Розвиток и розміщення внутрішньої торгівлі Тернопільскої області

План:

Вступ.

     Актуальність теми. Внутрішня торгівля пов’язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби – це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. Протягом останнього десятиліття на внутрішньому ринку України відбулися істотні зміни в системі взаємозв'язків виробництва і споживання. Нова структура динаміки розвитку виробництва продукції, зміни в структурі зайнятості і доходів населення, лібералізація внутрішнього ринку, глибокі зрушення в структурі суспільних потреб значною мірою ускладнили взаємозв'язки виробництва і споживання, які має забезпечувати внутрішня торгівля.

     У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім’ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров’я людей. Торгівля об’єднує кожну людину з процесом задоволення потреб і сприяє реальному здійсненню розподілу матеріальних благ. Незадовільне функціонування торгівлі підриває принципи соціальної справедливості, матеріальної захищеності населення, порушуючи процес розподілу.

     Розвиток торгівлі, в першу чергу товарами вітчизняного виробництва, є визначальним напрямом політики економічного зростання як України в цілому, так і окремих її регіонів.  Виходячи з виключного значення торгівлі в суспільстві, стає цільовою настановою проведення дослідження цієї галузі в сучасних умовах, виявлення характерних рис і тенденцій розвитку, проведення оцінок та розробки висновків.

     Різні аспекти внутрішньої торгівлі висвітлені у наукових працях вчених-економістів: Маслова А.О., Н.Д. Виноградського, О.П. Градова, В.І. Карсекіна, А.А. Мазаракі, В.М. Новікова, Л.О. Омельянович,

А.А. Пересади, Н.М. Ушакової та зарубіжних економістів Б.А Вейтца, Джоунса В., А. Крие, Ж. Жаллэ, М. Леві,  Дж. Сигау, Э. Фэйрхурста, Р. Монкрифа, В. Тейлора, В.А. Абчука, М.С. Абрютиної, Ю.К. Баженова, А.І. Грібнєва, С.Л. Комлєва та ін.

     Об’єктом дослідження даної роботи виступає торгівля у Тернопільській області та її роль у розміщенні продуктивних сил. Мета даної курсової роботи – комплексне дослідження на основі вивчення нормативних та публіцистичних джерел торгівлі на прикладі Тернопільської області.

     Вказана мета обумовила наступні завдання дослідження:

• проаналізувати розміщення та значення торгівлі у розвитку і розміщенні продуктивних сил;
• дослідити передумови розвитку торгівлі у Тернопільській області;
• охарактеризувати основні етапи формування й економічну оцінку сучасного рівня розвитку торгівлі Тернопільської області;
• висвітлити регіональні особливості і динаміку структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами Тернопільської області;
• виокремити територіальні відмінності в розміщенні торгівлі Тернопільської області;
• визначити проблеми та обґрунтувати завдання розвитку і розміщення торгівлі у Тернопільській області.

     Значення та основні функції торгівлі, її роль у розвитку і розміщенні продуктивних сил. 

     Торгівля є однією з провідних галузей економічної діяльності сучасної України, найрозвиненішою формою підприємництва. Сьогодні важко знайти підприємство, одним із видів статутної діяльності якого не була б торгівля товарами. Торгівля відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими товарами. 

Внутрішня торгівля — це діяльність з реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб’єктами господарювання всіх форм власності. Вона охоплює як товари виробничо-технічного призначення, так і особистого споживання.

  Найважливішими функціями  внутрішньої торгівлі є:

• реалізація виробленої споживчої вартості (товарів). Виконання цієї функції створює економічну передумову відтворення сукупного суспільного продукту, з'єднуючи виробництво зі споживанням;

• доведення предметів споживання до споживачів.

Для забезпечення даної функції, торгівля організовує просторове пересування товарів від виробників до споживачів, здійснюючи при цьому ряд операцій з продовження процесу виробництва в сфері обігу (наприклад, транспортування, зберігання);

• підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині обсягу та асортименту продукції, що виготовляється;

• скорочення витрат торговельного підприємства (витрат покупців на придбання товару) шляхом удосконалення технології продаж, інформаційних послуг та ін.;

• функції, що обумовлені концепцією маркетингу: розробка товару, ринкові дослідження,  організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо.

     Основна функція торгівлі - продаж (реалізація) товарів споживачам.

     Предметом  торгівлі є:

• сукупність відносин, що виникають в процесі просування товарів від виробників до споживачів, між суб'єктами ринку;

• механізм та форми прояву економічних законів розвитку суспільства у сфері обігу в умовах обмеженості ресурсів та конкуренції за їх використання;

• сутність, закономірності та принципи функціонування господарського механізму суб'єктів товаровиробничої мережі, що проводять діяльність виходячи з потреб та рівня розвитку суспільства.

Внутрішня торгівля включає оптову торгівлю та посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю та торговельно-виробничу діяльність.

Оптова торгівля - діяльність із придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Оптова торгівля є частиною внутрішньої торгівлі, яка охоплює продаж товарів як великими, так і малими партіями з метою їх перепродажу або виробничого споживання. Здійснюється за цінами, які нижчі від роздрібних цін, але вони повинні забезпечувати нормально працюючому промисловому та торговельному підприємству відшкодування витрат, внесення платежів у бюджет і створення фондів економічного стимулювання та прибуток. Оптова торгівля стимулює збут товарів, формує їх асортимент, складає і транспортує товари. Найбільш впливовими гуртовими торговельними структурами є великі торговельні фірми, торгові доми, дистриб'юторські фірми тощо.

Функції оптової торгівлі.

• Розміщує замовлення на великі партії товару й забезпечує концентрацію підприємницької діяльності.
• Створює сприятливі умови для збуту товарів, зменшує навантаження на збутову службу.
• Скорочує кількість покупців, зменшує витрати, пов’язані з реалізацією товарів, скорочує документообіг.
• Оптимізує завантаження виробничих потужностей за рахунок завчасного замовлення великих обсягів товару.
• Зменшує ризики й витрати, пов’язані зі збереженням готової продукції, формуючи товарні запаси у сфері обігу.
• Здійснює інвестиційне забезпечення процесу переміщення товарів.
• Поліпшує фінансове становище завдяки своєчасній оплаті замовлень;
• Здійснює маркетингове обслуговування і надання достовірної інформації про стан ринку.
• Формує товарний асортимент і створює сприятливі умови для закупівлі товарів.
• Забезпечує терміновість та бажаний обсяг поставок.
• Забезпечує поповнення запасів у роздрібній торгівлі відповідно до їхніх замовлень.
• Надає послуги споживачам, роздрібним торговцям із зведення товарів, організації продажу, вдосконаленню торговельної діяльності.
• Здійснює інформаційне і консалтингове обслуговування.
• Здійснює фінансування клієнтів, надання їм кредитів.

   Метою оптової торгівлі є збереження наявних і залучення нових клієнтів.

Доцільність розвитку оптової торгівлі зумовлена тим, що завдяки виконуваним нею функціям підвищується споживча цінність товару та його привабливість.

   Роздрібна торгівля — тип торгівлі товарами, а також виконання певних послуг, направлених на покупця, яким є кінцевий споживач, фізична чи юридична особа. Метою придбання товару у роздріб є задоволення особистих потреб покупця, членів його родини (якщо це фізична особа), або ж працівників фірми (якщо це юридична особа) за рахунок споживання купленого товару. Купівельні мотиви є визначним чинником для сегментації ринку та визначення цільової групи споживачів.

   Роздрібні торгівці виконують низку функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

• Забезпечення певного асортименту товарів і послуг.
• Дроблення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу.
• Зберігання запасів.
• Забезпечення сервісу.
• Збільшення цінності товарів і послуг.

     Торгівля в умовах трансформації економіки має неабияке соціально-економічне значення. Вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

     Економічне значення торгівлі полягає в тому, що вона є невід'ємною складовою системи товаропросування матеріальних благ із різних секторів виробництва до споживачів, яка рівноправно конкурує з іншими товаропровідними системами.

     У сучасних умовах торгівля має також надзвичайно важливе соціальне значення. Воно полягає в реальній участі даної форми торгівлі в опосередкованому соціальному захисті багатьох категорій населення і формується в кількох аспектах. В умовах реального і прихованого безробіття, скорочення соціальних виплат, неритмічності у виплаті допомог і пенсій торгівля на ринках стала фактичним місцем праці великої кількості як пенсіонерів, так і працездатного населення, суттєвим джерелом додаткових стабільних доходів мешканців міст і сіл, місцем перетину інтересів селян й городян.

     Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2005-2006 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки.

Продаж товарів населенню за усіма каналами реалізації складається з обсягу обороту роздрібної торгівлі та обороту ресторанного господарства.

     До обороту роздрібної торгівлі включено роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб), які здійснюють діяльність з роздрібної торгівлі, а також розрахункові обсяги продажу товарів на ринках та фізичними особами-підприємцями (на основі даних одноразового суцільного обстеження мережі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить фізичним особам-підприємцям).

     До обороту ресторанного господарства включено роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб), які здійснюють діяльність з ресторанного господарства, а також розрахункові обсяги продажу фізичними особами-підприємцями (на основі даних одноразового суцільного обстеження мережі роздрібної торгівлі та ресторанного господарства, що належить фізичним особам-підприємцям).

     Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) визначається як обсяг продажу споживчих товарів населенню через роздрібну торгову мережу, мережу ресторанного господарства усіма діючими підприємствами, а також промисловими, транспортними та іншими неторговими підприємствами безпосередньо населенню через касу підприємства. Крім того, у роздрібний товарооборот включається продаж через торгову мережу установам, організаціям і підприємствам продовольчих товарів для харчування обслуговуваних ними контингентів (у санаторіях, дитячих закладах, лікарнях та ін.)

     Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2004 р. складав всього 31,9 % порівняно з 1990 р.

     Змінилися канали реалізації споживчих товарів населенню. Так, обсяги продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації по Україні за 2005 р. відрізнялися тим, що роздрібний товарооборот, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, складав 38914 млн. грн., оборот організованих ринків – 16013 млн. грн., і оборот неформальних ринків – 3662 млн. грн.. Загальний обсяг реалізації споживчих товарів населенню України складав у 2005 р. 58589 млн. грн.

     Діагр. 1

     В розрізі окремих областей України спостерігалися суттєві відмінності в каналах реалізації та їх питомій вазі в загальному обсязі роздрібного товарообороту регіонів. Так, порівняно з середнім показником по Україні в цілому (63,7%) найбільша питома вага роздрібного товарообороту, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, спостерігалася в Сумській (73,0 %), Житомирській (72,6 %) Закарпатській (71,5 %), Чернігівській (70,1 %), а також в м. Києві (74 %) та в м. Севастополі (70,8 %).

Частка обороту організованих ринків була вищою за середню по Україні (30,1 %) в таких областях, як Хмельницька (47,8 %), Кіровоградська (42,4 %), Київська (41,6 %), Луганська (37,8 %), Івано-Франківська (37,7 %), Харківська (34,2 %), Херсонська (35,9 %), Рівненська (33,8 %), Республіка Крим (34,0 %). Частка обороту неформальних ринків теж значно відрізняється в регіональному розрізі. Так, якщо в цілому по Україні вона складає 6,2 %, то в таких областях як Закарпатська – 10,5 %, Миколаївська – 9,5 %, Херсонська – 10,1 %. В той же час в м. Києві на оборот неформальних ринків припадало всього 4 %, а в м. Севастополі – 3,3 %.

     Таким чином, спостерігаються значні регіональні відмінності в каналах реалізації споживчих товарів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового і аграрного виробництва по регіонах, з другого – різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. Крім того, велике значення має і матеріальний стан торгівлі в кожній окремій області, її роль та місце в економіці регіонів та житті кожної людини.

     Загальновідомо, що роздрібний товарооборот є основним індикатором життєвого рівня населення України. Динаміка фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб) в Україні в порівнянних цінах відносно 1990 р. така:

Табл. 1

     Наведені дані підтверджують те, що обсяги діяльності торговельних підприємств у 2004 р. ще значно нижчі, ніж були у 1990 (до початку радикального реформування економіки).

     В той же час, виходячи з аналізу стану внутрішньої торгівлі (Табл.2), можна зазначити те, що у 2001 р. вперше спостерігалася ситуація зростання за рахунок стабілізації і росту економічних основ роздрібного товарообороту: купівельної спроможності населення внаслідок збільшення розмірів реальних доходів та виробництва споживчих товарів.

Табл. 2

Динаміка виробництва товарів народного споживання, обсягів роздрібного товарообороту та реальних грошових доходів (у відсотках)

     Регіональні відмінності в розвитку торгівлі можна спостерігати за таким показником, як роздрібний товарооборот на 1 особу населення.

Табл. 3

Роздрібний товарооборот на 1 особу населення по регіонах України

     Як видно з даних табл. 3, відносно роздрібного товарообороту підприємств (юридичних осіб) на 1 особу населення в цілому по Україні значно вищим цей показник у 2005 році був у Запорізькій – 114,4 %, Львівській – 108,7 %, Харківській – 125,0 %, Дніпропетровській – 108,8 % та інших областях, а також м. Києві – 241,8 %. Нижчим, ніж в цілому по Україні роздрібний товарооборот на особу населення був в Івано-Франківській – 64,8 %, Миколаївській – 80,0 %, Одеській – 80,0 %, Тернопільській – 58,6 % та інших областях.

     Це пояснюються різним рівнем економічного розвитку регіонів, грошових доходів населення, цін на товари та послуги, а також можливостями самозабезпечення продовольчими товарами населення за рахунок підсобних господарств, присадибних ділянок тощо.

     Соціальні зміни торгівлі підтверджуються динамічними трансформаціями торговельної мережі за видами економічної діяльності. Аналіз стану торговельної мережі за 1998 – 2004 рр. показав спільні тенденції з показником роздрібного товарообороту. Збільшується кількість підприємств (юридичних осіб), основним видом діяльності яких є роздрібна торгівля пальним і автомобілями. Спостерігається зменшення кількості спеціалізованих підприємств роздрібної торгівлі з реалізації як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

     Окремої уваги заслуговують динамічні зміни у ресторанному господарстві. Роздрібний товарооборот їдалень і постачання їжі складав у 2005 році всього 29,7 %, а ресторанів, кафе і барів – 70,3 %. Це свідчить про значне зменшення у період реформації основного типу підприємств харчування – їдалень.

     Виходячи з аналізу мережі роздрібної торгівлі України, можна зробити висновок про зниження забезпечення населення об’єктами торгівлі та торговельними площами, що належать підприємствам (юридичним особам). Якщо в 1990 р. на 10000 осіб припадало 28 об’єктів торгівлі, або 1998 кв. м торгової площі, то в 2004 р. ці показники складали 21 об’єкт і 1426 кв. м торгової площі відповідно.

     Суттєві інституційні зміни в торгівлі підтверджуються не тільки за показником роздрібного товарообороту, а й при проведені аналізу торговельної мережі. Так, в 1990 р. мережа роздрібної торгівлі розподілялася так: на частку державної власності припадало 39 % магазинів, в них 49,9 % торгової площі, а на частку споживчої кооперації - 61 % магазинів і 50,1 % торгової площі. В 2000 р. державна власність складала 3,6 % магазинів і 3,0 % торгової площі, комунальна - 7,7 % і 3,8 % , приватна - 9,7 % і 7,8 %, колективна 78,9 % і 85,1 % і власність інших держав - 0,1 %. Такі суттєві зміни в формах власності торговельної мережі магазинів, що відбулися в 1990-2004рр., свідчать, про те, що торгівля є найбільш привабливою галуззю для нового власника.

     Серед областей України найбільша забезпеченість населення об’єктами ресторанного господарства спостерігалася в Волинській області, в якій на початок 2004 р. нараховувалося 650 місць на 10000 осіб при середньому показнику по Україні - 389. Найменша забезпеченість склалася в Одеській - 268 і Сумській областях - 283 місця на 10000 осіб.

Табл. 4

Зміни в спеціалізації мережі роздрібної торгівлі підприємств (юридичних осіб) по Україні одиниць

     Із даних табл. 4 видно, які суттєві зміни відбулися в спеціалізації торговельної мережі роздрібної торгівлі України. По-перше, загальна кількість магазинів в 2000 р. порівняно з 1990 р. зменшилась на 35,4 %, або на 42740 одиниць. При цьому на 27,5 % збільшилася кількість змішаних магазинів, що становить 4442 одиниці, а кількість продовольчих магазинів зменшилася на 39,5 %, непродовольчих - на 50,8 %. Частка продовольчих магазинів в 1990 р. становила 43,1 % в загальній кількості магазинів, непродовольчих - 43,5 %, а змішаних - 14,4 %, а в 2004 р. це співвідношення складало 40,4 %, 33,1 % і 26,5 % відповідно.