Розвиток підприємств малого бізнесу в Україні

Курсова робота з підприємництва на тему:

Розвиток підприємств  малого бізнесу в Україні

ВСТУП

Протягом довгого  історичного періоду економісти, історики й політичні діячі всіляко  применшували роль малого бізнесу (МБ) в економіці. Окрім того, незважаючи на внесок працівників малих підприємств (МП) у розвиток суспільства, донедавна  до них ставилися без належної поваги. Хоча еволюція вільної ринкової економіки створила чимало можливостей для всіх видів підприємницької діяльності, проте спочатку малий бізнес не мав особливих переваг. Але прогресивні політики усвідомили, що ринкова економіка сприятиме конкурентоспроможності вітчизняних виробників, матиме вирішальний вплив на всю економіку, хоча, водночас, висловлювали побоювання щодо закриття державних підприємств і втрати робочих місць через банкрутство неприбуткових підприємств. В таких країнах, як Польща, Словенія, Чехія та Угорщина швидко запровадили ряд реформ для створення вільної ринкової економіки. Після появи позитивних результатів лібералізації у прогресивніших сусідів поступово змінювалось ставлення до лібералізації з боку консервативних політиків і населення інших колишніх соцкраїн. Економічний прогрес у цих країнах дає підстави для висновку про те, що його поступ значною мірою був забезпечений створенням малого бізнесу.

Саме тому у  вітчизняній економічній науці  з’явилося досить багато праць, де науковці висловлюють свої, часто неоднозначні, думки щодо місця малого підприємництва в сучасній економічній ситуації. При написанні даної роботи опрацьовані наробки українських та зарубіжних вчених, а саме: Блінова О., Варналій З.С., Герасимчук В.Г., Гладкової Л., Єрмошенко М.М., Жука О., Кузьміна О.Є., Колота А.М., Реверчука С.К. та інших.

Актуальність  даної теми визначається не лише через  існування різних думок щодо недоліків, труднощів, механізмів та перспектив розвитку малого бізнесу в Україні, але й через ряд новітніх реалій в економіці країни в цілому, особливості інтеграційних та інвестиційних процесів.

Метою даної  роботи є узагальнення теоретичних  викладок щодо розвитку малих підприємств  в умовах вітчизняної економіки  та визначення їх місця в економіці регіону. Основними завданнями, які випливають з мети роботи, є:

– уточнення  суті економічної категорії “мале  підприємство”;

– аналіз факторів формування та розвитку МБ в перехідний період;

– вивчення досвіду  розвитку МБ в країнах з розвинутою ринковою економікою;

– аналіз функціонування малих підприємств;

– аналіз проблем  функціонування МП;

– визначення шляхів забезпечення позитивного розвитку та форм державної та регіональної підтримки малого підприємництва в  Україні.

Предметом дослідження  є механізми формування, функціонування та розвитку малих підприємств в умовах економіки України, об’єктом – малі підприємства.

Методологічною  основою роботи є системний підхід до вивчення процесів формування, функціонування та розвитку малих підприємств у  перехідний період. Основними використовуваними методами є: статистичний, аналітичний, тренду, порівняння, узагальнення. Інформаційну базу дослідження становлять статистичні джерела Держкомстату України, Волинського обласного управління статистики, публікації в пресі.

Наукова новизна  роботи полягає в наступному:

– узагальнено  різні підходи до визначення суті економічної категоріїї “мале підприємство”;

– здійснено  аналіз факторів формування та розвитку малого бізнесу в перехідний період;

– коротко узагальнено  досвід розвитку малого бізнесу в країнах з розвинутою ринковою економікою;;

– здійснено  аналіз проблем функціонування МП у  сучасних умовах;

– здійснено  спробу визначити шляхи розвитку МП в Україні.

РОЗДІЛ І СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

1.1 Малі підприємства: поняття та функції

Суть малого підприємства завжди була предметом  суперечок у розвинутих країнах. Використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):

Мала фірма  – це фірма, якою керує власник і яка не має складної організації управління.

Мала фірма  – це та фірма, у якої доступ до ринку  капіталу обмежений і яка має  незначну частку свого товару на ринку.

Мале підприємство – це фірма, якою керує незалежний власник, яка не посідає у своїй  галузі домінуючого становища і відповідає певним критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям продажів.

Мале підприємство – це невелике виробництво.

Мале підприємство – це підприємство з невеликою  кількістю штатних працівників.

Отже, при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні та якісні критерії. До якісних критеріїв відносять: висока організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми. В Україні діють підприємства таких видів:

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;
• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;
• господарське товариство;
• підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
• комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
• державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

 Відповідно  до обсягів господарського обороту  і чисельності працівників (незалежно  від форм власності) підприємство  може бути віднесено до категорії  малих підприємств.

 До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства[1]:

• у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;
• в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;
• у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;
• у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;
• роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

У малому бізнесі  в Україні понад 2 млн. чоловік, що становить 10% зайнятого населення , понад 9%  ВВП[10;57].

Особливості створення  і діяльності малих підприємств  регламентуються законодавством України

Таблиця 1.1

Критерії віднесення підприємств до малих у різних країнах

З врахуванням  вищесказаного можна дати наступне визначення малому підприємству: це імманентний  елемент системи економічних  відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище[6;35].

Роль і місце  малих підприємств в національній економіці найкраще виявляється  в виконуваних ними функціях.

1. Вагомий внесок  у формування конкурентного середовища. Малий бізнес сприяє становленню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольним за своєю природою. Здатність малого бізнесу швидко реагувати на тенденції ринку й розробляти нові товари для задоволення потреб споживачів визнана великими компаніями.

2. Надає ринковій  економіці гнучкості, оперативно  реагуючи на зміни кон’юнктури  ринку, особливо, в умовах швидкої  індивідуалізації та диференціації  споживчого попиту, зростання номенклатури  товарів та послуг. Невеликий  обсяг виробництва і обмежені ресурси змушують МП швидко пристосовуватись до нових умов, а великі компанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових тенденцій в економіці.

3. Прискорення  реалізації новітніх технічних  та комерційних ідей, наукоємкої  продукції. Понад 60% новизни XX ст. створено незалежними винахідниками й невеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш вільні організаційні умови на малих підприємствах, більше індивідуального підходу в розробках.

4. Створення  нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів та циклічних зрушень економіки (вирішення проблеми зайнятості).

5. Пом’якшення  соціальної напруги, демократизація  ринкових відносин, передумова створення  середнього класу. Малий бізнес  виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ.

В залежності від  того, який вид діяльності і яку  стратегію поведінки вибирає  підприємство на ринку, в економіці  західних країн виділяють такі види МП: комунанти, патієнти, експлеренти.

МП-комунанти  спеціалізуються на виготовленні окремих  вузлів і деталей. Ці підприємства тісно  взаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних  зв’язків, системи субпідряду. При  їх допомозі великі підприємства звільняються від невигідного допоміжного неефективного виробництва. МП даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

МП-патієнти спеціалізуються  на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

МП-експлеренти  – це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

Малі підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та інших зобов’язань[25;89].

1.2. Доцільність та специфіка розвитку малого бізнесу в економіці України

Найважливішими  чинниками значної ролі малого бізнесу  в перехідній економіці є:

– структурні розриви  в економіці, викликані неефективністю командно-адміністративної системи (залежність від важкої промисловості, обмежене виробництво споживчих товарів, неефективна система збуту і нерозвинута галузь роздрібної торгівлі);

– неефективне  функціонування державних підприємств (незважаючи на регулятивний захист, державні підприємства не могли конкурувати  з ефективнішими приватними компаніями, орієнто­ваними на прибуток);

– низький технологічний  рівень вітчизняної промисловості (створив можливості для невеликих  компаній, які розробили і запатентували  власні технології або використали  доступ до іноземних технологій);

– низький рівень життя (низькі доходи і відсутність  перспектив на державних підприємствах  викликали масовий перехід активних громадян до підприємницької діяльності);

– мотивація  одноосібних підприємців істотно  відрізняється від нестимульованої  діяльності керівників державних підприємств.

Останній чинник підприємницької діяльності відіграв особливу роль у прискоренні перехідних процесів. Можна навести ряд аргументів щодо того, що, крім успішних макроекономічних заходів, вжитих у постсоціалістичних країнах, загальний економічний прогрес став наслідком того духу підприємництва, який у цей процес приніс саме малий бізнес. Сила підприємництва як способу життя дала поштовх, який активізував появу нових відносин власності, зміни в соціальній свідомості й економічну ефективність.

Такі країни, як Польща, Угорщина, Словенія і Чехія  вже перебувають на третьому етапі  саморегуляції ринку. Можна навести  ряд аргументів, зокрема, про те, що ці країни вже мали основу для  розвитку, їхня економіка перебувала на вищому етапі розвитку і вони мали кращі відносини з іншими країнами з вільною ринковою економікою. Незважаючи на ці фактори, аналіз розвитку в Україні показує, що головною причиною неефективності економіки є відсутність гнучкого й пристосованого до нових умов політичного середовища. Таке спостереження можна легко пояснити й підтвердити високою часткою (50%) тіньової економіки в Україні.

Малий бізнес в  Україні має певні риси, які  суттєво відрізняють його від  підприємництва більшості зарубіжних країн, а саме: низький рівень технічної озброєності при значному інноваційному потенціалі; низький управлінський рівень, бракує знань, досвіду та культури ринкових відносин; прагнення до максимальної самостійності (більшість зарубіжних малих підприємств працює за умов франчайзингу тощо, а у нас це майже відсутнє); поєднання в межах одного малого підприємства декількох видів діяльності, неможливість в більшості випадків орієнтуватися на однопродуктову модель розвитку; відсутність системи самоорганізації та недостатня інфраструктура підтримки малого підприємництва; відсутність повної і вірогідної інформації про стан та кон'юнктуру ринку, низький рівень консультаційних послуг та спеціальних освітніх програм; практична відсутність державної фінансово-кредитної підтримки; недовіра західних партнерів та негативне психологічне ставлення населення до підприємців[7;100].

Крім того, слід зазначити, що стан товарного ринку  в Україні, на якому діють суб'єкти малого підприємництва, суттєво відрізняється  від економічно розвинутих країн. Розвинутим ринковим відносинам притаманні переважаючий вплив попиту з швидкою реакцією на нього, пріоритет приватної власності, розвинута ринкова інфраструктура, дієвість та усталеність законодавства, фінансова стабільність, доступність засобів виробництва, традиції використання договірних відносин, інформаційна відкритість, офіційно мінімальна криміналізація.

Нині сектор малого бізнесу в Україні перебуває  на початковому етапі розвитку і  характеризується високим ступенем неефективності. Одночасно українські підприємства потерпають від надмірних податків і складної системи регулятивних норм. Але останнім часом спостерігається значний ріст малого бізнесу в багатьох сферах: запровадженні нових гнучких технологій; розширенні попиту споживачів, який відходить від стандартних товарів масового виробництва, і звертається до товарів, які мають свій стиль і характерні риси. Ці досягнення можна пояснити певними перевагами малих підприємств у пристосуванні до умов перехідної економіки. Невеликі фірми входять у ринок, не маючи проблем більшості державних підприємств, таких як, скажімо, великі накладні витрати, неефективність у використанні капіталу та трудових ресурсів, заборгованість тощо. Однак успішна роль малого бізнесу при змінах в економіці – це не просто здатність швидко накопичувати капітал, використовуючи можливості, створені безладдям в економіці.

За нинішньої  ситуації в Україні розвиток малого бізнесу повинен стати вирішальним  чинником для вдосконалення економічних  механізмів. Тільки енергійний розвиток МП забезпечить соціальну реструктуризацію суспільства і перехід у цивілізований ринок.

Отже, розвиток малого підприємництва в Україні  вкрай необхідний. Його становлення  має позитивне значення для національної економіки, що значною мірою обумовить  створення сучасної ринкової економіки з соціальною спрямованістю.

1.3. Місце малих підприємств  у економіці різних країн світу

Аналіз зарубіжного  досвіду дозволяє по-новому подивитись на розвиток економіки в 80-90 роках  і уявити процес незвичайного росту  малого підприємництва, використати позитивні аспекти цього досвіду.

В кінці 80-х років  у всіх індустріально розвинених країнах частка малого підприємницва  за кількістю є значною. Так, в  США, Японії, Франції до малих відносилось 99% з числа всіх підприємств.

За статистичними  даними в США нараховується 13 млн. малих підприємств, в Англії – 2,37 млн., в Японії – 6,5 млн. Показник щорічного приросту нових малих підприємств за останнє десятиліття складав: у Великобританії 1,1%, у Франції – 1,5%, В США – 8%.

Нині у багатьох країнах з розвинутою економікою в малому бізнесі зайнято від 5 до 15% населення. У США в малому бізнесі працює 63% зайнятих у приватному секторі і на нього припадає 47% загального обсягу продажу товарів у країні, а також 50% валового внутрішнього продукту.

Частка МП за обсягами продукції в США в окремих галузях господарства відображена в таблиці1.2.

Таблиця 1.2

Частка МП в окремих  галузях господарства США

Революцією  в галузі малого бізнесу стала  концепція франчайзингу. У США  лише протягом кількох десятиліть обсяг  продажу франчайзингових компаній склав 40% від загального обсягу роздрібної торгівлі, загальний валовий продаж перевищив 800 млн. доларів. Основною причиною такого успіху є структура франчайзингу, яка поєднує в собі ефект масштабу із можливістю надання персоніфікованих послуг.

Кінець 80-х років  став бумом малого підприємництва у  Великобританії. У 1987 році було зареєстровано 42 тис. МП, в 1990 році – 87 тис., в 1993 році – 409 тис., в 1997 – 2,37 млн. Орієнтовна зміна частки малого бізнесу в різних сферах економіки Великобританії за 1979-1989 роки відображена таблиці 1.3.

У Франції в 1998 році МП становили 94% від усієї  чисельності. В них зайнято 33% працездатного населення, що, в значній мірі, вирішує проблему зайнятості. За галузевою ознакою МП найбільш поширені в сфері послуг, торгівлі, будівництві (80% зайнятих), в меншій мірі – в промисловості (54%), транспорті (28,6%).

Частка МП в  економіці Японії за обсягами реалізованої продукції становить 58% в промисловості, вона складає 64% торгового обігу і 79% роздрібного товарообігу. В Японії функціонує більше 6,5 млн. МП, на яких зайнято 82% працюючих. Роль МП в економіці Японії відображена в таблиці 1.4 .

Таблиця 1.3

Приріст МП у Великобританії

Найбільше МП з  країн ЄС мають Італія, Англія, Німеччина, Франція, Іспанія. При середній кількості  МП на 1000 жителів – 45 одиниць, Греція, Іспанія, Італія, Португалія мають 65 одиниць, Нідерланди, Данія, Франція – 30.

Таблиця 1.4

Місце МП в економіці Японії

До кінця 70-х  років вважалося, що більшість нових  робочих місць створюється на великих підприємствах. Але дослідження  виявили, що протягом 1969-1976р. у США, завдяки малим підприємствам з двадцятьма й менше працівниками, було створено 66% усіх нових робочих місць у країні. Отже, менші корпорації активніше шукають нових можливостей. Це підтверджується статистичними даними з інших розвинутих країн. Скажімо, в Італії в малому бізнесі працює 80% загальної кількості зайнятих, у Данії 92% виробничих підприємств є малими, на яких зайнято 43% трудових ресурсів. Порівняємо структуру підприємств в Європі та США (див. таблицю 1.5).

Таблиця 1.5

Розмірна структура  підприємств в ЄС та США*, %

* У чисельнику наведено всі  сектори економіки, у знаменнику  – виробництво.

Як бачимо, на МП в ЄС зайнято більше населення, ніж у США, тобто в країнах ЄС мале підприємництво є важливішим щодо зайнятості, особливо у виробництві. Незалежно від критерію визначення МП, вони становлять в ЄС 95% усіх підприємств[6;211].

Зі статистичних даних можна зробити висновок, що найбільша питома вага МП на світовому рівні припадає на сільське господарство, торгівлю, сферу послуг, будівництво, промисловість (особливо легка та харчова). Останнім часом МП ефективно функціонують в сфері точного машинобудування, приладобудування, оптики, електроніки, електротехніки.

Кількісний  ріст МП у промисловості обумовлюється, в основному, спеціалізацією та диференціацією суспільного виробництва, відмовою від крупномасштабного масового виробництва на користь дрібносерійного, індивідуального випуску товарів, що вимагає сучасний ринок.

Варто також  зазначити, що такий розквіт малого підприємництва в економічно розвинених країнах вдалось досягти завдяки  існування ефективної державної  політики підтримки сприяння розвитку даної сфери.

РОЗДІЛ ІІ АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

2.1. Аналіз діяльності  малих підприємств за галузевою  ознакою

Становлення малого бізнесу  України проходило (і зараз проходить) в динамічних, часто змінюваних умовах. З перших років здійснення економічної  реформи в Україні, попри об’єктивні труднощі перехідного періоду, відбувається швидке зростання недержавного сектора економіки, яке супроводжувалось зростанням кількості суб’єктів малого бізнесу.

Одним із основних показників, що характеризують процес становлення  малого бізнесу, є динаміка зміни кількості діючих суб’єктів малого підприємництва (табл. 2.1).

У 2002 році (порівняно з 1998р.) кількість малих підприємств збільшилася майже в 4,7 раза, а кількість фермерських господарств майже в 17 разів, однак кількість діючих кооперативів зменшилась більше ніж в 6,2 раза. Водночас, вже у 1999-2000 роках проявляються негативні тенденції у процесі становлення та розвитку малого бізнесу. Про це свідчить динаміка зміни кількості суб’єктів малого бізнесу, зокрема малих підприємств і кооперативів

Про негативні тенденції  процесу формування та розвитку малого бізнесу свідчить також такий  показник як кількість зайнятих у  малому бізнесі (табл. 2.2)

Найбільш суттєвий спад темпів приросту кількості працюючих порівняно із темпами приросту кількості суб’єктів господарювання відбувся по малих підприємствах у 2001році, відповідно 95% проти 106,4%. Це є свідченням того, що вже в 2000-2001 роках малі підприємства не були зацікавлені в розширенні своєї діяльності, особливо в сфері матеріального виробництва, що підтверджується і аналізом структури розподілу діючих малих підприємств за галузями економіки.

В Україні, особливістю  якої досі є високомонополізована структура  економіки, мале підприємництво поки що посідає незначне місце. Так, станом на 1.01.2002р. діяло 91,6 тис. малих підприємств і 4,4 тис. кооперативів. Середньооблікова кількість працівників малих підприємств становить 1042,4 тис. чоловік, кооперативів - 82,5 тис. чоловік. Крім того, налічується 859 тис. громадян-підприємців та майже 90 тис. зайнятих у фермерських господарствах. Тобто на 01.01.2003р. всього у малому підприємництві (за зазначеними категоріями) кількість працівників становила понад 3 млн. чоловік - це близько 10% зайнятого населення України (табл. 2.3).