Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розвиток алкогольної залежності у дітей

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….. 3

Розділ І. Загальні відомості про алкоголізм……………………………………. 4

Розділ ІІ. Дитячий алкоголізм…………………………………………………... 7

2.1. Фактори розвитку алкогольної залежності у дітей………………… 8

2.2. Поняття, причини та наслідки алкоголізму………………………… 9

Розділ ІІІ. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до вживання алкоголю………………………………………………………………………… 14

3.1. Робота соціального педагога з дітьми та підлітками по профілактиці схильності до алкоголізму……………………………………... 18

Висновок…………………………………………………………………... 23

Використана література………………………………………………….. 28

ВСТУП

Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків державний курс освітньої політики ва Україні передбачає пропаганду здорового способу життя, виховання здорового молодого покоління, якому жити і працювати в новій державі.

Основними причинами негативних змін у здоров’ї нації є погіршення економічної ситуації, низький рівень державного медичного обслуговування, несприятливі умови, соціальна напруженість. Україна підтримала Конвенцію ООН про постійний розвиток людства. Головне – це безпека кожної людини. Рівень безпеки залежить від стану навколишнього середовища, державної системи підтримки безпеки людства та індивідуальної захищеності.

Вчені всього світу протягом майже сорока років все гучніше і тривожніше заявляють про небезпеку, яка підстерігає підростаюче покоління дітей, підлітків, молодь. Мова йде про все зростаючий розмах споживання спиртних напоїв неповнолітніми. Так в США (штат Нью-Йорк) 91 процент 16-літніх учнів вживають алкогольні напої. У Канаді біля 90 процентів учнів 7-9 класів вживають спиртні напої. У ФРН 1 процент дітей 8-10 років в стані алкогольного сп’яніння затримується поліцією.

Мабуть, не треба володіти особливою уявою, щоб уявити собі шкоду, яку може викликати у підлітка хоч би однократне вживання вина або навіть пива. Сучасні дослідження дозволяють обгрунтовано стверджувати, що в тілі людини немає таких органів і тканин, які б не вражалися алкоголем. Попавши в організм, він досить повільно (з швидкістю 0,1 г на 1 кг маси тіла в годину) розщеплюється в печінці. І тільки 10 процентів від загальної кількості прийнятого алкоголю виводиться з організму в незмінному вигляді. Алкоголь, що залишився, циркулює разом з кров’ю по всьому організму, поки не розщепиться весь. Висока проникність «молодих» тканин, їх насиченість водою дозволяє алкоголю швидко поширюватися по зростаючому організму.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬГІ ВІДОМОСТІ ПРО АЛКОГОЛІЗМ

Алкоголізм - захворювання, що викликається систематичним вживанням спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком психічної (нездоланний потяг) і фізичної залежності (появою абстинентного синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами[2,ст.3].

У формуванні алкогольної залежності вирішальну роль грають наступні фактори:

1) Соціальні фактори: культурний і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація.

2) Біологічні: спадкова схильність. За даними до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками.

3) Психологічні: психоемоційні особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

На мою думку, домінуючим фактором, у зв'язку з який алкоголізм одержав

широке поширення в Україні є низька здатність до соціальної адаптації в українців при переході від одного ладу до іншого і різка зміна соціального стану населення.

Патогенез. У патогенезі алкоголізму виділяють три стадії:

1 компенсована,

2 - наркоманія,

3 - Термінальна чи стадія декомпенсації.

Грізними ознаками початку захворювання на 1 стадії служать: головний симптом-непереборна тяга до вживання алкоголю, утрата "почуття міри" стосовно випитого, формування толерантності до алкоголю і легкої форми абстинентного синдрому.

Після прийняття високих доз виникає амнезія, знижується працездатність.

На 1 стадії формується лише психічна залежність. Вже в цей час можливі порушення функціонування деяких систем органів: часто спостерігаються алкогольні кардіоміопатії, описана неврастенічна симптоматика-порушення сну, стомлюваність, безпричинні коливання настрою[3,ст.59].

В другій стадії хворобливий потяг до алкоголю підсилюється. Цьому супроводжують наростаючі психічні зміни: концентрація всіх інтересів на алкоголі, егоцентризм - крайня форма індивідуалізму й егоїзму, притуплення почуття боргу й інших вищих емоцій, безтурботність, емоційне огрубіння. Характерною рисою другої стадії є остаточне формування абстинентного синдрому. Крім того, у другій стадії продовжується і досягає максимуму ріст толерантності до алкоголю, що почався в першій стадії.

Із соматичних розладів спостерігаються: алкогольна жирова дистрофія і навіть цироз печінки. З боку ШКТ - гастрити, панкреатити.

У третій стадії на перший план висуваються ознаки психічного збідніння, соматичного постаріння і падіння толерантності до алкоголю (Що ми найчастіше бачимо в осіб БОМЖ). Амнезія случається навіть при прийомі малих доз алкоголю. При цьому міняються як характер сп'яніння, так і характер потяга до алкоголю, що із предмета смакування перетворюється в засіб підтримки життєдіяльності.

Загальнотоксичну дію:

1) Мембраноразрушающее дію. Етиловий спирт порушує стан мембран, змінюючи структуру билипидного шару, змінюючи тим самим їх проникність, грубо порушує систему трансмембранного транспорту.

2) Патогенна дія продуктів метаболізму етилового спирту:

Після проходження гематоенцефалічним бар'єру сивушні олії й ацетальдегід підсилюють вивільнення, взаємодіють з дофаміну і норадреналіном, надаючи псіхостімулірурующее і галлюциногенное вплив.

3) Зміна метаболізму:

Змінюється жировий обмін - активується липогенеза, синтез холестерину. Підсумок атеросклероз, жирова дистрофія печінки. Зниження цикл Кребса, знижується глюконеогенез, що сприяє гіпоглікемії. Блокується синтез білка, в результаті чого розвивається гіпопротеїнемія.

Виділяють дві фази дії алкоголю на ЦНС:

1) Фаза порушення, характеризується ейфорією, відчуттям бадьорості і припливу сил, розгальмуванням, зниженням самокритичності. Під час цієї фази порушується метаболізм нейронів Кори Головного Мозку (КГМ), знижується кількість серотонина, підсилюється виділення адреналіну, норадреналіну, дофаміну, які в цю стадію активно метаболізуються; активується ендогенна система: відбувається виділення енкефалінів, ендорфінів, завдяки змінюється світовідчування людини.

2) Фаза гноблення, ейфорія змінюється дисфорией, причиною тому зниження метаболізму норадреналіну і дофаміну, підвищена концентрація яких викликає гноблення ЦНС і депресію.

Механізми розвитку алкогольної залежності:

Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане з зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотоніну і морфіноподібних речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, що є пусковим стимулом для "само стимуляції спиртним [4,ст.41].

РОЗДІЛ 2. ДИТЯЧИЙ АЛКОГОЛІЗМ

Проблема дитячого алкоголізму, на жаль, все наростає. Що ж таке дитячий алкоголізм і які він має особливості на відміну від дорослого? Чинників, сприяючих розвитку алкогольної залежності у дітей та підлітків досить багато: народження і перебування дітей в сім'ях з підвищеним фактором ризику (найчастіше це сім'ї алкоголіків); період формування дитини, як особистості. В даному випадку вживання спиртовмісних напоїв виступає в ролі самоствердження і протистояння сім'ї, школі, проблемам; в останні роки чималу роль у розвитку алкогольної залежності у дітей відіграли засоби масової інформації, а особливо ТБ. Рекламні ролики, що пропагують пиво, сприяли зняттю заборон на вживання підлітками цього напою, приводячи до швидкого звикання і формування так званої пивної залежності.

Проблема дитячого алкоголізму набагато серйозніше такої у дорослих людей, оскільки в період формування і становлення всіх фізіологічних функцій хвороба протікає в злоякісній формі, відбувається швидка деградація особистості, розвиваються важкі супутні захворювання. Основними «мішенями» у дитячому організмі для алкоголю є мозок, печінка, кров. Але найбільш вразлива для дії етанолу - ще незріла центральна нервова система. Саме в пубертатний період, коли відбувається утворення нейронних зв'язків та їх диференціювання, найбільше страждає особистість дитини: загальмовується загальний розвиток - логічне й абстрактне мислення, емоційна сфера, інтелект, пам'ять. Оскільки фізіологічні функції організму у віці 11-18 років перебувають на стадії формування, то дуже велика небезпека алкогольних отруєнь, розвиток тяжких інтоксикацій, а часто подібні явища призводять до коматозному стану. На тлі короткочасного збудження відбувається підвищення артеріального тиску і температури тіла, зниження в крові рівня глюкози і кількості лейкоцитів, що може викликати інтоксикаційний сон, судоми, серйозні психічні порушення (галюцинації, марення), можливий летальний результат[5,ст.78].

Згідно з дослідженнями Е.А.Бабаяна і М.Х.Гонопольского в галузі дитячої наркології виділяють п'ять основних етапів розвитку алкозалежності у дітей: На першому етапі, тривалість якого становить 3-6 міс., Відбувається звикання до спиртовмісних напоїв. При цьому чималу роль відіграє соціальне середовище, в якій перебуває дитина. Для другого етапу, що становить близько 1 року, характерно регулярне вживання алкоголю, збільшення доз, кратності прийому. У цей період відбувається зміна поведінкових реакцій підлітка, однак припинення прийому алкоголю саме в цей період дає досить стабільний позитивний терапевтичний ефект. Третій етап супроводжується розвитком стійкої психічної залежності. Його тривалість становить від декількох місяців до декількох років. Протягом цього періоду, підліток втрачає контроль над кількістю прийнятого алкоголю, його якістю, зростає в 3-4 рази толерантність до етанолу, що призводить до формування першої стадії хронічного алкоголізму. Четвертий етап характеризується хронічною стадією алкогольної залежності з досить яскраво вираженим синдромом абстинента. Причому на відміну від дорослих, абстиненція у дітей настає при вживанні великих доз алкоголю, а за часом - менш тривала. На п'ятому етапі формується стійка алкозалежність, настає деменція, діти стають злісними (особливо, якщо є нейрофізіологічні передумови), асоціальними, інтелектуально деградують. Дуже часто на останньому етапі, на тлі підвищеної толерантності до алкоголю, відбувається приєднання вживання інших дурманних, токсичних речовин - ацетон, клей, наркотики[6,ст.21].

2.1 Фактори розвитку алкогольної залежності у дітей

Психіатри і наркологи вважають, що ця згубна залежність може формуватися у дитині з моменту її зачаття і народження. Сьогодні в Україну 90–98% пологів проходять із тими чи іншими ускладненнями, а це в свою чергу впливає на зростання числа небайдужої до чарки молоді. Проблемні пологи також провокують органічне ураження мозку у дитини, а вся подальша її доля стає розгортанням у часі складної мозкової дисфункції.

Однак чинників розвитку дитячого алкоголізму досить багато:

народження і перебування дитини в сім'ях алкоголіків,
можливість за допомогою алкоголю самоствердитися, протистояти сім'ї, школі, проблемам,
широкодоступна реклама алкоголю на ТБ, зовнішня реклама, що сприяє зняттю заборон у дитини на вживання спиртних напоїв.

2.2 Поняття, причини та наслідки алкоголізму

Алкоголізм можна розглядати у двох вимірах – медичному та соціальному. Алкоголізм, згідно визначення, – хвороба, спричинена систематично вжитими спиртними напоями, яка характеризується потягом до них, що призводить до психічних і фізичних розладів і порушень у соціальній поведінці осіб, що страждають на цю хворобу. Пияцтво, наприклад, не алкоголізм, це непомірне пиття спиртних напоїв. Воно породжує алкоголізм, але не є хворобою [7,ст.207].

У соціальному вимірі алкоголізм – це вид девіантного поводження людини, який веде до деградації особистості. Він характеризується тим, що виникає звикання, а надалі психічна і фізіологічна залежність від етилового алкоголю, уживаного у виді горілки, спирту, коньяку, вин, пива, тощо.

Розрізняють алкоголізм побутовий, при якому є звикання до алкоголю, але питуща людина здатна контролювати кількість напою і навіть тимчасово припинити його вживання в невідповідних для випивки ситуаціях, і алкоголізм хронічний, при якому відзначені вище можливості втрачаються. У цих випадках міняється стійкість до алкоголю. На початкових етапах витривалість збільшується і приходиться для досягнення бажаного ефекту поступово підвищувати кількість алкоголю. Надалі витривалість знижується і сп'яніння виникає від порівняно невеликої кількості алкоголю [8,ст.117].

Психічна залежність, що виникає в зв'язку з припиненням прийому алкоголю по тій або інших причинах, виражається пригнобленим настроєм, тривогою, занепокоєнням і страхами, а фізична – у слабості, розбитості, болях у м'язах, запамороченні, загальній пітливості, тремтінні рук і пальців.

Причини алкоголізму містять у собі, як мінімум, два фактори: з одного боку, це особливості особистості, що привертають, (конформні, незрілі, залежні, що вселяються, схильні до наслідування психопатичні особистості і невротики, з іншого боку – звичай вживати алкоголь у визначеному суспільстві, групі, середовищі і головним чином – у родині. Велике значення має вік, у якому людина почала вживати алкоголь: у молодому віці легше виникає звичка до випивки і виникає залежність від алкоголю.

Розрізняють просте алкогольне сп'яніння і хронічний алкоголізм. Просте алкогольне сп'яніння умовне розділяють на три ступені: легке, середнє і важке.

Таким чином, девіантне поводження, обумовлене вживанням алкоголю, морально не менш збиткове, ніж самогубство. Відомий американський психолог З. Берн пише, що хронічний алкоголізм є самогубство навіть у тому випадку, якщо питущий вважає своє прагнення до смерті «підсвідомим» [20, с. 206].

Про дитячий алкоголізм говорять у тому випадку, коли його ознаки вперше з'являються до досягнення дитям віку 18 років. У дітей алкоголізм, на відміну від дорослих, має ряд характерних особливостей:

швидке звикання до спиртних напоїв (це пояснюється анатомо-фізіологічною будовою дитячого організму);

злоякісний перебіг хвороби (у підлітковому віці організм знаходиться у стадії формування і стійкість центральної нервової системи до дії алкоголю понижена, унаслідок чого відбуваються глибокі і безповоротні процеси її руйнування);

прийняття дітьми великих доз алкоголю (прийняття алкоголю дітьми не схвалюється суспільством, тому підлітки, як правило, п'ють потай, зазвичай без закуски, приймаючи всю дозу одночасно);

швидкий розвиток запійного пияцтва (для підлітків стає нормою пити по будь-якому приводу, при цьому в стані легкого сп'яніння вони починають відчувати себе невпевнено);

низька ефективність лікування [9,ст.59].

Пияцтво серед неповнолітніх тісно пов'язано з їх поведінкою, що відхиляється. У основі цього зв'язку лежить найголовніша для підлітків небезпека алкоголізму – він різко ослабляє самоконтроль.

Залучення до спиртних напоїв дітей і підлітків найінтенсивніше відбувається в трьох вікових періодах: раннього дитинства, дошкільного і молодшого шкільного віку, дитячого і юнацького віку.

Перший період – раннє дитинство, в якому алкоголізація дітей носить неусвідомлений, мимовільний характер. Цьому сприяють наступні основні причини: п'яне зачаття, вживання алкоголю під час вагітності і годування грудьми, що веде до аномалій фізичного і психічного розвитку дитяти.

Другий період – дошкільний і молодший шкільний вік. У цей період найбільш істотними причинами є дві – педагогічна необізнаність батьків, яка наводить до алкогольного отруєння організму, і родинні алкогольні традиції, що наводять до формування інтересу до спиртного [10,ст.21].

Педагогічна необізнаність батьків виявляється в існуючих забобонах і помилках про цілющу дію алкоголю: алкоголь підсилює апетит, виліковує недокрів'я, покращує сон, полегшує прорізання зубів. Розплачуються батьки за свою необізнаність алкогольним отруєнням дітей, яке може навіть привести до смертельного результату.

Біологічними дослідженнями доведено, що сам алкоголізм генетично не передається, передається лише схильність до нього, витікаюча з особливостей характеру, отриманого від батьків. У розвитку пияцтва у дітей вирішальну роль грають погані приклади батьків, обстановка пияцтва в сім'ї.

Третій період – підлітковий і юнацький вік. Як основні причини можна назвати наступні сім: неблагополуччя сім'ї; позитивна реклама в засобах масової інформації; незанятість вільного часу; відсутність знань про наслідки алкоголізму; відхід від проблем; психологічні особливості особи; самоствердження. У цей період відбувається формування потягу до алкоголю, який переростає в звичку, наводячи в більшості випадків до алкогольної залежності дитини.

Алкоголізм, що формується в підлітковому і юнацькому віці (від 13 до 18 років), зазвичай називають раннім алкоголізмом. Вважається, що в цьому віці клінічні прояви алкоголізму розвиваються швидше, ніж у дорослих, а хвороба протікає зло якісніше [11,ст.23].

Анатомо-фізіологічні особливості організму в період вікового кризу, пубертатний період є своєрідним сприятливим ґрунтом, на якому алкоголь може зумовити швидкий розвиток хвороби. Велике значення має міру алкоголізації і форми вживання спиртних напоїв, зокрема, частота, дози, концентрація алкоголю, реакція організму на його прийом.

У організмі дитини або підлітка алкоголь перш за все проникає в кров, печінку, мозок. У зв'язку з незрілістю центральної нервової системи вона найуразливіша для дії етанолу. Результатом такої дії є порушення диференціювання і дозрівання нейронів, унаслідок чого страждає особа підлітка, порушується логічне абстрактне мислення, інтелект, пам'ять, емоційне реагування. Згідно статистиці, 5-7% отруєнь у дітей припадає на частку алкогольних інтоксикацій. Явища сп'яніння у дітей і підлітків розвиваються швидко і можуть завершитися оглушеністю і навіть комою.

Артеріальний тиск і температура тіла підвищуються, рівень глюкози в крові, кількість лейкоцитів падає. Короткочасне збудження, викликане прийомом алкоголю, швидко переходить в глибокий сон інтоксикації, нерідкі судоми, навіть летальний результат. Інколи реєструють психічні порушення з маренням і галюцинаціями [12,ст.81].

Основними психологічними механізмами вживання алкоголю в дитячому, підлітковому і юнацькому віці вважають психологічне наслідування, зменшення або зняття астенічних проявів (станів) і деформацію особи з схильністю до вживання спиртних напоїв.

Алкоголізм у підлітків формується в середньому протягом 3-4 років. Синдром абстинента з'являється через 1-3 роки після початку постійного вживання алкоголю. Відмітна особливість раннього алкоголізму – його велика залежність від преморбідних особливостей, зокрема від типа акцентуації характер.. При епилептоїдному типі швидко наростають злісність, схильність поєднувати алкоголь з іншими дурманними засобами (ацетон, клей), вживати сурогати. Нерідка приєднуються гашишизм, барбітуроманія [13,ст.89].

Алкоголізм частіше розвивається у підлітків після травми мозку, органічної поразки центральної нервової системи, нейроінфекцій, що викликають зміни особі. У цих випадках хвороба формується інтенсивніше, протікає злоякісніше, швидко наводить до втрати кількісного контролю, появи патологічного потягу до алкоголю, вироблення синдрому абстинента.

Істеричні психопати коригують алкоголем збудливість і нестійкість. У психостеничних психопатів нерідкі депресивні стани з суїцидальними спробами. Алкоголізм в психопатичних осіб молодого віку розвивається рано, протікає важче, частіше прогредиентно, рано наводить до первинних психотических явищ, недоумства. Клінічно алкоголізм відрізняється станами важкої інтоксикації з амнезією, значним зниженням толерантності, швидким формуванням синдрому абстинента, зміною картини сп'яніння, ранньою появою дійсних запоїв. В цьому випадку швидко розвивається соціальна деградація [14,ст.95].

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З ДІТЬМИ СХИЛЬНИМИ ДО ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ

Робота соціального педагога повинна вестися в тісному контакті з правоохоронними органами, а також органами опіки і опікування. Сім'я алкоголіків, маючи низький соціальний статус в якій-небудь з сфер життєдіяльності або в декількох одночасно, не справляється в покладеними на неї функціями, адаптаційні здібності алкоголіків істотно понижені, процес родинного виховання дитини протікає з великими труднощами, повільно, малорезультативно. Даному типу сім'ї, зрозуміло, необхідна допомога з боку соціального педагога.

Перш за все, звичайно, соціальний педагог повинен починати свою роботу з вивчення сім'ї. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення в ній підлітка. В разі роботи з сім'єю алкоголіка діагноста виявляє основну причину зловживання спиртними напоями і супутні обставини.

Причини зловживання алкоголем можуть полягати в родинній схильності, в деяких особливостях особового статусу, в традиціях родинного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично спотвореної свідомості. У реальності, втім, всі ці причини можуть бути зв'язані один з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох з її членів може представляти спотворену картину: до пияцтва прибігають саме для того, щоб в такий спосіб здолати конфліктність, хоча в своїй уяві [15,ст.273].

Соціальний педагог складає «карту сім'ї» , де дається характеристика кожному членові сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати в сім'ї. Робота з питущими батьками ведеться по трьох напрямах: медико-фізіологічному, соціально-педагогічному і правовому .

Медико-фізіологічний напрям здійснюється лікарями, перш за все наркологами і психіатрами.

Соціально-педагогічний напрям реалізується переважно школою спільно з іншими установами і організаціями. Головна його мета – розкрити батькам і що вчиться негативний вплив алкоголю на взаємини між людьми, у тому числі на родинні стосунки, показати збиток, який пияцтво наносить сім'ї. Правовий напрям має своєю основною метою роз'яснення наслідків від дії і поведінки осіб, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння і їх відповідальності перед законом.

Таким чином, основне завдання соціального педагога в роботі з сім'єю алкоголіків – зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності за виховання, дія на стан підлітка, коректування його поведінки. Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що відбуваються в сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкій ситуації, учить долати перешкоди на дорозі досягнення родинного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї.

Визначається статус сім'ї, житлові умови, сусідство, релігійна і національна приналежність сім'ї. Доповненням «карти» є вивчення виховання підлітка в сім'ї:

як і скільки батьки проводять часу з підлітком. Чи є у них загальні справи, яка форма спілкування;

чи проводять вони разом вільний час;

що читають;

чим цікавиться підліток;

з ким дружить;

які стосунки в класі, школі і т.д.;

яке здоров'я підлітка;

які у нього проблеми [16,ст.28].

Соціальному педагогові важливо враховувати всі взаємини усередині сім'ї, відношення дорослих між собою, між дорослими і підлітками, родичами і неродичами, які живуть в сім'ї. Слід з'ясувати і те, що знають підлітки про своїх батьків, їх смаки, інтереси, друзів і авторитет на роботі, турботах, проблемах, здоров'ї.

Залежно від характеру проблем соціальний педагог надає сім'ї освітню, психологічну, посередницьку допомогу в рамках довготривалих форм роботи.

Освітня складова включає два напрями діяльності соціального педагога: допомога в навчанні і виховання. Допомога в навчанні направлена на запобігання виникаючим родинним проблемам і формування педагогічної культури батьків.

Одним з методів соціального педагога – консультування, мета якого полягає в підвищенні педагогічної культури батьків. В ході консультування педагог прагне встановити контакт з дорослими членами сім'ї, допомагає усвідомити причини родинного неблагополуччя, характер виховних помилок, коректує взаємини батьків і підлітків. Також соціальний педагог може надавати індивідуальну допомогу підліткові, що знаходиться в сім'ї алкоголіків. Суть індивідуального підходу складає гнучке використання психологом різних форм і методів виховання з метою досягнення оптимальних результатів по відношенню до кожного підлітка.

Допомога у вихованні проводиться спеціальним педагогом, в першу чергу з батьками, шляхом їх консультування, а також з підлітками за допомогою створення спеціальних виховуючих ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї в цілях її зміцнення і якнайповнішого використання її виховного потенціалу. При роботі соціальний педагог використовує методи, які діляться на дві групи.

Першу групу методів складають методи повсякденного спілкування, ділової, довірчої взаємодії. Другу групу складають методи педагогічної і психологічної дії педагога на особу підлітка в цілях корекції його свідомості і поведінки.

Наступний вигляд допомоги – психологічна складова соціально-педагогічної допомоги – включає два компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію. Підтримка направлена на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період кризи. Найбільш ефективною робота буде у тому випадку, коли допомога сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособові стосунки сім'ї, положення підлітка в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством. Соціальний педагог повинен зробити так, щоб взаємодії були конструктивнішими [49, с. 108].