Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розробка робочої документації на пакет матеріалів для виробу

Вступ………………………………………………………………………

1 Вибір та характеристика матеріалів для моделі виробу………………......

1.1. Аналіз напряму моди та вибір основного для асортименту матеріалів для виробу……………………………………………………………..……………….

1.2. Вибір та обґрунтування вимог до матеріалів для проектованого виробу ………………………………………………………………………….……………….

1.3. Характеристика та перспективи розвитку асортименту матеріалів для виробу…………………………………………………………………………..……….

1.4. Опис зовнішнього вигляду моделі проектованого виробу……………..

2 Вибір пакету матеріалів для виробу. ……………………………………..

2.1. Обґрунтування типового пакету матеріалів для виробу……………….

2.2. Вибір і характеристика властивостей основного матеріалу…………..

2.2.1. Визначення характеристик будови і структури тканини…………….

2.2.2. Визначення геометричних властивостей та вагових характеристик………..…………………………………………………….......................................

2.2.3. Визначення механічних властивостей………………………………..

2.2.4. Визначення гігієнічних властивостей…………………………………

2.3. Вибір і характеристика прикладних, скріплювальних матеріалів і фурнітури……………………………………………………………………………………

2.4.Аналіз сумісності матеріалів у пакеті за властивостями…………...........

3. Розробка робочої документації на пакет матеріалів для виробу…………

3.1. Розробка конфекційної карти……………………………………………

3.2. Розробка рекомендацій по догляду за виробом…………………………

Висновки………………………………………………………………………

Список використаних джерел……………………………………………….

Додатки………………………………………………………………………..

Вступ

Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотажну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємства яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, наявність трудових ресурсів та сировини.

Провідною галуззю легкої промисловості с текстильна промисловість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами.

В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбувально-обробне виробництво.

Вовняна промисловість представлена первинною обробкою вовни, виготовленням пряжі, тканин та виробів.

Вовняна промисловість України розвивається на власній сировині. Вовняні тканини становлять близько 11,3% загального виробництва тканин в Україні. Продукція цієї галузі повністю задовольняє потреби України, а певна частина — експортується.

Вовняна промисловість України, значною мірою пов'язана з виробництвом хімічних волокон і виробляє близько 8,8% тканин.

Легка промисловість України - це одна з найбільш соціально значущих галузей промисловості, яка може надати велику кількість робочих місць для населення. Легка промисловість України могла б вирішити проблему зайнятості населення, проте чітко простежується тенденція спаду кількості осіб, працюючих в даній сфері.

Галузь має значні потенційні можливості, проте використовуються вони недостатньо через значні недопоставки сировини за міждержавними угодами, практичне припинення імпортних поставок, які щороку становили $ 500 млн. Нині щорічна закупівля бавовни становить 50-60 тис. замість необхідних 250 тис. Менше за потрібну кількість поставляється хімічних ниток і волокна, шубно-хутрової сировини, каучуків, синтетичних латексів, барвників та ін. Підприємства частково працюють на давальницькій сировині, щоб не простоювати, а це призводить до збіднення українського ринку товарів. До того ж держави-постачальники основних видів сировини в Україну постійно підвищують ціни на них, внаслідок чого з початку 2007 р. до 2013 р. вартість продукції легкої промисловості зросла від 26 до 80 разів.

Легка промисловість має тісні зв'язки з хімічними галузями. Вже нині Україна може використовувати власні потужності для виробництва синтетичної шкіри і клею, хімічних ниток і волокон, капролактаму, необхідного для виробництва хімічних ниток і пряжі. Заслуговує на увагу вітчизняне виробництво поліуретанових композицій для взуттєвої галузі, які досі імпортували.

У легкій промисловості найбільшою підгалуззю є текстильна, до якої належать первинна обробка текстильної сировини, потім бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, нетканих матеріалів, конопле-джутова, сітко-в'язальна, текстильно-галантерейна, трикотажна підгалузі.

Текстильна промисловість України почала розвиватися ще до першої світової війни, проте більшість підприємств тоді були невеликими. Деяке пожвавлення її розвитку почалося в радянський період, коли старі підприємства було реконструйовано і збудовано нові в Києві, Полтаві, Одесі, Житомирі, великі бавовняні комбінати в Херсоні, Донецьку й Тернополі, камвольно-суконний - у Чернігові, Дарницький (Київ) шовковий комбінат, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовнянопрядильні фабрики в Києві та Львові.

Вовняна промисловість розвинулася в Україні за радянський період. Вона випускає 11,1% тканин країни і зосереджена переважно на Рівненському й Житомирському льонокомбінатах, Коростенській і Марчихіно-Будській (Житомирська область) фабриках. Підприємства повністю забезпечені власним вовною. Частина вовноволокна вивозиться за межі країни.

Сучасна жіноча мода нестримно розвивається, але жіночі пальта залишаються актуальними. Отже,майбутні фахівці повинні знати, яким чином необхідно підбирати тканини для певних швейних виробів, щоб отримувати якісні, конкурентоспроможні вироби. Тому саме курсовий проект і передбачає визначення вимог до виробу та за певними критеріями підібрати тканину до певного швейного виробу.

1 Вибір та характеристика моделі виробу.

1.1Аналіз напряму моди та вибір основного для асортименту матеріалів для виробу

Отже, одяг – виріб або сукупність виробів (крім взуття), призначений для охорони тіла людини від зовнішніх впливів і несе утилітарні та естетичні функції. Розвиток одягу, його історичні зміни пов’язані, з одного боку, з модою, а з іншого – зі стилем, що виникає на основі соціально-економічного розвитку суспільства, виявляє його культуру, побут, ставлення до навколишнього середовища, світу.

Поняття «пальто» більш об’ємне і широке. Виходячи з літературного аналізу, можна дати слідуюче узагальнене поняття пальто. Пальто – це один з основних елементів базового жіночого гардероба. Крім того, це безумовний тренд осінньо-зимового сезону 2014-2015. На світових подіумах панує жіночний і елегантний стиль, який неможливо уявити без пальто або тренча.

Справжнім модницям підібрати пальто відповідно до власного неповторного смаку і стилю одночасно просто і складно. Просто тому що будь-який спеціалізований магазин пальто або торговий центр готові запропонувати широкий асортимент цього предмета гардероба.

На даному етапі розвитку моди в «житті» пальто найголовніше місце займають форма та силует. Період, коли вважалося стильним носити «дівочий» одяг на розмір менший, закінчується. Пальто з такими вузькими рукавами, що під них можна одягнути лише найтонший светр, штани (шорти), які занадто сильно облягали фігуру та виставляли на показ нижню білизну – все це обов’язкові елементи моди останніх сезонів. Ідеали моди змінюються. Сьогодні в колекціях дизайнерів можна знайти найрізноманітніші пальто. Досить незвичайні моделі пальто з запахом або коміром-шалькой, з коміром-стійкою і широким поясом, з подвійним бортом і відстібається капюшоном. Вже другий сезон в моді стиль мілітарі (трохи змінений у бік жіночності), а також увірвався несподівано і надовго стиль new look. І, крім того, подіумні колекції міжнародного рівня пропонують й таке, що ми останнім часом не зустрічали: врівноважені пропорції, витончені силуети, що вигідно підкреслюють всі плюси фігури, – комфортні, утилітарні і дуже ефектні моделі пальто. За останніми новинками дизайнерів добре видно, що мінімалізм, який досить часто траплявся в колекціях, тепер поступається пишноті та багатошаровості.

Новий стиль приділяє особливу увагу моделюванню форми рукавів і комірів. Найбільш виразно виділяються багаточисленні варіанти рукавів реглан і суцільновикроєних. Вони часто вкорочені, щоб показати рукави блузок і пуловерів, або продемонструвати довгі рукавички. Комірам також властиві елементи в дусі haute couture – наприклад, такі, що відстають від шиї, дуже високі або дуже пишні.

Щодо матеріалів, то в сезоні зима 2014 найактуальнішими являються еластичні та натуральні тканини, трикотаж. Вони зручні і підходять навіть для роботи в офісі, на вулиці, на відпочинку, що досить важливо в наш час. Активно використовуються тканини стриманих кольорів. Актуальними як завжди залишаються природні натуральні кольори.

У зимовому пальті використовується досить багато груп матеріалів: основний матеріал, підкладковий матеріал, прокладочний матеріал, що утеплює матеріал, що скріплюють матеріали, фурнітура.

В холодну пору року актуальнішим будуть пальто насичених темних тонів, класичний чорний, яскравий синій, коричневий, червоний. Малюнок на тканині так само може бути всілякий, звична клітка або смужка, що витягує фігуру, всілякі поєднання різних кольорів. Тут варіантів величезна кількість і вибір просто безмежний.

В цілому нова мода дуже сучасна і прагне відповідати побажанням багатьох жінок, тому вона об’єднує стиль, комфорт і невимушеність.

Фурнітура призначена для застібання одягу. Крім функціонального призначення фурнітура прикрашає одяг. Фурнітуру виготовляють з металу, пластмаси, дерева та інших не текстильних матеріалів. Фурнітура повинна відповідати напрямку моди за зовнішнім виглядом, матеріалом, обробці. До одежної фурнітури відносяться гудзики, гачки, петлі, кнопки, пряжки, застібки-блискавки

Основні властивості гудзиків визначаються головним чином властивостями матеріалів, з яких вони виготовлені.

Гудзики для жіночого одягу виробляють найрізноманітнішої форми і обробки: плоскі (круглі, овальні, трьох і чотирикутні, з різною обробкою лицьової сторони - гладкою, опуклою або з рельєфним малюнком), кулясті, циліндричні та ін Гудзики для жіночих пальто мають розміри від 26 до 48 мм

Пряжки, рамки, півкільця виготовляють зі сталевої штампованої стрічки і пластмас. Для верхнього одягу призначені пластмасові пряжки.

Пряжки для поясів пальто випускаються гладкокрашенимі, різних розмірів і форм

1.2. Вибір та обґрунтування вимог до матеріалів для проектованого виробу

Вимоги – це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознаками надається перевага на цей час. Вимоги , до одягу визначаються рівнем його якості, який встановлюється переліком показників та їх вагомістю, залежать від кліматичних умов, сезону і призначення одягу. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками.

Споживчий рівень якості може бути представлений п'ятьма класами вимог, що визначають безпосередню суспільну й індивідуальну цінність для людини-споживача:

функціональними,
естетичними,
ергономічними,
експлуатаційними,
соціальними.

Соціальні показники характеризують відповідність виробів суспільним потребам, що зумовлюють доцільність їхнього виробництва й збуту. Важливим соціальним показником якості одягу є ступінь відповідності його розмірноростових асортиментів, обсягу дійсних потреб. Використання соціальних показників дозволить обґрунтовано підійти до формування раціональних асортиментів одягу.

До техніко-економічних показників відносять показники стандартизації та уніфікації, технологічності конструкції, економічність.

Показники стандартизації та уніфікації. Технічний прогрес і швидка зміна моди диктують необхідність різкого скорочення строків розробки й зниження витрат праці, засобів і матеріалів на створення й освоєння виробництва нових моделей жіночих пальто. Виконання більшості цих вимог важке, якщо розглядати кожну модель як індивідуальну конструкцію, проектовану й створену заново. Тому у швейній промисловості широке поширення одержують прогресивні методи одночасного проектування не однієї, а цілої серії нових моделей пальто.

Показники технологічності визначають ступінь прогресивності конструкції й технології, ступінь механізації й автоматизації, трудомісткості й матеріалоємності пальто. Експлуатаційну технологічність не можна не брати до уваги, оскільки від неї буде залежати придатність жіночого пальто до хімічного чищення, прання, прасування й відновлення (ремонту, перелицюванню).

Пальто – це невідємна частина гардероба сучасної жінки, що може приховати вади фігури з допомогою правильних композиції, конструкції і матеріалів. Особливо важливі такі показники як пропорції деталей, їх художня взаємозв'язок, силует і лінії, колір і фактура тканини, зовнішня оздоблення.

З вище зазначених вимог, можна виявити, що й задоволення потреб не можливо без грамотного добору матеріалів.

Пальтові матеріали повинні відповідати ергономічним вимогам, тобто забезпечувати ефективність трудової та іншої життєдіяльності людини шляхом оптимізації обміну тепловою енергією та речовиною (повітря, вода) з фізичним середовищем в системі «людина - одяг", "людина - одяг - кліматична середу», «людина - одяг - предметна середу». Матеріали повинні забезпечувати обмін речовиною (сорбція і десорбція вологи, поглинання і віддача краплинно-рідкої вологи, проходження повітря, паро-і краплинно-рідкої вологи) і обмін теплової енергії (поглинання і перенесення тепла). Вимоги до матеріалів найбільшою мірою залежать від температури повітря. Підвищення температури повітря супроводжується перерозподілом великої маси крові людини на периферійні ділянки і збільшенням внаслідок цього теплопровідності, розширенням судин, підвищенням проникності стінок і збільшенням виділення вологи через шкіру. Ергономічні вимоги до матеріалів для костюмів диференційовані залежно від сезону їх використання.

1.3. Характеристика та перспективи розвитку асортименту матеріалів.

До текстильним товарів відносяться тканини, трикотаж, неткані матеріали, валяльно-повстяні, кручені і інші вироби. Текстильні товари виробляють з текстильних волокон двох типів: натуральних і хімічних, пряжі і ниток. З волокон, попередньо не перероблених пряжу або тканини, виготовляються лише деякі текстильні товари - вата, фетрові і повстяні вироби, окремі види нетканих матеріалів. Серед текстильних виробів провідне місце за обсягом виробництва і значенням належить тканинам.

Виробництвом текстильних товарів займається текстильна промисловість, яка за роки виросла у велику галузь народного господарства, оснащеної сучасною технікою. Заново створено вітчизняне текстильне машинобудування, реконструйовані і побудовані сотні нових текстильних комбінатів, організовано виробництво хімічних волокон і допоміжних матеріалів.

Намічено поліпшити структуру текстильних матеріалів, максимально замінити натуральні волокна в технічних тканинах хімічними волокнами, а тканини - нетканими матеріалами.

У формованої ринкової моделі ХХI століття одним з пріоритетів реального зростання економіки і національної безпеки країни є ефективний розвиток текстильної промисловості, раніше що була бюджетоутворюючою і виробляє стратегічно важливі вироби, що використовуються практично у всіх галузях і сферах економіки.

Зимова підгрупа об'єднує бумазею, фланель і байку - вибілені, гладко фарбовані і набивні тканини з кардна апаратної пряжі з начосом. Зимові тканини багатьох артикулів мають у качці віскозні пряжу або штемпельно волокно. Бумазея - тканина саржевого переплетення, з одностороннім начосом; фланель - саржевого і полотняного переплетення, з двостороннім начосом, більш легка, ніж бумазея; байка нагадує фланель, але товщі її.

Ворсові тканини. Ця група включає вельвет-корд, вельвет-рубчик, полубархат і оксамит з основоразрезним ворсом. Їх виготовляють уточню-ворсові переплетенням з гребінь і кардна пряжі. Завдяки красивому увазі, високої міцності та стійкості до стирання вони користуються підвищеним попитом. Вельвет-корд - тканина з широким рельєфним рубчиком, гладкофарбовані або набивна. Вельвет-рубчик відрізняється більш вузьким рубчиком, меншою висотою ворсу. Полубархат має гладку ворсову поверхню.

Підкладкові тканини. Підкладкові бавовняні тканини характеризуються темним кольором і високим вмістом апретом, якій робить їх поверхню гладкою і ковзної, що має важливе практичне значення для підкладки. За ткацької структурі ці тканини нічим не відрізняються від інших білизняних і платьевих тканин. До типових Тканини підкладкові групи відносяться: Коленко, саржа рукавна, тканина бортовочная, тканина кишенькова.

Зимові тканини характеризуються більшою щільністю і масою, наявністю одностороннього начесного ворсу. Виробляють їх посиленим сатіновий переплетенням, гладко фарбовані або меланжева.

Швейні нитки. Нитки - загальна назва тонкоскрученного матеріалу, що має малий діаметр. Випускаються нитки на: котушках, жорстких паперових гільзах, в мотках, бобінах, і куфтах.

Види ниток.

Нитки швейні бавовняні, при триразовому збільшенні

За видом і маркою нитки можуть бути: суворі, матові і глянсові. Матові нитки, що випускаються із спеціальним жировим покриттям, називаються «взуттєві».

Поділяються на торговельні номери: 00, 10, 20, 30, 40, 50, 60, 80, 100 і 120.

Нитки в три шари складання виробляються багатокруточними. Нитки в шість, дев'ять і дванадцять шарів складання виробляються двокруточними.

Швейна фурнітура. Фурнітура - це допоміжні матеріали, які застосовують під час виготовлення швейних виробів: ґудзики, гачки, кнопки, пряжки, нитки, корсажна стрічка тощо.

За призначенням ґудзики поділяють на кілька груп: пальтові, костюмні, платтяні, білизняні, дитячі та формені. Виготовляють ґудзики з наскрізними дірочками і глухі, тобто зверху без дірочок. Такі ґудзики мають знизу вушко з отвором для нитки. Кольорові, різноманітної форми ґудзики пришивають не тільки для застібання одягу, а й для оздоблення його.

Ґудзики бувають із пластмаси, перламутрові, металеві, скляні, рогові, кістяні, дерев'яні, прес-порошкові, акрилатові, фенопластові, ґудзики з полістиролу, а також обтягнуті тканиною, тобто обшиті зверху тканиною.

Крім ґудзиків, для застібання застосовують кнопки платтяні, гачки, петельки, застібки „блискавка”, пряжки.

Кнопки найчастіше пришивають до суконь та блузок із закритою застібкою.

Гачки та петельки виробляють із сталевого або мідно-цинкового дроту; щоб захистити від корозії. Їх лакують, оксидують, нікелюють або просліблюють. За призначенням гачки бувають: шубні, пальтові, для плащів, кителів, гімнастерок, для жіночих блузок і суконь. Є також спеціальні гачки для застібання штанів.

Застібка „блискавка” складаються з двох бавовняних і шовкових стрічок з рядами металевих або пластмасових зубчиків і замка. Металеві деталі застібок мають бути нікельованими або хромованими, а пластмасові – з декоративним чи лаковим покриттям. Використовують застібки-блискавки з не рознімним ходом замка для суконь, спідниць, штанів, а з рознімними – для спеціального та спортивного одягу.

Оздоблювальні матеріали – це стрічки, тасьма, шнури, мереживо, тюль. шитво. Вони широко використовуються у швейному виробництві для оздоблення одягу, а також як прикладні матеріали. В якості оздоблювальних матеріалів застосовують також тканини, шкіру, замшу, хутро, одягову фурнітуру, бісер тощо.

Докладні стрічки: кіперна, бортова, корсажна, корсетна, стрічка для штанів.

Одягово допоміжні: еластичні, підв’язувальні, бандажні та інші стрічки.

Шнури за способом виробництва бувають плетені, сукані й в’язані. Найпоширенішими в швейному виробництві є сутаж, синелька, бортові, петельні, корсетні та оздоблювальні шнури. Також для оздоблення використовують ще мереживо гіпюр.

Виходячи з вищесказаного можна зробити висновок, що тема курсової роботи актуальна. Метою є вивчення, узагальнення та систематизація теоретичного матеріалу наукової та навчальної літератури, нормативно-технічної документації, періодичної преси, а також проведення аналізу асортименту, якості та конкурентоспроможності бавовняних тканин.

1.4. Опис зовнішнього вигляду моделі проектованого виробу

Характеристика конструктивних особливостей жіночого пальто:

Пальто жіноче молодшої вікової групи з вовняних пальтових тканин. Пальто прямого силуету з зміщеною бортовою потайною застібкою на 5 ґудзиків та 5 обметаних петель.

Пілочки без виточок і кишень, прямі. Нагрудна виточка із зрізу пройми реглану.

Спинка пряма без конструктивних елементів із середнім швом.

Комір відкладний асиметричний на одну сторону .

Рукави реглан, двох шовні, довгі.

Довжина пальто нижче лінії стегон

Підкладка викроєна на основі лекал з тканини верху.

Для даного виробу рекомендовано тканину гладко-фарбовану.

2. Вибір пакету матеріалів для виробу

2.1. Обґрунтування типового пакету матеріалів для виробу

До основних властивостей матеріалів відносяться:

геометричні;
механічні;
естетичні;
фізичні;
теплові;
технологічні.

До геометричних властивостей тканин належать: довжина, ширина, товщина.

Довжина мірних текстильних виробів є характеристикою їх кількості. Одиницею довжини тканин, нетканих трикотажних полотен, стрічок тощо є переважно метр, а дрібних і поштучних виробів – сантиметр. У виробничих умовах довжину міряють на спеціальних машинах або на мірних столах, а в побуті – за допомогою мірних засобів, лінійок.

Ширина тканини – показник, від якого залежить кількість погонних метрів,необхідних для крою того чи іншого виробу. Від ширини тканини залежить вибір моделі, розроблення конструкції, розкладення лекал під час розкрою.

Товщина тканини – це показник, який найбільше впливає на її призначення й обробку в швейному виробництві. Товщина тканини залежить від лінійної густини пряжі і ниток, їх звитості, переплетення, щільності та обробки. Товщина пряжі (ниток), їх структура суттєво впливають на теплозахисні властивості тканини, їх жорсткість, проникність, здатність до драпірування тощо.

Механічні властивості належать до категорії найважливіших, оскільки з ним пов’язані призначення, можливості використання текстильних матеріалів для виготовлення тих і, врешті, їх зносостійкості та терміни експлуатації. Основні механічні властивості - це міцність, подовження, зминання, драпірування, зносостійкість та ін.

Естетичні властивості тканини забезпечують їх гарний зовнішній вигляд і привабливість – колір, колорит, блиск, прозорість тощо.Під час естетичної оцінки швейних матеріалів звертають увагу на здатність тканини довільно утворювати складки, враховують їх розміри, округлість, характер хвилястості, легкість формування.

До фізичних властивостей текстильних матеріалів переважно належать ті, за якими оцінюють гігієнічність одягу, зокрема гігроскопічність і вологовіддачу, водовбирання, водотривкість, повітропроникність, паропроникність, пиловловлюваність і пилопроникність, теплові та електричні властивості.

До теплових властивостей тканин належать теплозахисні, вогнестійкі. теплозахисні властивості тканин – це їх здатність зберігати тепло, яке виділяється тілом людини. Ці властивості залежать від виду, якості волокнистого складу та будови тканин. Вогнестійкість характеризує стійкість тканини до відкритого полум’я й оцінюється часом займання.

Технологічними називають властивості тканин, які виявляються на різних етапах швейного виробництва - в процесі розкроювання, зшивання та волого-теплової обробки. До групи технологічних належать такі властивості : ковзкість, опір різанню, обсипальність, розсувальність, прорубування, зсідання, формування під дією волого-теплової обробки.

Хімічні властивості - це комплекс властивостей, що характеризують відношення матеріалів і з'єднань одягу до дії різного роду хімічних речовин, вживаних при пранні і хімічній чистці.

Всі властивості одягу мають певні якісні або кількісні значення, що коливаються по величині ознаки в межах заданого рівня якості виробу.

При проектуванні одягу хорошої якості важливо наділяти не тільки продукт певною сукупністю властивостей, а й кожну властивість певними ознаками, що відповідають умовам експлуатації. Основні параметри властивостей одягу наведені в державних стандартах та нормативно-технічних документах. Кількісний та якісний склад властивостей виробу залежить від призначення, умов експлуатації та функцій, виконуваних одягом, вимог споживачів і умов виготовлення.

2.2. Виріб і характеристика властивостей основного матеріалу.

Пальтові матеріали виконують одну зі своїх функцій - захист людини від охолодження. Забезпечення цієї функції в певній мірі досягається при відповідних значеннях теплового опору і повітропроникності основного матеріалу. Основний матеріал для демісезонного пальто повинен мати високе теплове опір. Так як в пакеті матеріалів немає вітрозахисною прокладки, то основний матеріал необхідно вибирати з невисоким значенням повітропроникності. Крім того, пальтові тканини повинні бути достатньою мірою влагопроводнимі, оскільки накопичення вологи в одязі призводить до збільшення її теплопровідності і підвищенню тепловтрат людини. Однак занадто високі влагопроводность і гігроскопічність основного матеріалу пальто можуть призвести до інтенсивного поглинання їм атмосферної вологи і зниження теплозахисних властивостей. Вимоги, що пред'являються до матеріалів для пальто, визначаються природно-кліматичними умовами тих кліматичних поясів (зон), для яких вони призначені. Найбільш жорсткі вимоги встановлені для матеріалів одягу і пакетів з матеріалів для кліматичних зон особливо холодного і холодного клімату.

Визначення волокнистого складу досліджуваної тканини

Волокнистий склад тканини слід врахувати під час моделювання, конструювання, крою та пошиття швейних виробів. Волокнистий склад визначають органолептичним і лабораторним способами. На практиці в швейному виробництві найчастіше застосовують органолептичний метод, при якому волокнистий склад тканини визначають за допомогою органів чуття (зір, дотик). При визначенні волокнистого складу тканини цим методом звертають увагу на її колір, блиск, м’якість, жорсткість, товщину, щільність, пружність (зминання), вид ниток основи і піткання, обривність цих ниток, гігроскопічність.

Обрана тканина на дотик м’яка й еластична. Внаслідок зминання на тканині не виявляється залишкова деформація. Під час обривання і розкручування пряжа розпадається на волокна різні за товщиною та довжиною. Тканина характеризується невисокою гігроскопічністю. Пряжа горить яскраво-червоним полум’ям, утворюючи чорну кульку з характерним запахом пір’я але не розтирається тому роблю висновок що присутня і синтетична нитка. За всіма характерними показниками органолептичного методу обрана тканина є напів-вовняних пальтових тканин.

Під час визначення волокнистого складу тканини лабораторним способом користуються мікроскопами, запальничкою та хімічними реактивами. Для визначення складу тканини цим методом потрібно добре знати будову волокон, та їхні хімічні властивості. Лабораторний спосіб дає змогу отримувати більш точні результати, ніж органолептичний, але на практиці волокнистий склад тканини здебільшого визначають органолептичним способом.