повноцінний раціон і  мати активний моціон.

 

  1. Технологічна  схема виробництва (рис. 2)

    

    Рисунок 2 – Потоково-цехова система виробництва  свинини з поділом виробничого  процесу на технологічні процеси та виконання останніх на спеціалізованих ділянках виробництва. 

 

  1. Розрахунок  потрібної кількості  свиноматок

    Поголів’я розраховується в залежності від кінцевих показників. Для виконання плану виробництва свинини необхідно зняти з відгодівлі:

    16000ц  * 0,98ц = 16326 ц,

    де  0,98 – товарна кондиція;

             16000 – об’єм виробництва.

    Враховуючи збереження молодняку на відгодівлі, що дорівнює 97,1% ( 2,9 % санітарний брак молодняка на відгодівлі), необхідна кількість молодняка, яку треба зняти з дорощування і поставити на відгодівлю, складатиме:

    Х = (16326 * 100) / 97,1 = 16814 гол.

    Рівень  збереження молодняка на дорощуванні складає 96,1 % (3,9 % санітарний брак підсвинків на дорощуванні), а тому на протязі року необхідно поставити на дорощування (отримати ділових поросят):

    Х = (16814 * 100)/96,1 гол = 17496

    Річне виробництво поросят може бути визначено  з урахуванням збереження на підсосі 90,6 % (9,4 % відхід поросят до двохмісячного  віку):

    Х = (17496 * 100)/90,6% = 19311 гол.

    Потреба у свиноматках визначається як частина  від ділення кількості новонароджених поросят на 20 (2 опороси * 9,1 голів):

    Х = 19311/ 2 * 9,1 = 1061 = 1061 гол.

    Для виконання плану отримання поросят  у кількості 19311 гол, комплекс повинен бути укомплектований поголів’ям свиноматок в кількості 1 061 гол.

    Диференціація свиноматок за їх станом буде проведена  виходячи з наступного: при рівномірному паруванні ( штучному заплідненні ) кількість  свиноматок у стані 1,2,3 та 4 місяців  поросності повинна бути з деяким ступенем наближення однаковою,така ж  кількість свиноматок підсисних  на першому місяці підсосу. Свиноматки другого місяцю підсосу ( 15 днів при 45 днях підсисного періоду) та свиноматки холості ( період холостого стану 15 днів ) сумарно буде складати число, рівне кількості свиноматок, що знаходяться на одному будь-якому місяці поросності,або на першому місяці підсисного періоду.