Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Розвиток критичного мислення учнів на уроках математики як важливого елементу продуктивної технології навчання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Криворізький національний університет

Центр довузівської та післявузівської підготовки

Реєстраційний № _______

Розвиток критичного мислення учнів

на уроках математики як важливого елементу продуктивної технології навчання

Кваліфікаційна робота

вчителя математики

Криворізької загальноосвітньої

школи I-III ступенів №23

Голець Анни Анатоліївни

Кривий Ріг - 2012

Зміст

Вступ ….................................................................................................................. 3

Розділ І (Теоретичний аспект)

Погляди сучасних педагогів на роль і місце критичного мисленні у

процесі шкільної освіти…………………………………………………… 6

Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасних

школярів …………………………………………………………………… 8

Розділ II . Методи навчання математики в структурі уроків критичного мислення як шлях до формування компетентності учнів

. Структура уроків критичного мислення ……………………………… 10
Методи навчання математики …………………………………………. 12
Місце методів навчання математики в структурі уроку

критичного мислення …………………………………………………… 21

Висновки ……………………………………………………………………….. 23

Додатки ………………………………………………………………………….. 25

Список використаної літератури ……………………………………………… 36

Вступ

Візерунки математика, так само, як візерунки художника або поета,
мають бути чудові: ідеї так само, як кольори або слова, мають гармонійно пасувати одне до одного. Краса є першою вимогою: у світі немає місця для некрасивої математики.
Г.Х.Харді.

Як відомо, у шкільній освіті існує безліч методів навчання, різні типи уроків, які переслідують одну єдину мету — засвоєння знань учнями. Заохочувальним є впровадження нововведень та їх гармонійне уливання в устояну структуру уроку.

Учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання. Організація інтерактивного навчання припускає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, загальне рішення питань на підставі аналізу обставин і ситуацій. Зрозуміло, що структура інтерактивного уроку буде відрізняться від структури звичайного уроку, це також вимагає професіоналізму і досвіду викладача. У структуру уроку включаються тільки елементи інтерактивної моделі навчання — інтерактивні технології, тобто включаються конкретні прийоми й методи, які дозволяють зробити урок незвичайним, більш насиченим і цікавим. Хоча можна проводити і повністю інтерактивні уроки.

Початок XXI століття означений складним пошуком нового світорозуміння, педагогічного світовідчуття у всьому світі. За умов змін в українському суспільстві особливого значення набувають питання формування нових життєвих стратегій, компетентності, конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки молодої людини. За таких умов як ніколи гостро стоїть завдання створення нової філософії освіти, відкритої до прагнень та розвитку життєвого потенціалу людини. На цій основі формується нова педагогіка — педагогіка компетентної людини. Більшість педагогів погоджується з фактом, що якість системи середньої освіти визначається тим, наскільки підготовлені до життя випускники школи, що знання, вміння і навички, яких набувають учні у процесі вивчення шкільних предметів, не переходять автоматично в таку готовність. Саме компетентний підхід покликаний подолати прірву між освітою і потребами життя.

Проблема компетентно спрямованої освіти сьогодні є основним напрямом пошуків педагогів.

В українській педагогіці ця проблема активно розв’язується протягом останніх десяти років. Одну з перших спроб осмислення в європейському контексті завдань освіти як формування в учнівської молоді духовної, політичної, економічної, соціальної компетентностей здійснив Б.Чижевський (1996). Критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти базуються на переконанні, що «навчальна діяльність у кінцевому результаті повинна не просто дати людині суму знань, а сформувати комплекс компетенцій».

Проведено дослідження досвіду “компетенізації” європейської школи (О.Овчарук), де охарактеризовано підходи до запровадження компетентнісного підходу в освіті європейських країн. Українські педагоги також стежать за дискусією з цих питань у Росії (А.Хуторськой, В.Краєвський).

Педагогами-практиками запропоновано формулу компетентності, що спрямована на досягнення конкретного результату під час компетентно-орієнтовного підходу до навчання: компетентність = мобільність знань + гнучкість методу + критичність мислення.

Формула вказує, що шляхом до формування компетентності є, по-перше, озброєння учнів знаннями та вміннями їх знайти, відсіяти від непотрібної інформації, перевести їх у досвід власної діяльності, по-друге, розуміння, яким чином можна здобути ці знання, в якому випадку який метод потрібний, по-третє, розвинене критичне мислення для адекватного оцінювання себе, свого місця у світі. Отже, предметне навчання, де навчальними програмами регламентується зміст предметного матеріалу, вимоги до засвоєння предметних знань, може стати основою для формування компетентності учня за умови підбору доцільних предметних методів навчання та поєднання їх з активними технологіями навчання, прикладом яких є технологія “Розвиток критичного мислення”. Таким чином, будуть розв’язані завдання, що стоять перед кожною навчальною дисципліною, в тому числі й математикою, такі як:

засвоєння предметних знань, умінь та навичок;
оволодіння методами роботи зі спеціальною математичною інформацією;
створення стійкої мотивації до навчання;
спонукання до самоосвіти, прийняття зважених рішень, обміну думками;
готовність до роботи з новою інформацією, до пошуку аргументованих шляхів розв’язання проблем, до спілкування з іншими тощо.

(додаток 1).

У роботі я пропоную розглянути, як можна поєднати традиційні методи навчання математики з етапами уроку критичного мислення, стратегіями технології “Розвиток критичного мислення”.

Розділ І

Погляди сучасних педагогів на роль і місце критичного мисленні у

процесі шкільної освіти

Що таке критичне мислення? Які нові погляди на цю проблему існують у сучасній педагогіці?

В основі критичного мислення можна угледіти відомий вислів Сократа: "Я знаю, що нічого не знаю". Сумнів стає джерелом знань. Коли дитина не буде сприймати слово вчителя як єдино правильне, вона почне мислити. Це одне з пріоритетних завдань кожного вчителя – навчати дискутувати, не приймати інформацію як істину в останній інстанції. (додаток 2)

Друге завдання вчителя – формування мотивації знань. "Численні експерименти, проведені нами протягом багатьох років, підтверджують роль мотивації у розумовій діяльності учнів" [3; 6]. Учень, який зрозумів, для чого він вивчає це питання, активніше працює над його розв’язанням. Запитання вчителя повинні давати можливість учневі шукати, міркувати, робити зіставлення, обґрунтовувати свою думку.

Розвиток інтересу в навчанні – проблема, яка хвилює кожного сучасного вчителя. Про це тільки останнім часом з’явилось багато публікацій у фахових газетах та журналах: статті В. Секіріної, О. Богданової, О. Давиденко, О. Куцевола та інших. Усі ці автори підкреслюють, що треба насамперед формувати в учнів пізнавальну потребу, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє її орієнтації на навчання, ознайомленню з новими фактами, повнішому й глибшому відображенню дійсності. У свою чергу, інтерес стимулює волю й увагу, зацікавлені учні легше й міцніше запам’ятовують. Тому однією з найважливіших проблем викладання є питання про те, як викликати у школярів пізнавальний інтерес і як досягти його постійного розвитку. Безумовно, відповідь на це питання не може бути однозначною.

Методисти пропонують декілька прийомів і методів навчання, що, як показує практика, сприяють інтересу до навчання. Прийомами навчання є окремі операції, розумові чи практичні дії вчителя, які розкривають або доповнюють спосіб засвоєння матеріалу, що виражає названий метод. Методи навчання в школі – це упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

Видається, що першим прийомом, який сприяє розвитку пізнавального інтересу до предмета вивчення, є формування розуміння потрібності, важливості вивчення предмету як у цілому, так і окремих його частин. Зрозуміло, що наявна система освіти потребує оновлення, бо вона, на жаль, успадкувала деякі риси такої культури, котру в пострадянський період визначили як культуру державну в значенні її заангажованості ідеологією офіційної влади. Ця культура, а разом і освіта базувалися на принципі: людина для держави. Зрозуміло, що сучасні історичні умови, в яких перебуває Україна, передбачають європейську інтеграцію; це відбиває прагнення нашої держави піднятися до рівня світових освітянських досягнень і вимагає перебудувати засади існуючих методик таким чином, щоб викладання будь-яких предметів було спрямоване не на накопичення інформації, а на те, щоб кожний навчальний предмет перетворився на знаряддя розвитку мислення і виявлення творчих здібностей учнів.

Відгуком на цю проблему, а водночас і вказівкою на шлях її розв’язання стають цікаві міжнародні освітні проекти, які допомагають країнам, що тривалий час перебували під пресингом тоталітарного режиму, в інформаційній ізоляції, скористатися з досвіду й набутків освітніх технологій країн з розвиненою демократією.

критичний мислення література урок

Цілі та завдання розвитку критичного мислення у сучасних

школярів

Істотна різниця між традиційною, ідеологічно заангажованою освітньою системою та демократичними засадами новітніх, інтерактивних методів викладання полягає насамперед у тому, що:

інформація має бути не кінцевим результатом – метою навчання, а її початковим пунктом;
навчання не зводиться до запам’ятовування інформації, автократно визначеної в посібниках, а полягає в розвитку здібностей учнів самостійно просуватися в інформаційному просторі; учителеві не слід випереджати ствердженням своїх ідей учнівську мисленнєву ініціативу;
навчання має базуватися на принципі порівняння однієї інформації або точки зору з іншою з метою розбудови уявлення про те, що знання не обмежується сумою відомостей і не є кінцевим, а являє собою процес співвідношення знань;
сутність навчання полягає в приєднанні нових знань до відомих, для чого ці відомі знання слід попередньо відтворити, і в такий спосіб дізнатися, що ми знаємо про те, що ми насправді знаємо з певної теми.

Ці принципи сформульовані в статті В. Секіріної [18; 8]. Серед цих сучасних принципів навчання особливо актуальним став принцип самостійного навчання. "Основне завдання для учнів – навчитися ефективно здобувати знання, наші вихованці мають бути здатними сприймати нову інформацію та ретельно й критично її досліджувати, досліджувати нові ідеї, розглядаючи їх з численних перспектив і породжуючи власні судження стосовно їх достовірності, оцінювати і визначати загальну цінність цих ідей на основі власних потреб і цілей" [4; 7].

Такий підхід значно полегшує вчительську працю і дає можливість наблизити процес навчання до якомога природнішого стану. при цьому завдання вчителя полягає не в тому, щоб засвідчити блискучий рівень власного володіння предметом, а в тому, щоб створити максимально сприятливі умови для осмислення запропонованої інформації і самостійного її здобування, критичного перегляду та застосування в практиці творчих робіт. (додаток 3)

Саме на критичному мисленні базуються інтерактивні методи навчання, які активно розробляються і застосовуються в практиці загальноосвітньої школи. Дуже популярні сьогодні активні та інтерактивні методи навчання не слід впроваджувати механічно. Від учителя залежить, бути чи не бути критичному мисленню в його учнів. Обираючи методи формування критичного мислення учнів, слід враховувати особливості класу (рівень підготовки учнів), та особисті якості вчителя. Лише таким тріумвіратом повинен керуватися вчитель. Крім того, кожен учитель має власні універсальні методи роботи. Водночас треба пам’ятати, що новітні освітні технології не відміняють класичних методів навчання. Ці методи пройшли апробацію багатовіковою історією розвитку європейської педагогічної думки, вони довели свою вагомість та ефективність. Зрештою, можна сказати, що світочі європейської культури формувалися, здобували освіту в системі культурних координат традиційної, класичної педагогіки.

Суть медіаосвіти яскраво відображена у думках Я.А. Коменського, що «учитель должен думать о том, чтобы сначала сделать ученика пригодным для восприятия образования. Учитель, прежде чем образовывать ученика своими наставлениями, сначала должен пробуждать в ученике стремление к образованию, делать ученика, по крайней мере, годным к образованию». Не об’єм знань і не кількість інформації, закладені у голову учня, є ціллю освіти, а те, як він вміє керувати цією інформацією: шукати, якомога краще засвоювати, знаходити у ній сенс, застосовувати у житті. Не привласнення «готового» знання, а конструювання свого, що народжується у процесі навчання.

Розділ ІІ. Методи навчання математики в структурі уроків критичного мислення як шлях до формування компетентності учнів

2.1. Структура уроків критичного мислення.

Технологія формування та розвитку критичного мислення — система діяльності, що базується на дослідженні проблем та ситуацій на основі самостійного вибору, оцінки та визначення міри корисності інформації відносно особистих потреб і цілей. (додаток 4)

Навряд чи є що – небудь більш важливе для знання, для спокійного життя і для успіху будь – якої справи, ніж уміння людини мислити.

Джон Локк

Урок критичного мислення має певну структуру та складається з п’яти основних етапів:

1. Розминка.

Замінює так звані організаційні моменти класичного уроку. Головна функція — створення сприятливого психологічного клімату на уроці.

Актуальність етапу.

Теплий психологічний клімат сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, підвищенню авторитету вчителя, психологічному розвантаженню учнів.

2. Обґрунтування навчання.

Етап передбачає постановку мети уроку, розвиток внутрішньої мотивації до вивчення конкретної теми та предмета в цілому.

Актуальність етапу.

Навчальний матеріал засвоюється краще, якщо учні розуміють його конкретну практичну значущість для кожного з них, чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

3. Актуалізація.

Девіз етапу: «Пробудіть, викличте зацікавленість, схвилюйте, спровокуйте учнів вигадати те, що вони знають». На цьому етапі відтворюються знання, вміння, потрібні для наступних етапів уроку, встановлюється рівень досягнень з теми.

Актуальність етапу.

Оскільки знання, пов’язані з досвідом учня, запам’ятовуються краще та швидше, то створюються умови для «відкриття», самостійного добування знань, і за цих умов підвищується роль учня на уроці.

4. Усвідомлення змісту.

На цьому етапі учень знайомиться з новою інформацією, аналізує, визначає особисте її розуміння, вчитель має найменший вплив на учня.

Актуальність етапу.

Етап передбачає розвиток уміння працювати з інформацією, працювати самостійно, виділяти головне, суттєве, формування компетентності учнів з предмета.

5. Рефлексія.

Учень стає власником ідеї, інформації, знань, отримує можливість використання та обміну знаннями з іншими учнями, дає оцінку та самооцінку діяльності.

Актуальність етапу.

Етап передбачає усвідомлення того, що було зроблено на уроці, демонстрацію знань та того, як можна застосувати знання, можливість замислитись над підвищенням якості роботи, визначення необхідності корекції.

2.2. Методи навчання математики.

Критичне мислення формується та розвивається під час опрацювання інформації, розв’язування задач, розв’язання проблем, оцінювання ситуації, вибору раціональних способів діяльності. Тому уроки математики створюють плідні умови для формування та розвитку критичного мислення. Якщо ж планувати етапи уроку з використанням на уроках математики відповідних стратегій технології формування та розвитку критичного мислення, то результат буде ще більш високим. До того ж на кожному уроці математики важливим є опанування математичного матеріалу, що неможливо без спеціальних прийомів роботи та розвитку компетентності учня, без поєднання предметного матеріалу з продуктивними технологіями. Отже, доцільно використовувати методи навчання математики у структурі уроків критичного мислення для забезпечення засвоєння відповідних математичних знань, розвитку предметних умінь та навичок, для створення умов для формування та розвитку критичного мислення, для формування та розвитку основних груп компетентностей учня.

Методи навчання математики істотно відрізняються від методів навчання інших шкільних предметів. Розглянемо впорядкування найбільш значущих для шкільної математики методів навчання. Чим можна керуватися під час такого впорядкування? Доцільно під методами навчання розуміти методи проведення всіх найважливіших етапів навчання. Система уроків математики з кожної теми містить: вивчення нового матеріалу, його закріплення, формування вмінь та навичок під час розв’язування задач. Кожен із цих компонентів системи уроків може здійснюватися різними методами. Крім того, навчання не завжди раціонально починати з вивчення нового матеріалу. Щоб школярі краще сприймали матеріал, бажано спочатку створити відповідну атмосферу: стимулювати вчення, викликати інтерес до теми, взагалі — привернути увагу. Ось чому можна запропонувати таке впорядкування методів навчання математики: активізація уваги школярів; вивчення нового матеріалу; закріплення знань; навчання розв’язування задач та вправ.

Розглянемо конкретні види методів навчання математики та їх відповідність етапам уроку критичного мислення.

1. Методи активізації уваги школярів: мотивація; збудження інтересу; створення проблемних ситуацій; стимулювання.

Мотивація — це такий спосіб навчання, за якого формуються або активізуються дійові мотиви діяльності, учні переконуються, що все, що вивчається, є для них корисним та необхідним.

Мотив — внутрішній чинник діяльності, усвідомлена бажана мета, що спонукає людину до діяльності.

Мотив повинен бути зрозумілим, переконливим та порівняно стислим. Мотивація тісно пов’язана з визначенням мети.

Школяр, який має дійові, потужні, добре усвідомлені мотиви діяльності, порівняно швидко й добре справляється з цією діяльністю, навіть якщо йому доводиться долати значні труднощі.

Під час проведення кожного уроку метод мотивації передбачає відповідь на питання «Навіщо мені це потрібно?»

Мотиви вивчення математики: розвиток загальної культури; використання у практичній діяльності; продовження навчання; успішне виконання тематичних оцінювань, домашніх завдань, державної підсумкової атестації, завдань зовнішнього тестування вступних іспитів; використання матеріалу під час вивчення наступних тем; міжпредметні зв’язки; внутрішня мотивація кожного учня тощо.

Метод збудження інтересів — це такий спосіб навчання, що супроводжується позитивними емоціями, цікавістю до навчання та призводить до зосередження уваги, сприяє формуванню і розвитку пізнавального інтересу.

Ступені зацікавленості в навчанні.

1	Початковий	Цікавість	Ситуативна, виникає за певних умов, зазвичай швидко зникає
2	Середній	Допитливість	Характерне прагнення глибше ознайомитися з тим чи іншим предметом, виявляється в подиві, у відчутті радості пізнання
3	Найвищий	Пізнавальний інтерес	Стійкий інтерес до математики, що проявляється в бажанні самостійно розібратися в проблемній ситуації, узагальнити знайдене рішення, застосувати знайдений спосіб до розв'язання інших задач

Пізнавальний інтерес, розширюючись та поглиблюючись, зазвичай призводить до розвитку інтересу особистості — глибинних інтересів людини до певної галузі: математики, спорту тощо.

Інтерес — один з найбільш дійових мотивів навчання.

Збудження цікавості до матеріалу, що вивчається, — найважливіший метод активації уваги школярів, актуальний на всіх етапах уроку. Учні повинні усвідомлювати, що у вивченні математики не все цікаво, легко, багато чого потрібно взяти напруженням волі, працею. Сам по собі інтерес не виникає, математичні абстракції, суворість міркувань цікавлять не всіх. Бажано не розважати учнів, а зацікавлювати їх математикою. Прикладами використання методу збудження інтересу на уроках математики можуть бути: повідомлення про щось несподіване, незвичайне для учнів; звернення до досвіду учнів; використання цікавих задач та вдалих прикладів; розгадування та складання математичних кросвордів; написання математичних казок; використання висловлювань відомих людей та створення таких висловлювань самими учнями; участь учнів у позакласних заходах з математики; залучення учнів до проведення та аналізу уроків тощо.

Метод проблемних ситуацій — це такий спосіб навчання, що передбачає створення проблемної ситуації перед вивченням теорем, правил, властивостей у випадках, коли вони природні, зрозумілі школярам і на їх розглядання потрібно небагато часу; сприяє приверненню уваги учнів до розв'язання проблеми, а також, і до теми, що вивчається. Не слід плутати з проблемним методом навчання, як одним з дослідницьким методів, йдеться лише про створення проблемних ситуацій з метою активізації уваги школярів.

Проблемна ситуація — це інтелектуальне утруднення, що виникає у випадку, коли людина не знає, як пояснити деякі явища або факти, не може досягти бажаної мети відомим способом. Відповідь на поставлене проблемне запитання відбувається під час вивчення нового матеріалу.

Створення проблемних ситуацій можна, особливо в середніх класах, комбінувати з грою.

Метод стимулювання учнів — це такий спосіб навчання, що передбачає вплив на учня, заохочення, авансування його навчальної діяльності, створення відчуття натхнення, що породжене видимим успіхом.

Потрібно переглянути ставлення до поточних оцінок. Ш.А.Амонашвілі, С.М.Лисенкова, В.Ф.Шаталов та інші ініціатори педагогіки співробітництва проголошують «Який би слабкий клас нам не дістався, ми десятиріччями не ставили дітям поганих оцінок, не скаржились батькам на учнів, — виявляється, так вчити можна, навіть більше, так вчити набагато легше. Поточні оцінки повинні стимулювати школярів, допомагати навчанню. Діти повинні відчувати радість успіху, навіть якщо успіх незначний, краще наголосити на слові «успіх», а не на слові «незначний». На своїх уроках я часто наголошую, що навіть припущені помилки — це шлях до успіху. Не слід утримуватись від виставлення учням високих балів за результати, про які не «згадується у критеріях оцінювання» — за перемогу в шкільній чи районній олімпіадах, за виготовлення математичної газети, перемогу в математичній вікторині, участь у конкурсі, нові ідеї на уроці, суперактивну роботу тощо.

2. Методи вивчення нового матеріалу: заучування; конкретно-індуктивний; абстрактно-дедуктивний; сократичний; евристичний; дослідницький; проскриптивний; інскриптивний.

Метод заучування. Заучування буває неусвідомленим (зубріння) та усвідомленим (переосмислення). Щоб навчити заучувати матеріал усвідомлено, необхідно пропонувати учням наводити власні приклади, креслення, позначення; виділяти ключові слова у правилах, теоремах, параграфах; придумувати асоціації для запам’ятовування; пояснювати матеріал своїми словами; складати алгоритми, схеми для кращого запам’ятовування.

Конкретно-індуктивний метод — метод навчання, за якого проходять від конкретних прикладів до абстрактної теорії.

Метод забезпечує краще усвідомлення та засвоєння матеріалу; сприяння активізації роботи учнів; можливість подати будь-яку математичну істину в більш доступній формі; необхідність пов’язати навчання із життям, можливість бачити в математиці засіб для пізнання навколишнього світу; співвідношення теоретичних знань з практикою.

Абстрактно-дедуктивний метод — метод навчання, за якого спочатку формулюється загальне означення, правило чи теорема, доводяться твердження, а вже потім наводяться конкретні приклади, розглядаються окремі випадки.

Метод забезпечує ілюстрацію важливості теоретичних знань для будь-якої діяльності; можливість із загальних правил вичленити винятки, окремі випадки; всебічне вивчення проблеми чи питання; розвиток уміння працювати з інформацією; розуміння та усвідомлення інформації; аналіз та критичне ставлення до інформації.

Сократичний метод — метод навчання, за якого вчитель за допомогою навідних запитань підводить учнів до відкриття ними істини і потрібних висновків, а якщо на деякі запитання учні відповідають неправильно, то за допомогою інших питань вчитель переконує їх в абсурдності таких відповідей.

Характеристика сократичного методу: один з продуктивних методів; сприяє розвитку критичного мислення; містить зачатки дослідницького методу навчання; потребує порівняно багато часу; передбачає швидке знаходження прикладів, добре сформульованих навідних запитань з боку вчителя та учнів; активізує творчі здібності учнів; розвиває вміння знаходити нові розв’язання; формує адекватне ставлення до критики; розвиває культуру математичної мови; розвиває вміння використовувати власний досвід.

Евристичний метод — метод навчання, за якого перед учнями ставиться питання, заслуховуються відповіді, а вчитель може уточнювати, виправляти відповіді, на деякі запитання відповідати сам, робити деякі пояснення.