Розробка системи менеджменту на торгівельному підприємстві

АНОТАЦІЯ

В даній роботі основним напрямком курсового проектування є розробка фактичної та раціональної системи менеджменту в організаціях конкретних видів діяльності, розмірів, форми. В процесі виконання роботи були розглянуті: опис загальної характеристика організації, формування функцій менеджменту на підприємстві: планування, організування, мотивування, контролювання, регулювання. Використання методів менеджменту в організації. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень в організації. Проектування комунікацій на підприємстві. Формування механізмів управління групами працівників в організації. Розробка пропозицій з удосконаленням керівництва. Оцінка ефективності систем менеджменту на підприємстві ВАТ “Сумсільмаш”.

ЗМІСТ

Анотація……………………………………………………………….….2

Зміст………………………………………………………………….……3

Вступ………………………………………………………………….…...4

1. Загальна характеристика організації………………………………...
2. Формування функцій менеджменту на підприємстві………………
0. 2.1. Планування……………………………………………………
0. 2.2. Організування…………………………………………………
0. 2.3. Мотивування…………………………………………………..
0. 2.4. Контролювання………………………………………………..
0. 2.5. Регулювання…………………………………………………...
3. Використання методів менеджменту в організації…………………..
4. Розробка механізмів прийняття управлінських рішень в організації……………………………………………………………….
5. Проектування комунікацій на підприємстві………………………….
6. Формування механізмів управління групами працівників в організації……………………………………………………………….
7. Розробка пропозицій з удосконаленням керівництва..………………
8. Оцінка ефективності систем менеджменту…………………………...

Висновки……………………………………………………………………

Список використаної літератури………………………………………….

ВСТУП

Час, в який ми живемо - епоха змін. Наше суспільство  здійснює винятково важку, багато в чому суперечливу, але історично неминучу і необхідну перебудову. У соціально-політичному житті це перехід від тоталітаризму до демократії, в економіці - від адміністративно-командної системи до ринку, у житті окремої людини - перетворення його з "гвинтика" у самостійного суб'єкта господарської діяльності. Такі зміни в суспільстві, економіці, у всьому нашому життєвому укладі складні тим, що вони вимагають зміни нас самих.

Подібну ситуацію, американці звиклі до різких поворотів  долі, до конкуренції, визначають словом "виклик". По їхньому поняттю, кожен виклик таїть у собі для особистості, організації, країни, як можливості, так і погрози. Щоб справитися з цим безпрецедентним у житті нинішніх поколінь викликом, нам, крім всього іншого, потрібно опановувати новим знанням, навчитися користатися ними на практиці. Важлива частина цих знань, як показує світовий досвід, - збагнення науки і мистецтва менеджменту. З легкої руки американців це англійське слово стало відомо сьогодні практично кожній людині.

У спрощеному розумінні, менеджмент - це уміння домагатися поставлених  цілей, використовувати працю, інтелект, мотиви поводження інших людей. Менеджмент у перекладі з латинського  "керування" - функція, вид діяльності по керівництву людьми в найрізноманітніших  організаціях.  Нарешті, менеджмент як збірне від менеджерів - це визначена категорія людей, соціальний шар тих, хто здійснює роботу по керуванню. Значимість менеджменту була особливо ясно усвідомлена в тридцяті роки. Уже тоді стало очевидним, що діяльність ця перетворилася в професію, область знань - у самостійну дисципліну, а соціальний шар - у дуже впливову суспільну силу. Зростаюча роль цієї суспільної сили змусила заговорити про "революцію менеджерів", коли виявилося, що існують корпорації- гіганти, що володіють величезним економічним, виробничим, науково-технічним потенціалом, порівнянним по мощі з цілими державами. Найбільші корпорації, банки складають стрижень економічної і політичної сили великих націй. Від нихзалежать уряду, багато хто з них мають транснаціональний характер, простираючи свої виробничі, сервісні, розподільні, інформаційні мережі по усьому світі. Тому рішення менеджерів, подібно рішенням державних діячів, можуть визначати долі мільйонів людей, держав і цілих регіонів. Але в ринковій економіці не менш важливий і малий бізнес. За значенням – це найбільша наближена до повсякденних потреб споживачів і в той же час полігон технічного прогресу й інших нововведень. Для більшості населення - це ще і робота. Уміло керувати в малому бізнесі - значить вижити, устояти, вирости. Як це зробити - теж питання ефективного менеджменту.

Метою написання  цієї курсової роботи є розробка фактичної  та раціональної системи менеджменту в акціонерному товаристві по технічному обслуговуванню та виробництві сільськогосподарської техніки, їх зіставлення та визначення переваг однієї системи над іншою.

Основними завданнями є: закріпити теоретичні знання в  галузі менеджменту,оволодіти прикладними  аспектами менеджерської підготовки, які дозволять в майбутньому успішно здійснювати управлінську діяльність.

  
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика організації ВАТ "Сумсільмаш".

Організація – це відкрита система, цілісність, яка складається  з багаточисельних взаємопов’язаних частин, тісно переплітаючих із зовнішнім  світом. У цьому розділі ми коротко  розглянемо найбільш впливові внутрішні  змінні організації, частини системи внутрі організації: технології, персонал, структура управління.[6]

Додаток Д

Загальна характеристика підприємства ВАТ “Сумсільмаш”

РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ “СУМСІЛЬМАШ”

2.1 Планування

Планування  являє собою важливу функцію  менеджменту. Воно здійснюється на основі економічних законів, наукового  аналізу сучасного стану виробництва, прогнозів його розвитку і попиту на продукцію, економічних обґрунтувань ефективності кожного технічного й організаційного рішення.

Під плануванням  розуміють сукупність засобів мобілізації  зусиль колективу для досягнення головної мети підприємства.

Основне завдання планування -- підвищення ефективності діяльності й досягнення оптимальних результатів за найменших витрат.

Головна мета планування -- забезпечення безперервного  пропорційного розвитку виробництва  для досягнення істотних кінцевих результатів  і повнішого задоволення потреб працівників підприємства.

Стратегічне планування - це процес визначення головних цілей організації, ресурсів, необхідних для їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів [7].

Додаток Е

Графічна модель стратегічного планування в ВАТ "Сумсільмаш".

Головним  плановим рішенням являється вибір  місії та конкретних цілей, що забезпечують їх реалізацію. Місія - це сформульована вищим керівництвом і обнародувана загальна стратегічна мета організації, сенс її існування з погляду інтересів громадськості. Вона дає уявлення про організацію, про її філософію, імідж. Оскільки любе підприємство - це відкрита система і існує завдяки тому, що зодовільняє якусь потребу своїх споживачів, клієнтів, то й місія його повинна відшукуватись в навколишньому середовищі, а не всередині підприємства.

Місія товариства - виробництво підприємство виробляє запасні частини для землеобробної техніки, навозоприбиральних транспортерів, бурякоприбиральної техніки, устаткування кліткового розміщення птиці, устаткуання для тваринних ферм. [8].

Після формулювання місії на її основі встановлюються конкретні цілі, через які здійснюється місія підприємства. Цілі доводяться до виконавців, керівництво стимулює їх досягнення і тільки в цьому випадку вони становляться значимою частиною стратегічного планування.

Цілі -- це конкретний кінцевий стан або очікуваний бажаний  результат виробничо-господарської  діяльності підприємства. Цілі визначають концепцію розвитку й основний напрям ділової активності.

На товаристві ВАТ “Сумсільмаш” застосовуються як довгострокові, так і короткострокові цілі. Довгострокові цілі служать вирішенню двох задач. По-перше, планування виробничих показників на п'ять і більше років вперед, це дає уяву про те, які міри треба застосувати зараз, щоб досягнути запланованих на довгострокову перспективу показників. Крім того, компанія не може очікувати закінчення третього або четвертого року свого п'ятирічного стратегічного плану, щоб почати завойовувати конкурентноздатну ринкову позицію, яку вона хоче зайняти через п'ять років. По-друге, чітко визначені цілі на довгострокову перспективу будуть спонукати менеджерів зважувати вплив сьогоднішніх рішень на довгострокові показники. Без оцінки пливу сьогоднішніх дій на досягнення запланованих показників цілком природнім для людини буде прийняття рішень на основі того, що потрібно робити в даний момент часу і не турбуватися про майбутнє. Короткострокові цілі докладно пояснюють результати, які потрібно досягти в близькому майбутньому. Вони визначають як швидкість, з якою компанія буде розвиватися, так і рівень показників діяльності, який запланований на найближчий час.

Розрізняють загальні або глобальні цілі, що розробляються для організації  у цілому, і цілі специфічні, котрі  розробляються щодо основних видів і напрямків діяльності на основі загальних цілей і орієнтирів.

Загальною ціллю товариства на даному етапі життєвого циклу  є забезпечення стабільного зростання  обсягів виробництва і реалізації готової продукції.

Специфічні цілі розробляються  для окремого напряму діяльності підприємства. Можуть бути операційні (ставляться перед окремими працівниками) і оперативними (ставляться перед підрозділами).

Наприклад, перед начальником  постачання стоїть ціль відправити продукцію  до замовника у визначений термін в належному стані.

Визначення цілей вимагається  для кожного ключового результату, який менеджери вважають важливим для  досягнення успіху. Існують два типа ключових результатів: ті, які відносяться  до фінансової діяльності, і ті, які  відносяться до показників стратегічної діяльності компанії. Види фінансових і стратегічних цілей, що використовуються на товаристві наведені нижче в табл. 1.

Таблиця 1

Види фінансових і  стратегічних цілей ВАТ “Сумсільмаш”

Цілі повинні відповідати деяким обов'язковим вимогам. Вони повинні бути такими, щоб їх можна було досягнути, гнучкими, вимірними, конкретними, сумісними та прийнятними.

Встановлення цілей  передбачає проходження чотирьох обов'язкових  фаз: 1) виявлення і аналіз тенденцій, що спостерігаються в оточенні; 2) встановлення загальних для організації цілей; 3) побудова ієрархії цілей; 4) встановлення індивідуальних цілей.

Наступний етап стратегічного  планування - діагностичний, який включає  аналіз зовнішнього середовища та внутрішніх можливостей підприємства.

Аналіз зовнішнього  середовища - це управлінський процес, який полягає у спостереженні, вивченні, аналізі та контролі за дією зовнішнього  по відношенню до підприємства чи організації  факторів впливу, для того щоб своєчасно  і повною мірою визначити можливості та загрози для підприємства.

Детальніше зовнішнє середовище було розглянуто в першому  розділі.

Управлінське обстеження - це методична оцінка сильних і  слабких сторін діяльності організації  з метою виявлення її шансів у  конкурентній боротьбі в обраній сфері діяльності.

Результатом діагностичного етапу є перелік майбутніх  загроз і можливостей в зовнішньому  оточенні, а також сильних і  слабких сторін підприємства

Сильні сторони в  діяльності організації є перевагами, які організація використовує у конкурентній боротьбі та їх потрібно максимально зміцнювати.

Слабкі сторони - недоліки в діяльності організації, що загрожують її розвитку і, які повинні перебувати під постійним контролем з  метою їх усунення.

До сильних сторін підприємства можна віднести: професіоналізм персоналу; здатність реагування на появу нових технологій і уміння творче використати новинки що з'являються в результаті НТП. на благо клієнтів.

До слабких сторін підприємства можна віднести відсутність  розвиненої торгівельної сітки.

До можливих загроз товариства у зовнішньому середовищі відносять:

· зміна політичної ситуації в країні;

· глобальний екологічний  катаклізм;

· невиконання зобов'язань  з боку клієнтів;

· несумлінна конкуренція;

· демографічна ситуація в країні.

Далі проводиться на підприємстві аналіз стратегічних альтернатив в розвитку підприємства. Стратегічні альтернативи - це набір різних варіантів стратегії, які дають змогу досягти цілей організації в межах вибраного напрямку та враховуючи обмеженість використання ресурсів. На етапі аналізу стратегічних альтернатив розвитку ВАТ “Сумсільмаш” здійснюється розробка можливих для організації варіантів стратегічних планів, тобто базових стратегій або окремих складових одного стратегічного плану. Організація обирає ефективну стратегію розвитку конкретного виду діяльності із сукупності стратегічних альтернатив на основі оцінювання таких факторів: очікувана ефективність, рівень ризику, ринкова ситуація, вплив минулих стратегій, вплив власників, залежність від фактора часу, вплив зовнішнього і внутрішнього середовища, відповідність місії та цілям, забезпечення ефективної роботи підприємства [6].

Вибір оптимальної стратегії - є найважливішим етапом стратегічного  планування. Керівництво товариства, оцінивши всі фактори впливу, обрало для підприємства стратегію збереження стабільності і досягнутого рівня розвитку на найдовший період часу. Підприємство намагається удосконалити свою продукцію, зайняти одне з провідних місць виробників і постачальників банківського обладнання, розпочати власне виробництво замків, розширити асортимент виготовлюваної продукції за рахунок модульних сховищ, створити торгівельну сітку.

Тактика -- процес розробки керівництвом підрозділів (цехів, дільниць, відділів) короткострокових планів підрозділів  для деталізації стратегії підприємства на визначений період. Тактика визначає конкретні шляхи і засоби, форми і способи діяльності підприємства у визначених умовах, що забезпечують досягнення стратегічного успіху.

Процедура -- кілька взаємозалежних дій колективу для вирішення певної виробничої ситуації [6].

Правила розробляються  для окремих працівників. У них  визначаються конкретні їхні дії  для здійснення тактики.

Використання правил і процедур сприяє швидкому досягненню мети, тому що: по-перше, кожен працівник знає, що йому робити для досягнення мети; по-друге, виключається повторення дій і рішень; по-третє, у керівників з'являється можливість точно передбачати те, що будуть робити їхні підлеглі в конкретній ситуації; по-четверте, можна порівнювати дані результати з попередніми чи результатами інших підприємств.

Таким чином, результатом  стратегічного планування є зміни  в організації, а саме: пошук нових  ринків, диверсифікація виробництва, проектування і створення нових потужностей, ліквідація нерентабельних підрозділів, розробка нових видів продукції, реорганізація і перерозподіл повноважень та відповідальності і таке інше. Для того, щоб організація була ефективною в довгостроковому аспекті, зазначені зміни повинні бути запланованою реакцією на очікувану в майбутньому динаміку навколишнього середовища, а не вимушеною реакцією на минулі та теперішні події.

Широке використання цих прийомів дає змогу менеджерам чітко організовувати реалізацію стратегії  підприємства для досягнення вагомих  кінцевих результатів діяльності.

2.2 Організування

Наступним кроком після  визначення перспективи і майбутніх  параметрів діяльності організації  є її побудова, яка закріплює повноваження, завдання та обов'язки працівників  у різних підрозділах і на різних рівнях управління.

Організування -- вид управлінської діяльності, який відображає процес формування структури управління організацією.

Побудова організації  здійснюється шляхом організаційного  проектування, здійснюється зверху вниз і охоплює такі етапи:

1. визначення вертикальних  рівнів управління;

2. горизонтальний поділ  організації, тобто закріплення  видів діяльності за лінійними  та штабними (функціональними) підрозділами;

3. встановлення зв'язків  між різними підрозділами;

4. визначення повноважень  і відповідальності посад;

5. визначення посадових  обов'язків, закріплення їх за  конкретними по садовими особами  (за допомогою формування посадових  інструкцій).

У результаті організаційного  проектування формуються організаційні  структури управління певних видів.

Організаційна структура управління -- упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки й забезпечують керівництво організацією [6].

До організаційної структури  управління належать:

1. ланки управління  на кожному його рівні;

2. розміщення, зв'язки та підпорядкованість ланок;

3. права, обов'язки, повноваження  і відповідальність кожної ланки  в межах виконання загальних  і конкретних функцій менеджменту;

4. чисельний і професійно-кваліфікаційний  склад працівників;

5. ступінь централізації  та децентралізації функцій менеджменту.

Вертикальний поділ  праці передбачає рівні управління для координації діяльності всіх елементів горизонтального поділу праці. Для цього створюється  апарат управління, що включає керівників, менеджерів і фахівців, які виконують на різних рівнях певні завдання, роботи, операції. Оптимальні результати діяльності організації забезпечують, як правило, три рівні управління:

керівники низової ланки;

керівники середньої  ланки;

керівники вищої ланки.

Горизонтальний поділ  праці -- це поділ виробничого процесу на стадії, фази, види роботи й операції відповідно до визначеного технологічного процесу.

Ланка управління - орган  управління, наділений певними функціями  управління та правами їх реалізації, визначеною степеню відповідальності за їх виконання.

Керівники низової ланки -- це молодші начальники чи оперативні безпосередні керівники робітників і фахівців. Типові посади: бригадир, майстер, нормувальник, начальник дільниці, начальник сектора, начальник бюро. Усі вони організовують роботу і здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, а також забезпечують працівників необхідною інформацією. Вони безпосередньо спілкуються з підлеглими.

Керівники середньої  ланки -- це керівники цехів, відділів, служб, управлінь, філій. Вони координують і контролюють роботу керівників низової ланки.

Керівники вищої ланки  відповідають за прийняття найважливіших  для діяльності організації управлінських  рішень. До таких керівників відносять  директор, генеральний директор, президент, віце-президент, голова (об'єднання, акціонерного товариства, корпорації, концерну й ін.) [6].

ВАТ “Сумсільмаш” має лінійно-функціональний тип організаційної структури (рис. 1). В цій організаційній структурі лінійні керівники приймають рішення, здійснюють розпорядження щодо основного виду діяльності підприємства. А функціональні підрозділи здійснюють інформування, координацію і планування діяльності в межах своєї компетенції і згідно певної функції. Лінійно-функціональні підрозділи самі мають право давати розпорядження нижчестоящим ланкам управління, проте в обмеженому колі питань, яке визначається їх функціональною спеціалізацією.

Додаток З

Рис. 1. «Схематичний приклад органіграми управління ВАТ “Сумсільмаш”»

До переваг можна  віднести:

- чіткі функціональні  зв'язки на різних рівнях управління;

- звільнення лінійного  менеджера від перевантаження  інформацією та виконання невластивих  його посаді функцій;

- висока результативність  праці;

- чіткість повноважень.

До недоліків відносять:

- недостатньо чіткі  межі відповідальності;

- тенденція до централізації.

За ступенем гнучкості  організаційна структура ВАТ “Сумсільмаш” є бюрократичною, яка характеризується:

- чітким поділом праці, що забезпечує формування висококваліфікованих спеціалістів;

- ієрархічністю рівнів  управління, за якої нижчий рівень контролюється вищим;

- наявність взаємопов'язаної  системи формальних правил і  стандартів;

- формальна безособовість,  згідно з якою офіційні особи  виконують свої обов'язки;

- домінування кваліфікаційних  вимог під час формування штатів  організації [6].

За ступенем централізації - централізована структура, у якій керівник товариства залишає за собою  більшу частину повноважень щодо прийняття управлінських рішень.

2.2.1 Організація взаємодії

Організація взаємодії  грунтується на трьох категоріях: повноваженні, відповідальності й делегуванні.

Повноваження - обмежене право використовувати матеріальні, фінансові, трудові та інші ресурси  підприємства і спрямовувати зусилля  підлеглих працівників на виконання  встановлених завдань.

Повноваження делегують відповідній посаді, а не особі, тобто при зміні роботи змінюються і повноваження працівника.

Відповідальність - це покладений на посадову особу обов'язок виконувати поставлені завдання і забезпечувати  їх позитивне виконання.