Розробка гірськолижного туру у Карпатах
ВСТУП
Актуальність теми. Унікальність економіко та політико-географічного положення Українських Карпат – очевидна. А розгляд даного регіону, як частини цілісної гірської системи – Великої Карпатської дуги, дає право припустити, що основними напрямками розвитку тут будуть такі види діяльності, як туризм та рекреація. Комплексний аналіз природно-ресурсного потенціалу Карпатського регіону України підтверджує, що таке припущення має місце.
Сучасна людина живе в
надзвичайно складному
З іншого боку – економічна криза в нашій країні привела до особливо гострих соціальних проблем населення гірських регіонів: безробіття, незначні площі сільськогосподарських угідь, специфіка проживання в горах. Тому, розвиток саме туристсько-рекреаційної діяльності, приведе до вирішення деяких з них. Створення робочих місць в даній галузі буде сприяти росту первинної зайнятості в туристсько-рекреаційній сфері, поведе за собою зростання вторинної зайнятості – збільшення кількості робітників у будівництві, сільському господарстві, в зв’язку, в торгівлі, тощо.
Метою дослідження є ґрунтовне дослідження та детальний аналіз, показ масштабів і значення оздоровчих та туристичних комплексів Карпат.
Вiдповiдно до мети були поставлені наступні завдання:
- дослідити територіально-рекреаційний комплекс Карпат;
- визначити проблеми та напрямів подальшого розвитку рекреаційного господарства Карпат в сучасних умовах перехідного періоду до ринкових відносин;
- дослідити оздоровчі комплекси Карпат.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у зв’язку із пізнанням оздоровчих та туристичних комплексів Карпат.
Предметом дослідження є оздоровчі та туристичні комплекси Карпат.
Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та переліку посилань. Загальний обсяг роботи 35 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел містить 15 найменувань.
Владислав, спасибо,
одна из самых лучших работ. Почти
не пришлось править. Молодец! Единственное
замечание – список литературы должен
быть в алфавитном порядке. Переделай,
соответственно, и в тексте изменятся
номера. И еще, поубирай страницы в тексте,
где ссылки на источник. Страница пишется
только тогда, когда ты даешь цитату, а
так − просто номер источника из списка.
И можешь спокойно распечатывать и сдавать
работу
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ РОЗВИТКУ, СТРУКТУРА
ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРИТОРІАЛЬНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО
КОМПЛЕКСУ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ
Карпатський регіон є індустріально-аграрним районом України, в структурі господарства якого домінуюче місце займає промисловість. Сьогодні вона переживає глибоку кризу, вихід з якої в першу чергу пов’язується з її корінною структурною перебудовою. Саме в контексті політики структурної трансформації господарства регіону і треба розглядати майбутнє рекреації. І навпаки: сучасна промислова політика в регіоні має бути зорієнтована на те, що незабаром на регіональному ринку появиться конкурентоспроможний сусід – рекреаційна індустрія.
На даний час рекреаційна місткість ландшафтів складає: зимою –3,9 млн. чол., літом –1,7 млн. чол. Протягом року Карпатський курортно-рекреаційний район може приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн. екскурсантів та туристів вихідного дня. Для порівняння Альпійський регіон площею 180 тис. км кв. щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і туристів та понад 60 млн. туристів, що здійснюють в Альпи одноденні поїздки [1, с. 98].
В Карпатах функціонує немалий рекреаційний фонд, який відповідає сьогоднішнім реальним потребам. Сьогодні в регіоні є понад 600 рекреаційних об’єктів загальною місткістю більш як 82 тис. місць. Це – 1,5 місця на 1км. кв., що в 13 разів менше, ніж в Татрах, або 13 місць на 1тис. чол., що в 6 разів менше, ніж в Татрах [5].
В основу формування курортно-оздоровчих утворень Українських Карпат як курортно-рекреаційного регіону повинна бути покладена єдина система. В числі основних курортно-територіальних одиниць для гірських умов Карпат пропонуються курортно-рекреаційні райони і курортні комплекси. Курортний комплекс (КК) включає низку лікувально-оздоровчих закладів, об’єднаних єдиною системою лікування та відпочинку з однотипною інфраструктурою. Наприклад, Квасівський комплекс, який має тільки два аналоги в світі, створений на базі миш’яковистої мінеральної води (Гірсько-Тисянське родовище). До його складу входить відомий санаторій “Гірська Тиса”.
Курортно-рекреаційні райони (КРР) в гірських умовах Карпат формуються у вигляді систем взаємопов’язаних елементів території: населених пунктів, курортних комплексів та установ, штучних водойм, гребель та ін., а також природних ландшафтів, які входять органічно до території району та використовуються для створення курортного середовища [2, с. 52].
Для нових територій,
котрі тільки освоюються, найбільш
перспективним є курортно-
Територія курортно-рекреаційного
району в основному визначається
зосередженням курортно-
Курортно-рекреаційні райони виділяють як окремі територіальні утворення, або входять (в переважній більшості) до складу курортно-рекреаційних місцевостей. Основу розвитку курортно-рекреаційних місцевостей, чи зон, становлять їх природні і соціально-економічні рекреаційні ресурси. Наприклад, розподіл відпочиваючих в горах залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересіченості території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування [3, с. 109].
На території Українських Карпат можна виділити вісім основних курортно-рекреаційних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька; і п’ять основних курортно-рекреаційних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько Міжгірський, Усть-Чорнянський.
При вкрай несприятливій загально екологічній ситуації Карпатський регіон включає території, що на геоекологічній карті України визначаються як умовно чисті та помірно забруднені. Одним з характерних для Карпат антропогенних навантажень є рекреаційне. Інтегральним показником, що характеризує антропогенне рекреаційне навантаження на природний ландшафт є величина їх рекреаційної місткості. Для виділення курортно-рекреаційних місцевостей і районів разова місткість при екологічно-допустимих навантаженнях оцінюється в літній період в межах 3740 – 3860 тис. осіб, в зимовий – відповідно – 1640 –1780 тис. осіб [6].
Для екологічно-сталого розвитку регіону, створення найповнішої гармонії природи і людини, розвитку масового відпочинку важливе значення має розміщення курортно-рекреаційних об’єктів і трасування туристських маршрутів. При цьому враховуються як природні (компонентні і ландшафтні) передумови Українських Карпат, так і соціально-економічні (історико-культурні, архітектурні, етнографічні) об’єкти рекреації, яких в районі налічується до 700.
Великий вплив на розміщення лікувально-оздоровчих закладів і курортних комплексів в гірських умовах справляє характер існуючих транспортних зв’язків. З метою ефективного розвитку рекреації в регіоні слід враховувати особливості доставки потоків відпочиваючих з вузлових станцій в оздоровчі заклади. В Українських Карпатах основним видом магістрального транспорту є залізничний з відносно великими станціями в Ужгороді, Воловці, Рахові, Яремчі, Мукачеві, Сваляві. Основним транспортним засобом, який безпосередньо перевозить людей на курортно-рекреаційний об’єкт (КРО), є автобус. Мережа автомобільних шляхів в Карпатах порівняно густа і зв’язує майже всі пункти [4, с. 90].
При розміщенні КРО в гірських районах враховується характер існуючої системи розселення і виробничих зв’язків. При цьому треба пам’ятати, що часто функції місць розташування санаторіїв, туристичних баз виконують сільські населені пункти, в яких туристично-рекреаційна інфраструктура ще не відповідає сучасним зразкам європейського рівня.
При розробці схем районного
планування територій для цілей
рекреації, генеральних планів курортно-рекреаційних
районів варто враховувати
Сезонні перепади в завантаженні КРО є одним з факторів, що впливають на рекреаційне освоєння територій. На відміну від, наприклад, приморських курортів, природні можливості Карпат, дозволяють ефективно використовувати їх для відпочинку, чи лікування впродовж всього року, хоч, звичайно, конкретна інтенсивність такого використання за цей час неминуче мінятиметься. Відносно рівномірне використання карпатських курортів має дуже велике значення для їх рентабельності [5, с. 34 – 35].
В Українських Карпатах можна виділяти курортно-рекреаційні об’єкти вузькоспеціалізовані, кліматолікування (Космач-Шешори, Мукачево-Чинадієво, Верховина-Кривопілля, Хуст-Тячів) і КРО комплексного рекреаційного використання, приваблюють відпочиваючих, туристів, автот уристів, лижників, спортсменів (Рахів-Кваси, Яремча, Ворохта, Ужгород-Невицьке, Міжгір’я-Сойми-Келечин). В таких районах сумарна чисельність тимчасового населення в основному стабільна, що пояснюється однаковим їх завантаженням в літній і зимовий періоди, а отже існує можливість розміщення тут цілорічних закладів.
В залежності від конкретного місце розташування, інтенсивності та тривалості відвідування туристично-рекреаційного об’єкту, місця для відпочинку мають різне функціональне призначення і різну комплектність елементів благоустрою. Загалом такі місця можна поділити на п’ять типів.
Тип 1 – місця для короткого відпочинку, яке використовується відпочиваючими, як правило, протягом 5 – 20 хв. під час прогулянок в лісі. Ці місця обладнуються місцями для сидіння та збору сміття, встановлюються інформаційні аншлаги та вказівними.
Тип 2 – місця для короткочасних пікніків, яке використовується переважно групою людей для відпочинку на протязі 1,5 – 3 год. в склад необхідного обладнання входять столи, місця для паління вогнища, збору сміття і т. д.
Тип 3 – місце для одноденного відпочинку, яке використовується групою рекреантів більше 3 год. для цього необхідні місця укриття від негоди, засоби візуальної інформації. В усіх вищенаведених типах місць відпочинку бажана наявність джерел води, автостоянки, туалету тощо.
Тип 4 – рекреаційний пункт, що організовується безпосередньо поблизу доріг загального користування з інтенсивним автомобільним рухом. Тут обов’язкова наявність джерел води і місць для транспорту. Ділянка переважно використовується автотуристами, водіями і пасажирами автомашин та автобусів, які виконують тривалі за часом і значні за відстанню рейси [3].
Тип 5 – рекреаційна ділянка для масового відпочинку, яка створюється поблизу місць житлової забудови, водних акваторій та інших місцях масового відвідування на площі 0,5 – 2,0 га. На ділянці може бути обладнано декілька місць відпочинку різних типів, літні будиночки, дитячі і спортивні майданчики, автостоянки [6, с. 84].
Отже, українські Карпати – один із найбільш екологічно чистих регіонів нашої країни та, на жаль, сьогодні туристсько-рекреаційний потенціал цих місць використовується недостатньо. Загальновідомо, що туризм – один з найважливіших видів економічної діяльності в світі. За прогнозами експертів ООН на початку нового тисячоліття він буде приносити більше прибутків, ніж нафтова, автомобільна та металургійна галузі разом узяті. За 1970 – 1990 роки кількість туристів у світі збільшилася на 300 відсотків. За оцінками спеціалістів до кінця нинішнього століття вона збільшиться [3].
РОЗДІЛ 2. ТУРИСТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Чернівецька області) займає площу 56,6 тис. кв. км, де проживає 6,5 млн. чол. Це один з староосвоєних районів, розташований в західній частині України [4].
Одним із стратегічних напрямків розвитку регіону є пріоритетне освоєння його рекреаційного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості такого вибору можна навести наступні основні аргументи:
1. Наявність природно-ресурсної бази. В регіоні є понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів, багато з них унікальні. їх запаси достатні для щорічного оздоровлення більш як 7 млн. чол. Теперішній рівень їх використання не перевищує 15 %. Розвідано також значні запаси лікувальних грязей та озокериту. Ці ресурси в поєднанні зі сприятливими кліматичними умовами є природною базою розвитку санаторно-курортної справи.
Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи на Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.
Вигідне географічне положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять різноманітні зв’язки, а щільна мережа транспортних шляхів є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих із багатьох країн світу [7, с. 87].
Фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб у рекреаційних послугах. В Україні фактично є три регіони, умови яких дозволяють задовольнити потреби в рекреаційних послугах. Це Кримський, Причорноморський та Карпатський. На фоні перевантаження перших двох і зростаючому попиті Карпати виступають фактично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на оздоровлення і відпочинок.
Наслідки Чорнобильської аварії. Порівняно високий рівень екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань зумовлюють потребу в створенні в Карпатах широкої мережі спеціалізованих оздоровниць для населення, яке потерпіло від радіоактивного забруднення [9].
Екологічний феномен території. З одного боку, природа Карпат у порівнянні з іншими регіонами зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан, однак враховуючи винятково важливе клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав, гостро стоїть питання збереження унікальної природи цього краю. З іншого боку, звичайно, при забезпеченні екологічної безпеки Карпат, необхідно створювати туристичну інфраструктуру, будувати дороги, мости, гірськолижні підйомники та ін., що залучить велику кількість гостей на відпочинок та лікування в регіон.
Можна навести ще цілий ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону.
Природно-ресурсний та історико-культурний потенціал регіону в поєднанні з вигідним географічним положенням в центрі Європи є достатньо вагомою передумовою розвитку системи санаторно-курортного лікування, туризму і відпочинку, орієнтованої як на внутрішнього споживача, так і на обслуговування іноземних туристів [8, с. 16].
Рекреаційно-туристичний бізнес здавна поширений на Закарпатті. На території області знаходиться велика кількість санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз, побудованих у мальовничих куточках Карпатських гір. У 1993 році в Закарпатті функціонувало 15 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням на 4446 місць та 7 санаторіїв-профілакторіїв на 920 місць. Усі вони розташовані недалеко від мінеральних джерел, яких в області нараховується близько 300. Найбільш відомі родовища лікувальних мінеральних вод – це Поляна Квасова, Голубине, Сойми, Келечин, Кваси, Шаян та ін. [11].
На даний момент на території Закарпаття функціонують понад 50 зареєстрованих та ліцензованих туристичних фірм (35 з них знаходиться в м. Ужгороді та Ужгородському районі, 7 – у м. Мукачеві, інші – в Рахівському, Іршавському, Перечинському, В. Березнянському та Хустському районах), які займаються обслуговуванням туристів, що прибувають з різних куточків України, а також з-за кордону. Турфірми організовують відпочинок та екскурсійне обслуговування туристів, пропонують екскурсії на вертольоті, сільський, велосипедний туризм, полювання. Карпатські ріки придатні для сплавлення на байдарках і каное, а також для купання. Область відзначається особливими умовами для організації зимового відпочинку, туризму та гірськолижного спорту. Період, сприятливий для проведення зимових видів спорту і відпочинку, триває 4 – 5 місяців – з кінця листопада до середини березня. Так, лише система «Закарпаттурист» приймає клієнтів у 4-х туркомплексах та 10-ти туристичних базах, які вміщують 3200 відпочиваючих. Для гірськолижників – траси маршрутів обладнано 29 канатними дорогами протяжністю від 200 до 1400 метрів.
В Ужгороді (адміністративний, промисловий, культурний центр Закарпатської області) пропонується цілий комплекс готельних послуг, комфортабельні апартаменти в центральних готелях міста, екскурсійне обслуговування, зустріч в аеропорту, кваліфіковані послуги перекладачів.
Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам’яток історії, культури, архітектури [9, с. 95].
Згідно природно-економічній класифікації, яку розробив О. Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно – функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:
- санаторно-курортного лікування (або лікувальні);
- туризму і активного відпочинку.
Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.
Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій на пам’ятки історії та культури, найстаріші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття. На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам’яток архітектури IX – XX ст., серед яких особливе місце займають споруди Львова, Жовкви, Підгірців, Галича, Ужгорода, Мукачева, Хотина, Чернівців та інші.
Світову славу здобула дерев’яна архітектура Карпат XIV – XIX ст. В регіоні знаходиться ряд археологічних пам’яток міжнародного значення – трипільські поселення на Дністрі, старослов’янські городища в Стільському, Пліснеську, Звенигороді, Василеві, Непоротові, Рухотині; залишки стародавнього Галича в Крилосі, руїни скельних фортець у Спасі, Уричі, Розгірче, Бубнищі [7].
З Карпатським регіоном пов’язано життя і діяльність Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, Івана Вишенського, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Соломії Крушельницької, Ольги Кобилянської та інших відомих людей. Тут народилися, жили і працювали представники багатьох європейських культур [10, с. 11 – 12].
В регіоні збереглась багата духовна культура – своєрідні звичаї і обряди, народні промисли, фольклор буковинців, бойків, лемків, гуцулів.
Отже, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними і економічними факторами є важливими об’єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал будь-якої території характеризується наявністю рекреаційних ресурсів, їх кількістю та різноманітністю.
За видами ці ресурси можна поділити на кліматичні, ландшафтні, водні, фауністичні, мінералогічні та культурно-історичні, а функціонально вони забезпечують лікування, відпочинок, пізнання природи і культурно-історичних явищ в конкретному регіоні [13].
РОЗДІЛ 3. ОЗДОРОВЧІ КОМПЛЕКСИ КАРПАТ
Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи [2].
До сприятливих для
кліматотерапії відносяться без
морозні і морозні типи погоди.
Середньомісячна і річна
Ландшафтні ресурси
рекреації. До ландшафтних ресурсів
туризму і відпочинку відносять
території, які відрізняються живописністю
Практично всі міста і селища міського типу в карпатському регіоні мають спеціально виділені лісові масиви для відпочинку населення у вихідні дні. Але багатьох людей приваблюють мальовничі гірські ландшафти, які є зоною дальньої рекреації чи місцем проведення довготривалого відпочинку. Рекреаційне використання ландшафтів супроводжується їх активним антропогенним змінам. Якщо на основі якісних і кількісних змін в рослинному покриві рекреаційних територій виділити п’ять стадій рекреаційної дигресії (1 – корінні непорушені, 2 – мало порушені, 3 – помірно порушені, 4 – сильно порушені, 5 – деградовані рослинні групи), то межу стійкого стану корінних фітоценозів можна провести між 3 – 4-ою стадіями. На 4-й стадії ще зберігаються потенціальні можливості відновлення, а на 5-й спостерігається повне розбалансування фітоценозів [5].
Темпи й рівень рекреаційної дигресії безпосередньо залежать від рекреаційних навантажень на території, тобто від кількості рекреантів, які одночасно перебувають на одиниці площі. Недопустимі навантаження навіть в короткий термін ведуть до деградації рослинного покриву. Як показали розрахунки, на території Українських Карпат умовно допустимі рекреаційні навантаження на лісові ландшафти треба враховувати в середньому 3,5 – 2,4 рекреанта на 1 га.
Особлива рекреаційна роль Українських Карпат визначається поєднанням тут сприятливих ресурсних факторів для організації зимового відпочинку, туризму і гірськолижного спорту. Можливість гірськолижного освоєння території забезпечують задовільні по довжині, крутизні і конфігурації схили Сколівських Бескид, Полонинського і Водороздільного хребтів. Особливо інтенсивно в наш час освоюються гірськолижні зони (Славськ, Яблуниця, Ясиня, Рахів, Ворохта, Верховина), в яких розміщено більше 40 підйомників і канатних доріг [12, с. 29].
Враховуючи все більшу популярність зимового відпочинку в горах, розпочинається справжній бум на будівництво і облаштування гірськолижних полів, установки підйомників, освоєння нових місць, які є водночас безпечними і придатними для гірськолижного туризму і відпочинку, розвиток інфраструктури рекреаційних зон.
Кліматичні ресурси туризму і відпочинку. Якість кліматичних умов з точки зору рекреації полягає в степені їх сприятливості для відпочинку на відкритому повітрі. Тільки комфортні кліматичні умови можуть викликати позитивні зміни в організмі людини. Їх основними показниками є протяжність комфортного періоду і процент днів з сприятливими типами погоди за цей період. В Прикарпатті за рік в середньому спостерігається 140 таких днів,, в Закарпатті їх на 8 – 10% більше, а в гірських районах на 20 – 50% менше середньомісячні показники кількості сприятливих для рекреаційних занять днів дозволяють вирахувати протяжність літнього рекреаційного періоду, включаючи в нього ті місяці, в які ймовірна кількість днів з сприятливими типами погоди складає 50%;. В Прикарпатті цей період триває 5 місяців (травень-вересень), в середньогір’ї – 3 місяці (червень-серпень), в між гірських котловинах, де кількість днів зі швидкістю вітру, яка перевищує 6 м/с не багато(гігієністи таку швидкість вважають найбільш сприятливою для відпочинку на відкритому повітрі) близько 4 місяці (червень – вересень), в Закарпатті – до 6 місяців (травень – жовтень) [13, с. 80 – 81].
Ряд метеорологічних
факторів навіть при приємному тепло
відчутті обмежує рекреаційну
У Закарпатті зосереджено 5,2% об’ємного і 5,1% вартісного потенціалу природних ресурсів рекреації України. Серед уже охарактеризованих одним із основних компонентів природних рекреаційних ресурсів являються різноманітні мінеральні води. Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття згадували в архівних документах вже в 1463 році XV століття , а їх хімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 року XIX століття. У 1800 році з’явилися перші відомості про розлив мінеральної води родовищ Свалявського району, які експортувалися до Відня, Парижу. У 1842 році у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855 році отримала «Золотий диплом» на виставці вод Європи у Парижі.
Мінеральні води Закарпаття різні за хімічним складом і лікувальними властивостями. Із 207 родовищ, занесених до Кадастру мін. вод України, 18,8 відсотка становлять закарпатські. Із досліджених 30 типів мінеральних вод 27% становлять вуглекислі хлоридні натрієві, 22% – вуглекислі хлоридно - гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18% – вуглекислі гідрокарбонатні натрієві, 15% – вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієво-магнієві, по 6% – сульфідні, миш’яковисті, кремнисті. Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентуки, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесені до державного стандарту України «Води мінеральні питні» [10, с. 98].