Розробка системи менеджменту на автомобільнрму підприємстві

 

 
2. Вступ

 

 

Автомобільний транспорт  переважає у перевезенні пасажирів  та перевезенні вантажів на короткі  дистанції “від дверей до дверей”.  Автотранспорт має розвинену  інфраструктуру та непогану базу технічного забезпечення. Якщо брати до уваги  лише географічне положення України, то обсяги транзитних перевезень мали б постійно зростати, але цього не відбувається. Можна виділити декілька проблем, які перешкоджають розширенню розмірів транзиту:

• поганий стан доріг України
• митна інфраструктура
• тарифна політика
• транспортні термінали, точніше їх відсутність

Зараз стан шляхового  покриття доріг України залишає  бажати багато кращого. Досить часто  воно не відповідає не лише міжнародним  вимогам (їм воно не відповідає завжди), але й внутрішнім стандартам держави. Такий стан шляхового покриття спричиняє потрійний ефект: по-перше, це збільшує час проходження транспорту по території країни, по-друге, призводить до більшого зносу автотранспорту, і по-третє, збільшує використання пального на провезення вантажу. Все це збільшує собівартість транзитних перевезень по території України та робить українські автошляхи нерентабельними порівняно з європейськими.

Крім того, скорочують швидкість пересування шляхами  України такі фактори як відкритість  шляхів для місцевого населення, проходження автомагістралей через населені пункти, недостатня пропускна спроможність вузлових споруд.

Митна  інфраструктура, тарифна політика, транспортні термінали, точніше їх відсутність.

Але, беручи до уваги спільне  минуле усіх країн колишнього Радянського Союзу, такі проблеми мають спостерігатись і в інших країнах пострадянського світу. Тим не менш, транзит територіями Білорусії та країн Балтії зростає, тобто відбувається перерозподіл транзитних потоків не на користь України. Тут значну роль відіграють вже інші чинники – політичні. Справа в тому, що структура тарифів цих країн побудована таким чином, щоб сприяти залученню транзитних перевезень. В Україні цього немає. Негативним фактором також  є недостатньо розвинена митна інфраструктура.

Це підприємство було вибране об’єктом дослідження, тому що воно є господарським товариством і має організаційно-правову форму приватного акціонерного товариства.

Метою курсової роботи є  розкриття діяльності приватного акціонерного товариства ПрАТ “ Яворівське АТП-14632 ”. Завданням є надання загальної характеристики підприємству, охарактеризування форми підприємства та функціонування організації, визначити сутність функцій організування у системі управління  організацією.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Загальна характеристика підприємства

 

Товариство є господарським  товариством і має організаційно-правову  форму акціонерного товариства. Тип  акціонерного товариства – приватне. Товариство є юридичною особою з  дати його державної реєстрації.

Товариство має цивільні права та обов’язки, здійснює свою діяльність, відповідно до законодавства України та внутрішніх Положень Товариства.

Товариство має самостійний  баланс, рахунки в банках, печатку  та кутовий штамп зі своїм найменуванням, знак для товарів і послуг, фірмове  найменування, а також інші реквізити, які, в разі необхідності, підлягають реєстрації згідно з чинним законодавством України. Товариство самостійно здійснює господарську діяльність, веде оперативний, податковий та бухгалтерський облік, складає статистичну звітність тощо.

Майно товариства становлять основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображення в самостійному балансі товариства і формується з джерел, не заборонених законодавством України.

Майно товариства відповідно до статуту та укладених ним угод належить йому на праві власності. Товариство здійснює відповідного до статуту та чинного законодавства України право володіння, користування і розпорядження щодо майна, що є в його власності.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна (майнових прав), що є власністю товариства, несе товариство, якщо інше не передбачено засновницьким договором, статутом або чинним законодавством України.

Основним видом діяльності підприємства є пасажирські перевезення на приміських та міжміських напрямках. Забезпечення виконання державних контрактів і замовлень на пасажирські перевезення, ремонт та технічне обслуговування автомобілів державних організацій. Надання платних послуг по перевезенню пасажирів, вантажів та по ремонту і технічному обслуговуванню приватних автомобілів. Надання платних послуг по стоянці і миттю автомобілів.

Приватне акціонерне товариство “ Яворівське автотранспортне  підприємство 14632 ” створене згідно з рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 12 лютого 1997 року, протокол № 1.

Приватне акціонерне товариство “ Яворівське автотранспортне підприємство 14632 ” (ідентифікаційний код 05521985) є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства “ Яворівське автотранспортне підприємство 14632 ” відповідно до вимог Закону України  “ Про акціонерні товариства  ”

В зв’язку з  тим що в Законі України “ Про акціонерні товариства  ” протягом двох років (з 30 квітня 2009 р. до 30 квітня 2011 р.) Відкриті та Закриті акціонерні товариства в Україні (ВАТ та ЗАТ) повинні змінити найменування на Публічне акціонерне товариство (ПАТ) або на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), тому і було змінено найменування товариства на ПрАТ. Приватне акціонерне товариство (ПрАТ) — це акціонерне товариство, кількісний склад акціонерів якого не може перевищувати 100 акціонерів. Приватне акціонерне товариство може здійснювати лише закрите розміщення акцій;

 

4. Формування  функцій менеджменту на підприємстві.

 

4.1. Планування

 

Під плануванням розуміють  відносно відокремлений вид управлінської  діяльності, який визначає перспективу у майбутній стан організації.

Американський менеджмент виділяє два види планування:

• стратегічне, яке відповідає техніко-економічному в нашій економіці;
• планування організації стратегії, яке відповідає оперативно-календарному в нашій економіці.

Стратегічне планування - один із компонентів стратегічного управління.

Стратегічне планування можна розглянути як динамічну сукупність взаємопов’язаних процесів, які логічно витікають  один з одного  і забезпечують стійкий зворотній зв'язок (рис1).

 

                 

 

 

 

 

Рис 1. Процес стратегічного планування діяльності підприємства.

 

Стратегічне планування містить встановлення цілей організації, аналіз середовища та стану організації, оцінку стратегічних альтернатив та вбір стратегії. Планування реалізації стратегії є логічним продовженням стратегічного планування та спрямоване на розробку способів її реалізації.

Стратегічне планування визначає те, чого й коли хоче досягти організація.

Організаційне планування має свої прийоми та методи, відповідні від методів планування економічних показників господарської діяльності.

За складом  планових рішень розрізняють:

а) стратегічне  планування;

б) поточне (оперативно-календарне планування);

При стратегічному  плануванні на основі поставлених цілей визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування безпосередньо пов’язане з діяльністю підприємства у так званому довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва, виробничої потужності, структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством в цілому. Основна ціль стратегічного планування у створенні потенціалу для виживання підприємства в умовах динамічної зміни зовнішнього середовища, що породжує невизначеність перспективи. В результаті такого планування підприємство ставить перспективні цілі і виробляє шляхи їх досягнення.

В даний час стратегічне  планування зайняло своє місце в  ряді функцій менеджменту. Багато в  чому воно набуло нового змісту, збагатилося  за рахунок синтезу з новим  підходом. Сьогодні, поряд з формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним методом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності фірми.

Стратегічне планування складається з ряду взаємозалежних етапів.

Спочатку проводиться дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації, потім визначаються основні орієнтири фірми, на наступному етапі, у рамках стратегічного аналізу, фірма порівнює результати першого і другого етапів, визначає можливі варіанти стратегій, потім вибирає один з варіантів і формує власну стратегію; на останньому етапі готується остаточний стратегічний план, виходячи з раніше проведених розробок, пропозицій нижчестоящих рівнів.

Стратегічний  план підприємства базується на:

- визначенні попиту на продукцію, що виробляється або може бути вироблена; прогнозуванні її збуту та можливостей збільшення експорту й зменшення імпорту; збільшення на цій основі обсягів виробництва та реалізації продукції;

- перевірці збалансованості прийнятих обсягів з наявними потужностями й технологічним забезпеченням, а також розробці заходів, спрямованих на реконструкцію й технічне переоснащення виробничих потужностей з урахуванням екологічних вимог і конкретних пропозицій щодо поставок устаткування та матеріальних ресурсів на такі цілі;

- вивченні можливостей забезпечення виробництва матеріально-технічними ресурсами;

- визначенні перспективи соціального стану трудового колективу; кількості робочих місць (у тому числі тих, що звільнятимуться у сфері матеріального виробництва), оплати праці, витрат прибутку на соціальні цілі;

- вивченні можливостей фінансування заходів плану за рахунок власного прибутку, державних асигнувань, кредитів, іноземних інвестицій тощо;

- визначенні кінцевих результатів роботи підприємства за даним планом: обсягів виробництва та реалізації продукції, собівартості та ціни, чистого прибутку, ефективності виробництва, ступеня ризику.

У процесі поточного  планування, на відміну від стратегічного, планування проводиться на короткостроковий період, на базі визначеної виробничої програми, заданого потенціалу та системи управління, охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства, підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними та трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів. У підсистему поточного планування входить також розробка планів у розрізі виробничих і обслуговуючих підрозділів підприємства, які конкретизують досягнення загальних цілей для кожного з них. У рамках поточного планування розробляються також окремі проекти здійснення загальних стратегічних та поточних планів, які не передбачають змін у потенціалі підприємства.

До методів  організаційного планування відносять:

• послідовний опис дій;
• графіки виконання робіт;
• робочий календар;
• сітьове планування й управління;

Метод послідовного опису дій. Суть його полягає у складанні плану послідовного виконання робіт із необхідною ступінню їхньої деталізації. Такий план може бути складений у вигляді послідовного переліку операцій за певною схемою.

Графіки виконання  робіт. Цей метод передбачає встановлення переліку виконуваних робіт із фіксування початку й кінця їх виконання та затвердженням виконавців.

Метод робочого календаря. Робочий календар – цей план роботи керівника чи спеціаліста на певний проміжок часу (день, тиждень,декаду, місяць).

Метод спільного планування та управління. Зміст цього методу полягає в побудові таблиць робіт, де вказується їхня тривалість, та сітьового графіку, який показує послідовність їхнього виконання.

Місією товариства є: покращення задоволення потреб населення в приміських, міжміських і міжнародних перевезеннях пасажирів з метою отримання прибутку. 

Цілями товариства є:

-  розширення кількісного  складу транспорту на підприємстві  та якість перевезень на маршрутах;

- забезпечення всіх  наявних  маршрутів транспортом та відшкодування пільгових перевезень пасажирів;

- якісне забезпечення  виконання державних контрактів  і замовлень на пасажирські  перевезення, ремонт та технічне  обслуговування автомобілів державних  організацій;

- придбання спецтранспорту (маршрутних таксі) для перевезення інвалідів та людей з обмеженими можливостями;

-  підвищення або зниження тарифів в залежності від вартості пального та запчастин.

 

 

 

 

 

4.2. Організація

 

Структурна  побудова організації – це їх поділ на підрозділи у відповідності з цілями та стратегією. Як уже зазначається вище у залежності від того, якою буде ця стратегічна побудова, матиме свою специфіку й функція “організація” (“організування”).

Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства (організації) шляхом координації дій працівників її трудового колективу, їх врахуванням наявної формальної та неформальної її складової, із формуванням корпоративного духу. У центр уваги при цьому менеджмент ставить людину, працівника.

Головними компонентами складної структури підприємства: формальна організація;        неформальна організація;       працівник;       трудовий колектив;

корпорація.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2 Складові організаційної структури підприємства

 

 

Формальна організація. У специфічному розумінні – це каркас для розміщення окремих працівників всіх рівнів. Усяка формальна організація має свою структуру управління, під якою слід розуміти впорядковану сукупність органів (підрозділів), які дозволяють управляти організацією та взаємовідносинами в ній.

Неформальна організація. Кожне підприємство, крім формальної структури (цех, відділ), об’єднує в собі ряд неформальних соціально-психологічних утворень (мікрогруп), сформованих на основі різних психологічних факторів. Неформальні групи мають місце в кожній організації, у будь-якому колективі. Причини їхнього виникнення найрізноманітніші: дружба, потреба в спілкуванні, симпатії, дефіцит інформації.

Трудовий колектив. У звичайному розумінні трудовий колектив – це сукупність працівників якого-небудь підприємства. У менеджменті під колективом розуміють соціальну групу, якій притаманні два компоненти: матеріальний (люди) та духовний (їхні думки, переживання тощо).

Право називатись колективом соціальна група набуває за умови, якщо вона володіє низкою ознак:

• суспільно-корисною метою діяльності;
• організаційною єдністю;
• психологічною єдністю;
• наявністю органів;
• управління та керівництва.

Працівник. Головним структурним компонентом організації є працівник, який виступає як людина, індивід, індивідуальність, особистість.

Сукупність лінійних та функціональних органів складає формальну організаційну  структуру управління підприємством (організацією). Крім двох основних організаційних структур управління лінійної та функціональної – існує ще ряд їхніх видів, які є комбінацією двох перших. До останніх можна віднести такі: лінійно-штабні, лінійно-функціональні, адаптивні, бюрократичні, конгломератні та ін.

           Загальні риси організації:

            - наявність ресурсів (людських, матеріальних, технологічних, фінансових, інформаційних);

           - залежність від зовнішнього  середовища (економічних умов, законів, конкурентів тощо;)

            - наявність поділу праці (горизонтального й вертикального);

            - наявність певної структурної побудови і необхідності управління;

            - здійснення певних видів діяльності у відповідності з накресленими цілями.

Складові організаційної структури управління:

 

1. Ланки управління на відповідних рівнях;
2. Розміщення, зв’язки та ієрархія ланок управління;
3. Права, обов’язки, повноваження і відповідальність кожної ланки управління за виконання своїх функцій;
4. Ступінь централізації і децентралізації функцій управління;
5. Кількісний і якісний склад працівників управлінського персоналу

Будь-яка організація має внутрішнє і зовнішнє середовище. Внутрішнє середовище складають цілі, завдання, технологія та структура організації.

Цілі - це очікувані кінцеві результати діяльності організації на певному проміжку часу.

Завдання - це види робіт з предметами праці, людьми та інформацією, які необхідно виконати певним способом у відповідні терміни.

Технологія - це засіб перетворення вхідних елементів організації у вихідні.

 Структура - це рівні управління й види робіт ( функціональні обов’язки), які виконують служби або підрозділи.

Зовнішнє середовище організації складають законодавчі акти, постачальники, споживачі, конкуренти, система економічних відносин у державі, міжнародні події, науково-технічний прогрес тощо.

У процесі управління організацією необхідно враховувати  стан її внутрішнього й зовнішнього середовища.

Організація як процес являє  собою функцію по координації  багатьох задач: існує два основних аспекти організаційного процесу:

 

1. Розподіл організації  на підрозділи відповідно цілям  і стратегіям.

2. Делегування повноважень.

 

Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові та ін.) і спрямовувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

Делегування, як термін, що використовується в теорії управління, означає передачу задач і повноважень особі, яка приймає на собі відповідальність за їх виконання.

Відповідальність являє собою зобов'язання виконувати задачі, що є і відповідати за їх задовільний дозвіл.

Важливо усвідомити, що делегування реалізовується тільки у разі прийняття повноважень, і власне відповідальність не може бути делегована. Керівник не може розмивати відповідальність, передаючи її підлеглому. Хоч персона, на яку встановлена відповідальність за рішення якої-небудь задачі, не обов'язково виконувати її особисто, воно залишається відповідальним за задовільне завершення роботи.

Якщо передбачається, що якесь обличчя прийме відповідальність за задовільне виконання задачі - організація  повинна надати йому необхідні ресурси. Керівництво здійснює це шляхом делегування повноважень разом із задачами.

Повноваження  обмежені планами, процедурами, правилами і усними розпорядженнями начальників, а також чинниками зовнішнього середовища, наприклад, законами і культурними цінностями. Межі формальних повноважень часто порушуються завдяки владі і неформальним організаціям.

Повноваження діляться на два типи: лінійні повноваження та апаратні повноваження.

Лінійні повноваження - це повноваження, які передаються безпосередньо від начальника до підлеглого і далі до інших підлеглих.

Апаратні (штабні) повноваження допомагають організаціям використати фахівців без порушення принципу єдиноначальності. Штабні повноваження включають рекомендаційні повноваження, обов'язкові узгодження, паралельні і функціональні повноваження. Лінійні керівники часто володіють апаратними повноваженнями в деяких областях, а розділ штабного апарату володіє лінійними повноваженнями відносно самого апарату.

В даному підприємстві застосовується функціональна організаційна струткура управління середнім за масштабом виробництва підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Фактична стурктура управління організацією

 

Фактична чисельність  та функції посадових осіб

 

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Голова правління	1
2.	Головний механік	1
3.	Інженер – економіст	1
4.	Начальник РММ	1
5.	Інженер – програміст	1
6.	Перший заступник по БР і ОП	1
7.	Механік КТП	1
8.	Механік КТП	1
9.	Механік КТП	1
10.	Інспектор профогляду	1
11.	Інспектор профогляду	0,5
12.	Заступник по перевезеннях	1
13.	Нач.по експ.транспорту	1
14.	Головний бухгалтер	1
15.	Заст. Гол.бухгалтера	1
16.	Оператор ЕОМ	1
17.	Бухгалтер-касир	1
18.	Бухгалтер-касир	1
19.	Бухгалтер-касир	1

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Оператор АЗС	1
2.	Оператор АЗС	1

 

 

№ п/п	Посада	К-сть одиниць
1.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
2.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
3.	Слюсар по ремонту автомобілів	1
4.	Слюсар по ремонту автомобілів	1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Голова правління  - виконує функції голови колегіального виконавчого органу товариства та керує його роботою. Голова правління не може займатися будь-якою іншою комерційною діяльністю, окрім виконання функцій голови правління товариства. Визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства. Визначає напрями розвитку підприємства у формуванні цінової, кредитно-банківської, податкової та страхової політики, соціальної та зовнішньоекономічної діяльності. Організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції.

Головний механік - забезпечення безаварійної і надійної роботи устаткування, правильна експлуатація, своєчасний ремонт. Здійснення технічного нагляду за станом і ремонтом устаткування АЗС. Організація підготовки календарних планів (графіків) оглядів, перевірок та ремонту устаткування і вимірювальних інструментів, отримання необхідних матеріалів і запасних частин. Участь у прийомі та встановлення нового обладнання, організація обліку устаткування, підготовка документів на списання відпрацьованого обладнання.

Інженер-економіст - виконує роботу з здійснення економічної діяльності підприємства, спрямованої на підвищення ефективності і рентабельності виробництва, якості продукції і освоєння нових видів, досягнення високих кінцевих результатів при оптимальному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Начальник РММ - Забезпечує утримання складу автомобільного транспорту в належному стані, подає необхідну технічну допомогу водіям автомобілів на лінії. Організує випуск на лінію автомобілів згідно із затвердженим графіком у технічно справному стані. Здійснює контроль за додержанням водіями правил технічної експлуатації рухомого складу. Розробляє та впроваджує заходи, направлені на ліквідацію простоїв, передчасне повернення автомобілів з лінії через технічні несправності, аналізує причини дорожньо-транспортних пригод та порушень правил руху. Забезпечує поточний ремонт виробничих будівель, споруд та обладнання гаража.

Інженер-програміст - модифікація і оновлення існуючих документів, звітів, обробок бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку в 1С. Створення нових документів, звітів, обробок бухгалтерського, оперативного та управлінського обліку. Розробка методів і форм ведення обліку товарообігу. Навчання персоналу компанії і віддалених підрозділів компанії роботі з існуючими і знову створюваними документами та звітами. Виконання разових службових завдань, доручень і вказівок Генерального директора, Виконавчого директора, начальника відділу інформаційних технологій входять у сферу діяльності Програміста 1С.

Перший заступник  голови правління по безпеці руху і охороні праці - Здійснює систематичний контроль за виконанням усіма працівниками автотранспортного підприємства правил дорожнього руху і технічної експлуатації автомобілів (спецмашин), інструкцій, наказів та інших керівних матеріалів з питань забезпечення безпеки руху. Бере участь у розробленні організаційно-технічних заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам (ДТП), укріплення трудової і транспортної дисципліни. Аналізує причини, які викликають ДТП, порушення водіями правил дорожнього руху, розробляє на цій основі конкретні заходи щодо їх усунення. Бере участь у службових розслідуваннях ДТП з виїздом на місця. Контролює роботу водіїв на лінії і робить записи у дорожніх документах про виявлені порушення. Проводить у колективі розгляд ДТП і допущених водіями порушень правил дорожнього руху. Здійснює зв’язок з органами державної інспекції (ДАІ) та організовує впровадження їх рекомендацій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на підприємстві.

  Механік КТП - Забезпечує справний стан рухомого складу автоколони і випуск на лінію у відповідності з графіком. Виявляє причини несправностей, що викликали простий автомобілів, і вживає заходів до їх усунення. Розробляє графіки обслуговування і ремонту рухомого складу колони та здійснює контроль за якістю і своєчасністю виконання робіт. Бере участь у наданні технічної допомоги водіям автомобілів на лінії. Здійснює контроль за дотриманням водіями правил руху і правильністю експлуатації автомобілів, виконанням правил охорони праці і техніки безпеки. Проводить інструктаж водіїв перед виїздом на лінію.