Розвиток інтеграційних процесів в Азії
Міністерство освіти і науки України
Волинський національний університет імені Лесі Українки
Факультет міжнародних відносин
Кафедра міжнародних економічних відносин
Розвиток інтеграційних процесів в Азії
(курсова робота)
Луцьк 2010
План
Вступ…………………………………………………………………
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади дослідження інтеграційних процесів у країнах світу………......................
1.1 Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції………........5
1.2. Форми міжнародної економічної інтеграції……………………11
1.3. Економічні наслідки інтеграції країн…………………………..15
РОЗДІЛ ІІ. Сучасні інтеграційні процеси в Азії……………………19
2.1. Фактори утворення інтеграційних угруповань в Азії.. ……….19
2.2. Сучасні особливості розгортання інтеграційних процесів в Азії..........................
2.3. Ефективність інтеграційних об’єднань Азії……………………29
РОЗДІЛ ІІІ. Проблеми і перспективи інтеграційних процесів в Азії……………………………………………………………………
Висновки…………………………………………………………
Список використаних джерел………………………………………..46
Вступ
Сучасне світове господарство - це не лише сукупність і взаємопереплетення національних економік. Іншою його стороною є інтеграційні комплекси, що включають національні господарства декількох держав.
Утворення інтеграційних угрупувань отримало особливий розмах останніми роками. В даний час в світі діє більше 85 регіональних торгівельних економічних угод і домовленостей, в рамках яких здійснюється більше 60% світової торгівлі. Існує декілька основних видів інтеграційних об'єднань. Це зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз.
Останніми роками набирають силу інтеграційні процеси в Східній Азії. На протязі майже 30 років найуспішніше діє Асоціація країн Південно-східної Азії (АСЕАН). Успіх взаємної співпраці в рамках цього угрупування тісно пов'язаний з бурхливим економічним зростанням більшості з країн — учасниць АСЕАН.
Перспективи розвитку економічної інтеграції в Східній Азії в значній мірі пов'язують із створенням організації Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС). Азіатсько-тихоокеанська співпраця (АТЕС) — це міжурядова організація, яка об'єднує 21 державу регіону. АТЕС формально має консультативний статус, проте в рамках його робочих органів визначаються регіональні правила ведення торгівлі, інвестиційної і фінансової діяльності, проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співпраці в тих або інших областях.
Метою курсової роботи є дослідження розвитку інтеграційних процесів країн Азії.
Для дослідження поставленої мети вирішуються наступні завдання:
1) вивчення теоретичних засад передумов появи та можливості розвитку до вищих форм економічної інтеграції країн;
2) дослідження економічних наслідків інтеграції країн;
3). дослідження факторів утворення інтеграційних угруповань в Азії;
4). аналіз сучасних процесів в Азії;
5). аналіз ефективності інтеграційних об’єднань Азії;
6). Вивчення проблем та перспектив інтеграційних процесів в Азії.
Об’єктом дослідження є міжнародна економічна інтеграції країн світу.
Предметом дослідження є розгортання інтеграційних процесів в Азії.
Теоретичною основою при написанні курсової слугували праці таких вчених Дж. Вайнера, А. П. Рум’янцева, А. С. Філіпенка, Т. М. Циганкової, А. П. Кірєєва, Е. Ф. Авдокушина, В.В. Козика та інших.
Методи дослідження: При розв’язанні зазначених у роботі завдань використовуються такі методи: метод спостереження, порівняння, аналізу та синтезу, вимірювання, узагальнення інформації, прогнозування, а також історико-еволюційний, структурний та статистичний методи.
Тематика курсової роботи має велику практичну значимість. Матеріали наукового дослідження можуть бути використанні при підготовці до семінарських занять з курсів «Країнознавство», «Світова економіка», «Міжнародні економічні відносини», «Міжнародна економічна інтеграція», «Економіка країн світу».
Апробація результатів дослідження: доповідь на тему: «Фактори утворення інтеграційних угруповань в Азії» на Фестивалі науки у Волинському національному університеті імені Лесі Українки, 11.05.2010 р.
Розділ І. Теоретичні засади дослідження інтеграційних процесів у країнах світу
1.1 Сутність та цілі міжнародної економічної інтеграції
Один з важливих напрямів політико-економічного розвитку світової економіки в післявоєнний період – поступове зростання їх взаємозалежності. І на сьогоднішній день зростання взаємозалежності економіки різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів на макро- і мікрорівнях, інтенсивний перехід розвинутих країн від замкнених національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до зовнішнього світу – це найважливіша риса в економіках розвинутих країн..
Процес міжнародної економічної інтеграції зумовлений розвитком і поглибленням міжнародного поділу праці: від простого обміну товарами – до стійкої масштабної міжнародної торгівлі товарами та послугами, до інтернаціонального переміщення капіталів і створення нових виробництв, до тісної і науково-технічної кооперації, до спільного ведення виробництва й управління.
У результаті національні економіки "проникають" одна в одну. Очевидною стає інтернаціоналізація господарського життя, коли переплітаються багато різних видів діяльності – науково-технічна, інвестиційна, фінансово-комерційна та ін. Економічна взаємозалежність країн і народів стає відчутною реальністю[10, C. 235].
Поступово складаються й стають особливо тісними всебічні світогосподарські регіональні зв'язки, що охоплюють багато країн. Лібералізація міжнародного обміну полегшила адаптацію національних господарств до зовнішніх умов і впливів, сприяла більш активному їх включенню в міжнародний поділ раці і кооперацію, у процес широкого міжнародного спілкування та співробітництва. Динамічний розвиток світових продуктивних сил, все ширше впровадження результатів науково-технічного прогресу відкрили для цивілізованих країн можливість переходу від екстенсивного до інтенсивного відтворювання, до формування нового технологічного підґрунтя. У результаті відбулося переростання продуктивними силами національно-державних поділів, їхній вихід за межі територіальних кордонів.
Цей процес торкнувся всіх найважливіших елементів матеріальної й нематеріальної сфери, не тільки товарів, а й капіталу, послуг, робочої сили, науково-технічного обміну, всіх стадій процесу суспільного відтворювання.
Якісно новим закономірним етапом інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає більш тісне зближення окремих національних господарств, є економічна інтеграція, в рамках якої забезпечується концентрація й переплетення капіталів, проведення узгодженої міжнародної економічної політики.
Поняття "міжнародна економічна інтеграція" можна визначити як об'єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, що містить потенціал саморегулювання і саморозвитку, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів і міжнародний поділ праці.
Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування всіх структур національних господарств [10, C. 237].
Міжнародна економічна інтеграція – це етап у процесі розвитку міжнародного поділу праці, для якого характерним є утворення однорідного, внутрішньоєдиного господарського організму, що охоплює декілька країн, виникнення цілісності відокремленого комплексу держав [11, C. 236].
Міжнародна економічна інтеграція означає взаємопристосування національних економік, підключення їх до єдиного процесу відтворення.
Міжнародна економічна інтеграція - це вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетенні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної торговельно-економічної політики.
Міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.
Регіональна економічна інтеграція – це домовленість країн певного географічного регіону про скорочення і, в кінцевому рахунку, скасування тарифних і нетарифних бар’єрів на шляху вільного потоку товарів, послуг та факторів виробництва [7, C. 303].
Міжнародна економічна інтеграція – це процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між національними господарствами, взаємодії їхніх відтворювальних структур на різних рівнях і в різних формах.
Міжнародна економічна інтеграція виступає як регульований процес і набуває форми міжнародних угод і узгоджень.
Міжнародна економічна інтеграція є об'єктивний, регульований і направлений процес зближення, зрощення і взаємодії національних господарських систем, в основу якого покладено економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів і міжнародний поділ праці [16, C. 206].
Економічна інтеграція – це процес економічної взаємодії країн, що приводить до зближення господарських механізмів, який приймає форму міждержавних угод і узгоджено регульований міждержавними органами.
Міжнародна економічна інтеграція набуває форми міжнародних угод і узгоджень, що регулюються міждержавними (або наддержавними) органами. Метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах.
Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співробітництва країн. На етапі економічної інтеграції:
а) формується міжнародний господарский комплекс зі своєю структурою та органами управління. Спільні умови господарської діялності визначаются і погоджуються всередині кожної країни, на міждержавному та наддержавному рівнях;
б) зростає можливість об’єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних прблем;
в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;
г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер [12, C. 234].
Основною метою економічної інтеграції як якісно нового і більш складного етапу інтернаціоналізації господарських зв'язків є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва [16, C. 207].
Цілі і значення міжнародної економічної інтеграції:
1.Досягнення найбільш високої ефективності виробництва.
2.Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні.
3.Насичення ринку товарами.
4.Забезпечення економічної і політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки [23, C. 378].
Сьогодні інтеграційні об'єднання носять регіональний характер і розрізняються за глибиною процесів, що відбуваються у межах угруповання.
До передумов міжнародної економічної інтеграції можна віднести:
• належність (близькість) рівнів економічного розвитку й ступеня ринкової зрілості країн, що інтегруються. Найбільш активно інтеграційні процеси проходять між державами, що знаходяться на приблизно однаковому рівні економічного розвитку;
• географічну наближеність країн, що інтегруються, наявність у більшості випадків спільних кордонів і економічних зв'язків, що історично склалися. Більшість інтеграційних об'єднань світу створювалися з декількох сусідніх країн, були розташовані близько одна до одної, мали єдині транспортні комунікації. Пізніше до них приєднувалися й інші сусідні країни;
• наявність спільних економічних та інших проблем, що поставали перед країнами в галузях розвитку, фінансування, регулювання економіки, політичного співробітництва тощо. Економічна інтеграція повинна вирішити конкретні економічні проблеми, які реально стоять перед країнами, що інтегруються;
• демонстраційний ефект. У країнах, що створили інтеграційні об'єднання, зазвичай відбуваються позитивні економічні перетворення (прискорення темпів економічного зростання, зростання зайнятості, зниження інфляції, підвищення рівня добробуту та ін.). Ці фактори психологічно впливають на інші країни, що уважно слідкують за якісними змінами у країнах-членах інтеграційного угруповання;
• появу "ефекту доміно". Після створення інтеграційного об'єднання країни, що залишилися поза його межами, зустрічаються з певними труднощами, пов’язаними з переорієнтацією економічних зв'язків країн, що входять до угруповання, одна на одну. Все це може призвести до скорочення торгівлі країн, що не є членами об'єднання. Деякі з цих країн не хочуть залишитись поза межами інтеграційних процесів. Вони дуже швидко підписують двосторонні угоди про торгівлю та інші економічні стосунки з країнами-членами інтеграційного об'єднання [23, C. 305].
Більшість інтеграційних об'єднань, що виникають та розвиваються у сучасній світовій економіці, мають виконати ряд завдань, головними з яких є:
• Використання переваг економіки масштабу. Досягти цього можна завдяки розширенню розмірів ринку, зменшенню трансакційних витрат та використанню інших переваг на основі теорії економіки масштабу.
• Вирішення завдань торгової політики. Регіональні угруповання дають змогу створити більш стабільне і передбачуване середовище для взаємної торгівлі, мають можливість зміцнити переговорні позиції країн в рамках багатосторонніх торгових переговорів у СОТ.
• Сприяння структурній перебудові економіки. Досягається завдяки використанню країнами, що будують ринкову економіку або здійснюють глибокі економічні реформи, досвіду провідних розвинених країн, що є членами об'єднання. Більш розвинені країни, що підключають своїх сусідів до процесів інтеграції, також зацікавлені у прискоренні їх ринкових реформ та створенні там повноцінних і ємкісних ринків.
• Підтримка молодих галузей виробництва. Інтеграційне об'єднання дуже часто розглядається як спосіб підтримати місцевих виробників за рахунок виходу на більш широкий регіональний ринок;
• Створення сприятливого зовнішньополітичного середовища. Важливою метою більшості інтеграційних угруповань є зміцнення взаєморозуміння і співробітництва країн, що беруть участь у політичній, соціальній, військовій, культурній та інших позаекономічних областях; забезпеченні економічної й політичної консолідації та міжнародної воєнної безпеки;
• Можливість регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Мета такого регулювання — усунення національних перепон на шляху взаємних обмінів і взаємодії національних економік, забезпечення сприятливих умов господарюючим суб'єктам, розкріпачення конкуренції.
Визначальним моментом інтеграції є прямі міжнародні економічні (виробничі, науково-технічні, технологічні) зв'язки на рівні первинних суб'єктів економічного життя, що розвиваються вглиб та вшир, забезпечують поступове зрощування національних господарств на базисному рівні. За цим повинно відбутися взаємне пристосування державних економічних, соціальних та інших систем, певне зрощування управлінських структур.
Отже, міжнародна економічна інтеграція – характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами. Основною метою економічної інтеграції є більш тісне співробітництво і взаємопроникнення окремих національних господарств, забезпечення умов концентрації виробництва.
Міжнародна економічна інтеграція стає можливою і необхідною завдяки таким сприятливим факторам розвитку, як: поглиблення міжнародного поділу праці, подальший розвиток виробничих сил під впливом науково-технічного прогресу, розвиток міжнародної торгівлі, бурхливий розвиток транспортних та комунікаційних можливостей, тісне переплетення національних економік на мікро рівні, тенденція розвитку процесів глобалізації у світовій економіці, створення та діяльність міжнародних організацій в усіх сферах людського життя. Слід визначити і фактори, що не сприяють або унеможливлюють інтеграційні процеси. До них можна віднести ідеологічні розбіжності традиційні конфлікти між країнами, світові релігії.
1.2. Форми міжнародної економічної інтеграції
Процеси міжнародної економічної інтеграції активізувались у другій половині XX ст. в різних регіонах земної кулі. На мікрорівні цей процес іде шляхом взаємодії її відтворювальних суб'єктів (підприємства, фірми), що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні економічна інтеграція базується на розвитку міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростанні міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), які набирають форми міждержавних угод, погоджених з національними стратегіями економічного і політичного розвитку.
Інтеграційні об'єднання розрізняються за глибиною процесів, що в них відбуваються. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних форм, кожна з яких свідчить про ступінь її зрілості.
До основних теоретично обґрунтованих і практично апробованих форм міжнародної економічної інтеграції відносяться:
1) зона вільної торгівлі;
2) митний союз;
3) спільний ринок;
4) економічний союз;
5) економічний і валютний союз.
Таблиця1.1
Форма економічної інтеграції | Скасування тарифів та квот між учасниками | Єдина торгівельна політика щодо третіх країн | Скасування обмежень на рух виробничих факторів | Гармонізація економічної політики та інституцій | Єдина валюта, єдина валютна політика |
1. Зона вільної торгівлі | Так | Ні | Ні | Ні | Ні |
2. Митний союз | Так | Так | Ні | Ні | Ні |
3. Спільний ринок | Так | Так | Так | Ні | Ні |
4. Економічний союз | Так | Так | Так | Так | Ні |
5. Економічний і валютний союз | Так | Так | Так | Так | Так |
Форми економічної інтеграції
Складено за:[12, C. 236].
Найпростішими видами міжнародної економічної інтеграції є зона вільної торгівлі та митний союз.
Зона вільної торгівлі виникає тоді, коли група країн скасовує обмеження на взаємну торгівлю, але, разом з цим, кожна країна-учасниця зберігає свою власну систему тарифів і квот на торгівлю з третіми країнами. Іншими словами, це зона, в межах якої підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля товарами. Сфери співробітництва визначаються угодою про ЗВТ. Для координації діяльності і розгляду розбіжностей у ході вирішення питань технічного характеру, як правило, створюється Секретаріат ЗВТ. Можливе також створення окремого органу (Ради) з наданням йому права прийняття обов'язкових рішень, що стосуються питань технічного характеру. Єдиний митний тариф не встановлюється. Кожний член визначає митний збір відповідно до економічних потреб третьої сторони. Необхідною умовою є використання країнами — учасницями ЗВТ єдиної номенклатури опису і кодування товарів[7, C.304,305].
Розрізняють повну та промислову зони вільної торгівлі. Промислова зона вільної торгівлі репрезентує незначну ступінь економічної інтеграції і охоплює торгівлю лише промисловими товарами.
Прикладом зони вільної торгівлі може бути: Австралія – Нова Зеландія. 1983р., АСЕАН (АФТА) у 2003р.
Митний союз - це інтеграційне об'єднання, утворюється тоді, коли країни-учасниці усувають будь-які обмеження на взаємну торгівлю, а також вводять спільну систему тарифів і квот по відношенню до третіх країн. Таким чином, митний союз передбачає заміну декількох митних територій однією при повній ліквідації митних податків в межах митного союзу і створенні єдиного зовнішнього митного тарифу.
Митний союз, зберігаючи національні митні органи, передбачає єдність митної території, однаковий торговий режим у ставленні до третіх країн, включаючи загальні митні тарифи, єдині заходи нетарифного регулювання, уніфіковану систему прямих і непрямих податків та однотипність методів управління народним господарством. Для розробки законів ведення торгівлі усередині союзу та з третіми країнами створюється наддержавний орган. Між країнами — учасницями МС є вільний доступ до товарів, зроблених у цих країнах, здійснюється вільне просування товарів з однієї країни в іншу, немає митних зборів з товарів. Товари, імпортовані з третіх країн на територію МС будь-якою з країн-учасниць, проходять митний контроль у першій країні, куди вони потрапляють.
Спільний ринок - це митний союз з усуненням будь-яких обмежень на переміщення товарів, послуг, а також виробничих факторів: капіталу і робочої сили. Створення єдиного спільного ринку вимагає гармонізації та уніфікації значної кількості законодавчих правил та норм у багатьох сферах діяльності, що потребує формування наднаціональних органів управління і контролю. Така координація економічної політики здійснюється на періодичних нарадах (один-два рази на рік) глав держав і урядів країн-учасниць.
Прикладом може бути створення спільного ринку Асоціації держав Південно-Східної Азії у 1967р.
Побудова спільного ринку повинна завершитися створенням дійсно єдиного економічного, правового та інформаційного простору і дати імпульс для переходу до якісно нової сходинки економічної інтеграції – економічного союзу.
Економічній союз - складна форма міждержавної економічної інтеграції, що потребує проведення єдиної економічної і валютно-фінансової політики, створення системи регулювання соціально-політичних процесів, координацію національних податкових, антиінфляційних, валютних та інших заходів.
На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угрупування в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним органам, наділеним правом приймати рішення з важливих питань організації.
Економічний і валютний союз - найвища сходинка економічної інтеграції, передбачає проведення єдиної валютної політики, введення єдиної валюти, створення нового інституту - Єдиного Центрального банку, який разом з Центральними банками країн-учасниць створить єдину систему Центральних банків країн, що входять до економічного і валютного союзу. Варто підкреслити: якщо зона вільної торгівлі, митний союз чи спільний ринок здебільшого виникають внаслідок ліквідації обмежень, то створення економічного союзу та економічного і валютного союзу потребує згоди всіх країн-членів на передачу економічного суверенітету до нових наднаціональних установ[7, C. 305 - 307].
Економічна інтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, включаючи створення спільного митного тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів управління. Останнім часом створюється багато інтеграційних об'єднань, хоч більшість із них знаходяться на ранніх етапах становлення. Крім інтеграції відбуваються й зворотні процеси — дезінтеграція (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги).
Міжнародна економічна інтеграція має декілька форм: зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний союз, економічний і валютний союз. Найпростішою формою економічної інтеграції є зона вільної торгівлі, а найскладнішою – економічний і валютний союз.
1.3. Економічні наслідки інтеграції країн
Теорію економічної інтеграції та, зокрема, митних союзів розробив канадський вчений, представник нового класицизму чиказької школи економіки Джекоб Вайнер. Згідно з його теорією митного союзу внаслідок укладення між країнами угоди про митний союз, яка усуває тарифи у взаємній торгівлі між ними, в економіці виникають два типи ефектів: