Розвиток мови у дітей віком від 1 до 3 років
Міністерство освіти і науки України
Сумський державний педагогічний університет
ім. А.С.Макаренка
Кафедра практичної психології
КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:
„Розвиток мови у дітей
віком від 1 до 3 років”
Студентка V курсу
Суми – 2009
З М І С Т
ВСТУП ..............................
РОЗДІЛ 1. Мова в ранньому
дошкільному віці..............
- Загальна характеристика мови..........................
.............................. ....................6 - Особливості розвитку мовлення у дітей від 1 до 3 років.........................
......10 - Основні тенденції розвитку мови у дітей раннього віку..........................
......21 - Заїкання – різновид мовлення......................
.............................. .......................25
РОЗДІЛ 2. Методи дослідження
мови..........................
2.1 Комплекс вправ з шиплячими [Ж, Ч,
Ш, Щ], сиплячими [С, З, Ц] звуками та [Р]; [Л]...........................
Вплив руки на формування мови у дітей
раннього віку..........................
- Застосування даних вправ на практиці. Результати та рекомендації............37
ВИСНОВКИ......................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ....................
ВСТУП
Дана тема курсової роботи була, є і буде досить актуальною. Всебічний розвиток особистості неможливий без оволодіння всіма багатствами рідної мови. К.Д.Ушинський писав, що рідне слово є основою будь-якого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. А саме основи мови закладаються в ранньому дитинстві, і цей період посідає найважливіше місце в подальшому розвитку особистості.
Ранній вік – це період підвищеної чутливості дитини до мови дорослих. Формування мови в цьому віці є основою всього психічного розвитку дитини. Якщо з будь-яких причин (хвороба, обмежене спілкування) мовні можливості дитини не використовуються в достатній мірі, то подальший загальний рівень розвитку починає гальмуватися.
Розвиток мови тісно пов’язаний з розвитком мислення дитини. В мові розкривається процес і результати мислення, а оформлена в мові думка краще усвідомлюється, стає точнішою. Через спостереження і слово засвоює дитина доступні їй факти навколишнього життя. Мова є засобом передачі дітям знань про природу, побут, суспільні явища.
Без мови неможливим був би розвиток аналітично-синтетичної діяльності дітей. Ознайомлюючись з предметами, за допомогою слова дитина вчиться розрізняти їхні ознаки, виділяти суттєве, узагальнювати предмети за їхніми спільними ознаками.
Ця складна аналітично-
Але освоєння дитиною мови відбувається не так легко, як може здаватися. В такий момент дуже важливу роль відіграє підтримка і допомога дорослих. Адже без їхньої допомоги, у дитини з часом виникають певні труднощі у спілкуванні з однолітками, з дорослими, а це в свою чергу дуже негативно впливає на психічний розвиток дитини та її майбутнє. Дещо можна виправити з часом, а дещо – ні. Особливо дефекти мови дуже болісно переживаються у підлітковому віці, а це призводить до того, що дитина стає замкнутою, сором’язливою.
Тому, я вважаю, щоб запобігти таким проблемам, необхідно дуже ретельно слідкувати за розвитком мови у дитини і обов’язково з нею займатися.
Мета роботи дослідити
процес розвитку мови у віці від 1 до
3 років. Виявити причини відставання ді
Об’єктом є сама мова, її вплив на розвиток дитини та її значення.
Завданням цієї курсової роботи є розкрити та показати наскільки необхідною є така психічна функція, як мова. Лаконічно та послідовно викласти матеріал.
Предметом є вивчення розвитку мови у дітей віком від 1 до 3 років.
Матеріал курсової роботи має практичне застосування. Його можна застосовувати на семінарах, лекціях; для написання рефератів, доповідей; використовувати у дискусіях, диспутах. Також психологи та логопеди можуть використовувати як лекцію для батьків, чи то у дитячому садочку, чи то у школі.
Дослідженням даної теми займалося чимало вчених: Л.С.Вигодський, М.Г.Єлагіна (експериментально смодулювала умови переходу до активної мови); Д.Б.Ельконін (висунув принцип усвідомлення предметних дій); З.Ю.Кулагіна, М.М.Колюцький, І.В.Шаповаленко, В.М.Поліщук, В.Штерн (зробив перше лінгвістичне відкриття), К.Бюлер зробив відкриття флективної природи мовлення та інші.
РОЗДІЛ 1.
Мова в ранньому дитинстві
- Загальна характеристика мови.
Однією з відмінностей людини від тваринного світу, є відмінність, яка відображає закономірності її фізіологічного, психічного і соціального розвитку, наявність особливого психічного процесу – мови. Мова – це процес спілкування людей за допомогою язика. Для того, щоб вміти говорити і розуміти чужу мову, необхідно знати язик і вміти ним користуватися.
В психології прийнято поділяти поняття „язик” і „мова”. Язик – це система умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, які для людей мають певне значення і сенс. Язик формується в процесі спілкування людей, і, разом з тим, є продуктом суспільно-історичного розвитку.
Язик – це достатньо складне утворення. Будь-який язик має перш за все певну систему значних слів, яка називається лексичний склад язика. Окрім того, язик має визначену систему різних форм слів і словосполучень, яка складає граматику язика, а також має визначений звуковий, чи фонетичний склад, властивий лише конкретному язику.
Основне призначення язика полягає в тому, що будучи системою знаків, він забезпечує закріплення за кожним словом визначеного значення. Якщо ми говоримо слово „автомобіль”, то це слово об’єднує цілу систему предметів, наприклад, автомобілі всіх різновидів і будь-яких моделей. В цей же час, дане слово може означати конкретний предмет, наприклад, якщо Ви запитуєте: „Що це за машина?”, то Ваш співрозмовник розуміє, що Ви запитуєте про якийсь конкретний автомобіль. При цьому Ваш співрозмовник розуміє, що Вас цікавить марка і тип цієї машини.
На відміну від язика, мовою називають сам процес спілкування за допомогою слів, який може здійснюватись в формі повідомлення, питання, наказу. З психологічної точки зору, спілкування за допомогою язика – це не менш складне явище, ніж сам язик. Для того, щоб передати за допомогою мови будь-яку інформацію, потрібно не лише зробити підбір відповідних слів, але й конкретизувати їх.
В мові також відображається і наше емоційне відношення до того, про що ми говоримо. Це явище називається емоційно-виразним боком мови.
І, нарешті, мова може мати
і психологічний бік, оскільки в
мові часто спостерігається
Таким чином, мовне спілкування – це складний процес. І, як пише А.Н.Лєонт’єв, будь-який акт мови являє собою рішення своєрідної психологічної задачі, яка, в залежності від форми і виду мови та від конкретних обставин і мети спілкування, потребує різної її побудови і застосування різних мовних засобів. Цілком природно, що те ж саме відноситься і до розуміння мови.
Мова, а разом з нею і язик вперше виникли лише в людському суспільстві. Можливо, виникнення мови було пов’язане зі здібністю людини до праці, оскільки в процесі спільної праці виникла необхідність координувати спільні зусилля працівників.
У сучасній науці є підстава вважати, що першим засобом спілкування була комплексна, кінетична мова. Вважається, що ця форма мови пов’язана з первісним образним мисленням, існувала вже у людей другої міжльодовинної епохи, тобто, приблизно півтора мільйона років тому. Ця форма спілкування дуже близька до мови тварин. За допомогою подібної мови первинна людина могла передбачити загрозу, виразити свою образу і невдоволення. Звісно, спілкування використовувалось і в процесі спільної праці, проте рух спілкування і рух пов’язаний з працею, скоріш за все, не мали чіткої диференціації.
Наступний етап в розвитку мови був пов’язаний з поступовим відокремленням мовних рухів від робочих дій і їх спеціалізацією в якості засобів спілкування, тобто перетворення їх в жести. Подібний розподіл рухів на мовні та робочі був викликаний ускладненим трудовою діяльністю людей. В результаті виник спеціалізований ручний язик і ручна мова.
Таким чином, рука людини опинилась головним засобом праці і спілкування. Її панування зберігається на протязі сотень тисяч років, доки людина не почала використовувати для спілкування звук, а не жести.
Перехід до звукової мови, можливо, почався більш як 100 тис. років тому, в четверту льодовикову епоху. Скоріш за все, це було пов’язане з розвитком виробництва і первинного розподілу праці. Виникла істотна потреба в мові, з допомогою якої предмети і явища могли б позначатися більш точно.
Можна припустити, що розвиток голосових звуків почався задовго до виникнення потреби в спілкуванні за допомогою звуків. Це відбувалося тому, що в процесі спілкування, жести рук супроводжувались визначеними голосовими закликами. Поступово мовні звуки розвивались і становилися все більш членороздільними. З часом, мовні звуки змогли взяти на себе всі ті функції, які виконувала кінетична мова, і, більш того, забезпечити подальший розвиток людської мови. В результаті язик і мова піднялися на нову ступінь розвитку – на ступінь звукової членороздільної мови, що стала справжньою революцією в розвитку людства, зміст якої заключався в тому, що звукова мова і мислення змогли відокремитися від безпосередньої дії.
Звукова мова відразу не була ідеальною, якою є зараз. Скоріш за все, після свого виникнення, звукова мова довгий час залишалась близькою за своїм змістом до кінетичної мови. Спочатку слова, як і жести рук, мали загальне значення. Одне і теж слово могло використовуватись для визначення різних за змістом предметів. Подібне явище отримало назву первинного полісемантизму, чи багатозначності слів.
Наступним етапом розвитку мови було створення писемності. Писемна мова, як і усна, в своєму розвитку пережила ряд етапів. Спочатку писемні знаки виникли і розвивались під впливом кінетичної мови, а пізніше, з появою звукової мови, писемні знаки почали відображати зміст звуків, що привело до виникнення письма сучасного літеро-фонетичного типу.
Таким чином, людська
мова, як і людське мислення є
продуктом суспільно-
1.2 Особливості мовлення у дітей від 1 до 3 років
Незважаючи на те, що за своєю структурою і правилами мова є однією з найбільше складніших винаходів людства, діти всіх країн і народів з дивовижною легкістю в ранньому дитинстві засвоюють її і опановують мовою, причому цей процес починається у всіх дітей однаково і проходить одні і ті ж стадії. Приблизно в рік дитина вимовляє окремі слова; десь в два роки вона говорить двох-трьохслівними реченнями; в чотири роки діти вже можуть говорити майже так добре, як і дорослі.[6 258]
Після народження, дитина відокремлюється від матері фізично, але біологічно пов’язана з нею ще довгий час. Наприкінці немовлячого періоду, набуваючи деяку самостійність, вона стає біологічно незалежною. Починає руйнуватися ситуація нерозривного єдиного цілого дитини і дорослого – ситуація „Ми”, як назвав її Л.С.Висотський. А ось наступний етап – психологічне відділення від матері – настає вже в ранньому дитинстві. Це пов’язано з тим, що у дитини не лише з’являються нові фізичні можливості, але й інтенсивно розвиваються психічні функції, а в кінці періоду з’являються першопочаткові основи самосвідомості.[8 333]
У новонародженої дитини можна спостерігати лише природжені голосові реакції – крики, які є реакцією на зовнішні та внутрішні подразники. Крики не мають функції спілкування. Це реакція на стан дитини, а не прохання про допомогу. Крик вправляє і розвиває мовний апарат.
На другому-третьому тижні дитина починає прислуховуватись до різних звуків, наприклад, перестає плакати, коли до неї голосно заговорять. Пізніше, на другому-третьому місяці, вона починає пов’язувати звуки людського голосу з присутністю дорослого. Так закладається основа спілкування дитини з дорослими.
Першим підготовчим елементом у розвитку звукової сторони активної мови дитини є гуління. До 3 місяців переважають уривчасті, гортанні звуки И, Г; починаючи, приблизно з 3-4 місяців дитина співуче аукає, вимовляє а-а-а-о-оо-е-ее та деякі інші голосні звуки.
Наприкінці першого півріччя життя з’являється лепет-вимовляння складів. Спочатку дитина вимовляє такі склади, як ба, ма, па, пізніше – тя, дя. У процесі лепетання в дитини розвивається артикуляційний апарат, слух і увага до звуків. Це дає їй можливість до наслідування звуків, мови дорослих. Лепет і наслідування переплітаються, спочатку дитина наслідує власний лепет, а у віці 10-11 місяців у неї можна розвинути наслідування нових звуків. Але основний період, в який відбувається оволодіння мовою, це раннє дитинство.[3 92-93]
Раннє дитинство – сенситивний період для оволодіння мовою (особливої чутливості) (Л.С.Висотський). Чому ж саме в цьому віці мова має найбільш сприятливі умови для розвитку? Розвиток предметної діяльності створює сильний стимул для оволодіння мови. Саме мовне спілкування із дорослими с приводу дій з предметами стає необхідним як зброя організації спільних дій, ділового співробітництва. Предметна діяльність, окрім того, створює основу для отримання різноманітних вражень, оволодіння значенням слів і пов’язання їх з образами предметів і явищами навколишнього світу.[16 190]
Основний елемент мови – слово, яке позначає елементи навколишньої дійсності та є умовою розвитку конкретно-образного мислення, а, на його базі – абстрактного.
Слово в ранньому віці виступає для дитини як зброя, яку вона використовує частіше, ніж будь-яку іншу зброю. Саме тому, що слово в цьому віці виступає як зброя, відбувається надзвичайно інтенсивний розвиток мови. Дитина практично за два-три роки опановує рідну мову, подібно до того, як вона опановує іншою зброєю, слово диференціюється, насичується предметним значенням, завдяки переносу до іншої ситуації, відривається від предмета і збагачується. Велика роль і зображення іграшок в цьому процесі. Л.С.Висотський писав про те, що силою однієї речі необхідно викрасти ім’я у іншої. Це і відбувається в образотворчому мистецтві і грі.
Функції слова:
- позначає предмет, стан, дію, зв’язок, роль, робить їх „видимими”, тобто стає об’єктом пізнання;
- оскільки будь-яке слово узагальнює, то діти переходять до категоріального сприймання, словесно позначаючи зв’язки (передусім часові та причинно-наслідкові);
- визначає мету дії (без розвитку мови неможливий розвиток вольової дії), зокрема в „потрібно” і „не можна”, зафіксовані основні вимоги дорослих до поведінки дитини; унаслідок формування правил поведінки дитина самостійно застосовує їх у різних обставинах;
- дорослий відображає власні переживання, які стають зрозумілими дитині; ставить завдання, яке спрямовує її розумову діяльність;
- розвиває початки самосвідомості („Я хороший”) [14 135]
Називати речі своїми словами дитина починає в віці біля одного року. До цього часу діти, звичайно, мають вже достатньо чималий досвід пізнання навколишньої дійсності з допомогою органів чуття. В них склалися більш чи менш чіткі уявлення про власних батьків, про їжу, про навколишню обстановку, про іграшки. В таких умовах, для початку оволодіння мовою дитини, залишається зробити не так вже й багато: пов’язати образи, які вона вже має з тими чи іншими співвідношеннями звуків, які неодноразово вимовляли дорослі в її присутності, якщо в цей момент в полі зору знаходилися відповідні предмети чи явища.[4 58]
Більшість якостей, які знаходяться в словах, як в понятті, діти спочатку засвоюють далеко не все, а лише окремі якості, характерні для того предмета, з яким першочергово це слово опинилось пов’язане з їхнім сприйняттям. В подальшому, з ростом досвіду використання даного слова, діти потрішки оволодівають більш глибшим змістом поняття.[7 202]
Наступний етап мовного розвитку відбувається в віці приблизно від 1,5 до 2,5 років. В цей час діти навчаються комбінувати слова, об’єднаючи їх в невеличкі двох-трьохслівні фрази, причому від таких фраз до цілісних речень вони прогресують доволі швидко.
В ранньому дитинстві продовжується удосконалення розуміння мови дорослих і відбувається перехід до власної активної мови дитини. На початкових етапах розуміння словесних повідомлень відноситься до ситуації в цілому. Причому для правильного реагування дитини важливо, хто саме із дорослих, з якою інтонацією сказав ті чи інші слова, чи знаходиться в полі зору предмет, про який говорять.[1 153-155]
Запитання дорослих : „Де мама (вогник, собачка, годинник)?”, прохання виконати ту чи іншу дію організують поведінку дитини. Спочатку дитина може сприйняти, зрозуміти інструкцію тільки в дії. Потім словесні накази можуть бути продиктовані раніше, для керівництва діяльністю дитини.[16 190]
З 11 місяців починається також перехід від дофонемної до фонемної мови, і, цей процес, продовжується на другому, третьому і, навіть, четвертому році життя.. В три роки дитина в основному правильно використовує роди, будує багатослівні речення. Поетапний розвиток граматичної структури мови призводить до того, що в три роки дитина володіє практично майже всіма родами і може з допомогою службових слів будувати складні речення. Приблизно в цей же час виникає і контроль за правильністю власної мови з боку дитини і мови іншої людини.[1 156]
Наприкінці першого року життя характерна автономна мова, яка складається з аморфних слів-коренів. Активний словник дитини 11-12 місяців включає звичайно, від 4-5 до 30-40 слів; після року він збільшується приблизно до 100 слів, більшість з яких вживаються рідко. Після досягнення дитиною півтора річного віку мовна поведінка дитини різко змінюється, стає значно більше активною. Це виражається, в першу чергу, в появі питань про назви предметів: „Що це?”. Темп мовного розвитку різко зростає. В два роки дитячий словник складає вже близько 200 слів, а в три – приблизно 1200-1500 слів. [13; 172-173]
Умови переходу до активної мови у дітей віком півтора року експериментально смодульовані М.Г.Єлагіною. Створювалася достатньо типова для повсякденної взаємодії в родині ситуацію утруднення для дитини, яка хотіла отримати іграшку, але не могла її дістати сама. Дорослий допомагав малюку лише в тому випадку, коли та правильно називала предмет; назву цю, дорослий, повторював неодноразово. Ціль експериментальної ситуації, таким чином, була в тому, щоб дитина сама проявила ініціативу переходу до використання певного слова в якості єдиного адекватного методу спілкування з дорослим.
Можна виділити три фази, які показують, як змінюється поведінка дитини в процесі експерименту.
- – смисловий центр ситуації для дитини – предмет. Вона тягнеться до нього, виражає своє бажання володіти іграшкою, проявляє нетерплячість, протест проти дії дорослого;
- – як центр ситуації виділяється дорослий. До нього дитина звертається, використовуючи вказівні жести, різні методи емоційного впливу;
- – слово стає центром ситуації. Дитина зосереджує свою увагу на устах дорослого, його артикуляції, рухає устами, намагається вимовити слово.
Цікавий факт: отримавши іграшку, дитина погралася з нею деякий час, після чого вона пропонує дорослому повторити всю ситуацію, перетворюючи її в словесну гру.
М.І.Лисіна, застосовуючи загальний принцип засвоєння предметних дій, який був запропонований Д.Б.Ельконіним, помічає: дитина повинна спочатку оволодіти більш загальним – новий тип співробітництва. Відносно мови, дитина спочатку повинна виділити мовну комунікативну задачу, і, саме виділення цієї задачі, потребує зазвичай достатньо довгий час. Більш часті деталі співробітництва, в тому числі і слово, його сприйняття, артикуляція, опрацьовуються в другу чергу.
Час і темпи оволодіння мовою дуже сильно залежать від індивідуальних особливостей дитини, умов її життя. Вимова слів під час правильного виховання покращується, і „дитячий жаргон” зникає під час покращення фонематичного слуху.
Засвоюється граматична будова рідної мови. Дуже рано звуковий бік мови стає предметом діяльності і практичного пізнання дитиною. На перших порах діти вживають звукові сполучення, які, власне, і є реченням, яке складається з одного слова, зазвичай іменника чи дієслова („автономна мова”). Кожне слово-речення багатозначне. Вимога „Дай!” рівносильна цілій фразі, і, за різних обставин, означає дещо дійсно конкретне, наприклад: „Дуже хочу ту блискучу іграшку, що лежить дуже високо.[16 190-191]
Проте приблизно до 1,6-1,8 років у дитини розвивається лише розуміння мови, коли дитина має дуже незначний активний словник – 10-12 слів[10; 99]
На другому році життя різко зростає інтерес дитини до навколишнього світу. Дитина про все хоче дізнатись, побачити, почути, доторкнутися. Особливо її цікавлять назви предметів і явищ, і, тому вона постійно ставить запитання дорослим: „Що це?”. Отримавши відповідь, дитина не завжди задоволена почутим; вона неодмінно хоче запам’ятати назви і самостійно повторює їх, причому, як правило, заучує назви відразу, без особливих труднощів згадуючи їх. Пасивний словник дитини в цьому віці не набагато відрізняється від активного – близько 300 слів.
На другому році у дитини з’являються перші дво-трьослівні речення, перші запитання. Ця мова здійснюється у формі діалогу: „Дай булку”, „Вова хоче пити”, „Що це таке?”, „Як це зветься?”. Охоче вступаючи з ними в діалог, відповідаючи терпляче на питання, дорослі розвивають у дітей потребу спілкування, прагнення звертатися до старших, як до джерела інформації.
Як вказував Л.С.Висотський, мова дитини перетворюється із засобу спілкування у засіб впливу дитини на власну поведінку. Це спостерігається ближче до третього року її життя. Мовлення дитини поступово починає виступати і в ролі організатора її власних дій, включатися в них у різних формах і на різних етапах виконання цих дій, зокрема, у формі так званого „егоцентричного” мовлення, тобто розмови дитини із собою, що формується на основі спілкування з іншими.[13; 102-103]
Важливим досягненням дитини є оволодіння нею слухання мовлення, зокрема інструкцій, спрямованих на керування її діями та розповідей. На другому-третьому році життя діти охоче слухають оповідання, казки, вірші, які вперше виводять їх за межі безпосередньої ситуації спілкування з дорослими, дають їм відомості про те, чого вони ще не бачили. Слухання оповідань збагачує переддошкільників пізнавальною інформацією, знайомить їх з моральними ситуаціями й оцінками, що сприяють початковому моральному вихованню (Л.С.Славіна).
При уважному ставленні дорослих до
мовного розвитку дитини, створенні
таких умов, у яких частіше актуалізується
потреба дитини висловлюватися, активний
її словник поступово
Якщо допитливість дитини нормально задовольняється й стимулюється, то збагачення її словника відбувається дуже швидко. За даними В.Штерна, в кінці другого року, дитина використовує 300 слів, а в кінці третього – 1000. За даними Д.Б.Ельконіна, у три роки її словник складається з 1200-1500 слів. Основною частиною активного словника дитини є іменники (до 60 %), дієслова (близько 25-27 %) і прикметники (близько 10-12 %).
Темп збагачення словника дитячого мовлення нерівномірний, у ньому є фази прискорення й уповільнення. Спостерігаються також значні індивідуальні відмінності як у темпі збагачення словника, так і в широті його використання. [15; 232-233]
В засвоєнні граматики дитиною раннього віку спостерігаються наступні закономірності. Перший період мовного розвитку, охоплює вік від 1 до 2 років, характеризується слабким розвитком граматичної структури і вживанням дитиною слів в основному в тому ж вигляді. Другий період, від 2 до 3 років – початок інтенсивного формування граматичної структури речення. Окремі слова в цей час стають частинами речення. [2 67]
З’являються складні речення, морфологічні елементи множини, теперішній і минулий час дієслів, родовий, давальний, знахідний відмінники. Відмінникові форми, які показують зв’язок між об’єктом дії, джерелом, знаряддям і напрямом дії, засвоюються дітьми найшвидше. Це свідчить про важливу роль предметних дій дитини в її спілкуванні з дорослим і засвоєнні нею мови.
Особливе місце в мовному розвитку посідає лінія, яка пов’язана з використанням мови, як засобу спілкування, керування поведінкою інших людей. Дитина в віці, приблизно від 2,5 до 3,0 років, ще не може виконувати складні мовні інструкції дорослого, особливо тоді, коли в неї включається вимога вибору однієї дії із декількох альтернативних. Лише в 3,5 роки, а, іноді і в 4 роки у дітей формується складна реакція вибору під дією мовної інструкції.