Розробка бізнес-плану підприємства

 

 

 

 



ЗМІСТ

 

Додатки

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування є, власне, процесом визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.

Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам односпрямованості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

За нових умов господарювання й  переходу до ринкового регулювання  підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання  самостійності підприємству означає  не тільки відмову від повної регламентації  «зверху» всієї його діяльності і надання підприємству широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за кінцеві результати господарювання. Усе це має відбитися в планах діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та пропонування зумовлюють необхідність створення системи планування та управління підприємством, здатної швидко й ефективно реагувати на ринкові потреби.

Становлення й розвиток ринкової системи  господарювання в Україні потребують принципово нових підходів до організації  управління підприємницькою діяльністю на всіх рівнях. практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладнюється чи навіть стає неможливою без попередньо розробленого бізнес-плану. цей письмовий документ є не лише дійовим важелем управління фірмою (підприємницькою діяльністю), а й засобом необхідного зовнішнього фінансування для започаткування нового або розширення діючого бізнесу.

Бізнес-план (БП) підприємства чи організації  – це письмовий документ, в якому  викладено суть, напрямки і способи  реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Він є дозвільною підставою для здійснення підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій для розробки та реалізації підприємницької ідеї, будь-яких інноваційно-інвестиційних проектів.

У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню (ознайомлення заінтересованих  ділових людей із сутністю та ефективністю реалізації нової підприємницької  ідеї) і внутрішню (відпрацювання системи управління реалізацією підприємницького проекту).

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою курсової роботи є дослідження призначення, змісту та особливостей розробки бізнес-плану.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

  • дослідити сутність бізнес-плану підприємства;
  • здійснити аналіз структури бізнес-плану підприємства;

визначити особливості розробки бізнес-плану  залежно від виду.

Завдання. Ознайомитися з характеристикою бізнес-плану підприємства, проаналізувати структуру бізнес-плану, розглянути особливості розробки бізнес-плану залежно від виду підприємства.

Розділ 1 Сутнісна характеристика та структура бізнес-плану підприємства

1.1 Сутнісна характеристика бізнес-плану підприємства

За умов ринкової системи господарювання жодне підприємство не може працювати прибутково без ретельно підготовленого плану. Досвід організації підприємництва свідчить, що планування діяльності організації набуває все більшого значення у зв'язку зі швидкими змінами в середовищі функціонування підприємcтва. Що більш динамічним та невизначеним стає середовище діяльності, то більше порядку має бути на самому підприємстві, то більше уваги слід приділяти розробці стратегій та оперативних дій для їх реалізації. Брак чіткого плану є незаперечним свідченням незадовільного управління підприємством. Успіх підприємницького проекту, незалежно від його масштабів, сфери діяльності, форми організації бізнесу, неможливий без чіткого уявлення про перспективи діяльності, без опрацювання надійних орієнтирів і реального плану господарювання.

Виникнення будь-якої підприємницької  ідеї (чи буде це створення нового бізнесу, чи вдосконалення діяльності вже наявного) ставить багато різноманітних запитань: хто виступає як конкретний споживач, яким є ринок продукту підприємства, які кошти необхідні для реалізації проекту, чи виправдовує себе проект економічно тощо. Задля отримання відповідей на ці запитання й складається бізнес-план.

В економічній літературі бізнес-план розглядається в кількох аспектах:

  • як самодостатній інструмент внутрішньофірмового планування і аналог стратегічного плану;
  • як інструмент ділового планування, насамперед планування відносин з контактними аудиторіями організації, від яких залежить обсяг її фінансових ресурсів (кредиторами, інвесторами);
  • як плановий документ, що розробляється на рівні структурного підрозділу підприємства.

На базі синтезу цих підходів найбільш повно висвітлює сутність бізнес-плану таке визначення: бізнес-план – це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.

У бізнес-плані формулюються перспективи та поточні цілі реалізації ідеї, оцінюються сильні і слабкі сторони бізнесу, наводяться результати аналізу ринку та його особливостей, викладаються подробиці функціонування підприємства за цих умов, визначаються обсяги фінансових і матеріальних ресурсів для реалізації проекту.

Бізнес-план у ринковій системі  господарювання виконує дві найважливіші функції:

  1. зовнішню – ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї;
  2. внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) – опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту.

Традиційно бізнес-план розглядається  як інструмент залучення необхідних для реалізації проекту фінансових ресурсів. Зовнішні інвестори та кредитори ніколи не вкладатимуть гроші в бізнес, якщо не ознайомляться з ретельно підготовленим бізнес-планом. Такий план має переконати потенційних інвесторів у тому, що підприємницький проект має чітко визначену стратегію успіху та заслуговує на фінансову підтримку.

Не менш важливою є внутрішня  функція бізнес-плану, у межах якої можна виділити два напрямки його застосування:

  1. бізнес-план є основою поточного планування всіх аспектів діяльності підприємства, він сприяє глибшому усвідомленню працівниками особистих завдань, пов'язаних зі спільним для них бізнесом;
  2. бізнес-план дає змогу аналізувати, контролювати й оцінювати успішність діяльності в процесі реалізації підприємницького проекту, виявляти відхилення від плану та своєчасно коригувати напрямки розвитку бізнесу.

Принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Це дає можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками (Додаток 1).

Зміст бізнес-планів різних видів  визначається також особливостями, притаманними тому чи іншому бізнесу. До основних факторів впливу належать:

  • стан зовнішнього середовища підприємства (стабільне, турбулентне);
  • масштаб бізнесу (малий, середній, великий);
  • характеристики продукції (споживчий або інвестиційний товар, традиційний або інноваційний продукт);
  • джерела фінансування (власний, позичковий, пайовий (акціонерний) капітал, змішане фінансування);
  • специфічні галузеві чинники.

Запровадження бізнес-плану в повсякденну  діяльність підприємства має на меті перетворення його на постійно діючий управлінський інструмент. При цьому розпочинати доцільно з бізнес-плану для внутрішнього користування, в якому дається об'єктивна оцінка слабких місць підприємства або проекту. Бізнес-планам для зовнішніх користувачів досить часто бракує реалістичності, тому основу їх складання повинен становити максимально достовірний та життєздатний "внутрішній" бізнес-план.

 

1.2 Структура бізнес-плану підприємства

 

Що конкретно має включати в себе бізнес-план? Зміст і структура бізнес-плану залежать передусім від тієї аудиторії, для якої його призначено. Вибір тієї чи тієї аудиторії, у свою чергу, залежить від цілей, які ставить перед собою підприємець, опрацьовуючи бізнес-план (залучення зовнішнього капіталу, комунікації з партнерами по бізнесу, моделювання системи управління майбутнім бізнесом, попереднє визначення перешкод та проблем, розвиток власних управлінських навичок).

На зміст і структуру бізнес-плану  суттєво впливають розміри бізнесу  й обсяги фінансових потреб. Що масштабнішим є підприємницький проект, що більше інвестицій він потребує, то ширше коло питань має бути висвітлено в бізнес-плані, то детальнішими та обґрунтованішими мають бути відповідні розрахунки.

Зміст і структура бізнес-плану  залежать також і від інших  факторів, зокрема:

  • конкретних характеристик майбутнього продукту бізнесу та стадії його життєвого циклу;
  • рівня конкуренції в галузі;
  • можливостей розширення бізнесу в майбутньому.

Наявність багатьох факторів, які  впливають на зміст, структуру та обсяги бізнес-плану, свідчать, що не існує певної стандартної, універсальної, "найліпшої" форми бізнес-плану. Кожний підприємець чи компанія складають бізнес-план по-своєму. Але є низка ключових питань, які мають бути ретельно вивчені, оцінені та висвітлені в кожному бізнес-плані.

           Будь-який бізнес-план, незалежно від його особливостей та розмірів, має право на існування лише за умови, що він передбачає дохід для його власника. Обґрунтувати можливість комерційного успіху – це перше основне завдання будь-якого бізнес-плану. Зробити це можна з допомогою фінансових показників, які характеризують:

  • фінансові потреби для створення бізнесу;
  • обсяги передбачуваного продажу;
  • розміри прибутків та збитків;
  • рух готівки тощо.

Усе це і становить основу фінансового  плану. Фінансові показники – це кінцевий результат, параметри якого залежать від ринкових, виробничих, організаційних та інших аспектів даного бізнесу. Зрозуміло, що й ці аспекти підприємницького проекту інтересують можливих партнерів, тому можуть бути висвітлені в бізнес-плані. Отже, обов'язковими складовими бізнес-плану мають бути:

  • маркетинг-план;
  • виробничий план;
  • організаційний план.

Потенційних інвесторів, однак, цікавить не лише прибутковість майбутнього бізнесу, а й пов'язані з ним ризики, сильні та слабкі сторони бізнесу як порівняти з конкурентами. Тому в бізнес-плані треба дати оцінку загроз та можливих ризиків.

Зміст бізнес-плану, залежить від впливу низки об'єктивних чинників. Закономірно, що структура бізнес-плану не може бути однаковою в усіх випадках, але процес формування структури бізнес-планів різних типів має багато спільного. Зокрема, у структурі будь-якого бізнес-плану можна виділити три блоки.

Перший блок – це опис ключових, найважливіших аспектів майбутнього  бізнесу; опис того стану всіх компонентів  менеджменту, якого прагне досягти підприємець.

У другому блоці мають бути кількісно  охарактеризовані заходи, які передбачається здійснити, щоб досягти поставлених  цілей.

Третій блок узагальнює результати розрахунків, зроблених у другому  блоці, з допомогою фінансових показників, які, зрештою, і стають найважливішими критеріями оцінки привабливості конкретного підприємницького проекту.

На наступному етапі здійснюється декомпозиція або деталізація цієї трьохблокової структури бізнес-плану. Саме тут ураховується вплив на зміст  бізнес-плану різних факторів і визначається перелік розділів та параграфів бізнес-плану. Існують різні способи декомпозиції структури бізнес-плану, але перевага на практиці найчастіше віддається функціональному принципу.

 

Розділ 2 Особливості розробки бізнес-плану залежно від виду

2.1  Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства

Значна частина підприємств  України на сучасному етапі розвитку економіки перебуває у досить скрутному фінансовому становищі. Криза неплатежів, неспроможність розрахуватися за власні борги, брак коштів, щоб адаптуватися до нових умов господарювання і налагодити випуск якісної та конкурентоспроможної продукції призвели до майже повної зупинки багатьох підприємств. Такі кризові комплекси потребують сторонньої допомоги для налагодження нормальної та прибуткової господарської діяльності.

У системі заходів, спрямованих  на виведення підприємства з кризового  фінансового стану важлива роль належить його санації, або фінансовому оздоровленню. За умов ринкової економіки фінансове оздоровлення входить у систему найдійовіших механізмів фінансової стабілізації підприємств.

Фінансове оздоровлення підприємства – це комплекс послідовних взаємозв'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного та соціального характеру, спрямованих на виведення суб'єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.

Процес фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення заходів, що потребують певних коштів, котрі надходять, як правило, із зовнішніх джерел. Як і кожний проект, що потребує залучення зовнішніх джерел фінансування, проект фінансового оздоровлення потребує складання відповідного бізнес-плану, тобто документа, який визначає цілі та розкриває процес проведення санації підприємства-боржника. Бізнес-план фінансового оздоровлення розробляється зазвичай представниками санатора, підприємства-боржника та незалежної аудиторської фірми.

Оскільки бізнес-план санації підприємства покликаний передовсім обґрунтувати потребу в коштах для фінансового оздоровлення підприємства, то найпершою та найголовнішою його особливістю є докладна оцінка кризового стану підприємства. Ці відомості подаються як перший розділ бізнес-плану (після резюме) і містять:

  • загальну характеристику підприємства;
  • оцінку його фінансового стану;
  • опис тих "вузьких місць" та "проблемних зон", що призвели до кризового стану.

Другим розділом, характерним саме для цього виду бізнес-плану, є  обґрунтування основних параметрів фінансового оздоровлення. Цей розділ містить такі дані:

  • обґрунтування концепції та форми санації;
  • обґрунтування джерел фінансування проекту;
  • розрахунки потреби підприємства у фінансових ресурсах;
  • прогнозні результати реалізації проекту.

Після складання бізнес-план фінансового  оздоровлення має пройти процедуру  його затвердження. Спочатку готовий бізнес-план має бути розглянутий усіма заінтересованими сторонами (підприємством-боржником, його кредиторами та санаторами). Після цього за згодою всіх цих сторін він затверджується та береться до виконання.

Мета фінансового оздоровлення вважається досягнутою, а відповідно, і розроблений бізнес-план ефективним, якщо за рахунок зовнішнього фінансування та реорганізаційних заходів буде нормалізовано господарську діяльність та відвернуто банкрутство й ліквідацію підприємства.

2.2 Бізнес-план реорганізації підприємства

Реорганізація підприємства, спрямована на його оздоровлення, часто спричиняється до зміни структури і навіть юридичного статусу підприємства. Вона може мати такі основні форми:

  • реструктуризація (організаційно-правова, управлінська, технічна, економічна, фінансова);
  • приватизація.

Форми реорганізації є досить різними  за своєю суттю, часто потребують розробки різних проектів, що відображується в певних особливостях бізнес-планів.

Так, у разі реструктуризації підприємств  першою такою особливістю є необхідність розробки розділу "Вибір та обґрунтування виду реструктуризації". Його розробляють на підставі таких даних:

  • аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на господарську діяльність підприємства;
  • аналіз конкурентоспроможності продукції;
  • аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства;
  • виявляння слабких місць та причин кризового стану підприємства;
  • оцінка глибини кризового стану.

Правильно вибраний вид реструктуризації дасть змогу спрямувати отримані фінансові ресурси в потрібне русло та гарантовано досягти очікуваних результатів.

Наступним специфічним розділом бізнес-плану  є "Обґрунтування вибору варіанта реструктуризації", що складається на підставі оцінювання можливостей реорганізації окремих виробничих підрозділів і створення на цій базі самостійних підприємств. У цьому розділі аналізують:

  • рівень освоєння нових ринків, що визначає можливу швидкість зміни структури збуту продукції;
  • рівень специфічних виробничих знань та технологій.

Реструктуризація може проводитися за такими варіантами:

  1. злиття підприємств;
  2. виділення окремих структурних підрозділів;
  3. перепрофілювання підприємства.

Вибір варіанта спирається на аналітичні дані, подані в попередніх розділах, та стає основою для розроблення наступних прогнозів та розрахунків.

Третім етапом є "Обґрунтування  форми проведення реструктуризації" – оперативної або стратегічної. Цей розділ містить інформацію про:

  • прогнозні терміни проведення реструктуризації;
  • перелік заходів, що вживатимуться для цього.

У четвертому розділі вміщуються розрахунки витрат на реструктуризацію та обґрунтування джерел фінансування цих витрат.

П'ятий розділ бізнес-плану реорганізації  підприємства присвячується обґрунтованим способам розв'язання соціальних проблем, які неминуче постають за проведення реструктуризації будь-якого виду.

Шостий розділ включає прогнозну  оцінку ефективності проекту, яка базується на:

  • очікуваних результатах господарської діяльності підприємства;
  • динаміці обсягу виробництва;
  • підвищенні конкурентоспроможності продукції;
  • прискоренні оборотності капіталу;
  • збереженні гарантій соціального захисту працівників.

Решта розділів відповідає стандартній  формі бізнес-плану і містить  розрахунки та обґрунтування конкретних заходів, спрямованих на реалізацію проекту реструктуризації (виробничий план, маркетинг-план, організаційний план, фінансовий план, оцінка ризиків і т. ін.).

Якщо реорганізація підприємства має форму приватизації, то відповідний  бізнес-план розробляється покупцем за загальновживаною логікою та структурою.

Особливі відомості включають до бізнес-плану в таких випадках:

1. Для створення спільних (з участю  держави) підприємств з іноземними  інвестиціями бізнес-план розробляється:

  • з обов'язковим визначенням запланованих іноземних інвестицій за видами;
  • з пропозиціями відносно виробничо-господарської діяльності спільного підприємства та взаємовідносин між засновниками;
  • з обов'язковим поданням плану розвитку спільного підприємства та прогнозних можливостей реінвестування прибутків.

Усі ці відомості включаються у  відповідні підрозділи типового бізнес-плану.

2. Для створення спільних підприємств,  якщо внеском з боку держави  в підприємство з іноземними  інвестиціями є інвентарний об'єкт, кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, майнові права, права користування ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням та ін. Тоді бізнес-план розробляється тільки в проектній частині (маркетинг-план, виробничий план, фінансовий план та програма інвестицій) відповідно до внеску.

Ураховуючи, однак, що процес масової  приватизації державного майна в Україні завершений, бізнес-план відповідної спрямованості в майбутньому, очевидно, застосовуватиметься досить рідко.

2.3 Бізнес-план диверсифікації діяльності підприємства

Однією з головних особливостей функціонування підприємства за ринкових умов є здатність швидко адаптуватися до змін кон'юнктури ринку, залишаючи невигідні й захоплюючи нові, перспективніші ринкові ніші. Одним з найважливіших напрямків розв'язання проблем, пов'язаних з постійним пристосуванням підприємств до умов зовнішнього середовища, є диверсифікація підприємства.

У широкому розумінні диверсифікація – це розширення сфери діяльності будь-якої організації без огляду на те, до якої сфери економіки вона належить.

Теоретично диверсифікація покликана  розв'язати такі проблеми:

  • підвищити стійкість бізнесу;
  • збільшити розміри бізнесу;
  • використати нові можливості;
  • збільшити ефективність бізнесу за рахунок синергії;
  • з найменшими втратами змінити вид діяльності.

Але досить часто трапляється так, що підприємства, які вирішили диверсифікувати свою виробничу діяльність, не знають усіх "підводних каменів" та "пасток" цього процесу. Найчастіше керівники не замислюються над такими питаннями, як проблема взаємодії різних видів бізнесу, "розпорошення" ресурсів, складнощів "вбудовування" нового бізнесу в існуючий, розподілу ресурсів між старим та новим бізнесом.

Виходячи з цього буде найдоцільнішим перед прийняттям рішення про диверсифікацію діяльності підприємства скласти відповідний бізнес-план, який одразу висвітлить усі "вузькі місця". Розробка такого бізнес-плану потрібна не стільки для залучення зовнішнього капіталу на фінансування проекту, скільки для самих власників компанії, яка бажає розширити чи змінити свій бізнес.

Найпершим завданням бізнес-плану  диверсифікації діяльності є обґрунтування  вибору певного виду диверсифікації.

В економіці виділяють два основні  її види – споріднену (пов'язану) та конгломератну диверсифікацію. Інакше кажучи, у процесі пошуку варіантів  диверсифікації компанія може спинити  свій вибір на спорідненій чи на новій для неї галузі.

Зв'язок між фінансовим станом і  диверсифікацією виробництва достатньо простий, оскільки перше зумовлює напрямок і ефективність другого. Так, якщо, наприклад, підприємство перебуває на початкових стадіях розвитку і має досить хисткий фінансовий стан, то напрямки диверсифікації для таких підприємств завжди спиратимуться на об'єктивну основу – альтернативне використання відходів, виробничих потужностей, торгово-комерційної мережі – і будуть тісно пов'язані з фінансовими можливостями традиційного виробництва.

У другому розділі бізнес-плану  подається інформація щодо конкретної форми та направленості диверсифікації.

Так, якщо на основі фінансового аналізу  було вибрано споріднену диверсифікацію, у другому розділі бізнес-плану треба розглянути інформацію про ту галузь, на ринки якої компанія спрямує свою діяльність. У цьому розділі має бути проведений тест на привабливість. Галузі, що їх вибирають для диверсифікації, мають бути структурно привабливими принаймні в перспективі. Використання аналізу галузей треба спрямувати на порівняння привабливості інвестиційних можливостей у нові галузі з тими, які фірма вже освоїла.

Якщо ж було вирішено провести конгломератну  диверсифікацію, то в цьому розділі треба подати повну інформацію про фірми, які будуть придбані, або про підрозділи, котрі будуть створені "з нуля" як оператори кардинально нових ринків.

Третій розділ бізнес-плану в  обох випадках повинен бути присвячений розв'язанню питання щодо сумісності існуючих та нових сфер бізнесу. У цьому розділі розглядаються результати проведених тестів "на вартість входження" та на додаткові вигоди, а також докладно розробляється відповідна корпоративна стратегія підприємства.

Усі наступні розділи бізнес-плану  диверсифікації діяльності підприємства (дослідження ринку, маркетинг-план, виробничий план, фінансовий план та оцінка ризиків) мають стандартну побудову з традиційним набором питань. Проте в кожному з цих розділів уся інформація, розрахунки та прогнози мають стосуватися не тільки нових сфер бізнесу, продукції або ринків збуту, але також їхнього зв'язку з основним бізнесом.

В усіх розділах та підрозділах бізнес-плану  обов'язково треба навести прогнози впливу будь-яких заходів або рішень, пов'язаних із новим спрямуванням бізнесу, на базову діяльність компанії.