Розробка системи менеджменту на підприємстві

Зміст

Вступ.................................................................................................................................3

Розділ 1. Вибір організаційно-правової форми підприємства…………......................5

Розділ 2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації……………...7

2.1. Внутрішнє  середовище: сильні та слабкі  сторони………………………………..7

2.2. Зовнішнє  середовище: вплив та можливості……………………………………...17

Розділ 3 .Трендові функції збуту і життєвих циклів продукції……………………….23

Розділ 4. Формування функцій менеджменту на ВАТ «Сведбанк»…………………..27

4.1.Обґрунтування  стратегії підприємства та стратегічних  цілей його підрозділів…27

4.2. Визначення  виробничої програми підприємства  та необхідної кількості промислово-виробничого  персоналу………………………………………………………………….31

4.3.Аналіз  організаційної структури управління ВАТ «Сведбанк»…………………..34

4.4. Оптимізація  виробничо-управлінської структури  організації……………………36

4.5. Матеріальне  і моральне стимулювання працівників  .............................................38

4.6. Система  контролю виробничих процесів  та структура і функції служби контролю..41

Розділ 5. Основи операційного менеджменту………………………………………….47

1. Розробка структури функціональних служб  ......................................................47

5.2. Розробка  посадових інструкція службовців………………………………………..48

Розділ 6. Організація комунікаційного процесу  на підприємстві…………………….50

Розділ 7. Організація управлінської праці ......................................................................55

7.1.Організація  робочого місця менеджера .....................................................................55

7.2.Забезпечення  умов техніки безпеки та охорони  праці на робочому місці…………………………………………………………………………………….....58

7.3Механізація  та автоматизація управлінської праці…………………………………59

7.4.Витрати  на управління підприємством  та ефективність управлінської праці……………………………………………………………………………………….63

Висновок.............................................................................................................................66

Список використаної літератури..................................................................................70

Додатки 
 
 
 

     Вступ

        Згадаємо висловлення Богдана Будзана про те, що викладач повинен вчити студентів не своєму минулому, а їх майбутньому. Саме тому для забезпечення ефективного підприємництва (як на мікро-, так і на макрорівні) та отримання від нього якісних результативних змін в економіці країни, необхідно наближувати сучасні надбання теорії менеджменту до реалій функціонування вітчизняних підприємницьких структур. Використання в процесі підготовки кадрів для підприємницького сектора економіки всього спектру різноманітних методів та форм навчання приведе, безперечно, до збільшення числа ефективних менеджерів підприємницького типу у вітчизняній економіці.

      Менеджмент - це самостійний вид професійно здійснюваної діяльності, спрямованої  на досягнення в ході будь-якої господарської  діяльності комерційного підприємства, що діє в ринкових умовах, певних намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій та методів економічного механізму менеджменту. Інакше кажучи, менеджмент – це управління в умовах ринкової економіки.

      Термін  „менеджмент” за своєю сутністю є синонімом терміну управління. Термін управління дуже широкий, оскільки використовується стосовно різних видів людської діяльності. Терміном „менеджмент” позначається управління соціально-економічними процесами на рівні підприємства, фірми або банку, що діють у ринкових умовах.

    Менеджери сприяють розвитку підприємництва. Це є надзвичайно важливий процес для  України в період переходу від  командно-адміністративної системи  до ринкових економічних відносин. Цей процес здійснюється не так легко, оскільки підготовлених підприємців у нас не було, та й не кожен може самостійно займатися підприємництвом.[14]

    Метою написання курсової роботи було розробити  систему менеджменту в організації.

    Завданням курсової роботи є вибрати організаційно-правову форму підприємництва, оцінити внутрішнє і зовнішнє середовища організації, розробити трендові функції збуту і життєвих циклів продукції, сформувати функції менеджменту в організації, розробити операційний менеджмент, організувати комунікаційний процес, організувати управлінську працю на підприємстві.

      Об’єктом дослідження є ВАТ « Сведбанк» , а предметом – сукупність функцій управління в банку.

      Інформативна  база: вся інформація, яка була зібрана під час проходження практики, офіційний сайт підприємства, науково-методичні розробки з менеджменту, а саме Андрушкін Б.М., Кузьмін О.Є. «Основи менеджменту», Бланк І.А. « Торговий менеджмент» та інші.

      Для написання курсової роботи були використані  загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, системний аналіз, статистичні, аналітичні, порівняльні і експертні. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    1. Вибір організаційно-правової  форми.

      Основною  передумовою, яка визначає потенційні можливості ефективної діяльності підприємства на ринку є оптимальний вибір  його форми власності та організаційно-правової форми підприємництва.

      При створенні нового підприємства доцільно попередньо визначитись з формою власності цього підприємства. Вибираючи  форму власності, засновникам підприємства необхідно врахувати такі фактори  як забезпеченість власними фінансами, джерела формування статутного фонду, співвідношення основних і оборотних фондів. Найкращою організаційно-правовою формою для даного підприємства буде Відкрите акціонерне товариство . Повна офіційна назва даного підприємства  Відкрите акціонерне товариство « Сведбанк», яке знаходиться в м. Рівне, вул. 16 Липня, 6а.

     При створення підприємства було обрано саме цю  форму підприємства, тому  що дана форма передбачає розмір статутного фонду не менше 1250 мінімальних заробітних плат на момент створення товариства, необмежений термін функціонування, необмежені права учасників при передачі власності.

     Дана  форма має ряд переваг: відсутність  конфліктів між власниками, невеликі майнові ризики власників, довіра кредиторів та клієнтів, гнучкість майнових відносин, залучення інвесторів, не велика фінансова залежність від зміни складу учасників.

    Підприємство  є юридичною особою від дня  його державної реєстрації. Його статут крім загальних відомостей містить  додатково: розмір статутного капіталу; категорії акцій, що випускаються товариством та їх номінальну вартість та кількість; права акціонерів; склад та компетенцію органів управління товариством та порядок ухвалення ними рішення.

     Згідно  статуту підприємства профілем його діяльності є надання банківських  послуг. Метою діяльності  є отримання прибутку    шляхом надання послуг  в межах визначених чинним законодавством та Статутом. Банк керується у своїй роботі  Конституцією України,  законами і постановами Верховної Ради  України,  указами Президента України і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

     Дирекція  має в користуванні основні засоби та оборотні кошти, відображені  в  балансі.  Веде синтетичний  і  аналітичний   облік наявних  цінностей  та здійснюваних  фінансово-господарських  операцій,  визначених Типовим положенням,  чинним законодавством України і за методикою, затвердженою  Правлінням компанії.

     Може  надавати і відчужувати рухоме і  нерухоме майно в порядку,  визначеному  чинним законодавством .  Має рахунки  в  банку,  печатку і штампи зі своїм найменуванням.

          Виробничі, трудові  та соціально-економічні  відносини  між адміністрацією  і трудовим   колективом   підприємства  регулюються колективним договором. [1]

 Таблиця 1.1

 Загальна  характеристика ВАТ  « Сведбанк»

 2. Оцінка внутрішнього  й зовнішнього  середовища

 2.1. Внутрішнє середовище: сильні та слабкі  сторони

      Внутрішнє середовище – це та частина загального середовища, яка перебуває в межах організації. Внутрішнє середовище інтерпретується як універсальне, незалежне від організаційно-правової форми організації, й об’єднує всі функціональні сфери її діяльності: маркетинг, виробництво, кадри, фінанси, дослідження й розвиток. Кожну з цих сфер можна охарактеризувати за допомогою основних чинників, які можуть бути джерелом як переваг, так і недоліків організації.

    - Кадри.

    Персонал - основний, постійний штатний склад  кваліфікованих працівників, який формується під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. Вплив зовнішніх факторів конкретизується в таких напрямках, як кількість активного населення, загальноосвітній рівень та кон’юнктура ринку праці.

    Що  рахується складу і структури  персоналу, то в банку є: директор, заступник директора, начальники всіх відділів, економісти, бухгалтери, менеджери, охорона, прибиральниці, водії.

     Оперативне  керівництво дирекцією здійснює  директор, який  призначається Правлінням  компанії.  Директор несе персональну  відповідальність згідно  з чинним  законодавством  за виконання поставлених перед  дирекцією  завдань,  збереження  і правильне використання коштів  і майна,  за дотриманням штатно-кошторисної дисципліни.

    Діяльність  персоналу спрямована на виконання завдань відповідно до посади, яку вони займають. Досягнення посадовою особою поставлених перед нею завдань забезпечується виконанням відповідних завдань, які випливають із завдань підрозділу, підприємства.

    Управління  персоналом – це складний процес, що має певні особливості та закономірності. Управлінню персоналом властива системність та завершеність на основі комплексного вирішення проблем.

    Системний підхід передбачає врахування взаємозв’язків між окремими аспектами проблеми для досягнення кінцевих цілей, визначення шляхів їх вирішення, створення відповідного механізму управління, що забезпечує комплексне планування та організацію системи.

    Тому,  щоб успішно розвиватись, на підприємстві здійснюють управління набором, навчанням, оцінкою, винагородами персоналу, тобто  створюють та удосконалюють методи, процедури, програми організації цих процесів, які в сукупності являють собою єдину систему управління персоналом

      - Фінанси

      Фінансова політика організації є однією з  основних складових менеджменту, яка  визначає успішність її діяльності. Вона визначає основні взаємозв’язки підприємства з різними суб’єктами ринку та державою. Ці взаємозв’язки виражаються в системах взаєморозрахунків з постачальниками та споживачами, культурі податкових платежів до бюджетів різних рівнів, внутрішньо організаційною політикою використання фінансів, політикою ціноутворення тощо.

      Фінанси — це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу.

      Активи  банку накопичені протягом діяльності банку ресурси, які в майбутньому приносять економічну вигоду і призводять до припливу грошових коштів в банківську установу.

      Чистий  прибуток - частина балансового прибутку підприємства, що залишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів, відрахувань і інших обов'язкових платежів до бюджету. Чистий прибуток використовується для збільшення оборотних коштів підприємства, формування фондів і резервів, і реінвестицій у виробництво. Об'єм чистого прибутку залежить від об'єму валового прибутку і величини податків; виходячи з об'єму чистого прибутку, обчислюються дивіденди акціонерам підприємства.

      Рентабельність  власного капіталу — фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Розраховується як чистий прибуток компанії, виражений у відсотках до власного капіталу.

      Оборотні  кошти — кошти підприємства, які використовуються для фінансування господарської діяльності.[8]

          - Маркетинг

      Маркетинг – невід’ємна складова системи  менеджменту будь-якої організації. Його значення в управлінні підприємством визначається не лише внутрішніми зусиллями певної компанії, а й особливостями галузі, в якій воно функціонує, виду діяльності та ступенем державного регулювання. Застосування маркетингу банком характеризується наявністю в його діяльності наступних трьох рис, що є суттєвими ознаками маркетингу:

• орієнтація на потреби клієнтів (маркетингова філософія);
• застосування великої кількості інструментів ринкової політики (маркетинг-микс);
• цілеспрямована координація банком усіх видів діяльності в сфері збуту (маркетингове управління або маркетинг-менеджмент).

      Якщо  розглядати маркетинг тільки з точки  зору інструментарію ринкової політики (тобто маркетинг-микс), то його банк застосовує вже давно. Вони здійснювали  розробку банківського продукту (наприклад, визначали розмір кредиту, термін кредитування, умови його видачі і погашення), встановлюють ціну (відсоткову ставку, комісійну винагороду), визначають систему збуту (наприклад, через власну мережу філій або банки-партнери) і, нарешті, докладають зусилля по реалізації (здебільшого, шляхом прямих продаж та персональної роботи з клієнтом).

      В банку існують проблеми збуту  банківських послуг і вони є дуже специфічні. Вони не посідають такого важливого місця в банківському маркетингу, як у промисловому. Для збуту банківських послуг можливі наступні канали :

• Власні канали збуту: головне відділення банку в діловій частині міста; стаціонарні й пересувні відділення банку, філії; збут із використанням автоматизованих чи напівавтоматизованих філій, банкоматів; надання банківських послуг з допомогою телефонної мережі, через мережі передачі даних (T-Online, Internet).
• Невласні канали: збут за допомогою організації дочірніх фірм, участь у капіталі інших банків, страхових компаній, підприємств і т.д.

      Банківський продукт являє собою комплекс послуг банку по активних і пасивних операціях. Банківський продукт - це конкретний банківський документ (або посвідчення), що видається банком для обслуговування клієнта і проведення операції. Це може бути вексель, чек, банківський депозит, будь-який сертифікат (інвестиційний, ощадний, податковий) і т.д. Банківська послуга являє собою банківські операції по обслуговуванню клієнта, які задовольняють його певні потреби. Подібність банківського продукту і банківської послуги в тому, що вони покликані задовольняти потреби клієнта і сприяти одержанню прибутку. Проте в більшості випадків банківський продукт носить первинний характер, а банківська послуга - вторинний.

      Банківським послугам властиві специфічні характеристики, які банк приймає до уваги при розробці стратегії маркетингу: 1) незримість послуг, їх абстрактний характер; 2) непостійність якості послуг та невіддільність послуг від кваліфікації людей, які їх надають; 3) неможливість зберігати банківські послуги.

      Особливостями банківського продукту є наступні: 1)надання банківських послуг пов'язано з використанням грошей у різноманітних формах (готівка, безготівкові гроші та розрахунки); 2) нематеріальні банківські послуги отримують зримі риси за допомогою майнових договірних відношень; 3) більшість банківських послуг характеризується плинністю в часі: угода, як правило, не обмежується одномоментним актом, встановлюються більш-менш тривалі зв'язки клієнта з банком.

      Важливе значення має зовнішнє оточення. Інтер'єр банку, освітлення, офісні меблі та стиль, квіти та інші зовнішні елементи створюють додаткову якість послугам, що їх надає банк.

      Однієї  з найважливіших сторін маркетингової  діяльності банку є вибір його цінової політики. Насамперед, керівництво  банку вибирає одну основну і (або) декілька альтернативних стратегій ціноутворення в залежності від рейтингу самого банку, розміру контрольованого їм ринку і конкретної ситуації, економіко-політичної кон'юнктури. При плануванні комплексу послуг, як нових, так і існуючих, банк визначає й аналізує структуру витрат і, отже, їх ціну.  Цінова політика банку – це встановлення цін на різні банківські продукти та їх зміна відповідно до зміни ринкової кон'юнктури. Об'єктами цінової політики банку є процентні ставки, тарифи, комісійні, премії, знижки, мінімальний розмір внеску.

      Банк  має рекламу в Інтернеті, на бігбордах  у місті, також кожного місяця друкує буклети з описом послуг, які він надає.  [7]

• Виробництво.

      Функціонування  банківських установ, як і інших  суб'єктів господарювання, в ринкових умовах має виробничий характер. І хоча результати цієї діяльності не набувають безпосереднього матеріального втілення у традиційному розумінні (як продукція промисловості чи сільського господарства), вони мають свою вартість, зумовлену суспільними витратами. Головним продуктом  банку є різноманітні послуги у вигляді надання кредитів, здійснення розрахунків, управління майном та цінностями, надання гарантій, поручительств, консультацій тощо. Основою цього є торгівля грошима як особливим товаром - передумовою забезпечення економіки достатньою кількістю платіжних засобів. Визначальними щодо суті банківського продукту є базові функції банку. Специфіка функціонування банку полягає в тому, що їхнім продуктом є, з одного боку, надання різноманітних послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а з другого — створення безготівкових платіжних засобів, що значною мірою є результатом тих же операцій.

      Безготівкові  платіжні засоби створюється  банком у процесі депозитної емісії на основі надання позик клієнтам і проведення розрахунків, що призводить до загального розширення грошової маси. При зростанні попиту на банківські кредити сучасний емісійний механізм дає змогу збільшувати грошову масу, а при зниженні попиту - зменшувати її. Тому здатність банку створювати гроші має важливе значення для економіки.

      Другу складову банківського продукту становлять різноманітні послуги, що надаються  банком, - депозитні, кредитні, розрахункові, касові, інвестиційні, трастові, валютні, консультаційні та інші. При цьому для з'ясування суті й специфіки банківського продукту важливо вивести чіткі термінологічні формулювання. Результатом банківської діяльності є, саме надання послуг клієнтам. Із цією метою банк здійснюють операції різних видів. Інакше кажучи, власне "послуги" - це кінцевий результат, готовий продукт банку, тоді як "операції" - це його виробничий процес.

      Класифікацію  цього процесу доцільно проводити  з урахуванням особливостей формування й розміщення ресурсів банку, що зводиться  до здійснення трьох основних груп операцій: пасивних, активних і комісійно-посередницьких. Пасивні операції полягають у залученні тимчасово вільних грошових коштів для формування своїх ресурсів. При проведенні активних операцій банки розміщують сформовані ними ресурси з метою отримання прибутку. Комісійно-посередницькі операції проводяться банком за дорученням і на користь клієнта за певну плату. Щодо останніх, то йдеться, власне, не про формування і розміщення ресурсів, а про переміщення вже наявних у банку коштів клієнта за його розпорядженням або про проведення інших операцій, безпосередньо не пов'язаних із рухом грошей (про так звані позабалансові послуги).

      Отже, у результаті здійснення трьох названих груп операцій  банк надає клієнтам різноманітні послуги, які у сукупності і становлять банківський продукт. Щоправда, існує кілька винятків. Так, пасивні операції банку, які проводяться з метою формування його власного капіталу, а також активні операції у сфері інвестицій не можна вважати (за визначеною вище термінологією) власне банківським продуктом. Це швидше послуги  банку самому собі. У першому випадку вони відображають залучення капіталу, а в другому - його пропозицію.[7]

      Для прикладу візьмемо процес надання кредиту у ВАТ «Сведбанк» (додаток 1).

      - Дослідження та розробка технології.

      Відомо, що одним із способів досягнення “конкурентної  переваги” є запровадження нових  технологій у виробництво. На сучасному  етапі підприємство має відповідні технології, які можуть забезпечити  реалізацію визначеної стратегії та досягнення цілей організації. Основні фонди підприємства «Сведбанк» характеризуються добрим технічним станом, це пов’язано з їх постійним оновленням. Наприклад, зараз на підприємстві  обладнання не потребує заміни на більш ефективне та нове, так як є свіже поставленим і самим сучасним.

      У межах інформаційної структури  реалізовуються інформаційні технології, що забезпечують комунікаційні процеси.

      Підприємство  вкладає кошти у досягнення науки  і техніки тільки у вигляді  купівлі нового обладнання. Це пов’язано  насамперед із тим, що розміри та кошти підприємства не дозволяють самостійно виконувати розробки нових технологій та впроваджувати їх у виробництво.

      Існуючі на підприємстві технології є конкурентноздатними  і більша частина з них не потребує оновлення протягом наступних років. Підприємство йде шляхом поступової заміни устаткування, тому завжди мають місце останні розробки науки.[3] 

      - Інформаційні системи  (ІС)

      Для забезпечення діяльності підприємства необхідно використовувати складні  вартісні інформаційні системи, щоб забезпечити необхідний рівень надійності та безпечності функціонування елементів інженерної інфраструктури. З цією метою застосовуються інформаційні системи для збору та обробки первинної інформації та аналізу вторинної.

      Інформація  обробляється за допомогою автоматизованих робочих місць на персональних комп’ютерах з використанням прикладних та спеціалізованих програм.

      Використання  таких інформаційних систем не задовольняє  потреби підприємства, тому основні  стратегічні плани в сфері  інформаційних систем повинні бути направлені на автоматизацію технологічних процесів та створення автоматизованої системи управління підприємством, яка ліквідує дублювання операцій, пришвидшить процеси прийняття рішень, зменшить деформацію інформаційних повідомлень, дасть змогу застосовувати  на практиці принципи інформаційної влади.

      - Визначення точки беззбитковості.

      Для прийняття оптимальних управлінських  рішень необхідно знати, наскільки  потрібно (можна) підвищити обсяг  продажів і як зміниться від цього  прибуток. Щоб не приймати такі рішення інтуїтивно (хоча інтуїція в бізнесі відіграє не останню роль), теорія фінансового аналізу дозволяє точно розрахувати, як вплине збільшення обсягу продажів на розмір прибутку, який обсяг продажів необхідний, щоб почати одержувати прибуток.