Розробка екскурсійного туру Харків інтернаціональний

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО  ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація екскурсійних послуг»

на тему:

«РОЗРОБКА ЕКСКУРСІЙНОГО  ТУРУ: ХАРКІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНИЙ»

Виконала: студентка  групи ТР-09,

                  факультету торгівлі,

                  готельно-ресторанного

                  та туристичного бізнесу      М. О. Міщенко

Керівник: к. пед. н., доц. каф.       Т. В. Лутаєва

ХАРКІВ – 2012 

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ      3

ВСТУП         6

РОЗДІЛ Теоретичні основи формування культурно-пізнавального туризму в контексті вивчення міжкультурної комунікації      8

           1.1. Сутність міжкультурної комунікації      8

            1.2. Становлення та розвиток міжкультурних зв’язків Харкова та області 11

Висновки до Розділу 1         15

РОЗДІЛ 2 Туристичні ресурси історико-культурного туризму у Харкові у контексті теми «Харків інтернаціональний»      17

Висновки до Розділу 2         22

РОЗДІЛ 3 Організація екскурсійного туру «Харків інтернаціональний» 24

             3.1 Проектування маршруту екскурсійного туру «Харків інтернаціональний»         24

             3.2 Контрольний текст екскурсійної програми    27

             3.3 Розрахунок вартості туру        48

Висновки до Розділу 3         49

ВИСНОВКИ         50

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ       52

ДОДАТКИ         54

РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 65 с., 4 табл., 4 додатки, 25 джерел інформації.

Об’єкт роботи – організація екскурсійної діяльності.

Предмет роботи – організація екскурсійної діяльності в місті Харкові в контексті вивчення міжкультурних зв’язків міста.

Мета – розглянути сутність поняття «міжкультурної комунікації», виявити у м. Харкові екскурсійні об’єкти, що характеризують зв’язки міста з різними народами світу та організувати на їх основі екскурсійний тур культурно-пізнавального характеру.

У роботі було використано  такі методи дослідження: спостереження; порівняння; абстрагування; аналіз і синтез, індукція та дедукція.

У роботі визначено  потенціал міста Харкова для  організації екскурсійних турів  по об’єктах інтернаціонального характеру, розроблено маршрут туру і розраховано орієнтовну вартість екскурсійного туру «Харків інтернаціональний».

Результати  курсової роботи можна використовувати  в навчальному процесі при  викладенні дисципліни «Організація туризму» в ХТЕІ КНТЕУ, в освітньому процесі  навчальних закладів, спеціалізація  яких пов’язана з темою курсової роботи, у процесі організації туристично-екскурсійної діяльності суб’єктів туристичної індустрії м. Харкова.

Ключові слова: ЕКСКУРСІЙНА ПОСЛУГА, ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ЕКСКУРСІЙНІ ОБ’ЄКТИ, МАРШРУТ ЕКСКУРСІЇ, ЕКСКУРСІЙНІ РЕСУРСИ, КОНТРОЛЬНИЙ ТЕКСТ ЕКСКУРСІЇ, «ПОРТФЕЛЬ ЕКСКУРСОВОДА», ЕКСКУРСІЙНА МЕТОДИКА, МІЖКУЛЬТУРНА КОМУНІКАЦІЯ, ДІАЛОГ КУЛЬТУР.

РЕФЕРАТ

Курсовая работа содержит: 65 с., 4 табл., 4 приложения, 25 источников информации.

Объект работы - организация экскурсионной деятельности.

Предмет работы - организация  экскурсионной деятельности в городе Харькове в контексте изучения межкультурных связей города.

Цель - рассмотреть сущность понятия «межкультурной коммуникации», обнаружить в г. Харькове экскурсионные  объекты, характеризующие связи  города с разными народами мира и  организовать на их основе экскурсионный тур культурно-познавательного характера.

В работе были использованы следующие методы исследования: наблюдение; сравнения; абстрагирование, анализ и  синтез, индукция и дедукция.

В работе определены потенциал  города Харькова для организации экскурсионных туров по объектам интернациональный характер, разработан маршрут тура и рассчитано ориентировочную стоимость экскурсионного тура «Харьков интернациональный».

Результаты курсовой работы можно использовать в учебном  процессе при изложении дисциплине «Организация туризма» в ХТЭИ КНТЭУ, в образовательном процессе учебных заведений, специализация которых связана с темой курсовой работы, в процессе организации туристско-экскурсионной деятельности субъектов туристической индустрии г. Харькова .

Ключевые слова: Экскурсионные  услуги, ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНЫЕ ЭКСКУРСИОННЫЕ  ОБЪЕКТЫ МАРШРУТ ЭКСКУРСИИ, ЭКСКУРСИОННЫЕ  РЕСУРСЫ, контрольный текст экскурсии, «портфель экскурсовода», ЭКСКУРСИОННАЯ  МЕТОДИКА, межкультурные коммуникации, ДИАЛОГ КУЛЬТУР.

ABSTRACT

Coursework includes: 65 p., 4 tab., 4 appendices, 25 sources of information.

The object of the - organization of tourism.

The subject of the work - the organization of tourist activity in Kharkiv in the context of the study of intercultural relations.

Purpose - to consider the essence of the concept of "intercultural communication" found in Kharkiv excursion objects that characterize the relationship of various peoples of the world and organize them on tour cultural-cognitive character.

In this paper we used the following methods: observation, comparison, abstraction, analysis and synthesis, induction and deduction.

In the paper the potential of Kharkiv to organize sightseeing tours to sites of international nature, routes round and calculated the approximate cost sightseeing tour "Kharkiv international."

The results of course work can be used in studying the description of the present subjects' organization of tourism in HTEI KNUTE, in education institutions, specialization is connected with the theme of the course work, in the process of tourist and excursion activities of the tourism industry in Kharkiv .

Keywords: EXCURSION SERVICES, HISTORICAL AND CULTURAL EXCURSION OBJECTS, EXCURSION, TOUR RESOURCES, CONTROL TEXT, TOURS, "PORTFOLIO GUIDES", TOUR METHOD, INTERCULTURAL COMMUNICATION, DIALOGUE OF CULTURES.

 ВСТУП

Місто Харків – одне з найбільш багатонаціональних міст не лише України, але й усієї Західної Європи. В умовах активного розвитку туристичної індустрії це може стати великим поштовхом у мотивації туристських подорожей, а також збільшити туристичні потоки в Україну в цілому і, зокрема, у Харків. Проте це може бути можливим за умови максимально правильного підходу до даної теми та розробки методично правильного та цікавого туристичного маршруту. В цьому і полягає актуальність обраної роботи.

Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці українських та закордонних авторів, що спеціалізуються в галузі туризму, екскурсології, історії, етнографії. Д. І. Багалій, Д. П. Міллер докладно описали спосіб життя харків’ян та розвиток міста з часів його заснування до 1905 р. і зокрема появу в Харкові перших іноземців в роботі «История города Харькова за 250 лет его существования», сучасні історики ХНУ ім. В. Н. Каразіна В. Духопельников, Л. Лойко, С. Посохов у статті «Харьков многонациональный» збірника наукових праць «Харків багатонаціональний» звернули увагу на внесок іноземців у розвиток культурного життя міста, нашу увагу привернула також робота Д. Ципіна «Жизнь и деятельность немцев в Харькове (XIX – нач. XX в.)» - подробиці життя німецького народу в Харкові; нариси Н. Фреймана «Очерки из истории евреев Харькова» ‒ внесок єврейського народу в розвиток міста та ін., корисними виявилися також закони України, зокрема Закон України «Про туризм» [1] та звичайно електронні ресурси, такі як: офіційний сайт міста Харкова [16], Харківської облдержадміністрації [15], та сайт Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка [17].

Мета – розглянути сутність поняття «міжкультурної комунікації», виявити у м. Харкові екскурсійні  об’єкти, що характеризують зв’язки міста з різними народами світу та організувати на їх основі екскурсійний тур культурно-пізнавального характеру.

Для досягнення цієї мети важливо вирішити наступні завдання:

- висвітлити значення екскурсійних об’єктів у мотивації культурно-пізнавальних подорожей в контексті міжкультурної комунікації;

- дослідити міжкультурні зв’язки міста Харкова з різними країнами світу з часів появи у місті іноземних громадян;

- серед екскурсійних об’єктів міста обрати ті, які є свідченням міжкультурних зв’язків м. Харкова;

- розробити екскурсійний тур у м. Харкові по інтернаціональних туристичних об’єктах.

Об’єкт роботи – організація екскурсійної діяльності.

Предмет роботи – організація екскурсійної діяльності в місті Харкові в контексті вивчення міжкультурних зв’язків міста.

У роботі було використано  такі методи дослідження: спостереження (наприклад, у Розділі 1, де надана характеристика основних понять та інформація про  історію краю, що не потребує зайвої роботи, систематизації та втручання  автора); порівняння (автором порівнюється наявна кількість ресурсів, які свідчать про зв’язки регіону з різними країнами); абстрагування (даним методом проводиться зібрання інформації про різні види туристичних ресурсів у Розділі 2); аналіз і синтез (з усіх туристичних ресурсів області виділяються окремі види, аналізуються, систематизуються та об'єднуються у єдине ціле, з якого можна зробити висновок про туристичний потенціал області), індукція та дедукція (за фактом наявності різноманітних туристичних ресурсів та інфраструктури у області робиться висновок про можливий рівень розвитку міжнародного туризму у даному регіоні).

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ПІЗНАВАЛЬНОГО  ТУРИЗМУ В КОНТЕКСТІ ВИВЧЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

1. Сутність міжкультурної комунікації

Туризм є однією з найбільш дохідних галузей світового господарства, яка інтенсивно розвивається. Сучасний туризм відрізняється різноманітністю форм, видів і різновидів. Форма туризму пов'язана з перетинанням туристом державного кордону своєї країни. Тому виділяють туризм внутрішній (тобто подорожі усередині своєї країни) і туризм міжнародний (поїздки з туристичними цілями в інші країни). Міжнародний туризм, у свою чергу, підрозділяється на в'їзний (надання туристських послуг іноземним та іногороднім туристам на території будь-якої країни) і виїзний (подорожі осіб, які постійно проживають в іншій країні) [13].

Будь-яка міжнародна туристична діяльність передбачає спілкування  між представниками різних культур.

Міжкультурна  комунікація як особливий вид  комунікації припускає спілкування між носіями різних мов і різних культур. Співставлення мов і культур виявляє не тільки загальне, універсальне, але й специфічне, національне, самобутнє, що зумовлене розбіжностями в історії розвитку народів. Інтеркультурна комунікаціямає справу з розумінням та порозумінням, що означає: розумітичуже і водночас бути зрозумілим, спілкуючись чужою мовою [2, с. 52].

«Міжкультурна комунікація» вперше запропонували  для широкого вжитку в значенні особливого типу людських відносин Е. Хол і Д. Трагер у книзі «Culture as Communication» («Культура як комунікація», 1954 р). А. Садохін аналізує поняття «взаємодія» та «комунікація» й доводить, що вони частково співпадають та не є тотожними. Комунікація – соціально обумовлений процес обміну інформацією різного характеру та змісту, що передається за допомогою різних засобів та має на меті досягнення взаєморозуміння [2, с. 78-79]. На думку зарубіжних та вітчизняних дослідників стосунки є міжкультурними, якщо учасники процесу взаємодії не тільки прибігають до власних традицій та звичаїв, способам поведінки, але й одночасно знайомляться з чужими правилами та нормами повсякденного спілкування. При цьому в даному процесі виявляються як характерні так і незнайомі властивості інших культур, звичне й нове у стосунках, уявленнях, почуттях, що виникають у партнерів під час взаємодії [2, с. 103].

Характеристика  міжкультурної комунікації передбачає використання поняття «діалог культур».

Діалог –  це сукупність безпосередніх відносин і зв’язків, які формуються між різними культурами, а також результатів взаємовпливів культур і культурних запозичень.

Конкретна форма  діалогу залежить насамперед від  переконань та інтересів особистості, які визначають її орієнтації та прагнення. Вирізняють дві основні позиції  особистості – конформізм і негативізм.

З середини 1970-х  рр. тема діалогу культур стала актуальною. Згідно твердженням таких відомих філософів, як М. Бахтін, В. Біблер, М. Бубер, К. Ясперс, діалог культур є способом людського спілкування, де формується орієнтація розуму на взаєморозуміння. Діалог – це сукупність безпосередніх відносин і зв’язків, які формуються між різними культурами, а також результатів взаємовпливів культур і культурних запозичень. Діалог культур розглядається у культурології не як одномоментний акт, а як тривалий історико-культурний процес взаємовпливів, а, по-друге, це багаторівневий процес, в якому беруть участь різні соціальні спільноти, державні установи, міжнародні урядові та громадські організації, транснаціональні корпорації, фонди та окремі люди. Діалог культур – це пізнання іншої культури за допомогою знання своєї, а своєї – через іншу шляхом інтерпретації та адаптації цих культур одна до одної в умовах смислового незбігу значної кількості елементів обох культур.

Існує багато видів  туризму, залежно від мети туризму. На сучасному етапі великою популярністю у світі користується культурний туризм.

На думку М. П. Мальської, культурний туризм — це відвідання історичних, культурних або географічних визначних пам'яток [12]. Основне призначення культурного туризму — ознайомлення з визначними пам'ятками (історії, архітектури, мистецтва, природними та етнічними особливостями, сучасним життям народу).

Основою культурного  туризму є історико-культурний потенціал країни, що включає все соціокультурне середовище з традиціями і звичаями, особливостями побутової та господарської діяльності. Мінімальний набір ресурсів для пізнавального туризму може дати будь-яка місцевість, але для його масового розвитку потрібно певна концентрація об'єктів культурної спадщини, серед яких можна виділити: 

• пам'ятники археології; 

• культову і  цивільну архітектуру; 

• пам'ятники ландшафтної архітектури; 

• малі і великі історичні міста; 

• сільські поселення; 

• музеї, театри, виставкові зали та ін; 

• соціокультурну інфраструктуру; 

• об'єкти етнографії, народні промисли та ремесла, центри прикладного мистецтва; 

• технічні комплекси  і споруди [11]. 

Культурний  туризм помітно впливає на міграційні процеси, що постійно збільшуються у зв'язку з появою вільного часу у різних верств населення. При міграції населення переміщується і їхня культура, привносячи нові елементи в те середовище, куди вони потрапляють. Взаємовідносини різних типів мігруючої і місцевої культур, наприклад, національної та регіональної, міської та сільської, їх взаємопроникнення і потужність взаємодії залежить не тільки від чисельності та соціального складу населення, а так само від економічних і політичних ситуацій в суспільстві. На думку культурологів, спроби перенесення і запозичення різних зразків культури (соціальних, економічних, архітектурних та ін.) в іншу соціокультурне середовище не завжди бувають успішними і викликають конфлікти. Тому при організації туризму в історичних містах і селах, необхідно проводити аналіз і оцінку взаємодії різних типів культур і передбачати наслідки таких процесів.

Важко уявити будь-яку  туристичну діяльність без екскурсій. Екскурсія – цілеспрямований і запрограмований наочний процес сприйняття навколишнього середовища, що базується на поєднанні зорових, слухових та інших вражень і відбувається під керівництвом кваліфікованого спеціаліста – екскурсовода [12].

За іншим  визначенням, екскурсія – туристична послуга тривалістю до 24 годин у супроводі гіда (екскурсовода) за затвердженим маршрутом для задоволення духовних, естетичних та інформаційних потреб туристів (відповідно до ліцензійних умов) [1].

Гід (екскурсовод) – керівник екскурсії, фахівець у  певній галузі знань [1].

2.  Становлення та розвиток міжкультурних зв’язків Харкова та області

Харків  – одне з найбільш багатонаціональних міст не лише України, але і всієї Західної Європи. Цьому значною мірою сприяло його географічне положення на межі лісу та степу. Тут обмінювалися товарами представники цих природних зон в часи, коли велику роль відігравав природно-географічний поділ праці. Велика кількість архітектурних знахідок свідчать про активну торгівлю місцевого населення з Закавказзям та Середньою Азією, Західною Європою та Візантією уже в далекі часи.

Виникнення  самого міста, заснованого українськими переселенцями з Придніпров’я  на території, яка з поч. XVI ст. знаходилася у складі Московської держави, спільне проживання протягом трьох з половиною століть представників двох найбільших слов’янських народів, стало основою толерантності, прагнення добросусідства, терпимості. У XVIII – на поч. XX до українців та росіян додалися поляки і євреї, німці та вірмени, болгари і татари, білоруси та греки, цигани та латиші, представники інших народів Європи та Азії.

З ІІ пол. XVIII ст. Російська влада приступила до цілеспрямованого здійснення переселенської політики. Законодавство Російської імперії передбачало деякі переваги для іноземців. На постійне розселення запрошували селян та робітників із Західної Європи та Балкан. Деякі з них знайшли собі другу батьківщину у Харкові [9, c. 15-16].

На  поч. XIX ст. у Харківській губернії серед іноземців перше місце займали німці. У 1804 р. в місті нараховувалось 200 німців. Вони проживали компактно на Німецькій вулиці (нині вулиця Пушкінська). Вони відігравали значну роль у культурному житті Харкова. Із німців вийшло багато професорів, учителів, лікарів, чиновників. Одним з перших харківських книгопродавців був німець Ланг, що продавав іноземні книги. Власником першого театру був німець Штейн. Першими аптекарями були німці Венцель, Сартисон, Фридлер, Шепп [9, с. 43].

Крім  того, вірмени проживали у Вірменському провулку, болгари – в болгарському провулку на Холодній Горі, цигани –  на Заїківці, євреї – на вулицях  Нетеченській, Єкатеринославській, Москалевській.

Французів, порівняно з німцями, було значно менше. Але уже в 1805 р. міська влада відвела для них під пансіони дворові місця в центрі міста. Серед перших професорів харківського університету були французи Пакі де Совіньї і де-Гур, який потім став Дегуровим. Граф де Буассере був власником пансіону. В 20-х роках був відомим магазин Мореля, який продавав іноземня вина. Крім того, французи одягали, стригли та причісували харківський бомонд, годували його цукерками та тістечками, пригощали закордонними винами. З місцевих французів безперечне право на визнання харків’ян заслуговує Борель, який зробив перший вклад в облаштування водопроводу [9, с. 141]. Проте наполеонівські війни ускладнили перебування французів у Харкові.

Особливе  ставлення, в тому числі і на Харківщині, було до єврейського населення, яке  в межах України та Росії проживало з часів Київської Русі. Основним мотивом до утисків євреїв та обмеження їх прав було їх віросповідання, причиною – їх господарсько-економічна діяльність.

Більш значну за чисельністю групу в  Харкові іноземці починають представляти лише з перших років XIX ст. Як відомо, відкриття університету у 1804 р. супроводжувалося запрошенням В. Н. Каразіним з-за кордону професорів, а потім і різних майстрів. У 1805 р. для іноземців було відведено 10 дворових місць в новозбудованому кварталі, суміжному з Сумською вулицею та колишнім Мироносицьким кладовищем. З 1950 р. в Харківському університеті почали навчати іноземних студентів [18]. Дані про їх кількість наведені у табл.1.1.

Таблиця 1.1

Навчання  іноземних громадян у Харківському університеті [18]

Окрім іноземців, що були на службі, та ремісників, в дворянських будинках жили іноземці в якості гувернерів, учителів і т. п. Були серед них і німці, і французи. Іноземці ж у Харкові були власниками пансіонів, з яких в перші роки ХІХ ст. найбільшою популярністю користувався пансіон Дерезвіля.

У ІІ пол.. XIX ст.. багатонаціональний характер Харкова став більш помітним. Так, за переписом населення 1897 р. тут проживало близько 40 тис. осіб – представники 45 національностей та народностей і 3 380 іноземних підданих, що склало близько 2% від загальної чисельності населення губернії [7, с. 36].

В роки Першої світової війни тільки за офіційними даними в Харкові опинилося більше 45 тисяч біженців. Серед них були поляки, латиші, литовці, євреї, румуни, чехи, естонці, росіяни та ін. [10, с. 40].

Розширення  міжнародного співробітництва у  другій половині минулого століття призвело до появи у місті тисяч студентів та робітників із країн Азії, Африки та Латинської Америки. Багатонаціональний характер міста посилився, зміцніли його інтернаціональні традиції.

У ХХ ст. в Харкові працюють національні театральні і музичні колективи, школи і технікуми, проводяться наукові конференції і симпозіуми, присвячені різноманітним проблемам міжнаціонального спілкування, проходять виставки і огляди досягнень національних культур. У місті отримали розвиток майже всі можливі форми національно-культурної роботи: національні клуби, хорові колективи, театри, бібліотеки та ін. По всьому м. Харкову було створено багато національних гуртків на підприємствах та різноманітних закладах.

Представники  політичних меншин брали активну  участь у політичному, культурному та науковому житті міста.

У різні  часи  місто відвідували також  знамениті люди з різних куточків світу. Серед них Петро І, Катерина Велика, Сергій Єсенін, П’єр Рішар, Мілен Демонжо, Жан-Поль Бельмондо та багато інших. Одним з таких довгоочікуваних став візит Сари Бернар у ХІХ ст. Її приїзд був однією з основних тем для обговорення у місцевих газетах.

Унікальність  Харкова серед інших великих  міст України полягає в тому, що тут за всю його історію не було жодного значного зіткнення між  жителями на національному, расовому чи релігійному грунті [7, с. 115-116].

Для харків’ян однаково близькі і  дорогі українська та російська культури. Рідними мовами для більшості  жителів міста є і українська, і російська.

Сучасний  Харків – це гігантська лабораторія  не лише нових технологій у виробництві, науці та освіті, але і принципів спільного проживання представників різних народів, їх співдружності та співтворчості. Недарма і Асоціація національно-культурних об’єднань України виникла саме в Харкові. Тут видається і друкований Асоціації – газета «Наша Родина» [7, с. 103].

У місті сьогодні діє більше 55 національно-культурних об’єднань, діяльність яких охоплює більше 20% харків’ян, збирають віруючих православні храми, католицькі та протестантські церкви, вірменська церква та синагога, мечеть та молитовні будинки інших конфесій, працює 15 шкіл з поглибленим вивченням національних мов та звичаїв [7, с. 105].

Статистика  свідчить, що з кожним роком кількість  туристів, в тому числі і іноземних, в Харкові зростає (див. Додаток  А), а отже необхідно зміцнювати туристичну привабливість багатонаціонального міста та закріплювати його позиції на міжнародній арені [16].

Закріплення дружніх зв’язків Харкова з містами  інших держав здійснюється через  побратимство. На сьогодні у Харкова 21 місто-побратим (див. Додаток Б) [16]. Побратимство дає змогу встановлювати дружні контакти, більш тісно співпрацювати в політичній, економічній та культурній сферах, обмінюватися досвідом.

Солідарність  між народами уже занесена в літопис  Харкова назвами вулиць та площ, пам’ятниками та пам’ятними дошками, увічнена в іменах, присвоєних підприємствам та закладам.

Висновки  до Розділу 1

Отже, можна сказати що міжкультурна комунікація, яка включає в себе поняття «діалог культур», виступає одним з головних чинників у становленні культурного туризму. Саме вона, як ніщо інше, впливає на виникнення туристичних об’єктів, що носять інтернаціональний характер і в свою чергу впливають на розвиток міжнародного туризму.

Що  ж стосовно становлення міжкультурних  зв’язків Харкова, то іноземні громадяни з’явилися на його території ще з часів його заснування. Основною причиною цього стали торговельні зв’язки України з різними країнами світу. З часом їх кількість збільшувалася. У місті почали з’являтися цілі квартали та вулиці, де проживали іноземці. Важливу роль відіграло відкриття Харківського університету, оскільки його засновник – В. Н. Каразін – запрошував на роботу іноземних професорів. З 1950 р. тут почали навчати іноземних студентів.

Іноземці  брали участь у розвитку культурного життя міста (театр, кінематограф), освіти і науки (університети, бібліотеки тощо),архітектури, спорту та ін.

На  сучасному етапі, кількість іноземних туристів у місті збільшується, а це свідчить про те, що популярність міста зростає. Харків має 21 місто-побратим. Співпраця міст реалізується через обмін делегаціями, художніми та спортивними колективами, виставками, а також літературою, кінофільмами, фотоматеріалами про життя міст. Не менш важливим є і обмін досвідом ведення міського господарства. А це не може не сприяти розвитку міжкультурних зв’язків та, зокрема, міжнародному туризму у Харкові.