Розвиток і розміщення продуктивних сил Подільського району
ПЛАН
1. Вступ.
2. Природні умови і ресурси.
3. Населення.
4. Промисловість.
5. Сільске господарство.
6. Транспортна система.
7. Переспективи розвитку.
8. Висновки.
9. Характеристика Південно – Західної
залізниці
10. Література
1.Вступ.
Подільский економічний район
До складу Подільського економічного
району входять три області Тернопільська,
Хмельницька та Вінницька. Загальною площею
60,9 тис. км²; чисельністю жителів 4,3 млн.осіб.
Значна частина території району в минулому
входила до складу могутнього Галицького-
Волинського князівства, яке продовжило
українську державність до середини XIV
ст. Річка Збруч, яка зараз тече по межі
Тернопільської і Хмельницької областей,
розділяла до 1939 року УРСР і Західну Україну,
що входила до складу Польщі.
Район межує
з Молдовою, а також п’ятьма економічними
районами України. Розміщений він між
двома важливими паливно-сировинними
базами країни: Передкарпаттям та Придніпрв’ям.
Подільський регіон перетинають важливі
міжнародні транспортні магістралі: залізниці,
шосейні дороги, трубопроводи.
Подільсько-економічний
район має зручне економіко-географічне
положення, зокрема, такі його характеристики,
як централізованість, сусідство з відносно
розвинутими Столичним і Зіхідним економічними
районами, вигідне траспортно-географічне
положення. За розмірами території район
посідає четверте місце серед економічних
районів України, що впливає на можливості
його комплексного економічного і соціального
розвитку.
Протяжність території з півночі на південь 240 км., із заходу на схід – 370 км. Економічний район розташований у центральній частині Правобережної України, на Подільській і Придніпровській височинах й зоні з родучими грунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів. Транспортна мережа має добрі, можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Волинським, Столичним, Центральноукраїнським і Причорноморським економічними районами та республікою Молдовою. Близькість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною, Словаччиною дає змогу розвивати на його території галузі і виробництва, продукція яких експортується або може експортуватися у ці країни.
Район поділений на 64 адмінистративно-територіальні
райони, які мають свої особливості для
комплексного економічного і соціального
розвитку, зумовлені природними, так
і соціально-економічними факторами. Тут
є 46 міст, 73 селища міського типу та 1709
сільських Рад.
2.Природні умови
і ресурси.
До природніх ресурсів Подільсько-економічного
району, що мають комплексотворний характер
належать сільськогосподарські і часткові
лісові, а також мінеральні, водні та рекреаційні
ресурси. Природні сільськогосподарські
ресурси нині є основою формування виробничих
комплексів, їх структури, типу розселення
і рівня освоєння території. Переважання
різних типів чорноземних і сірих лісових
грунтів зумовило дуже високий рівень
освоєння земельних ресурсів. Із загальної
земельної площі (6096 тис. га) 80,6 % становлять
землі сільськогосподарських підприємств,
орендарів та інших землекористувачів,
на яких ведеться сільське господарство.
Найвища частка таких земель у південній
і південно-східній частинах економічного
району – 91- 93 %, а найнижча на півночі та
крайному заході – 74-78 %.
Сільськогосподарські угіддя становлять
71 % земельної площі, що вище від показника
в Україні і свідчить про високий рівень
сільскогосподарського освоєння району.
Частка орних земель становить 84,4%. В умовах
високої розораності, значного розчленування
поверхні території зростає кількость
ерозованих земель. Частка пасовищ і сіножатей
є найвищою у північній частині економічного
району.В умовах високої розораності,
значного розчленування поверхні території
зростає кількість еродованих земель.
У деяких місцях району, особливо на заході,
показник еродованості доходить до 60 %,
що зменшує збирання сільськогосподарських
культур на 15—50 %.
Територія Подільського економічного
району характеризується помірно-континентальним
кліматом з великим впливом циклонів в
усі пори року і з найбільшою кількістю
опадів у травні — липні.
Середньорічні температури коливаються
в межах 7,0—8,9 °С у північній і південно-східній
частинах. Влітку температура може підвищуватися
до 38 °С, а взимку знижуватися до —34 °С.
Пересічна температура січня від —4 °С
до —6 °С, липня — від 18,6 °С до 20,5 °С. Період
з температурою понад 10°С становить 155—185
днів, вегетаційний — майже 200 днів. Середньорічна
кількість опадів змінюється від 700 мм
до 500 мм, зменшуючись з північного заходу
на південний схід економічного району.
Густа мережа річок, що належать до басейнів
Дніпра, Південного Бугу й Дністра, серед
яких найбільші Серет, Збруч, Стрипа, Смотрич,
Ушиця, Соб, Удич, Гуйва, Рось. Річки частково
використовують для одержання електроенергії
і зрошення. В межах економічного району
понад 5500 ставків, які використовують
для риборозведення.
Лісові ресурси району становлять 800,5
тис. га, або 11,5 % його території. На півдні
ростуть соснові ліси з домішкою берези
та осики, клена, липи, ясеня, бука. Показник
лісистості території зростає, але ще
не досяг оптимальної відмітки, розрахованої
для цього регіону (17,8 %). Ліси економічного
району мають велике грунтово-захисне,
водоохоронне, рекреаційне значення. В
загайних запасах деревини твердолистяні
породи займають майже 80 %, хвойні — 17,
м'яколистяні — 3 %. Обсяг рубання лісу
щороку незначний — це переважно догляд
за лісом, під час якого заготовляють деревину
на паливо.
Серед мінеральних
ресурсів Подільсько-економічного району
провідне місце належить групі корисних
копалин, зокрема природних будівельних
матеріалів: сировини для виробництва
цементу, в’язких матеріалів, скла, цегли,
церепиці, щебеню, облицювальних плиток
кераміки. .
Значні поклади гранітів та гнейсів
знаходяться вздовж річок Случі, Буку,
Хамори. Родовища червоного граніту є
в Шепетівському, а в Кам’янець-Подільському
районі в деяких місцях на поверхню виходить
марганець.
Величезні запаси карбонатних порід є
в придніпровських районах Тернопільської
і Хмельницької областей; у Бережанському,
Гусятинському, Зборівському районах
Тернопільщини зосереджені значні запаси
мергелів, придатних для виробництва цементу.Крейда є в центральній
та
північній частинах Тернопільщини. Родовища
гіпсу, матеріалу для
внутрішнього облицювання споруд є в Борщівському,
Кам’янець-
Подільському та Ново-Улицькому районах.
В Хмельницькій та Вінницькій
областях відомі родовища первинного
каоліну, який використовується у
фарфоровій, паперовій, гумовій промисловості.Поклади пісковиків є у Тернопільській
(Теребовлянський, Бучацький, Збаразький
райони), Вінницькій областях (Могилів-Подільський,
Барський, Ямпільський райони).
Найбільші родовища гіпсу, матеріалу
для внутрішнього облицювання будівель
і споруд є у Борщівському (Тернопільська
обл.), Кам'янець-Подільському і Ново-Ушицькому
(Хмельницька обл.) районах.
На території Хмельницької і Вінницької
областей відомий цілий ряд родовищ первинного
каоліну і вогнетривких глин, серед яких
найкращими є Майдан-Вільське (Хмельницька
обл.), Турбівське (Вінницька обл.). Поклади
виходять тут на поверхню і їх розробляють
відкритим способом. Каоліни використовують
у фарфоро-фаянсовій, паперовій, гумовій,
парфумерній промисловості.На всій території
Поділля поширені лісовидні суглинки
і глини, придатні для виробництва цегли
і черепиці.
У Вінницькій області є 0,8 млрд т прогнозових
запасів залізних рцд. У Придністров’ї
загалягають поклади фосворитів, які поки
що не мають промислового значення.
Джерела мінеральних лікувальних вод відомі у Гусятинському (Тернопільська обл.),Сатанівському, Полонському (Хмельницька обл.), Хмільникськському, Козятинському, Липовецькому, Немирівському (Вінницька обл.) районах.Мінеральні райони Поділля є основою розвитку промисловості будівельних матеріалів міжрайонного значення. Серед інших видів корисних копалин, поширених в економічному районі, слід назвати пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі сировина, яка використовується для виробництва склолитого цементу, порцелянових виробів, кахельних плит, перліту, піноскла, цементно-деревини, кольорового бетону тощо. Невелликі поклади сірки відомі біля селища міського типу Микулинці, бурого вугілля у Кременецькому, Славутському та Погребищенському районах, а в Придністров’ї – горючих сланців, які поки що не розробляються.
3. Населення.
Середня густота населення 74,9 чол./ км2.
Найгустіше заселене
Придністров’я ( 117 чол./ км2), рідше – північна
частина. Подільский район
є одним з найменш населених районів України. Подільський район є одним
з найменш населених районів України.
Станом на 1 січня 1996 р. на його території
проживало 4560,2 тис.чол. (шосте місце в країні).
Сучасна чисельність населеня
досі нижча від довоєнного рівня,
що є наслідком значних втрат
у роки Другої світової війни, а також
після воєнних міграційних
За останні десять років
вона зменшилась на 13%, що визначається
демографічними процесами, які характеризуються
поступовим зниження темпів природного
приросту населення. Тепер Подільсько-економічний
район належить до районів з від’ємними
показниками природного приросту населення. Причини цього : висока
зайнятість жинок у суспілному виробництві,
зростання кількості розлучень, невисокі
доходи, висока смертніть та інтенсивні
процеси старіння у сільських населених
пунктах впливають на сукупність соціально-економічних
умов, для міських поселень ще характерний
додатний приріст населення.
Трудові ресурси економічного району
становлять понад половину загальної
чисельності населення, але ця частка
поступово знижується. Дуже зменшується
працездатне населення у сільських місцевостях,
що впливає на зростання демографічного
навантаження на зайняте населення.
Найбільше зайнятих працює у промисловості
й державних установах та організаціях. Понад 10 % працездатного
населення працює в сільскому господарстві,
і майже 1/3 трудових ресурсів Поділля –
в невиробничій сфері.
Аналіз зайнятості
трудових ресурсів свідчить про те, що
в економічному районі, насамперед у містах,
є певні надлишки працездатного населення,
що
приводить до безробіття. Основна частина
населення ( 53,3 % ) проживає
в сільській місцевості. Разом з тим Поділля
є одним з найменш
урбанізованих районів країни. Міські
поселення економічного району
залежно від чисельності населення та
географічного положення
виконують різні функції : промислові,
транспортні, соціальні,
будівельні, але найважливішими з них
є промислові, де зайнято 25 –
46 % трудових ресурсів.
Досі основні потоки мігрантів,
особливо молоді, формуються на селі, що
сприяє підвищенню темпів його депопуляції.
Значними є маятникові міграції, чому
сприяє недостатній вибір професії, низький
рівень механізації виробництва, порівняно
низький рівень розвитку соціальної сфери
в селах
Згідно з даними за 1999—2008 pp. кількість
працівників народного господарства району
зменшилася на 436,4 тис. чол., що є наслідком
кризових явищ в економіці району і країни.
Найбільше зайнятих (65,9 %) працює у промисловості
й державних установах та організаціях.
4. Промисловість.
Соціально-економічний комплекс Подільсько-економічного рацону формувався під впливом різноманітних факторів, серед яких основним є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Провідну роль у виробничій сфері займає промисловість. У сукупній вартості товарної продукції промисловості і сільського господарства на цю галузь припадає майже 52%.
Виробництво промислової
продукції з розрахунку на 1 чол.відстає
від середнього показника в Україні на
37,2 %, а сільськогосподарської перевищує
цей показник на 44,5 %. Поділля спеціалізується
на виробництві
сілбськогосподарської продукції і її
промисловій переробці, тому
основною галуззю промисловості є харчова.
В районі діють 64
цукрових заводів, серед яких найбільші Гайсинський,
Кирнасівський-2, Бершадський, Погребищенський
(Вінницька обл.), Теофіпольський, Кам’янець-Подыльський,
Волочинський (Хмельницька обл.), Кременецький,
Чорткывський (Тернопільська обл.). Відходи цукроваріння
використовують 23 заводи (Немирівський
)спиртово-горілчаної промисловості.
Потужні консервні заводи й комбінати є у Вінниці, Могилеві-Подільському, Барі, Гайсині, Тульчині (Вінницька обл.), Кам'янці-Подільському, Новій Ушиці, Меджибожі, Сатанові (Хмельницька обл.), Підгайцях, Мельниці-Подільській, Копичинцях, Заліщиках (Тернопільська обл.).
М’ясна промисловість представлена Вінницьким, Тростянецьким, Гайсинським, Тульчинецьким (Вінницька обл.), Хмельницьким, Кам’нець-Подільським і Шепетівським (Хмельницька обл.), Тернопільським і Чортківським (Тернопільська обл.), м’ясокомбінатами, а також птахокомбінатами у Барі, Козятині (Вінницька обл.).
Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі. Основна продукція – сир, масло, молочні продукти, сухе знежирене молоко. В районі діють 10 підприємств сухого знежиреного молока, сім з яких розташовані у Вінницькій області.
Широкого розвитку
набула борошномельне-круп’яне
виробництво у Вінниці, Вапнярці, Богданівці,
Полонному, Тернополі,
Чорткові, Кременці; кондитирське ( Вінниця,
Чортків ); олійне-жирове (
Вінниця ); пивоварене ( Вінниця, Тивров,
Чернятин).
Машинобудування в основному створено в післявоєнні роки і має ряд підприємств, які обслуговують здебільшого потреби сільського господарства і харчової промисловості, є також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Вінницький завод тракторних агрегатів виробляє вузли та запасні частини до тракторів і комбайнів, Калинівський — устаткування для цукрових заводів, Тернопільський — бурякоцукрові комбайни. Трансформаторні підстанції, тракторні деталі, ковальсько-пресове устаткування — у Хмельницькому, сільськогосподарські машини, деревообробний інструмент — в Кам'янці-Подільському, електроапаратуру — у Тернополі (виробниче об'єднання "Ватра"), тракторні деталі — у Шепетівці. У Могилеві-Подільському та Барі функціонують машинобудівні підприємства, а в Сутиськах (Вінницька обл.) — завод авто-електроапаратури. Технологічне устаткування для харчової промисловості організоване у Красилові. В 1993 р. впроваджено у дію невеликої потужності автобусний завод у Старокостянтинові.
Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, сірчану кислоту (у Вінниці).
Легка промисловість у структурі промислового виробництва економічного району має такі підгалузі: текстильну, швейну, взуттєву, трикотажну.
Текстильне виробництво — це Тернопільське виробниче об'єднання "Текстерно", Кам'янець-Подільська бавовняно-ткацька фабрика, Кременецька фабрика ватину, Заліщицька фабрика текстильно-художніх виробів, Дунаєвецька і Славутська суконні фабрики. Економічний район виробляє 15,9 % тканин України. Швейні фабрики є у Вінниці (виробниче об'єднання ім. В. Володарського і "Поділля"), Хмельницькому (виробниче об'єднання "Спецодяг"), Тернополі, Чорткові, Кам'янці-Подільському, Мо-гилеві-Подільському, Ободівці, Забужжі, Гайсині, Браїлові, Хмільнику, Козятині. Взуттєва промисловість розвинена у Вінниці, Тернополі, Хмельницькому, Теребовлі, Тульчині, Хмільнику. Великий завод штучної шкіри функціонує у Тернополі. Шкіряно-галантерейне виробництво є у Тернополі, Вінниці, Хмельницькому, Заложцях, Вишнівці; хутрове — у Жмеринці. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Хмельницькому, Тернополі й Кам'янці-Подільському. Трикотажні фабрики працюють у Вінниці, Тернополі.
У районі розвинена промисловість будівельних матеріалів в основному на місцевій сировині. Це Гніваньський, Жежелівський, Губниківський гранітні кар'єри, Кам'янець-Подільський цементний завод, Глуховецький каоліновий комбінат, Турбівський каоліновий завод; Калинівський завод деревно-стружкових плит, Погребищен-ський завод контейнерів, понад 40 цегельних заводів, Джуринський комбінат вапнякових блоків; заводи залізобетонних конструкцій у Вінниці, Хмельницькому, Кам'янці-Подільському, Великій Березо-виці, Гнівані, Ладижині, виробниче об'єднання будівельних матеріалів у Тернополі.
Деревообробна промисловість
частково орієнтується на привізну сировину.
Вона виробляє: меблі — у Вінниці, Тернополі,
Хмельницькому, Кам'янці-Подільському,
Хмільнику, Барі, Гайсині, Шепетівці, Ізяславі,
Летичеві, Вовковинцях, Дунаївцях, Славуті,
Бережанах, Кременці, Микулинцях, Козові,
с. Озеряне Борщівсько-го району; папір
— у Россоші, Понінці, с. Поляне Шепетівського
району; картон — у с Проскурівка.
Серед підприємств
інших галузей промисловості можна виділити
заводи «Будфарфор» і художньої кераміки
у Палонному, Тернопільський
фарфоровий завод, склоробний у Славуті,
фармацевтичну фабрику в
Тернополі.
Енергетична база в
районі зміцнюється за рахунок Ладижинської
ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується
будівництво другого
енергоблоку.
5.Сільске господарство.
Сільське господарство економічного
району спеціалізується на землеробстві
зерново-буряківничого і
Розвинені садівництво ( яблуні, груші, сливи ) та ягідництво; у Придністров’ї – виноградарство.
У тваринництві переважає
молочно-м’ясне скотарство і свивинарство.
Розвинені птахівництво, ставкове рибництво
та бджільництво. Тваринництво
має сприятливу кормову базу, яку забезпечують
відходи харчової
промисловості ( цукрової, спиртової ),
кормові культури та продукція
комбікормової промисловості. Найпоширеніші
породи великої рогатої
худоби – чорно-ряба, червона, польська;
свиней – велика біла; овець –
прекос
6. Транспортна система.
Транспортна система. Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення. Експлуатаційна протяжність залізниць загального користування становить 2536 км. Основні лінії: Київ — Одеса (через Козятин і Жмеринку); Київ — Львів; Вапнярка — Знам'янка; Козятин — Бердичів; Вінниця — Гайворон; Київ — Шепетівка — Тернопіль — Чернівці та ін. Основні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Козятин, Вапнярка, Вінниця, Чортків, Гречани, Шепетівка
Автошляхів з твердим покриттям – 17,4 тис. км. Основні з них : Луцьк – Чернівці; Львів – Київ.
Судноплавство здійснюється
Дністром та Південним Бугом. В обласних
центрах функціонують аеропорти. Через
територію Полісся проходять
газопроводи «Союз», «Уренгой-Ужгород».
7. Переспективи розвитку.
Подільський економічний
район має інтенсивні економічні
і культурні зв'язки як з іншими
економічними районами України, так
і поза її межами.
Район має значні можливості перспективного
розвитку господарства. Поряд з цим є ще
ряд соціально-економічних проблем, які
потрібно вирішувати. Він ще значно відстає
у виробництві товарної продукції промисловості
(на 37,2 %) серед економічних районів України,
де він не поступається тільки Західно-Поліському
і Центральноукраїнському районам.
Район мало забезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не вирішено питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь, активізації великої кількості малих міст і селищ міського типу, зокрема віддалених від великих міст району та ін. Тому потрібна програма комплексного соціально-економічного розвитку Подільського економічного району.
Дещо підвищити
Доцільно спеціалізувати сільськогосподарську зону АПК, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією закритого і відкритого ґрунту.
Варто поглибити спеціалізацію південних районів Поділля на вирощуванні овочів, ягід, цукрових буряків, зернових культур, особливо круп'яних, і тютюну. Тут можна одержувати найвищі урожаї гречки в Україні. У північних районах є сприятливі умови для картоплярства, зернових і технічних культур, садівництва.
Необхідно удосконалювати інфраструктурну систему АПК Поділля, яка сьогодні розвинена слабко, незбалансована з основними сферами АПК, створювати підприємства для раціональної переробки сировини: м'ясної і молочної промисловості за зарубіжними високотехнічними зразками, температурні сховища для картоплі та плодоовочевої продукції у ряді великих сіл і селищ міського типу.
Для повнішого використання
ресурсів Поділля доцільно інтегрувати
на основі високих технологій переробні
галузі для повнішої переробки
Слід виготовляти в економічному районі машини для максимального використання на різних виробничих операціях, які не залежали б від сезонного характеру виробництва; малопотужні технічні засоби для фермерських господарств; створити служби технічного обслуговування, лізингові компанії приватних господарств. Важливою проблемою є зниження інтенсивних ерозійних процесів, зменшення викидів у атмосферу та на поверхню ґрунту шкідливих речовин, забезпечення чистоти вод, за рахунок чого значно поліпшиться продукція сільського господарства, а також підвищиться роль Поділля у господарських стосунках з іншими економічними районами України. Все це може сприяти збалансуванню економічного, соціального та екологічного розвитку його території.
Сучасний стан промисловості
Поділля потребує суттєвої
структурної перебудови в напрямі конверсії
оборонних підприємств,
розвитку тих галузей, які використовують
місцеву сировину.
Оптимальний напрям
– розвиток електронної техніки,
точного
приладобудування, побутової електронної
техніки. Проте при цьому
потрібні надійні постачальники сировини,
матеріалів, комплектних
деталій і ринків збуту. Аналіз даних про
економічний район свідчить про те, що
є всі підстави для успішного функціонування
малих підприємств, заготівлі і переробки
вторинної сировини, а також використання
місцевих сировинних
ресурсів.
Назріла потреба
змінити механізм залучення і
використання
населення, не зайнятого тимчасово або
постійно у виробництві, що
передбачає насамперед економічні та
організаційні стимули участі в
сезонних роботах, впровадження госпдоговірних
принципів
взаємостосунків між керівниками сільськогосподарських
підприємств і
сезонними працівниками.
Доцільно створити в економічному районі
інформаційний банк
кількістної та якісної характеристик
трудових ресурсів. Ця
інформація має бути всеохоплюючою та
доступною.
Подільський економічний
район за певних умов може експортувати
робочу силу. Однак при цьому треба створюватти
умови для збереження
трудового потенціалу. Крім того, експорт
робочої сили в сучасних
умовах ефективніший, ніж експорт товарів,
оскільки полепшується
проблема зайнятості.
Важливими надалі залишаються питання розвитку лісового господарства, селекційної роботи у рослинництві та тваринництві, переробки значної частини продукції сільського господарства до кінцевого продукту.
8.Висновки.
Отже, важливі проблеми
розвитку і розміщення продуктивних сил
потрібно вирішувати у Подільському районі.
Він сформувався на
території правобережної України. Головними
передумовами формування
господарських комплексів районів Правобережжя
були : вигідне економіко-
географічне положення, трудові ресурси
і родючі землі. За рівнем
територіальної концентрації промисловості
ці райони значно поступаються
районам Лівобережжя. Райони Правобережної
України характеризуються
відносно кращим забезпеченням трудовими
ресурсами і спеціалізюються
на приладобудуванні та машинобудуванні,
гірничо-видобувній промисловості,
зокрема на видобутку сірки і калійних
добрив, виробництві меблів, а
також на легкій і харчовій промисловості. Основна частина населення
(53,3 %) проживає в сільській місцевості.
Разом з тим Подільський економічний район
є одним з найменш урбанізованих районів
країни. Міські поселення економічного
району залежно від чисельності населення
та географічного положення виконують
різноманітні функції; промислові, транспортні,
соціальні, будівельні, але найважливішими
з них є промислові, в них зайнято 25—46
% трудових ресурсів.
Сільське господарство
має широку спеціалізацію: виробництва
зерна,
цукрових буряків, льону-довгунця, плодів
і овочів, молока і м’яса та іншої
продукції.
Основними напрямками
розвитку продуктивних сил на Поділлі
виступають:
- нарощування і підвищення ефективності
виробничого і наукового
потенціалу ;
- посилення інтеграційних зв’язків з
країнами-сусідами ( Польща,
Угорщина, Румунія, Чехія ), а також подальший
розвиток і закріплення
зв’язків з Білоруссю та країнами Прибалтики
;
- раціоналізація використання трудових
ресурсів, особливо в сільській
місцевості ;
- обмеження росту потенціалу великих
міст, всебічний розвиток виробничих
комплексів та їх інфраструктури в середніх
і малих містах, підвищення їх
економічної і соціальної ролі в суспільстві
;
- інтенсифікація виробництва в АПК, зокрема
переведення сільського
господарства на індустріальну основу,
послідовне освоєння науково
обгрунтованих систем ведення господарства,
розширення використання
грунтозахисних методів обробки землі
і проведення протиерозійних заходів,
збільшення врожаю всіх сільгоспкультур
;
Підвищення рівня
соціально-економічного розвитку Поділля
обгрунтовується порівняно низьким ступенем
територіальної концентрації
промисловості при високій густоті населення
і розвинутій системі
міського і сільського розселення. Виходячи
з оцінки природно-ресурсного
потенціалу, тут доцільно розвивати комплекс
галузей обробної
промисловості і зокрема харчової промисловості.
Особливої гостроти ця
проблема набуває в малих і середніх містах,
що характерізуються низькими
темпами соціально-економічного розвитку,
не мають відповідної будівельної
бази, розвинутої виробничої і соціальної
інфраструктури.
9. Характеристика Південно – Західної залізниці
10.Література:
1. Заставний Ф. Д. „Географія України”
Львів „Світ” – 1994 р.
2. Іщук С. І. „РПС” – 2002 р.
3. Паламарчук М. М. і О. М. „Економіка і
соціальна географія України з основами
теорії” – 1998р.